Справа № 462/6331/25 Головуючий у 1 інстанції: Боровков Д.О
Провадження № 22-ц/811/754/26 Доповідач в 2-й інстанції: Ніткевич А. В.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 жовтня 2026 року Львівський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - судді Ніткевича А.В.
суддів - Бойко С.М., Копняк С.М.
розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами в приміщенні Львівського апеляційного суду в м. Львові цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Мороз Інни Іванівни на заочне рішення Залізничного районного суду м. Львова від 07 жовтня 2025 року в складі судді Боровкова Д.О. у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів,-
встановив:
У серпні 2025 року позивачка ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до відповідача ОСОБА_1 про стягнення аліментів на утримання дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/3 частки з усіх видів заробітку (доходу) відповідача щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку до досягнення дітьми повноліття.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що за час перебування в зареєстрованому шлюбі з відповідачем у них народилось двоє дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Відповідач про дітей не дбає та матеріально їх не підтримує і тому вона змушена сама їх забезпечувати. Відповідач є працездатним та зобов`язаний приймати участь в утриманні дітей. В зв`язку з наведеним, просила позов задовольнити.
Заочним рішенням Залізничного районного суду м. Львова від 07 жовтня 2025 року позов задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/3 частини всіх видів заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 18.08.2025 року і до досягнення дітей повноліття.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 1211 гривні 20 коп.
Рішення в частині стягнення аліментів в межах суми платежу за один місяць звернуто до негайного виконання.
Ухвалою Залізничного районного суду м. Львова від 29 січня 2026 року поновлено ОСОБА_1 строк на подання заяви про перегляд заочного рішення.
Заяву адвоката Мороз Інни Іванівни, подану в інтересах ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення Залізничного районного суду м. Львова від 07 жовтня 2025 року залишено без задоволення.
Заочне рішення в загальному порядку оскаржив відповідач ОСОБА_1 , апеляційну скаргу в інтересах якого подала адвокат Мороз І.І.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що оскаржуване рішення ухвалено з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, та з неправильним застосуванням норм матеріального права. Зокрема, суд першої інстанції не врахував, що відповідач є діючим військовослужбовцем, учасником бойових дій, перебуває у районі виконання бойових (службових) завдань, отримав поранення під час захисту Батьківщини та має додаткові витрати на лікування, придбання форми та військового спорядження.
Крім того, через інтенсивність служби в умовах воєнного стану відповідач об`єктивно позбавлений можливості бачити сім`ю більше ніж пів року, що зумовлено службовою необхідністю, а не його небажанням брати участь у вихованні дітей.
Також апелянт зазначає, що суд першої інстанції не дослідив матеріальний стан відповідача та не встановив конкретний розмір його доходів, а висновок суду про неможливість оцінки матеріального стану через відсутність даних є помилковим, оскільки грошове забезпечення військовослужбовця за своєю природою є динамічним і мінливим.
На думку апелянта, стягнення аліментів у розмірі 1/4 частки від доходу відповідатиме вимогам ст. 182 СК України, принципам розумності та справедливості, а також забезпечить найкращі інтереси всіх дітей і утриманців.
Просить скасувати заочне рішення Залізничного районного суду м. Львова від 07.10.2025 року в частині стягнення аліментів у розмірі 1/3 частки та ухвалити нове рішення, яким стягувати з ОСОБА_1 аліменти на утримання дітей у розмірі 1/4 частки з усіх видів заробітку (доходу) відповідача щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку до досягнення дітьми повноліття.
Відзив на апеляційну скаргу не надходив.
Відповідно до ч. 3 ст. 360 ЦПК України відсутність відзиву не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Відповідно до частини 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою апеляційне провадження.
Апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи (ч. 1 ст. 369 ЦПК України).
Згідно із ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
З матеріалів справи вбачається, що позивач звернувся до суду першої інстанції з вимогами про стягнення аліментів на утримання дитини, для розгляду яких, відповідно до п. 1 ч. 3 та п. 3 ч. 6 ст. 19 ЦПК України призначено спрощене позовне провадження без повідомлення учасників справи.
При цьому, виключно бажання сторони у справі викласти під час публічних слухань свої аргументи, які вже висловлені, зокрема, у позові заяві та апеляційній скарзі, не зумовлюють необхідність призначення до розгляду справи з викликом її учасників (ухвала Великої Палати Верховного Суду у справі № 668/13907/13-ц).
Разом з цим, згідно із ч. 1 ст. 8 ЦПК України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи, відтак колегія суддів інформувала учасників справи про час і день розгляду справи, шляхом оприлюднення інформації про розгляд справи на офіційному сайті Львівського апеляційного суду.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, межі та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення з огляду на таке.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття (ч. 1 ст. 180 СК України).
Згідно з ч. 1 ст. 182 СК України, при визначенні розміру аліментів суд враховує стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; інші обставини, що мають істотне значення.
Встановивши, що відповідач є працездатною особою, інших осіб на своєму утриманні немає, суд дійшов висновку, що стягнення аліментів з відповідача на утримання дітей у розмірі 1/3 частини від усіх видів заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно буде відповідати вимогам розумності та є співмірний витратам, які мають нести батьки на утримання дитини, а також, буде достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дітей.
Перевіряючи законність та обґрунтованість рішення колегія суддів виходить з такого.
Судом встановлено, що сторони перебувають у зареєстрованому шлюбі з 20 липня 2010 року, що підтверджується свідоцтвом про шлюб серія НОМЕР_1 .
