ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 вересня 2026 року Справа № 160/17728/26
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Голобутовського Р.З.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «БІ-ТРАНС» до Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови,
ВСТАНОВИВ:
24.06.2026 Товариство з обмеженою відповідальністю «БІ-ТРАНС» (далі - позивач) звернулося до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовною заявою до Державної служби з безпеки на транспорті (далі - відповідач), у якій просить:
- визнати протиправною та скасувати постанову Управління державного нагляду (контролю) у Дніпропетровській області Державної служби України з безпеки на транспорті від 02.06.2026 №013131 про застосування адміністративно-господарського штрафу у розмірі 17000,00 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскаржувана постанова є протиправною та підлягає скасуванню, оскільки позивач не був власником зазначеного транспортного засобу, не був його орендарем, не мав його у користуванні на будь-якій іншій законній підставі, не був роботодавцем водія ОСОБА_1 , не організовував його режим праці та відпочинку, не здійснював фактичне керування перевезенням як автомобільний перевізник і не мав реальної можливості забезпечувати цього водія індивідуальною контрольною книжкою або іншими документами, пов`язаними з режимом праці та відпочинку водія. Позивач у спірних правовідносинах був експедитором, який організував перевезення шляхом залучення іншого виконавця, а не автомобільним перевізником, який фактично здійснював перевезення вантажу. Позивач вважає, що у діях ТОВ «Бі-Транс» відсутній склад правопорушення, передбаченого абзацом 3 ч. 1 ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт», а постанова Управління державного нагляду (контролю) у Дніпропетровській області Державної служби України з безпеки на транспорті від 02.06.2026 №013131 підлягає скасуванню як протиправна.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30.06.2026 відкрито провадження у справі та постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
29.07.2026 Державною служби України з безпеки на транспорті подано відзив на позовну заяву, в якому відповідач не визнає позовні вимоги в повному обсязі з наступних підстав. Відповідач зазначає, що положеннями чинного законодавства покладено на перевізника обов`язок з забезпечення, а водія - пред`явлення для перевірки відповідних документів. Відтак, під час перевірки було виявлено порушення вимог абзацу 3 ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт». Як наслідок, за порушення вимог додержання законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом було складено постанову №013131 від 02.06.2026. Згідно акту №064837 проведення перевірки дотримання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, зокрема, встановлено, що під час перевірки виявлено порушення ст. 34 Закону України «Про автомобільний транспорт», п. 6.1 Положення про робочий час і відпочинок водіїв колісних транспортних засобів, затверджених Наказом МТЗУ №340 від 07.06.2010 - під час перевезення вантажу транспортним засобом повна маса якого до 3,5 т. - перевізник не забезпечив водія індивідуальною контрольною книжкою водія чи копією графіка змінності водіїв. Відповідальність за яке передбачена вимогами ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» абзац 3 ч. 1 перевезення вантажів згідно ТТН №000073851/1 від 10.03.2026 т/з повна маса якого до 3,5 т. З необладнаним тахографом - за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених ст. 48 цього Закону. ТОВ «Бі-Транс» надало 30.03.2026 до Управління державного нагляду (контролю) у Дніпропетровській області пояснення про те, що в даному випадку згідно Договору-заявки №2026/075 від 09.03.2026 перевізником є ФОП ОСОБА_1 . Проте, зазначений Договір-заявка не був прийнятий до уваги зважаючи на недостовірні дані, зазначені в ньому, оскільки Договір-заявка не містить в собі істотних реквізитів, таких як РНОКПП виконавця (ФОП ОСОБА_1 ); ОСОБА_1 зареєстрований в Єдиному державного реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань як ФОП лише 08.06.2026, в той час як перевірка проведена 10.03.2026, оскаржувана постанова винесена 02.06.2026, а Договір-заявка, наданий позивачем укладено 09.03.2026. Тобто, на момент укладення Договору-заявки ОСОБА_1 не перебував у статусі суб`єкта господарювання. Відтак, договір підписано неіснуючим ФОП ОСОБА_1 . Отже, Договір-заявка №2026/075 від 09.03.2026 є нікчемною та не може бути прийнята до уваги. Відповідач зазначає, що оскільки позивач є автомобільним перевізником у розумінні ст. 1 Закону України «Про автомобільний транспорт», а відтак до відповідача правомірно застосовано адміністративно-господарський штраф на підставі оскаржуваної постанови.
