Справа № 565/1432/26
Провадження № 2/565/878/26
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
05 жовтня 2026 року м.Вараш
Вараський міський суд Рівненської області в складі головуючої судді Бренчук Г.В., з участю секретаря судового засідання Гордійчук Г.Є., позивача ОСОБА_1 , представника позивача - адвоката Полюхович О.І., представника Служби у справах дітей Власової А.Ф., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Вараського міського суду Рівненської області справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення юридичного факту та припинення стягнення аліментів,
в с т а н о в и в:
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про встановлення факту самостійного виховання та утримання малолітньої дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та припинення стягнення аліментів з ОСОБА_1 в користь ОСОБА_2 на утримання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/4 частини заробітку (доходу) батька, яке здійснюється на підставі рішення Вараського міського суду Рівненської області від 20 січня 2026 року в справі №565/2804/25.
На обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 25 листопада 2016 року уклав шлюб з відповідачем. ІНФОРМАЦІЯ_2 в них народилась дочка ОСОБА_3 .
На підставі рішення Володимирецького районного суду Рівненської області від 12 травня 2022 року в справі №565/475/22 шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 (нині Черчик) розірвано та стягнуто з ОСОБА_1 , на користь ОСОБА_4 (нині ОСОБА_5 ) аліменти на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в твердій грошовій сумі, в розмірі 1 050,00 грн, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, і до досягнення дитиною повноліття, починаючи з 28 березня 2022 року.
20 січня 2026 року Вараським міським судом Рівненської області в справі №565/2804/25 винесено рішення, яким змінено спосіб стягнення аліментів, які стягуються з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 на утримання доньки ОСОБА_3 , та стягнуто аліменти в розмірі 1/4 частки заробітку (доходу), але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно і до досягнення дитиною повноліття.
Позивач вказує, що тривалий час підтримує фактичні шлюбні відносини з ОСОБА_6 , з якою 02 травня 2026 року уклав шлюб. Наразі позивач з дружиною та дочкою ОСОБА_7 фактично проживають разом, незважаючи на те, що дитина зареєстрована за іншою адресою.
Позивач стверджує, що ОСОБА_2 , мати його доньки ОСОБА_3 , не виконує свої батьківські обов`язки та переклала на нього весь тягар виховання дитини та її утримання.
Починаючи з 09 травня 2026 року і по даний час відповідач не спілкується з дитиною та не цікавиться її життям. Того дня, на вимогу матері ОСОБА_7 , позивач забрав дитину до себе додому і відтоді дитина постійно проживає з ним, а мати не цікавиться нею, фактично не приймає участі у її вихованні та не утримує, не турбується про навчання та стан здоров`я.
Позивач вказує, що забезпечив дитину усім необхідним, виховує її самостійно, повністю займається її розвитком та утримує.
Позивач зазначає, що будь-яких перешкод для виконання матір`ю своїх обов`язків щодо дитини, не існує. Вона свідомо ухиляється від виконання своїх батьківських обов`язків, не підтримує відносини з дитиною, не надає матеріальної допомоги на її утримання, не піклується про фізичний і духовний розвиток дитини, не забезпечує необхідним харчуванням, медичним доглядом, лікуванням, тощо. Усі обов`язки щодо навчання, виховання та утримання дитини покладені виключно на позивача, який забезпечує все для того, щоб дитина зростала в хорошій, доброзичливій атмосфері й була матеріально забезпеченою.
