ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
__________________________________________________________________
ПОСТАНОВА
Іменем України
13 жовтня 2026 року
м. Харків
справа № 643/10142/24
провадження № 22-ц/818/2446/26
Харківський апеляційний суд у складі:
головуючого: Маміної О.В.
суддів: Тичкової О.Ю., Яцини В.Б.,
за участю секретаря: Шнайдер Д.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Харкові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженої відповідальністю «Компанія «Соллі торгівельний майданчик 1» про визнання договору недійсним та стягнення коштів за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 адвоката Таволжанського Миколи Володимировича на рішення Салтівського районного суду м. Харкова від 22 грудня 2025 року, постановлене під головуванням судді Олійника О.О.,
в с т а н о в и в:
У грудні 2024 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до Товариства з обмеженої відповідальністю «Компанія «Соллі торгівельний майданчик 1» про визнання договору недійсним та стягнення коштів.
Рішенням Салтівського районного суду м. Харкова від 22 грудня 2025 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.
Представник ОСОБА_1 адвокат Таволжанський Микола Володимирович звернувся до суду із апеляційною скаргою на вказане судове рішення, в якій просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги посилається на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права; вказує, що судом не було досліджено надані позивачем докази, не надано їм належної правової оцінки та взагалі проігноровано всі надані апелянтом пояснення і аргументи щодо суті спору. Вказує, що до сьогоднішнього дня між ОСОБА_1 та ТОВ «Компанія «Соллі торгівельний майданчик 1» не укладено жодного Договору про оренду торговельного об`єкту 17ц за адресою: АДРЕСА_1 . Відповідачем до сьогоднішнього дня не було передано Позивачу ексклюзивні права на суборенду торгового об`єкту, площею 16,0 кв.м., будівельний номер 17/ц за адресою: АДРЕСА_1 , відповідно до Договору № 1/ц від 03.06.2018 року, хоча в свою чергу Позивачем було сплачено всю суму по договору ще у 2018 році. Виходячи з вищевикладеного вважає, що рішення суду підлягає скасуванню, а позовні вимоги задоволенню.
У відзиві на апеляційну скаргу ТОВ «Компанія «Соллі торгівельний майданчик 1» просить рішення суду залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, відповідно до вимог ч. 1 ст. 367 ЦПК України - в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.
Відмовляючи у задоволені позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивач, на підставі договору суборенди, використала своє ексклюзивне право на оренду (суборенду), що передбачено спірним договором. Таким, чином суд дійшов висновку, що позивачем не було доведено належними та допустимими доказами факту введення її в оману відповідачем під час укладання спірного договору, а тому підстав для задоволення позову немає. У зв`язку з відмовою суду визнавати недійсним спірний договір відсутні підстави для задоволення вимоги про стягнення грошових коштів та моральної шкоди, оскільки вони є похідними від основної вимоги.
Висновки суду першої інстанції відповідають вимогам закону та фактичним обставинам справи.
Судовим розглядом встановлено, що власником земельної ділянки з [номер приховано]:10:002:0163, на якій розташований торгівельний об`єкт з будівельним номером АДРЕСА_2 є ТОВ «ЗЕРУС».
Торгівельний майданчик за вищевказаною адресою відповідно до договору оренди, укладеного між ТОВ «Зерус» та відповідачем №0108/1 від 01.08.2017 року знаходиться в оренді у відповідача і відповідач є оператором ринку, що підтверджується карткою обліку об`єкту торгівлі, ресторанного господарства, сфери послуг та з виробництва і переробки продуктів харчування, що видаються Департаментом підприємництва та споживчого ринку Харківської міської ради, яка міститься в матеріалах справи.
Об`єкт торгівлі, площею 16,0 кв.м., будівельний номер 17/ц, як рухоме майно знаходиться на балансі ТОВ «Зерус», яке є власником даного майна.
