Справа № 461/9538/25 Головуючий у 1 інстанції: Романюк В.Ф.
Провадження № 22-ц/811/981/26 Доповідач в 2-й інстанції: Ніткевич А. В.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 жовтня 2026 року Львівський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ
головуючого - судді Ніткевича А.В.
суддів - Бойко С.М., Копняк С.М.
розглянувши в порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, в приміщенні Львівського апеляційного суду в м. Львові цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Єнової Лілії Миколаївни на заочне рішення Галицького районного суду м. львова від 08 січня 2026 року в складі судді Романюка В.Ф. у справі за позовом Акціонерного товариства «Ідея Банк», правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення боргу за кредитним договором,-
встановив:
20 листопада 2025 року позивач Акціонерне Товариство «Ідея Банк» (далі - АТ «Ідея Банк») звернувся до суду з позовом до відповідачки ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за Кредитним договором в розмірі 45836 грн 44 коп.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 28.07.2020 між Банком та ОСОБА_1 укладений договір кредиту №A08.00300.006877154, згідно із умовами якого відповідачка отримала кредит в розмірі 35700 грн, зі сплатою 11,99% річних у терміни, передбачені встановленим Кредитним договором графіком щомісячних платежів.
Позивач повністю виконав свої зобов`язання згідно із умовами Кредитного договору, що підтверджується належним чином засвідченими копіями доказів видачі кредиту. Проте, відповідачка не повернула отриманий кредит у встановлений договором термін та не сплатила нараховані інші платежі за кредитним договором. Останній платіж відповідачкою здійснено 19.06.2024р.
Сума боргу відповідачки за кредитним договором на 24.10.2025 становить 45836,44 грн. Вказана заборгованість відповідачки підтверджується випискою по особовому рахунку № НОМЕР_1 (до провадження в Україні міжнародних номерів банківських рахунків - НОМЕР_2 ) та довідкою-розрахунком заборгованості станом на 24.10.2025.
Узв`язку із невиконанням умов кредитного договору, на адресу відповідачки банком направлено вимогу про усунення порушення кредитних зобов`язань від 02 вересня 2025 року. Згідно даної вимоги АТ «Ідея Банк» вимагало терміново, протягом 30 (тридцяти) календарних днів з дня направлення кредитором цієї вимоги виконати зобов`язання по кредитному договору, а саме достроково повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитними коштами, тобто до дня фактичного погашення всієї заборгованості за кредитом, а також суму пені, нарахованої на день повного погашення заборгованості та інші платежі за кредитним договором. Також відповідачці повідомлено, що у випадку не погашення заборгованості за кредитним договором в тридцятиденний строк з дня направлення цієї вимоги Банком будуть здійсненні заходи щодо примусового стягнення із відповідачки заборгованості за кредитним договором на власний вибір кредитора.
Враховуючи наведене, а також те, що на даний час відповідачка продовжує ухилятись від виконання своїх зобов`язань і не погашає заборгованість, що є порушенням законних прав та інтересів позивача, просив позов задовольнити.
Заочним рішенням Галицького районного суду м. Львова від 08 січня 2026 року позов Акціонерного товариства «Ідея Банк» задоволено повністю.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Ідея Банк» заборгованість за кредитним договором в розмірі 45836,44 грн.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Ідея Банк» судовий збір у розмірі 2422,40 грн.
Ухвалою Галицького районного суду м. Львова від 18 лютого 2026 року у задоволенні заяви представника відповідачки ОСОБА_1 - адвоката Єнової Лілії Миколаївни про перегляд заочного рішення Галицького районного суду м. Львова від 08.01.2026 винесеного у справі за позовом Акціонерного товариства «Ідея Банк» до ОСОБА_1 про стягнення боргу за кредитним договором - відмовлено.
Не погоджуючись із зазначеним рішенням, представник відповідачки - адвокат Єнова Л.М. подала апеляційну скаргу, вважає таке незаконним та необгрунтованим.
В обґрунтування доводів скарги покликається на те, що позивач АТ «Ідея Банк» є неналежним позивачем, оскільки 26.11.2025 між АТ «Ідея Банк» та ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» укладенодоговір факторингу № 2611-25, за яким право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором перейшло до нового кредитора. Вказує, що позивач умисно прихова від суду першої інстанції відомості про відступлення права вимоги, що призвело до ухвалення незаконного рішення.
