Справа № 638/26312/25
Н/п 2/638/4615/26
ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 жовтня 2026 року м. Харків
Шевченківський районний суд м. Харкова у складі:
головуючої судді Заварзи Т. В.,
за участю секретаря судового засідання - Одинця А. М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Харкові в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «Акцент-Банк» до ОСОБА_1 про стягнення суми заборгованості за кредитним договором, -
В С Т А Н О В И В:
Представник Акціонерного товариства «Акцент-Банк» звернувся до Шевченківського районного суду м. Харкова з позовом до ОСОБА_1 про стягнення суми заборгованості за кредитним договором.
Позовна заява мотивована тим, що 30.11.2024 ОСОБА_1 уклала з АТ «А-Банк» кредитний договір ABH0CT155101732959786611, щодо надання їй кредиту у розмірі 24000.00 грн строком на 36 місяців (тобто до 29.11.2027 року) зі сплатою процентів у розмірі 75.00% щорічно та комісії в розмірі 0.00 грн (кредитний договір складається із Заяви Клієнта та Графіку погашення кредиту).
Станом на 25.12.2025 року заборгованість Відповідача за даним кредитним Договором складала суму в розмірі 36707.66 грн., яка складається з:
22995.76 грн. - загальний залишок заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту);
12446.37 грн. - загальний залишок заборгованості за процентами;
1265.53 грн. - загальний залишок заборгованості за пенею.
Позивач стверджує, що на виконання приписів п. 6 ч. 3 ст. 175 ЦПК України - проводилось інформування відповідача про наявну заборгованість шляхом повідомлення за допомогою телефонних дзвінків та SMS-повідомлень, письмово вимоги не направлялись, оскільки договором їх направлення не передбачено.
Посилаючись на викладене та порушення відповідачем своїх зобов`язань, що призвело до заборгованості за кредитним договором, позивач просив стягнути з ОСОБА_1 на його користь заборгованість за кредитним договором станом на 25 грудня 2025 року у сумі 36707.66 грн, з яких: 22995.76 грн загальний залишок заборгованості за тілом кредиту, 12446.37 грн заборгованість за простроченими відсотками, а також 1265.53 грн - загальний залишок заборгованості за пенею.
Відповідачка у судове засідання повторно не з`явилася, про дату, час та місце розгляду справи повідомлена своєчасно та належним чином у встановленому законом порядку відповідно до вимог статті 128 ЦПК України. Причини неявки суду не повідомила, заяву про розгляд справи за її відсутності та відзив на позовну заяву суду не надала. У зв`язку з цим суд прийняв рішення про заочний розгляд справи.
Відповідно до частини другої статті 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд, повно та всебічно дослідивши надані докази, встановив наступне.
Судом встановлено, що 30 листопада 2024 року АТ «Акцент-Банк» та відповідачка за допомогою електронного підпису підписали заяву про надання послуги «Швидка готівка» № ABH0CT155101732959786611, у якій визначено істотні умови кредитування, а саме: тип кредиту - строковий кредит, вид кредиту - кредит на споживчі потреби; сума кредиту 24000 грн, строк кредитування 36 міс, процентна ставка 75% на рік, загальна сума до повернення з урахуванням суми кредиту, відсотків та комісій становить 61168,23 грн.
Згідно з графіком платежів суми платежів розраховані на 36 місяців, розмір щомісячного платежу за кредитом 1699,1 грн, дата останнього платежу 29 листопада 2027 року.
Крім того, в матеріалах справи наявний паспорт споживчого кредиту (інформація, яка надається споживачу до укладення договору про споживчий кредит (стандартизована форма)), у якому містяться аналогічні умови щодо розміру, строку кредиту, процентів та загальні витрати за кредитом.
Позивач свої зобов`язання за договором виконав у повному обсязі, надавши відповідачу кредитні кошти у сумі 24000 грн, що підтверджується розрахунком заборгованості за кредитним договором та випискою за кредитним договором.
З наданої позивачем виписки вбачається, що за період з 30 листопада 2024 року по 25 грудня 2025 року відповідачкою внесено платежів за кредитним договором у загальній сумі 6817,37 грн.
Окрім того, суд встановив, що позивачем надано виписку за картковим рахунком відповідачки за період з 30.11.2024 по 24.12.2025.
Відповідачка належним чином не виконувала свої зобов`язання за договором, внаслідок чого, виникла прострочена заборгованість, яка станом на 25 грудня 2025 року складає 36707,66 грн, з яких: 20700,69 грн залишок заборгованості за тілом кредиту, 2295,07 грн - залишок заборгованості за тілом кредиту (прострочений); 1165,12 грн заборгованість за процентами на поточну заборгованість; 11281,25 грн залишок заборгованості за процентами на прострочену заборгованість.
