ЧУГУЇВСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
__________________________________________________________________________
Справа № 636/10294/24 Провадження№ 2/636/4194/26
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 жовтня 2026 року Чугуївський міський суд Харківської області у складі: головуючого судді Гніздилова Ю.М., за участю секретаря судового засідання Селевко Т.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Чугуєві в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості за кредитним договором,
встановив:
Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості за кредитним договором № 76931354 від 03 грудня 2023 року, обґрунтовуючи свої позовні вимоги тим, що відповідач у справі добровільно не погашає суму кредиту, чим порушує умови договору, укладеного між товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Центр Фінансових рішень» та ОСОБА_1 .
Відповідно до рішення Чугуївського міського суду Харківської області від 17 вересня 2025 року позов товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія "Європейська агенція з повернення боргів"» до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволено повністю та стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінансова Компанія «Європейська агенція з повернення боргів» суму заборгованості за кредитним договором в розмірі 126180 (сто двадцять шість тисяч сто вісімдесят) 00 грн. та понесені судові витрати у розмірі 3028 грн 00 коп.
Після ухвалення вказано рішення представником відповідача подано заяву, про перегляд заочного рішення, яку задоволено, та відповідно скасовано заочне рішення та призначено справу до розгляду в загальному порядку.
Представник позивача в судове засідання не з`явився, в позовній заяві та у відповіді на відзиві просив розглядати справу за його відсутності.
Відповідач в судове засідання не з`явився, в своїй заяві просив розгляд справи провести за його відсутності в задоволені позову відмовити повністю.
Враховуючи, що в судове засідання не з`явились всі учасники справи, відповідно до ч.2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Суд, дослідивши надані сторонами докази у їх сукупності, встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини, що виникли між сторонами.
03 грудня 2023р. між ТОВ «1 Безпечне агенство необхідних кредитів та ОСОБА_1 було укладено договір позики № 76931354.
14.06.2021 між ТОВ «1 Безпечне агенство необхідних кредитів» та ТОВ «Фінансова Компанія «ЄАПБ» укладено Договір факторингу № 14/06/21, у відповідності до умов якого ТОВ «1 Безпечне агенство необхідних кредитів» передає ТОВ «ФК «ЄАПБ» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «ФК «ЄАПБ» приймає належні ТОВ «1 Безпечне агенство необхідних кредитів» права вимоги до боржників, вказаними у реєстрі боржників.
Згідно п.1.1. договору факторингу, згідно умов цього договору фактор зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату, а клієнт відступити факторові право грошової вимоги, строк виконання зобов`язань за якою настав до третіх осіб - боржників, включаючи суму основного зобов`язання, плату за позикою, процент за порушення грошових зобов`язань, право на одержання яких належить клієнту.
Перелік боржників, підстави виникнення права грошової вимоги до боржників, сума грошових вимог та інші дані зазначені у відповідних реєстрах боржників, які формуються згідно додатку №1 є невід`ємною частиною договору.
Відповідно до реєстру боржників №22 від 11.04.2024 до договору факторингу № 14/06/21 від 14.06.2021, ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло права грошової вимоги до відповідача в сумі 27155 грн., з яких: 7800 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу; 19355 грн. - сума заборгованості за відсотками;
Згідно з ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позивальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.
Позичальник умови кредитного договору не виконує, свою заборгованість по кредитному договору не погашає, що підтверджується розрахунком заборгованості.
Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відповідно до ч. 3 ст. 129 Конституції України, основними засадами судочинства є, зокрема, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно з ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до ч. 1 ст. 10 ЦПК України, суд при розгляді справ керується принципом верховенства права.
Згідно з ч. ч. 1 - 3 ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно з ч. 1 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь - які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно зі ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Під час судового розгляду вказаної справи позивачем були надані належні, допустимі, достовірні та достатні докази на підтвердження своїх позовних вимог, на підставі яких судом встановлені обставини та факти, що обґрунтовують вказані вимоги.
Позивач посилається на невиконання відповідачкою зобов`язань щодо повернення кредитних коштів та сплати процентів за користування ними.
Згідно з наданими позивачем розрахунками, заборгованість за договором позики № 76931354 становить 27 155 грн, з яких 7 800 грн - основний борг та 19 355 грн - проценти.
За кредитним договором № 36516-11/2023 заборгованість становить 19 500 грн, з яких 4 000 грн - основний борг та 15 500 грн - проценти.
За кредитним договором № 05813-12/2023 заборгованість становить 18 800 грн, з яких 4 000 грн - основний борг та 14 800 грн - проценти.
За кредитним договором № 01522-12/2023 заборгованість становить 33 425 грн, з яких 7 000 грн - основний борг та 26 425 грн - проценти.