В судовому засіданні ОСОБА_1 , будучи за його згодою допитаним як свідок, пояснив, що перебував у шлюбі з ОСОБА_2 . В шлюбі у них народилася дочка ОСОБА_7 , яка після розлучення залишилася проживати з матір`ю. ОСОБА_1 вказав, що сплачував аліменти на утримання дочки. Окрім сплати аліментів купував дочці речі, однак все що він купував відповідач викидала та не давала дочці. До травня 2026 року відповідач не чинила перешкод у спілкуванні батька з дочкою. Позивач служить у Збройних Силах України, приїхав у відпуску і 01 травня 2026 року хотів зустрітися з дочкою, однак відповідач не дозволила. Позивач був змушений звернутися до Служби у справах дітей. 08 травня 2026 року відповідач зателефонувала та сказала, щоб він забирав дочку, речі вона вже зібрала. Позивач вказав, що перебуває за межами міста та не може прийти за дитиною, також зазначив, що він військовий та перебуває лише у відпустці. ОСОБА_2 запитала коли він буде в місті. На наступний день ОСОБА_2 знову зателефонувала та запитала коли він забере дочку. Позивач відповів, що він за межами міста. ОСОБА_2 09 травня 2026 року відправила ОСОБА_7 без речей за місцем проживання теперішньої дружини ОСОБА_1 . ОСОБА_7 повідомила, що мама їй сказала йти сюди, тут буде тато. Дружина позивача ОСОБА_6 повідомила його по телефону, що ОСОБА_7 прийшла до них. Дитина була стривожена, плакала. З 09 травня 2026 року ОСОБА_7 живе з батьком. Речей не забирали, всі речі для ОСОБА_7 придбали нові. В школі поробили ксерокопії зошитів, ОСОБА_7 закінчила навчальний рік.
Позивач вказав, що коли дочка жила з відповідачем він оплачував гуртки, однак після того як ОСОБА_7 почала жити з ним дізнався, що дочка на гуртки не ходила, всі речі, які він передавав ОСОБА_7 , мати викидала у смітник. З травня 2026 року ОСОБА_7 відновила відвідування гуртків, їх оплачує позивач.
ОСОБА_8 вказав, що з 09 травня 2026 року ОСОБА_7 не бачилася з матір`ю. Жодних перепон у спілкуванні відповідача з дочкою він не чинить. 11 травня 2026 року ОСОБА_7 зателефонувала матері та почула «Що ти хочеш?». Більше дитина не виявляла бажання спілкуватися з мамою.
Також відповідач вказав, що коли він повернувся з відпустки на службу в Збройні Сили України, ОСОБА_7 залишилася проживати з його дружиною ОСОБА_6
ОСОБА_1 просив позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.
Представник позивача - адвокат Полюхович О.І. в судовому засіданні просила задовольнити позовні вимоги з підстав, зазначених у позовній заяві.
Відповідач в судове засідання не з`явилася, причини неявки не повідомила, відзив на позов не подала.
Конверт з судовою повісткою про виклик до суду, направлений відповідачу на адресу зазначену у відповіді з Єдиного державного демографічного реєстру, повернувся до суду з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою». Згідно з вимогами пункту три астини вісім статті 128 ЦПК України зазначені документи вважаються врученими відповідачу (постанова Великої Палати Верховного Суду від 12 грудня 2018 року у справі №752/11896/17, від 12 лютого 2019 року у справі №906/142/18). Отже, відповідач належним чином повідомлена про дату, час і місце судового засідання.
Представник Служби у справах дітей Власова А.Ф. в судовому засіданні вказала, що підтримує позовні вимоги ОСОБА_1 , підтвердила, що з 09 травня 2026 року дитина проживає з батьком, який займається вихованням та утриманням дитини, мати дитини фактично ухиляється від виконання батьківських обов`язків.
Представник Військової частини НОМЕР_1 в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце засідання повідомлений належним чином.
Свідок ОСОБА_6 в судовому засіданні показала, що перебуває у шлюбі з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 дочка ОСОБА_1 . ОСОБА_7 проживає з ними, оскільки мама вигнала її з дому, сказала йти до тата. Коли ОСОБА_1 в травні приїхав у відпустку ОСОБА_2 спершу не дозволяла йому бачитися з дочкою, а потім телефонувала щоб він її забрав. Свідок повідомила, що 09 травня 2026 року вона була сама вдома, у двері постукала ОСОБА_7 і сказала, що мама відправила її до тата. 11 числа 2026 року ОСОБА_7 зателефонувала до мами і більше бажання спілкуватися з нею не виявляла. Мама до дитини не телефонувала, не відвідувала її, нічого їй не передавала. ОСОБА_7 до них прийшла без речей. В телефонній розмові ОСОБА_2 повідомила, що речі ОСОБА_7 викине на смітник. Свідок пояснила, що зі слів ОСОБА_7 їй відомо, що подруга розповідала, що речі ОСОБА_7 на смітнику, а вона катається на її самокаті. З 09 травня 2026 року дитину всім забезпечує ОСОБА_1 .
