Справа № 465/2434/25 Головуючий у 1 інстанції: Величко О.В.
Провадження № 22-ц/811/1257/26 Доповідач в 2-й інстанції: Ніткевич А. В.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 жовтня 2026 року Львівський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді - Ніткевича А.В.
суддів: Бойко С.М., Копняк С.М.,
секретаря Гаврилюк Я.Ю.
з участю представника позивача Феденишина Ю.В., відповідача ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Львівського апеляційного суду в м. Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Франківського районного суду м. Львова від 09 березня 2026 року в складі судді Величка О.В. у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Еталон» про відшкодування шкоди,-
встановив:
У березні 2025 року позивач ОСОБА_2 звернувся до суду із позовом до відповідача ОСОБА_1 , ПрАТ «Страхова компанія «Еталон» про відшкодування шкоди.
Вимоги обґрунтовані тим, що 30.12.2024 о 9.50 год. на вулиці Котляревського-Левинського у м. Львові, між транспортними засобами Ford Transit, д.н.з. НОМЕР_1 , темно - синього кольору, під керуванням власника даного транспортного засобу - ОСОБА_1 , та AUDI A4, д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_2 , з вини ОСОБА_1 , який, рухаючись по другорядній дорозі, не виконав вимоги дорожнього знаку 2.1 (дати дорогу), не дав переваги в pyci автомобілю AUDI A4, д.н.з. НОМЕР_2 , відбулося ДТП, яке нанесло позивачу, як власнику транспортного засобу, значні матеріальні збитки.
Зазначене підтверджується постановою Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 10.02.2025 (провадження №3/456/212/2025)
Згідно із висновком судового експерта ОСОБА_3 №22702 від 19.02.2025 вартість відновлюваного ремонту автомобіля позивача на момент дослідження складає 357 638 грн. 13 коп.
3а надання експертних послуг позивач оплатив послуги, перерахувавши на рахунок експерта 6000 гривень.
На час ДТП цивільно-правова відповідальність водія ОСОБА_1 була застрахована у ПрАТ «Страховою компанія «Еталон».
Згідно із полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № СА/0134571 від 09.04.2024 ліміт відповідальності страхової компанії за заподіяння шкоди майну складає 160 000 грн., з врахуванням франшизи, яка передбачена вищезазначеним полісом у сумі 3200 грн., позивачу підлягають до відшкодування матеріальні збитки у сумі 156 800 грн.
Як з відповідачем ОСОБА_1 , так і з ПрАТ «Страхова компанія «Еталон» в телефонному режимі неодноразово обговорювалась можливість у добровільному порядку відшкодувати матеріальні збитки, завдані внаслідок ДТП, однак, відповідачі аргументи позивача проігнорували.
Таким чином, позивач змушений був відновлювати свій транспортний засіб AUDI A4, д.н.з. НОМЕР_2 , за власний рахунок, тому звернувся до суду з позовом до відповідачів про відшкодування матеріальних збитків.
З метою проведення ремонту автомобіля позивач звернувся до ФОП ОСОБА_4 , який відновив автомобіль позивача AUDI A4, д.н.з. НОМЕР_2 , за суму коштів, меншу аніж було зазначено у вищезгаданому висновку експерта №22702 від 19.02.2025, а саме вартість ремонту склала 289 063, 00 грн.
Вважає за доцільне здійснювати нарахування сум відшкодування саме від суми фактичного матеріального збитку, тобто з тих фактичних витрат, які він поніс під час відновлення автомобіля у сумі 289 063, 00 грн.
Зважаючи, що страховиком не здійснено жодного відшкодування, а сума виплати за шкоду, заподіяну внаслідок ДТП, для ПАТ «Страхова компанія «Еталон» повинна становити 156 800 грн., з відповідача ОСОБА_1 , підлягає стягненню на користь позивача різниця фактичної вартості відновлювального ремонту та розміру страхового відшкодування, яке підлягає сплаті страховиком, плюс додаткові витрати позивача, а всього 139 663 грн, що включає франшизу у розмірі 3200 грн., 6000 грн. за проведення незалежної судової експертизи № 22702 від 19.02.2025, витрати на евакуатор у сумі 1400 грн., які позивач вимушено поніс 30.12.2024 для транспортування транспортного засобу для подальшого його ремонту. Просив позов задовольнити.
Оскаржуваним рішенням Франківського районного суду м. Львова від 09 березня 2026 року позовну заяву ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Еталон» про відшкодування шкоди - задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 130463 (сто тридцять тисяч чотириста шістдесят три) гривні 00 коп. за шкоду, завдану внаслідок ДТП.
Стягнуто з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Еталон» на користь ОСОБА_2 страхове відшкодування в розмірі 117146 (сто сімнадцять тисяч сто сорок шість) гривень 53 коп.
У задоволенні решти позовних вимог - відмовлено.
Стягнуто в рівних частинах з ОСОБА_1 та Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Еталон» на користь ОСОБА_2 витрати на проведення експертизи від 19.02.2025 в розмірі 6000 (шість тисяч) гривень 00 коп.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 1304 (одну тисячу триста чотири) гривні 60 коп. на відшкодування судового збору пропорційно розміру задоволених вимог.
Стягнуто з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Еталон» на користь ОСОБА_2 1170 (одну тисячу сто сімдесят) гривень 92 коп. на відшкодування судового збору пропорційно розміру задоволених вимог.
Рішення суду оскаржив відповідач ОСОБА_1 , вважає рішення незаконним та необґрунтованим.
Зазначає, що суд першої інстанції неодноразово відмовив у призначенні додаткової судової автотоварознавчої експертизи, попри те, що сторона відповідача обґрунтовано ставила під сумнів достовірність експертного висновку, відповідність його Методиці товарознавчої експертизи, реальності обсягу ремонтних робіт.
Зокрема, відповідачем та його представниками подавались клопотання про призначення додаткової судової автотоварознавчої експертизи 08.09.2025, 16.01.2026 та 09.03.2026, однак жодне з них задоволене не було.