ТОВ «Зерус» за договором оренди №0405/3-М від 04.05.2018 року передало об`єкти торгівлі, в тому числі і об`єкт, будівельний номер у якого 17/ц ФО-П ОСОБА_2 (підтверджується відповіддю на адвокатський запит адвокату Оболонській Н.С. від 11.04.2025 року № 11/04, яка міститься в матеріалах справи).
Між ФО-П ОСОБА_2 та відповідачем було укладено договір комісії від 01.06.2018 року №0106/МС, відповідно до умов якого відповідач уклав з позивачем спірний договір №1/ц від 03.06.2018 року та прийняв від позивача грошові кошти в розмірі та на умовах, передбачених даним договором. На підтвердження виконання умов спірного договору відповідач видав на руки позивачу патент №1/ц, що підтверджує отримання позивачем ексклюзивного права на оренду торговельного об`єкту, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 .
03 червня 2018 року між ТОВ «Компанія «Соллі торгівельний майданчик 1» (Відповідач по справі, Сторона-1 по тексту Договору № 1/ц) та ОСОБА_1 (Позивач по справі, Сторона-2 по тексту Договору № 1/ц) було укладено Договір № 1/ц, відповідно до предмету якого Сторона-1 передає за плату, а Сторона-2 приймає, в порядку та на умовах, передбачених даним Договором, ексклюзивні права на суборенду торгового об`єкту, площею 16,0 кв.м., будівельний номер 17/ц, який буде отримано Стороною-1 у власність або користування в майбутньому, і буде розташований за адресою: АДРЕСА_1 , відповідно до схеми, яка міститься в додатку № 1 до договору (п.1.1 Договору № 1/ц).
У розділі 2 Договору № 1/ц сторонами було погоджено порядок передання прав та укладання договору суборенди, відповідно до якого:
2.1 Право на укладання договору суборенди об`єкту виникає у Сторони-2 після того, як Сторона-1 отримає об`єкт у власність або користування, в порядку визначеному законодавством України, і при умові здійснення Стороною-2 оплати ексклюзивних права на суборенду об`єкту, яка визначена в п. 3.1. даного договору.
2.2 В продовж 10 (десяти) робочих днів з моменту отримання Об`єкту у власність або користування, але не раніше здійснення оплати прав на суборенду Об`єкту в порядку та на умовах визначених даним договором, Сторона-1 зобов`язана укласти зі Стороною-2 договір суборенди (Додаток № 2 до договору) та передати Стороні-2 у строкове платне користування.
2.3 Після укладання договору суборенди Об`єкту, Сторона-2 має право володіти, користуватися та розпоряджатися правами на суборенду Об`єкту в порядку та на умовах передбачених укладеним договором, а також має: переважне право на переукладання договору суборенди даного об`єкту на новий строк; право передання об`єкту в суборенду третім особам; право перепродажу прав на суборенду Об`єкту.
Пунктом 3.1 Договору № 1/ц сторони узгодили, що вартість ексклюзивних прав на суборенду Об`єкту складає 480 000 грн, ПДВ не передбачений, яку Сторона-2 виплачує Стороні-1 впродовж 171 календарних дні з моменту набрання сили даного Договору.
В п. 4.1 Договору № 1/ц Сторона 1 гарантувала, що: нею не були приховані обставини, які мають істотне значення для даного Договору; до укладання даного Договору, право на суборенду об`єкту будь-яким третім особам не передані; має всі необхідні права на передачу об`єкту в суборенду і внаслідок укладання даного Договору не будуть порушені права та законні інтереси третіх осіб.
Відповідно до п.5.1 Договір вступає в силу з моменту його підписання Сторонами та діє до повного виконання сторонами взятих на себе зобов`язань за Договором.
Договір № 1/ц від 03.06.2018 року було підписано ОСОБА_1 з одного боку, а з іншого боку ТОВ «Компанія «Соллі торгівельний майданчик 1» договір було підписано Директором ОСОБА_2 , підпис останнього підкріплено мокрою печаткою підприємства.
Після підписання даного Договору № 1/ц позивачем на виконання п. 1.1, 2.1, 3.1 було у визначений строк сплачено 480 000 грн.
