ПЕЧЕРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА
Справа № 757/39777/26-ц
пр. 2-11080/26
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 жовтня 2026 року Печерський районний суд м. Києва в складі:
головуючого судді: Ільєвої Т.Г.,
при секретарі судового засідання: Романенко Д.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Будинкоуправління № 1 Київського квартино-експлуатаційного управління Міністерства оборони України до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги, -
ВСТАНОВИВ:
У липні 2026 року Будинкоуправління № 1 Київського квартино-експлуатаційного управління Міністерства оборони України (далі - позивач) звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги, та просило суд, стягнути солідарно з відповідачів на користь позивача заборгованість за житлово-комунальні послуги у розмірі 17 363,49 грн., з яких: 13 986,30 грн. - основний борг, 2 573,34 грн. - інфляційні втрати, 803,85 грн. - 3 % річних, судовий збір та витрати на правничу допомогу.
Позов обґрунтований тим, що ОСОБА_1 (далі - відповідач 1) є наймачем кімнати 38 в гуртожитку по АДРЕСА_1 на підставі ордер на житлову площу у гуртожитку № 3 від 25.04.2005.
Вказаний ордер виданий відповідачу і на сім`ю, що складається з двох осіб: вона та ОСОБА_2 (далі - відповідач 2).
Будинкоуправління №1 надає мешканцям будинку послуги з управління, які полягають у забезпеченні належних умов проживання і задоволення їх господарсько-побутових потреб шляхом утримання і ремонту спільного майна будинку та його прибудинкової території.
Згідно Положення Будинкоуправління №1 Київського квартирно-експлуатаційного управління Міністерства оборони України (нова редакція), затвердженого наказом начальника Київського квартирно-експлуатаційного управління №56 від 31.03.2017, Будинкоуправління №1 є державною госпрозрахунковою установою Міністерства оборони України, заснованою на державній власності та створеною на підставі директиви МО України від 31.07.98 №Д-115/1/0350, призначене для утримання нерухомого майна, яке перебуває в його віданні, на балансі або обслуговуванні на підставі відповідних договорів, в належному технічному та санітарному стані, забезпечення безперебійної роботи інженерного обладнання житлових будинків, гуртожитків, забезпечення благоустрою, а також створення нормальних житлово- побутових умов для проживаючих.
Відповідачі своїх обов`язків по оплаті послуг з управління будинком не виконують належним чином, що призвело до утворення заборгованості за період з 01.12.2021 по 31.05.2026.
У зв`язку з несплатою відповідачами житлово-комунальних послуг, наданих позивачем, їх заборгованість станом на 01.06.2026 становить 13 986,30 грн.
Ухвалою суду від 03.08.2026 року відкрито провадження для розгляду справи у спрощеному порядку без виклику сторін у судове засідання.
Представник позивача після відкриття провадження у справі з будь-якими клопотаннями/заявами до суду не звертався. У вимогах позовної заяви просив розглядати справу за його відсутності та задовольнити позов в повному обсязі.
Як визначено у ч. 1 ст. 174 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву. Подання заяв по суті справи є правом учасників справи. Суд може зобов`язати державний орган чи орган місцевого самоврядування подати відповідну заяву по суті справи (крім позовної заяви).
Відповідачі про розгляд справи повідомлені належним чином, про що свідчить направлення останнім копії ухвали суду та копії позовної заяви з додатками рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення на зазначену в позовній заяві адресу, проте, конверти повернулися на адресу суду з відміткою поштового відділення «за закінченням встановленого терміну зберігання».
Як визначено у ч. ч. 1, 2, 3 ст. 131 ЦПК України, учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місця проживання (перебування, знаходження) або місцезнаходження під час провадження справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання або місцезнаходження судова повістка надсилається учасникам справи, які не мають офіційної електронної адреси та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, на останню відому судові адресу і вважається доставленою, навіть якщо учасник судового процесу за цією адресою більше не проживає або не знаходиться. Положення частини першої цієї статті застосовуються також у разі відсутності заяви про зміну номерів телефонів і факсів, адреси електронної пошти, які учасник судового процесу повідомив суду. Учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про причини неявки у судове засідання. У разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що учасники судового процесу не з`явилися в судове засідання без поважних причин.
