ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
__________________________________________________________________
П О С Т А Н О В А
Іменем України
13 жовтня 2026 року
м.Харків
справа №643/2416/17
провадження № 22-ц/818/2233/26
Харківський апеляційний суд у складі:
Головуючого: Маміної О.В.,
суддів: Тичкової О.Ю., Яцини В.Б.,
за участю секретаря: Шнайдер Д.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Харкові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: ОСОБА_3 про відшкодування шкоди, спричиненої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 адвоката Шапошнікова Ігора Євгеновича на рішення Салтівського районного суду м. Харкова від 02 грудня 2025 року, постановлене під головуванням судді Крівцова Д.А., -
в с т а н о в и в:
12.02.2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2 , третя особа: ОСОБА_3 про відшкодування шкоди, спричиненої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.
Рішенням Салтівського районного суду м. Харкова від 02 грудня 2025 року в задоволенні позовних вимог відмовлено.
В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 адвокат Шапошніков Ігор Євгенович просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Посилається на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права; зазначає, що 10.11.2016 року відносно нього буй складений протокол про адміністративне правопорушення серії АП2 № 121226, який знаходиться в матеріалах справи про адміністративне правопорушення № 643/14483/16-п, згідно з яким 19.02.2016 року близько 18:30 год. поблизу буд. № 91 по вул, Гвардійців Широнинців в м. Харкові ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом «Тоуоtа RAV-4», реєстраційний помер НОМЕР_1 , не надав перевагу у русі та змінив напрямок руху, внаслідок чого допустив зіткнення з автомобілем «ВАЗ-2110». реєстраційний номер НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_2 13.03.2017 року в порядку ст. 102 ЦПК України Позивачем надана заява з метою проведення автотехнічного дослідження у Харківському НДЕКЦ МВС України щодо ДТП скоєного ОСОБА_2 при зазначених вище обставин. Згідно з Висновком експертного дослідження № 7-ВС/17 від 17.03.2017 року, проведеного Харківським науково-дослідним експертно-криміналістичним центром за замовленням представника позивача, в даній дорожній обстановці водій автомобіля «ВАЗ-2110» ОСОБА_2 повинен був діяти відповідно до вимог п. 10.2 Правил дорожнього руху України і дорожній обстановці водій автомобіля «Тоуоtа RAV-4» ОСОБА_4 повинен відповідно до вимог п. 12.3 Правил дорожньою руху України. Технічна можливість запобігання пригоди для водія автомобіля «ВАЗ-2110» ОСОБА_2 в даній дорожній обстановці визначалася виконанням ним вимогам п. 10.2 Правил дорожнього руху України, чого у нього не було будь-яких перешкод технічного характеру. В даній дорожній обстановці технічна можливість попередження зіткнення з автомобілем «ВАЗ-2110» діями водія ОСОБА_4 не визначалася. В даній дорожній обстановці дії водія автомобіля «ВАЗ-2110» ОСОБА_2 не відповідали вимогам п. 10.2 Правил дорожнього руху України і, з технічної точки зору знаходяться в причинному зв`язку з виникненням даної дорожньотранспортної пригоди. В діях водія автомобіля «Тоуоtа RAV-4» ОСОБА_4 в даній дорожній обстановці не вбачається невідповідностей вимогам Правил дорожнього руху України, які, з технічної точки зору, знаходилися б в причинному зв`язку з виникненням даної пригоди. Таким чином, висновок №7-ВС/17 від 17.03.2017 року, складений судовим експертом Харківського НДЕКЦ МВС України Слабуновим В.В. фактично спростовує висновок №5184 від 28.09.2016 року. У цій же справі про адміністративне правопорушення міститься Висновок експертно автотехнічного дослідження № 5184 по матеріалу ДТП по факту зіткнення автомобіля «ВАЗ-2110» під керуванням водія ОСОБА_2 з автомобілем «Тоуоtа RAV-4» під керуванням водія ОСОБА_4 від 28.09.2016 року. Відповідно до висновку в даній дорожньо-транспортній ситуації перевагу в русі мав водій автомобіля «ВАЗ-2110», який рухався через перехрестя прямолінійно. В даній дорожньо-транспортній ситуації водій автомобіля «Тоуоtа RAV-4» ОСОБА_1 повинен був діяти у відповідності і вимогами п.