Справа № 455/1717/25 Головуючий у 1 інстанції: Клімченко М.І.
Провадження № 22-ц/811/1068/26 Доповідач в 2-й інстанції: Ніткевич А. В.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 жовтня 2026 року Львівський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ
головуючого - судді Ніткевича А.В.
суддів - Бойко С.М., Копняк С.М.
розглянувши в порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, в приміщенні Львівського апеляційного суду в м. Львові цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Скользнєвої Валерії Владиславівни на заочне рішення Старосамбірського районного суду Львівської області від 08 грудня 2025 року в складі судді Клімченко М.І. у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -
встановив:
У серпні 2025 року позивач ТОВ "Укр Кредит Фінанс" звернувся до суду з позовом до відповідача ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором №1386-7423 від 26.04.2024 в розмірі 90 243 грн 40 коп.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 26 квітня 2024 року між ТОВ "Укр Кредит Фінанс" та ОСОБА_1 укладений електронний Договір про відкриття кредитної лінії №1386-7423, відповідно до умов якого відповідачу надано кредит у розмірі 15000,00 грн, строк кредитування 365 днів, базовий період 14 днів, знижена % ставка 1,45% в день, стандартна % ставка 1,45% в день, комісія за видачу кредиту - 15,00% від суми кредиту.
Додатковою угодою №1 від 28.04.2024 до Договору про відкриття кредитної лінії №1386-7423 від 26.04.2024 кредитодавець та позичальник домовились про надання додаткових коштів у кредит у сумі 2000,00 грн.
Також, Додатковою угодою №2 від 29.04.2024 до Договору про відкриття кредитної лінії №1386-7423 від 26.04.2024 кредитодавець та позичальник домовились про надання додаткових коштів у кредит у сумі 2800,00 грн.
Позивач свої зобов`язання за Договором виконав в повному обсязі. В свою чергу відповідач свої зобов`язання за Договором не виконує належним чином, у зв`язку з чим, станом на 14.07.2025 утворилася заборгованість у розмірі 118766 грн 40 коп, що складається з простроченої заборгованості за кредитом в розмірі 19800,00 грн, заборгованості за відсотками в розмірі 98966 грн 40 коп. .
Разом з тим, кредитодавцем було прийнято рішення про можливість застосування до Позичальника Програми лояльності для споживачів фінансових послуг ТОВ «Укр Кредит Фінанс», а саме частково списання заборгованості позичальнику за нарахованими комісією та процентами у загальній сумі 28523, 00 грн за умови погашення позичальником решти заборгованості за кредитним договором у розмірі 90243 грн 40 коп.
Враховуючи наведене, позивач просив стягнути заборгованість за Договором про відкриття кредитної лінії №1386-7423 від 26.04.2024 в розмірі 90243 грн 40 коп, з яких прострочена заборгованість за кредитом 19800,00 грн, прострочену заборгованість за нарахованими процентами 70443 грн 40 коп., а також судові витрати.
Оскаржуваним заочним рішенням Старосамбірського районного суду Львівської області від 08 грудня 2025 року позов задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмежено відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» загальну суму заборгованості за кредитним договором №1386-7423 від 26.04.2024 в розмірі 90243 грн 40 коп. та 2422 грн 40 коп сплаченого судового збору.
Ухвалою Старосамбірського районного суду Львівської області від 23 лютого 2026 року заяву представника ОСОБА_1 , адвоката Скользнєвої Валерії Владиславівни про перегляд заочного рішення - залишено без задоволення.
Заочне рішення в загальному порядку оскаржив ОСОБА_1 , апеляційну скаргу в інтересах якого подала адвокат Скользнєва В.В. Вважає, що висновки суду зроблені з неправильною оцінкою фактичних обставин, що мають значення для справи.
В обґрунтування доводів скарги покликається на те, що надані позивачем докази на підтвердження факту надання кредитних коштів (Довідка про перерахування суми кредиту, лист АТ КБ «ПриватБанк») не відповідають вимогам ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та Положенню про організацію операційної діяльності в банках України, а тому не є достовірними доказами.
Також зазначає, що розрахунок заборгованості є внутрішнім документом позивача і не підтверджує наявність заборгованості.
Крім того, апелянт посилається на несправедливість розміру нарахованих відсотків в сумі 70443,40 грн, які більш ніж у три рази перевищують суму тіла кредиту (19800 грн), що суперечить принципам справедливості, добросовісності та розумності, а також вимогам Закону України «Про захист прав споживачів».