Інші докази, на підставі яких суд може встановити факти, що стосуються обставин справи, що розглядається, у суду відсутні.
Отже, суд всебічно та повно дослідивши докази на підтвердження вимог та заперечень позивача і відповідача, приходить до наступних висновків.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно зі статтею 1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками (стаття 1046 ЦК України).
Якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу (частина друга статті 1050 ЦК України).
Згідно з пунктом 5 частини 1 статті 3 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.
Відповідно до частини третьої статті 11 Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
У справі, що розглядається судом встановлено, що 30 листопада 2024 року АТ «Акцент-Банк» та відповідачка за допомогою електронного підпису підписали заяву про надання послуги «Швидка готівка» № ABH0CT155101732959786611, у якій визначено істотні умови кредитування, а саме: тип кредиту - строковий кредит, вид кредиту - кредит на споживчі потреби; сума кредиту 24000 грн, строк кредитування 36 міс, процентна ставка 75% на рік, загальна сума до повернення з урахуванням суми кредиту, відсотків та комісій становить 61168,23 грн.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26 травня 2020 року у справі №638/13683/15-ц, зазначила, що частина десята статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів, встановлювала обов`язковий досудовий порядок врегулювання питання дострокового повернення коштів за договором про надання споживчого кредиту. Отже, звернення до суду з позовом про дострокове повернення коштів за договором про надання споживчого кредиту не замінює визначений вказаним Законом порядок. Якщо кредитодавець звертається до суду з таким позовом, не виконавши вимоги частини десятої статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» у редакції, чинній до 10 червня 2017 року, не дотримавши передбачений зазначеним договором порядок, який не має погіршувати порівняно із цим Законом становище споживача, то в останнього, як у позичальника, відсутній обов`язок достроково повернути кошти за договором про надання споживчого кредиту, а у суду відсутня підстава для задоволення відповідного позову у частині, яка стосується дострокового стягнення коштів за таким договором.
Враховуючи, що положення частини десятої статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» у редакції, чинній до 10 червня 2017 року, містила положення про застосування обов`язкового досудового врегулювання питання дострокового повернення коштів за договором про надання споживчого кредиту, втратили чинність, відтак після 10 червня 2017 року на ці правовідносини почала поширюватися частина четверта статті 16 Закону України «Про споживче кредитування».
Відповідно до ч. 4 ст. 16 ЗУ «Про споживче кредитування» у разі затримання споживачем сплати частини споживчого кредиту та/або процентів щонайменше на один календарний місяць, а за споживчим кредитом, забезпеченим іпотекою, та за споживчим кредитом на придбання житла - щонайменше на три календарні місяці кредитодавець має право вимагати повернення споживчого кредиту, строк виплати якого ще не настав, в повному обсязі, якщо таке право передбачене договором про споживчий кредит.
Кредитодавець зобов`язаний у письмовій формі повідомити споживача про таку затримку із зазначенням дій, необхідних для усунення порушення, та строку, протягом якого вони мають бути здійснені.
Якщо кредитодавець відповідно до умов договору про споживчий кредит вимагає здійснення платежів, строк сплати яких не настав, або повернення споживчого кредиту, такі платежі або повернення споживчого кредиту здійснюються споживачем протягом 30 календарних днів, а за споживчим кредитом, забезпеченим іпотекою, та за споживчим кредитом на придбання житла - 60 календарних днів з дня одержання від кредитодавця повідомлення про таку вимогу. Якщо протягом цього періоду споживач усуне порушення умов договору про споживчий кредит, вимога кредитодавця втрачає чинність.
У справі, яка розглядається, судом встановлено, що відповідно до заяви про надання послуги «Швидка готівка» № ABH0CT155101732959786611, у якій визначено істотні умови кредитування, строк кредитування становить 36 міс.
Суд, вивчивши заяву клієнта про надання послуги «Швидка готівка» № ABH0CT155101732959786611 та Графіку погашення кредиту, які за твердженням позивача складають кредитний договір, встановив, що вони не містять умов, які б надавали кредитодавцю право вимагати повернення споживчого кредиту, строк виплати якого ще не настав, в повному обсязі.
Отже, за умовами договору сторони встановили строк кредитування до 29 листопада 2027 року, однак 26 грудня 2025 року АТ «Акцент-Банк» достроково звернувся в суд із позовом, в якому просить стягнути з відповідачки ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором у розмірі 36707,66 грн.
Разом з тим, матеріали справи не містять належних та допустимих доказів того, що за умовами кредитного договору кредитодавець має право вимагати повернення споживчого кредиту, строк виплати якого ще не настав, в повному обсязі, а також не містять доказів направлення банком вимоги про дострокове повернення кредиту відповідачці.
