Справа № 444/2735/25 Головуючий у 1 інстанції: Ясиновський Р. Б.
Провадження № 22-ц/811/1276/26 Доповідач в 2-й інстанції: Ніткевич А. В.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 жовтня 2026 року Львівський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ
головуючого - судді Ніткевича А.В.
суддів - Бойко С.М., Копняк С.М.
секретаря Гаврилюк Я.Ю.
з участю представника позивачки Мельник Л.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Львівського апеляційного суду у м. Львові цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Мельник Лесі Ігорівни на рішення Жовківського районного суду Львівської області від 13 березня 2026 року в складі судді Ясиновського Р.Б. в справі за позовом ОСОБА_1 до Куликівської селищної ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Приватний нотаріус Приходько Наталія Миколаївна про визнання права власності на спадкове право, -
встановив:
У липні 2025 року позивачка ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до відповідача Куликівської селищної ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору приватний нотаріус Приходько Наталія Миколаївна про визнання права власності на спадкове право.
Позовні вимоги обгрунтовані тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її батько ОСОБА_2 , який проживав по АДРЕСА_1 . За життя її батько склав заповіт, яким все належне йому майно заповів дочці ОСОБА_1 . Після смерті батька відкрилася спадщина на належне йому майно, а саме земельну ділянку площею 1.4760 га цільове призначення якої для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.
26 травня 2025 року ОСОБА_1 звернулася до приватного нотаріуса Львівського районного нотаріального округу Львівської області Приходько Наталії Миколаївни з метою прийняття спадщини після смерті її батька ОСОБА_2 , однак їй було відмовлено у прийнятті заяви про прийняття спадщини та відкритті спадкової справи у зв`язку з тим, що на час смерті її батька ОСОБА_2 позивачка була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 , заяву про прийняття спадщини протягом шести місяців з дня відкриття спадщини нотаріусу не подавала, тому відповідно до ч. 1 ст. 1272 ЦК України вважається такою, що не прийняла спадщину.
Вказує, що із довідки, виданої виконавчим комітетом Новояричівської селищної ради Львівського району Львівської області №12-09/208 від 20 травня 2025 року, вбачається, що ОСОБА_2 до дня смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 проживав по АДРЕСА_1 . Разом з ним до дня смерті постійно проживала без реєстрації його дочка ОСОБА_1 .
Позивачка вважає, що не пропустила строку для прийняття спадщини, оскільки є такою, що прийняла спадщину відповідно до ч. 3 ст. 1268 ЦК України.
З наведених підстав просила визнати за ОСОБА_1 право власності на земельну ділянку площею 1.4760 га, кадастровий номер - [номер приховано]:14:000:0325, що розташована на території Куликівської селищної ради (колишньої Надичівської сільської ради Жовківського району Львівської області) в порядку спадкування після померлого ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , якому належала вищезазначена земельна ділянка відповідно до державного акту про право власності на земельну ділянку серія І-ЛВ №054958 від 02 листопада 2002 року.
Оскаржуваним рішенням Жовківського районного суду Львівської області від 13 березня 2026 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про визнання права власності на земельну ділянку площею 1.4760 га в порядку спадкування після смерті ОСОБА_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_4 відмовлено.
Рішення суду оскаржила представник ОСОБА_1 - адвокат Мельник Леся Ігорівна, вважає рішення незаконним, ухваленим без повного з`ясування обставин, що мають значення справи, а висновки суду не відповідають обставинам справи.
Апелянт зазначає, що довідкою, виданою виконавчим комітетом Новояричівської селищної ради Львівського району Львівської області підтверджується факт проживання позивачки разом з батьком на момент його смерті, а тому відповідно до ч. 3 ст. 1268 ЦК України, ОСОБА_1 вважається такою, що прийняла спадщину після смерті свого батька.
Вказує, що для вирішення питання щодо наявності підстав для застосування до спірних правовідносин положень частини третьої статті 1268 ЦК України є необхідним встановлення місця проживання спадкодавця і спадкоємця. Будь яка особа, яка постійно проживала разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається такою, що своєчасно прийняла спадщину.
Звертає увагу суду, що матеріалами справи підтверджується наявність у ОСОБА_1 реальних перешкод для оформлення спадкових прав після батька у нотаріальному порядку і тому, визнання за нею права власності в порядку спадкування у судовому порядку є винятковим способом захисту її права.
Вважає, що висновки суду про обрання позивачкою неефективного способу захисту є такими, що суперечать нормам матеріального права, що, в свою чергу, робить оскаржуване рішення незаконним та необґрунтованим.
З наведених підстав просить рішення суду скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивачки ОСОБА_3 на підтримку доводів скарги, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції за наявними в справі доказами, в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення виходячи з такого.