Просить зменшити розмір стягнутих відсотків до суми тіла кредиту, визначивши заборгованість у розмірі 30843,40 грн.
Також апелянт зазначає, що судом першої інстанції не було враховано висновки Верховного Суду щодо необхідності підтвердження факту надання кредитних коштів первинними документами, а також щодо несправедливості надмірних відсотків за кредитними договорами.
Просить скасувати заочне рішення Старосамбірського районного суду Львівської області від 08 грудня 2025 року та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» у повному обсязі.
Відзив на апеляційну скаргу не надходив.
Відповідно до ч. 3 ст. 360 ЦПК України відсутність відзиву не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Відповідно до частини 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою апеляційне провадження.
Апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи (ч. 1 ст. 369 ЦПК України).
Згідно із ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
З матеріалів справи вбачається, що позивач звернувся до суду першої інстанції з вимогами щодо стягнення кредитної заборгованості, сумарний розмір якої не перевищує тридцять прожиткових мінімумів для працездатних осіб.
Враховуючи наведене, справа призначена для розгляду апеляційним судом в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
При цьому, згідно із ч. 1 ст. 8 ЦПК України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи, відтак колегія суддів інформувала учасників справи про час і день розгляду справи, шляхом оприлюднення інформації про розгляд справи на офіційному сайті Львівського апеляційного суду.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити частково виходячи з такого.
Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що боржник ОСОБА_1 належним чином свої зобов`язання не виконав та допустив заборгованість за вищевказаним Кредитним договором у заявленому до стягнення розмірі.
Зважаючи на викладене, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог.
Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення, судова колегія входить з такого.
Судом встановлено, що 26 квітня 2024 року між ТОВ «Укр кредит фінанс» та ОСОБА_1 укладений договір про відкриття кредитної лінії №1386-7423 шляхом акцептування позичальником оферти кредитодавця за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором С0456.
Відповідно до п.4.1. договору загальний розмір кредиту за цим Договором становить 15000,00 грн., дата надання кредиту 26.04.2024.
Згідно із п.4.8 договору базовий період складає 14 календарних днів.
Відповідно до п.4.10 Договору, нарахування процентів за користування Кредитом здійснюється на залишок неповерненої суми Кредиту за кожен день користування кредитом, починаючи з дати видачі Кредиту до дати фактичного повернення всієї суми Кредиту, за наступною ставкою: Стандартна процента ставка становить 1,45% за кожен день користування Кредитом (вказана процента ставка застосовується протягом всього строку дії цього Договору, за виключенням строку використання позичальником права користування Кредитом за Промо-ставкою та/або Зниженою, та/або Пільговою процентною ставкою).
Пунктом 4.13 договору встановлено, що строк кредитування становить 365 календарних днів з моменту перерахування Кредиту Позичальнику. Дата повернення кредиту 25.04.2025.
Пунктами 4.14, 4.16 договору, визначено реальну річну процентну ставку яка складає 24554,29%, денна процентна ставка складає 1,491%.
Згідно із п.4.17. Договору, загальні витрати за споживчим кредитом на дату укладення Договору складають 81637 грн 50 коп та включають у себе проценти за користування кредитом та комісію за видачу кредиту.
Відповідно до п. 12.14 Договору невід`ємною частиною цього Договору є додатки: (1) Правила відкриття кредитної лінії (надання споживчих кредитів), (2) Паспорт споживчого Кредиту, (3) Таблиця обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за Договором (Графік платежів за Договором) відповідно до Методики Національного банку України.
До договору про відкриття кредитної лінії №1386-7423 від 26.04.2024, укладеного між ТОВ «Укр кредит фінанс» та відповідачем, позивачем долучено Правила відкриття кредитної лінії, Паспорт споживчого кредиту та Таблицю обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки, які підписані відповідачем за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором С0456.
Додатковою угодою №1 від 28.04.2024 до Договору про відкриття кредитної лінії №1386-7423 від 26.04.2024 кредитодавець та позичальник домовились про надання додаткових коштів у кредит у сумі 2000,00 грн. Згідно п. 2.2 дата надання/ видачі грошових коштів: 28.04.2024. Після надання кредитодавцем позичальнику у кредит додаткових коштів позичальник зобов`язується повернути кредитодавцю суму грошових коштів в розмірі 17 000,00 грн, яка складається з суми кредиту, яка була надана позичальнику за Договором та неповернута на момент укладення цієї Додаткової угоди, та суми додаткових грошових коштів, наданих позичальнику у кредит на підставі цієї Додаткової угоди (п. 2.3).