Заслухавши пояснення учасників справи, свідка, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
Рішенням Володимирецького районного суду Рівненської області від 12 травня 2022 року у справі №556/475/22 розірвано шлюб, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 ОСОБА_4 відновлено дошлюбне прізвище - « ОСОБА_5 ». Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_4 аліменти на утримання неповнолітньої дитини: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в твердій грошовій сумі, в розмірі 1 050,00 грн, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, і до досягнення дитиною повноліття, починаючи з 28 березня 2022 року.
ОСОБА_1 та ОСОБА_9 є батьками неповнолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , про що свідчить свідоцтво про народження серії НОМЕР_2 видане 19 травня 2017 року.
Відповідно до рішення Вараського міського суду Рівненської області від 20 січня 2026 року у справі №565/2804/25 змінено спосіб стягнення аліментів, які стягувалися з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 на утримання доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на підставі рішення Володимирецького районного суду Рівненської області від 12 травня 2022 року у справі №556/475/22. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 на утримання доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , аліменти в розмірі 1/4 частки заробітку (доходу) ОСОБА_1 , але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з дня набрання рішенням законної сили і до досягнення дитиною повноліття.
Згідно з відомостями з Автоматизованої системи виконавчих проваджень 03 березня 2026 року Володимирецьким відділом Державної виконавчої служби у Вараському районі Рівненської області Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України відкрито виконавче провадження №80377315, боржник - ОСОБА_1 , стягувач - ОСОБА_2 .
Відповідно до розрахунку заборгованості зі сплати аліментів ОСОБА_1 , виконаного начальником Володимиреького ДВС, заборгованість зі сплати аліментів відсутня.
02 травня 2026 року ОСОБА_1 та ОСОБА_6 (дошлюбне прізвище - ОСОБА_10 ) зареєстрували шлюб у Вараському відділі державної реєстрації актів цивільного стану у Вараському районі Рівненської області Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, про що складено відповідний актовий запис №44, що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_3 , виданим 02 травня 2026 року.
ОСОБА_1 перебуває на військовій службі у військовій частині НОМЕР_1 , що підтверджується довідкою військової частини НОМЕР_1 від 09 червня 2026 року №2405.
Згідно з витягом з реєстру територіальної громади від 26 травня 2026 року адреса місця проживання ОСОБА_3 з 19 квітня 2023 року: АДРЕСА_1 .
Із заяви ОСОБА_1 від 01 травня 2026 року убачається, що він звернувся до Служби у справах дітей виконавчого комітету Вараської міської ради для отримання допомоги, оскільки, ОСОБА_2 перешкоджає йому спілкуватися з дочкою, не дозволяє їм бачитися, всі речі, продукти, які він купує викидає у смітник і дитина це бачить, кошти, які він сплачує на дитину, ОСОБА_2 витрачає на власні потреби.
Позивачем надано аудіозаписи розмов, проведених із ОСОБА_2 .
Із долученого аудіозапису з назвою «Записування виклику Лєна 1_260508_122240», який за твердженням позивача зафіксував його розмову з ОСОБА_2 від 08 травня 2026 року, убачається, що остання висловлює пропозицію: « ОСОБА_11 до себе. Я так хочу». ОСОБА_2 зазначає «Я в квартиру не пущу працівників соціальних служб, вони не зайдуть. Якщо по хорошому - то забирай дитину». ОСОБА_2 повідомляє позивача про те, що вона вже зібрала речі ОСОБА_7 та зазначає: «Ставлю перед фактом - забирай ОСОБА_7 ».
На аудіозаписі з назвою «Записування виклику Лєна 1_260509_112545» за твердженням позивача зафіксовано його розмову з ОСОБА_2 від 09 травня 2026 року під час якої відповідач знову ініціювала питання про передачу дитини на проживання разом із батьком.
На аудіозаписах з назвою «Записування виклику Лєна 1_260509_214640», «Записування виклику Лєна 1_260511_204013» за твердженням позивача зафіксовано його розмову з ОСОБА_2 від 11 травня 2026 року. На запитання позивача «Як ти це в подальшому бачиш? Мені їхати треба» відповідач відповідає «Мене це не цікавить. Я речі викидаю, купуєш все нове, те що вона заслужила».
