13.10.2026
Справа № 381/3989/26
Провадження № 2/696/775/26
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 жовтня 2026 року м. Кам`янка
Кам`янський районний суд Черкаської області в складі:
головуючого судді Шкреби В.В.,
при секретарі Степановій Н.В.,
за участі представника відповідача ОСОБА_1 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кам`янка Черкаського району Черкаської області в загальному позовному провадженні цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фінтраст капітал" (код ЄДРПОУ 44559822, вул. Набережна-Корчуватська, б. 27, прим. 2, м. Київ, 03045) до ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) про стягнення заборгованості,
встановив :
05 серпня 2026 року з Фастівського міськрайонного суду Київської області на адресу суду надійшов цивільний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фінтраст капітал" (далі - Позивач) до ОСОБА_2 (далі - Відповідач) про стягнення заборгованості.
Свої вимоги мотивували тим, що 05 грудня 2024 року між ТОВ «Лінеура Україна» було укладено кредитний договір № 5158712, відповідно до якого позикодавець зобов`язувався надати позичальнику кредит у розмірі 5 000 грн. 00 коп., шляхом перерахунку на поточний рахунок позичальника, на строк 360 днів, а Позичальник зобов`язується повернути Позику у погоджений умовами Договору строк або достроково, та сплатити проценти за користування кредитом та виконати інші обов`язки, передбачені договором.
Позикодавець свої зобов`язання виконав в повному обсязі та надав відповідачу грошові кошти в розмірі 5 000 гривень через перерахування коштів на платіжну картку відповідача, однак Позичальник свої зобов`язання не виконав, суму кредиту не повернув, проценти за користування грошовими коштами не сплатив.
30.12.2025 року між ТОВ «Лінеура Україна» та Позивачем було укладено договір факторингу 30/12/2025, за умовами якого згідно додатку передано право вимоги за кредитним договором Відповідача Позивачу.
Заборгованість Відповідача перед Позивачем становила 15 697 грн., з яких 4 999 грн. 95 коп. сума за основною сумою боргу, 10 697 грн. 86 коп. сума заборгованості за відсотками. Вказана сума розрахована з урахуванням сум сплачених Позивачем в рахунок погашення заборгованості.
Просили суд стягнути з Відповідача на свою користь вказану суму заборгованості.
Ухвалою суду від 11 серпня 2026 року відкрито провадження у справі та призначено підготовче засідання, надано строк подання сторонами заяв по суті.
Ухвалою суду від 15 вересня 2026 року закрито підготовче засідання та призначено розгляд справи по суті.
Представник Позивача позовні вимоги підтримував та просив їх задовольнити, у своїй заяві також просив судовий розгляд проводити у його відсутність.
Представник Відповідач факт отримання коштів Відповідачем не заперечував, але просила перевірити правильність проведеного розрахунку заборгованості та врахувати несення Відповідачем військової служби на період кредитних відносин та правомірності нарахування погашених сум заборгованості на проценти за користування кредитом, а не в рахунок тіла кредиту. Через вказане в задоволенні позову просила відмовити.
Вивчивши матеріали справи, дослідивши наявні докази, суд встановив такі обставини та відповідні їм правовідносини.
Судовим розглядом встановлено, що 05 грудня 2024 року між ТОВ «Лінеура Україна» було укладено кредитний договір № 5158712, відповідно до якого позикодавець зобов`язувався надати позичальнику кредит у розмірі 5 000 грн. 00 коп., шляхом перерахунку на поточний рахунок позичальника, на строк 360 днів, а Позичальник зобов`язується повернути Позику у погоджений умовами Договору строк або достроково, та сплатити проценти за користування кредитом та виконати інші обов`язки, передбачені договором.
Позикодавець свої зобов`язання виконав в повному обсязі та надав відповідачу грошові кошти в розмірі 5 000 гривень через перерахування коштів на платіжну картку відповідача, однак Позичальник свої зобов`язання не виконав, суму кредиту не повернув, проценти за користування грошовими коштами не сплатив.
30.12.2025 року між ТОВ «Лінеура Україна» та Позивачем було укладено договір факторингу 30/12/2025, за умовами якого згідно додатку передано право вимоги за кредитним договором Відповідача Позивачу.
Згідно розрахунку заборгованість Відповідача перед Позивачем становила 15 697 грн., з яких 4 999 грн. 95 коп. сума за основною сумою боргу, 10 697 грн. 86 коп. сума заборгованості за відсотками. Вказана сума розрахована з урахуванням сум сплачених Позивачем в рахунок погашення заборгованості.
Сторона Відповідача не заперечувала факту отримання Відповідачем кредитних коштів та їх неповернення в повному обсязі згідно кредитних умов.
Частина третьої статті 12 ЦПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до положень статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Згідно зі ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.
Відповідно до ч. 1 ст. 527 ЦК України, боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто.
Частиною 1 ст. 530 ЦК України визначено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).
Статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.
Згідно зі статями 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
За змістом ст. 1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.
Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.
Згідно зі статтею 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Згідно із частиною першою статті 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.