ТОВ «Компанія «Соллі торгівельний майданчик 1» на момент укладення угоди не завершила будівництво об`єкту суборенди, у зв`язку із чим, на підтвердження того, що ОСОБА_1 виконала всі грошові зобов`язання останній було видано на руки Патент № 1/ц на ексклюзивне право оренди торговельного об`єкту що розташований за адресою: АДРЕСА_1 .
Днем коли було сплачено останній платіж є 30.11.2018 року.
Зі зворотного боку Патенту № 1/ц розміщено Положення про патент на ексклюзивне право оренди торговельних об`єктів ТОВ «Компанія «Соллі торгівельний майданчик 1» розташованого за адресою: АДРЕСА_1 .
Дане Положення регламентує порядок продажу патентів на ексклюзивне право оренди торговельних об`єктів. Патент на ексклюзивне право оренди торговельних об`єктів дає його власнику виключне право на укладання договору оренди торговельних об`єктів, що зазначені в патенті. Патент є безстроковим. Положення про патент на ексклюзивне право оренди торговельних об`єктів ТОВ «Компанія «Соллі торгівельний майданчик 1» розташованого за адресою: АДРЕСА_1 було підписано ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , засвідчено печаткою ТОВ «Компанія «Соллі торгівельний майданчик 1».
На виконання спірного договору, після отримання позивачем ексклюзивного права на суборенду торгівельного об`єкту ( отримання патенту), між ОСОБА_1 та ФО-П ОСОБА_2 було укладено договір суборенди торгівельного об`єкту (будівельний номер 17/ц, кодування 05-11-17ц) за №0006/11-19 від 26 грудня 2018 року.
Зазначений договір суборенди було розірвано 02 лютого 2019 року та об`єкт було повернуто позивачем ФО-П ОСОБА_2 за актом прийому-передачі (повернення) від 28.02.2019 року.
Відповідно до заяви від 26.12.2018 року, яка надана позивачкою на адресу ФОП ОСОБА_2 вбачається, що для здійснення торговельної діяльності у торговому об`єкті площею 18,04 м2, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 будівельний номер 17ц, просить надати його у строкове платне користування.
Згідно із заявою позивачки від 02.02.2019 року вбачається, що у зв`язку з припиненням позивачкою підприємницької діяльності в торговому об`єкті наданому їй в суборенду згідно договору № 0006/11-19 від 26.12.2018 року, вона просить укласти додаткову угоду про розірвання вищевказаного договору суборенди з 28.02.2019 року. Матеріальних претензій до ФОП ОСОБА_2 у позивачки немає.
В обґрунтування позовної заяви ОСОБА_1 посилалася на те, що 03 червня 2018 року між ТОВ «Компанія «Соллі торгівельний майданчик 1» (Відповідач по справі. Сторона-1 по тексту Договору № 1 /ц) та фізичною особою ОСОБА_1 (Позивач по справі, Сторона-2 по тексту Договору № 1/ц) було укладено Договір № 1/ц, відповідно до предмету якого Сторона-1 передає за плату, а Стороиа-2 приймає, в порядку та на умовах, передбачених даним Договором, ексклюзивні права на суборенду торгового об`єкту, площею 16,0 кв.м., будівельний номер 17/ц. який буде отримано Стороною-1 у власність або користування в майбутньому, і буде розташований за адресою: АДРЕСА_1 . відповідно до схеми, яка міститься в додатку № 1 до договору (п.1.1 Договору № 1/ц). У розділі 2 Договору № 1/ц сторонами було погоджено порядок передання прав та укладання договору суборенди, відповідно до якого: Право на укладання договору суборенди об`єкту виникає у Сторони-2 після того, як Сторона-1 отримає об`єкт у власність або користування, в порядку визначеному законодавством України, і при умові здійснення Стороною-2 оплати ексклюзивних права на суборенду об`єкту, яка визначена в п. 3.1. даного договору. В продовж 10 (десяти) робочих днів з моменту отримання Об`єкту у власність або користування, але не раніше здійснення оплати прав на суборенду Об`єкту в порядку та на умовах визначених даним договором, Сторона-1 зобов`язана укласти зі Стороною-2 договір суборенди (Додаток № 2 до договору) та передати Стороні-2 у строкове платне користування. Після укладання договору суборенди Об`єкту, Сторона-2 має право володіти, користуватися та розпоряджатися правами на суборенду