Відповідно до п. 2.4 Додаткової угоди позичальник зобов`язується повернути суму неповернутого кредиту у строк, що становить 365 календарних днів з моменту укладення цієї Додаткової угоди, та на умовах викладених у договорі.
З урахуванням продовження строку кредитування/строку дії Договору згідно викладених вище умов Додаткової угоди, строк кредитування, тобто строк на який надається Кредит Позичальнику становить 367 днів.
Також, Додатковою угодою №2 від 29.04.2024 до Договору про відкриття кредитної лінії №1386-7423 від 26.04.2024 кредитодавець та позичальник домовились про надання додаткових коштів у кредит у сумі 2800,00 грн. Згідно п. 2.2 дата надання/ видачі грошових коштів: 29.04.2024. Після надання кредитодавцем позичальнику у кредит додаткових коштів позичальник зобов`язується повернути кредитодавцю суму грошових коштів в розмірі 19800,00 грн, яка складається з суми кредиту, яка була надана позичальнику за Договором та неповернута на момент укладення цієї Додаткової угоди, та суми додаткових грошових коштів, наданих позичальнику у кредит на підставі цієї Додаткової угоди (п. 2.3).
Відповідно до п. 2.4 Додаткової угоди позичальник зобов`язується повернути суму неповернутого кредиту у строк, що становить 365 календарних днів з моменту укладення цієї Додаткової угоди, та на умовах викладених у договорі.
З урахуванням продовження строку кредитування/строку дії Договору згідно викладених вище умов Додаткової угоди, строк кредитування, тобто строк на який надається Кредит Позичальнику становить 368 днів.
Факт видачі кредитних коштів в сумі 15000,00 грн за договором №1386-7423 від 26.04.2024 на номер особистого електронного платіжного засобу, зазначеного відповідачем у розділі 13 Договору договорі підтверджується наданою АТ КБ «ПриватБанк» інформацією за ID платежем [номер приховано] через канал LIQPAY 26.04.2024 в сумі 15000,00 грн за Договором 1386-7423 на № Карти НОМЕР_1 та довідкою ТОВ «Укр Кредит Фінанс» про переказ коштів 15000,00 грн, 2000,00 грн, 2800,00 грн.
Згідно із наданим позивачем розрахунком заборгованості за кредитним договором №1386-7423 від 26.04.2024, загальна заборгованість відповідача становить 118766 грн 40 коп, з яких 19800, 00 грн сума заборгованості за основним боргом, 98966 грн 40 коп залишок за відсотками.
Разом з тим, як стверджував позивач, кредитодавцем прийнято рішення про можливість застосування до Позичальника Програми лояльності для споживачів фінансових послуг ТОВ «Укр Кредит Фінанс», а саме частково списання заборгованості позичальнику за нарахованими процентами у загальній сумі 28523, 00 грн за умови погашення позичальником решти заборгованості за кредитним договором у розмірі 90243 грн 40 коп, з яких 19800,00 грн.- прострочена заборгованість за кредитом, 98966 грн 40 коп - прострочена заборгованість за нарахованими процентами.
Надаючи правову оцінку зібраним у справі доказам судова колегія виходить з такого.
Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист цивільного інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного судочинства. Способи захисту цивільних прав та інтересів визначені ч. 2ст. 16 ЦК України. За приписами ст. 4 ЦПК України захисту підлягають порушене, невизнане або оспорюване право особи чи інтерес, а також державний чи суспільний інтерес.
За правилами ч. 1 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору (ч. 1 ст. 638 ЦК України).
Згідно із положеннями ч. 2ст. 639 ЦК України, якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
За змістом ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Частиною 1ст. 638 ЦК України в становлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.
Особливості укладення кредитного договору в електронній формі визначені Законом України « Про електронну комерцію».
Статтею 3 Закону України «Про електрону комерцію» визначено, що електронний договір це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.
Згідно зі ст. 11 Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному ч. 6 цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.
Відповідно до ст. 12 Закону, якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: 1) електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; 2) електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; 3) аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
За правилами ч. 1, 2 ст. 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний підпис є обов`язковим реквізитом електронного документа, який використовується для ідентифікації автора та/або підписувача електронного документа іншими суб`єктами електронного документообігу. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.