За кредитним договором № 09380-12/2023 заборгованість становить 27 300 грн, з яких 6 000 грн - основний борг та 21 300 грн - проценти.
Таким чином, загальний розмір заявленої до стягнення заборгованості становить 126 180 грн, з яких 28 800 грн - основна сума кредитів та 97 380 грн - проценти за користування кредитними коштами.
Позивач просить стягнути зазначену заборгованість у повному обсязі та вирішити питання про розподіл судових витрат.
Дослідивши письмові матеріали справи, оцінивши надані докази в їх сукупності, суд доходить висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно зі статтями 12, 13 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, а суд розглядає справу в межах заявлених вимог та на підставі доказів, поданих учасниками справи.
Відповідно до статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги та заперечення учасників справи, а також інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
За змістом статей 77, 78 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування, а допустимими - докази, одержані в порядку, встановленому законом.
Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, установлених цим Кодексом.
Отже, саме на позивача покладається обов`язок довести не лише факт існування договірних відносин та набуття права грошової вимоги, а й обґрунтованість кожної складової заявленої до стягнення заборгованості, зокрема правомірність нарахування процентів, період їх нарахування та відповідність заявлених сум умовам договорів і вимогам законодавства.
Відповідно до статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Стаття 530 ЦК України передбачає, що якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню в цей строк.
За змістом статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.
Відповідно до частини першої статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.
Згідно з частиною першою статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов`язується надати позичальникові грошові кошти у розмірі та на умовах, установлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.
Таким чином, обов`язок позичальника повернути фактично отриману суму кредиту є самостійним елементом кредитного зобов`язання, який не залежить від правомірності та обґрунтованості нарахованих кредитором процентів.
Із наданих до суду матеріалів убачається, що позивач обґрунтовує виникнення грошових вимог п`ятьма кредитними договорами, укладеними між відповідачкою та первісними кредиторами.
Надані матеріали містять відомості про укладення відповідних договорів, передачу права грошової вимоги позивачу та розмір основної заборгованості, яку позивач зазначив у реєстрах боржників і розрахунках.
При цьому позивач визначив залишок основної заборгованості за договором № 76931354 у розмірі 7 800 грн, за договором № 36516-11/2023 - 4 000 грн, за договором № 05813-12/2023 - 4 000 грн, за договором № 01522-12/2023 - 7 000 грн, за договором № 09380-12/2023 - 6 000 грн.
Загальна сума основної заборгованості за зазначеними договорами становить 28 800 грн.
Оцінюючи надані докази в цій частині, суд виходить із того, що вимога про повернення основної суми кредитів має самостійну правову природу та безпосередньо випливає з обов`язку позичальника повернути отримані грошові кошти.
Доказів повернення відповідачкою зазначеної суми основного боргу або її погашення в інший спосіб у матеріалах справи не встановлено.
За таких обставин суд вважає доведеною вимогу позивача про стягнення основної суми заборгованості в розмірі 28 800 грн.
Водночас установлення факту існування основного боргу не звільняє суд від обов`язку окремо перевірити правові підстави та розмір заявлених до стягнення процентів.
Відповідно до статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою, зокрема внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином - відступлення права вимоги.
За змістом статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі й на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно зі статтею 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.
Саме по собі укладення договору факторингу не створює нового кредитного зобов`язання для боржника та не змінює автоматично змісту вже існуючого зобов`язання.
Новий кредитор набуває право вимагати виконання зобов`язання лише в тому обсязі та на тих умовах, які існували у первісного кредитора на момент переходу права вимоги.
Отже, відступлення права вимоги не може бути самостійною підставою для збільшення розміру заборгованості, зміни погоджених сторонами строків кредитування або нарахування платежів, які не відповідають умовам первісного договору та вимогам законодавства.
З огляду на надані позивачем договори факторингу та реєстри боржників суд у межах досліджених доказів визнає доведеним перехід до позивача права грошової вимоги щодо основної суми заборгованості за зазначеними кредитними договорами.
Водночас правомірність нарахування процентів підлягає окремій оцінці, оскільки перехід права вимоги сам по собі не підтверджує правильність розрахунку кожної складової заборгованості.
Позивач просить додатково стягнути 97 380 грн процентів за користування кредитними коштами.
Вирішуючи цю частину позовних вимог, суд виходить із такого.
За змістом частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів установлюються договором.
Аналогічне положення міститься у статті 1054 ЦК України щодо кредитних правовідносин.
Отже, право кредитора на одержання процентів не є безумовним у розумінні можливості стягнення будь-якої суми, зазначеної у розрахунку заборгованості.
