Справа № 635/3890/26
Провадження № 2/635/5518/2026
ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 жовтня 2026 року сел. Покотилівка
Харківський районний суд Харківської області у складі:
головуючого судді Базова О.В.,
з участю секретаря Макаренко С.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження в приміщенні Харківського районного суду Харківської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Липецької сільської ради про визнання права власності,
ВСТАНОВИВ:
До Харківського районного суду Харківської області звернулася з позовом представник позивача ОСОБА_1 адвокат Проніна В.М. до Липецької сільської ради про визнання права власності. В обгрунтування позову зазначила, що 22.06.1990 року між бабусею позивача та позивачем укладено договір дарування, за яким остання набула у власність житловий будинок, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 . Звернувшись до державного реєстратора з метою оформлення своїх прав, позивач отримала відмову в проведенні реєстраційних дій у зв`язку з тим, що подані документи не дають змоги встановити набуття речових прав на нерухоме майно. Підставою для такої відмови стало те, що під час посвідчення договору дарування від 22 червня 1990 року нотаріусом Першої Харківської районної державної нотаріальної контори Абраменко Т.А була допущена технічна описка, а саме, номер відчужуваного будинку помилково зазначено як «19» замість правильного «9».
ІНФОРМАЦІЯ_1 бабуся позивача померла. У зв`язку з чим, а також з огляду на те, що нотаріус ОСОБА_2 припинив нотаріальну діяльність і наразі не є нотаріусом, а Харківський обласний державний нотаріальний архів, куди передано документи на зберігання, не має повноважень вносити зміни до текстів посвідчених договорів. За таких обставин, вичерпавши всі передбачені законом позасудові механізми підтвердження та реєстрації свого права власності, позивач змушена звернутися за його захистом до суду.
Ухвалою Харківського районного суду Харківської області від 23.04.2026 провадження у вищевказаній цивільній справі відкрито в порядку загального позовного провадження.
Ухвалою Харківського районного суду Харківської області від 24.08.2026 закрито підготовче провадження, справу призначено до судового розгляду.
Представник позивача у судове засідання не з`явився, надав клопотання про розгляд справи у його відсутність, позовні вимоги підтримує у повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені у позові. Не заперечував проти заочного розгляду справи.
Відповідач у судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, у тому числі шляхом публікації оголошень на офіційному веб-порталі "Судова влада України", про причини неявки не повідомив, відзив не надав.
Відповідно до вимог ч. 3 ст. 223 ЦПК України у разі неявки учасника справи, який належним чином повідомлений про судове засідання, без поважних причин або без повідомлення причин неявки, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи, враховуючи позицію Верховного Суду у справі № 911/3142/12 від 18.03.2021, відповідно до якої направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду.
Враховуючи вищевикладене та наявність одночасного існування умов, передбачених ч.1 ст. 280 ЦПК України, суд вважає за необхідне провести заочний розгляд справи.
Враховуючи неявку сторін у судове засідання, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Відповідно до положень ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Згідно зі ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
У відповідності до ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, крім випадків, встановлених ст. 82 ЦПК України. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно із практикою Європейського суду з прав людини за своєю природою змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і відповідно - правомочностей головних суб`єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об`єктивно призводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов`язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, - із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.
Відповідно до ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Суд сприяє всебічному та повному з`ясуванню обставин по справі, роз`яснює їх права та обов`язки, попереджує про наслідки вчинення або не вчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їх прав у випадках передбачених цим Кодексом.
Відповідач не надав суду заперечень на позов та будь-яких доказів на їх підтвердження.
Суд, оцінюючи, належність, допустимість й достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, які містяться в матеріалах справи, приходить до наступних висновків.
Згідно витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію шлюбу щодо підтвердження дошлюбного прізвища №0[телефон приховано] від 23.07.2024 року, ОСОБА_1 після реєстрації шлюбу змінила прізвище на « ОСОБА_3 », про що 05.07.1983 Виконавчим комітетом Глибоцької сільської ради Харківського району Харківської області зробленовідповідний актовий запис №19.
Відповідно до свідоцтва про розірвання шлюбу серії НОМЕР_1 виданого Відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Харківського районного управління юстиції у Харківській області від 08.07.2013 шлюб між ОСОБА_4 і ОСОБА_5 розірвано, та позивачем повернуто дошлюбне прізвище « ОСОБА_6 », про що зроблено відповідний актовий запис №92.
Згідно укладеного договору дарування від 22.06.1990 року ОСОБА_7 подарувала, а ОСОБА_8 прийняла у дар житловий будинок з надвірними будівлями, що знаходиться в АДРЕСА_1 . Договір посвідчений державним нотаріусом Першої Харківської районної державної нотаріальної контори Абраменко Т.А. та зареєстрований в реєстрі за №3-2043 від 22.06.1990 року.
