Справа № 442/9563/25 Головуючий у 1 інстанції: Нагірна О.Б.
Провадження № 22-ц/811/1062/26 Доповідач в 2-й інстанції: Ніткевич А. В.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 жовтня 2026 року Львівський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ
головуючого - судді Ніткевича А.В.
суддів - Бойко С.М., Копняк С.М.
розглянувши в порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, в приміщенні Львівського апеляційного суду в м. Львові цивільну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» на рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 23 лютого 2026 року в складі судді Нагірної О.Б. у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -
встановив:
У грудні 2025 року позивач ТОВ "Укр Кредит Фінанс" звернувся до суду з позовом до відповідачки ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором №1517-8600 від 25.02.2025 в розмірі 81 383 грн 37 коп.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 25 лютого 2025 року між ТОВ "Укр Кредит Фінанс" та ОСОБА_1 укладений електронний Договір про відкриття кредитної лінії №1517-8600, відповідно до умов якого відповідачці надано кредит у розмірі 29500,00 грн, строк кредитування 300 днів, базовий період 14 днів, знижена % ставка 0,90% в день, стандартна % ставка 1,00% в день, комісія за видачу кредиту - 20,00% від суми кредиту.
Додатковою угодою №1 від 09.05.2025 до Договору про відкриття кредитної лінії №1517-8600 від 09.05.2025 кредитодавець та позичальник домовились про надання додаткових коштів у кредит у сумі 7300,00 грн.
Усвідомлюючи виникнення фінансових зобов`язань перед позивачем, відповідач здійснив часткову оплату в рахунок погашення заборгованості за Кредитним договором №1517-8900 від 25.02.2025, шляхом здійснення платежів зазначених у розрахунку заборгованості за Кредитним договором.
Сплачуючи кредит, відповідачка вчинилп конклюдентні дії, що свідчать про прийняття укладеного Кредитного договору, який створив для неї певні цивільні права та обов`язки.
В подальшому, відповідачка всупереч умовам Кредитного договору, порушила такі і в кінцевому підсумку не повернула в повному обсязі кредит кредитодавцю, а також не виконала в повному обсязі всі інші свої грошові зобов`язання перед кредитодавцем за Кредитним договором.
Станом на 08.12.2025 утворилася заборгованість у розмірі 81383 грн 37 коп., з яких заборгованість за кредитом - 24301,87 грн, заборгованість за нарахованими процентами - 41539,47 грн, заборгованість за процентами річних на підставі ст. 625 ЦК України - 15542,03 грн.
Відповідно до умов Кредитного договору кредитодавець направив позичальнику вимогу про усунення порушень умов Договору щодо сплати процентів, однак така вимогам була проігнорована позичальником, порушення не усунуто. Просив позов задовольнити.
Оскаржуваним рішенням Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 23 лютого 2026 року позов задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» заборгованість за кредитним №1517-8600 від 25.02.2025, в розмірі 39457 (тридцять дев`ять тисяч чотириста п`ятдесят сім) гривень 63 коп.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» судовий збір в розмірі 1162 (одна тисяча сто шістдесят дві) гривні 75 коп.
В решті позову відмовлено.
Рішення суду оскаржив позивач ТОВ «Укр Кредит Фінанс», в особі представника Лазарєвої М.С., вважає таким, що прийнято з неповним з`ясуванням судом обставин, які мають значення для справи та неправильним застосуванням судом норм матеріального права.
В обґрунтування доводів скарги покликається на те, що нарахування процентів здійснювалося відповідно до умов договору на залишок неповерненої суми кредиту за кожен день користування кредитом.
Наголошує, що відповідачка була ознайомлена з умовами кредитного договору та додаткової угоди, підписала їх за допомогою одноразових ідентифікаторів, не скористалася правом відмовитися від договору протягом 14 днів та продовжувала користуватися кредитними коштами на погоджених сторонами умовах.
У зв`язку з цим апелянт вважає, що всупереч висновкам суду першої інстанції, умови договору щодо процентної ставки не можуть визнаватися несправедливими, оскільки розмір процентів був погоджений сторонами відповідно до принципу свободи договору згідно ст.627 ЦК України.