Згідно із п. 12 ч. 1ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» одноразовий ідентифікатор це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір.
У своїй постанові від 07 квітня 2021 року у справі № 623/2936/19 Верховний Суд зробив висновок про правомірність використання при укладенні електронного договору електронного підпису у виді одноразового ідентифікатора.
За приписами ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Приписами ст. 525, 526 ЦК України встановлено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. За положеннями ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання.
Статтею 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками справи; доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч. 1 ст. 77 ЦПК України).
З матеріалів справи встановлено, що ОСОБА_1 , маючи намір отримати в позику грошові кошти, ідентифікував себе в інформаційно-телекомунікаційній системі ТОВ «Укр Кредит Фінанс», пройшов реєстрацію на офіційному веб-сайті товариства. Під час здійснення реєстрації відповідач створив особистий кабінет та надав всі особисті дані (ПІБ, дані паспорта, РНОКПП, номер мобільного телефону, електронну пошту, місце реєстрації), чим фактично надав згоду на обробку персональних даних.
Для безпосереднього оформлення кредиту відповідач обрав бажану суму кредиту, строк кредитування, самостійно вніс номер банківської картки та підтвердив, що ознайомлений з Правилами відкриття кредитної лінії (надання споживчих кредитів) продукту «CreditKasa», які теж підписав одноразовим ідентифікатором С0456.
Після прийняття позичальником умов кредитного договору 26.04.2024 ТОВ «Укр Кредит Фінанс» уклав із ОСОБА_1 . Договір про відкриття кредитної лінії, який підписано відповідачем відповідно до вимог ч. 6, 8 ст.11, ст.12 Закону України «Про електронну комерцію» за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором С0456, який надсилався на особистий телефонний номер ОСОБА_1 . Вказаних обставин ОСОБА_1 не заперечував.
Колегія суддів зазначає, що надані позивачем докази (Довідка про перерахування суми кредиту №1386-7423 від 26.04.2024, лист АТ КБ «ПриватБанк» про перерахування коштів через систему платежів LiqPay на підставі договору №4010 від 02.12.2019, розрахунок заборгованості) у своїй сукупності підтверджують факт перерахування кредитних коштів на платіжну картку, зазначену відповідачем при укладенні кредитного договору.
Отримання коштів в сумі 15000,00 грн, 2000,00 грн та 2800,00 грн відповідачем не заперечується.
Зважаючи на встановлені судом обставини у їх сукупності, колегія суддів приходить до переконання, що висновок суду першої інстанції про стягнення заборгованості за тілом кредиту в сумі 19800,00 грн є правильним. Доказів, які б свідчили про оплату тіла кредиту, матеріали справи не містять. У свою чергу відповідач в апеляційній скарзі не заперечує про існування заборгованості за тілом кредиту в сумі 19800,00 грн.
При цьому колегія суддів наголошує, що саме на відповідача, який заперечує факт отримання кредитних коштів, покладено обов`язок довести ці обставини належними та допустимими доказами, чого ним зроблено не було. Відповідач не надав суду доказів того, що він не отримував кредитні кошти або що вони були перераховані на картку іншої особи.
Посилання апелянта на те, що надані документи не містять обов`язкових реквізитів, передбачених ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та Положенням про організацію операційної діяльності в банках України, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки вказані документи є достатніми для підтвердження факту перерахування коштів у сукупності з іншими доказами, наявними в матеріалах справи, зокрема, самим кредитним договором, який відповідачем не оспорюється.
В свою чергу, надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи щодо позовних вимог про стягнення простроченої заборгованості за нарахованими процентами у сумі 70443,40 грн, апеляційний суд виходить з такого.
Відповідно до ст. 536 ЦК України, за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти; розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.
За змістом ст. 1056-1 ЦК України, розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.
Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Підписання кредитного договору електронним підписом з одноразовим ідентифікатором є прямою і безумовною згодою відповідача з умовами кредитного договору, правилами надання грошових коштів у позику в тому числі і на умовах фінансового кредиту, з яким позичальник ознайомився перед підписанням кредитного договору та отриманням кредиту.
ТОВ «Укр Кредит Фінанс»», звертаючись до суду з позовом, просив у тому числі, крім заборгованості за неповернутим кредитом, стягнути складову його повної вартості, зокрема й заборгованість за несплаченими відсотками за користування кредитом 70443 грн 40 коп.
