1 Справа № 335/9364/26 2/335/4737/2026
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 жовтня 2026 року м. Запоріжжя
Вознесенівський районний суд міста Запоріжжя у складі
головуючого - судді Мінаєва М.М.,
за участю секретаря судового засідання - Бойкинюк Д.П.,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «Перший український міжнародний банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
ВСТАНОВИВ:
У серпні 2026 року АТ «Перший український міжнародний банк» через свій електронний кабінет в ЄСІКС звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
В обґрунтування позовних вимог зазначено про те, що ОСОБА_1 на підставі укладеного з АТ «ПУМБ» Кредитного договору № [номер приховано] від 26.07.2023 отримала кредит в сумі 67025,33 грн. АТ «ПУМБ» свої зобов`язання за вказаними виконало у повному обсязі, надавши відповідачу можливість розпоряджатись кредитними коштами на умовах, передбачених цими договорами, однак відповідач не виконує свої кредитні зобов`язання належним чином довготривалий строк. Заборгованість відповідача перед позивачем станом на 28.06.2026 складає 73648,39 грн., з яких: 43748,57 грн. - заборгованість за кредитом, 6,18 грн. - заборгованість процентами; 29893,64 грн. - заборгованість за комісією. У зв`язку з цим позивач просить суд стягнути з відповідача на користь АТ «ПУМБ» загальну суму заборгованості у розмірі 73648,39 грн. та судові витрати зі сплати судового збору.
Ухвалою суду від 02.09.2026 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи визначено проводити в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін, сторонам встановлено строки на подання заяв по суті справи.
15.09.2026 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, у якому відповідач визнала позовні вимоги частково, посилаючись на таке. Дійсно, відповідач укладала з позивачем Кредитний договір № [номер приховано] від 26.07.2023, за умовами якого вона отримала кредит на суму 67025,33 грн. в порядку рефінансування заборгованості за попереднім кредитним договором - 20[телефон приховано] від 18.08.2017. На виконання взятих на себе зобов`язань відповідач сплатила на користь позивача тіло кредиту на загальну суму 23276,76 грн., а тому, за її підрахунками, на цю суму має бути зменшено стягнення заборгованості з основної суми кредиту, і вона визнає позовні вимоги на суму 20471,81 грн. Водночас відповідач просила відмовити у стягненні комісії за обслуговування кредитної заборгованості на суму 29893,64 грн., посилаючись на нікчемність відповідних умов кредитного договору і обґрунтовуючи свою позицію посиланням відповідні положення Законів України «Про споживче кредитування», «Про захист прав споживачів», та на правові позиції Верховного Суду щодо застосування цих положень, викладені в постановах у справах № 204/224/21, 524/5152/25, 479/91/17, 727/5461/21.
Відповідач також просила розглядати справу без її участі.
Позивач відповіді на відзив відповідача на відзив не надав. У позовній заяві міститься також заява про розгляд справи без участі представника позивача.
В судове засідання сторони не з`явились.
Фіксація судового процесу технічними засобами не здійснювалась на підставі ч. 2 ст. 247 ЦПК України.
Дослідивши та проаналізувавши наявні в матеріалах справи письмові докази, суд приходить до такого.
Судом встановлено, що 26.07.2023 відповідач ОСОБА_1 підписала заяву № [номер приховано] про приєднання до Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб АТ «ПУМБ», на підставі якої відповідач отримала споживчий кредит в сумі 67025,33 грн., призначений для рефінансування заборгованості на вказану суму за основним договором № 20[телефон приховано] від 18.08.2017 (п. п. 1, 10 вказаної Заяви).
У вказаній заяві були зазначені такі істотні умови кредитування: найменування кредитного продукту - кредит на загальні цілі RS GP on CC рефінансування онлайн; цільове призначення - погашення заборгованості, сплата разової комісії; сума кредиту - 67025,33 грн; строк кредитування 48 місяців; спосіб надання кредиту - безготівковий переказ; процентна ставка - 0,01 % річних; щомісячна комісія обслуговування кредиту - 1,6 %; загальні витрати за кредитом - 51489,15 грн; орієнтовна загальна вартість кредиту - 118514,48 грн; реальна річна процентна ставка, відсотків річних - 36,26%.
Також у цій заяві сторони узгодили графік погашення кредитної заборгованості.