Об`єкту в порядку та на умовах передбачених укладеним договором, а також має: переважне право на переукладання договору суборенди даного об`єкту на новий строк; право передання об`єкту в суборенду третім особам; право перепродажу прав на суборенду Об`єкту. Пунктом 3.1 Договору № 1/ц сторони узгодили, що вартість ексклюзивних прав на суборенду Об`єкту складає 480 000 грн, ПДВ не передбачений, яку Сторона-2 виплачує Стороні-1 впродовж 171 календарних дні з моменту набрання сили даного Договору. В п. 4.1 Договору № 1/ц Сторона 1 гарантувала, що: нею не були приховані обставини, які мають істотне значення для даного Договору; до укладання даного Договору, право на суборенду об`єкту будь-яким третім особам не передані; має всі необхідні права на передачу об`єкту в суборенду і внаслідок укладання даного Договору не будуть порушені права та законні інтереси третіх осіб. Договір вступає в силу з моменту його підписання Сторонами та діє до повного виконання сторонами взятих на себе зобов`язань за Договором. Договір № 1/ц від 03.06.2018 року було підписано ОСОБА_1 з одного боку, а з іншого боку ТОВ «Компанія «Соллі торгівельний майданчик 1» договір було підписано Директором ОСОБА_2 , підпис останнього підкріплено мокрою печаткою підприємства. Після підписання даного Договору № 1/ц позивачем на виконання п. 1.1.2.1.3.1 було у визначений строк сплачено 480 000 грн. А проте, ТОВ «Компанія «Соллі торгівельний майданчик 1» на той момент не завершила будівництво об`єкту суборенди, у зв`язку із чим, на підтвердження того, що ОСОБА_1 виконала всі грошові зобов`язання останній було видано на руки Патент № 1/ц на ексклюзивне право оренди торговельного об`єкту що розташований за адресою: АДРЕСА_1 . Днем коли було сплачено останній платіж є 30.11.2018 року. Зі зворотного боку Патенту № 1/ц позивачу було надано Положення про патент на ексклюзивне право оренди торговельних об`єктів ТОВ «Компанія «Соллі торгівельний майданчик 1» розташованого за адресою: м. Харків, вул. Академіка Павлова, 160. Відповідно до нього: Це Положення регламентує порядок продажу патентів на ексклюзивне право оренди торговельних об`єктів. Патент на ексклюзивне право оренди торговельних об`єктів дає його власнику виключне право на укладання договору оренди торговельних об`єктів, що зазначені в патенті. Патент є безстроковим. У день повної сплати покупцем вартості ексклюзивних прав на право оренди торгівельного об`єкту, відповідно до умов договору купівлі-продажу ексклюзивного права на оренду торговельного об`єкту, покупцю видається належним чином оформлений патент. Протягом 3 (трьох) днів з моменту готовності торговельного об`єкту до експлуатації власником патенту, продавець зобов`язаний укласти з власником патенту договір оренди торговельного об`єкту. Положення про патент на ексклюзивне право оренди торговельних об`єктів ТОВ «Компанія «Соллі торгівельний майданчик 1» розташованого за адресою: м. Харків, вул. Академіка Павлова. 160 було підписано ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , засвідчено печаткою ТОВ «Компанія «Соллі торгівельний майданчик 1». До сьогоднішнього дня між ОСОБА_1 та ТОВ «Компанія «Соллі торгівельний майданчик 1» не укладено жодного Договору про оренду торговельного об`єкту 17ц за адресою: АДРЕСА_1 . 24.02.2024 року розпочалось повномасштабне вторгнення РФ на територію України. У зв`язку із чим позивач була змушена виїхати зі свого місця проживання - за кордон. Контролювати виконання Договору № 1/ц Відповідачем позивач самостійно не могла. Крім того, на підставі адвокатських запитів, представник позивача з`ясував, що жоден державний орган чи орган місцевого самоврядування не має інформації про будь-які договори із ТОВ «Компанія «Соллі торгівельний майданчик 1» на підставі яких останнє мало б можливість будувати, користуватися, передавати у власність об`єкти нерухомості за адресою: АДРЕСА_1 . Тобто, на думку представник позивача, під час укладання договору, відповідач ввів в оману позивача щодо свого статусу власника та користувача майна. Виходячи із численних відповідей від державних органів та органів місцевого самоврядування Відповідач не мав достатніх правових підстав, на думку представника позивача, для належного володіння майном за адресою: АДРЕСА_1 . За умови того, що Позивачу було б відомо, що Відповідач не має жодного права власності/користування майном за вищезгаданою адресою, Позивач взагалі б не укладала Договір 1/ц. Відповідачем до сьогоднішнього дня не було передано Позивачу ексклюзивні права на суборенду торгового об`єкту, площею 16,0 кв.