Крім того, посилається на положення статей 1048, 1054, 1056-1 ЦК України та зазначає, що кредитодавець має право на одержання процентів від позичальника, а розмір процентів, тип процентної ставки та порядок їх сплати визначаються договором. На переконання апелянта, позивачем дотримано вимоги закону щодо встановлення та доведення до відома відповідачки розміру процентів за користування кредитом.
Вказує, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку щодо черговості погашення заборгованості, внаслідок чого ухвалив неправильне рішення у сумі задоволення позовних вимог.
Щодо правомірності нарахування процентів, передбачених ст. 625 ЦК України, зазначає, що чинна норма Закону України «Про споживче кредитування», яка діяла на дату укладення кредитного договору з відповідачкою, і яка передбачає звільнення від відповідальності перед кредитодавцем за прострочення виконання зобов`язань, не застосовується до договорів про споживчий кредит, які укладені за межами періоду, що встановлений п. 6 Розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення», тобто з 23.01.2024 тому позивач має всі підстави для нарахування неустойки та інших платежів за прострочення виконання зобов`язання, в тому числі процентів, передбачених ст. 625 ЦК України.
Просить скасувати рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 23 лютого 2026 року та ухвалити нове судове рішення, яким позовні вимоги ТОВ «Укр Кредит Фінанс» задовольнити повністю.
У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а судове рішення без змін, оскільки суд першої інстанції всебічно та повно дослідив обставини справи, правильно застосував норми матеріального та процесуального права.
Відповідно до частини 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою апеляційне провадження.
Апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи (ч. 1 ст. 369 ЦПК України).
Згідно із ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
З матеріалів справи вбачається, що позивач звернувся до суду першої інстанції з вимогами щодо стягнення кредитної заборгованості, сумарний розмір якої не перевищує тридцять прожиткових мінімумів для працездатних осіб.
Враховуючи наведене, справа призначена для розгляду апеляційним судом в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
При цьому, згідно із ч. 1 ст. 8 ЦПК України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи, відтак колегія суддів інформувала учасників справи про час і день розгляду справи, шляхом оприлюднення інформації про розгляд справи на офіційному сайті Львівського апеляційного суду.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити частково виходячи з такого.
Суд першої інстанції, ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову, виходив з того, що, стягнення процентів річних на підставі ст. 625 ЦК України не підлягає задоволенню з огляду на п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, яким передбачено звільнення позичальника від відповідальності за прострочення виконання грошового зобов`язання за договором про споживчий кредит у період дії воєнного стану. Разом з тим, визначаючи розмір заборгованості, судом враховано додаткові платежі, здійснені відповідачкою після подання позову, а саме: 20 000,00 грн від 03.02.2026 та 6 383,37 грн від 22.02.2026, що зменшує розмір заборгованості.
Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення, судова колегія входить з такого.
Судом встановлено, що 25 лютого 2025 року між ТОВ «Укр Кредит Фінанс» та ОСОБА_1 за допомогою Веб-сайту кредитодавця уклали Договір про відкриття кредитної лінії №1517-8600 продукту «НА ВСЕ», який підписано позичальником електронним підписом з одноразовим ідентифікатором А0856.
Відповідно до п.4.1. договору загальний розмір кредиту за цим Договором становить 29500,00 грн., дата надання кредиту 25.02.2025
Згідно із п.4.4 договору базовий період складає 14 календарних днів.
Відповідно до п.4.6 Договору, нарахування процентів за користування Кредитом здійснюється на залишок неповерненої суми Кредиту за кожен день користування кредитом, починаючи з дати видачі Кредиту до дати фактичного повернення всієї суми Кредиту, за наступною ставкою: Стандартна процента ставка становить 1,00% за кожен день користування Кредитом (вказана процента ставка застосовується протягом всього строку дії цього Договору, за виключенням строку використання позичальником права користування Кредитом за Зниженою процентною ставкою).