п. 10.1 та 16.13 Правил дорожнього руху України. В даній дорожньо-транспортній ситуації водій автомобіля «ВАЗ-2110» ОСОБА_2 повинен був діяти відповідно до вимог п. 12.3 Правил дорожнього руху України. В даній дорожньо-транспортній ситуації в діях водія автомобіля «ВАЗ-2110» ОСОБА_2 невідповідностей вимогам Правил дорожнього руху України, які б знаходились, з технічної точки зору, в причинному зв`язку з виникненням даної дорожньотранспортної пригоди, не вбачається. В даній дорожньо-транспортній ситуації дії водія автомобіля «Тоуоtа RAV-4» ОСОБА_1 не відповідали вимогам п.п. 10.1 та 16.13 Правил дорожнього руху України і знаходились, з технічної точки зору, в причинному зв`язку з виникненням даної дорожньо-транспортної пригоди. Ухвалою Московського районного суду міста Харкова від 17.07.2019 року призначено по справі судову автототехнічну експертизу, провадження якої доручено експертам Дніпропетровського НДЕКЦ МВС України. Замовник вказаної експертизи відповідач ОСОБА_2 , не здійснив сплату вартості експертизи, тому Дніпропетровським науково--дослідним експертнокриміналістичним центром МВС України матеріали цивільної справи №643/144483/16-п повернуто до суду. З Висновку експерта за результатами проведеної судово автотехнічної-експертизи № 5201/24-52 від 21.11.2024 року вбачається, що у даній дорожній обстановці та з технічної точки зору, водій «ВАЗ-2110» ОСОБА_2 повинен був діяти відповідно до вимог п. 12.3 ПДР України. Тому виходячи з вищевикладеного зазначає, що оскільки висновок судового експерта для суду не є обов`язковим і оцінюється судом за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в сукупності, керуючись законом і правосвідомістю. Таким чином, суд може посилатися в рішенні на висновок експерта як на джерело відомостей, які в ньому містяться, але має зробити самостійні висновки щодо відповідних питань, що судом першої інстанції було проігноровано. Вважає, що це спричинило помилкові висновки суду першої інстанції.
Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, відповідно до вимог ч. 1 ст. 367 ЦПК України - в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до ч.1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що судом під час розгляду даної справи досліджено три висновки експерта щодо визначення вини сторін ДТП. Оскільки, висновки експертів № 5184 та № 5201/24-52 підготовлені на підставі значно більшої кількості вихідних даних, у тому числі на підставі пояснень обох учасників ДТП (позивача та відповідача), на відміну від висновку експерта № 7-ВС/17, який підготовлений на підставі виключно пояснень позивача та наданих ним вихідних даних, суд надав перевагу саме висновкам № 5184 та № 5201/24-52, згідно з якими вина відповідача у виникненні події ДТП відсутня та вказана ДТП сталась з вини позивача. Також суд звернув увагу, що відшкодування матеріальної шкоди, завданої постраждалій особі внаслідок ДТП, здійснюється в межах ліміту відповідальності страховою компанією, а за її відсутності - МТСБУ. Ураховуючи наведене, належним відповідачем в частині вимог про відшкодування матеріальної шкоди (в межах ліміту відповідальності, за вирахуванням франшизи) повинна бути страхова компанія, в якій застрахована цивільно-правова відповідальність відповідача, а в разі відсутності договору страхування вказаної відповідальності - МТСБУ. Проте будь-яких вимог до вказаних осіб позивач не пред`явив. Ураховуючи вищенаведене, суд відмовив у задоволенні позову в повному обсязі.
Такі висновки суду першої інстанції, відповідають вимогам закону та фактичним обставинам справи.
Судовим розглядом встановлено, що 10.11.2016 року був складений протокол про адміністративне правопорушення серії АП2 № 121226, який знаходиться в матеріалах справи про адміністративне правопорушення № 643/14483/16-п, згідно з яким 19.02.2016 року близько 18-30 год. поблизу буд. № 91 по вул. Гвардійців Широнинців в м. Харкові ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом «Toyota RAV-4», реєстраційний номер НОМЕР_3 , не надав перевагу в русі та змінив напрямок руху, внаслідок чого допустив зіткнення з автомобілем «ВАЗ-2110», реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_2 .