04.08.2026 позивачем подано до суду відповідь на відзив, в якій зазначено, що як зазначалось у позові, у спірному перевезенні автомобіль Renault Master, державний номер НОМЕР_1 , належав ОСОБА_1 . Саме ОСОБА_1 керував цим автомобілем, прибув ним до місця завантаження, прийняв вантаж і безпосередньо виконував рейс. ТОВ «Бі-Транс» не було власником, орендарем або іншим законним користувачем цього транспортного засобу, не передавало його водію, не було роботодавцем ОСОБА_1 , не вело облік його робочого часу та не організовувало режим його праці й відпочинку. Окреме та самостійне доказове значення має письмове підтвердження вантажовідправника - особи, відповідальної за оформлення товарно-транспортної накладної, - у якому прямо зазначено, що під час складання ТТН №000073851/1 від 10.03.2026 ТОВ «Бі-Транс» було помилково внесено до графи «Автомобільний перевізник», оскільки товариство виконувало виключно функції експедитора. Вантажовідправник підтвердив, що безпосереднім виконавцем перевезення був ОСОБА_1 , який надав транспортний засіб Renault Master, державний номер НОМЕР_1 , та особисто керував ним під час рейсу. Посилання відповідача на те, що ОСОБА_1 був зареєстрований як фізична особа-підприємець 08.06.2026, не має наслідком виникнення у ТОВ «Бі-Транс» статусу автомобільного перевізника. Дата державної реєстрації ОСОБА_1 не змінює фактичних обставин рейсу: автомобіль належав йому, він особисто ним керував і безпосередньо виконував перевезення. Навіть припущення про здійснення ОСОБА_1 підприємницької діяльності до державної реєстрації могло стосуватися правової оцінки його власних дій, але не перетворює експедитора на автомобільного перевізника та не переносить на нього обов`язки щодо водія іншої особи. Можливі недоліки окремих реквізитів договору не є доказом наявності у позивача статусу автомобільного перевізника. Саме по собі критичне ставлення відповідача до одного з документів щодо виконавця не надає підстав автоматично вважати перевізником ТОВ «Бі-Транс». Такий статус має підтверджуватися конкретними обставинами: наданням транспортного засобу в оренду, використання праці найманого водія, фактичним виконанням перевезення та прийняттям на себе відповідних обов`язків. Жодної з цих дій ТОВ «Бі-Транс» не здійснювало. Дата реєстрації ОСОБА_1 як фізичної особи-підприємця не змінює статусу ТОВ «Бі-Транс» та не створює для позивача обов`язків автомобільного перевізника, яких він фактично і юридично не мав.
Згідно з ч. ч. 5, 8 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. При розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.
Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.
Товариство з обмеженою відповідальністю «БІ-ТРАНС» (код ЄДРПОУ 40871490) зареєстровано 04.10.2016. Основним видом діяльності за КВЕД є 49.41 Вантажний автомобільний транспорт.
Відповідно до акту проведення рейдової перевірки дотримання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом серії НОМЕР_2 від 10.03.2026, під час перевірки виявлено порушення ст. 34 Закону України «Про автомобільний транспорт», п. 6.1 Положення про робочий час і відпочинок водіїв колісних транспортних засобів, затверджених Наказом МТЗУ №340 від 07.06.2010 - під час перевезення вантажу транспортним засобом повна маса якого до 3,5 т. - перевізник не забезпечив водія індивідуальною контрольною книжкою водія чи копією графіка змінності водіїв. Відповідальність за яке передбачена вимогами ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» абзац 3 ч. 1 перевезення вантажів згідно ТТН №000073851/1 від 10.03.2026 т/з повна маса якого до 3,5 т. З необладнаним тахографом - за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених ст. 48 цього Закону.
Водієм транспортного засобу Renault, номерний знак НОМЕР_1 ОСОБА_1 в акті перевірки надані пояснення наступного змісту «стара завершилась, а нової не видали».
