Справа № 953/8946/23
н/п 2/953/5219/26
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
09 жовтня 2026 року Київський районний суд м. Харкова у складі:
судді Єфіменко Н.В.,
за участі секретаря Лущан В.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Комунального підприємства «Харківські теплові мережі» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за опалення та гарячу воду,
встановив:
25 вересня 2023 року КП «Харківські теплові мережі» (далі: позивач) звернулось з позовом про стягнення з ОСОБА_1 (далі: відповідач-1), ОСОБА_2 (далі: відповідач-2) заборгованості за опалення та гарячу воду в сумі 55 117,09 грн.
В обґрунтування заявленої вимоги позивач посилався на надання послуг з теплопостачання та гарячого водопостачання у м. Харкові, реєстрацію відповідачів у кв. АДРЕСА_1 та, відповідно, отримання останніми вказаних послуг. Внаслідок неповної та несвоєчасної сплати послуг за відповідачами утворилась заборгованість за період з 01.11.2026 по 31.01.2022 у розмірі 55 117,09 грн., у зв`язку з цим, позивач вирішив звернутись до суду з даним позовом за захистом своїх прав та законних інтересів.
04.12.2023 заочним рішенням Київського районного суду м. Харкова солідарно стягнута з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь КП «Харківські теплові мережі» заборгованість за опалення та гарячу воду у розмірі 55 117,09 грн. та витрати зі сплати судового збору у розмірі 1 342 грн. з кожного.
21.05.2026 відповідачем-2 подана заява про витребування у позивача обґрунтування тарифів та списки мешканців квартир в будинках АДРЕСА_2 , АДРЕСА_3 , АДРЕСА_4 , АДРЕСА_5 , які сплачували за гарячу воду як за холодну за її не відповідності необхідній температурі.
16.07.2026 ухвалою Київського районного суду м. Харкова вищевказане заочне рішення скасоване.
08.06.2026 відповідачем-2 подана заява про поворот виконання рішення. В обґрунтування заяви відповідач-2 посилалась на стягнення з відповідача-1 за заочним рішенням заборгованості у сумі 1 589,77 грн.
17.08.2026 відповідачем-2 подана заява про ухвалення додаткового рішення у справі №953/8946/23, провадження 2-п/953/106/26. Відповідач просила вирішити питання про розподіл судових витрат.
08.06.2026 відповідачем-2 подана заява про застування строків позовної давності.
30.07.2026 до суду надійшли пояснення позивача, з яких вбачається, що заборгованість за період з квітня 2017 по 01 січня 2022 складає 46 374,30 грн.
08.10.2026 відповідачем-2 подане клопотання про залучення до участі у справі усіх співвласників кв. АДРЕСА_1 , а саме: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5
08.10.2026 відповідачем-2 подані додаткові докази у справі.
До судового засідання сторони, належним чином повідомлені про дату, час та місце судового розгляду, не з`явились. Представник позивача та відповідач-2 подали заяви про розгляд справи за своєї відсутності. Відповідач-1 причину неявки не сповістив.
Згідно ч.1 ст.223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Відповідно до ч.4 ст.12 ЦПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Розгляд справи за відсутності сторін та учасників справи, щодо яких наявні відомості повідомлення про явку в суд не є порушенням ст.129 Конституції України та ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод про доступ до правосуддя.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності учасників справи.
Судом встановлені наступні факти та відповідні ним правовідносини:
Комунальне підприємство «Харківські теплові мережі» є виконавцем послуг з централізованого теплопостачання та підігріву гарячої води в житловому фонді комунальної власності територіальної громади м. Харкова, що підтверджено свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи, постановою НКРЕКП №448 від 30.03.2017, рішеннями виконавчого комітету Харківської міської ради №1407 від 23.12.1993, №946 від 30.09.2003,№1186 від 20.12.2006.
Відповідачі зареєстровані у кв. АДРЕСА_1 , що підтверджено довідкою про зареєстрованих у житловому приміщенні осіб від 14.08.2023.