Статтею 3 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.
Згідно зі ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному ч. 6 цієї статті.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, згідно умов кредитного договору Товариство надало позичальнику кредит у гривні, а позичальник зобов`язувався одержати та повернути кошти кредиту, сплатити проценти за користування ним та виконати інші обов`язки, передбачені договором.
За умовами Договору визначено суму кредиту (загальний розмір) складає 5 000 гривень. 00 коп., строк кредиту (строк дії Договору) 360 днів, періодичність платежів зі сплати процентів, детальні терміни (дати) повернення кредиту та сплати процентів.
Сторони погодили, що за користування кредитом нараховуються проценти в розмірі 1% на день.
Відповідно до умов кредитного договору кошти кредиту надаються Товариством у безготівковій формі шляхом їх перерахування на поточний рахунок позичальника, уключаючи використання реквізитів платіжної картки.
Позикодавець свої зобов`язання за договором позики виконав в повному обсязі та надав відповідачу грошові кошти у розмірі 5 000 грн. 00 коп.
Факт укладення кредитного договору та отримання кредитних коштів у сумі 5 000 грн. Відповідачем у справі не заперечується.
Суд вважає, що доводи сторони Позивача в частині визначення заборгованості за тілом кредиту підтверджуються доказами, дослідженими судом та відповідають нормам матеріального права.
Щодо доводів сторони Позивача в частині розрахунку процентів за користування кредитними коштами, суд вказує, що матеріалами справи підтверджується, що у підписаному позичальником Договорі визначені тип та розмір процентних ставок за користування кредитом відповідно до періоду користування.
Відповідачем неналежно виконувались умови Договору з повернення кредиту та сплати процентів за користування коштами у строки, передбачені договором, внаслідок чого кредитодавцем нараховано заборгованість за процентами.
Розрахунок заборгованості, зокрема за процентами, відповідає умовам Договору.
Так, 22 листопада 2023 року прийнято Закон України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», який набрав чинності 24 грудня 2023 року.
Цим Законом внесено зміни до Закону України «Про споживче кредитування», зокрема статтю 8 доповнено частиною п`ятою.
За приписами ч.5 ст.8 ЗУ «Про споживче кредитування» передбачено, що максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 %. На підставі ч.5 ст.8 ЗУ «Про споживче кредитування», починаючи з 241 дня з дня набрання чинності ЗУ №3498-ІХ, тобто з 21.08.2024 максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої статті 8 ЗУ «Про споживче кредитування» не може перевищувати 1 %.
Таким чином, максимальна процента ставка, що передбачена умовами Договору становить 1%, що не перевищує установлений законом розмір процентної ставки.
Разом з тим, як слідує з довідки форми 5 від 05 серпня 2026 року № 188 на час нарахування процентів за користуванням кредиту, Відповідач являвся військовослужбовцем, у зв`язку з чим на нього поширюється дія п. 15 ч. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» .
Частиною 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» встановлено, що військовослужбовцям, які були призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період на весь час їх призову, а також їх дружинам (чоловікам), а також іншим військовослужбовцям, під час дії особливого періоду, які брали або беруть участь у захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку із збройною агресією Російської Федерації проти України, їх дружинам (чоловікам) - штрафні санкції, пеня за невиконання зобов`язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються, крім кредитних договорів щодо придбання майна, яке віднесено чи буде віднесено до об`єктів житлового фонду (жилого будинку, квартири, майбутнього об`єкта нерухомості, об`єкта незавершеного житлового будівництва, майнових прав на них), та/або автомобіля.
Дана пільга поширюється та діє для військовослужбовців з початку (18.03.2014) і до закінчення особливого періоду, для резервістів та військовозобов`язаних - з моменту призову під час мобілізації і до закінчення особливого періоду. Банки під час дії особливого періоду не мають право нараховувати відсотки, а у випадку нарахування - зобов`язані їх списати. Для реалізації вказаного права на пільгу, необхідно письмово повідомити банк про проходження військової служби та надати підтверджуючі документи (копію військового квитка з відповідною службовою відміткою, копію довідки про призов військовозобов`язаного на військову службу, копію витягу з наказу або довідки про зарахування до списків військової частини).
Національний Банк України у своєму листі від 02.09.2014 № 18-112/48620 надав роз`яснення, що для звільнення від нарахування штрафів, пені та відсотків за користування кредитом мобілізовані позичальники повинні надати банку перелік документів, встановлений листом Міністерства оборони України від 21 серпня 2014 року № 322/2/7142. Такими документами є: військовий квиток, в якому у відповідних розділах здійснюються службові відмітки, або довідка про призов військовозобов`язаного на військову службу, видана військовим комісаріатом або військовою частиною, а для резервістів - витяг з наказу або довідка про зарахування до списків військової частини, які видаються військовою частиною.
В Україні особливий період розпочався з моменту оголошення Указу Президента України «Про часткову мобілізацію» від 17.03.2014 та триває по теперішній час.