У справі про адміністративне правопорушення міститься Висновок експертного автотехнічного дослідження № 5184 по матеріалу ДТП по факту зіткнення автомобіля «ВАЗ-2110» під керуванням водія ОСОБА_2 з автомобілем «Toyota RAV-4» під керуванням водія ОСОБА_1 від 28.09.2016 року. Відповідно до висновку в даній дорожньо - транспортній ситуації перевагу в русі мав водій автомобіля «ВАЗ-2110», який рухався через перехрестя прямолінійно. В даній дорожньо - транспортній ситуації водій автомобіля «Toyota RAV-4» ОСОБА_1 повинен був діяти у відповідності з вимогами п.п. 10.1 та 16.13 Правил дорожнього руху України. В даній дорожньо - транспортній ситуації водій автомобіля «ВАЗ-2110» ОСОБА_2 повинен був діяти відповідно до вимог п. 12.3 Правил дорожнього руху України. В даній дорожньо - транспортній ситуації в діях водія автомобіля «ВАЗ-2110» ОСОБА_2 невідповідностей вимогам Правил дорожнього руху України, які б знаходились, з технічної точки зору, в причинному зв`язку з виникненням даної дорожньо - транспортної пригоди, не вбачається. В даній дорожньо - транспортній ситуації дії водія автомобіля «Toyota RAV-4» ОСОБА_1 не відповідали вимогам п.п. 10.1 та 16.13 Правил дорожнього руху України і знаходились, з технічної точки зору, в причинному зв`язку з виникненням даної дорожньо - транспортної пригоди.
Постановою Московського районного суду міста Харкова від 08.12.2016 року у справі № 643/14483/16-п, ОСОБА_1 визнано винним та закрито провадження у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ст. 124 КУпАП, у зв`язку із закінченням на момент розгляду справи строку накладення адміністративного стягнення.
Постановою Апеляційного суду Харківської області від 18.01.2017 року, постанову судді Московського районного суду міста Харкова від 08.12.2016 року - змінено. Виключено із постанови судді Московського районного суду міста Харкова від 08.12.2016 року висновок суду першої інстанції щодо винуватості позивача у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП. В іншій частині постанову судді Московського районного суду міста Харкова від 08.12.2016 року залишено без змін.
З висновку експертного дослідження № 7-ВС/17 від 17.03.2017 року, складеного на замовлення позивача, проведеного Харківським науково-дослідним експертно - криміналістичним центром вбачається, що в даній дорожній обстановці водій автомобіля «ВАЗ-2110» ОСОБА_2 повинен був діяти відповідно до вимог п. 10.2 Правил дорожнього руху України. В даній дорожній обстановці водій автомобіля «Toyota RAV-4» ОСОБА_1 повинен був діяти відповідно до вимог п. 12.3 Правил дорожнього руху України. Технічна можливість запобігання пригоди для водія автомобіля «ВАЗ-2110» ОСОБА_2 в даній дорожній обстановці визначалася виконанням ним вимог п. 10.2 Правил дорожнього руху України, для чого у нього не було будь - яких перешкод технічного характеру. В даній дорожній обстановці технічна можливість попередження зіткнення з автомобілем «ВАЗ-2110» діями водія ОСОБА_1 не визначалася. В даній дорожній обстановці дії водія автомобіля «ВАЗ-2110» ОСОБА_2 не відповідали вимогам п. 10.2 Правил дорожнього руху України і, з технічної точки зору, знаходяться в причинному зв`язку з виникненням даної дорожньо - транспортної пригоди. В діях водія автомобіля «Toyota RAV-4» ОСОБА_1 в даній дорожній обстановці не вбачається невідповідностей вимогам Правил дорожнього руху України, які, з технічної точки зору, знаходилися б в причинному зв`язку з виникненням даної пригоди. З вказаного висновку вбачається, що він підготовлений на підставі показань водія ОСОБА_1 (том 1, а.с. 48-50).