Як зазначалось вище, умовами договору про відкриття кредитної лінії №1386-7423 від 26.04.2024 передбачено такі процентні ставки: знижена % ставка - 1,45% в день (п. 10.1), стандартна процентна ставка 1,45% в день (п. 4.10). Вказані ставки були погоджені сторонами під час його укладення.
Із розрахунку заборгованості вбачається, що ТОВ «Укр Кредит Фінанс» протягом строку кредитування, у період з 26.04.2024 по 28.04.2025 застосував процентну ставку - 1,45 % в день.
При цьому колегія суддів враховує, що позивачем самостійно застосовано програму лояльності та частково списано заборгованість за нарахованими процентами на суму 28523,97 грн, що свідчить про добросовісну поведінку позивача та спрямованість на зменшення боргового навантаження на відповідача.
Щодо тверджень апелянта про неспівмірність нарахованих процентів, несправедливість умов кредитного договору як на підставу для скасування рішення суду, то такі не можуть бути взяті до уваги, зважаючи на таке.
У статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» під назвою «Визнання недійсними умов договорів, що обмежують права споживача» передбачено, що продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими (частина перша статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів»).
Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача (частина друга статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів»).
Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним (частина п`ята статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів»).
Наведене законодавче формулювання «може бути визнано недійсним» прямо вказує на те, що недійсність несправедливої умови договору не настає в силу самого закону (як це притаманно нікчемним правочинам відповідно до частини другої статті 215 ЦК України), а встановлюється судом за результатом розгляду відповідної вимоги заінтересованої сторони. Це є визначальною ознакою оспорюваного, а не нікчемного правочину (його частини) оспорюваний правочин є дійсним, доки його недійсність не встановлена судом (частина третя статті 215 ЦК України).
Об`єднана палата Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду у постанові від 07 вересня 2026 року у справі № 552/672/23 виснувала: «суд без позовної вимоги споживача може застосовувати такий правовий засіб коригування процентів за користування кредитом в договорі про споживчий кредит як тлумачення умов договору про споживчий кредит, в разі наявності в договорі нечітких або двозначних положень. Оскільки при застосуванні умов договору при вирішенні спору суд здійснює тлумачення змісту договору, навіть за відсутності позовної вимоги про тлумачення змісту договору; «натомість оспорюваність умови чи договору про споживчий кредит або зміну договору про споживчий кредит суд без відповідної позовної вимоги споживача застосувати не може. Тобто у разі, якщо споживач не пред`явив відповідних позовних вимог про оспорення умови чи договору про споживчий кредит або зміну договору про споживчий кредит, то суд не може самостійно зменшити розмір процентів за користування кредитом.
За таких обставин, з урахуванням викладеного, Об`єднана палата вважає за необхідне відступити від висновків, які сформульовані у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 12 лютого 2025 року у справі № 679/1103/23 (провадження 61-92св24)».
Вищенаведений висновок свідчить про те, що оспорюваність умови чи договору про споживчий кредит або зміну договору про споживчий кредит суд не може застосовувати без відповідної позовної вимоги споживача. Тобто у разі, якщо споживач не пред`явив відповідних позовних вимог про оспорення умови чи договору про споживчий кредит або зміну договору про споживчий кредит, то суд не може самостійно зменшити розмір процентів за користування кредитом до розміру заборгованості за тілом кредиту.
Отже, при вирішенні вимоги про стягнення кредитної заборгованості суд не може оцінювати положення кредитного договору на предмет їх справедливості, вирішувати питання чи є нараховані проценти непропорційно великими та чи відповідають вони засадам справедливості, добросовісності й розумності, за відсутності окремої позовної заяви споживача про оспорення відповідних умов договору.
У справі, яка переглядається, ОСОБА_1 не пред`являв відповідних зустрічних позовних вимог про оспорення умови чи договору про споживчий кредит або зміну договору про споживчий кредит, тому підстав зменшувати розмір відсотків до розміру тіла кредиту немає. Доводи скарги в цій частині є безпідставними.
Крім того, колегія суддів зазначає, що відповідач не надав суду доказів того, що розмір нарахованих відсотків є несправедливим або таким, що суперечить принципам добросовісності, розумності та справедливості. Сам по собі факт перевищення розміру нарахованих відсотків над сумою тіла кредиту не свідчить про несправедливість умов договору, оскільки такий розмір був визначений сторонами добровільно.