У заяві також зазначено, що підписанням цієї заяви відповідач підтверджує, що ознайомлений з ДКБО, тарифами Банку та цілком згодний, всі умови ДКБО йому зрозумілі та не потребують пояснень. Заява відповідача про приєднання до договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб, публічна пропозиція АТ «ПУМБ» на укладення договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб, становлять укладений сторонами договір, який є договором приєднання в силу ст. 634 ЦК України, що підтверджується їхніми підписами в заяві.
Позивач виконав свої зобов`язання за кредитним договором № [номер приховано], шляхом надання відповідачу кредитних коштів, що підтверджується випискою по особовому рахунку відповідача, яка наявна в матеріалах справи.
Відповідач факту отримання нею кредитних коштів від позивача не заперечувала.
Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Згідно зі ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами. Згідно зі ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Частиною 1 статті 1049 ЦК України також передбачено, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі) у строк та в порядку, що встановлені договором. Згідно зі статтею 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики. Як встановлено у ч. 2 ст.1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу. Частиною першою статті 1050 ЦК України встановлено, що якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Згідно ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов`язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди. Відповідно до ч. 1 ст. 612 цього Кодексу боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Згідно ч. 1 ст. 634 ЦК України договором про приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Частиною 1 ст. 633 ЦК України визначено, що публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо).
Відповідач належним чином взятих на себе кредитних зобов`язань не виконала, щодо підтверджується випискою про рух коштів по рахунку відповідача та наданих позивачем розрахунком заборгованості, внаслідок чого виникла заборгованість із сплати основної суми (тіла) кредиту в розмірі 43748,57 грн., та зі сплати процентів за користування кредитними коштами у розмірі 6,18 грн.
При цьому суд відхиляє доводи позивача про необхідність виключення з цієї заборгованості фактично сплаченої нею загальної суми в розмірі 20471,81 грн., оскільки це не узгоджується з умовами кредитного договору і означало б подвійне зарахування сплачених нею сум.
Щодо позовних вимог про стягнення комісії за обслуговування кредитної заборгованості суд виходить з такого.
У пункті 5 Заяви № [номер приховано] про приєднання до умов ДКБО зазначено, що розмір комісії за обслуговування кредитної заборгованості становить 1,6% від суми кредиту.
У пункті 5.7.3 частини 5 Розділу ІІ Публічної пропозиції Банку на укладення Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб (роздруківка долучена до справи у редакції, що діє з 24.02.2023 року) встановлено, що комісія за обслуговування кредитної заборгованості за споживчим кредитом встановлюється за послуги банку щодо списання і зарахування коштів з метою повернення спожтивчого кредиту, розрахунково-касове обслуговування щодо споживчого кредиту, надання надання консультаційних та інформаційних послуг щодо споживчого кредиту.
10.06.2017 року набрав чинності Закон України «Про споживче кредитування», який визначає загальні правові та організаційні засади споживчого кредитування в Україні. Закон України «Про захист прав споживачів» застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування» (стаття 11 Закону України «Про захист прав споживачів» у редакції, чинній з 10 червня 2017 року). Отже, регулювання правовідносин банку зі споживачем щодо кредитування для споживчих потреб до 10.06.2017 року відбувалося з урахуванням приписів Закону України «Про захист прав споживачів». З 10.06.2017 року на ці відносини поширюється Закон України «Про споживче кредитування», а у частині, що йому не суперечить, - також Закон України «Про захист прав споживачів».
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України «Про споживче кредитування», загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту. Згідно з частиною другою статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо. Отже, Закон України «Про споживче кредитування» передбачає право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту. На виконання вимог, у тому числі, пункту 4 частини першої статті 1 та частини другої статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» Правління Національного банку України постановою від 08 червня 2017 року № 49 затвердило Правила розрахунку банками України загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (далі - Правила про споживчий кредит). Цією ж постановою визнано такою, що втратила чинність, постанову Правління Національного банку України від 10 травня 2007 року №168 «Про затвердження Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту». Відповідно до пункту 5 Правил про споживчий кредит банк надає споживачу детальний розпис складових загальної вартості кредиту у вигляді графіка платежів (згідно зі строковістю, зазначеною у договорі про споживчий кредит, - щомісяця, щокварталу тощо) у розрізі сум погашення основного боргу, сплати процентів за користування кредитом, вартості всіх додаткових та супутніх послуг банку та кредитного посередника (за наявності) за кожним платіжним періодом, за формою, наведеною в додатку 2 до цих Правил. Банк має право обчислювати загальні витрати за споживчим кредитом, базуючись на припущенні, що платежі за послуги банку залишатимуться незмінними та застосовуватимуться протягом строку дії договору про споживчий кредит, якщо договір про споживчий кредит містить умови, що дозволяють зміну процентної ставки та/або інших платежів за послуги банку, включених до загальних витрат за споживчим кредитом, і така зміна не може бути визначена на момент обчислення загальної вартості кредиту та реальної річної процентної ставки (пункт 8 Правил про споживчий кредит). Згідно з додатком 1 до Правил про споживчий кредит загальні витрати за споживчим кредитом, тобто витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги банку (у тому числі за ведення рахунків) та кредитного посередника (за наявності), які сплачуються споживачем і пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту. Правила про споживчий кредит розроблені й затверджені на виконання вимог Закону України «Про споживче кредитування» та підтверджують правомірність дій банку щодо встановлення у договорі споживчого кредиту комісії за обслуговування кредитної заборгованості. Закон України «Про споживче кредитування» розмежовує оплатність та безоплатність надання інформації про кредит залежно від періодичності звернення споживача із запитом щодо надання такої інформації. Відповідно до частини першої статті 11 Закону України «Про споживче кредитування» після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит. Згідно з частиною п`ятою статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними. Вищезазначені Кредитні договори не містять опису послуг з обслуговування кредитної заборгованості та обґрунтованого розрахунку вартості таких послуг, а саме у кредитних договорах не зазначено конкретного переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, що надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування).
