РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 жовтня 2026 року м. Рівне
Рівненський міський суд Рівненської області
в складі судді - Галінської В.В.
секретар судового засідання - Музичук В.В.
справа № 569/7029/25,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів,
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 через представника, адвоката Голуб В.А., звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення 126 210,90 грн неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за період з 01 червня до 06 листопада 2024 року.
Позов обґрунтовано тим, що відповідач тривалий час не виконував рішення суду про стягнення аліментів, унаслідок чого виникла заборгованість. За розрахунком позивачки пеня становить 195 801,41 грн, однак до стягнення заявлено 126 210,90 грн у межах 100 відсотків заборгованості.
Ухвалою від 24 квітня 2025 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін. Заочним рішенням від 23 червня 2025 року позов задоволено. Ухвалою від 14 травня 2026 року поновлено відповідачу строк на подання заяви про перегляд заочного рішення, заочне рішення скасовано, справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження.
29 травня 2026 року представник відповідача, адвокат Рибачик О.А., подала відзив. Посилалася на списання з рахунку відповідача 690,20 грн 26 вересня 2024 року, 18 000,00 грн 18 жовтня 2024 року та 85 000,00 грн 06 листопада 2024 року, які, на її думку, не враховані належним чином при обчисленні боргу й пені. Також зазначила про проходження відповідачем військової служби. Проти стягнення пені з урахуванням здійснених платежів не заперечувала. Просила долучити докази та викликати державного виконавця для надання пояснень.
До матеріалів справи подано відповідь відділу державної виконавчої служби від 12 травня 2026 року № 15279 із розрахунком заборгованості № 15276 від тієї ж дати, банківські документи про списання коштів та подальші платежі, довідку військової частини, а також скаргу представника відповідача начальнику відділу державної виконавчої служби від 17 вересня 2026 року щодо перерахунку заборгованості.
Представник позивача та відповідача подали до суду заяви про слухання справи за їх відсутності.
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про задоволення позову з таких підстав.
Рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 30 листопада 2011 року у справі № 2-5649/11 з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 стягнуто аліменти на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 400 грн щомісячно, починаючи з 31 серпня 2011 року до досягнення дитиною повноліття. Рішення набрало законної сили 11 січня 2012 року.
На примусовому виконанні перебуває виконавчий лист у виконавчому провадженні № 30864333, відкритому 05 березня 2012 року. Сторони не заперечують, що ОСОБА_1 є одержувачкою аліментів за цим рішенням.
Позивачка обґрунтувала позов розрахунком державного виконавця від 24 вересня 2024 року № 63259, за яким розмір заборгованості, використаний для визначення межі вимог, становив 126 210,90 грн.
За банківськими виписками з рахунку відповідача списано 690,20 грн 26 вересня 2024 року, 18 000,00 грн 18 жовтня 2024 року та 85 000,00 грн 06 листопада 2024 року з призначенням «Стягнення відповідно до виконавчого провадження». Загальна сума цих списань становить 103 690,20 грн.
Із відповіді відділу державної виконавчої служби від 12 травня 2026 року № 15279 вбачається, що 06 листопада 2024 року виконавець сформував платіжну інструкцію № 7226 на списання 85 000,00 грн. Відомості про її опрацювання отримано 07 листопада 2024 року, після чого здійснено розподіл стягнутих коштів. У розрахунку виконавця за листопад 2024 року відображено погашення на суму 103 390,20 грн. Позивачка також зазначала про зарахування цієї суми 07 листопада 2024 року.
Надані документи підтверджують подальші платежі у 2025 році. За розрахунком державного виконавця від 12 травня 2026 року № 15276 заборгованість станом на досягнення сином повноліття ІНФОРМАЦІЯ_2 відсутня.
Отже, суд не погоджується з твердженням про повну відсутність сплати аліментів. Водночас факт погашення основного боргу необхідно відрізняти від відповідальності за допущене до цього прострочення.
За статтею 180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття. Аліменти є періодичними платежами та повинні сплачуватися у встановлені строки. Невиконання відповідного обов`язку може зумовлювати відповідальність, передбачену статтею 196 СК України.
За частиною першою статті 196 СК України у разі виникнення заборгованості з вини особи, зобов`язаної сплачувати аліменти за рішенням суду або домовленістю між батьками, одержувач має право на пеню у розмірі одного відсотка суми несплачених аліментів за кожний день прострочення від дня прострочення до дня повного погашення або до дня ухвалення рішення про стягнення пені, але не більше 100 відсотків заборгованості.