Вважає, що висновок експерта Холодцова Д.В. за результатами проведеного експертного автотоварознавчого дослідження №22702 від 19.02.2025 є неповним, неясним та не відповідає обставинам справи № 465/2434/25.
Крім цього, до висновку експерта № 22702 від 19.02.2025 експертом долучено дві різні підготовлені за допомогою програмного комплексу AUDATEX AudaNET калькуляції визначення вартості відновлювального ремонту та визначення вартості відновлювального ремонту з врахуванням зносу (Додатки № 2 та № 3 до висновку) під одним і тим ж вихідним номером, але з відмінностями в калькуляціі.
Причини надання експертом двох калькуляцій до одного висновку незрозумілі.
Враховуючи те, що висновок, наданиий судовим експертом Холодцовим Д.В., є неясним, не відповідає вимогам Методиці товарознавчої експертизи та оцінці колісних транспортних засобів, а також те, що у ньому надано відповіді на поставлені перед ним питання не в повному обсязі, існувала необхідність призначити проведення додатковоії судовоії транспортно-товарознавчої експертизи та доручити проведення судовому експерту Холодцову Д.В., якиий вже отримав оплату за проведення експертизи і підготовку висновку на підставі Договору про надання експертних послуг №22702 від 06.01.2025 та Акту наданих послуг № 22702 від 19.02.2025.
Ухвалою від 10.09.2025 Франківський районний суд м. Львова у задоволенні клопотання про проведення експертизи відмовив, з підстав відсутності гарантій оплати.
Вважає, що суд мав залишити таку заяву без руху та надати можливість усунути недоліки, а саме гарантувати оплату проведення такої експертизи відповідачем.
Повторну заяву про призначення додаткових судової автотоварознавчої і транспортно-товарознавчої експертизи повернуто заявникам.
Зазначає, що через телефонні дзвінки, вимагання додаткових коштів нібито на ремонт автомобіля стан здоров`я ОСОБА_1 значно погіршився - значну частину часу він перебував на лікуванні та реабілітації.
Так, у вересні 2025 року він перебував на стаціонарному лікуванні у ВП «Лікарня інтенсивного лікування КНП «ТМО СМОЛ», де йому було зроблено складну операцію.
Крім того, протягом минулого року проходив постійні лікування та обстеження стану здоров`я і за їх результатами експертною лікарською комісією у жовтні 2025 року ОСОБА_1 встановлено ІІІ групу інвалідності.
Внаслідок погіршення стану здоров`я, ОСОБА_1 не міг брати участь у судових засіданнях по даній справі та не мав можливість донести до суду свої пояснення.
Перший адвокат, з яким відповідач уклав угоду про представлення інтересів у даній справі, відмовився від участі у даній справі, а другий адвокат з яким він уклав угоду про представлення його інтересів у даній справі, з невідомих причин не був присутній на жодному засіданні суду і фактично ніяк не представляв його інтереси.
Відмовивши у призначенні експрертизи, суд першої інстанції ухвалив рішення без належної перевірки достовірності експертного висновку, без встановлення причинного зв`язку між усіма заявленими пошкодженнями та дорожньо-транспортною пригодою, а також з порушенням права на доказування шляхом необґрунтованої відмови у призначенні додаткової експертизи.
Таким чином, суд першої інстанції безпідставно визнав доведеним розмір матеріальної шкоди, незважаючи на те, що подані позивачем докази не відповідають вимогам належності та допустимості, передбаченим ст. 76-78 ЦПК України.
На підтвердження понесених витрат на ремонт автомобіля Audi A4 р.н. НОМЕР_2 позивач долучив Акт виконаних робіт № 6 від 18.03.2025, підписаний між позивачем та СПД ФО ОСОБА_4 , а також висновок експерта Холодцова Д.В. за результатами проведеного експертного автотоварознавчого дослідження № 22702 від 19.02.2025.
В Акті виконаних робіт №6 дивним чином практично у тому ж порядку та з майже ідентичною вартістю (різниця у кілька десятків гривень) перераховано назву кожної запасної частини, які були нібито замінені, порівняно з переліком запасних частин та калькуляцією їх вартості, що вказані у Додатку № 2 «Визначення вартості відновлювального ремонту (Сер).» до висновку експерта № 22702 від 19.02.2025.
Наведене викликає підозри та обґрунтовані сумніви в достовірності такого доказу як Акт виконаних робіт №6.
Наданий позивачем Акт виконаних робіт не містить підпису та печатки виконавця на першій сторінці; фактично дублює калькуляцію експерта; не підтверджений первинними бухгалтерськими документами (накладними, актами списання).
Таким чином, у матеріалах справи відсутній доказ фактичної оплати та фактичного ремонту автомобіля.
Висновок експерта Холодцова Д.В. за результатами проведеного експертного автотоварознавчого дослідження № 22702 від 19.02.2025 містить суттєві недоліки і неповні (а ймовірно і заздалегідь узгоджені із замовником експертизи) відповіді на поставлені питання.
Щодо відмінностей у калькуляціях, долучених до Висновку експерта № 22702 від 19.02.2025 року, то у додатку № 2 до Висновку № 22702 визначення вартості відновлювального ремонту до висновку на сторінці 4 «Зведені дані по розрахунку» в розділі запасні частини застосована невідомого походження надбавка до запасних частин в розмірі 20,0 %, а на сторінці 5 калькуляції задіяні додаткові коди позиція № «51» надбавка 20,0 %.
Програмний комплекс AUDATEX розроблений таким чином, що додаткові коди позиція № «23» окремо вказує на те, що до вартості запасних частини додається податок на додану вартість у розмірі 20,0 %, у такому випадку замість надбавки появляється у розрахунку термін ПДВ. При цьому наголошує, що судовий експерт не конкретизує природу цієї «надбавки».