Як вбачається з тексту договору дарування від 22.06.1990 року, відчужуваний житловий будинок з надвірними будівлями належав дарувальнику ОСОБА_9 на підставі запису в погосподарській книзі Глибоковськоїсільської Ради народних депутатів за №1/65, що на момент укладання правочину підтверджувалося довідкою виконавчого комітету Глибоковської сільської Ради народних депутатів від 12.06.1990 року за №253.
Відповідно до свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 виданого Першим відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції від 03.08.2024 ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 померла у Харківській області, Харківського району, селищі Глибоке, про що зроблено відповідний актовий запису №10.
Згідно з відповіді з Єдиного державного демографічного реєстру №809276 від 26.09.2024, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , з 07.06.1990 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .
Згідно записів погосподарської книги №05 Глибоковської сільської Ради Народних депутатів за 1991-1995 р.р., номер об`єкта господарського обліку №222, головою домогосподарства житлового будинку з надвірними будівлями за адресою: АДРЕСА_1 є ОСОБА_8 .
Згідно записів погосподарської книги №05 Глибоковськоїсільської Ради Народних депутатів за 1996-2000 р.р., номер об`єкта погосподарського обліку №231 (номер по земельнокадастровій книзі №163), головою домогосподарства житлового будинку з надвірними будівлями за адресою: АДРЕСА_1 є ОСОБА_8 .
Відповідно до рішення виконавчого комітету Глибоківськоїсільської ради Харківського району Харківської області №237 від 28.09.1999 року «Про передачу у приватну власність земельної ділянки, що знаходиться в АДРЕСА_1 для обслуговування житлового будинку гр. ОСОБА_5 », позивачу безоплатно передано у приватну власність земельну ділянку загальною площею 0,166 га, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , для обслуговування житлового будинку, та вирішено видати державний акт на право приватної власності на землю.
Рішенням державного реєстратора прав на нерухоме майно №74612935 від 16.08.2024 року, позивачу відмовлено в проведенні реєстрації права власності на житловий будинок, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , на підставі того, що подані документи не дають змоги встановити набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяження.
Надаючи правову оцінку обставинам справи суд звертає увагу на таке.
Положеннями ст. 120, ст. 121, ст. 123 ЦК Української РСР, чинними на час набуття права на спірний об`єкт нерухомості, право власності на індивідуальні будинки в сільській місцевості визначалося за правилами колгоспного двору.
Відповідно до роз`яснень, викладених у пункті 6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 1995 року №20 «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності», спори щодо майна колишнього колгоспного двору, яке було придбане до 15 квітня 1991 року, мають вирішуватися за нормами, що регулювали власність цього двору, а саме: а) право власності на майно, яке належало колгоспному двору і збереглося після припинення його існування, мають ті члени двору, котрі до 15 квітня 1991 року не втратили права на частку в його майні. Такими, що втратили це право, вважаються працездатні члени двору, які не менше трьох років підряд до цієї дати не брали участі своєю працею і коштами у веденні спільного господарства двору; б) розмір частки члена двору визначається виходячи з рівності часток усіх його членів, включаючи неповнолітніх та непрацездатних. Особам, які вибули з членів двору, але не втратили права на частку в його майні, вона визначається виходячи з того майна двору, яке було на час їх вибуття і яке збереглося.
Порядок ведення погосподарського обліку в сільських радах визначався вказівками з ведення книг погосподарськогообліку в сільських радах народних депутатів, затвердженими наказом Центрального статистичного управління СРСР від 13 квітня 1979 року № 112/5 (далі - вказівки № 112/5), а згодом - аналогічними вказівками з ведення погосподарського обліку в сільських радах народних депутатів, затвердженими Центральним статистичним управлінням СРСР 12 травня 1985 року за № 5-24/26, та вказівками по веденню погосподарського обліку в сільських радах народних депутатів, затвердженими постановою Державного комітету статистики СРСР від 25 травня 1990 року № 69 (далі - вказівки № 69).
Згідно із зазначеними нормативними актами погосподарські книги є особливою формою статистичного обліку, що здійснюється в УРСР із 1979 року. В погосподарських книгах при визначенні року побудування зазначається рік введення в експлуатацію будинку. Тобто записи у погосподарськихкнигах визнавались як акти органів влади (публічні акти), що підтверджують право приватної власності.