м., будівельний номер 17/ц за адресою: АДРЕСА_1 , відповідно до Договору № 1/ц від 03.06.2018 року, хоча в свою чергу Позивачем було сплачено всю суму по договору ще у 2018 році. Тому вважає, що відповідач ввів позивача в оману, що є підставою для визнання вищезгаданого договору недійсним, відповідно до вимог ст. 230 ЦК України. Оскільки, директором ТОВ «Компанія «Соллі торгівельний майданчик 1» є ОСОБА_2 , із ним було укладено Договір № 1/ц від 03.06.2018 року, і саме він ставив свій підпис під текстом Договору. Окрім цього, ним також було підписано через деякий час і Положення про патент на ексклюзивне право оренди торговельних об`єктів ТОВ «Компанія «Соллі торгівельний майданчик 1», дії ОСОБА_2 були систематичними, послідовними та узгодженими. Але в той же час він, від імені своєї компанії свідомо підписав договір, який не міг виконати, тому що неможливо провести масштабне будівництво ринку в межах міста без попереднього погодження таких дій з органами місцевого самоврядування. Втім, як видно із наданих відповідей від органів влади - їм невідомо про будь-яку діяльність ТОВ «Компанія «Соллі торгівельний майданчик 1» за вищезгаданою адресою. І одночасно із цим в Реєстрі будівельної діяльності не відображено, що ТОВ «Компанія «Соллі торгівельний майданчик 1» здійснює там будівництво. Оскільки не має можливості вирішити даний спір мирним шляхом, тому позивачка змушена звернутись до суду із даним позовом.
Статтею 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ч.1 ст. 626 ЦК України).
Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч.1 ст. 627 ЦК України).
У відповідності до положень статті 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.
Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору (ч.1 ст. 638 ЦК України).
Згідно з ч.1 ст. 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 208 ЦК України у письмовій формі належить вчиняти правочини між фізичною та юридичною особою, крім правочинів, передбачених частиною першою статті 206 цього Кодексу.
Усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність (частина перша статті 206 ЦК України).
Відповідно до абзацу першого частини першої, абзацу першого частини другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Згідно зі ст.204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Згідно з частиною першою статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Відповідно до частин першої-п`ятої статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (стаття 204 ЦК України).
Недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування (частина перша статті 216 ЦК України).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 червня 2020 року у справі № 145/2047/16-ц (провадження № 14-499цс19) зазначено, що відповідно до статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Зазначена норма кореспондує частинам другій, третій статті 215 ЦК України, висвітлює різницю між нікчемним і оспорюваним правочином і не застосовується до правочинів, які не відбулися, бо є невчиненими. Разом із тим Велика Палата Верховного Суду констатує, що у випадку оспорювання самого факту укладення правочину, такий факт може бути спростований не шляхом подання окремого позову про недійсність правочину, а під час вирішення спору про захист права, яке позивач вважає порушеним шляхом викладення відповідного висновку про неукладеність спірних договорів у мотивувальній частині судового рішення.