У разі застосування заходів, передбачених частиною чотирнадцятою статті 71 Закону України «Про виконавче провадження», максимальна пеня визначається з урахуванням спеціального обмеження, встановленого абзацом другим частини першої статті 196 СК України. Саме списання коштів з рахунку або їх розподіл виконавцем не доводить накладення такого штрафу. Постанов про застосування відповідних штрафів і доказів їх розміру до наданих матеріалів не долучено; підстав ототожнювати ці заходи з будь-яким примусовим стягненням немає.
Відповідно до частини другої статті 196 СК України суд може зменшити неустойку з урахуванням матеріального та сімейного стану платника аліментів.
За статтями 12, 81 ЦПК України кожна сторона доводить обставини, на які посилається. Платник аліментів повинен довести відсутність своєї вини у виникненні заборгованості. Саме існування обов`язку утримувати дитину не підміняє дослідження причин прострочення, однак за відсутності доказів об`єктивної неможливості своєчасного виконання встановлена заборгованість є підставою для відповідальності.
Відповідач надав довідку військової частини НОМЕР_1 № 709 від 14 квітня 2023 року про проходження військової служби з 25 лютого 2023 року на час видачі довідки. Суд враховує цю обставину, однак довідка сама собою не підтверджує неможливості сплачувати аліменти у спірний період, відсутності грошового забезпечення або вжиття всіх залежних від відповідача заходів для своєчасного виконання рішення.
Доказів передання виконавчого документа для утримання аліментів із грошового забезпечення, своєчасного повідомлення виконавця та відповідної фінансової служби про необхідність утримань, а також невиконання ними належно отриманих розпоряджень у спірний період не подано. Тому покладення відповідальності за прострочення виключно на виконавця або військову частину не ґрунтується на достатніх доказах.
Наявність військової служби не усуває вже допущеного прострочення, а надані пізніші платіжні документи не доводять своєчасності щомісячних платежів за попередні періоди. Сукупність установлених обставин не дає підстав визнати відсутність вини відповідача у формуванні боргу, на який нараховано пеню.
Щодо розрахунку суд враховує висновки Великої Палати Верховного Суду в постанові від 03 квітня 2019 року у справі № 333/6020/16-ц: пеня обчислюється щодо кожного несплаченого місячного платежу за кожний день його прострочення з першого дня наступного місяця до дня виконання; день виконання до періоду прострочення не включається. Відповідні суми підсумовуються.
Верховний Суд у постанові від 19 січня 2022 року у справі № 711/679/21 зазначив, що часткові платежі зараховуються насамперед у погашення найдавнішої заборгованості. Межа у 100 відсотків стосується боргу, на який нараховується пеня, а не лише залишку поточної заборгованості на день звернення до суду чи вирішення спору.
Тому погашення боргу після допущеного прострочення не означає, що граничний розмір пені дорівнює нулю. Інакше відповідальність за несвоєчасне виконання безпідставно залежала б лише від наявності залишку основного боргу на час розгляду справи.
Суд не приймає розрахунок 195 801,41 грн беззастережно: при визначенні точної пені необхідно враховувати момент виникнення прострочення кожного платежу, часткові погашення та відмінність між списанням коштів і їх подальшим розподілом виконавцем. Проте наведені відповідачем платежі не спростовують досягнення пенею заявленої граничної суми ще до першого з цих платежів.
Зіставлення розрахунків засвідчує, що на початок заявленого періоду існував прострочений борг за попередні місяці не менше 118 220,90 грн. Ця сума взята для перевірки в меншому, консервативному розмірі, без включення нових нарахувань за червень-вересень 2024 року. З 01 червня до 25 вересня 2024 року включно минуло 117 днів. У наданих документах відсутні відомості про погашення цього боргу в зазначений проміжок; перше зі списань, на які посилається відповідач, відбулося 26 вересня 2024 року.
За відсутності погашень у цей проміжок підсумування пені за окремими простроченими щомісячними платежами дає той самий результат, що й множення їх сукупної суми на спільну кількість днів прострочення: 118 220,90 грн ? 1 % ? 117 днів = 138 318,45 грн. Це перевірка нижньої межі нарахування, а не повторне нарахування пені на один і той самий борг. Уже зазначена сума перевищує заявлені 126 210,90 грн.