Водночас у Додатку № 3 «визначення вартості відновлювального ремонту з врахуванням зносу» до Висновку № 22702 на сторінці 4 в розділі запасні частини експерт вже не застосовує невідомого походження надбавку до запасних частин в розмірі 20,0 %, а на сторінці 5 цієї калькуляції розділ - задіяні додаткові коди позиція № «51» надбавка також не застосовується.
Наводить інші невідповідності, на його думку, у додатках.
Судовим експертом не надано повної об`єктивної відповіді по цьому аспекту, зокрема, у висновку експерта не вказано того, що вартість відновлювального ремонту з врахуванням коефіцієнта фізичного зносу складових є фактично вартістю матеріального збитку.
Відновлювальний ремонт та визначення вартості матеріального збитку, заподіяного власнику КТЗ, здійснюється в тому числі з урахуванням економічної доцільності відновлювального ремонту (ремонтної операції).
Вважає, що ринкова вартість КТЗ Ауді А 4 реєстраційний номер НОМЕР_2 згідно вимог позовної заяви та висновку експерта мала б становити: 349744,07 + 357638,13 (ринкова вартість в пошкодженому стані + вартість відновлювального ремонту без коефіцієнта фізичного зносу) = 707382,20 грн., що значно перевищує визначену судовим експертом Холодцовим Д.В. ринкову вартість КТЗ до ДТП 30.12.2024 (на 707382,20 - 470090,60 = 237291,16 грн).
Звертає увагу на те, якщо під час ДТП не було контакту диском колісним чи авторезиною передньою правою (первинні пошкодження), то і вторинні пошкодження, а саме пошкодження ходової частини не могли виникнути у зв`язку з ДТП і до нього не відносяться (адже не було передачі зусиль від первинного джерела до вторинних пошкоджень).
Експертом помилково пов`язано з ДТП пошкодження таких запасних частин, як поперечний важіль передній правий, поперечний важіль задній правий, підшипник маточини та маточина колеса передня права.
Згідно із Актом виконаних робіт №6 від 18.03.2025 ці деталі коштували позивачу в сумі 47 178 гривень, хоч і до ДТП, внаслідок якого Позивач звернувся з позовом до суду, пошкодження цих деталей стосунку не має.
Більше того, в разі якщо б дійсно була здійснена заміна таких запасних частин як поперечний важіль передній правий, поперечний важіль задній правий, підшибник маточини та маточина колеса передня права, необхідно було б здійснити перевірку геометрії коліс (розвал-сходження), адже це прямо може впливати на керованість автомобіля, зношення шин та загальну стабільність на дорозі, однак згідно Акту виконаних робіт №6 18.03.2025 такі роботи не виконувалися.
Згідно із архівною історією програмного комплексу AUDATEX AudaNET по аварійно-пошкодженому автомобілі Ауді А 4 реєстраційний номер НОМЕР_2 проведено та розраховано 18.02.2025 калькуляцію визначення вартості відновлювального ремонту, яка становить 357 538,13 гривень ОСОБА_3 . Після цього, 02.03.2025 невідомий виконавець визначає вартість відновлювального ремонту 102 424,74 грн.; 29.03.2025 невідомий виконавець визначає вартість відновлювального ремонту 330 002,25 грн.
Тобто протягом одного місяця після здійснення калькуляції експертом Холодцовим Д.В., позивач ОСОБА_2 надає свій автомобіль ще два рази для огляду і оцінки вартості відновлювального ремонту.
Неодноразові калькуляції вартості відновлювального ремонту можуть свідчити про те, що після ДТП позивач неодноразово намагався «узгодити» ту суму вартості відновлювального ремонту автомобіля, яку йому було б цікаво стягнути з відповідачів, що також може свідчити про недобросовісність намірів позивача.
Просить скасувати рішення Франківського районного суду м. Львова від 09.03.2026 та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю. Судові витрати стягнути з позивача.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення присутніх учасників справи, перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішень суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити частково, враховуючи таке.
Згідно із ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
На підставі ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно із статтею 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Задовольняючи частково позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що за Актом виконаних робіт № 6 від 18.03.2025, складеного СПД ФО ОСОБА_4 , який не є платником ПДВ, вартість відновлювального ремонту автомобіля AUDI А4, д.н.з НОМЕР_2 , становить 289 063 грн., яка на підставі квитанції до прибуткового касового ордера № 3 від 18.03.2025 сплачена ОСОБА_2 згідно із актом № 6 від 18.03.2025.
Такий акт виконаних робіт суд визнав належним і допустимим доказом фактично понесених позивачем витрат на ремонт пошкодженого транспортного засобу AUDI А4, д.н.з НОМЕР_2 , оскільки такий містить підписи виконавця та замовника робіт, при цьому, підпис виконавця засвідчений печаткою суб`єкта підприємницької діяльності СПД ФОП ОСОБА_4 , яким виконувався відновлювальний ремонт.
Оцінюючи заявлену позивачем вимогу про стягнення з ПАТ «Страхова компанія «Еталон» матеріального відшкодування в розмірі 156 800 грн., суд звернув увагу, що згідно із наданим стороною позивача висновку експерта № 22702 від 19.02.2025 вартість відновлювального ремонту автомобіля AUDI A4, д.н.з. НОМЕР_2 , із урахуванням коефіцієнта фізичного зносу, становить 120 346 грн. 53 коп.
Таким чином, врахувавши вимоги закону, суд стягнув з ПАТ «Страхова компанія «Еталон» на користь ОСОБА_2 страхове відшкодування в розмірі 117146 гривень 53 коп. (120 346 грн. 53 коп. (вартість ремонту із рахуванням коефіцієнту фізичного зносу) - 3200 грн. (розмір франшизи за договором) та виходив з того, що така сума не перевищує ліміту страхової суми за шкоду, заподіяну майну, обумовленої полісом страхування в розмірі 160 000 грн.