Згідно з характеристикою Вараського ліцею №2 від 18 травня 2026 року №01-34/173 на ученицю 2-в класу ОСОБА_3 за час навчання вона зарекомендувала себе як вихована, доброзичлива та спокійна учениця. Протягом попереднього періоду навчання демонструвала достатній рівень знань, старанно працювала на уроках, виконувала домашні завдання, проявляла інтерес до окремих навчальних предметів. До навчання ставилася сумлінно, намагалася досягати позитивних результатів. Однак упродовж останніх двох місяців спостерігається значне погіршення успішності. Знизилася активність учениці під час уроків, помітно зменшилася зацікавленість навчальним процесом. Учениця систематично запізнювалася на уроки, інколи пропускала навчання. Зі слів матері, причиною окремих пропусків є сімейні обставини. Мати учениці цікавилася успішнітю доньки та підтримує зв`язок із класним керівником. У розмовах визнала, що останнім часом не має змоги приділяти навчанню Соломії достатньо уваги та працювати з нею вдома так, як раніше, у зв`язку з певним життєвими обставинами. Зараз ОСОБА_7 живе з батьком який приводить її щоранку до ліцею та після уроків щодня забирає, на всі питання які виникають щодо навчального процесу він реагує швидко.
На виконання ухвали суду працівниками Служби у справах дітей Вараської міської ради проведено відповідну роботу та встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_4 мають на вихованні дочку ОСОБА_3 . Рішення Володимирецького районного суду Рівненської області від 12 травня 2022 року №556/475/22, шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 розірвано., з ОСОБА_1 стягнуто аліменти на утримання дитини в твердій грошовій сумі в розмірі 1 050,00 грн, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, і до досягнення повноліття. ОСОБА_4 відновлено дошлюбне прізвище - « ОСОБА_5 ».
20 січня 2026 року за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 змінено спосіб стягнення аліментів рішенням Вараського міського суду Рівненської області №565/2804/25, згідно з яким з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 стягнуто аліменти на утримання дочки ОСОБА_3 у розмірі 1/4 частки заробітку (доходу) ОСОБА_1 , але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно до досягнення дитиною повноліття.
На даний час ОСОБА_1 перебуває у шлюбі із ОСОБА_12
01 травня 2026 року до Служби у справах дітей Вараської міської ради звернувся ОСОБА_1 із заявою про вжиття заходів до матері ОСОБА_2 у зв`язку з тим, що вона чинить йому перешкоди у вихованні та спілкуванні з малолітньою дитиною ОСОБА_3 , а також використовує кошти на утримання дитини не за призначенням.
05 травня 2026 року в приміщенні Служби у справах дітей Вараської міської ради Черчик О.В. надала письмові пояснення, в яких зазначила, що вона не даватиме батькові спілкуватися з дитиною, тому що він на неї негативно впливає.
ОСОБА_2 роз`яснено норми чинного законодавства щодо рівності прав і обов`язків батьків. Наголошено на обов`язку діяти в найкращих інтересах дитини та не обмежувати спілкування дитини з батьком без вагомих причин.
12 травня 2026 року ОСОБА_1 написав заяву до Служби у справах дітей Вараської міської ради про залишення його попереднього звернення без розгляду, оскільки мати ОСОБА_2 09 травня 2026 року зібрала речі дочки та наказала йти до батька. З 09 травня 2026 року малолітня ОСОБА_3 проживає та виховується в сім`ї ОСОБА_1 , а оскільки він служить у Збройних Силах України, тому догляд за дитиною здійснює його дружина ОСОБА_6 .
Комісією у складі працівників Служби у справах дітей Вараської міської ради, Вараського центру соціальних служб та послуг вивчено умови проживання сім`ї ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_2 , про що складено акт обстеження від 23 червня 2026 року №А-92-26. Встановлено, що квартира знаходиться на 1 поверсі 5 поверхового будинку, складається із 2 кімнат. Умови проживання задовільні. В квартирі зроблено сучасний ремонт, наявні необхідні меблі та побутова техніка. Для дітей створені належні умови для проживання, навчання та розвитку. Наявні спальні місця, місця для прийому їжі, занять за інтересами та підготовки уроків. Взаємовідносини у сім`ї ОСОБА_13 дружні та позитивні.