Отже, оскільки копія ухвали суду та копія позовної заяви з додатками була направлена відповідачам на зазначену в позовній заяві адресу місця реєстрації останніх, проте, конверти повернулися із відміткою поштового відділення «за закінченням встановленого терміну зберігання», а відповідачі про зміну адреси суд не повідомляли, то суд вважає, що ухвала суду та копія позову з додатками відповідачам вручена.
Згідно ч. 8 ст. 178 ЦПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Оскільки, відповідачі правом на надання відзиву на позовну заяву не скористалися, суд вважає за можливе розглядати справу за наявними матеріалами.
У зв`язку з розглядом справи за відсутності всіх учасників справи в порядку спрощеного провадження без виклику сторін, відповідно до положень ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Як відзначив суд у рішенні у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» (1989), сторона зобов`язана «демонструвати готовність брати участь у всіх етапах розгляду, що мають безпосередній стосунок до нього, утримуватися від використання прийомів для затягування процесу, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухань».
Так, Європейський суд наголошує у своїх рішеннях, що особа, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватись належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.
Згідно з висновками Європейського суду з прав людини, зазначених у рішенні у справі «Вячеслав Корчагін проти Росії» № 12307 - учасник справи, що повідомлений за допомогою пошти за однією із адрес, за якою він зареєстрований, але ухилявся від отримання судової повістки. Тому йому повинно було бути відомо про час і місце розгляду справи. Він також міг стежити за ходом його справи за допомогою офіційних джерел, таких як веб-сторінка суду.
Суд, на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин цієї справи, на які позивач послався як на підставу своїх вимог, що викладені у позовній заяві та підтверджені доданими до неї доказами, які були досліджені судом, за відсутності заперечень відповідача, на засадах верховенства права, відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права, прийшов до висновку про можливість постановлення по справі рішення.
За приписами ч. 3 ст. 208, ч. 1 ст. 209, ч. 1 ст. 218 ЦПК України, судовий розгляд закінчується ухваленням рішення суду, яке проголошується негайно після закінчення судового розгляду і прилюдно.
Рішення суду як найважливіший акт правосуддя покликане забезпечити захист гарантованих Конституцією України прав і свобод людини та здійснення проголошеного Основним Законом України принципу верховенства права.
Відповідно до частини п`ятої статті 124 Конституції України, судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України.
Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Вказані принципи знайшли своє втілення і в нормах цивільного процесуального законодавства.
Завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.
Частиною 1 статті 4 ЦПК України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Як убачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 є наймачем кімнати АДРЕСА_2 на підставі ордеру на житлову площу в гуртожитку №3 від 25.04.2005.
Вказаний ордер виданий громадянці ОСОБА_1 на сім`ю, що складалася з двох осіб: вона, ОСОБА_2 (син 1985 року народження).
Даний позов подається до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , оскільки вони є користувачами кімнати АДРЕСА_2 , та є споживачами житлово-комунальних послуг (послуг з управління гуртожитком, постачання електричної енергії, вивезення побутових відходів), які надаються Будинкоуправлінням № 1 Київського квартирно-експлуатаційного управління Міністерства оборони України.
Будинкоуправління № 1 з 01 квітня 2017 року є балансоутримувачем гуртожитку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Даний гуртожиток переданий на баланс Будинкоуправління № 1 з балансу Будинкоуправління № 12 наказом Міністерства оборони України № 695 від 16.12.2016 «Про передачу житлового фонду будинкоуправлінь Київського квартирно-експлуатаційного управління».
Згідно Положення Будинкоуправління № 1 Київського квартирно-експлуатаційного управління Міністерства оборони України, затвердженого наказом начальника Київського квартирно-експлуатаційного управління № 56 від 31.03.2017, Будинкоуправління № 1 є державною госпрозрахунковою установою Міністерства оборони України, заснованою на державній власності та створеною на підставі директиви МО України від 31.07.98 № Д-115/1/0350, призначене для утримання нерухомого майна, яке перебуває в його віданні, на балансі або обслуговуванні на підставі відповідних договорів, в належному технічному та санітарному стані, забезпечення безперебійної роботи інженерного обладнання житлових будинків, гуртожитків, забезпечення благоустрою, а також створення нормальних житлово-побутових умов для проживаючих.
Будинкоуправління № 1 є самостійним господарюючим суб`єктом, від свого імені надає житлово-комунальні послуги по будинках, які знаходяться на обслуговуванні.