Крім того, апеллянт посилається на те, що відповідачка не була належним чином повідомлена про розгляд справи, оскільки судові повістки не отримувала, а про існування рішення дізналася лише 22.02.2026 з дзвінка банку. Також зазначає, що справа розглянута з порушенням правил підсудності, оскільки відповідачка зареєстрована в м. Миколаєві.
Додає, що протягом двох місяців сторона відповідача намагалася з`ясувати у АТ «Ідея Банк» усю інформацію за заявленим позовом, отримати копії документів, які надавалися до позовної заяви, оскільки вони не були надіслані при подачі позову та не були надані в повній мірі для ознайомлення судом. Відповідачка просила надати всю інформацію по кредитному договору, оскільки згідно із даними з особистого кабінету по кредитній історії кредитний договір з АТ «Ідея Банк» має статус «закритий» з 27.11.2025. Проте, на жодне звернення позивач не надав повної відповіді. Про ці обставини апелянтка не знала на час подання заяви про перегляд заочного рішення, а тому не могла надати відповідні аргументи суду першої інстанції.
Просить скасувати заочне рішення Галицького районного суду м. Львова від 08 січня 2026 року та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю.
Відзив на апеляційну скаргу не надходив.
Відповідно до ч. 3 ст. 360 ЦПК України відсутність відзиву не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Ухвалою Львівського апеляційного суду від 18 березня 2026 року відкрито апеляційне провадження у справі.
Ухвалою Львівського апеляційного суду від 04 серпня 2026 року задоволено заяву АТ «Ідея Банк» про заміну сторони позивача правонаступником. Залучено Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» (79018, Львівська обл., м. Львів, вул. Смаль-Стоцького, буд. 1, кор. 28; ідентифікаційний код юридичної особи 35234236) в якості правонаступника позивача Акціонерного товариства «Ідея Банк» в справі № 461/9538/25 за позовом Акціонерного товариства «Ідея Банк» до ОСОБА_1 про стягнення боргу за кредитним договором.
Відповідно до частини 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою апеляційне провадження.
Апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи (ч. 1 ст. 369 ЦПК України).
Згідно із ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
З матеріалів справи вбачається, що позивач звернувся до суду першої інстанції з вимогами щодо стягнення кредитної заборгованості, сумарний розмір якої не перевищує тридцять прожиткових мінімумів для працездатних осіб.
Враховуючи наведене, справа призначена для розгляду апеляційним судом в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
При цьому, згідно із ч. 1 ст. 8 ЦПК України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи, відтак колегія суддів інформувала учасників справи про час і день розгляду справи, шляхом оприлюднення інформації про розгляд справи на офіційному сайті Львівського апеляційного суду.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити частково виходячи з такого.
Ухвалюючи рішення про задоволення позову АТ «Ідея Банк» суд першої інстанції виходив з підставності позовних вимог, оскільки судом встановлено, що дійсно ОСОБА_1 прострочила погашення поточних платежів кредиту та нарахованих відсотків, належним чином не повертає отриманий кредит, не виконує взятих на себе за договором зобов`язань, відповідачка не надала суду жодних доказів на спростування вимог позивача, а тому позов необхідно задовольнити.
Перевіряючи законність оскаржуваного рішення, колегія суддів враховує таке.
Судом встановлено, що 28.07.2020 між АТ «Ідея Банк» та ТзОВ «Нью Файненс Сервіс», як страховим агентом з однієї сторони, а також ОСОБА_1 з другої сторони підписано договір кредиту та страхування №А08.00300.006877154, відповідно до умов якого банк відкриває рахунок та надає позичальнику кредит, а позичальник отримує його на наступних умова: тип кредиту -АНТИВірус; сума кредиту - 35700,00 грн.; процентна ставка - 11,99% річних; строк кредиту -24 місяці.
Пунктом 1.6 договору визначено дату повернення кредиту 28.07.2022. Повернення заборгованості за договором здійснюється через рахунок, відкритий у банку відповідно до порядку повернення кредиту, викладеного в паспорті споживчого кредиту згідно із Додатком №1 до даного Договору.