Сторони від шлюбу мають двох дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвами про народження серія НОМЕР_2 та серія НОМЕР_3 відповідно.
Звертаючись до суду з позовом, позивачка стверджувала, що відповідач не дбає про дітей, матеріально їх не підтримує, а вона одна не може забезпечити гармонійний розвиток.
Згідно з ч. 1 ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.
За змістом статті 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.
Відповідно до ст. 180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Згідно із ч. 2 ст. 181 СК України за домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі.
Відповідно до ч. 1 ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення.
Частиною 2 ст. 182 СК України передбачено, що розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Згідно із ч.ч. 1, 3 ст. 183 Сімейного кодексу України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
Рівність прав батьків щодо дитини є похідною від прав та інтересів дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, й у першу чергу повинні бути визначені та враховані інтереси дитини, виходячи з об`єктивних обставин спору, а вже тільки потім права батьків.
Дитина є найбільш вразливою стороною в ході будь яких сімейних конфліктів.
За змістом статті 27 Конвенції про права дитини кожна дитина має право на рівень життя, необхідний для її фізичного, розумового та духовного розвитку. Сюди входить належне харчування, житло, одяг. Батьки несуть відповідальність за забезпечення належного життєвого рівня дитини. Держава має вживати необхідних заходів щодо надання допомоги батькам у здійсненні цього права.
Відповідно до частин 1-2 статті 179 СК України аліменти, одержані на дитину, є власністю дитини. Той з батьків або інших законних представників дитини, на ім`я якого виплачуються аліменти, розпоряджається аліментами виключно за цільовим призначенням в інтересах дитини.
Отже, за своєю суттю аліменти - це кошти, покликані забезпечити дитину усім необхідним для повноцінного розвитку, тому вони можуть бути стягнуті лише на користь того з батьків, з ким проживає дитина і який бере активну участь у її вихованні. Такий правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 04 вересня 2019 року у справі №711/8561/16-ц,від 29 червня 2022 року у справі № 596/826/21-ц, від 14 серпня 2024 року у справі № 760/4661/20.
Колегія суддів вважає, заявлений позивачкою розмір аліментів є необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дітей.
На переконання колегії суддів, стягнення аліментів на утримання двох дітей у розмірі однієї третьої частини заробітку (доходу) платника аліментів, але не менше ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини, сприятиме належному забезпеченню інтересів дітей.
Доводи апеляційної скарги про те, що відповідач є військовослужбовцем і зазнає додаткових витрат, не можуть бути безумовною підставою для зменшення розміру аліментів, оскільки закон не пов`язує обов`язок батька утримувати дітей з його професійною діяльністю чи місцем перебування. Військовослужбовці, як і інші громадяни, зобов`язані утримувати своїх неповнолітніх дітей. При цьому, саме на відповідача покладено обов`язок довести належними та допустимими доказами наявність обставин, які б давали підстави для зменшення розміру аліментів (наявність інших утриманців, незадовільний матеріальний стан тощо).
Матеріали справи не містять доказів того, що відповідач надав суду першої інстанції відзив на позовну заяву чи будь-які заперечення щодо розміру аліментів. Суд першої інстанції обґрунтовано зазначив, що відповідач був належним чином повідомлений про розгляд справи, отримав ухвалу та позовну заяву, проте жодних заперечень щодо розміру аліментів не надав, що розцінено судом як мовчазна згода.
Посилання апелянта на динамічність доходу військовослужбовця не є перешкодою для стягнення аліментів у частці від заробітку, оскільки такий спосіб стягнення (ст. 183 СК України) саме і передбачає автоматичне коригування суми аліментів залежно від фактичного доходу платника в кожному розрахунковому періоді. Це забезпечує баланс інтересів як дитини, так і платника.
Твердження про те, що позивачка також повинна активно приймати участь у матеріальному забезпеченні дитини, не применшує обов`язку відповідача сплачувати аліменти. Згідно зі ст. 141 СК України, мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини. Однак, проживання дитини разом з матір`ю та ведення спільного побуту, як правило, покладає на неї значний обсяг витрат, які не завжди піддаються прямому грошовому обрахунку, що і компенсується сплатою аліментів іншим з батьків.
Отже, суд першої інстанції повно та всебічно з`ясував обставини справи, дав належну оцінку наявним доказам, правильно застосував норми матеріального та процесуального права, а тому підстав для скасування чи зміни оскаржуваного рішення колегія суддів не вбачає.
Доводи апеляційної скарги фактично зводяться до незгоди скаржника з висновками суду першої інстанції та не спростовують встановлених судом обставин справи і правильності застосування норм матеріального права.
Суд першої інстанції забезпечив повний та всебічний розгляд справи на основі наданих сторонами доказів, оскаржуване рішення відповідає нормам матеріального та процесуального права.
З урахуванням наведеного колегія суддів вважає, що рішення суду ухвалено з додержанням вимог закону і підстав для його скасування не вбачається.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 381, 382, 384, 389, 390 ЦПК України, суд, -
ухвалив:
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Мороз Інни Іванівни залишити без задоволення.
Заочне рішення Залізничного районного суду м. Львова від 07 жовтня 2025 року залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом 30 днів з дня складання повного тексту постанови.
Повний текст постанови складений 13 жовтня 2026 року.
Головуючий А.В. Ніткевич
Судді: С.М. Бойко
С.М. Копняк