Таким чином, навіть без урахування подальших днів прострочення й нових несплачених місячних платежів, до 26 вересня 2024 року нарахування перевищило суму, заявлену до стягнення. Тому врахування списань 26 вересня, 18 жовтня та 06 листопада 2024 року не зменшує пеню, яка вже виникла за попередній період, нижче заявленої суми.
Водночас наведена перевірка не скасовує законодавчої межі: незалежно від більшого результату нарахування суд стягує лише 126 210,90 грн - у межах позову та 100 відсотків заборгованості, визначеної для спірних нарахувань. Цей розмір історичного боргу узгоджується й із сукупною заборгованістю, відображеною в розрахунку від 12 травня 2026 року за вересень 2024 року. Погашення відповідного боргу згодом не змінює його розміру як бази відповідальності за вже допущене прострочення.
Розбіжність між загальною сумою трьох банківських списань 103 690,20 грн і сумою 103 390,20 грн, відображеною виконавцем як погашення у листопаді 2024 року, не ігнорується судом. Проте за наведеного розрахунку вона не впливає на присуджену пеню: навіть за найбільш сприятливого для відповідача врахування всіх трьох списань на дати їх здійснення нарахування за попередні 117 днів уже перевищує межу позову.
Подання представником відповідача 17 вересня 2026 року скарги начальнику відділу державної виконавчої служби підтверджує незгоду з обліком погашень, але не є рішенням про скасування розрахунку або доказом відсутності попереднього прострочення. Суд самостійно оцінює розрахунки разом із банківськими документами, не надаючи жодному з них наперед установленої сили. Вимоги до начальника відділу щодо перерахунку не становлять самостійного предмета цього позову про пеню.
Подальше погашення боргу та відсутність заборгованості на 25 грудня 2025 року враховані судом. Вони підтверджують виконання основного обов`язку, проте не компенсують попереднього тривалого ненадходження коштів на утримання дитини й самі собою не є достатньою підставою для зменшення вже обмеженої законом пені.
Належних доказів такого матеріального чи сімейного стану відповідача, який у сукупності з іншими обставинами виправдовував би додаткове зменшення пені, не надано. Військова служба та здійснення платежів без підтвердження конкретних обставин неплатоспроможності, стану здоров`я або інших істотних сімейних обов`язків не зумовлюють автоматичного застосування частини другої статті 196 СК України.
Досягнення сином повноліття ІНФОРМАЦІЯ_2 також не припиняє права одержувачки на відповідальність за прострочення аліментів, допущене до цієї дати. Позов стосується періоду, коли дитина була неповнолітньою.
Отже, суд установив підстави для стягнення на користь позивачки 126 210,90 грн пені за період з 01 червня до 06 листопада 2024 року. Оскільки саме ця сума заявлена в позові з урахуванням обмеження, позов підлягає задоволенню повністю. Сума 195 801,41 грн є результатом розрахунку позивачки, а не окремою вимогою, в решті якої необхідно відмовляти.
Позивачка звільнена від сплати судового збору за позовом про стягнення пені за прострочення сплати аліментів відповідно до пункту 3 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір». За частиною шостою статті 141 ЦПК України судовий збір підлягає стягненню з відповідача в дохід держави.
Ставка за майновим позовом фізичної особи становить 1 відсоток ціни позову в межах, установлених законом. Один відсоток від 126 210,90 грн дорівнює 1 262,11 грн, що перевищує мінімальну ставку 1 211,20 грн, чинну на час звернення з позовом у 2025 році. Тому стягненню підлягає 1 262,11 грн судового збору.
Керуючись статтями 12, 13, 76-81, 89, 141, 258, 259, 263-265, 268, 273 ЦПК України, статтями 180, 196 СК України, суд
ВИРІШИВ:
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_2 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_3 , неустойку (пеню) за прострочення сплати аліментів на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за період з 01 червня до 06 листопада 2024 року в розмірі 126 210 (сто двадцять шість тисяч двісті десять) гривень 90 копійок, що становить 100 відсотків заборгованості, в межах якої заявлено вимогу.
Стягнути з ОСОБА_2 в дохід держави судовий збір у розмірі 1 262 (одна тисяча двісті шістдесят дві) гривні 11 копійок.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо її не подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до Рівненського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Якщо оголошено лише вступну та резолютивну частини або справу розглянуто без повідомлення учасників, строк обчислюється з дня складення повного рішення. Учасник справи, якому повне рішення не вручено у день проголошення або складення, має право на поновлення строку, якщо скаргу подано протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення.
Позивачка: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 .
Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 .
Повний текст судового рішення складено 15 жовтня 2026 року
Суддя -