Відповідно до п. 1.7 договору банк надає кредит позичальнику для власних потреб шляхом переказу коштів в розмірі 30775 грн 86 коп на рахунок позичальника, який відкритий в АТ «Ідея Банк» МФО 336310, а позичальник доручає банку оплатити страховий внесок за рахунок кредиту в розмірі 4924 грн 14 коп згідно з умовами договору добровільного страхування життя. Спосіб оплати - переказ коштів на рахунок ПрАТ «Страхова компанія «ПЗУ Україна Страхування життя» в АТ «Ідея Банк».
Нанесенням власноручного підпису під договором відповідачка акцептувала оферту ПрАТ ««Страхова компанія «ПЗУ Україна Страхування життя» та уклала Договір добровільного страхування життя для клієнтів банку, який є «Договором приєднання» згідно ст. 634 ЦК (п.2 договору); погодилась із тим, що договір комплексного банківського обслуговування фізичних осіб, тарифи та паспорт споживчого кредиту є невід`ємними складовими договору та зобов`язалась виконувати їх умови (п.3.2 договору); акцептувала публічну пропозицію про приєднання до договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб АТ «Ідея Банк», яка розміщена на офіційному веб-сайті Банку (п.3.3 договору).
Відповідно до пункту 1.5 договору: «Під час користування кредитом банк надає позичальнику послуги з щомісячного обслуговування кредитної заборгованості, що визначені цим договором та договором комплексного банківського обслуговування фізичних осіб, за надання яких встановлена плата, відповідно до п.5 додатку №1 як «Плата за обслуговування кредитної заборгованості». Комісійна винагорода за переказ коштів та приймання готівки з подальшим зарахуванням на рахунки в банку, інші комісії за відкриття і ведення рахунку, сплачується згідно діючихТарифів Банку. Тарифи є невід`ємною частиною договору, та розміщені на веб-сайті Банку: https://ideabank.ua».
Відповідно до п.9.8.2 договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб, плату за обслуговування кредитної заборгованості щомісячно в терміни та в розмірах, визначених згідно з Графіком за договором кредиту, що включає в себе: надання інформації за рахунками позичальника з використанням телефонних каналів зв`язку, а саме зі стаціонарних телефонів в Україні, в контакт-центрі банку, шляхом направлення sms-повідомлень щодо суми платежу за договором кредиту, щодо зарахування платежу в погашення заборгованості за кредитом тощо; надання інформації по рахунку позичальника із використанням засобів електронного зв`язку шляхом направлення інформації про стан рахунку на адресу електронної пошти позичальника; опрацювання запитів позичальника, що направлені банку позичальником із використанням різних каналів зв`язку, тощо.
Позивач повністю виконав свої зобов`язання згідно умов кредитного договору, що підтверджується видатковим касовим (меморіальним) ордером № 10821084 від 28.07.2020.
З довідки-розрахунку заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором А08.00300.006877154 від 28.07.2020 вбачається, що заборгованість за договором на 24.10.2025 становить 45863 грн 44 коп та складається із: простроченого боргу 26742 грн 59 коп, прострочені проценти - 4528,25 грн., прострочена плата за обслуговування кредиту в розмірі 14565,60 грн.
Згідно із випискою з особового рахунку по кредитному договору, останній платіж ОСОБА_1 здійснений 04.03.2021.
У зв`язку із невиконанням умов кредитного договору, 02.09.2025 на адресу відповідачки направлено вимогу про усунення порушення кредитних зобов`язань. Згідно із даною вимогою АТ «Ідея Банк» вимагало терміново, протягом 30 (тридцяти) календарних днів з дня направлення кредитором цієї вимоги виконати зобов`язання по кредитному договору, а саме достроково повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитними коштами, та інші платежі за Кредитни договором на день повного погашення заборгованості, а також суму пені, нараховану з врахуванням зазначеного вище. Також, відповідачці повідомлено, що у випадку непогашення заборгованості за кредитним договором в тридцятиденний строк з дня направлення цієї вимоги банк має право здійснити стягнення заборгованості в примусовому порядку на власний вибір.