Як вбачається з відомостей про нарахування та оплату за послуги з теплопостачання з урахуванням періоду платежу, внаслідок неповної та несвоєчасної сплати послуг за особовим рахунком НОМЕР_1 на ім`я ОСОБА_1 утворилась заборгованість у розмірі у розмірі 55 117,09 грн.
Під час виконання заочного рішення Київського районного суду м. Харкова з відповідача-1 списано 1 589,77 грн., що підтверджено платіжною інструкцією від 14.04.2026.
З долучених відповідачем-2 актів-претензій від власника кв. АДРЕСА_6 щодо якості надання послуг з постачання гарячої води у червні, вересні, жовтні, листопаді 2019 та січні, березні, червні, лютому 2020 , а також у квітні 2021.
Заборгованість на час розгляду справи за період з 01.11.2016 по 31.12.2021 складає 54 875,89 грн., що підтверджено відомостями про нарахування та оплату за послуги з теплопостачання з урахуванням періоду платежу.
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступного:
Щодо стягнення заборгованості за опалення та гарячу воду.
Згідно ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно ч.1 ст.11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.
Як передбачено, ч.1, ч.2 ст.509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання цього обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст.11 цього Кодексу.
Згідно ст.525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається.
Відповідно до ст.68 ЖК України споживачі комунальних послуг повинні своєчасно вносити плату за комунальні послуги.
Статтею 64 ЖК України передбачено, що члени сім`ї наймача, які проживають разом з ним, користуються усіма правами і несуть усі обов`язки, що випливають з договорів найму жилого приміщення. Повнолітні члени сім`ї несуть солідарну відповідальність за зобов`язаннями.
Згідно ч.1 ст.509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо), або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.
Відповідно до ст.526 ЦК України, зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно ч.1 ст.610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).
Судом встановлено, що відповідачі зареєстровані кв. АДРЕСА_1 та, відповідно, є користувачами послуг, що надає позивач. Внаслідок неповної та несвоєчасної сплати послуг у них утворилась заборгованість за послугу з постачання теплової енергії за період з 01.11.2016 по 31.01.2022 у сумі 54 875,89 грн.
Доказів того, що відповідачі у встановленому законом порядку від споживання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води відмовились, звертались до позивача щодо невиконання ним своїх зобов`язань з постачання послуг або надання неякісних послуг, як і доказів відсутності боргу перед позивачем суду не надано.
Зазначене свідчить про неналежне виконання відповідачами зобов`язань, а тому порушує право позивача на одержання плати за надані послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води за вказаною адресою.
Відповідачем-2 подана заява про застосування строку позовної давності до спірних правовідносин.
Відповідно до ст.256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до відповідальності після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Інститут позовної давності виконує кілька завдань, у тому числі забезпечує юридичну визначеність та остаточність, запобігаючи порушенню прав відповідачів, які можуть трапитись у разі прийняття судом рішення на підставі доказів, що стали неповними через сплив часу.
Згідно з ст.257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Відповідно до ст.253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.
За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила, що передбачено ч.1 ст.261 ЦК України.
Початок перебігу строку позовної давності збігається з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.
У відповідно до ч.4 ст.267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові.
Відповідно до ч.3 ст.267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.
Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 №211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (із змінами і доповненнями, внесеними постановами Кабінету Міністрів України) введено з 12.03.2020 на всій території України карантин. Запроваджені обмежувальні заходи щодо протидії поширенню коронавірусу COVID-19, які безпосередньо впливають на виконання державою своєї соціальної, економічної, правозахисної функцій, було введено певні обмеження прав та свобод людини і громадянина. Строк карантину неодноразово продовжувався.
Законом України №530-ІХ від 17.03.2020 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» введення карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, віднесено до форс-мажорних обставин, про що зазначено у ч.2 ст.14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати».
Законом України №540-IX від 30.03.2020 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнено, зокрема, п.12 наступного змісту: «Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені ст. 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину».