Відповідачам нарахування за послугу з управління багатоквартирним будинком за адресою: АДРЕСА_3 , здійснюється на загальну площу 13,1 м2.
Житлова послуга це послуга з управління багатоквартирним будинком за адресою: АДРЕСА_1 , станом на момент подання позову включає в себе: дератизацію; поливання дворів, клумб і газонів (витрати води), власні потреби; електропостачання місць загального користування і підвалів і підкачування води; прибирання прибудинкової території та під`їздів, прибирання сходових кліток, а також прибирання снігу; технічне обслуговування внутрішньобудинкових систем: гарячого водопостачання, холодного водопостачання, водовідведення, опалення, зливової каналізації; технічне обслуговування мереж електропостачання; послуги техніка доглядача; послуги робітника з ремонту; накопичення коштів на ремонт під`їздів; усунення аварійних ситуацій внутрішньобудинкових систем: водопостачання, водовідведення, теплопостачання, гарячого водопостачання, зливової каналізації, електропостачання; комісія ГЕРЦ; адміністративні витрати (з ПДВ).
На підтвердження надання частини вказаних послуг позивач надав договори з підрядними організаціями.
Крім зазначеного вище, мешканцям будинку АДРЕСА_1 тупик, в тому числі і відповідачам, надаються наступні послуги: послуги техніка-доглядача; послуги робітника з комплексного прибирання та обслуговування будинку; послуги електромонтера з ремонту та обслуговування електроустаткування; послуги слюсаря-сантехніка; послуги робітника з комплексного ремонту; послуги електрозварювальника; послуги покрівельника.
Таким чином, Будинкоуправління № 1 в повному обсязі виконує свої обов`язки по своєчасному наданню споживачам мешканцям будинку за адресою: АДРЕСА_1 , в тому числі і відповідачам житлово-комунальні послуги.
Проте, відповідачі, як споживачі цих послуг, не виконують належним чином свої обов`язки щодо їх оплати, що призвело до утворення заборгованості за період з 01.12.2021 по 31.05.2026.
У зв`язку з несплатою відповідачами житлово-комунальних послуг, наданих позивачем, їх заборгованість перед Будинкоуправлінню № 1 станом на 01.06.2026 становить 13 986,30 грн.
Згідно з п. 1 ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», (в редакції чинній на момент виникнення заборгованості):
- житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил.
- утримання будинків і прибудинкових територій - господарська діяльність, спрямована на задоволення потреби фізичної чи юридичної особи щодо забезпечення експлуатації та/або ремонту жилих та нежилих приміщень, будинків і споруд, комплексів будинків і споруд, а також утримання прилеглої до них (прибудинкової) території відповідно до вимог нормативів, норм, стандартів, порядків і правил згідно із законодавством.
У ст. 13. Закону України «Про житлово-комунальні послуги» визначено, що залежно від функціонального призначення житлово-комунальні послуги поділяються на:
1) комунальні послуги (централізоване постачання холодної води, централізоване постачання гарячої води, водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), газо- та електропостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо);
2) послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території. санітарно-технічне обслуговування, обслуговування внутрішньобудинкових мереж, утримання ліфтів, освітлення місць загачьного користування, поточний ремонт, вивезення побутових відходів тощо);
3) послуги з управління будинком, спорудою або групою будинків (балансоутримання. укладання договорів на виконання послуг, контроль виконання умов договору тощо);
4) послуги з ремонту приміщень, будинків, споруд (заміна та підсилення елементів конструкцій та мереж, їх реконструкція, відновлення несучої спроможності несучих елементів конструкцій тощо).
З огляду на наведені положення вищевказаних Законів можна сказати, що для послуг з управління багатоквартирним будинком, що повинні надаватись сьогодні управителем співвласникам багатоквартирного будинку, характерним є те, що до їх складу фактично входять послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій визначені в законі, що втратив чинність.
Згідно з п. 3-1 розділу VI Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про житлово-комунальні послуги», що діє на сьогоднішній день визначено, що договори про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, укладені до введення в дію норм цього Закону, що регулюють надання послуг з управління багатоквартирним будинком, зберігають чинність на умовах, визначених такими договорами (у тому числі вивезення побутових відходів за наявності), до дати набрання чинності договорами про надання послуг з управління багатоквартирним будинком, що укладені за правилами, визначеними цим Законом. У разі якщо згідно з такими договорами передбачено більш ранній строк їх припинення, такі договори вважаються продовженими на той самий строк і на тих самих умовах.