Вказана вимога відповідачкою виконана не була, заборгованість не погашена.
Надаючи правову оцінку зібраним у справі доказам, судова колегія виходить з такого.
Відповідно до ст. 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.
Статтею 203 ЦК України визначено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
За змістом статей 205, 207 ЦК України, правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Згідно із ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.
Відповідно до ст. 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Статтею 638 ЦК України визначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Згідно із ст. 634 ЦК України, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
За змістом статті 1056-1 ЦК України розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.
Згідно із статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (стаття 610 ЦК України).
Як встановлено судом, стороною відповідачки не заперечується сам факт укладення кредитного договору та отримання коштів за кредитним договором.
У постанові Верховного Суду від 25 травня 2021 року у справі № 554/4300/16 зазначено, що банківські виписки з рахунків позичальника є належними та допустимими доказами у справі, що підтверджують рух коштів по конкретному банківському рахунку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій.
Як вбачається з наданої позивачем виписки з рахунку, відповідачка дійсно тривалий час користувалась кредитними коштами, періодично погашала тіло кредиту, відсотки за користування кредитом та сплачувала плату за обслуговування кредиту.
Зокрема, за період з 28.07.2020 по 12.03.2021 ОСОБА_1 сплатила 8957 грн 41 коп на погашення основного боргу та на погашення відсотків - 2248 грн 55 коп. За таких обставин прострочений борг становить 26742 грн 59 коп (35700-8957,41=26742,59), що узгоджується із заявленими вимогами.
Щодо стягнення відсотків в розмірі 4528 грн 25 коп, судова колегія вважає такий розмір є доведений та не спростований відповідачкою, оскільки через несвоєчасну сплату основного боргу та не дотримання погодженого графіку платежів, розмірі відсотків обраховувався на зилишок заборгованості.
Отже, надана позивачем виписка по рахунку підтверджує обставини видачі ОСОБА_1 кредиту та його розмір, а також розмір заборгованості за кредитом, який додатково підтверджується довідкою розрахунком заборгованості.
Щодо стягнення плати за обслуговування кредиту, то колегія суддів виходить з такого.
Згідно зі ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» кредитодавцю забороняється встановлювати у договорі про надання споживчого кредиту будь-які збори, відсотки, комісії, платежі тощо за дії, які не є послугою у визначенні цього закону. Умова договору про надання споживчого кредиту, яка передбачає здійснення будь-яких платежів за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону, є нікчемною.
10 червня 2017 року набув чинності Закон України «Про споживче кредитування», у зв`язку із чим у Законі України «Про захист прав споживачів» текст статті 11 викладено в такій редакції: «Цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування».
Положення частин першої, другої, п`ятої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» з набуттям чинності Закону України «Про споживче кредитування» залишилися незмінними.
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України «Про споживче кредитування», загальні витрати за споживчим кредитом витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.
Згідно із частиною другою статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.
Отже, Закон України «Про споживче кредитування» передбачає право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредитної заборгованості.
На виконання вимог, у тому числі, пункту 4 частини першої статті 1 та частини другої статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» Правління Національного банку України постановою від 08 червня 2017 року № 49 затвердило Правила розрахунку банками України загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (далі Правила про споживчий кредит). Цією ж постановою визнано такою, що втратила чинність, постанову Правління Національного банку України від 10 травня 2007 року № 168 «Про затвердження Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту».
Відповідно до пункту 5 Правил про споживчий кредит Банк надає споживачу детальний розпис складових загальної вартості кредиту у вигляді графіка платежів (згідно зі строковістю, зазначеною у договорі про споживчий кредит, - щомісяця, щокварталу тощо) у розрізі сум погашення основного боргу, сплати процентів за користування кредитом, вартості всіх додаткових та супутніх послуг банку, кредитного посередника (за наявності) та третіх осіб за кожним платіжним періодом, за формою, наведеною в додатку 2 до цих Правил.
Банк має право обчислювати загальні витрати за споживчим кредитом, базуючись на припущенні, що платежі за послуги банку залишатимуться незмінними та застосовуватимуться протягом строку дії договору про споживчий кредит, якщо договір про споживчий кредит містить умови, що дозволяють зміну процентної ставки та/або інших платежів за послуги банку, включених до загальних витрат за споживчим кредитом, і така зміна не може бути визначена на момент обчислення загальної вартості кредиту та реальної річної процентної ставки (пункт 8 Правил про споживчий кредит).