Під час обстеження умов проживання даної сім`ї, працівниками Служби у справах дітей Вараської міської ради в присутності батька ОСОБА_1 проведено бесіду із малолітньою ОСОБА_3 . Під час розмови дитина поводилася спокійно, вільно розповідала про своє життя та вподобання, лише при згадках про маму починала нервувати та засмучуватися. У розмові ОСОБА_7 повідомила працівникам служби, що вона з травня проживає разом з татом, оскільки мама «виставила її з дому». Розповідала, що під час проживання з мамою, остання часто робила їй «чистку сіллю» та палила свічки опівночі, через що ОСОБА_7 часто не висипалася, мама відпрошувала її з уроків.
ОСОБА_7 повідомила, що з моменту її проживання з татом, мама до неї не приходила, не відвідувала за місцем проживання та не телефонувала. Усі речі, які у неї є, придбав їй тато. Соломії добре проживати в сім`ї батька, у неї склалися дружні стосунки із ОСОБА_14 (сином мачухи), а дружину батька ОСОБА_15 вона називає «мамою». Також ОСОБА_7 зазначила, що до мами повертатися не хоче, бажає залишитися у сім`ї батька.
ОСОБА_1 надав письмові пояснення, зареєстровані у Службі у справах дітей Вараської міської ради №389-02-08-7400-26 від 30 червня 2026 року, в яких повідомив, що під час його відпустки травні 2026 року ОСОБА_2 з невідомих йому причин заборонила спілкуватися і бачитися з донькою, через що він змушений був звернутися до служби у справах дітей. Як наслідок, 08 травня 2026 року йому зателефонувала колишня дружина ОСОБА_2 із вимогою, щоб він підійшов до її будинку та забрав до себе на проживання ОСОБА_7 , оскільки соціальні служби вона до квартири не впустить, забезпечити матеріально дитину не зможе і краще йому забрати дитину до себе, ніж її заберуть в дитячий будинок. Оскільки ОСОБА_1 в той час перебував за містом, дитину забрати не зміг. А вже 09 травня 2026 року ОСОБА_2 відправила дитину до нього. З того часу дитина проживає з татом та його новою дружиною. Дочка прийшла до нього засмученою, схвильованою, заляканою та закритою, проте за час проживання ОСОБА_7 в родині батька, дитина відкрилася, знову почала посміхатися, радіти та бути щасливою.
За весь час проживання дитини з ним, матір ОСОБА_2 не поцікавилася життям, здоров`ям дочки, а також з ким перебуває дитина, доки батько несе службу в Збройних Силах України.
Дружина батька, ОСОБА_6 надала письмові пояснення, зареєстровані у Службі у справах дітей Вараської міської ради 30 червня 2026 року за №390-02-08-7400-26, що аналогічні по змісту поясненням батька, додатково повідомила, за час перебування ОСОБА_7 у них, дитина лише один раз захотіла зателефонувати до мами (11 травня) і більше не виявляла бажання телефонувати чи бачитися із нею.
Вараським центром соціальних служб та послуг проведено оцінку потреб сім`ї ОСОБА_1 , під час якої встановлено, що ОСОБА_3 фактично проживає із батьком та його дружиною ОСОБА_15 . У сім`ї створено належні житлово-побутові умови для проживання дітей. ОСОБА_7 та ОСОБА_14 забезпечені харчуванням, одягом, засобами особистої гігієни, необхідними речами для навчання та розвитку. У родині підтримується доброзичлива атмосфера, дорослі приділяють належну увагу вихованню, навчанню, стану здоров`я та всебічному розвитку дітей.
Під час бесіди із ОСОБА_7 з`ясовано, що в період її проживання разом із біологічною матір`ю ОСОБА_16 вона не приділяла належної уваги забезпеченню повсякденних потреб дівчинки. Зокрема, дитина повідомила, що мати не готувала їжу, а продукти харчування та особисті речі, які передавав батько, не використовувала за призначенням, а викидала в сміттєвий бак.
Також ОСОБА_7 повідомила, що мати не забезпечувала належного режиму дня, зокрема не дозволяла їй лягати спати до опівночі, пояснюючи це проведенням «енергетичних чисток».
Вивчити умови проживання в сім`ї матері ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_1 , комісії у складі працівників Служби у справах дітей Вараської міської ради, Вараського центру соціальних служб та послуг, не вдалося, оскільки двері не відчинили, про що складено відповідний акт від 26 червня 2026 року №А-94-26.
Провести оцінку потреб сім`ї ОСОБА_2 не вдалося, оскільки під час візитів фахівців вона не відчиняла двері та не відповідала на телефонні дзвінки.
