Справа №295/11137/26
Категорія 38
2/295/5168/26
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13.10.2026 року м. Житомир
Богунський районний суд міста Житомира у складі:
головуючого - судді Зосименко О.М.,
секретаря с/з - Хінцинської В.Б.,
розглянув в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Укрглобал-фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
установив:
Позивач звернувся в суд з даним позовом, в якому просить стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за: договором про надання споживчого кредиту, № 4976885 в розмірі 62 291,17 грн. При цьому посилається на те, що між фінансовою компанією та відповідачем було укладено кредитний договір, за яким останній отримав в кредит відповідні суми грошових коштів. Умови вказаних договорів відповідач не виконував належним чином, таким чином утворилась заборгованість на загальну суму 62 291,17 грн. У подальшому, на підставі укладеного з позивачем договору факторингу первісні кредитори відступили позивачу належні їм права вимоги за договором, укладеним з відповідачем, а тому позивач набув права грошової вимоги до відповідача на вищезазначену суму, яку остання не сплатив позивачу у позасудовому порядку.
Від представника позивача надійшов відзив на позовну заяву в якому просить у задоволенні позовних вимог відмовити повністю, у зв`язку із тим, що розрахунок відсотків є повністю непідтвердженим первинними бухгалтерськими документами, також просить зменшити розмір судових витрат.
Сторони в судове засідання не з`явилися. Представник позивача в позові просить провести розгляд справи без участі представника позивача за наявними в матеріалах справи документами, проти заочного рішення не заперечуємо. Представник відповідача надала заяву в якій просить розгляд справи провести без участі сторони відповідача.
Відповідно до частини другої статті 247 Цивільного процесуального кодексу України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши наявні у справі докази та оцінивши їх у сукупності, судом встановлені наступні фактичні обставини і відповідні їм правовідносини.
Судом встановлено, що 18.09.2024 між ТОВ «Лінеура Україна» та відповідачем було укладено договір № 4976885 про надання коштів на умовах споживчого кредиту, відповідно до якого Товариство надає Клієнту грошові кошти у гривні на умовах строковості, зворотності, платності, а Клієнт зобов`язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та виконати інші обов`язки, передбачені Договором (п. 1.2. Договору).
Відповідно до п. 1.2. Договору сума кредиту становить 18 500,00 грн.
Згідно п. 1.3. Договору строк кредиту становить 360 днів. Періодичність платежів кожні 20 днів. Детальні терміни повернення кредиту та сплати комісії, процентів визначені у Таблиці обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит, що є Додатком №1 до Договору.
Пунктом 1.4.1. Договору передбачено, що стандартна процентна ставка становить 1,00% за кожен день користування кредитом та застосовується у межах всього строку кредиту, вказаного в п. 1.3. Договору.
Відповідно до п. 2.1. Договору кошти кредиту надаються Товариством у безготівковій формі шляхом їх перерахування за реквізитами платіжної картки № НОМЕР_1 .
Як вбачається з відповіді АТ КБ «ПриваБанк» від 20.07.2025 № 20.1.0.0.0/7-260715/67450-БТ, на рахунок НОМЕР_2 було зараховано кошти на суму 18 500,00 грн за період 18.09.2024-23.09.2024 року.
Згідно розрахунку заборгованості за кредитним договором, заборгованість відповідача станом на 08.05.2026року у розмірі 62 291,17 грн, яка складається з: - 15 786,21 грн заборгованість за кредитом; - 37 254,96 грн заборгованість за нарахованими процентами відповідно до Кредитного договору; - 9 250,00 грн заборгованість за штрафом.
25.06.2025 року між ТОВ «Лінеура Україна» та ТОВ «Факторингова компанія «Укрглобал-Фінанс» було укладено Договір факторингу № 25/06/25, згідно з умовами якого ТОВ «Лінеура Україна» передає (відступає) ТОВ «Факторингова компанія «Укрглобал-Фінанс» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «Факторингова компанія «Укрглобал-Фінанс» приймає належні ТОВ «Лінеура Україна» права вимоги до боржників, вказаними у реєстрі боржників.