До перевірки надано товарно-транспортну накладну №000073851/1 від 10.03.2026, в якій визначено автомобільним перевізником ТОВ «БІ-ТРАНС» (код ЄДРПОУ 40871490), водій ОСОБА_1 , автомобіль Рено НОМЕР_1 .
Транспортний засіб Renault, номерний знак НОМЕР_1 , належить на праві власності ОСОБА_1 відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3 .
19.05.2026 відповідачем сформовано повідомлення про розгляд справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт, в якому повідомлено, що розгляд справи відбудеться 02.06.2026 у приміщенні Відділу державного нагляду (контролю) у Дніпропетровській області за адресою: м. Дніпро, вул. Воскресенська, 24, II поверх, каб. 209 (приймальна).
Позивачем 26.05.2026 на електронну пошту відділу державного нагляду (контролю) у Дніпропетровській області Державної служби з безпеки на транспорті направлені пояснення, в яких зазначено, що автомобіль Рено Мастер, державний номер НОМЕР_1 , який належить ОСОБА_1 згідно свідоцтва про реєстрацію НОМЕР_3 , здійснював рейс згідно Договору заявки №2026/075 від 09.03.2026, під керуванням водія ОСОБА_1 водійське посвідчення НОМЕР_4 , та був зупинений за порушення Закону України «Про автомобільний транспорт» та складено акт АР 064837 від 10.03.2026. Згідно договору заявки, ФОП ОСОБА_1 здійснює рейс як Виконавець, а ТОВ «Бі-Транс», як Експедитор, що зазначено в Договір-заявці №2026/075 від 09.03.2026. ТОВ «Бі-транс» не є власником або орендарем зазначеного транспортного засобу. По даному рейсу всі обов`язки виконано, за послуги Виконавця гроші оплачені.
До пояснень позивачем надано:
- договір про транспортно-експедиційні послуги з перевезення вантажу від 08.05.2023, укладеного між замовником ФОП ОСОБА_2 та експедитором ТОВ «Бі-транс», відповідно до п. 1.1 якого замовник доручає, а експедитор бере на себе зобов`язання за рахунок замовника виконати та/або організувати виконання транспортно-експедиційних послуг з перевезення вантажів замовника в межах території України;
- заявку №1 від 09.03.2026 на перевезення вантажу автомобільним транспортом, складену ФОП ОСОБА_2 та ТОВ «Бі-транс». В заяві визначено автомобіль та ПІД водія: Рено НОМЕР_1 , ОСОБА_1 . В заявці визначено, що водій є представником та довіреною особою перевізника;
- договір-заявку №2026/075 від 09.03.2026, вкладену між виконавцем ФОП ОСОБА_1 та експедитором ТОВ «Бі-транс».
До суду надано довідку ФОП ОСОБА_2 від 05.06.2026 про помилковість визначення в товарно-транспортній накладній №000073851/1 від 10.03.2026 у графі «Автомобільний перевізник» - ТОВ «Бі-транс», оскільки фактичним автомобільним перевізником та безпосереднім виконавцем перевезення був ФОП ОСОБА_1 .
02.06.2026 Державною службою України з безпеки на транспорті в особі Управління державного нагляду (контролю) у Дніпропетровській області прийнято постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу до ТОВ «Бі-Транс» №013131 за порушення ст. 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» та накладено адміністративно-господарський штраф у розмірі 17000 грн на підставі абз. 3 ч. 1 ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт».
Не погоджуючись з прийнятою постановою, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд виходить з наступного.
Відповідно до п. 1 Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №103 від 11.02.2015 Державна служба України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті.
Згідно з п. 8 вказаного Положення Укртрансбезпека здійснює свої повноваження безпосередньо, через утворені в установленому порядку територіальні органи та Держспецтрансслужбу.
Порядок здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 №1567 (далі - Порядок №1567), визначає процедуру проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі) щодо додержання автомобільними перевізниками вимог законодавства про автомобільний транспорт.
Згідно з п. 5 Порядку №1567 під час проведення рейдової перевірки перевіряється дотримання автомобільними перевізниками та водієм вимог законодавства про автомобільний транспорт.
