"06" жовтня 2026 р. Справа № 363/1527/26
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
06 жовтня 2026 року Вишгородський районний суд Київської області в складі:
головуючого - судді Рудюка О.Д.,
за участю: секретаря судового засідання Воронюк А.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Вишгороді спрощеному позовному провадженні цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІН ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
встановив:
ТОВ «ВІН ФІНАНС» звернулося до Вишгородського районного суду Київської області з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, у якому просить стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за кредитним договором у розмірі 24 023,35грн. та понесенні судові витрати.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 21.03.2019 року між ТОВ «ФК «Дінеро» та ОСОБА_1 укладено договір кредитної лінії № L1679105, відповідно до умов якого товариство надало відповідачу кредитні кошти в розмірі 7 700,00грн., а відповідач зобов`язався повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом в порядку та строки, визначені договором.
«ФК «Дінеро» умови кредитного договору виконало в повному обсязі, надавши відповідачу грошові кошти. Відповідач в свою чергу не виконав умов Кредитного договору внаслідок чого виникла заборгованість в розмірі 24 023,35грн.
01.07.2019 року між ТОВ «ФК «Дінеро» та ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» укладено договір про відступлення права вимоги № 01072019, за умови якого ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» стало новим кредитором та набуло право вимоги до відповідача за кредитним договором № L1679105.
25.07.2024 року на загальних зборах учасників ТОВ «ФК Довіра та Гарантія» протоколом № 1706 вирішено змінити найменування ТОВ «ФК Довіра та Гарантія» на ТОВ «ВІН ФІНАНС».
Оскільки відповідач не виконує умов договору, не повертає отриманий кредит та проценти за його користування, позивач звернувся до суду з цим позовом для захисту свого порушеного права.
Ухвалою Вишгородського районного суду Київської області від 19.03.2026 року відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження з викликом (повідомленням) сторін.
Представник позивача у судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений своєчасно та належним чином. Заяв, клопотань про відкладення розгляду справи до суду не надходило.
Відповідач в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце слухання справи був повідомлений своєчасно та належним чином, причини неявки суд не повідомив. Заяв, клопотань про відкладення розгляду справи до суду не надходило.
Судом, враховано, що в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.
Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 року у справі «Смірнова проти України»).
При цьому вжиття заходів для прискорення процедури розгляду справ є обов`язком не тільки держави, а й осіб, які беруть участь у справі. Так, Європейський суд з прав людини в рішенні від 07 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини.
На день ухвалення рішення відповідач своїм правом не скористався, відзив на позов не подав.
Суд, враховуючи положення ст. 280 ЦПК України, ухвалив вважати можливим провести заочний розгляд справи за наявними матеріалами справи.
Дослідивши письмові матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступного.
Відповідно до ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за звернення особи, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судому передбачених цим кодексом випадках. Статтею 12 ЦПК України, передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Частинами 1 та 6 статті 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Зі змісту ч.1 ст.627 ЦК України вбачається, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
21.03.2019 року між ТОВ «ФК «Дінеро» та ОСОБА_1 укладено Договір кредитної лінії № L1679105, Відповідно до умов якої відповідач отримав кредит на споживчі цілі у розмірі 3 500,00 грн., потенційний ліміт кредитної лінії 20 000,00грн. реальна річна відсоткова ставка - 468%, з терміном погашення 20.04.2019 року, з фіксованою відсотковою ставкою 1,31% в день, штрафом у розмірі 50%, від простроченої суми наданого кредиту.
22.03.2019 року між ТОВ «ФК «Дінеро» та ОСОБА_1 укладено додаткову угоду до договір кредитної лінії № L1679105. Відповідно до умов якої відповідач отримав кредит на споживчі цілі у розмірі 4 200,00 грн., потенційний ліміт кредитної лінії 20 000,00грн., реальна річна відсоткова ставка - 470,23%, з терміном погашення 11.05.2019 року, з фіксованою відсотковою ставкою 1,31% в день, штрафом у розмірі 50%, від простроченої суми наданого кредиту.
За змістом частин першої та другої статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.
Приписами частини першої статті 207 ЦК України передбачено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.
Із дослідженого судом договору кредитної лінії № L1679105 встановлено, що його укладено в електронній формі та підписано ОСОБА_1 за допомогою одноразового ідентифікатора.
Електронні правочини оформлюються шляхом фіксації волі сторін та його змісту. Така фіксація здійснюється за допомогою складання документу, який відтворює волю сторін. На відміну від традиційної письмової форми правочину воля сторін електронного правочину втілюється в електронному документі.
Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».
Згідно із пунктом 6 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронним підписом одноразового ідентифікатору є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших; електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
Одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір (пункт 12 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію»).
Відповідно до частини першої статті 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа.
Частиною першою статті 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» визначено, що правочин вважається вчиненим у електронній формі у випадку, якщо в ньому наявні всі обов`язкові реквізити документа.
Положеннями частин першої та другої статті 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний підпис є обов`язковим реквізитом електронного документа, який використовується для ідентифікації автора та/або підписувача електронного документа іншими суб`єктами електронного документообігу. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.