Незважаючи на те, що цивільна відповідальність заподіювача шкоди була застрахована, але розміру страхового відшкодування не вистачає для повного відшкодування завданої майнової шкоди, у тому числі й у разі встановлення законодавчих обмежень щодо відшкодування шкоди страховиком, у такому разі майнова шкода у вигляді втрати товарної вартості транспортного засобу повинна бути відшкодована особою, яка завдала шкоду, в загальному порядку.
Оскільки вина водія застрахованого транспортного засобу встановлена рішенням суду, яке набрало законної сили, є підстави для стягнення з відповідача на користь позивача 130463 грн. 00 коп., які розраховані з врахуванням неможливості суду виходу за межі позовних вимог та того, що у позовну вимогу про стягнення з відповідача матеріального відшкодування позивачем помилково включено 6000 грн., які понесені останнім у зв`язку із проведенням експертизи та є процесуальними витратами у справі, а також витрати позивача за перевезення пошкодженого автомобіля в розмірі 1400 грн., які підтверджені платіжною інструкцією від 30.12.2024 №0.0.4101333443.1 про перерахування ОСОБА_2 на користь ФОП ОСОБА_5 оплати за перевезення автомобіля UDI A4, д.н.з. НОМЕР_2 , після ДТП.
Також, заявлену позивачем до відповідача ОСОБА_1 суму відшкодування суд зменшив на розмір франшизи, яку відповідач відшкодував в добровільному порядку, що підтвердив представник позивача безпосередньо в судовому засіданні.
Таким чином, різниця між вартістю проведеного ремонту транспортного засобу та визначеною за цим рішенням сумою страхового відшкодування становить 171916,47 коп. (289063,00 грн. (вартість ремонту) - 117146,53 грн. (страхове відшкодування) = 171916,47 грн.), однак, оскільки суд не може вийти за межі позовних вимог, заявлених позивачем, тому розрахунок відшкодування, яке підлягає стягненню з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача, здійснено, виходячи із заявленого ОСОБА_2 розміру відшкодування 139663,00 грн., до якого позивач помилково включив франшизу, витрати на переміщення автомобіля та вартість проведеної у справі експертизи, відтак стягненню підлягає шкода у розмірі 130463 гривні 00 коп.
Крім цього, суд вирішив питання судових витрат та стягнув з відповідачів на користь позивача судовий збір пропорційно до задоволених позовних вимог та інші судові витрати.
Перевіряючи законність оскаржуваного рішення, колегія суддів враховує таке.
Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа лише в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, уповноважених захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен установити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.
Відповідно до частини другої статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є не лише договори й інші правочини, а й завдання майнової (матеріальної) і моральної шкоди іншій особі та інші юридичні факти.
Цивільно-правова відповідальність може мати місце при наявності складу адміністративного чи кримінального правопорушення. Саме склад адміністративного чи кримінального правопорушення є тим юридичним фактом який породжує правовідносини між порушником і потерпілим та створює певні правомірні вимоги потерпілого та обов`язки порушника відшкодувати шкоду завдану протиправними діями.
Зобов`язання із заподіяння шкоди - це правовідношення, у силу якого одна сторона (потерпілий) має право вимагати відшкодування заподіяної шкоди, а інша сторона (боржник) зобов`язана відшкодувати заподіяну шкоду в повному розмірі.
Завдання майнової (матеріальної) і моральної шкоди породжує зобов`язання між особою, яка таку шкоду завдала, та потерпілою особою. Залежно від змісту такого зобов`язання воно може бути грошовим або негрошовим.
Судом встановлено такі юридично значимі факти та відповідні їм правовідносини.
30.12.2024 о 9:50 год. на перехресті вулиць Котляревського - Левинського у м. Львові водій ОСОБА_1 , керуючи ТЗ «FORD», д.н.з. НОМЕР_1 , рухаючись по другорядній дорозі, не виконав вимоги дорожнього знаку 2.1 (дати дорогу), не надав переваги в русі ТЗ «AUDI», д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_2 , внаслідок чого сталось зіткнення та обидва ТЗ отримали механічні пошкодження, а власники таких - матеріальні збитки.
Постановою Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 10.02.2025 у справі №456/161/25 ОСОБА_1 визнаний винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.
Таким чином, обставини дорожньо-транспортної пригоди, яка мала місце 30.12.2024, а також вина у такій відповідача ОСОБА_1 , визначені судовим рішення, яке набрало законної сили, відтак у силу статті 82 ЦПК України не підлягають доказуванню у ході розгляду даної цивільної справи.
Згідно із полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № СА/0134571 від 09.04.2024, цивільно-правова відповідальність ОСОБА_1 станом на момент виникнення ДТП була застрахована в СК «Еталон». Строк дії страхування становить з 10.04.2024 до 09.04.2025. Страхова сума на одного потерпілого за шкоду, завдану майну, визначена у розмірі 160 000 грн. Розмір франшизи 3200 грн.
Позивач повідомляв про ДТП, страховика відповідача, однак огляд автомобіля не проведено, такі обставини не спростовані зі сторони ПрАТ СК «Еталон» чи винної особи.
Як вбачається із висновку експерта Холодцова Д.В. за результатами проведення експертного автотоварознавчого дослідження № 22702 від 19.02.2025, яке проведено на замовлення позивача, ринкова вартість автомобіля AUDI A4, реєстраційний номер НОМЕР_2 , без врахування пошкоджень, отриманих внаслідок ДТП (до ДТП 30.12.2024), становила 470 090,60 грн. Вартість відновлювального ремонту автомобіля AUDI A4, реєстраційний номер НОМЕР_2 , пошкодженого внаслідок ДТП, в цінах на дату ДТП, становила 357 638,13 грн. Вартість відновлювального ремонту з врахуванням коефіцієнту фізичного зносу автомобіля AUDI A4, реєстраційний номер НОМЕР_2 , пошкодженого внаслідок ДТП 30.12.2024, в цінах на дату ДТП, без врахування податку на додану вартість (без ПДВ), становить 120 346 грн. 53 коп. (т.1 а.с. 8-47).