Отже, позивач не надав належних доказів виконання вимог про дострокове повернення кредиту встановлених ч. 4 ст. 16 Закону України «Про споживче кредитування», тож відсутні підстави для дострокового стягнення із відповідачки усієї суми заборгованості за кредитним договором.
Отже, позовні вимоги в частині стягнення заборгованості із ОСОБА_1 є обґрунтованими в частині суми 2295,07 грн - залишок заборгованості за тілом кредиту (прострочений), та за нарахованими процентами у сумі 12446,37 грн, усього 14741 грн 44 коп., яка утворилася станом на 25.12.2025.
Позивач також просить стягнути із ОСОБА_1 пеню у розмірі 1265 грн 53 коп. З цього приводу суд зазначає наступне.
Відповідно до наданого позивачем розрахунку пеня була нарахована за період з 30.04.2025 по 25.12.2025.
Відповідно до Закону України від 15.03.2022 № 2120-IX "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану", розділ "Прикінцеві та перехідні положення" ЦК України доповнено пунктом 18, який передбачає, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється, зокрема, від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24.02.2022 за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022 на всій території України введено воєнний стан, строк якого неодноразово продовжувався і який безперервно триває з 24.02.2022 до теперішнього часу.
Згідно з частинами 1, 2 ст. 4 ЦК України основу цивільного законодавства України становить Конституція України. Основним актом цивільного законодавства України є Цивільний кодекс України. Актами цивільного законодавства є також інші закони України, які приймаються відповідно до Конституції України та цього Кодексу. Якщо суб`єкт права законодавчої ініціативи подав до Верховної Ради України проект закону, який регулює цивільні відносини інакше, ніж цей Кодекс, він зобов`язаний одночасно подати проект закону про внесення змін до Цивільного кодексу України. Поданий законопроект розглядається Верховною Радою України одночасно з відповідним проектом закону про внесення змін до Цивільного кодексу України.
Таким чином, усі закони України, які є актами цивільного законодавства, повинні відповідати ЦК України.
У Рішенні Конституційного Суду України від 13 березня 2012 року у справі № 5-рп/2012 вказано: «Виходячи з наведеного Конституційний Суд України вважає, що невідповідність окремих положень спеціального закону положенням Кодексу не може бути усунена шляхом застосування правила, за яким з прийняттям нового нормативно-правового акта автоматично призупиняє дію акт (його окремі положення), який був чинним у часі раніше. Оскільки Кодекс є основним актом цивільного законодавства, то будь-які зміни у регулюванні однопредметних правовідносин можуть відбуватися лише з одночасним внесенням змін до нього відповідно до порядку, встановленого абзацом третім частини другої статті 4 Кодексу».
Таким чином, ЦК України має вищу юридичну силу, тому до цих правовідносин підлягає застосуванню положення пункту 18 «Прикінцевих та перехідних положень» Цивільного кодексу України, а не Закону України «Про споживче кредитування».
Отже, вимоги позивача в частині стягнення з ОСОБА_1 пені задоволенню не підлягають.
Згідно з частинами першою та другою статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
При поданні позовної заяви позивачем сплачений судовий збір в сумі 3028 грн. 00 коп, що документально підтверджено випискою про зарахування судового збору.
Оскільки позовні вимоги АТ «Акцент-Банк» підлягають задоволенню частково, то відповідно до пункту 1 частини 2 статті 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у сумі 972 грн 84 коп.
На підставі вище викладеного, керуючись статтями 1049, 1054, 1055, 1056-1 Цивільного кодексу України, суд, -
В И Р І Ш И В:
Позовні вимоги Акціонерного товариства «Акцент-Банк» до ОСОБА_1 про стягнення суми заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Акцент-Банк» суму заборгованості за Договором № ABH0CT155101732959786611 від 30 листопада 2020 року у розмірі 14741 грн 44 коп. (чотирнадцять тисяч сімсот сорок одна грн. 44 коп.), в іншій частині позовних вимог відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Акцент-Банк» судовий збір, сплачений позивачем при подачі позову до суду у розмірі 972 грн 84 коп.
Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня виготовлення повного тексту рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Відомості щодо учасників справи:
Позивач: Акціонерне товариство «Акцент-Банк», код ЄДРПОУ 14360080, адреса місцезнаходження: 49074, м. Дніпро, вул. Батумська, буд. 11.
Відповідач: ОСОБА_1 , дата народження ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса реєстрації місця проживання: АДРЕСА_1 .
Повний текст судового рішення складено 15 жовтня 2026 року.
Суддя Т. В. Заварза