Відповідно до Витягу Реєстру боржників від 25.06.2025 року до Договору факторингу №25/06/25 від 25.06.2025, в реєстрі договорів, права вимоги за якими відступаються, значиться боржник ОСОБА_1 , кредитний договір № 4976885, сума заборгованості за основною сумою боргу - 15 786,21 грн, сума заборгованості за відсотками 37 254,96 грн, штраф 9 250,00 грн, сума заборгованості разом 62 291,17 грн.
Згідно з статями 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.
Частина 2 ст. 638 ЦК України передбачає, що договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
Згідно ч. 1, ч. 2 ст. 639 ЦК України, договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.
Згідно ч. 3 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Частиною 12 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Відповідно до абзацу 3 ч. 1 ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію», за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.
Відповідно до ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.
Стаття 526 ЦК України встановлює, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.
Відповідно до ч. 1 ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Частиною 1 ст. 599 ЦК України визначено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Відповідно до ч. 1 ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).
У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом (ч. 1 ст. 611 ЦК України).
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 ЦК України).
Частиною 1 ст. 625 ЦК України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.
Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до ст.625 цього Кодексу.
Жодних доказів, які б спростовували висновки суду про чинність договору, відповідачка не надала, у тому числі не спростовано розміру нарахованої суми заборгованості.
За приписами пункту 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові (ч. 1 ст. 513 ЦК України).
До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 514 ЦК України).
Частиною 1 ст. 1077 ЦК України визначено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
За змістом ч. 1 ст. 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
Відповідно до ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.
Отже, оскільки відповідачка не виконала свої зобов`язання щодо погашення заборгованості за договором № 4976885 про надання споживчого кредиту від 18.09.2024 в установлені строки, а тому з відповідачки на користь позивача потрібно стягнути заборгованість за вказаним договором, яка складається із 53 041,17 грн сума заборгованості за основною сумою боргу; 15 786,21 грн - нарахованих процентів 37 254,96 грн.
Разом із тим, відповідно до п.18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної ст.625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Цим пунктом також установлено, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Отже, в силу дії вказаної вище прямої норми, позивача зобов`язано було списати боржнику заборгованість за штрафом в сумі 9 250,00 грн, адже вона нарахована за кредитним договором укладеним після 24 лютого 2022 року, тобто у період дії воєнного стану, що нині триває. Однак позивач списання неустойки не здійснив, а тому вимога позивача про стягнення штрафу в сумі 9 250,00 грн задоволенню не підлягає.
Що стосується витрат на правничу допомогу, суд звертає увагу на те, що предметом позову є стягнення заборгованості за кредитним договором. Справа є малозначною в силу вимог закону тане є складною, тому враховуючи принципи співмірності та розумності судових витрат, критерій реальності адвокатських витрат, виходячи з конкретних обставин справи, її складності та виконаної адвокатом роботи, доходить до висновку, що у зв`язку із задоволенням позову з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати на правничу допомогу, у розмірі 3 000,00 грн.
У відповідності до ст. 141 ЦПК України суд стягує на користь позивача витрати, пов`язані зі сплатою ним за подачу позову 2 267,04 грн судового збору.
На підставі ст. 526, 527, 530, 599, 625 ЦК України, керуючись ст. ст. 141, 263-265, 354 ЦПК України, суд,
ухвалив:
Позов задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторингова Компанія «Укрглобал-Фінанс» заборгованість за Договором № 4976885 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 18.09.2024 в розмірі 53 041,17 грн.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторингова Компанія «Укрглобал-Фінанс» судові витрати по сплаті судового збору у сумі 2 267,04 грн.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторингова Компанія «Укрглобал-Фінанс» витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 3 000,00 грн.
В решті вимог відмовити.
Рішення може бути оскаржене до Житомирського апеляційного суду через Богунський районний суд міста Житомира шляхом подання апеляційної скарги протягом 30 днів з дня його проголошення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відомості щодо учасників справи:
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Укрглобал-Фінанс», адреса місцезнаходження: 03124, м. Київ, бульвар Вацлава Гавела, 4, ЄДРПОУ 41915308.
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 .
Суддя О.М. Зосименко