Вичерпний перелік питань щодо дотримання вимог законодавства про автомобільний транспорт, який перевіряється під час проведення рейдової перевірки посадовими особами, розробляється Укртрансбезпекою і затверджується Мінрозвитку.
Відповідно до п. 6 Порядку №1567 під час проведення рейдової перевірки посадові особи мають право:
використовувати спеціалізовані автомобілі, на яких розміщений напис "Укртрансбезпека";
використовувати спеціальне обладнання, призначене для перевірки дотримання водіями норм режиму праці та відпочинку, встановлених законодавством України та Європейською угодою щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення (ЄУТР);
використовувати спеціальне обладнання, призначене для здійснення габаритно-вагового контролю транспортних засобів та їх блокування;
використовувати засоби фото- і відеофіксації процесу перевірки, зокрема в автоматичному режимі;
використовувати пристрої для копіювання, сканування інформації, що свідчить про правопорушення;
здійснювати опитування водія та пасажирів про обставини вчинення адміністративного правопорушення, свідками якого вони були або могли бути;
здійснювати супроводження автомобільного транспортного засобу, що має ознаки порушення нормативів вагових або габаритних параметрів, до найближчого місця зважування (на відстань не більш як 50 кілометрів) для здійснення габаритно-вагового контролю, а також заборони подальшого руху такого автомобільного транспортного засобу.
Пунктом 13 Порядку №1567 передбачено, що у разі виявлення в ході рейдової перевірки транспортного засобу порушення вимог законодавства про автомобільний транспорт посадовою особою, яка провела перевірку, складається акт проведення рейдової перевірки дотримання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом за формою згідно з додатком 2 (далі - акт проведення перевірки).
За наявності в діях автомобільного перевізника ознак адміністративного правопорушення притягнення правопорушника до відповідальності здійснюється в порядку, встановленому Кодексом України про адміністративні правопорушення.
Відповідно до п. 16 Порядку №1567 матеріали, складені за результатами рейдової перевірки, формуються у справи про порушення вимог законодавства про автомобільний транспорт (далі - справа про порушення) та розглядаються керівником або заступником керівника територіального органу Укртрансбезпеки в територіальному органі Укртрансбезпеки за місцезнаходженням автомобільного перевізника або за місцем виявлення порушення (за письмовою заявою автомобільного перевізника або його уповноваженої особи) протягом двох місяців з дня його виявлення.
Згідно з п. 17 Порядку №1567 справа про порушення розглядається у присутності автомобільного перевізника або уповноваженої ним особи.
Про час і місце розгляду справи про порушення автомобільному перевізнику або його уповноваженій особі повідомляється не пізніше ніж за сім календарних днів до дня розгляду особисто під підпис чи шляхом надсилання повідомлення засобами поштового зв`язку (рекомендованим листом з повідомленням про вручення) або на адресу електронної пошти (за наявності) з урахуванням вимог Закону України "Про адміністративну процедуру".
У разі неявки автомобільного перевізника або його уповноваженої особи справа про порушення розглядається без їх участі.
Пунктом 19 Порядку №1567 визначено, що за результатами розгляду справи про порушення керівник територіального органу Укртрансбезпеки або його заступник:
за наявності порушень вимог законодавства про автомобільний транспорт, відповідальність за які передбачена ч. 1 ст. 60 Закону України "Про автомобільний транспорт", виносить постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу за формою згідно з додатком 5;
за наявності порушень вимог законодавства про автомобільний транспорт (відповідальність за які не передбачена ч. 1 ст. 60 Закону України "Про автомобільний транспорт") виносить припис щодо усунення порушення вимог законодавства про автомобільний транспорт (далі - припис) за формою згідно з додатком 6;
за відсутності належного підтвердження порушення вимог законодавства про автомобільний транспорт виносить постанову про закриття справи про порушення вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом за формою згідно з додатком 7.