Пунктом 4.10 договору встановлено, що строк кредитування становить 300 календарних днів з моменту перерахування Кредиту Позичальнику. Дата повернення кредиту 21.12.2025.
Відповідно до п. 4.7. комісія за видачу кредиту становить 20,00 % від суми виданого Кредиту (якщо в цьому пункті Договору значення розміру комісії за видачу Кредиту вказано 0% (нуль відсотків), вказане означає, що комісія за видачу Кредиту є відсутньою). Нарахування комісії за видачу кредиту здійснюється на суму виданого за цим Договором Кредиту у день видачі Кредиту. Комісія за видачу додаткових грошових коштів у Кредит також належить до Комісії за видачу кредиту і може одноразово нараховуватись при кожному отриманні Позичальником у Кредит додаткових грошових коштів, якщо нарахування Комісії за видачу додаткових грошових коштів передбачено відповідними Додатковими угодами до цього Договору, якими Сторони оформили отримання Позичальником у Кредит додаткових грошових коштів. Якщо у відповідній Додатковій угоді до цього Договору, якою Сторони оформили отримання Позичальником у Кредит додаткових грошових коштів, зазначено, що Комісія за видачу додаткових грошових коштів у Кредит становить 0%, вказане означає, що Комісія за видачу додаткових грошових коштів у Кредит на підставі такої Додаткової угоди до цього Договору є відсутньою).
Пунктами 4.11, 4.13 договору, визначено реальну річну процентну ставку яка складає 6024,98%, денна процентна ставка складає 0,946%.
Згідно із п.4.16. Договору, загальні витрати за споживчим кредитом на дату укладення Договору складають 84514,15 та включають у себе проценти за користування кредитом та комісію за видачу кредиту.
Відповідно до п. 12.21 Договору невід`ємною частиною цього Договору є додатки: (1) Правила відкриття кредитної лінії (надання споживчих кредитів), (2) Паспорт споживчого Кредиту, (3) Таблиця обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за Договором (Графік платежів за Договором) відповідно до Методики Національного банку України розрахована за умови застосування стандартної процентної ставки за користування кредитом у розмірі 1,00% на день.
До договору про відкриття кредитної лінії №1517-8600 від 25.02.2025, укладеного між ТОВ «Укр кредит фінанс» та відповідачем, позивачем долучено Правила відкриття кредитної лінії, Паспорт споживчого кредиту та Таблицю обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки, які підписані відповідачем за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором А0856.
Додатковою угодою №1 від 09.05.2025 до Договору про відкриття кредитної лінії №1517-8600 від 25.02.2025 кредитодавець та позичальник домовились про надання додаткових коштів у кредит у сумі 7300,00 грн. Додаткова угода підписана одноразовим ідентифікатором А1350.
Згідно із п. 2.2 дата надання/ видачі грошових коштів: 09.05.2025. Після надання кредитодавцем позичальнику у кредит додаткових коштів позичальник зобов`язується повернути кредитодавцю суму грошових коштів в розмірі 29409,55 грн, яка складається з суми заборгованості за отриманим кредитом та суми додаткових грошових коштів, наданих позичальнику у кредит на підставі цієї Додаткової угоди.
Відповідно до п. 2.4 Додаткової угоди позичальник зобов`язується повернути суму неповернутого кредиту у строк, що становить 300 календарних днів з моменту укладення цієї Додаткової угоди, та на умовах викладених у договорі.
Згідно п. 2.6 Додаткової угоди комісія за видачу додаткових грошових коштів у Кредит становить 0% від суми додаткових грошових коштів, наданх відповідно до Додаткової угоди.
З урахуванням продовження строку кредитування/строку дії Договору згідно викладених вище умов Додаткової угоди, строк кредитування, тобто строк на який надається Кредит Позичальнику становить 372 дні.