Відповідно до Висновку експерта за результатами проведення судової автотехнічної експертизи № 5201/24-52 від 21.11.2024 року, складеного Київським науково-дослідним інститутом судових експертиз, в даній дорожній обстановці та з технічної точки зору водій автомобіля «ВАЗ» ОСОБА_2 повинен був діяти відповідно до вимог п. 12.3 ПДР України. Водій автомобіля «Toyota» ОСОБА_1 повинен був керуватися та діяти відповідно до вимог п.п. 10.1 і 16.13 ПДР України. В даній дорожній обстановці та з технічної точки зору водій ОСОБА_2 не мав технічної можливості зупинити керований ним транспортний засіб до місця зіткнення з автомобілем «Toyota» та тим самим уникнути контактування шляхом застосування екстреного гальмування з моменту виявлення небезпеки для свого руху. Водій автомобіля «Toyota» ОСОБА_1 , виконуючи належним чином вимоги п.п. 10.1 і 16.13 ПДР України, мав технічну можливість уникнути дорожньо - транспортної пригоди. З причин, викладених в дослідницькій частині та з технічної точки зору, невідповідностей в діях водія автомобіля «ВАЗ» ОСОБА_2 вимогам ПДР України, які б знаходились в причинному зв`язку з подією даної ДТП, не вбачається. Дії водія автомобіля «Toyota» ОСОБА_1 не відповідали вимогам п.п. 10.1 та 16.13 ПДР України, які й знаходяться в причинному зв`язку з виникненням даної пригоди. З причин, викладених в дослідницькій частині та з технічної точки зору, право на першочерговий проїзд мав водій автомобіля «ВАЗ» ОСОБА_2 стосовно автомобіля «Toyota» (том 3, а.с. 25-34).
Власником автомобіля «Toyota RAV-4», реєстраційний номер НОМЕР_3 , є позивач, що підтверджується Свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_4 (том 1, а.с. 10).
Відповідно до товарного чеку № б/н від 16.03.2016 року, виданого ФО-П « ОСОБА_5 », вартість запчастин на автомобіль «RAV-4» склала 70345,00 грн. (том, 1 а.с. 9).
Як на підставу позовних вимог 19.02.2016 року о 18-30 год. відповідач, керуючи автомобілем «ВАЗ-21104», реєстраційний номер НОМЕР_2 , виїжджаючи на вул. Гвардійців Широнинців з прилеглої території гаражного кооперативу «Орбита», в районі будинку № 91 в м. Харкові порушив п. 10.2 Правил дорожнього руху України, в результаті чого допустив зіткнення з автомобілем «Toyota RAV-4», реєстраційний номер НОМЕР_1 , під керуванням позивача. В результаті ДТП автомобіль позивача отримав механічні пошкодження. Постановою Апеляційного суду Харківської області від 18.01.2017 року позивача визнано невинуватим у правопорушенні за ст. 124 КУпАП. Внаслідок ДТП автомобіль позивача отримав пошкодження. Відповідно до рахунку-фактури, складеного ФО-П « ОСОБА_6 » № 6 від 11.05.2016 року, а також товарного чеку від 16.03.2016 року по сплаті вартості запчастин, виданого ФО-П « ОСОБА_5 », розмір матеріальної шкоди складає 70345,00 грн. Внаслідок ДТП позивач відчув негативні емоції та переживання. Таким чином, позивачу спричинено моральну шкоду, яка виражається в моральних стражданнях. Відповідач свою вину не визнавав, що негативно відобразилось на моральному стані позивача, у зв`язку з чим позивач був вимушений звертатися за правовою допомогою до адвоката.
Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (ч. 1 ст. 4 ЦПК).
Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства (ст. 15 ЦК).
Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов`язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках (ч. 1, 2 ст. 16 ЦК).
Згідно з ч. 6 ст. 82 ЦПК України, вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
Відповідно до ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.
Положеннями ч. 2 ст. 1187 ЦК України передбачено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Відповідно до ч. 1 ст. 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: 1) шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою; 2) за наявності вини лише особи, якій завдано шкоди, вона їй не відшкодовується; 3) за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.
Відповідно до ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.
Частиною другою ст. 23 ЦК України передбачено, що моральна шкода полягає в тому числі у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів, а також у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна.
У відповідності до ч. 3 ст. 23 ЦК України, розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Згідно з ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній особі неправомірними діями, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.
Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний (постанова Великої Палати Верховного Суду від 11.10.2023 у справі № 756/8056/19).
Оскільки ДТП, внаслідок якої позивачу було спричинено матеріальну та моральну шкоду відповідачем, відбулось внаслідок взаємодії двох джерел підвищеної небезпеки.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 1188 ЦК України, позивач має право на відшкодування завданої шкоди з боку відповідача виключно у разі встановлення вини відповідача. Відшкодування проводиться в повному обсязі, якщо шкода завдана тільки з вини відповідача, та у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення - якщо шкода завдана з вини обох водіїв. За наявності вини лише позивача, шкода йому не відшкодовується.
Таким чином, доведенню підлягає вина відповідача у завданні шкоди позивачу, тобто чи доведена вина відповідача у виникненні ДТП.