Згідно із ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
На підставі ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно із статтею 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Частиною 6 цієї ж статті визначено, що в суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив з того, що визнання права власності на спадкове майно після смерті ОСОБА_2 є неможливим без відкриття спадкової справи.
Разом з тим, суд вказав, що позивачкою обрано неефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, тобто нею неправильно обраний спосіб захисту, а тому таке зумовлює прийняття рішення про відмову в задоволенні позову.
Розглядаючи даний спір та перевіряючи законність оскаржуваного рішення згідно вимог ЦПК України, колегія суддів враховує таке.
Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа лише в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, уповноважених захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен установити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.
Обравши відповідний спосіб захисту права, позивач в силу ст. 12 ЦПК України зобов`язаний довести правову та фактичну підставу своїх вимог.
Судом встановлено, що 23 серпня 1980 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_5 зареєстровано шлюб, що підтверджується свідоцтвом про укладення шлюбу НОМЕР_1 від 23.08.1980 року. Після одруження ОСОБА_5 змінила прізвище на « ОСОБА_6 ».
З копії заповіту, посвідченого секретарем Новояричівської сільської ради Кам`янка-Бузького району Львівської області 25.06.2008 року, зареєстрованого в реєстрі за №155, вбачається, що ОСОБА_2 на випадок своєї смерті зробив розпорядження згідно з яким все майно, де б воно не було і з чого б воно не складалось і все те, що на день смерті буде йому належати за законом заповів у власність доньки, ОСОБА_1 .
Згідно із свідоцтвом про смерть серія НОМЕР_2 , виданим виконавчим комітетом Новояричівської селищної ради Кам`янка-Бузького району Львівської області 27 квітня 2013 року, ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 у віці 86 років.
Як вбачається із довідки, виданої виконавчим комітетом Новояричівської селищної ради Львівського району Львівської області №12-09/208 від 20 травня 2025 року, ОСОБА_2 до дня смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 проживав по АДРЕСА_1 . Разом з ним до дня смерті постійно проживала без реєстрації його дочка ОСОБА_1 .
26 травня 2025 року ОСОБА_1 звернулася до приватного нотаріуса Львівського районного нотаріального округу Львівської області Приходько Наталії Миколаївни з заявою про прийняття спадщини після смерті батька - ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Листом приватного нотаріуса Львівського районного нотаріального округу Львівської області Приходько Наталії Миколаївни №25/01-16 від 26 травня 2025 року відмовлено ОСОБА_1 у прийнятті заяви про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , та відкритті спадкової справи.
З вказаного листа вбачається, що підставою для відмови у прийнятті заяви нотаріус вказала, що ОСОБА_1 на час смерті її батька ОСОБА_2 була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 , заяву про прийняття спадщини протягом шести місяців з дня відкриття спадщини нотаріусу не подавала. Таким чином, ОСОБА_1 відповідно до 4.1 ст. 1272 Цивільного кодексу України вважається такою, що не прийняла спадщину.
Згідно зі статтями 1216, 1217, 1218 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом. До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи (частина перша та друга статті 1220 ЦК України).
У частинах першій та другій статті 1223 ЦК України визначено, що право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу.
Відповідно до частини першої статті 1221 ЦК України місцем відкриття спадщини є останнє місце проживання спадкодавця.
Спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її (частина перша статті 1268 ЦК України).
Згідно з частиною третьою статті 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.
Тобто, будь-яка особа, яка постійно проживала разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається такою, що своєчасно прийняла спадщину.
Подібні висновки щодо застосування частини третьої статті 1268 ЦК України викладені у постановах Верховного Суду: від 10 квітня 2020 року у справі № 355/832/17 (провадження № 61-27212св19), від 21 жовтня 2020 року у справі № 569/15147/17 (провадження № 61-39308св18), від 02 квітня 2021 року у справі № 191/1808/19 (провадження № 61-6290св20), від 28 квітня 2021 року у справі № 204/2707/19 (провадження № 61-15380св20), від 19 травня 2021 року у справі № 937/10434/19 (провадження № 61-3620св21).
Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (частина перша статті 1270 ЦК України).
Як вбачається з матеріалів справи у встановлений частиною першою статті 1270 ЦК України шестимісячний строк із заявою про прийняття спадщини або відмову від її прийняття позивачка ОСОБА_1 не зверталася.
При розгляді справ про спадкування суди мають встановлювати: місце відкриття спадщини, коло спадкоємців, які прийняли спадщину, законодавство, яке підлягає застосуванню щодо правового режиму спадкового майна та часу відкриття спадщини. Обставини, які входять до предмета доказування у зазначеній категорії справ, можна встановити лише при дослідженні документів, наявних у спадковій справі. Належними доказами щодо фактів, які необхідно встановити для вирішення спору про спадкування, є копії документів відповідної спадкової справи, зокрема, поданих заяв про прийняття спадщини, виданих свідоцтв про право на спадщину, довідок житлово-експлуатаційних організацій, сільських, селищних рад за місцем проживання спадкодавця.