Суд зауважує, що у заяві № [номер приховано] про приєднання до умов ДКБО сторони не узгодили, які саме послуги і в якій формі будуть надані позивачем. При цьому списання і зарахування коштів з метою повернення споживчого кредиту фактично є діями, які позивач вчиняє на свою користь, а надання конкретних інформаційних та консультаційних послуг протягом строку дії кредитного договору позивачем не доведено.
Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду в постанові від 06.11.2023 у справі № 204/224/21, дійшов висновку про те, що якщо в кредитному договорі банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування), то положення кредитного договору щодо обов`язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до ч.ч.1,2 ст.11, ч.5 ст.12 Закону України «Про споживче кредитування».
За таких обставин суд погоджується з доводами відповідача щодо нікчемності умови ДКБО щодо встановлення щомісячної комісії за обслуговування заборгованості у розмірі 1,6% і приходить до висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог в цій частині.
Частинами другою, третьою статті 215 ЦК України визначено, що недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю.
У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.
Згідно зі статтею 217 ЦК України недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини.
Суд бере до уваги, що згідно наданого позивачем розрахунку ціни позову, серед сплачених відповідачем платежів за кредитним договором позивач частину цих платежів на загальну суму 7571,41 грн. зарахував в рахунок погашення комісії за обслуговування кредитної заборгованості.
Однак з урахуванням встановленої судом нікчемності умови кредитного договору щодо такої комісії, вказана сума на підставі ч. 2 ст. 216 ЦК України має бути зарахована в рахунок погашення заборгованості зі сплати процентів за користування кредитом та із самого тіла кредиту.
З урахуванням цього, стягненню з відповідача підлягає сума в розмірі 36183,34 грн., виходячи з такого розрахунку: 43748,57 грн. - (7571,41 грн. - 6,18 грн.).
У порядку ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог, та стягненню з відповідача підлягає судовий збір у розмірі 1228,17 грн.
Враховуючи вищенаведене, на підставі ст. ст. 6, 626-629, 610, 611, 612, 617, 625, 634, 638-642, 1048, 1049, 1050, 1054 - 1056-1 ЦК України, керуючись ст. ст. 2, 7, 10, 19, 141, 176, 263-265 ЦПК України, суд
ВИРІШИВ:
Позов Акціонерного товариства «Перший український міжнародний банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства «Перший український міжнародний банк» (004070, м. Київ, вул. Андріївська, буд. 4, код ЄДРПОУ 14282829, МФО 334851, р/р НОМЕР_2 ) заборгованість за кредитним договором № [номер приховано] від 26.07.2023 у розмірі 36183,34 грн. (тридцять шість тисяч сто вісімдесят три гривні 34 копійки).
В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства «Перший український міжнародний банк» (004070, м. Київ, вул. Андріївська, буд. 4, код ЄДРПОУ 14282829, МФО 334851, р/р НОМЕР_2 ) судовий збір у розмірі 1228,17 грн.
Повний текст рішення складений 16.10.2026.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення постанови апеляційним судом.
Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Запорізького апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складення повного тексту рішення, а разі подання апеляційної скарги особою, яка не брала участі у справі, - протягом 30 днів з дня вручення копії рішення.
Суддя М.М. Мінаєв