Згідно із додатком 1 до Правил про споживчий кредит загальні витрати за споживчим кредитом, тобто витрати споживача, пов`язані з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту, уключаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги банку, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту (уключаючи комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення та інші платежі), кредитного посередника (за наявності) та третіх осіб (страхові та податкові платежі, збори на обов`язкове державне пенсійне страхування, біржові збори, платежі за послуги державних реєстраторів, нотаріусів та інших осіб), які сплачуються споживачем згідно з вимогами законодавства України та/або умовами договору про споживчий кредит.
Правила про споживчий кредит розроблені й затверджені на виконання вимог Закону України «Про споживче кредитування» та підтверджують правомірність дій банку щодо встановлення у договорі споживчого кредиту комісії за обслуговування кредитної заборгованості.
Однак, Закон України «Про споживче кредитування» розмежовує оплатність та безоплатність надання інформації про кредит залежно від періодичності звернення споживача із запитом щодо надання такої інформації.
Відповідно до частини першої статті 11 Закону України «Про споживче кредитування» після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.
Згідно із частиною п`ятою статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.
З урахуванням викладеного, комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць.
Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування» щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».
Такий правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19.
У постанові Верховного Суду від 31 серпня 2022 року у справі № 202/5330/19 зазначено, що у кредитному договорі не зазначено перелік додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування). При цьому до таких послуг не може бути віднесено щомісячне надання інформації про стан кредиту, яку споживач має право отримувати безоплатно згідно з частинами першою та другою статті 11 Закону України «Про споживче кредитування». Банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладення оспорюваного кредитного договору. За таких обставин положення пункту 1.2 та розділу 4 кредитного договору щодо обов`язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».
Визнання судом нікчемного правочину недійсним за вимогою сторони не є належним способом захисту прав, оскільки не призведе до реального відновлення порушених прав позивача, оскільки нікчемний правочин є недійсним в силу закону з моменту його укладення.
Схожі правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 14 вересня 2022 року в справі № 755/11636/21 (провадження № 61-7098св22), від 08 лютого 2023 року в справі № 168/349/20 (провадження № 61-2223св21), від 16 листопада 2022 року у справі № 755/9486/21 (провадження № 61-5581св22), які підтримала Об`єднана палата Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду у постанові від 06 листопада 2023 року в справі № 204/224/21 (провадження № 61-4202сво22).
Кредитний договір між сторонами укладено 28.07.2020, тобто після набуття чинності вказаним Законом. Отже, умова кредитного договору про сплату позичальником на користь банку комісійної винагороди за обслуговування кредиту суперечить положенням частин першої, другої статті 11 Закону України «Про споживче кредитування» і є нікчемною з моменту укладення цього правочину.
Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 25 січня 2023 року у справі № 752/4008/20 (провадження № 61-11866св21), згідно з яким включення банком до суми заборгованості складової заборгованості за комісією за обслуговування кредиту є необґрунтованим.
З урахуванням викладеного, висновок суду першої інстанції про обгрунтованість позовних вимог в частині стягненя плати за обслуговування кредиту є помилковим та таким, що не узгоджується з нормами матеріального права, оскільки позичальнику ОСОБА_1 встановлено щомісячну плату за послуги банку, яка за законом повинна надаватись безоплатно, а умови кредитного договору в частині встановлення щомісячної плати за обслуговування кредитної заборгованості є нікчемними в силу закону.
За таких обставин, позивачем без належних на те правових підстав нарахована плата за обслуговування кредиту на загальну суму 14 565,60 грн, а відтак, позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.
Зважаючи на те, що ОСОБА_1 за період з 02.09.2020 по 04.03.2021 сплатила 5997 грн. 60 коп, тому вказана сума повинна бути зарахована в рахунок погашення боргу за кредитним договором. За таких обставин, розмір заборгованості за Кредитним договором становить 25273 грн 24 коп. (26742,59+4528,25-5997,60=25273,24).