Також судова колегія зауважує, що у пункті 5 частини третьої статті 18 Закону «Про захист прав споживачів» вказано, що несправедливими є, зокрема, умови договору про встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації (понад п`ятдесят відсотків вартості продукції) у разі невиконання ним зобов`язань за договором.
Тобто, наведене передбачає право суду зменшити розмір заборгованості за тими процентами, які нараховуються як міра відповідальності за неналежне виконання позичальником обов`язку щодо своєчасного повернення отриманих у кредит грошових коштів.
Так, у пункті 8.38 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 902/417/18 (провадження N 12-79гс19) зазначено, що з огляду на наведені мотиви про компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 ЦК України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника. Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, та, зокрема, зазначених вище критеріїв, суд може зменшити загальний розмір відсотків річних як відповідальності за час прострочення грошового зобов`язання.
Однак у спірному випадку позивач вимогу про стягнення процентів, що нараховуються за прострочення виконання грошових зобов`язань не заявляв, а лише просив, окрім тіла кредиту, стягнути проценти за правомірне користування кредитними коштами.
Розмір процентів за користування кредитними коштами був визначений сторонами договору за їх взаємною згодою, що відповідає принципу свободи договору, закріпленому у статті 627 Цивільного кодексу України, при цьому волевиявлення сторін на укладення та підписання договору було усвідомленим і добровільним. Відповідач, укладаючи кредитний договір, мав можливість самостійно обрати фінансову установу для отримання кредиту, оцінити запропоновані умови кредитування та зважити на можливість їх виконання з огляду на своє фінансове становище. Крім того, згідно з умовами договору, він мав право відмовитися від договору протягом 14 днів з дня його укладення без пояснення причин, у тому числі після отримання грошових коштів (п. 6.9. договору), однак таким правом не скористався.
За таких обставин відсутні підстави вважати, що у справі, яка переглядається, нарахування кредитодавцем процентів за користування кредитом суперечить принципам справедливості, добросовісності та розумності.
У постанові Верховного Суду від 07.02.2022 у справі 758/2575/17 зазначено, що відповідно до статті 3 ЦК України принципи справедливості, добросовісності та розумності є однією із фундаментальних засад цивільного права, спрямованою, у тому числі, на утвердження у правовій системі України принципу верховенства права. При цьому добросовісність означає прагнення особи сумлінно використовувати цивільні права та забезпечити виконання цивільних обов`язків, що зокрема підтверджується змістом частини третьої статті 509 нього Кодексу. Отже, законодавець, навівши у тексті ЦК України зазначений принцип, установив у такий спосіб певну межу поведінки учасників цивільних правовідносин, тому кожен із них зобов`язаний сумлінно здійснювати свої цивільні права та виконувати цивільні обов`язки, у тому числі передбачати можливість завдання своїми діями (бездіяльністю) шкоди правам та інтересам інших осіб. Цей принцип не є суто формальним, оскільки його недотримання призводить до порушення прав та інтересів учасників цивільного обороту.
Верховний Суд у постанові від 07 квітня 2021 року у справі № 623/2936/19 вказав, що виходячи з оплатного характеру кредитного договору, відсутні підстави вважати, що умови договору про сплату процентів за користування кредитом, є несправедливими та призводять до дисбалансу прав та обов`язків сторін договору, оскільки вказаний розмір процентної ставки погоджено за домовленістю сторін у заяві-анкеті.
Такий висновок теж підлягає застосуванню і до спірних правовідносин.
Отже, вказані умови кредитного договору не можна вважати несправедливими, оскільки розмір процентів за користування кредитними коштами сторонами договору визначено за спільною згодою, що відповідає принципу свободи договору, закріпленому ст. 627 ЦК України.
При цьому проценти за кредитним договором, згідно статті 1056-1 ЦК України, не мають компенсаційного характеру та є платою за користування чужими грошима, їх розмір визначається сторонами договору, тому положення пункту 5 частини 3 статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» до умов договору про встановлення розміру процентів не може застосовуватись.
В свою чергу, 22.11.2023 прийнято Закон України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» № 3498-ІХ (набрав чинності 24.12.2023), яким внесено зміни до ч. 5 ст.8 Закону України «Про споживче кредитування» (пп. 6 п. 5 Розділу І Закону № 3498-ІХ) та доповнено пунктом 17 розділ IV Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про споживче кредитування» (пп. 13 п. 5 Розділу І Закону № 3498-ІХ).