Факт видачі кредитних коштів в сумі 29500,00 грн за договором №1517-8600 від 25.02.2025 на номер особистого електронного платіжного засобу зазначеного відповідачем у розділі 13 Договору, підтверджується наданою ТОВ «Фінансова компанія «Контрактовий дім» інформацією за ID платежем [номер приховано] від 25.02.2025 на карту № НОМЕР_1 та довідкою ТОВ «Укр Кредит Фінанс» про переказ 25.02.2025 коштів в сумі 29500, 00 грн та 09.05.2025 - 7300,00 грн.
Згідно із наданим позивачем розрахунком заборгованості за кредитним договором №1517-8600 від 25.02.2025 загальна заборгованість відповідача становить 81383 грн 37 коп, з яких основний борг - 24301,87 грн, залишок відсотків - 41539 грн 47 коп., залишок відсотків ст. 625 ЦК України - 15542,03 грн.
Надаючи правову оцінку зібраним у справі доказам судова колегія виходить з такого.
Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист цивільного інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного судочинства. Способи захисту цивільних прав та інтересів визначені ч. 2ст. 16 ЦК України. За приписами ст. 4 ЦПК України захисту підлягають порушене, невизнане або оспорюване право особи чи інтерес, а також державний чи суспільний інтерес.
За правилами ч. 1 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору (ч. 1 ст. 638 ЦК України).
Згідно із положеннями ч. 2ст. 639 ЦК України, якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
За змістом ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Частиною 1ст. 638 ЦК України в становлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.
Особливості укладення кредитного договору в електронній формі визначені Законом України « Про електронну комерцію».
Статтею 3 Закону України «Про електрону комерцію» визначено, що електронний договір це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.
Згідно зі ст. 11 Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному ч. 6 цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.
Відповідно до ст. 12 Закону, якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: 1) електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; 2) електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; 3) аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
За правилами ч. 1, 2 ст. 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний підпис є обов`язковим реквізитом електронного документа, який використовується для ідентифікації автора та/або підписувача електронного документа іншими суб`єктами електронного документообігу. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.
Згідно із п. 12 ч. 1ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» одноразовий ідентифікатор це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір.
У своїй постанові від 07 квітня 2021 року у справі № 623/2936/19 Верховний Суд зробив висновок про правомірність використання при укладенні електронного договору електронного підпису у виді одноразового ідентифікатора.
За приписами ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Приписами ст. 525, 526 ЦК України встановлено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. За положеннями ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно зі статтею 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
За змістом статті 1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 2-1383/2010 (провадження №14-308цс18) зазначено, що стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили.
У разі не спростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.
Статтею 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками справи; доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч. 1ст. 77 ЦПК України).
У відповідності до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
З матеріалів справи встановлено, що ОСОБА_1 , маючи намір отримати в позику грошові кошти, ідентифікувала себе в інформаційно-телекомунікаційній системі ТОВ «Укр Кредит Фінанс», пройшла реєстрацію на офіційному веб-сайті товариства. Під час здійснення реєстрації відповідачка створила особистий кабінет та надала всі особисті дані (ПІБ, дані паспорта, РНОКПП, номер мобільного телефону, електронну пошту, місце реєстрації), чим фактично надала згоду на обробку персональних даних.
Для безпосереднього оформлення кредиту відповідач обрала бажану суму кредиту, строк кредитування, самостійно внесла номер банківської картки та підтвердив, що ознайомлений з Правилами відкриття кредитної лінії (надання споживчих кредитів) продукту «НА ВСЕ», які теж підписав одноразовим ідентифікатором НОМЕР_2 .
Після прийняття позичальником умов кредитного договору 25.02.2025 ТОВ «Укр Кредит Фінанс» уклав із ОСОБА_1 . Договір про відкриття кредитної лінії, який підписано відповідачкою відповідно до вимог ч. 6, 8 ст.11, ст.12 Закону України «Про електронну комерцію» за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором А0856, який надсилався на особистий телефонний номер ОСОБА_1 .
Вказаних обставин позичальник не заперечувала, як і не заперечувалась обставина отримання 29500,00 грн та 7300,00 грн.
Тким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що відповідачка порушила умови договору, неналежно виконуючи взяті на себе зобов`язання, що підтверджується наданими позивачем розрахунками заборгованості.