Судом першої інстанції під час розгляду даної справи було досліджено три висновки експертів з приводу даної ДТП.
Відповідно до висновків експертів, а саме № 5184 та № 5201/24-52, вина відповідача у виникненні ДТП відсутня, вказана ДТП відбулась з вини позивача.
У висновку експерта № 7-ВС/17, складеного на замовлення позивача, вбачається, що у виникненні ДТП винуватий відповідач, вина позивача в цьому відсутня.
З висновку експерта № 5184 вбачається, що він проведений в межах кримінального провадження, розпочатого за фактом вказаної вище ДТП. Таким чином, експерту надавались всі необхідні для проведення експертизи матеріали кримінального провадження. З висновку експерта вбачається, що в якості вихідних даних, в тому числі, досліджувались показання позивача та відповідача.
А з висновку експерта № 5201/24-52, який підготовлений на виконання ухвали суду, постановленої в даній справі та проведений на підставі оцінки всіх наявних у справі матеріалів (доказів), в тому числі пояснень позивача та відповідача вбачається, що питання, які ставились на вирішення експертів згідно з ухвалою суду першої інстанції, були доповнені відповідно до ухвали Харківського апеляційного суду від 15.06.2021 року додатковими питаннями для надання повного та всебічного висновку.
Висновок експерта № 7-ВС/17, згідно з яким встановлено вину відповідача у виникненні ДТП був проведений на підставі обмеженої кількості вихідних даних, а саме: ксерокопії протоколу огляду місця події з схемою до нього та листа про проведення автотехнічного дослідження, в якому наведені вихідні дані для проведення експертизи та пояснення водія ОСОБА_1 , тобто позивача в даній справі. З вказаного висновку також вбачається, що показання відповідача експерту не надавались та його висновки зроблені виключно на підставі вихідних даних, зазначених позивачем, та протоколом огляду місця події.
Виходячи з вищевикладеного, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що висновки експертів № 5184 та № 5201/24-52 підготовлені на підставі значно більшої кількості вихідних даних, у тому числі на підставі пояснень обох учасників ДТП (позивача та відповідача), чого не було дотримано при складанні висновку експерта № 7-ВС/17, який підготовлений на підставі виключно пояснень позивача та наданих ним вихідних даних.
Тому ураховуючи вищенаведене, суд першої інстанції обґрунтовано надав перевагу висновкам експерта № 5184 та № 5201/24-52, згідно з якими вина відповідача у виникненні події ДТП відсутня та вказана ДТП сталась саме з вини позивача, а не висновку експерта № 7-ВС/17 з протилежними даними.
Оскільки матеріали справи не містять достатніх та належних доказів, які б підтверджували вину відповідача у виникненні ДТП, тому підстав для покладення на нього обов`язку по відшкодуванню матеріальної та моральної шкоди, завданої ДТП, не вбачається.
Виходячи з вищевикладеного судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.
Висновок суду відповідає вимогам закону та фактичним обставинам справи.
Крім того, судова колегія також погоджується з висновком суду першої інстанції, що посилання позивача на той факт, що постановою суду апеляційної інстанції від 18.01.2017 року він визнаний невинуватим у адміністративному правопорушенні, передбаченому ст. 124 КУпАП, є безпідставними. Оскільки з даної постанови вбачається, що суд апеляційної інстанції скасував постанову суду першої інстанції в частині висновків про винуватість позивача, проте не зробив власного остаточного судження з вказаного питання та залишив в силі постанову суду першої інстанції про закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення у зв`язку із закінченням строку накладення адміністративного стягнення. Таким чином, суд апеляційної інстанції не робив висновків щодо невинуватості позивача у вчиненні адміністративного правопорушення та не приймав рішення про закриття провадження у справі у зв`язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення в діях позивача.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції.
Рішення суду постановлено з дотриманням вимог матеріального та процесуального права.
Європейський суд з прав людини вказав що пункт 1статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Враховуючи викладене, судова колегія приходить до висновку, що рішення суду ухвалене з додержанням вимог матеріального та процесуального права.
Керуючись ст. ст. 367, 368, 369, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України суд, -
п о с т а н о в и в:
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 адвоката Шапошнікова Ігора Євгеновича - залишити без задоволення.
Рішення Салтівського районного суду м. Харкова від 02 грудня 2025 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення у випадках, передбачених ст. 389 ЦПК України.
Головуючий: О.В. Маміна
Судді: О.Ю. Тичкова
В.Б. Яцина