Відповідно до ч. 5 ст. 8 Закону максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 %.
Пунктом 17 Прикінцевих та Перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування» передбачено, що тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», установлено, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів - 2,5 %; протягом наступних 120 днів - 1,5 %.
Частиною 2 розділу 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» встановлено, що дія п. 5 розділу І цього Закону (яким, зокрема, доповнено п. 17 розділ IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування») поширюється на договори про споживчий кредит, укладені до набрання чинності цим Законом, якщо строк дії таких договорів продовжено після набрання чинності цим Законом.
Таким чином, передбачений пунктом 17 Прикінцевих і перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування» перехідний період у 240 днів із дозволеною ставкою: 120 днів 2,5 %, 120 днів 1,5 %, поширюється лише на договори, укладені до набрання Законом чинності, якщо строк дії таких договорів продовжено після набрання Законом чинності. Про це зазначено у частині 2 розділу II Прикінцевих і перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг».
Згідно із ч. 1 статті 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.
У частинах першій та другій статті 215 ЦК України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.
Таким чином, умови укладеного між сторонами договору щодо встановлення стандартної процентної ставки/денної процентної ставки за кредитом 1,45% в день, відповідно до ч. 5 ст.12 Закону України «Про споживче кредитування», є нікчемними.
У справі, що переглядається, кредитний договір укладено 26.04.2024, тобто після внесення змін до Закону України «Про споживче кредитування», а тому положення п. 17 Прикінцевих та Перехідних положень Закону «Про споживче кредитування» не поширюється на вказаний кредитний договір, а відтак умова договору щодо встановлення процентної ставки на рівні 1,45 % не відповідає вимогам Закону України «Про споживче кредитування» та є нікчемними у відповідній частині.
З врахуванням викладеного, судова колегія доходить висновку, що розрахунок заборгованості по відсотках за укладеним між сторонами договором за період з 26.04.2026 по 28.04.2025 необхідно проводити, виходячи з встановленої ч. 5 ст.8 Закону України «Про споживче кредитування» максимальної денної процентної ставки 1 %.
Провівши власний розрахунок заборгованості відповідача в частині нарахування процентів за користування кредитом, суд апеляційної інстанції вважає, що розмір заборгованості за відсотками за період 26.04.2024 по 28.04.2025 становить 66 134 грн 40 коп. При цьому розрахунок проводиться наступним чином: 15000*1%*2 (26.04-27.04.2026)=300 грн; за 28.04.2024 з докретивуванням 2000 грн: 17000*1%*1=170: з 29.04.2024 по 28.04.2025 з докретивуванням 2800 грн: 19800*1%*365=72270. Загалом 72740,00 грн.
Зважаючи на часткову оплату відповідачем відсотків, а також комісії за видачу кредиту, в загальній сумі 8756 грн. 60 коп, з яких 2250,00 грн зарахована в рахунок сплати комісії, а решта на погашення відсотків, розмір становить 66134,40 (72740-6506,60=66134,40).
Відповідно, загальна сума заборгованості за договором становить 85934 грн 40 коп, з яких 19800,00 грн. основний борг, 66134,40 грн залишок відсотків.
Суд наведеного не врахував, внаслідок чого дійшов помилкового висновку про стягнення заявленої заборгованості за відсотками.
Згідно з частиною першою статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Зважаючи на викладене, рішення суду першої інстанції необхідно змінити, зменшивши загальний розмір заборгованості, яку необхідно стягнути з відповідача ОСОБА_1 в користь ТОВ «Укр Кредит Фінанс» за Договором №1386-7423 від 26.04.2024 з 90243 грн. 40 коп. до 85934 грн 40 коп, з яких 19800,00 грн. прострочена заборгованість за кредитом, 66134,40 грн прострочена заборгованість за нарахованими відсотками.
Відповідно до ч. 13 ст. 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справу на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються, у разі задоволення позову на відповідача.
Оскільки апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, рішення суду зміні в частині зменшення розміру стягнутої заборгованості, тому підлягають перерозподілу судові витрати, понесені сторонами по справі.
Із матеріалів справи вбачається, що при зверненні до суду з позовною заявою ТОВ «Укр Кредит Фінанс» сплатив судовий збір у розмірі 2422,40 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №75208 від 11.08.2025. З урахуванням частково задоволених вимог ТОВ «Укр Кредит Фінанс» з відповідача підлягає стягненню 2306 грн 74 коп. за розгляд справи судом першої інстанції.