З Акту виконаних робіт № 6 від 18.03.2025, складеного СПД ФО ОСОБА_4 , який не є платником ПДВ, слідує, що вартість відновлювального ремонту автомобіля AUDI А4, д.н.з НОМЕР_2 , становить 289 063 грн. Згідно із квитанцією до прибуткового касового ордера № 3 від 18.03.2025, ОСОБА_2 сплатив вказану суму за виконані роботи за актом № 6 від 18.03.2025.
Звертаючись із позовними вимогами, ОСОБА_2 свої доводи зводить до того, що неодноразово спілкувався з відповідачем ОСОБА_1 та його страховиком ПрАТ «Страхова компанія «Еталон», щодо добровільного відшкодування матеріальних збитків, завданих внаслідок ДТП, однак аргументи позивача були проігнорували останніми, тому був змушений відновлювати свій транспортний засіб AUDI A4, д.н.з. НОМЕР_2 , за власний рахунок та просить стягнути заподіяну йому шкоду у примусовому порядку. Крім цього, просить стягнути інші витрати, у зв`язку з ДТП та судові витрати.
Колегія суддів виходить з того, що рішення районного суду оскаржується лише відповідачем ОСОБА_1 , як винною особою та у частині задоволених позовних вимог, тому слідуючи принципу диспозитивності цивільного судочинства та статті 367 ЦПК України, законність оскаржуваного рішення в іншій частині не перевіряє.
Зазначене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 03 жовтня 2018 року у справі № 186/1743/15-ц, яка зводиться до того, що у разі якщо апеляційна скарга подана на рішення щодо частини вирішених вимог, суд апеляційної інстанції відповідно до принципу диспозитивності не має права робити висновків щодо неоскарженої частини ні в мотивувальній, ні в резолютивній частині судового рішення, а в описовій частині повинен зазначити, в якій частині вимог судове рішення не оскаржується.
Колегія суддів звертає увагу на те, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний (постанова Великої Палати Верховного Суду у постанові від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц, провадження № 14-400цс19).
Так, деліктне зобов`язання - первісне, основне зобов`язання, в якому діє загальний принцип відшкодування шкоди в повному обсязі, підставою його виникнення є завдання шкоди, натомість страхове відшкодування - виплата, яка здійснюється страховиком відповідно до умов договору, виключно в межах страхової суми та в разі, якщо подія, внаслідок якої завдано шкоди, буде кваліфікована як страховий випадок.
Якщо потерпілий одержав відшкодування від завдавача шкоди у розмірі, який у повному обсязі відшкодовує завдану шкоду, деліктне зобов`язання між потерпілим і особою, яка завдала шкоди, припиняється згідно зі статтею 599 ЦК України виконанням, проведеним належним чином.
В свою чергу, регулювання деліктних зобов`язань допускають можливість відшкодування завданої потерпілому шкоди не безпосередньо особою, яка завдала шкоди, а іншою особою, якщо законом передбачено такий обов`язок.
Зокрема, види обов`язкового страхування в Україні визначені у статті 7 Закону України «Про страхування». До них пункт 9 частини першої вказаної статті відносить страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.
Актом цивільного законодавства у цій сфері є, зокрема, Закон України від 1 липня 2004 року № 1961-IV «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі - Закон № 1961-IV), який був чинним до 01 січня 2025 року. Закон №1961-IV визнано таким, що втратив чинність Законом України 21 травня 2024 року № 3720-IX «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі Закон № 3720-IX). Згідно пункту 6 розділу VI Закону № 3720-IX договори обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, що укладені та набрали чинності до введення вдію цього Закону, продовжують діяти на умовах, що були чинними на день набрання чинності такими договорами. На договори обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, що укладені після набрання чинності цим Законом та набирають чинності після введення в дію цього Закону, поширюються вимоги цього Закону […..]. Дія положень цього Закону поширюється виключно на страхові випадки, які настали за договорами страхування, що набрали чинності після введення в дію цього Закону. Жодне положення цього Закону не може збільшувати будь-які зобов`язання за будь-якими випадками, що мають ознаки страхових випадків за договорами страхування цивільно-правової відповідальності, укладеними відповідно до Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (Відомості Верховної Ради України, 2005 р., № 1, ст. 1 із наступними змінами).
З огляду на дату настання страхового випадку (30 грудня 2024 року) та дату укладення договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, до правовідносин сторін у справі застосуванню підлягають положення саме Закону № 1961-IV.
Таким чином, спірні правовідносини регулюються Законом України від 01 липня 2004 року № 1961-IV "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" та главою 82 підрозділу 2 розділу III ЦК України.
Метою здійснення обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності за цим законом є забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та/або майну потерпілих внаслідок ДТП, а також захист майнових інтересів страхувальників (стаття 3 Закону).
Стаття 4 цього закону визначає суб`єктів обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності.
Згідно із статтею 6 ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховим випадком є ДТП, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоровю та/або майну потерпілого.
Настання страхового випадку (скоєння ДТП) є підставою для здійснення страховиком виплати страхового відшкодування потерпілому відповідно до умов договору страхування та в межах страхової суми, в порядку визначеному законом.
Відповідно до ст. 22.1 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.
Як зазначалося вище, колегія суддів виходить з того, що вина у спірній ДТП, визнання такої страховим випадком та інші обставини, які стосуються учасників справи, а не їх правова оцінка встановлені судовим рішенням, відтак повторному доказуванню не підлягають.
У випадках, коли деліктні відносини поєднуються з відносинами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, боржником у деліктному зобов`язанні в межах суми страхового відшкодування є страховик завдавача шкоди. Цей страховик хоч і не завдав шкоди, але є зобов`язаним суб`єктом перед потерпілим, якому він виплачує страхове відшкодування замість завдавача шкоди у передбаченому Законом № 1961-IV порядку.
Аналогічного висновку дійшов ВС у постанові від 23.09.2020, справа № 199/1100/19.