Усі листи Служби у справах дітей Вараської міської ради, скеровані на адресу ОСОБА_2 , повернуто адресату у зв`язку із закінченням терміну зберігання.
Питання про надання висновку щодо доцільності (або недоцільності) позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 , відносно малолітньої дитини, ОСОБА_3 , яка проживає з батьком ОСОБА_1 неодноразово розглядалося на засіданнях комісії з питань захисту прав дитини, а саме 01 липня 2026 року, 07 серпня 2026 року. На жодне засідання комісії з питань захисту прав дитини ОСОБА_2 не з`явилася, хоча була належним чином повідомлена про дату та місце засідання комісії.
Згідно з інформацією, наданої КНП ВМР «Вараська багатопрофільна лікарня» від 19 серпня 2026 року №1186 встановлено, що ОСОБА_2 на обліку у лікаря-психіатра та лікаря-нарколога не перебуває. Також з`ясовано, що ОСОБА_2 до адміністративної чи кримінальної відповідальності Вараським міським судом Рівненської області не притягувалася.
За результатами проведеної роботи встановлено, що мати ОСОБА_17 з 09 травня 2026 року не підтримує зв`язок із дитиною, не цікавиться її життям, станом здоров`я, навчанням та емоційним станом, не бере участі у вихованні та утриманні дитини, не відвідує дитину та не виявляє ініціативи щодо відновлення спілкування. Відомостей про наявність об`єктивних причин, які б перешкоджали матері виконувати свої батьківські обов`язки не встановлено.
19 травня 2026 року працівниками Служби у справах дітей виконавчого комітету Вараської міської ради складено акт обстеження умов проживання ОСОБА_1 за адресою АДРЕСА_2 . У акті зазначено, що за вказаною адресою проживають ОСОБА_1 з дочкою від першого шлюбу, дружиною та її сином. Сім`я характеризується як позитивна, малолітні діти забезпеченні усім необхідним для життя та розвитку. Малолітня ОСОБА_3 проживає з батьком близько двох тижнів, протягом цього часу з матір`ю не спілкується. Порушення прав та інтересів дитини не виявлено.
09 вересня 2026 року працівниками Служби у справах дітей виконавчого комітету Вараської міської ради з метою вивчення умов проживання сім`ї та проведення бесіди з дитиною ОСОБА_3 проведено обстеження умов проживання ОСОБА_1 за адресою АДРЕСА_2 , за результатами якого складено акт №А-128-26, у якому зазначено, що з травня 2026 року ОСОБА_3 проживає та виховується в сім`ї ОСОБА_1 . Взаємовідносини у родині позитивні, порушень прав дитини ОСОБА_3 не встановлено, потреби ОСОБА_7 задовольняються у повному обсязі. ОСОБА_3 забезпечено усім необхідним для навчання, виховання, розвитку та проживання. Батько ОСОБА_1 належно виконує батьківські обов`язки стосовно дочки. Мати ОСОБА_2 участі у вихованні та утриманні дочки не приймає, що з`ясовано зі слів батька та дитини.
Також 09 вересня 2026 року працівниками Служби у справах дітей виконавчого комітету Вараської міської ради проведено бесіду із ОСОБА_7 , в ході якої з`ясовано, що травня 2026 року ОСОБА_7 проживає з батьком. На даний час її одягає, забезпечує продуктами харчування, засобами гігієни тато, мати за час перебування ОСОБА_7 у батька жодного разу не поцікавилася життям дитини. До нового навчального року ОСОБА_7 готував батько та його тружина ОСОБА_18 . ОСОБА_7 повідомила, що за весь час проживання з батьком мама до неї не приходила та не телефонувала. ОСОБА_7 розповіла, що коли жила з мамою їй все купував тато: речі, подарунки, але мама всі ці речі викидала, за кошти, які їй давав тато, не хотіла нічого їй купувати. Зі слів дитини вона не сумує за мамою та не хоче до неї повертатися.
У судовому засіданні опитано малолітнього ОСОБА_3 , яка розповіла, що мама вигнала її і вона проживає з татом, ОСОБА_19 та ОСОБА_14 . Жити з ними їй подобається. Мама до неї не приходить та не телефонує їй. Коли тато їде на службу вона залишається з ОСОБА_19 . Соломія в суді повідомила, що їй подобається жити з татом, і вона бажає і надалі жити з ним.