Згідно з п. 20 Порядку №1567 постанова про застосування адміністративно-господарського штрафу, постанова про закриття справи про порушення вимог законодавства про автомобільний транспорт та припис виносяться у паперовій або електронній формі (за наявності технічної можливості). Постанова чи припис, складені в електронній формі, роздруковуються, зокрема у вигляді стрічки, за допомогою спеціальних технічних пристроїв із зазначенням відомостей, передбачених формами постанови та припису.
На підставі п. 21 Порядку №1567 копія постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу, постанови про закриття справи про порушення вимог законодавства про автомобільний транспорт не пізніше ніж протягом трьох робочих днів після її винесення вручається автомобільному перевізнику або уповноваженій ним особі під підпис або надсилається засобами поштового зв`язку (рекомендованим листом з повідомленням про вручення) чи на адресу електронної пошти (за наявності).
Відповідно до п. 22 Порядку №1567 постанова про застосування адміністративно-господарського штрафу набирає чинності (законної сили) з дати, зазначеної в цій постанові (але не раніше дня доведення її копії до автомобільного перевізника або уповноваженої ним особи).
Статтею 1 Закону України «Про автомобільний транспорт» визначено, що рейдова перевірка (перевірка на дорозі) - перевірка транспортних засобів автомобільних перевізників на всіх видах автомобільних доріг на маршруті руху в будь-який час з урахуванням інфраструктури (автовокзали, автостанції, автобусні зупинки, місця посадки та висадки пасажирів, стоянки таксі і транспортних засобів, місця навантаження та розвантаження вантажних автомобілів, зони габаритно-вагового контролю, інші об`єкти, що використовуються автомобільними перевізниками для забезпечення діяльності автомобільного транспорту) щодо дотримання автомобільними перевізниками вимог законодавства про автомобільний транспорт.
Частинами 14, 17 та 18 ст. 6 Закону України «Про автомобільний транспорт» визначено, що державний контроль автомобільних перевізників на території України здійснюється шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок (перевірок на дорозі). Рейдові перевірки дотримання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом здійснюються шляхом зупинки транспортного засобу або без такої зупинки посадовими особами центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, та його територіальних органів, які мають право зупиняти транспортний засіб у форменому одязі за допомогою сигнального диска (жезла) відповідно до порядку, затвердженого Кабінетом Міністрів України. У разі проведення позапланових і рейдових перевірок автомобільний перевізник, що буде перевірятися, про час проведення перевірки не інформується.
Відповідно до абз. 3 ч. 1 ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за надання послуг з перевезень пасажирів та вантажів без оформлення документів, перелік яких визначений статтями 39 та 48 цього Закону, - штраф у розмірі однією тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Статтею 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» передбачено, що автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.
Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є:
для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством;
для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.
З аналізу положень вказаної статті випливає, що вказаний в ст. 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» перелік документів не є вичерпним.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про автомобільний транспорт»:
- автомобільний перевізник - суб`єкт господарювання, який здійснює на комерційній основі чи за рахунок власних коштів перевезення пасажирів та/або вантажів транспортними засобами;
- автомобільний самозайнятий перевізник - це фізична особа - суб`єкт господарювання, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів на таксі без застосування праці найманих водіїв.
Згідно з ч. 1 ст. 33 Закону України «Про автомобільний транспорт» автомобільним перевізником, що здійснює перевезення вантажів на договірних умовах, є суб`єкт господарювання, який відповідно до законодавства надає послугу згідно з договором про перевезення вантажу транспортним засобом, що використовується на законних підставах.
Відповідно до ст. 34 Закону України «Про автомобільний транспорт» автомобільний перевізник повинен виконувати вимоги цього Закону та інших нормативно-правових актів у сфері перевезення пасажирів та/або вантажів.
Суд звертає увагу, що з аналізу ч. 1 ст. 33 Закону України «Про автомобільний транспорт» автомобільним перевізником є суб`єкт господарювання.
Згідно зі ст. 50 Закону України «Про автомобільний транспорт» договір про перевезення вантажу автомобільним транспортом укладається відповідно до цивільного законодавства між замовником та виконавцем у письмовій формі (договір, накладна, квитанція тощо).