Так, за приписами пункту 62 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій державними нотаріальними конторами Української PCP, підтвердженням приналежності будинку, який знаходиться в сільському населеному пункті, можуть бути відповідні довідки виконавчого комітету сільської Ради депутатів трудящих, які видавалися в тому числі і на підставі записів у погосподарських книгах, які є особливою формою статистичного обліку, що здійснюється в Україні (УРСР) із 1979 року.
На виконання постанови Ради Міністрів УРСР від 11 березня 1985 року № 105 у 1985-1988 роках сільськими, селищними, районними Радами народних депутатів ухвалювалось рішення щодо оформлення права власності та реєстрації будинків у бюро технічної інвентаризації за даними погосподарськихкниг сільських, селищних Рад із додатками списків громадян, яким ці будинки належали.
При вирішенні питання щодо визнання права власності на житлові будинки, споруди у порядку спадкування, підлягають з`ясуванню та оцінюються судом записи у погосподарськихкнигах, ухвалені органами місцевого самоврядування рішення про оформлення права власності громадян на будинки, технічний паспорт на будівлі, документи про відведення в установленому порядку земельних ділянок під забудову тощо.
Згідно ст. 31 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» для проведення державної реєстрації прав власності на індивідуальні (садибні) житлові будинки, садові, дачні будинки, господарські (присадибні) будівлі і споруди, прибудови до них, що були закінчені будівництвом до 5 серпня 1992 року та розташовані на територіях сільських, селищних, міських рад, якими відповідно до законодавства здійснювалося ведення погосподарського обліку, і щодо зазначених об`єктів нерухомості раніше не проводилася державна реєстрація прав власності, подається виписка із погосподарської книги, надана виконавчим органом сільської ради (якщо такий орган не створений - сільським головою), селищної, міської ради або відповідною архівною установою.
Згідно ч. 1 ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом.
Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Положеннями ст.16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу та встановлено перелік способів захисту цивільних прав та інтересів.
У відповідності до ст. 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Згідно ч. 1 ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
Статтею 328 ЦК України визначено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Згідно норм статті 334 ЦК України право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно ст. 392 ЦК України, власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
Таким чином, системний аналіз наведених положень закону дозволяє дійти висновку, що право особи, яка володіє нерухомим майном, втім не може підтвердити своє право власності на нього перед третіми особами, може бути захищене шляхом визнання за нею такого права в судовому порядку.
За таких обставин, враховуючи встановлені судом обставини справи, зокрема, що позивач правомірно набула у власність спірний житловий будинок на підставі договору дарування від 22.06.1990 року, є головою домогосподарства за вказаною адресою, відкрито та безперервно ним володіє і користується, однак через допущену в правовстановлюючому документі технічну описку, виправлення якої в позасудовому порядку наразі об`єктивно є неможливим, позбавлена можливості зареєструвати своє право власності у встановленому законом порядку, суд приходить до висновку, що заявлені позовні вимоги є законними, обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі.
Відповідно до частини першої, пункту 1 частини другої та частини третьої статті 141 ЦПК України судові витрати у виді сплаченого позивачем судового збору суд покладає на позивача, враховуючи при цьому, що право останнього не було порушене неправомірними діями або бездіяльністю відповідачів, вирішення вимоги позову не віднесено до компетенції відповідача та участь останнього обумовлена особливістю порядку вирішення спорів подібної категорії.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 120, 121, 123 ЦК Української РСР (у редакції 1963 року), ст.ст. 15, 16, 316, 319, 328, 334, 392 ЦК України, ст. 31 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», ст.ст. 4, 12, 13, 76-81, 89, 141, 223, 247, 258, 259, 263-265, 268, 273, 280-284, 289, 354 ЦПК України, суд -
УХВАЛИВ:
Задовольнити позовні вимоги ОСОБА_1 .
Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_3 , право власності на житловий будинок з надвірними будівлями, який розташований в АДРЕСА_1 .
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Заочне рішення підлягає скасуванню, якщо судом буде встановлено, що відповідач не з`явився в судове засідання та (або) не повідомив про причини неявки, а також не подав відзив на позовну заяву з поважних причин, і докази, на які він посилається, мають істотне значення для правильного вирішення справи.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому ЦПК України, шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення, а у разі його ухвалення за відсутності учасників справи - в той же строк з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Відомості щодо учасників справи:
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_3 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1
Представник позивача: Адвокат Проніна Віра Миколаївна, РНОКПП НОМЕР_4 , місцезнаходження за адресою: м. Харків, вул. Мироносицька, буд. 62
Відповідач: Липецька сільська рада, ЄДРПОУ 04396615, місцезнаходження за адресою: Харківська область, Харківський район, с. Липці, вул. Покровська, буд. 5
Суддя Базов О.В.