Таке право має реалізовуватися відповідно до погоджених сторонами умов договору та з дотриманням установлених законодавством обмежень.
При цьому суд повинен установити не лише наявність у договорі умови про сплату процентів, а й те, за який саме період вони нараховані, за якою ставкою, на яку суму основного боргу та чи відповідає відповідний розрахунок умовам договору й законодавству.
Зазначений підхід узгоджується із загальними засадами цивільного судочинства, відповідно до яких судове рішення не може ґрунтуватися виключно на твердженнях сторони або на арифметичному підсумку, наведеному в розрахунку заборгованості.
У цій справі позивач заявив до стягнення проценти в таких розмірах: за договором № 76931354 - 19 355 грн; за договором № 36516-11/2023 - 15 500 грн; за договором № 05813-12/2023 - 14 800 грн; за договором № 01522-12/2023 - 26 425 грн; за договором № 09380-12/2023 - 21 300 грн.
Загальний розмір процентів становить 97 380 грн, що істотно перевищує сукупний розмір основного боргу, який становить 28 800 грн.
Суд наголошує, що саме по собі перевищення процентами суми основного боргу не є автоматичною підставою для відмови у стягненні процентів. Водночас за таких обставин особливого значення набуває перевірка правових підстав їх нарахування, погодженого сторонами строку кредитування та дотримання законодавчих обмежень.
Суд не може виходити виключно з того, що відповідна сума зазначена позивачем у реєстрі боржників або розрахунку заборгованості. Такі документи підлягають оцінці в сукупності з умовами відповідного кредитного договору та іншими доказами.
Відповідно до статей 76-81 ЦПК України позивач повинен надати належні докази, які дозволяють установити фактичні обставини, що підтверджують правомірність нарахування заявлених сум.
Зокрема, щодо процентів необхідно встановити період нарахування за кожним договором, застосовану процентну ставку, суму заборгованості, на яку нараховувалися проценти, а також дотримання погодженого сторонами строку кредитування.
Наявність у договорі умови про процентну ставку не звільняє кредитора від обов`язку довести правомірність нарахування конкретної суми за конкретний період.
Окремо суд ураховує правові висновки Великої Палати Верховного Суду щодо розмежування процентів за користування кредитом та наслідків прострочення виконання грошового зобов`язання.
У постанові від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування або в разі пред`явлення до позичальника вимоги відповідно до частини другої статті 1050 ЦК України.
При цьому права та інтереси кредитора в охоронних правовідносинах забезпечуються положеннями частини другої статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.
Аналогічний правовий висновок викладений Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 4 липня 2018 року у справі № 310/11534/13-ц.
Таким чином, необхідно розмежовувати: проценти, які є платою за користування кредитними коштами та нараховуються відповідно до умов договору; наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання, які визначаються законом.
Зазначені правові категорії не є тотожними, а тому кредитор не вправі без належної правової підстави продовжувати нарахування договірних процентів після припинення відповідного права.
З матеріалів справи вбачається, що кредитні договори укладалися наприкінці листопада та в грудні 2023 року, а вимоги про стягнення заборгованості ґрунтуються на розрахунках, сформованих станом на 29 квітня 2024 року.
Отже, для визначення правомірності заявлених процентів необхідно враховувати строки кредитування за кожним договором, умови щодо можливого продовження строку користування кредитом та граничні строки нарахування процентів, передбачені відповідним договором.
Сам факт наявності в договорі положень про нарахування процентів не надає кредитору права стягувати їх безстроково або всупереч обмеженням, установленим законом.
Водночас наявність у договорі погоджених умов щодо нарахування процентів після первісної дати повернення кредиту вимагає окремої правової оцінки з урахуванням змісту відповідної умови та її відповідності імперативним нормам законодавства.
Тому суд не може визнати заявлені суми процентів обґрунтованими лише з огляду на те, що вони зазначені в реєстрах боржників, переданих позивачу за договорами факторингу.
Суд також ураховує, що спірні правовідносини виникли з договорів споживчого кредитування, а тому до них застосовуються положення ЦК України та Закону України «Про споживче кредитування».
Законом України від 22 листопада 2023 року № 3498-IX було внесено зміни до законодавства у сфері споживчого кредитування, зокрема щодо визначення денної процентної ставки та обмеження її максимального розміру.
Застосування відповідних положень до конкретного кредитного договору залежить від дати його укладення, умов щодо строку кредитування та інших обставин, передбачених законом.
Отже, під час оцінки процентів за кожним договором суд повинен ураховувати не лише формально погоджену сторонами ставку, а й законодавчі обмеження, які підлягають застосуванню до відповідних правовідносин.