За приписами ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Відповідно до ч. ч. 1 та 5 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Відповідно до ч. 1 ст. 230 ЦК України якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення(частина перша статті 229 цього Кодексу),такий правочин визнається судом недійсним. Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування.
Згідно до ч.1 ст.229 ЦК України якщо особа, яка вчинила правочин, помилилася щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин може бути визнаний судом недійсним. Істотне значення має помилка щодо природи правочину, прав та обов`язків сторін, таких властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням. Помилка щодо мотивів правочину не має істотного значення, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до ч. 3 ст. 203 ЦК України волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.
З матеріалів справи вбачається, що власником земельної ділянки з [номер приховано]:10:002:0163, на якій розташований торгівельний об`єкт з будівельним номером АДРЕСА_2 є ТОВ «ЗЕРУС». Тобто, право володіння, користування та розпорядження даною земельною ділянкою є приватною формою власності ТОВ «ЗЕРУС». Торгівельний майданчик за вищевказаною адресою відповідно до договору оренди, укладеного між ТОВ «Зерус» та відповідачем №0108/1 від 01.08.2017 року знаходиться в оренді у відповідача і відповідач є оператором ринку ще з 2015 року, що підтверджується картками обліку об`єкту торгівлі, ресторанного господарства, сфери послуг та з виробництва і переробки продуктів харчування, що видаються Департаментом підприємництва та споживчого ринку Харківської міської ради.
Відповідно до ДБН В.2.2-23:2009, в якому визначені терміни, малі архітектурні форми - павільйони, кіоски, торговельні намети, рундуки тощо переважно збірно розбірної конструкції, які застосовуються поряд із засобами благоустрою, включаючи невеликі споруди для відпочинку людей/покупців (лави, можливо тіньові навіси або перголи), урни для сміття, а також різноманітні елементи декоративно-прикладного мистецтва (наприклад, скульптури, декоративні басейни, фонтани тощо). Відповідно до ст.181 ЦК України, МАФ не є нерухомою річчю. Визначення торгового павільйону, як рухомої речі є в Правилах торгівлі на ринках м. Харкова, затверджених рішенням 15 сесії Харківської міської ради 5 скликання від 03.10.2007 р. №205/07» (зі змінами та доповненнями) - пункт роздрібного продажу товарів, що займає відокремлену споруду полегшеної конструкції. Об`єкт торгівлі, площею 16,0 кв.м., будівельний номер 17/ц, як рухоме майно знаходиться на балансі ТОВ «Зерус», яке є власником даного майна. В свою чергу, ТОВ «Зерус» за договором оренди №0405/3-М від 04.05.2018 року передало об`єкти торгівлі, в тому числі і об`єкт, будівельний номер у якого 17/ц ФО-П ОСОБА_2 .
Між ФО-П ОСОБА_2 та відповідачем було укладено договір комісії від 01.06.2018 року №0106/МС, відповідно до умов якого останній уклав з позивачем оспорюваний договір №1/ц від 03.06.2018 року та прийняв від позивача грошові кошти в розмірі та на умовах, передбачених даним договором. На підтвердження виконання умов договору відповідач видав на руки позивачу патент №1/ц, що підтверджує отримання позивачем ексклюзивного права на оренду торговельного об`єкту, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 .
Відповідно до ст.1011 ЦК України за договором комісії одна сторона (комісіонер) зобов`язується за дорученням другої сторони (комітента) за плату вчинити одну або кілька правочинів від свого імені, але за рахунок комітента. Відмінною рисою договору комісії є те, що комісіонер діє від свого імені. Причому в договорі, укладеному між комісіонером і третьою особою, комітента зазвичай не вказують (ч. 2 ст. 1016 ЦКУ).