Відповідно до п. 6.9. Правил відкриття кредитної лінії (надання споживчих кредитів), які є невід`ємною частиною договору, у разі недостатності суми здійсненого платежу для виконання зобов`язання за Договором у повному обсязі ця сума погашає вимоги кредитора у такій черговості: 1) у першу чергу сплачуються прострочена до повернення сума кредиту та прострочені проценти за користування кредитом; 2) у другу чергу сплачуються сума кредиту та проценти за користування кредитом; 3) у третю чергу сплачуються неустойка та інші платежі відповідно до Договору.
Судом встановлено, що відповідачка погашала заборгованість за кредитним договором у загальному розмірі на 41150 грн 30 коп, з яких 5900,00 грн - зараховано в рахунок погашення комісії за видачу кредиту, 12498,13 грн - на погашення тіла кредиту та 19894 грн 20 коп - на погашення відсотків.
Під час судового розгляду відповідачка надала пояснення, що нею додатково було сплачено кошти на погашення заборгованості, на підтвердження чого надала відповідні докази, з яких вбачається, що згідно платежу від 03.02.2026 сплачено 20 000,00 грн та від 22.02.2026 - 6383,37 грн, які, як стверджував апелянт в апеляційній скарзі, зараховані наступним чином: платіж від 03.02.2026 у повному обсязі зараховано на погашення основного боргу; платіж від 22.02.2026 розподілено: 2 081,50 грн - на погашення нарахованих процентів, 4 301,87 грн - на погашення основного боргу.
Таким чином, заборгованість за тілом кредиту станом на час ухвалення судом першої інстанції рішення становить 0,00 грн, заборгованість за відсотками становить 39457 грн 63 коп.
Доказів, які б свідчили про оплату відсотків у зазначеному розмірі матеріали справи не містять. У свою чергу позивач в апеляційній скарзі не заперечує про існування такої заборгованості.
Окрім цього, суд першої інстанції зазначив, що на підставі пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України позичальник у період дії воєнного стану звільняється від відповідальності, передбаченої статтею 625 ЦК України, у зв`язку з чим будь-які нарахування за вказаною статтею підлягають повному виключенню з розрахунку заборгованості.
У зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України Верховною Радою України прийнято Закон України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» №2120-IX від 15 березня 2022 року, яким, зокрема розділ IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування» доповнено пунктом 6-1 такого змісту: «6-1. У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після дня його припинення або скасування у разі прострочення споживачем виконання зобов`язань за договором про споживчий кредит споживач звільняється від відповідальності перед кредитодавцем за таке прострочення. У разі допущення такого прострочення споживач звільняється, зокрема, від обов`язку сплати кредитодавцю неустойки (штрафу, пені) та інших платежів, сплата яких передбачена договором про споживчий кредит за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) споживачем зобов`язань за таким договором. Забороняється збільшення процентної ставки за користування кредитом з причин інших, ніж передбачені частиною четвертою статті 1056-1 ЦК України, у разі невиконання зобов`язань за договором про споживчий кредит у період, зазначений у цьому пункті. Норми цього пункту поширюються, у тому числі, на кредити, визначені частиною другою статті 3 цього Закону. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена договором про споживчий кредит, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за таким договором, підлягають списанню кредитодавцем».
Пункт 6-1 розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» виключено на підставі ЗУ «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» №3498-IX від 22 листопада 2023 року.
Також, згідно з Законом України «Про внесення змін до ПК України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» 2120-IX від 15 березня 2022 року розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнено, зокрема, пункт 18 такого змісту: У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
На час розгляду справи положення пункту 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України є чинними.
Відповідно до частини 1 статті 4 ЦК України основу цивільного законодавства України становить Конституція України.
Основним актом цивільного законодавства є ЦК України (частина 2 статті 4 ЦК України).