Отже, визначальним для встановлення належного автомобільного перевізника є характер правовідносин, у межах яких здійснюється конкретне перевезення вантажу, зокрема зміст договірних зобов`язань, документи, що супроводжують перевезення, та фактичні обставини надання відповідної послуги.
Суд зазначає, що належність транспортного засобу на праві власності певній особі та безпосереднє керування нею цим транспортним засобом не є безумовними підставами для визначення такої особи автомобільним перевізником у відповідних правовідносинах.
З огляду на наведене доводи позивача про те, що автомобіль Renault Master, реєстраційний номер НОМЕР_1 , належить ОСОБА_1 , який особисто здійснював керування ним під час перевезення, не є достатніми для висновку про відсутність у ТОВ «Бі-Транс» статусу автомобільного перевізника.
Суд зазначає, що обставини володіння транспортним засобом та безпосереднього керування ним підлягають оцінці в сукупності з іншими доказами, зокрема документами, на підставі яких здійснювалося перевезення вантажу.
Як встановлено судом, 08.05.2023 між ФОП ОСОБА_2 як замовником та ТОВ «Бі-Транс» як експедитором укладено договір про транспортно-експедиційні послуги з перевезення вантажу.
Відповідно до пункту 1.1 цього договору замовник доручає, а експедитор бере на себе зобов`язання за рахунок замовника виконати та/або організувати виконання транспортно-експедиційних послуг із перевезення вантажів замовника в межах території України.
Отже, умовами зазначеного договору передбачено не лише організацію виконання транспортно-експедиційних послуг, а й можливість їх безпосереднього виконання позивачем.
При цьому визначення ТОВ «Бі-Транс» експедитором у зазначеному договорі саме по собі не виключає можливості набуття товариством статусу автомобільного перевізника під час виконання конкретного перевезення.
За змістом ст. 1 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність» транспортно-експедиторська діяльність - підприємницька діяльність із надання транспортно-експедиторських послуг з організації та забезпечення перевезень експортних, імпортних, транзитних або інших вантажів.
Статтею 4 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність» передбачено, що експедитори для виконання доручень клієнтів можуть укладати договори з перевізниками, портами, авіапідприємствами, судноплавними компаніями тощо, які є резидентами або нерезидентами України.
Водночас можливість залучення експедитором іншої особи до виконання перевезення не означає, що в кожному конкретному випадку таке залучення фактично відбулося, тому для встановлення статусу ТОВ «Бі-Транс» під час спірного перевезення суд оцінює не лише найменування сторін договору від 08.05.2023, а й документи, складені на виконання цього договору.
Так, 09.03.2026 між ФОП ОСОБА_2 та ТОВ «Бі-Транс» оформлено заявку №1 на перевезення вантажу автомобільним транспортом, у якій визначено транспортний засіб Renault, реєстраційний номер НОМЕР_1 , та водія ОСОБА_1 .
У зазначеній заявці передбачено, що водій є представником та довіреною особою перевізника.
Водночас у товарно-транспортній накладній №000073851/1 від 10.03.2026, яка була оформлена для здійснення цього перевезення та пред`явлена водієм посадовим особам Укртрансбезпеки під час рейдової перевірки, автомобільним перевізником прямо визначено ТОВ «Бі-Транс».
Таким чином, первинні документи, які безпосередньо супроводжували перевезення вантажу 10.03.2026, містять відомості, що пов`язують виконання відповідного перевезення з ТОВ «Бі-Транс».
Зазначені відомості не є єдиною обставиною, на якій ґрунтується висновок відповідача щодо статусу позивача, оскільки узгоджуються зі змістом договору від 08.05.2023, відповідно до якого ТОВ «Бі-Транс» прийняло на себе зобов`язання щодо виконання та/або організації перевезень вантажів замовника.
При цьому суд враховує, що основним видом економічної діяльності ТОВ «Бі-Транс» є вантажний автомобільний транспорт (КВЕД 49.41).
Сама по собі реєстрація зазначеного виду економічної діяльності не підтверджує здійснення позивачем конкретного перевезення, проте в сукупності з умовами договору та відомостями товарно-транспортної накладної не суперечить висновку відповідача щодо здійснення позивачем діяльності автомобільного перевізника.