За договором комісії покупець передає гроші саме комісіонеру.
Щодо посилання ОСОБА_1 , що відповідач не виконав умови спірного договору та не уклав з нею жодного договору про оренду торговельного об`єкту 17/ц за адресою: АДРЕСА_1 , судова колегія зазначає наступне.
На виконання спірного договору, після отримання позивачем ексклюзивного права на суборенду торгівельного об`єкту ( отримання патенту), між ОСОБА_1 та ФО-П ОСОБА_2 було укладено договір суборенди торгівельного об`єкту (будівельний номер 17/ц, кодування 05-11-17ц) за №0006/11-19 від 26 грудня 2018 року.
Вищевказаний договір суборенди було розірвано 02 лютого 2019 року та об`єкт було повернуто позивачем ФО-П ОСОБА_2 за актом прийому-передачі (повернення) від 28.02.2019 року.
Позивач, на підставі вищевказаного договору суборенди, використала своє ексклюзивне право на оренду (суборенду), що передбачено спірним договором.
Відповідно до заяви ОСОБА_1 від 26.12.2018 року, вбачається, що остання звернулась до ФОП ОСОБА_2 з проханням надати їй у строкове платне користування торговий об`єкт площею 18.04 м2, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 будівельний номер 17ц, для здійснення торговельної діяльності.
Крім того, у матеріалах справи міститься заява позивачки від 02.02.2019 року відповідно до якої, у зв`язку з припиненням нею підприємницької діяльності в торговому об`єкті наданому їй в суборенду згідно договору № 0006/11-19 від 26.12.2018 року, вона просить укласти додаткову угоду про розірвання вищевказаного договору суборенди з 28.02.2019 року. Матеріальних претензій до ФОП ОСОБА_2 у позивачки немає.
Оскільки предметом договору № 1/ц від 03.06.2018 року є торговельний об`єкт № 17/ц, яким користувалася позивачка, а відповідач, який є оператором ринку, уклав цей договір з нею на виконання договору комісії від 01.06.2018 року №0106/МС, який був укладений між відповідачем та ФОП ОСОБА_2 , тому посилання представника позивачки на той факт, що правовідносини які виникли у позивачки з ФОП ОСОБА_2 не стосуються договору № 1/ц від 03.06.2018 року є безпідставними.
Оскільки, з матеріалів справи вбачається, що позивачка дійсно перерахувала кошти відповідачу за ексклюзивні права на суборенду торговельного об`єкта № 17/ц у розмірі 480 000 грн та отримала ексклюзивні права на суборенду приміщення, які використала на власний розсуд.
Виходячи з вищевикладеного судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивач, на підставі вищевказаного договору суборенди, використала своє ексклюзивне право на оренду (суборенду), що передбачено спірним договором.
Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, у зв`язку з чим учасники справи мають довести належними та допустимими доказами обставини, на які вони посилаються, а суд зобов`язаний надати належну оцінку цим доказам.
Відповідно до ст.81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
За правилами ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Частиною 1 ст.77 ЦПК України визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Згідно із ч. 6 ст.81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Матеріали справи не містять, а позивачем суду не надано належних і допустимих доказів, що оспорюваний договір було укладено внаслідок омани чи помилки.
Підстав для визнання договору недійсним не вбачається.
Висновок суду про відмову в задоволенні позову є обгрунтованим.
Рішення суду першої інстанції відповідає вимогам закону та фактичним обставинам справи.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції.
Європейський суд з прав людини вказав що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права., а відтак, відповідно до ст. 375 ЦПК України, відсутні підстави для його зміни або скасування.
Керуючись ст. ст. 367, 368, 369, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України суд, -
п о с т а н о в и в :
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 адвоката Таволжанського Миколи Володимировича - залишити без задоволення.
Рішення Салтівського районного суду м. Харкова від 22 грудня 2025 року - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення у випадках, передбачених ст. 389 ЦПК України.
Головуючий: О.В. Маміна
Судді: О.Ю. Тичкова
В.Б. Яцина