За подання апеляційної скарги ОСОБА_1 сплатив 3660 грн 60 коп. судового збору, що підтверджується квитанцією ID:5908-7543-7243-5869. Зважаючи на часткове задоволення вимог апеляційної скарги, з ТОВ «Укр Кредит Фінанс» на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню 173 грн 48 коп.
В свою чергу, згідно із ч. 10 ст. 141 ЦПК України при частковому задоволенні позову, у випадку покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, суд може зобов`язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні. У такому випадку сторони звільняються від обов`язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат.
Враховуючи наведене, з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Укр Кредит Фінанс» необхідно стягнути 2133 грн 26 коп. судового збору.
Крім того, в апеляційній скарзі представник відповідача просила стягнути з ТОВ «Укр Кредит Фінанс» на користь ОСОБА_1 8 000 грн витрат на професійну правничу допомогу, понесених відповідачем під час розгляду справи судом апеляційної інстанції.
Згідно з частиною першою, пунктом 1 частини третьої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно з частинами першою шостою статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг) 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16 зроблено висновок, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі.
На підтвердження розміру витрат представником відповідача надано договір про надання правничої допомоги від 18.12.2025, укладений між ОСОБА_1 та адвокатом Скользнєвою В. В., за умовами якого адвокат зобов`язалася надавати клієнту правничу допомогу та представляти її інтереси, зокрема в судових установах України, а клієнт сплачувати адвокату гонорар. Також до матеріалів справи долучено акт здачі-прийняття наданих послуг від 19.03.2026, відповідно до якого адвокатом надано правничу допомогу у цивільній справі № 455/1717/25, а саме здійснено ознайомлення з матеріалами справи, на що витрачено 1,5 години, вартістю 2000 грн , при вартості однієї години роботи 1500,00 грн та підготовку апеляційної скарги, на що витрачено 2 години, при вартості однієї години роботи 3 000 грн, а загальний розмір гонорару визначено у сумі 8 000 грн.
Фактичну сплату відповідачем вартості наданої правничої допомоги підтверджено квитанцією до прибуткового касового ордера № б/н від 19.03.2026 на суму 8 000 грн, у якій підставою платежу зазначено оплату послуг адвоката згідно з договором від 18.12.2025 та актом здачі-прийняття наданих послуг від 19.03.2026.
Крім того, матеріали справи містять ордер серії АР № 1287761 на надання Громіш І.І. правничої допомоги у Львівському апеляційному суді та свідоцтво про право Скользнєвої В. В. на заняття адвокатською діяльністю серії ЗП № 002838.
Враховуючи характер та складність справи, обсяг виконаної адвокатом роботи, яка полягала в ознайомленні з матеріалами справи та у підготовці апеляційної скарги, витрачений на її виконання час, ціну позову та значення справи для сторін, а також відсутність будь яких заперечень зі сторони позивача, суд вважає, що заявлена до відшкодування сума витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 8 000 грн підлягає стягненню частково, а саме в розмірі 2000 грн, понесені на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції.
Керуючись ст.ст. 367, 368, 369, 374, 375, 376, 381-383 ЦПК України, суд,-
ухвалив:
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Скользнєвої Валерії Владиславівни задовольнити частково.
Заочне рішення Старосамбірського районного суду Львівської області від 08 грудня 2025 року в частині стягнення заборгованості за кредитним договором - змінити.
Зменшити розмір заборгованості, яку необхідно стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» за Договором про відкриття кредитної лінії №1386-7423 від 26.04.2024 з 90243 гривень 40 копійок до 85934 (вісімдесят п`ять тисяч дев`ятсот тридцять чотири) гривень 40 копійок.
Заочне рішення Старосамбірського районного суду Львівської області від 08 грудня 2025 року в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмежено відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» 2422 грн 40 коп сплаченого судового збору - скасувати.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» 2133 (дві тисячі сто тридцять три) гривень 26 коп судового збору за розгляд справи в судах першої та апеляційної інстанції пропорційно до задоволених позовних вимог.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» на користь ОСОБА_1 2000 (дві тисячі) гривень 00 копійок понесених витрат на на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня ухвалення і може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови.
Повний текст постанови складений 13 жовтня 2026 року.
Головуючий А.В. Ніткевич
Судді: С.М. Бойко
С.М. Копняк