Відповідно до п. 7 Правил користування приміщеннями житлових будинків, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 572 від 08.10.1992, власники квартир зобов`язані оплачувати надані житлово-комунальні послуги.
Згідно з п.п. 5, 10 ч. 2 ст. 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», індивідуальний споживач зобов`язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами; у разі несвоєчасного здійснення платежів за житлово-комунальні послуги сплачувати пеню в розмірах, установлених законом або договорами про надання житлово-комунальних послуг.
Статтею 322 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачено, що власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом. Утримання майна власників квартир (будинку та прибудинкової території) здійснюється ними шляхом оплати всіх витрат по утриманню експлуатуючій організації.
У ст. 526 ЦК України зазначено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Статтею 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).
Судом на підставі наданих доказів встановлено, що позивач здійснює управління будинком Будинкоуправління № 1 Київського квартирно-експлуатаційного управління Міністерства оборони України: АДРЕСА_1 .
Відповідачі зареєстровані за адресою: АДРЕСА_3 .
Відповідачі не надали суду докази, що за спірний період (01.12.2021 - 31.05.2026) вони здійснювали оплату житлово-комунальних послуг на рахунок позивача.
Отже, позивачем доведено, що ним надавались житлово-комунальні послуги відповідачам. Фактично, на час звернення до суду з позовом, відповідачі мають заборгованість перед позивачем, що підтверджується наданим суду розрахунком.
Відповідно до ч. 1 ст. 10 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», ціни (тарифи) на житлово-комунальні послуги встановлюються за домовленістю сторін, крім випадків, коли відповідно до закону ціни (тарифи) є регульованими. У такому разі ціни (тарифи) встановлюються уповноваженими законом державними органами або органами місцевого самоврядування відповідно до закону.
Статтею 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачено, що споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором.
На підтвердження своїх доводів позивач надав суду розрахунок заборгованості, згідно якого з період з 01.12.2021 - 31.05.2026 за відповідачами обліковується борг по оплаті житлово-комунальних послуг у сумі 13 986,30 грн.
Відповідачі не надали суду іншого розрахунку, або доказів, які б підтвердили погашення боргу за надані позивачем послуги.
Також, відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Враховуючи те, що правовідносини, які склалися між сторонами, є грошовим зобов`язанням, тому суд приходить до висновку про необхідність стягнення з відповідача на користь позивача нарахованих сум інфляційних втрат та трьох процентів річних.
Згідно вимог ст. ст. 76, 77, 79, 80 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.
Позивач просить суд стягнути суму заборгованості з відповідачів солідарно.
Солідарний обов`язок виникає у випадках, встановлених договором або законом, зокрема у разі неподільності предмета зобов`язання. У разі солідарного обов`язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов`язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо (ст. 541, ч. 1 ст. 542 ЦК України).
Отже, у спірних правовідносинах дієздатні особи, які проживають та/або зареєстровані у житлі, несуть солідарну відповідальність за зобов`язаннями з оплати житлово-комунальних послуг. Наявність факту проживання та/або реєстрації особи у житловому приміщенні споживача є підставою для виникнення солідарної відповідальності. У такому разі надавач житлово-комунальних послуг має право вимагати виконання зобов`язання: частково або в повному обсязі від усіх боржників разом; або від будь-кого з них окремо (наприклад, від одного зареєстрованого чи проживаючого)
Згідно з ст. 525 ЦК України ,одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ч.1 ст.526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно з ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Виходячи із вищенаведеного, суд вважає, що вимоги позивача є обґрунтованими та доведеними, а відповідачі належними доказами не спростували доводи позивача. Відтак позов підлягає задоволенню в повному обсязі.
Ураховуючи те, що позов в частині стягнення заборгованості підлягає задоволенню, тому на підставі ст. 141 ЦПК України, суд вважає необхідним стягнути з відповідачів на користь позивача понесені ними документально підтверджені судові витрати на сплату судового збору в сумі 3 328,00 грн.
Що стосується вимог позивача про стягнення з відповідача витрат на правничу допомогу, то слід зазначити наступне.
Відповідно до положень частини першої, пунктів 1, 4 частини третьої статті 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Згідно з положеннями частин першої - п`ятої статті 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Положеннями статті 59 Конституції України, закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
Пунктом 3.2 Рішення Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009 передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема, в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права.
Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Так, у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (пункт 268).
Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України).
Згідно зі статтею 11 ЦПК України, суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання цивільного судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.
Метою впровадження цього принципу пропорційності є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.
Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:
1) попереднє визначення суми судових витрат (стаття 134 ЦПК України);
2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 137 ЦПК України);
3) розподіл судових витрат між сторонами (стаття 141 ЦПК України).
Відповідно до статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).
Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини.
Разом із тим чинне цивільно-процесуальне законодавство визначило критерії, які необхідно застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Згідно з частиною третьою статті 137 ЦПК України, для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Відповідно до частини четвертої статті 137 ЦПК України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
При розгляді справи судом учасники справи викладають свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення, міркування щодо процесуальних питань у заявах та клопотаннях, а також запереченнях проти заяв і клопотань (частина перша статті 182 ЦПК України).
Звертаючись до суду з позовом представник позивача просив покласти судові витрати, пов`язані з отриманням професійної правничої допомоги у сумі 4 000,00 грн. на відповідачів. Понесені витрати підтверджуються: договором про надання правової допомоги № 153 від 19.01.2026, копією акту № 16 від 14.07.2026, копією рахунку № 16 від 14.07.2026 , платіжною інструкцією від 14.07.2026 №867, копією свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю та копією ордеру.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим (справа «Гімайдуліна і інші проти України» від 10 грудня 2009 року, справа «Баришевський проти України» від 26 лютого 2015 року). А також висновки ЄСПЛ, викладені у справі «East/West Alliance Limited» проти України» від 02 червня 2014 року, за змістом якої заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим; «Лавентс проти Латвії» від 28 листопада 2002 року, за результатом розгляду якої ЄСПЛ вирішив, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
У зв`язку з наведеним, суд з урахуванням конкретних обставин та ураховуючи складність справи, обсяг виконаної адвокатом роботи, принципи співмірності та розумності судових витрат, критерії реальності цих витрат та розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, приходить до висновку про необхідність стягнення з відповідачів на користь позивача суми витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 4 000, 00 грн.
Усі інші пояснення сторін, їх докази і аргументи не спростовують висновків суду, зазначених в цьому судовому рішенні, їх дослідження та оцінка судом не надало можливості встановити обставини, які б були підставою для ухвалення будь-якого іншого судового рішення.
Так, відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27 вересня 2001 року, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.
Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Європейський Суд з прав людини повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 09 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29).
На підставі викладеного та керуючись Законом України «Про житлово-комунальні послуги», ст.ст. 3, 10, 11, 16, 509, 526, 610, 612, 625, 638, 642, 901, 903 Цивільного кодексу України, ст.ст. 1-23, 55, 81, 141, 263-265, 267, 273, 274-279, 352-355 Цивільного процесуального кодексу України, суд,-
В И Р І Ш И В :
Позов Будинкоуправління № 1 Київського квартино-експлуатаційного управління Міністерства оборони України до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги - задовольнити.
Стягнути солідарно з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса: АДРЕСА_4 , РНОКПП: НОМЕР_1 ), ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , адреса: АДРЕСА_4 , РНОКПП: НОМЕР_2 ) на користь Будинкоуправління № 1 Київського квартино-експлуатаційного управління Міністерства оборони України (адреса: 04053, м. Київ, вул. Олександра Кониського, 64/68, код ЄДРПОУ 24969846) заборгованість за житлово-комунальні послуги у розмірі 17 363 (сімнадцять тисяч триста шістдесят три) грн. 49 коп., з яких: 13 986,30 грн. - основний борг, 2 573,34 грн. - інфляційні втрати, 803,85 грн. - 3 % річних.
Стягнути солідарно з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса: АДРЕСА_4 , РНОКПП: НОМЕР_1 ), ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , адреса: АДРЕСА_4 , РНОКПП: НОМЕР_2 ) на користь Будинкоуправління № 1 Київського квартино-експлуатаційного управління Міністерства оборони України (адреса: 04053, м. Київ, вул. Олександра Кониського, 64/68, код ЄДРПОУ 24969846) судові витрати у вигляді судового збору у розмірі 3 328 (три тисячі триста двадцять вісім) грн. 00 коп. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 4 000 (чотири тисячі) грн. 00 коп.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня його проголошення, безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст судового рішення складено 14.10.2026.
Суддя Тетяна ІЛЬЄВА