Уклавши договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, страховик на випадок виникнення деліктного зобов`язання бере на себе у межах суми страхового відшкодування виконання обов`язку страхувальника, який завдав шкоди.
В свою чергу, у ст.ст. 28, 29 Закону «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що шкода, заподіяна в результаті ДТП майну потерпілого, - це шкода, пов`язана, зокрема, з пошкодженням чи фізичним знищенням транспортного засобу. При цьому страховиком у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством.
Такий розрахунок здійснюється згідно з Методикою товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України від 24 листопада 2003 року № 142/5/2092.
Відповідно до пунктів 1.6, 8.1 та 8.3 Методики відновлювальний ремонт (або ремонт) - це комплекс операцій щодо відновлення справності або роботоздатності колісного транспортного засобу чи його складника (ів) та відновлення їхніх ресурсів. Ремонт здійснюється методами відновлення чи заміни складових частин. Для визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику колісного транспортного засобу, застосовуються витратний підхід і метод калькуляції вартості відновлювального ремонту. Вартість матеріального збитку визначається як сума вартості відновлювального ремонту з урахуванням значення коефіцієнта фізичного зносу складників колісного транспортного засобу та величини втрати товарної вартості.
Наведене вище дає підстави дійти висновку, що спеціальні норми ЗУ «Прообов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» обмежують розмір шкоди (збитків), яка підлягає відшкодуванню страховиком особи, яка завдала цю шкоду, і яка застрахувала свою цивільну відповідальність, зокрема: межами ліміту відповідальності (пункт 22.1 статті 22); вартістю відновлювального ремонту транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством (стаття 29); відповідно до пунктів 32.4, 32.7 статті 32 страховик або МТСБУ не відшкодовує шкоду, заподіяну майну, яке знаходилося у забезпеченому транспортному засобі, який спричинив ДТП; шкоду, пов`язану із втратою товарного вигляду транспортного засобу; згідно з пунктом 12.1 статті 12 страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.
Таким чином, дійсно основний тягар відшкодування шкоди, спричиненої за наслідками ДТП, повинен нести страховик та саме він є належним відповідачем у справах за позовами про відшкодування шкоди в межах страхової суми.
Як наслідок, суд першої інстанції задоволяючи частково заявлену позивачем вимогу про стягнення з ПрАТ «Страхова компанія «Еталон» матеріального відшкодування в розмірі 156 800 грн. обгрунтовано виходив з наданого стороною позивача висновку експерта № 22702 від 19.02.2025, за яким вартість відновлювального ремонту автомобіля AUDI A4, д.н.з. НОМЕР_2 , із урахуванням коефіцієнта фізичного зносу, становить 120 346 грн. 53 коп.
Таким чином, врахувавши вимоги закону, суд правильно стягнув з ПАТ «Страхова компанія «Еталон» на користь ОСОБА_2 страхове відшкодування в розмірі 117146 гривень 53 коп. (120 346 грн. 53 коп. (вартість ремонту із рахуванням коефіцієнту фізичного зносу) - 3200 грн. (розмір франшизи за договором) та обґрунтовано виходив з того, що така сума не перевищує ліміту страхової суми за шкоду, заподіяну майну, обумовленої полісом страхування у розмірі 160 000 грн.
Згідно із п. 34.2 ст. 34 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» протягом 10 робочих днів з дня отримання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) зобов`язаний направити свого представника (працівника або експерта) на місце настання страхового випадку та/або до місцезнаходження пошкодженого майна для визначення причин настання страхового випадку та розміру збитків.
Відповідно до п. 34.3. ст. 34 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» якщо представник страховика (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) не з`явився у визначений строк, потерпілий має право самостійно обрати експерта для визначення розміру шкоди. У такому разі страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) зобов`язаний відшкодувати потерпілому витрати на проведення експертизи (дослідження).
Водії та власники транспортних засобів, причетних до дорожньо-транспортної пригоди, власники пошкодженого майна зобов`язані зберігати пошкоджене майно (транспортні засоби) у такому стані, в якому воно знаходилося після дорожньо-транспортної пригоди, до тих пір, поки його не огляне призначений страховиком (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) представник (працівник або експерт), а також забезпечити йому можливість провести огляд пошкодженого майна (транспортних засобів).
Таким чином, закон не забороняє потерпілим для визначення причин настання страхового випадку та розміру збитків, залучати експертів або юридичних осіб, у штаті яких є експерти.
Враховуючи наведене, залучення позивачем судового експерта з метою визначення розміру відшкодування завданої шкоди пов`язаної із пошкодженням його транспортного засобу, не суперечить наведеним вище вимогам закону, при цьому, будь яких альтернативних висновків чи звітів, страховик чи винна особа, суду не подали, тому підстав не врахування такого колегія суддів не вбачає.
Разом з цим, враховуючи встановлений законом обов`язок страховика відшкодувати потерпілому витрати на проведення експертизи (дослідження) та ліміт відповідальності ПрАТ «Страхова компанія «Еталон», колегія суддів вважає безпідставним покладення місцевим судом обов`язку по компенсації витрат позивача на преведення експертизи у розмірі 6000,00 грн. у рівних частинах на обох відповідачів та необхідність стягнення таких витрат виключно з ПрАТ «Страхова компанія «Еталон», що свідчить про необхідність зміни оскаржуваного рішення у цій частині та часткового задоволення апеляційної скарги.
При цьому, як зазначалося вище, колегія суддів виходить з того, що рішення суду страховиком ПрАТ «Страхова компанія «Еталон», не оскаржується.
В свою чергу, відповідно до ст. 386 ЦК України захист права власності забезпечується, в тому числі правом власника на відшкодування завданої йому майнової шкоди.
Особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками, в тому числі, втрати, яких особа зазнала у зв`язку із знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (ч. 1 ст. 22 ЦК України).