У постанові 02 квітня 2025 року у справі №127/3622/24 Верховний Суд звернув увагу, що за відсутності спору між батьками суд має оцінити конкретні обставини справи та надані докази, щоб встановити, чи підтверджують вони факт самостійного виховання дитини.
В усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Держави-учасниці зобов`язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів (частини перша та друга статті 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року №789-XII (далі - Конвенція про права дитини)).
У статті 9 Конвенції про права дитини зобов`язує держави-учасниці забезпечувати, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.
Відповідно до абзацу четвертого частини першої статті 1 Закону України «Про охорону дитинства» забезпечення найкращих інтересів дитини - це дії та рішення, що спрямовані на задоволення індивідуальних потреб дитини відповідно до її віку, статі, стану здоров`я, особливостей розвитку, життєвого досвіду, родинної, культурної та етнічної належності та враховують думку дитини, якщо вона досягла такого віку і рівня розвитку, що може її висловити.
Згідно зі статтею 12 Закону України «Про охорону дитинства» виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.
Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, милосердя, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства, злагоди та дружби між народами, етнічними, національними, релігійними групами.
Діти та батьки не повинні розлучатися всупереч їх волі, за винятком випадків, коли таке розлучення необхідне в інтересах дитини і цього вимагає рішення суду, що набрало законної сили. Під час вчинення дій, пов`язаних з розлученням дитини з одним або обома батьками, а також інших дій, що стосуються дитини, в порядку, встановленому законом, судом заслуховується думка та побажання дитини (стаття 14 Закону України «Про охорону дитинства»).
Статтею 141 СК встановлено рівність прав та обов`язків батьків щодо дитини. Зокрема, визначено, що мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого частиною п`ятою статті 157 цього Кодексу.
Згідно з положеннями частини другої статті 150 СК України батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.
Відповідно до частин першої-третьої статті 157 СК України питання виховання дитини вирішується батьками спільно, крім випадку, передбаченого частиною п`ятою цієї статті. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.
Частиною першою статті 152 СК України встановлено, що право дитини на належне батьківське виховання забезпечується системою державного контролю, що встановлена законом.
Відповідно до частин третьої, четвертої статті 155 СК України відмова батьків від дитини є неправозгідною, суперечить моральним засадам суспільства. Ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.
Доведення факту одноосібного виховання дитини батьком пов`язане з настанням (існуванням) обставин, за яких мати не виконує своїх батьківських обов`язків щодо дитини, стосується зміни обсягу сімейних прав або невиконання одним із батьків батьківських обов`язків (у тому числі умисного) та безумовно впливає на права й інтереси самої дитини, а також зумовлює відповідні правові наслідки, визначені законом.
Оскільки сімейним законодавством не передбачено підстав припинення батьківських обов`язків щодо виховання дитини, а визначена частиною першою статті 15 СК України «невідчужуваність» сімейних обов`язків свідчить про неможливість відмови від них, зокрема від обов`язків щодо виховання дитини, то факт одноосібного виховання дитини одним із батьків може бути встановлений судом як одна з обставин, що складає предмет доказування у спорі між батьками дитини щодо виконання ними обов`язків із виховання дитини.
Ухилення від виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини є самостійною підставою для позбавлення батьківських прав (стаття 164 СК України).
Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення й розвитку; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до дитини та її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти тощо.
Суд враховує, що позбавлення батьківських прав є винятковим заходом, який тягне за собою істотні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (стаття 166 СК України). Позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків.
Правовий висновок про те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, який слід розглядати як виключний і надзвичайний спосіб впливу на недобросовісних батьків, викладено, зокрема, у постановах Верховного Суду від 29 липня 2021 року у справі №686/16892/20, від 03 серпня 2022 року у справі №306/7/20, від 07 грудня 2022 року у справі № 562/2695/20, від 11 січня 2023 року у справі № 461/7447/17, від 06 вересня 2023 року у справі № 545/560/21.
Саме по собі проживання матері окремо не звільняє її від обов`язку виховувати дитину.