Для вирішення питання щодо наявності підстав для застосування до спірних правовідносин положень частини третьої статті 1268 ЦК України є необхідним встановлення місця проживання спадкодавця і спадкоємця.
Так, частиною першою статті 29 ЦК України визначено, що місцем проживання фізичної особи є житловий будинок, квартира, інше приміщення, придатне для проживання в ньому (гуртожиток, готель тощо), у відповідному населеному пункті, в якому фізична особа проживає постійно, переважно або тимчасово.
Положення статті 29 ЦК України не ставлять місце фактичного проживання особи в залежність від місця її реєстрації.
Право на вибір місця проживання закріплено у статті 33 Конституції України, відповідно до якої кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.
Під місцем постійного проживання розуміється місце, де фізична особа постійно проживає. Тимчасовим місцем проживання є місце перебування фізичної особи, де вона знаходиться тимчасово (під час перебування у відпустці, відрядженні, зокрема у готелі чи у санаторії, тощо).
Згідно зі статтею 2 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або її відсутність не можуть бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження. Зазначена норма відображає загальний принцип недискримінації за ознакою наявності чи відсутності реєстрації місця проживання чи місця перебування особи.
За змістом пунктів 3.21 та 3.22 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5, спадкоємець, який постійно проживав із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 Цивільного кодексу, він не заявив про відмову від неї. У разі відсутності у паспорті такого спадкоємця відмітки про реєстрацію його місця проживання доказом постійного проживання із спадкодавцем може бути: довідка органу реєстрації місця проживання про те, що місце проживання спадкоємця на день смерті спадкодавця було зареєстровано за однією адресою зі спадкодавцем.
За загальними правилами доказування, визначеними статтями 12, 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України).
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).
Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).
За змістом частин першої-третьої статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Верховний Суд у постанові від 21 жовтня 2020 року у справі № 569/15147/17 (провадження № 61-39308св18) вказав, що частина третя статті 1268 ЦК України вимагає наявність фактичного проживання спадкоємця разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, а не лише реєстрацію місця проживання за адресою спадкодавця, що можуть бути відмінними один від одного.
Верховний Суд у постанові від 11 березня 2020 року у справі № 360/2312/16-ц зробив висновок про те, що саме реєстрація спадкоємця за місцем проживання спадкодавця на час смерті спадкодавця свідчить про «автоматичне прийняття спадкоємцем спадщини».
Таким чином спадкоємцю достатньо звернутись до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини і надати паспорт із реєстрацією за місцем проживання спадкодавця, і нотаріус буде вважати цього спадкоємця таким, що прийняв спадщину.
Матеріалами справи встановлено, що на день смерті ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , позивачка ОСОБА_1 була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 .
Наведені обставини сторонами не заперечуються та матеріалами справи не спростовано.
Отже, оскільки ОСОБА_1 на день смерті батька була зареєстрована за відмінною адресою від адреси місця реєстрації батька, відтак довідка №12-09/208 від 20 травня 2025 року видана виконавчим комітетом Новояричівської селищної ради Львівського району Львівської області не свідчить, відповідно до частини третьої статті 1268 ЦК України, про своєчасність прийняття спадщини, тому ОСОБА_1 як спадкоємець, не прийняла своєчасно спадщину, що відкрилася після смерті батька, а отже, не набула права на спадкове майно.
Таким чином, позивачка ОСОБА_1 не надала суду належних доказів того, що прийняла спадщину після смерті батька та не підтвердили факту постійного проживання з спадкодавцем.
З врахуванням наведеного, суд першої інстанції прийшов правильного висновку про відмову у задоволенні вимог ОСОБА_1 про визнання права власності на земельну ділянку площею 1.4760 га в порядку спадкування після смерті ОСОБА_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_4 .
Виходячи з наявних у матеріалах справи та досліджених судом першої інстанції доказів, колегія суддів вважає, що висновки суду першої інстанції про відмову у задоволенні позовних вимог є законними та обґрунтованими, відповідають обставинам справи та положенням матеріального закону.
Наведене свідчить, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому відповідно до ст. 375 ЦІК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.
Керуючись ст.ст. 259, 367, 368, 372, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст.ст. 376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, суд, -
ухвалив:
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Мельник Лесі Ігорівни - залишити без задоволення.
Рішення Жовківського районного суду Львівської області від 13 березня 2026 року - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня ухвалення, може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови.
Повний текст постанови складений 15 жовтня 2026 року.
Головуючий А.В. Ніткевич
Судді С.М. Бойко
С.М. Копняк