За наявності позову про стягнення боргу за кредитним договором «суди повинні самостійно здійснювати перерахунок кредитної заборгованості з огляду на поширення на позичальника пільг, передбачених пунктом 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (зменшити визначений банком обсяг заборгованості за тілом кредиту на суми зарахованих платежів на погашення штрафних санкцій, пені та процентів за користування кредитом).» Даний висновок щодо застосування відповідних норм права висловлено, у постанові Верховного Суду від 18 січня 2023 року по справі №642/548/21.
З огляду на вказане, вимоги про стягнення з Відповідача процентів за користування кредитом задоволенню не підлягають.
Стосовно доводів сторони Відповідача про неправильність перерахування сум на погашення кредиту і зарахування їх саме в рахунок погашення процентів за користування кредитом, то суд вважає слушним посилання сторони Позивача на те, що такий порядок зарахування сум передбачений погодженими умовами кредитного договору, і факт несення військової служби Відповідачем цього не змінює, а лише є підставою для відмови в задоволенні сум процентів за користування кредитом до стягнення.
Враховуючи вищезазначене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково, а саме з Відповідача на користь Позивача слід стягнути суму заборгованості за договором позики на суму 4 999 грн. 95 коп.
Згідно ч. 8 ст. 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів.
Відповідно до частин першої, другої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
За змістом частин першої, п. 1, 2 частини третьої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу, витрати пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи.
Відповідно до положень частин першої, другої статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина третя статті 137 ЦПК України).
Відповідно до частин четвертої-шостої статті 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Згідно з частиною восьмою статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
При цьому витрати на професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини другої статті 137, частина восьма статті 141 ЦПК України).
Саме такою є правова позиція Верховного Суду, висловлена Об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у постановах: від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19, від 22 січня 2021 року у справі № 925/1137/19, а також постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 02 грудня 2020 року у справі № 317/1209/19 (провадження № 61-21442св19), від 03 лютого 2021 року у справі № 554/2586/16-ц (провадження № 61-21197св19), Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 16 листопада 2022 року у справі № 922/1964/21 (провадження № 12-14гс22).
Зазначена правова позиціє є незмінною, вона безпосередньо передбачена положеннями пункту 1 частини другої статті 137, частини восьмої статті 141 ЦПК України.
При подачі позовної заяви ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» просило стягнути з Відповідача витрати на правничу допомогу у розмірі 10 000 грн. та витрати по сплаті судового збору на суму 2662 грн. 40 коп.
На підтвердження понесення таких витрат представник позивача надав платіжну інструкцію про сплату судового збору, акт приймання-передачі послуг з правничої допомоги, ордер, договір про надання правничої допомоги.
Відповідач заперечував на вказаний розрахунок правничої допомоги з підстав його завищеної вартості.
Враховуючи складність справи, яка є однотипною, а також виконані роботи по наданню правової допомоги (надані послуги) щодо складання позовної заяви, а також критерію реальності наданих адвокатських послуг, обґрунтованості, розумності їхнього розміру, суд знаходить документально підтвердженими понесені стороною Позивача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3 000 грн.
Як вбачається з мотивувальної частини цього рішення, позов задоволено частково, а саме позовні вимоги задоволені на 32 % (4 999 грн. 95 коп. /15 697 грн. 81 коп.), а тому пропорційно до суми задоволених позовних вимог з Відповідача в такій самій пропорції на користь Позивача мають бути стягнуті понесені витрати по сплаті судового збору за подачу позову, а саме на суму 851 грн. 97 коп. (2 662, 4*32%) та у відповідності до необхідності стягнення з Відповідача судових витрат пропорційно до задоволених позовних вимог, на користь Позивача з Відповідача мають бути стягнуті 960 грн. 00 коп. (3 000 грн.*32%) понесених витрат на професійну правничу допомогу.
Керуючись ст.ст. 7, 17, 18, 76, 141, 259, 263-265 ЦПК України, суд,
ухвалив :
Цивільний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фінтраст капітал" (код ЄДРПОУ 44559822, вул. Набережна-Корчуватська, б. 27, прим. 2, м. Київ, 03045) до ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) про стягнення заборгованості - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фінтраст капітал" (код ЄДРПОУ 44559822, вул. Набережна-Корчуватська, б. 27, прим. 2, м. Київ, 03045) заборгованість за договором позики №5158712 від 05 грудня 2024 року у розмірі 4 999 грн. (чотири тисячі дев`ятсот дев`яносто дев`ять) грн. 95 коп.
В решті позовних вимог - відмовити.
Стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фінтраст капітал" (код ЄДРПОУ 44559822, вул. Набережна-Корчуватська, б. 27, прим. 2, м. Київ, 03045) понесені судові витрати, які складаються з витрат по сплаті судового збору при подачі позову у розмірі 851 грн. (вісімсот п`ятдесят одну) грн. 97 коп. та витрат на професійну правничу допомогу в сумі 960 (дев`ятсот шістдесят) грн. 00 коп.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Черкаського апеляційного суду.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Шкреба В.В.