Як вже зазначалося, згідно із ст.ст. 28, 29 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» шкода, заподіяна в результаті дорожньо-транспортної пригоди майну потерпілого, - це шкода, пов`язана: з пошкодженням чи фізичним знищенням транспортного засобу; з пошкодженням чи фізичним знищенням доріг, дорожніх споруд, технічних засобів регулювання руху; з пошкодженням чи фізичним знищенням майна потерпілого; з проведенням робіт, які необхідні для врятування потерпілих у результаті дорожньо-транспортної пригоди; з пошкодженням транспортного засобу, використаного для доставки потерпілого до відповідного закладу охорони здоров`я, чи забрудненням салону цього транспортного засобу; з евакуацією транспортних засобів з місця дорожньо-транспортної пригоди.
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 14 грудня 2021 року у справі № 147/66/17 зазначила, що внаслідок заподіяння під час ДТП шкоди виникають цивільні права й обов`язки, пов`язані з її відшкодуванням. Зокрема, потерпілий набуває право отримати відшкодування шкоди, а обов`язок виплатити відповідне відшкодування за Законом № 1961-IV виникає у страховика особи, яка застрахувала цивільну відповідальність (у визначених Законом № 1961-IV випадках - МТСБУ), та в особи, яка застрахувала цивільну відповідальність, якщо розмір завданої нею шкоди перевищує розмір страхового відшкодування, зокрема на суму франшизи, чи якщо страховик (МТСБУ) за Законом № 1961-IV не має обов`язку здійснити страхове відшкодування (регламентну виплату). Тобто, внаслідок заподіяння під час ДТП шкоди (настання страхового випадку) винуватець ДТП не звільняється від обов`язку відшкодувати завдану шкоду, але цей обов`язок розподіляється між ним і страховиком (МТСБУ).
У постанові Верховного Суду від 11 березня 2020 року у справі № 754/5129/15-ц (провадження № 61-38365св18) зроблено правовий висновок про те, що розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі (частина друга статті 1192 ЦК України), тоді як розмір страхового відшкодування, що підлягає стягненню зі страховика, відповідно до статті 29 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» - виходячи з витрат, пов`язаних з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням фізичного зносу транспортного засобу.
Таким чином, позивач, як потерпіла сторона, домігся стягнення страхового відшкодування у примусовому порядку (оскаржуваним рішенням), однак, оскільки стягнення із страховика відшкодування відновлювального ремонту автомобіля розраховане із врахуванням фізичного зносу транспортного засобу, позивач просить також про стягнення шкоди і з відповідача ОСОБА_1 , як винної у спірній ДТП особи.
Враховуючи наведене, а також доводи апеляційної скарги, виключною правовою проблемою у межах даного апеляційного провадження є питання можливості покладення відповідальності на відповідача ОСОБА_1 у відповідному розмірі.
Враховуючи спірні правовідносини, позивач ОСОБА_2 самостійно відновлював свій транспортний засіб, при цьому вартість відновлювальних робіт згідно експертного автотоварознавчого дослідження № 22702 від 19.02.2025, пошкодженого внаслідок ДТП автомобіля, в цінах на дату ДТП, становила 357 638,13 грн.
Ринкова вартість автомобіля AUDI A4, д.н.з НОМЕР_2 , без врахування пошкоджень, отриманих внаслідок ДТП (до ДТП 30.12.2024), становила 470 090,60 грн., інших розрахунків відновлювального ремонту чи ринкової вартості автомобіля позивача, суду не представлено, тому доводи апеляційної скарги, які зводяться до економічної недоцільності відновлення транспортного засобу та фізичного знищення такого, не заслуговують на увагу.
В свою чергу, як вбачаться із акту виконаних робіт № 6 від 18.03.2025, складеного СПД ФО ОСОБА_4 , який не є платником ПДВ, вартість відновлювального ремонту автомобіля AUDI А4, д.н.з НОМЕР_2 , становить 289 063 грн., яка згідно квитанції до прибуткового касового ордера №3 від 18.03.2025 сплачена позивачем за актом № 6 від 18.03.2025.
Колегія суддів звертає увагу, що у разі здійснення відновлювального ремонту транспортного засобу розмір збитків визначається як реальна вартість матеріалів і робіт, витрачених на його відновлення, а у разі непроведення ремонту, як вартість матеріалів і робіт, необхідних для його відновлення в майбутньому. При цьому особою, яка має право на відшкодування збитків у разі проведення відновлювального ремонту, є саме та особа, що понесла відповідні витрати (постанова Верховного Суду від 30 жовтня 2019 року у справі №753/19288/14-ц і від 2 червня 2022 року у справі №638/10072/19).
У постанові Верховного Суду від 06 липня 2018 року у справі №924/625/17 суд касаційної інстанції зазначив, що звіт про оцінку транспортного засобу - лише попередній оціночний документ, в якому зазначається про можливу, але не кінцеву суму, що витрачена на відновлення транспортного засобу, а тому суду необхідно виходити з фактичної суми, встановленої висновком судової автотехнічної експертизи або відповідними документами станції технічного обслуговування, на який проводився ремонт автомобіля.
У разі виникнення спору щодо визначення розміру шкоди, заподіяної власнику транспортного засобу, суду необхідно виходити з фактичної суми, встановленої висновком судової авто-товарознавчої експертизи або відповідними документами станції технічного обслуговування, на якій проводився ремонт автомобіля.
Шкода потерпілому відшкодовується у розмірі реальної вартості втраченого майна на час розгляду справи, а страхове відшкодування не може перевищувати розміру прямих збитків, яких зазнав потерпілий.
Як зазначалося вище, водій, який винний у ДТП не звільняється від відповідальності, навіть застрахувавши свою цивільно-правову відповідальність, зокрема, у випадку, коли страхова виплата, з урахуванням фізичного зносу транспортного засобу, не покриває завданої потерпілій особі шкоди.
Колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не містить достатніх аргументів для того, щоб не приймати до уваги акт виконаних робіт № 6 від 18.03.2025, складений СПД ФО ОСОБА_4 чи квитанції до прибуткового касового ордера № 3 від 18.03.2025 про сплату 289 063 грн. за виконані роботи та деталі для відновлення пошкодженого автомобіля.
Така сума скаржником не спростована та проти такої відповідач ОСОБА_1 , у порушення принципу змагальності, не навів обґрунтованих заперечень.
При цьому, вартість матеріального збитку, встановленого експертним автотоварознавчим дослідженням № 22702 від 19.02.2025, яке проведено за клопотанням ОСОБА_2 , є навіть більшою, а ніж той, що є реальним та фактично потраченим.
Більше того, висновок за результатами проведення експертного авто товарознавчого дослідження складений 19.02.2025, у той час, як відповідач вже був визнаний винним у ДТП, за наслідками якої автомобіль позивача отримав механічні пошкодження, однак будь яких доказів того, що він цікавився подальшою долею такого транспортного засобу, відшкодуванням шкоди, останній не надав.
У цьому контексті, взагалі незрозумілою є позиція відповідача, який оскаржуючи рішення суду першої інстанції просить про повну відмову у задоволенні позовних вимог, тобто за обставин, часткового визнання своєї вини у спірному ДТП, вважає, що шкоду позивачу не потрібно відшкодовувати, ні винною особою, ні її страховиком.
Окремо колегія суддів звертає увагу на те, що згідно із Методикою товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, у разі потреби виклик заінтересованих осіб для технічного огляду із зазначенням дати, місця та часу проведення огляду КТЗ (після їх узгодження з виконавцем дослідження) здійснюється замовником дослідження шляхом вручення відповідного виклику під розписку особі, що викликається, або телеграмою з повідомленням про її вручення адресату. У разі відсутності в установлений час на місці огляду осіб, що викликалися, огляд проводиться без їх участі, про що зазначається у звіті (акті), висновку. Замовник повинен забезпечити належні безпечні умови огляду (освітлення, вільний доступ, можливість огляду КТЗ з різних сторін тощо).
Таким чином, присутність заінтересованих осіб не є імперативною вимогою, а забезпечується лише у разі наявності відповідної потреби.
Саме такого висновку дійшов Верховний Суд у постановах від 23 листопада 2020 року у справі № 643/10751/16-ц (провадження № 643/10751/16-ц), від 02 жовтня 2019 у справі №645/2553/15-ц (провадження 61-27280св18).
Доводи апеляційної скарги про відмову судом першої інстанції у задоволенні клопотання про призначення судової експертизи у контексті спростування законності оскаржуваного рішення також не заслуговують на увагу, оскільки відповідним клопотанням місцевий суд надав правову оцінку, у тому числі шляхом постановлення відповідних ухвал.
При цьому, самі лише посилання на невідповідність, на думку апелянта, окремих позицій ремонтної калькуляції, яка взята до уваги судовим експертом, є неспроможними та не дають підстав для обгрунтованого сумніву у складеному експертом висновку або його кваліфікації щодо виявлення пошкоджень, спричинених внаслідок ДТП транспортному засобу, який був об`єктом дослідження.
Крім цього, у судовому засіданні суд першої інстанції допитував судового експерта ОСОБА_3 , який здійснював огляд транспортного засобу та пояснив, що калькуляції, які є додатками до висновку експерта, складалися з урахуванням того, що у висновку давалися відповіді на питання, які потребували обрахунку вартості відновлювального ремонту як з ПДВ, так і без ПДВ.
Також експерт вказав на помилковість доводів сторони відповідача щодо можливого завищення у висновку вартості відновлювального ремонту, оскільки обрахунок здійснюється на спеціальному програмному забезпеченні і виключає можливість у ручному режимі коригувати виведені показники. Точно визначати розмір збитку по фотографіях неможливо, оскільки у ході безпосереднього огляду пошкодженого транспортного засобу експертом та проведення розбірки автомобіля виявляються приховані пошкодження.
Крім цього, експерт зазначив, що згідно існуючих методик проведення автотоварознавчих досліджень, пошкодження деталі внаслідок ДТП передбачає її заміну, а не ремонт.
Враховуючи наведне, висновок місцевого суду про наявність підстав для стягнення з ОСОБА_1 різниці між фактичним розміром шкоди та страховим відшкодуванням (упримусовому порядку) у сумі 130463,00 грн. є обґрунтованим та не суперечить матеріалам справи чи вимогам закону.
Згідно із пунктом 2 частиною першою статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Відповідно до вимог ст. 376 підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Враховуючи те, що доводи апеляційної скарги є такими, що частково заслуговують на увагу, оскаржуване рішення в частині стягнення з відповідачів вартості експертного дослідження необхідно скасувати, стягнувши відповідну суму лише зі страховика та залишити без змін рішення суду в іншій частині.
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (ч. 2 ст. 141 ЦПК України).
Разом з цим, часткове задоволення апеляційної скарги не є підставою для перерозподілсу судлових витрат за апеляційний перегляд справи.
Керуючись ст.ст. 259, 367, 368, 372, п. 2 ч. 1 ст. 374, ст.ст. 376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, суд,-
ухвалив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Рішення Франківського районного суду м. Львова від 09 березня 2026 року в частині стягнення у рівних частинах з ОСОБА_1 та Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Еталон» на користь ОСОБА_2 витрати на проведення експертизи від 19.02.2025 року в розмірі 6000 (шість тисяч) гривень 00 коп скасувати.
Стягнути на користь ОСОБА_2 витрати на проведення експертизи від 19.02.2025 року в розмірі 6000 (шість тисяч) гривень 00 коп з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Еталон».
В іншій частині рішення Франківського районного суду м. Львова від 09 березня 2026 року залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня ухвалення, може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови.
Повний текст постанови складений 14 жовтня 2026 року.
Головуючий: А.В. Ніткевич
Судді: С.М. Бойко
С.М. Копняк