Отже, частина 2 статті 4 ЦК України закріплює пріоритет норм цього Кодексу над нормами інших законів. До того ж такий спосіб вирішення колізії норм ЦК України з нормами інших законів - з констатацією пріоритету норм цього Кодексу над нормами інших законів підтримувався як Конституційним Судом України (Рішення від 13 березня 2012 року у справі №5-рп/2012), так і Верховним Судом України (постанови від 30 жовтня 2013 року у справі №6-59цс13, від 16 грудня 2015 у справі №6-2023цс15). Вказане узгоджується і з правовою позицією, висловленою у постановах Великої Палати Верховного Суду від 22 червня 2021 року у справі № 334/3161/17 (пункт 17), від 18 січня 2022 року у справі №910/17048/17 (пункт 78), від 29 червня 2022 року у справі №477/874/19 (пункт 69)).
Також Верховний Суд вже робив висновки щодо застосування пункту 18 «Прикінцевих та перехідних положень» ЦК України до зобов`язань, які виникли на підставі окремих договорів. Зокрема, вказувалося, що на договір про надання поворотної фінансової допомоги (позики) розповсюджується дія пункту 18 Прикінцеві та перехідні положення ЦК України (див.: постанову Верховного Суду від 06 вересня 2023 року у справі №910/8349/22); на кредитний договір розповсюджується дія пункту 18 Прикінцеві та перехідні положення ЦК України (див.: постанову Верховного Суду від 18 жовтня 2023 року у справі №706/68/23).
Тлумачення пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України свідчить, що законодавець передбачив особливості у регулюванні наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) певних грошових зобов`язань. Така особливість проявляється: в періоді існування особливих правових наслідків. Таким є період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування; в договорах, на які поширюються специфічні правові наслідки. Такими є договір позики, кредитний договір, і в тому числі договір про споживчий кредит; у встановленні спеціальних правових наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання). Такі наслідки полягають в тому, що позичальник звільняється від відповідальності, визначеної частиною другою статті 625 ЦК України, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. У разі якщо неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Відмовляючи у стягненні процентів на підставі ст. 625 ЦК України, суд першої інстанції виходив із положень пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, відповідно до якого у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Оскільки нарахування процентів на підставі ст. 625 ЦК України здійснено за період з 25.03.2025 по 01.04.2025, 22.04.2025, з 06.05.2025 по 08.05.2025 та вперіод з 23.05.2025 по 18.07.2025, тобто під час дії воєнного стану, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що до спірних правовідносин підлягають застосуванню вимоги пункту 18 «Прикінцевих та перехідних положень» ЦК України, звільнення відповідачки від обов`язку сплати заборгованості за процентами річних на підставі ст.625 ЦК України.
Доводи скаржника про те, що змінами, внесеними Законом № 3498-IX до Закону України «Про споживче кредитування» скасовано заборону на нарахування штрафних санкцій під час дії воєнного стану, не спростовують висновків суду, оскільки положення пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України є нормою прямої дії, мають імперативний характер та підлягають застосуванню незалежно від умов договору.
Крім цього, Закон України «Про споживче кредитування» не скасовує та не змінює дії зазначеної норми ЦК України, а тому не може тлумачитись як такий, що дозволяє нарахування штрафних санкцій, у тому числі штрафу, за невиконання грошового зобов`язання.
Отже, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність підстав для відмови у стягненні відсотків, нарахованих на підставі статті 625 Цивільного кодексу України, оскільки відповідно до пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем, позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу.
Інші доводи апеляційної скарги зводяться до переоцінки доказів та обставин справи, які належним чином встановлені та досліджені судом першої інстанції, а тому не впливають на обґрунтованість його висновків.
На підставі викладеного та у відповідності до положень, передбачених статтею 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції доходить до висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а судового рішення без змін.
Підстави для перерозподілу судових витрат у відповідності до положень статті 141 ЦПК України відсутні.
Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 382, 384 ЦПК України, суд, -
ухвалив:
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» - залишити без задоволення.
Рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 23 лютого 2026 року - залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня ухвалення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тектсу постанови.
Повний текст постанови складений 13 жовтня 2026 року.
Головуючй А.В. Ніткевич
Судді С.М. Бойко
С.М. Копняк