При цьому саме по собі посилання на договірну процентну ставку не є достатнім для висновку про правомірність стягнення всієї суми процентів, якщо не встановлено дотримання передбачених законом вимог щодо її застосування.
У цій справі позивач просить стягнути 97 380 грн процентів за п`ятьма договорами, тоді як сукупна сума основного боргу становить 28 800 грн.
З огляду на співвідношення зазначених сум суд вважає необхідним перевірити кожну складову процентної заборгованості окремо, а не виходити лише із загального підсумку, наведеного позивачем.
Обов`язок доведення правомірності нарахування процентів покладається на позивача як особу, яка заявляє відповідну вимогу.
Суд не вправі самостійно конструювати розрахунок процентів замість позивача, визначати за нього інші періоди нарахування або припускати існування правових підстав, які не підтверджені належними доказами.
Оцінюючи матеріали справи в сукупності, суд виходить із того, що доказування заборгованості складається з підтвердження декількох самостійних обставин: факту укладення договору, факту надання кредитних коштів, невиконання обов`язку з їх повернення, переходу права вимоги до позивача та правомірності визначення кожної складової заборгованості.
Доведеність однієї із зазначених обставин не означає автоматичної доведеності всіх інших.
Так, документи щодо укладення кредитних договорів і переходу права вимоги можуть підтверджувати наявність у позивача права вимагати повернення основного боргу, проте не звільняють його від обов`язку довести законність і правильність нарахування процентів.
Реєстр боржників, складений у межах договору факторингу, підтверджує зазначення відповідної грошової вимоги при переданні права вимоги, але сам по собі не змінює умов первісного кредитного договору та не надає новому кредитору більшого обсягу прав, ніж мав первісний кредитор.
За таких обставин суд повинен оцінювати розрахунок заборгованості не ізольовано, а в сукупності з первісними договорами, умовами щодо строків кредитування, положеннями про нарахування процентів та доказами, які підтверджують дотримання законодавчих обмежень.
У цій частині суд виходить із того, що позивач несе ризик недоведення обставин, на які посилається як на підставу своїх вимог.
За відсутності належного підтвердження правових підстав для стягнення всієї заявленої суми процентів суд не має достатніх підстав для задоволення відповідної частини позову в повному обсязі.
При цьому відмова у стягненні недоведеної складової процентної заборгованості не означає звільнення відповідачки від обов`язку повернути фактично отримані кредитні кошти.
Зобов`язання щодо повернення основної суми кредиту має самостійний характер і підлягає виконанню за наявності встановлених законом та договором підстав.
З урахуванням наведеного суд доходить висновку про наявність підстав для стягнення з відповідачки основної суми заборгованості за п`ятьма кредитними договорами в загальному розмірі 28 800 грн.
У задоволенні вимог про стягнення 97 380 грн процентів за користування кредитними коштами слід відмовити як у частині, щодо якої позивачем не доведено належними та достатніми доказами правомірність стягнення заявлених сум у повному обсязі.
Відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Позивачем заявлено вимоги на загальну суму 126 180 грн, з яких суд задовольняє вимоги про стягнення 28 800 грн.
Частка задоволених майнових вимог становить приблизно 22,82 % від загальної ціни позову.
Згідно з матеріалами справи позивачем сплачено судовий збір у розмірі 3 028 грн.
Таким чином, пропорційно розміру задоволених позовних вимог із відповідачки на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 691 грн 13 коп.
Інша частина судового збору залишається за позивачем відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України.
На підставі викладеного, керуючись статтями 4, 12, 13, 76-81, 89, 141, 263-265 ЦПК України, статтями 11, 509, 512, 514, 516, 526, 530, 610, 625, 1048, 1049, 1054 ЦК України, суд
ухвалив:
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитними договорами - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» заборгованість за кредитними договорами в загальному розмірі 28 800 (двадцять вісім тисяч вісімсот) гривень 00 копійок, з яких: за договором № 76931354 - 7 800 грн; за договором № 36516-11/2023 - 4 000 грн; за договором № 05813-12/2023 - 4 000 грн; за договором № 01522-12/2023 - 7 000 грн; за договором № 09380-12/2023 - 6 000 грн.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» судовий збір у розмірі 691 (шістсот дев`яносто одна) гривня 13 копійок.
У задоволенні решти позовних вимог про стягнення 97 380 (дев`яносто сім тисяч триста вісімдесят) гривень процентів за користування кредитними коштами - відмовити.
Рішення може бути оскаржено повністю або частково учасниками справи, а також особами, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їх права, свободи, інтереси та (або) обов`язки до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з дня складення його повного тексту.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.
Суддя Гніздилов Ю.М.