Справа № 169/905/26
Провадження № 2/169/783/26
ТУРІЙСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ
З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
15 жовтня 2026 року селище Турійськ
Турійський районний суд Волинської області в складі
головуючого Тітівалова Р. К.
з участю
секретаря судового засідання Веремчук Л. Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
в с т а н о в и в:
16 вересня 2026 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» (далі - ТОВ «ФК «ЕЙС») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Позов мотивований тим, що 02 липня 2020 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога» (далі - ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога») та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір № 474632688, відповідно до умов якого остання отримала кредит у розмірі 11750 гривень. Право вимоги за вказаним договором на підставі договорів факторингу 28 листопада 2018 року перейшло до Товариства з обмеженою відповідальністю «Таліон плюс» (далі - ТОВ «Таліон плюс»), а 05 серпня 2020 року - до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Онлайн фінанс» (далі - ТОВ «ФК «Онлайн фінанс»). 05 червня 2025 року на підставі договору факторингу право вимоги перейшло до ТОВ «ФК «ЕЙС». Вказуючи, що у зв`язку з невиконанням відповідачкою належним чином умов кредитного договору у неї виникла заборгованість в розмірі 33717,5 гривень, позивач просив стягнути з відповідачки суму заборгованості та судові витрати.
У судове засідання представник позивача не з`явився, про дату, час і місце розгляду справи був належним чином повідомлений, у позовній заяві представник позивача вказав, що позовні вимоги підтримує, не заперечує проти заочного розгляду справи та просить справу розглядати без його участі (а. с.7).
Відповідачка у судове засідання не з`явилася, про дату, час і місце розгляду справи була належним чином повідомлена, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення (а. с. 99), про причини неявки суд не повідомляла, відзив на позов не подавала.
Враховуючи, що в судове засідання учасники судового розгляду не з`явилися, то відповідно до вимог частини другої статті 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Ухвалою суду від 15 жовтня 2026 року постановлено проводити заочний розгляд справи.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Таким чином, у разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).
Статтею 628 ЦК України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до статті 639 ЦК України якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
Закон України «Про електронну комерцію» визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов`язки учасників відносин у сфері електронної комерції.
Статтею 3 цього Закону визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.
Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (стаття 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Частина п`ята статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачає, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.
Судом встановлено, що 02 липня 2020 року ОСОБА_1 уклала із ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» кредитний договір № 474632688 (далі - Договір), відповідно до умов якого отримала кредит у розмірі 11750 гривень на умовах строковості, зворотності, платності та взяла на себе зобов`язання повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом у порядку та на умовах, визначених цим договором (а. с. 11-12).
Пунктами 1.2, 1.3 Договору передбачено, що кредит надається строком на 30 днів від дати отримання кредиту позичальником зі сплатою відсотків за дисконтною процентною ставкою, яка нараховується на період строку, визначеного пунктом 1.2 Договору, у розмірі 0,72 % в день.
Відповідно до пункту 1.4 Договору у випадку користування кредитом понад строк, встановлений пунктом 1.2 Договору, умови щодо нарахування процентів за дисконтною ставкою скасовуються і до взаємовідносин між сторонами застосовується базова процентна ставка в розмірі 1,7% від суми кредиту за кожний день користування кредитом, відповідно до чого позичальник зобов`язується сплатити товариству різницю між фактично сплаченими процентами за дисконтною та нарахованою базовою процентними ставками за весь строк користування кредитом (від дати отримання кредиту до фактичної дати його повернення).
Пунктом 1.7 Договору передбачено, що розрахунок сукупної вартості кредиту за дисконтною процентною ставкою та термін платежу згідно строку передбаченого пунктом 1.2 Договору, зазначені в графіку розрахунків, який є невід`ємною частиною цього Договору (Додаток № 1 до Договору).
За змістом пункту 4.1 Договору невід`ємною його частиною є «Правила надання грошових коштів у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту продукту «Смарт» ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога». Уклавши цей договір відповідач підтвердив, що ознайомлений, повністю розуміє, погоджується і зобов`язується неухильно дотримуватись правил, текст яких розміщений на сайті ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога»: www.moneyveo.ua.
Кредитний договір підписаний відповідачкою електронним цифровим підписом шляхом використання одноразового ідентифікатора 26KD4ZF5, який був надісланий на номер мобільного телефону відповідачки НОМЕР_1 , про що свідчить пункт 5 Договору (а. с. 19).