Щодо доводів апеляційної скарги про те, що АТ «Ідея Банк» не є належним позивачем у справі, колегія суддів зазначає таке.
Відповідно до частини першої статті 55 ЦПК України у разі заміни кредитора чи боржника у зобов`язанні суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони на будь-якій стадії судового процесу. Усі дії, вчинені в цивільному процесі до вступу правонаступника, обов`язкові для нього так само, як вони були обов`язкові для особи, яку він замінив.
Статтею 512 ЦК України передбачено, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Тобто, за змістом ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). З моменту відступлення права вимоги первісний кредитор втрачає право вимагати виконання зобов`язання від боржника, а отже, і право на судовий захист цього права.
Відповідно до усталеної практики Верховного Суду, після відступлення права вимоги первісний кредитор втрачає статус належного позивача у справі, оскільки право вимоги до боржника переходить до нового кредитора. Усі дії, вчинені в цивільному процесі до вступу правонаступника, обов`язкові для нього так само, як вони були обов`язкові для особи, яку він замінив (ч. 2 ст. 55 ЦПК України).
Разом з тим, колегія суддів враховує, що позовну заяву АТ «Ідея Банк» подано до суду 20 листопада 2025 року, тобто до укладення договору факторингу № 2611-25 від 26 листопада 2025 року. На момент пред`явлення позову АТ «Ідея Банк» в належним кредитором та, відповідно, належним позивачем у справі.
Як вбачається з ухвали Львівського апеляційного суду від 04 серпня 2026 року, договір факторингу № 2611-25 між АТ «Ідея Банк» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» укладено саме 26 листопада 2025 року.
Після укладення вказаного договору факторингу відбулося матеріальне правонаступництво, ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» набуло статусу нового кредитора за кредитним договором № A08.00300.006877154 від 28.07.2020. Відповідно, ухвалою Львівського апеляційного суду від 04 серпня 2026 року ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» залучено до участі у справі як процесуального правонаступника позивача АТ «Ідея Банк».
Таким чином, заміна позивача у справі відбулася у встановленому законом порядку. Водночас, після заміни позивача правонаступником належним позивачем у справі є саме ТОВ «ФК «Кредит-Капітал», на користь якого і підлягає стягненню заборгованість.
Тобто, на момент ухвалення заочного рішення (08.01.2026) АТ «Ідея Банк» вже не був належним кредитором за спірним зобов`язанням, оскільки його право вимоги було відступлено іншій особі. Проте, суд першої інстанції, розглядаючи справу, не був повідомлений про цю обставину.
Доводи апелянта в частині належного повідомлення про час та місце розгляду справи не заслуговують на увагу з огляду на таке.
Відповідно до ч. 1 ст. 128 ЦПК України суд викликає учасників справи у судове засідання або для участі у вчиненні процесуальної дії, якщо визнає їх явку обов`язковою. Судові виклики здійснюються судовими повістками про виклик, які надсилаються рекомендованим листом з повідомленням про вручення або кур`єром за адресою, зазначеною стороною.
Як вбачається з матеріалів справи, суд першої інстанції направляв відповідачці судові повістки за адресою місця проживання: АДРЕСА_1 . Згідно з даними Єдиного державного демографічного реєстру, ця адреса є зареєстрованим місцем проживання ОСОБА_1 . Крім того, 17.12.2025 судом здійснено виклик відповідачки шляхом розміщення оголошення на офіційному веб-сайті суду.
Крім того, матеріалами справи підтверджується, що відповідачка ОСОБА_1 20.01.2026 звернулася до суду із заявою про розстрочення виконання рішення Галицького районного суду м. Львова від 08.01.2026, у якій визнавала наявність заборгованості за кредитним договором, що свідчить про її обізнаність із судовим рішенням.
За таких обставин доводи апеляційної скарги про неналежне повідомлення відповідачки є необґрунтованими та спростовуються вищенаведеним.
Що стосується доводів про порушення правил підсуності під час розгляду справи, колегія суддів враховує таке.
Відповідно до ч. 8 ст. 28 ЦПК України позови, що виникають із договорів, у яких зазначено місце виконання або виконувати які через їх особливість можна тільки в певному місці, можуть пред`являтися також за місцем виконання цих договорів.