З врахуванням викладеного, наявність електронних підписів сторін підтверджує їх волю, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, забезпечує ідентифікацію сторін та цілісність документа, в якому втілюється воля останніх.
За змістом частини першої статті 7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов`язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до закону.
Стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначає, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису відповідно до вимог законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги», за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Як встановлено судом, договір укладений в електронній формі, що відповідає приписам статті 207 ЦК України із застосуванням Закону України «Про електронну комерцію» та підписаний сторонами, відповідно до вимог статті 12 вказаного Закону, а саме: з боку позивача за допомогою факсимільного відтворення аналога підпису уповноваженої особи та відбитку печатки позивача, нанесених за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, а з боку відповідача за допомогою одноразового ідентифікатору, та за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Відповідно до ст.1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.
ТОВ «ФК «Дінеро» виконало свої зобов`язання, щодо надання відповідачу коштів на підставі договору кредитної лінії, що підтверджується довідкою ТОВ «ФК «Дінеро» відповідно до якої здійснено успішний переказ грошових коштів 21.03.2019 року у сумі 3 500,00грн. на картковий рахунок № НОМЕР_1 та 22.03.2019 року у сумі 4 200,00грн. на картковий рахунок № НОМЕР_1 .
Вказана обставина підтверджується інформацією, яка витребувана ухвалою суду від 08.06.2026 року за клопотанням представника позивача з АТ «РАЙФФАЙЗЕН», згідно з якою карта за № НОМЕР_1 , яка ОСОБА_1 зазначена при укладанні договору, та на яку він просив перерахувати кредитні кошти, належить ОСОБА_1 , (РНОКПП НОМЕР_2 ).
Крім того, з наданої історії по картковому рахунку № НОМЕР_1 , вбачається зарахування коштів 21.03.2019 року у сумі 3 500,00грн. та зарахування коштів 22.03.2019 року у сумі 4 200,00грн.
Відповідно до ст.512 ЦК України, однією з підстав заміни кредитора у зобов`язанні іншою особою є передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Частиною 1 статті 513 ЦК України встановлено, що правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.
Згідно ст. 514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено Договором або законом.
01.07.2019 року між ТОВ «ФК «Дінеро» та ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» укладено договір про відступлення права вимоги № 01072019, за умови якого ТОВ «ФК Довіра та Гарантія» стало новим кредитором та набуло право вимоги до відповідача за кредитним договором № L1679105.
Отже, враховуючи норми статей 512, 513, 514 ЦК України, договір відступлення прав вимог № 01072019 від 01.07.2019 року, до ТОВ «ВІН ФІНАНС» перейшли права в обсязі і на умовах визначених договором кредитної лінії № L1679105 від 21.03.2019 року.
У відповідності до ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до вимог ст.611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.
Відповідно до Реєстру Боржників від 30.10.2019 року до Договору відступлення прав вимог № 01072019 заборгованість відповідача становить 18356,00 грн., що складається з: заборгованості за тілом кредиту 7 700,00 грн.; процентами 2956,00 грн.; нарахованими штраф/пеня: 7700,00 грн.
Відповідно до розрахунку позивача, викладеного у позовній заяві, сума боргу відповідача становить 24 023,35 грн, яка складається з: суми заборгованості 18 356,00 грн, суми інфляційних втрат 4 013,80 грн, суми 3% річних 1 653,55 грн.
Враховуючи викладене, а також досліджені судом докази, суд вважає, що між ТОВ «ФК «Дінеро» та ОСОБА_1 21.03.2019 року укладено в електронній формі договір, кредитної лінії шляхом підписання його позичальником електронним підписом одноразовим ідентифікатором, що прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі, а без отримання повідомлення з відповідним ідентифікатором, без здійснення входу на сайт товариства такий договір не був би укладений.
Крім того, матеріали справи містять належні докази щодо фактичного надання ТОВ «ФК «Дінеро» кредитних коштів ОСОБА_2 .
Водночас, наявні у справі докази вказують на те, що всупереч умовам договору, відповідач не виконав свого зобов`язання та не повернув позичені кошти та не сплатив проценти.
З огляду на вищевикладене, розглядаючи спір в межах доводів позову, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивачем доведенні та підлягають задоволенню.
Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
У зв`язку із задоволенням позовних вимог, суд стягує з відповідача на користь позивача понесені судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 2 662,40 грн.
На підставі вищевикладеного,та керуючись ст. ст. 6, 207, 525, 530, 610, 612, 626-628, 634, 638, 639, 1048, 1054, 1055 ЦК України, ст. ст. 1, 2, 77-78, 81, 89, 141, 247, 259, 263-265, 273, 279, 280, 354 ЦПК України, суд, -
вирішив:
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІН ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІН ФІНАНС» заборгованість за кредитним договором № L1679105 від 21.03.2019 року у розмірі 24 023,35грн., витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 662,40грн.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «ВІН ФІНАНС» (ЄДРПОУ 38750239, м. Київ, вул. Авіаконструктора Ігоря Сікорського, буд. 8).
Відповідач: ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ).
Суддя О.Д. Рудюк