На виконання умов Договору 02 липня 2020 року ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» перерахувало кошти в сумі 11750 гривень на банківську картку відповідачки № НОМЕР_2 .
Відповідно до повідомлення АТ КБ «ПриватБанк» від 02 жовтня 2026 року банківська картка № НОМЕР_2 (IBAN НОМЕР_3 ) емітована на ім`я відповідачки ОСОБА_1 (а. с. 101).
Із виписки по вказаному рахунку відповідачки видно, що 02 липня 2020 року на картку було зараховано 11750 гривень (а. с. 102).
ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», надавши відповідачці кредит, свої зобов`язання за Договором виконало, цей договір є укладеним відповідно до вимог статті 1054 ЦК України, оскільки передача грошей відбулася і сторонами кредитного договору було досягнуто згоди відносно всіх його істотних умов.
Такі ж висновки викладені у постанові Верховного Суду від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18 (провадження № 61-8449св19), від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19 (провадження № 61-7203св20), від 07 жовтня 2020 року у справі № 127/33824/19 (провадження № 61-9071ск20).
З розрахунку заборгованості ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» видно, що заборгованість ОСОБА_1 за Договором становить 25328 гривень, з яких заборгованість за тілом кредиту - 11750 гривень, заборгованість за процентами - 13578 гривень (а. с. 28).
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
У частині першій статті 516 ЦК України зазначено, що заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.
За загальним правилом наявність згоди боржника на заміну кредитора в зобов`язанні не вимагається, якщо інше не встановлено договором або законом.
До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (частина перша статті 514 ЦК України).
Відступлення права вимоги по суті - це договірна передача зобов`язальних вимог первісного кредитора новому кредитору. Відступлення права вимоги відбувається шляхом укладення договору між первісним кредитором та новим кредитором.
Частиною першою статті 1077 ЦК України визначено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
За змістом частини першої статті 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
З матеріалів справи видно, що 28 листопада 2018 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон плюс» укладений договір факторингу № 28/1118-01 (а. с. 32 -37).
Відповідно до пункту 2.1 вказаного договору ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» зобов`язується відступити ТОВ «Таліон плюс» права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги, а ТОВ «Таліон плюс» зобов`язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» за плату на умовах, визначених цим договором.
31 грудня 2020 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон плюс» укладена додаткова угода № 26 до договору факторингу № 28/1118-01 (а. с. 38-42).
Відповідно до пункту 4.1 вказаної угоди наявне право вимоги переходить від клієнта до фактора з моменту підписання ними відповідного Реєстру прав вимоги. Право майбутньої вимоги передається з моменту виникнення такого права вимоги до боржника та додаткового оформлення не потребує.
Строк дії договору факторингу неодноразово продовжувався та останній раз Додатковою угодою № 32 від 31 грудня 2023 року продовжений до 31 грудня 2024 року включно (а. с. 44).
Відповідачка ОСОБА_1 є в реєстрі прав вимоги № 98 від 08 вересня 2020 року і загальна сума її зобов`язань за кредитним договором № 474632688 від 02 липня 2020 року становить 25328 гривень (а. с. 45-46).
05 серпня 2020 року між ТОВ «Таліон плюс», до якого перейшло право вимоги від ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», та ТОВ «ФК «Онлайн фінанс» укладений договір факторингу № 05/0820-01 (а. с. 48-52).
Відповідно до пункту 2.1 вказаного договору ТОВ «Таліон плюс» зобов`язується відступити ТОВ «ФК «Онлайн фінанс» права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги, а ТОВ «ФК «Онлайн фінанс» зобов`язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження ТОВ «Таліон плюс» за плату на умовах, визначених цим договором.
Зобов`язання по оплаті фактором виконано повністю (а. с. 55).
Відповідачка ОСОБА_1 є в реєстрі прав вимоги № 5 від 16 квітня 2021 року і загальна сума її зобов`язань за кредитним договором № 474632688 від 02 липня 2020 року становить 33717,5 гривень, з яких заборгованість за тілом кредиту в сумі 11750 гривень та заборгованість за відсотками в сумі 21967,5 гривень (а. с. 53-54).
05 червня 2025 року між ТОВ «ФК «Онлайн фінанс» та ТОВ «ФК «ЕЙС» укладений договір факторингу № 05/06/25-Е (а. с. 56 -60).