Заперечуючи свій статус автомобільного перевізника, позивач посилається на договір-заявку №2026/075 від 09.03.2026, відповідно до якого ТОВ «Бі-Транс» визначено експедитором, а ФОП ОСОБА_1 виконавцем перевезення.
Надаючи правову оцінку відповідним доводам позивача, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 2 ст. 50 Цивільного кодексу України фізична особа здійснює своє право на підприємницьку діяльність за умови її державної реєстрації в порядку, встановленому законом.
Як встановлено судом, державну реєстрацію ОСОБА_1 як фізичної особи-підприємця здійснено 08.06.2026.
Водночас договір-заявку №2026/075, у якому ОСОБА_1 визначено саме фізичною особою-підприємцем, датовано 09.03.2026, тобто майже за три місяці до його державної реєстрації як суб`єкта підприємницької діяльності.
Таким чином, на дату, зазначену в договорі-заявці, ОСОБА_1 не мав правового статусу фізичної особи-підприємця, у якому він визначений стороною відповідного договору.
Відповідно до ч. 1 ст. 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Суд зазначає, що сам по собі факт укладення фізичною особою договору до моменту державної реєстрації її підприємницької діяльності не є безумовною підставою для висновку про нікчемність такого правочину, тому суд не погоджується з доводами відповідача в частині твердження про нікчемність договору-заявки №2026/075 виключно з підстав відсутності у ОСОБА_1 державної реєстрації як фізичної особи-підприємця на дату його укладення.
Водночас відсутність законодавчо визначених підстав для визнання договору нікчемним не виключає необхідності перевірки достовірності зазначених у ньому відомостей та оцінки його доказового значення для встановлення фактичних обставин справи.
Договір-заявка №2026/075 від 09.03.2026 містить відомості про правовий статус виконавця Ситника О.О., які не відповідали даним державної реєстрації на момент його ймовірного укладення.
Суд враховує, що державна реєстрація ОСОБА_1 як фізичної особи-підприємця відбулася 08.06.2026, тобто не лише після здійснення спірного перевезення 10.03.2026, а і після прийняття оскаржуваної постанови від 02.06.2026.
Зазначена обставина викликає обґрунтовані сумніви щодо достовірності відомостей договору-заявки №2026/075 від 09.03.2026 щодо особи ОСОБА_1 , визначеного як фізичною особою-підприємцем на момент виникнення спірних правовідносин.
Оцінці судом підлягає довідка ФОП ОСОБА_2 від 05.06.2026, на яку позивач посилається як на підтвердження помилкового зазначення ТОВ «Бі-Транс» автомобільним перевізником у товарно-транспортній накладній №000073851/1 від 10.03.2026.
Суд встановив, що зазначену довідку складено після проведення рейдової перевірки та після прийняття відповідачем оскаржуваної постанови.
При цьому вказана довідка містить твердження про помилковість відомостей товарно-транспортної накладної та визначає фактичним перевізником ФОП ОСОБА_1 , хоча на дату здійснення спірного перевезення останній не мав відповідного підприємницького статусу.
Отже, відомості цієї довідки в частині визначення ОСОБА_1 фізичною особою-підприємцем також не узгоджуються з установленою датою його державної реєстрації.
У цьому випадку довідка ФОП ОСОБА_2 фактично містить інше визначення автомобільного перевізника порівняно з відомостями товарно-транспортної накладної, оформленої під час виконання перевезення.
При цьому наведені у довідці відомості не усувають суперечності щодо правового статусу ОСОБА_1 та не підтверджують іншими незалежними даними його участь у спірному перевезенні саме як самостійного автомобільного перевізника.
За таких обставин суд оцінює зазначену довідку критично та доходить висновку, що вона в сукупності з договором-заявкою №2026/075 від 09.03.2026 не спростовує відомостей товарно-транспортної накладної №000073851/1 від 10.03.2026 щодо ТОВ «Бі-Транс» як автомобільного перевізника.
При цьому суд враховує правовий висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 25.07.2024 у справі №200/2634/23, відповідно до якого відомості товарно-транспортної накладної щодо автомобільного перевізника можуть бути помилковими та підлягають перевірці з урахуванням інших доказів фактичних правовідносин.