Укладаючи кредитний договір, сторони погодились, що цей договір виконується за місцем знаходження банку: 79008, м. Львів, Галицький р-н, вул. Валова, 11, та у випадку спору між сторонами за цим договором позов може пред`являтися за місцем виконання договору (п. 9.22 ДКБОФО).
Право вибору між судами, яким згідно із правилом загальної підсудності і правилом альтернативної підсудності підсудна справа, належить виключно позивачу (п. 37 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 3 від 01.03.2013). Отже, позивач правомірно скористався альтернативною підсудністю та пред`явив позов до Галицького районного суду м. Львова.
Доводи апеляційної скарги в цій частині є безпідставними.
Аргументи апеляційної скарги про те, що кредитний договір має статус «закритий» з 27.11.2025, не заслуговують на увагу, оскільки закриття кредитного договору в банківській системі обліку не свідчить про припинення зобов`язань за ним у розумінні ст. 599 ЦК України. Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ч. 1 ст. 599 ЦК України), а не шляхом зміни статусу договору в інформаційній системі банку.
Щодо доводів про ненадання банком інформації, колегія суддів зазначає, що ці обставини не впливають на обґрунтованість заявлених позовних вимог, оскільки обов`язок доказування покладається на сторони (ст. 81 ЦПК України), а відповідачка не була позбавлена можливості подати відзив на позов та надати власний контррозрахунок заборгованості.
За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, заочне рішення суду першої інстанції скасуванню, з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позовних вимог.
Згідно із п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України апеляційний суд за результатами розгляду апеляційної скарги має право, зокрема, скасувати судове рішення та ухвалити нове.
Підставою для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права (частина 1статті 376 ЦПК України).
Відповідно до ч. 13 ст. 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справу на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Згідно ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються, у разі задоволення позову на відповідача.
Оскільки апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, рішення суду скасуванню, тому підлягають перерозподілу судові витрати, понесені сторонами по справі.
Із матеріалів справи вбачається, що при зверненні до суду з позовною заявою АТ «Ідея Банк» сплатив судовий збір у розмірі 2422,40 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №9775164 від 30.10.2025. З урахуванням частково задоволених вимог АТ «Ідея Банк», правонаступником якого є ТОВ «ФК «Кредит-Капітал», з відповідачки підлягає стягненню 1335 грн 66 коп. за розгляд справи судом першої інстанції.
За подання апеляційної скарги ОСОБА_1 сплатила 3633 грн 60 коп. судового збору, що підтверджується квитанцією№ REE9-58DB-A7AE. Зважаючи на часткове задоволення вимог апеляційної скарги, з ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню 1630 грн 11 коп.
В свою чергу, згідно із ч. 10 ст. 141 ЦПК України при частковому задоволенні позову, у випадку покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, суд може зобов`язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні. У такому випадку сторони звільняються від обов`язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат.
Враховуючи наведене, з ТОВ «ФК Кредит-Капітал» на користь ОСОБА_1 необхідно стягнути 294 грн 45 коп. судового збору.
Керуючись ст.ст. 367, 368, 369, 374, 375, 376, 381-383 ЦПК України, суд,-
ухвалив:
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Єнової Лілії Миколаївни задовольнити частково.
Заочне рішення Галицького районного суду м. Львова від 08 січня 2026 року скасувати.
Ухвалити нове судове рішення, яким позов Акціонерного товариства «Ідея Банк», правонаступником якого є Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал», як правонаступника Акціонерного товариства «Ідея Банк», заборгованість за Кредитним договором А08.00300.006877154 від 28.07.2020 в розмірі 25 273 (двадцять п`ять тисяч двісті сімдесят три) гривень 24 копійок.
У задоволенні решти вимог відмовити.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» на користь ОСОБА_1 294 (двісті дев`яносто чотири) гривень 45 копійок судового збору за розгляд справи в судах першої та апеляційної інстанцій, пропорційно до задоволених позовних вимог.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання ксаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днвів з дня складання повного тексту постанови.
Повний текст постанови складений 13 жовтня 2026 року.
Головуючий А.В. Ніткевич
Судді С.М. Бойко
С.М. Копняк