Відповідно до пункту 1.1 вказаного договору ТОВ «ФК «ЕЙС» зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження ТОВ «ФК «Онлайн фінанс» за плату, а ТОВ «ФК «Онлайн фінанс» відступити ТОВ «ФК «ЕЙС» право грошової вимоги, строк виконання зобов`язань за якою настав або виникне в майбутньому до третіх осіб - боржників, включаючи суму основного зобов`язання (суму позики), плату за позикою (процент за користування позикою та проценти на прострочену позику), пеню за порушення грошових зобов`язань та інші платежі, право на одержання яких належить ТОВ «ФК «Онлайн фінанс».
Перелік боржників, підстави виникнення права грошової вимоги до боржників, сума грошових вимог та інші дані зазначені в реєстрі боржників, який формується згідно з Додатком № 1 і є невід`ємною частиною договору.
Відповідачка ОСОБА_1 є в реєстрі прав вимоги № 5 від 16 квітня 2021 року і загальна сума її зобов`язань за кредитним договором № 474632688 від 02 липня 2020 року становить 33717,5 гривень, з яких заборгованість за тілом кредиту в сумі 11750 гривень та заборгованість за відсотками в сумі 21967,5 гривень (а. с. 61-62).
Аналіз наведених норм матеріального права та обставин справи дає підстави для висновку, що позивач набув у встановленому законом порядку право вимоги до відповідачки за кредитним договором № 474632688 від 02 липня 2020 року, укладеним між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 .
Враховуючи, що відповідачка фактично отримала та використовувала кошти, перераховані первісним кредитором на кредитну картку, що й було предметом укладеного Договору, але не повернула їх, то суд вважає, що позовні вимоги про стягнення з відповідачки суми заборгованості за тілом кредиту, що нею фактично отримана і на час розгляду цієї справи не повернута, є підставними і підлягають до задоволення.
Відповідно до пунктів 1.1, 1.2, 1.3 кредитного договору № 474632688 від 02 липня 2020 року сума кредиту становить 11750 гривень, строк кредиту - 30 днів, дисконтна процентна ставка - 0,72% за кожен день користування кредиту (а. с. 11).
Відповідачка, не виконавши свої зобов`язання за кредитним договором, з 01 серпня 2020 року продовжила користуватися кредитом після закінчення строку дії договору, що відповідно до пункту 1.4 Договору призвело до скасування процентів за Дисконтною процентною ставкою та застосування базової процентної ставки 1,7% в день від суми кредиту та виникнення у відповідачки зобов`язання сплатити різницю між фактично сплаченою сумою за Дисконтними процентними ставками та нарахованою базовою процентною ставкою за весь строк користування кредитом (від дати отримання кредиту до закінчення строку дії договору).
Загальний строк дії договору становить 30 днів.
З огляду на порушення відповідачкою свого зобов`язання відповідно до пункту 1.4 Договору проценти підлягають перерахунку за базовою ставкою 1,7% в день:
11750 грн * 1,7 % * 30 дн. = 5992,5 грн
Таким чином, позовні вимоги про стягнення процентів за користування кредитом за період з 02 липня 2020 року до 01 серпня 2020 року (30 днів) підлягають до часткового задоволення і з відповідачки слід стягнути 5992,5 гривень.
Із доданого до позову розрахунку заборгованості видно, що первісний кредитор після закінчення строку дії договору продовжував нараховувати проценти за користування кредитними коштами за ставкою 1,7 % до 08 вересня 2020 року, а ТОВ «Таліон плюс» після отримання права вимоги до відповідачки - до 20 жовтня 2020 року за тією ж ставкою. Після цього жодні нарахування не проводилися (а. с. 21-23).
Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання (пункт 54 постанови Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12).
За період до прострочення боржника підлягають стягненню проценти від суми позики (кредиту) відповідно до умов договору та частини першої статті 1048 ЦК України як плата за надану позику (кредит), а за період після такого прострочення підлягають стягненню річні проценти відповідно до частини другої статті 625 ЦК України як грошова сума, яку боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання, тобто як міра відповідальності за порушення грошового зобов`язання (пункт 54 постанови Великої Палати Верховного Суду від 04 лютого 2020 року у справі № 912/1120/16).
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05 квітня 2023 року у справі № 910/4518/16 зробила правовий висновок, що нарахування процентів за «користування кредитом» поза межами строку кредитування до моменту повного фактичного повернення кредитних коштів є недопустимим. Проценти, які можуть бути нараховані поза межами строку кредитування (чи після вимоги про дострокове погашення кредиту), є мірою цивільно-правової відповідальності та сплачуються відповідно до положень статті 625 ЦК України.
З огляду на вказане суд вважає, що первісний кредитор та ТОВ «Таліон плюс» безпідставно нарахували проценти за користування кредитними коштами за період з 02 серпня 2020 року до 20 жовтня 2020 року і в цій частині позов до задоволення не підлягає.