Вказаний Закон набрав чинності 02.04.2020.
У пункті 12 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України у редакції Закону України від 30.03.2020 №540-IX перелічені всі статті цього Кодексу, які визначають строки позовної давності. І всі ці строки продовжено для всіх суб`єктів цивільних правовідносин на строк дії карантину у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19).
Подібний висновок висловлено у постановах Верховного Суду від 07.09.2022 у справі №679/1136/21 (провадження №61-5238св22), від 19 квітня 2023 року у справі №199/782/21 (провадження №61-1323св23), від 31.05.2023 у справі №938/632/20 (провадження №61-16716св21).
З цього випливає, що у разі закінчення строку, який припадає на період дії карантину, такий строк продовжується до закінчення дії карантину.
У спірних правовідносинах обов`язок споживачів сплачувати за надані позивачем послуги є щомісячним. Отже, позовна давність до вимог про стягнення заборгованості, що існували в межах трирічного строку до дня набрання чинності згаданим Законом №540-IX - 02.04.2020, тобто зі строком виконання з 02.04.2017, вважається такою, що не спливла.
За таких обставин, з огляду на зроблену відповідачем-1 заяву про застосування строку позовної давності, суд заявлені позовні вимоги про стягнення заборгованості з централізованого опалення та постачання гарячої води задовольняє частково, стягує з відповідачів на користь позивача заборгованість за період з 02.04.2017 по 31.01.2022 в сумі 46 374,30 грн.
Посилання відповідача-2 на не залучення до участі у справі усіх співвласників кв. АДРЕСА_1 , з огляду на положення ст.543 ЦК, є безпідставні.
Як вбачається з відомостей про нарахування та оплату за послуги з теплопостачання з урахуванням періоду платежу у червні, вересні, жовтні, листопаді 2019 та січні, березні, червні, лютому 2020, а також у квітні 2021 нарахування за гарячу воду не здійснювалось, а тому посилання відповідача-2 на акти-претензії від власника кв. АДРЕСА_6 щодо якості надання послуг з постачання гарячої води, судом не беруться до уваги.
За наявності заборгованості підстави для повороту виконання рішення відсутні.
Клопотання відповідача-2 про витребування у позивача додаткових доказів, за не надання доказів неможливості самостійно отримати такі докази, що передбачено ч.1 ст.84 ЦПК України, а також за відсутності підстав, з яких випливає, що цей доказ має відповідна особа, задоволенню не підлягає.
Згідно зі ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Ціна позову становить 55 117,09 грн., з яких задоволено - 46 374,30 грн.
При зверненні до суду позивачем сплачений судовий збір у розмірі 2 684 грн.
Таким чином, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір пропорційно задоволених вимог у розмірі 2 258,26 грн.
Враховуючи неявку до судового засідання всіх учасників справи, відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Керуючись ст. 2, 4, 5, 12, 76,141, 164, 206, 263-265, 280-283 ЦПК України, суд,
ухвалив:
Позовну заяву Комунального підприємства «Харківські теплові мережі» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за опалення та гарячу воду, - задовольнити частково.
Стягнути солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь Комунального підприємства «Харківські теплові мережі» заборгованість за постачання теплової енергії у розмірі 46 374 (сорок шість тисяч триста сімдесят чотири) грн. 30 коп.
Стягнути у рівних частках з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь Комунального підприємства «Харківські теплові мережі» витрати зі сплати судового збору у розмірі 2 258 (дві тисячі двісті п`ятдесят вісім) грн. 26 коп., - по 752 (сімсот п`ятдесят дві) грн. 75 коп.
В іншій частині позову, - відмовити.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення.
Позивач: Комунальне підприємство «Харківські теплові мережі», ЄДРПОУ 31557119; 61005, м. Харків, вул. Мефодіївська, буд.11.
Відповідач-1: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_7 ;
Відповідач-2: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , АДРЕСА_7 .
Повний текст рішення складений 14.10.2026.
Суддя Н.В. Єфіменко