Судом встановлено та підтверджено наявними у матеріалах справи доказами факт ухилення відповідача від виконання своїх батьківських обов`язків щодо виховання дочки. Відповідач самоусунулася від виховання та утримання дитини, не виявляє інтересу до її життя, не бере участі в її розвитку та утримується від спілкування з нею. При цьому судом не виявлено обставин, які б свідчили про вчинення позивачем будь-яких перешкод відповідачу у спілкуванні з дитиною чи у виконанні нею батьківського обов`язку щодо виховання.
Об`єктивних причин, які б перешкоджали матері виконувати свої батьківські обов`язки не встановлено
У статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» зазначено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
Батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини (стаття 11 Закону України «Про охорону дитинства»).
У статті 141 СК України зазначено, що мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.
Статтею 180 СК України встановлений обов`язок батьків утримувати дитину до досягнення нею повноліття. Сплата аліментів за рішенням суду є одним із способів виконання обов`язку утримувати дитину тим з батьків, хто проживає окремо від дитини.
За змістом статті 181 СК України способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
Відповідно до статті179 СК України аліменти, одержані на дитину, є власністю дитини. Той із батьків або інших законних представників дитини, на ім`я якого виплачуються аліменти, розпоряджається аліментами виключно за цільовим призначенням в інтересах дитини.
Під цільовим призначенням при цьому потрібно розуміти витрати, спрямовані на забезпечення потреб та інтересів дитини, зокрема потреби у харчуванні, лікуванні, одязі, гігієні, забезпечення речами, необхідними для розвитку і виховання дитини, реалізації її здібностей (постанова Верховного Суду від 14 березня 2018 року у справі №682/690/16-ц).
За своєю суттю аліменти - це кошти покликані забезпечити дитину усім необхідним для повноцінного розвитку, тому вони можуть бути стягнуті лише на користь того з батьків хто проживає із дитиною та бере більш активну участь у її вихованні (постанова Верховного Суду від 03 лютого 2021 року у справі №520/21069/18).
Обов`язковою умовою для стягнення аліментів на дитину на користь одного з батьків є факт проживання з ним самої дитини, на утримання якої і стягуються аліменти (постанова Верховного Суду від 22 листопада 2022 року у справі №188/1029/19).
Згідно з частиною четвертою статті 273 ЦПК України, якщо після набрання рішенням суду законної сили, яким з відповідача присуджені періодичні платежі, зміняться обставини, що впливають на визначені розміри платежів, їх тривалість чи припинення, кожна сторона має право шляхом пред`явлення нового позову вимагати зміни розміру, строків платежів або звільнення від них.
Зазначена норма не визначає чіткого переліку обставин, що впливають на припинення платежів, а тому ними можуть бути будь-які обставини, що з урахуванням інтересів дитини змінюють обов`язок щодо сплати цих платежів.
Судом встановлено, що малолітня ОСОБА_3 з 09 травня 2026 року не проживає з матір`ю на користь якої стягнуто аліменти з позивача - батька дитини, а проживає зі своїм батьком ОСОБА_1 , який з 09 травня 2026 року в повному обсязі утримує дочку ОСОБА_7 , забезпечує її потреби та інтереси. Одержувач аліментів - ОСОБА_2 , мати дитини, не надала суду доказів, що витрачає отримувані нею аліменти на дочку ОСОБА_7 .
З урахуванням зазначеного, суд вважає обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню позовні вимоги ОСОБА_1 про встановлення факту самостійного виховання та утримання ним малолітньої дочки ОСОБА_3 та про припинення стягнення аліментів з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 на утримання ОСОБА_3 .
Судові витрати підлягають розподілу за правилами статті 141 ЦПК України.
Керуючись статтями 264, 265, 354, 355 ЦПК України, суд
у х в а л и в:
Позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення юридичного факту та припинення стягнення аліментів задовольнити.
Встановити факт самостійного виховання та утримання ОСОБА_1 малолітньої дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Припинити стягнення аліментів з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 на утримання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/4 частини заробітку (доходу) батька, яке здійснюється на підставі рішення Вараського міського суду Рівненської області від 20 січня 2026 року в справі №565/2804/25, з 09 травня 2026 року.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 2 662,40 грн. судового збору.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене до Рівненського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Позивач: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_5 , АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_4 ).
Відповідач: ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_6 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_5 ).
Повне судове рішення складено 15 жовтня 2026 року.
Суддя Г.В.Бренчук