Вимогу про стягнення процентів за прострочення грошового зобов`язання на підставі статті 625 ЦК України позивач не пред`являв.
За таких обставин справи, які підтверджуються належними і допустимими доказами, та відповідно до зазначених норм матеріального права суд дійшов висновку про наявність у розглядуваному випадку передбачених законом підстав для часткового задоволення позову та стягнення з відповідачки заборгованості за тілом кредиту та процентами за користування кредитом в межах заявлених вимог, оскільки остання порушила його умови, що виразилося у неналежному виконанні договірних зобов`язань, а саме, неповерненні грошових коштів у визначений договором строк.
Відповідно до статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (пункт 3 частини другої статті 141 ЦПК України).
Згідно з пунктом 1 частини третьої статті 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
На підтвердження понесення витрат на правничу допомогу в розмірі 7000 гривень позивач надав копії договору про надання правової допомоги № 20/01/26-02 від 20 січня 2026 року, додаткової угоди № 25770993300 до договору про надання правничої допомоги № 20/01/26-02 від 20 січня 2026 року, протокол погодження вартості послуг до Договору про надання правничої допомоги № 20/01/26-02 від 20 січня 2026 року, акт прийому-передачі наданих послуг від 25 червня 2026 року, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю №4267/10 від 26 серпня 2010 року (а. с. 65-69).
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 137 ЦПК України розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Отже, склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі (постанова Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16).
При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд має враховувати конкретні обставини справи, загальні засади цивільного законодавства та критерії відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.
Дослідивши акт наданих послуг правничої допомоги від 25 червня 2026 року, суд дійшов висновку, що лише зазначені в пунктах 1, 3, 4 акту надані адвокатом послуги, вартість яких становить 6000 гривень, в розумінні закону є правничою допомогою.
Вказані в пункті 2 акту послуги фактично і є підготовкою позову та охоплюються пунктом 1.
Таким чином, до стягнення з відповідачки на користь позивача підлягають витрати на правничу допомогу в розмірі 6000 гривень.
Витрати на професійну правничу допомогу на вказану суму є співмірними зі складністю цієї справи, наданим адвокатом обсягом послуг, відповідають критерію реальності таких витрат, розумності їхнього розміру.
Відповідачка відповідно до положень частини п`ятої статті 137 ЦПК України клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу не заявляла, співмірності цих витрат наданим позивачу адвокатом послугам не спростовувала.
З урахуванням того, що позов задоволений частково на 52,62 %, то, виходячи з принципу пропорційності розподілу судових витрат, з відповідачки на користь позивача підлягають стягненню судовий збір в розмірі 1400 гривень 95 копійок (2662,4 * 52,62 % = 1400,95 грн) та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3157 гривень 20 копійок (6000 грн * 52,62 % = 3157,2 грн).
На підставі викладеного, статей 526, 530, 610, 611, 629, 634, 1048, 1054, 1056-1 Цивільного кодексу України та керуючись статтями 141, 263, 264, 265, 268, 273, 354 Цивільного процесуального кодексу України, суд
У Х В А Л И В:
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 в користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» заборгованість за кредитним договором № 474632688 від 02 липня 2020 року в розмірі 17742 (сімнадцять тисяч сімсот сорок дві) гривні 50 (п`ятдесят) копійок, з яких заборгованість за тілом кредиту становить 11750 (одинадцять тисяч сімсот п`ятдесят) гривень, заборгованість за відсотками - 5992 (п`ять тисяч дев`ятсот дев`яносто дві) гривні 50 (п`ятдесят) копійок.
У решті позову відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 в користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» судовий збір у 1400 (одна тисяча чотириста) гривень 95 (дев`яносто п`ять) копійок та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3157 (три тисячі сто п`ятдесят сім) гривень 20 (двадцять) копійок.
Заочне рішення може бути оскаржене позивачем до Волинського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення суду.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення суду.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом встановлених Цивільним процесуальним кодексом України строків не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС», адреса місця знаходження: вулиця Юрія Поправки, 6, кабінет 13, місто Київ, код ЄДРПОУ 42986956.
Представниця позивача: Сахарова Ольга Ігорівна, адреса місця знаходження: вулиця Юрія Поправки, 6, кабінет 13, місто Київ.
Відповідачка: ОСОБА_1 , адреса місця проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 .
Повне рішення складене 15 жовтня 2026 року.
Головуючий