Проте, у справі №200/2634/23 суди встановили фактичне здійснення перевезення іншою особою, яка мала статус фізичної особи-підприємця та надавала транспортні послуги на підставі чинного договору.
Натомість у справі, що розглядається, договір-заявка №2026/075 від 09.03.2026, яким позивач обґрунтовує залучення іншого автомобільного перевізника, містить відомості про підприємницький статус виконавця, якого ОСОБА_1 на момент перевезення не мав.
Враховуючи досліджені судом норми ст. 1 та ч. 1 ст. 33 Закону України «Про автомобільний транспорт», відповідно до яких автомобільним перевізником є суб`єкт господарювання, та встановлений судом факт, що ОСОБА_1 на момент перевезення не мав статусу суб`єкта господарювання, в силу норми Закону України «Про автомобільний транспорт» ОСОБА_1 не міг набути статусу автомобільного перевізника на момент перевезення.
Суд також не приймає доводи позивача про те, що відсутність трудових відносин між ТОВ «Бі-Транс» та ОСОБА_1 виключає можливість визнання товариства автомобільним перевізником.
Закон України «Про автомобільний транспорт» не пов`язує набуття статусу автомобільного перевізника виключно з наявністю трудового договору з особою, яка здійснює керування транспортним засобом.
Визначальним є встановлення особи, яка у відповідних договірних правовідносинах надає послугу перевезення вантажу та несе передбачені законодавством обов`язки автомобільного перевізника.
При цьому використання транспортного засобу, що належить іншій особі, так само як і залучення цієї особи до безпосереднього виконання перевезення, не виключає можливості надання послуги перевезення іншим суб`єктом господарювання.
З урахуванням наведеного, суд робить висновок, що відомості товарно-транспортної накладної №000073851/1 від 10.03.2026, зміст договору про транспортно-експедиційні послуги від 08.05.2023, заявки №1 від 09.03.2026 та встановлені суперечності в доказах, наданих позивачем на підтвердження залучення іншого автомобільного перевізника, у своїй сукупності дають підстави вважати, що здійснення спірного перевезення здійснювало ТОВ «Бі-Транс» як автомобільний перевізник.
Суб`єктом владних повноважень як при проведенні перевірки, так і при прийнятті оскаржуваної постанови від 02.06.2026 №013131 було правильно визначено особу власника транспортного засобу - ОСОБА_1 , так і особу перевізника - ТОВ «Бі-Транс» у відповідності до наданих до перевірки документів.
Враховуючи, що обов`язки щодо забезпечення водія документацією відповідно до ст. 39 Закону України «Про автомобільний транспорт» покладаються на автомобільного перевізника, як і відповідальність за абз. 3 ч. 1 ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» теж покладається на перевізника, відповідачем правомірно застосовано адміністративно-господарський штраф у розмірі 17000 грн до ТОВ «Бі-Транс».
Водночас підстав незгоди зі встановленим порушенням позовна заява не містить, відтак обставини встановленого порушення не підлягають дослідженню судом.
Внаслідок викладеного, оскаржувана постанова є правомірною та скасуванню не підлягає.
Відповідно до ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна, довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Аналогічна позиція стосовно обов`язку доказування була висловлена Європейським судом з прав людини у пункті 36 справи «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), від 01 липня 2003 року №37801/97, в якому він зазначив, що хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення).
Враховуючи викладене, з`ясувавши та перевіривши всі фактичні обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення, враховуючи вимоги законодавства України, суд робить висновок про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог.
Судові витрати розподілу не підлягають, у зв`язку з відмовою у задоволенні позову.
Керуючись ст. ст. 139, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України,
УХВАЛИВ:
У задоволенні позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «БІ-ТРАНС» (пр-т Героїв, буд. 33, прим. 5, м. Дніпро, 49106, код ЄДРПОУ 40871490) до Державної служби України з безпеки на транспорті (вул. Антоновича, буд. 51, м. Київ, 03150, код ЄДРПОУ 39816845) про визнання протиправною та скасування постанови - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Р.З. Голобутовський