1 Справа № 335/9415/26 2/335/4773/2026
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 жовтня 2026 року м. Запоріжжя
Вознесенівський районний суд міста Запоріжжя у складі
головуючого - судді Мінаєва М.М.,
за участю секретаря судового засідання - Бойкинюк Д.П.,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
ВСТАНОВИВ:
У серпні 2026 року до Вознесенівського районного суду міста Запоріжжя звернулось ТОВ «Споживчий центр» з позовом про стягнення з ОСОБА_1 (надалі - відповідач) заборгованості за Кредитним договором № 04.10.2025-100001369 від 04.10.2025 у розмірі 14171,41 грн.
Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що 04.10.2025 між позивачем та відповідачем був в електронній формі укладений Кредитний договір 04.10.2025-100001369, за умовами якого позивач зобов`язався надати позивачу кредитні кошти в сумі 3000,00 грн., а відповідач зобов`язалась повернути суму кредиту у строк до 10.04.2026 та сплатити проценти за користування кредитними коштами за ставкою 1% від суми кредиту за один день користування ним, а також комісію за надання кредиту за ставкою 7% від суми кредиту і комісію за обслуговування кредитної заборгованості 210 грн. , що нараховується у кожному з 2 чергових періодів, наступних за першим черговим періодом. Крім того, за умовами вказаного кредитного договору сторони узгодили, що Позичальник, який прострочив виконання будь-якого грошового зобов`язання за договором, зокрема, зобов`язання зі сплати Кредиту/його частини та/або Процентів/їх частини та/або Комісії(їй)/ її(їх) частини (якщо Комісія (-ії) встановлена(і) договором) у терміни/строки, що передбачені договором, на вимогу Кредитодавця зобов`язаний сплатити Кредитодавцю суму заборгованості з урахуванням 170000% річних від суми заборгованості за весь час прострочення відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України (по тексту даного договору - "проценти річних"). Кредитодавець має право нараховувати вказані проценти річних, починаючи з першого дня прострочення виконання зобов`язання (в тому числі, якщо прострочення виконання виникло до закінчення строку, на який надається кредит) за кожен день прострочення його виконання. Базою нарахування вказаних процентів є сума простроченого грошового зобов`язання, зокрема, сума прострочених Кредиту/його частини та/або Процентів/їх частини та/або Комісії(їй)/ її(їх) частини (якщо Комісія (ії) встановлена(і) договором). Проценти річних не нараховуються на прострочені раніше нараховані проценти річних. При цьому сторони домовились, що у випадку, якщо розмір процентів річних, нарахованих за один день прострочення, перевищує 45 грн., за даним договором застосовується спеціальна договірна умова по зменшенню процентів річних за відповідний день, а саме розмір річних, які нараховуються за відповідний день, становить 45 грн. Також сторони домовились, що проценти річних не нараховуються, якщо сума простроченого грошового зобов`язання є меншою, ніж 100 грн. Сторони домовились, що Кредитодавець має право вільно здійснювати своє право на застосування та отримання процентів річних, зазначених в даному пункті, як щодо повних сум процентів річних, так і щодо їх частин, як застосовуючи їх (повністю або частково), так і не застосовуючи, що є лише реалізацією Кредитодавцем його права і не є зміною умов договору. Сукупна сума процентів річних та інших платежів, що підлягають сплаті Позичальником за порушення виконання його зобов`язань (якщо такі встановлені договором) на підставі даного договору, не може перевищувати максимальне обмеження цієї суми, встановленої законом.
В подальшому сторони уклали декілька додаткових договорів до Кредитного договору, за умовами яких сума кредиту збільшилась до 9500,00 грн.
Відповідач належним чином свої договірні зобов`язання не виконала, внаслідок чого станом на дату подання позову, утворилась заборгованість у розмірі 14171.41 грн., що складається з тіла кредиту - 7106.02 грн., процентів - 2238.39 грн., комісії (пов`язаної з наданням кредиту) - 77.00 грн., відсотків, що нараховані по ст. 625 ЦК України - 4750.00 грн.
Оскільки відповідач вказану заборгованість не погасила, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав.
Ухвалою від 02.09.2026 року було відкрите провадження у справі, а її розгляд визначений в порядку спрощеного позовного провадження. Учасникам справи був наданий час для подання письмових заяв по суті спору та доказів на їх обґрунтування.
21.09.2026 від відповідача надійшов письмовий відзив на позов, в якому відповідач, не оспорюючи факту укладення Кредитного договору від 04.10.2025 з подальшими змінами та факту отримання кредитних коштів, умов цього договору, визнала позовні вимоги частково, а саме в частині суми тіла кредиту - 7106, 02 грн. В іншій частині позову відповідач просила відмовити, посилаючись на решта позовних вимог в розмірі 9727,79 грн. відсотками і штрафними санкціями, які в силу ст. 551 ЦК України можуть бути зменшені за рішенням суду. Відповідач також послалась на те, що є внутрішньо переміщеною особою, внаслідок війни була змушена залишити місце свого постійного проживання, має на утриманні малолітню доньку - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , щомісячний дохід відповідача складається з мінімальної заробітної плати. Внаслідок цих обставин відповідач перебуває у скрутному матеріальному становищі. Також відповідач просила врахувати, що під час дії кредитного договору вона сплатила на користь позивача сукупно 11061,48 грн., які позивач ніяк не враховані при визначенні ціни позову.
29.09.2026 до суду надійшла письмова відповідь позивача на відзив відповідача, в якій позивач зазначив таке.
Згідно зі статтею 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами; розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства. Термін «користування чужими грошовими коштами» може використовуватися у двох значеннях. Перше - це одержання боржником (як правило, за плату) можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу. Друге значення - прострочення виконання грошового зобов`язання, коли боржник повинен сплатити гроші, але неправомірно не сплачує їх. Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України врегульовано правовідносини щодо сплати процентів саме за правомірне користування чужими грошовими коштами, коли боржник одержує можливість законно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу. А саме - протягом строку кредитування, визначеному в кредитному договорі. Про таке зазначено у правових висновках Верховного Суду, викладених в постанові від 23.05.2018 по справі № 910/1238/17. Вказаних вище висновків ВП ВС також дійшла у постановах від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12 (пункти 53, 54) та від 04.02.2020 у справі № 912/1120/16 (пункт 6.19). Таким чином, загальні витрати за споживчим є співмірними, враховуючи строк кредитування. Жодних нарахувань поза межами строку кредитування, зокрема, у порядку, передбаченому ст. 625 ЦК України, позивачем не здійснювалось, а позовні вимоги не заявлялись.
Крім того, Законом України "Про споживче кредитування" передбачено пункт 5 статті 8, що визначає максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати 1 %. Також, законом України "Про споживче кредитування", передбачено пункт 17 прикінцевих положень, який повністю спростовує доводи відповідача стосовно незаконності розміру процентної ставки. Розділ IV "Прикінцевих та перехідних положень" Закону України «Про споживче кредитування» доповнено пунктом 17 згідно із Законом № 3498-IX від 22.11.2023, яким передбачено наступне: тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг", установити, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів - 2,5 %; протягом наступних 120 днів - 1,5 %. Закон України "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг" набув чинності 24.12.2023. Отже, враховуючи дату укладення кредитного договору, денна процентна ставка передбачена договором є застосованою та законною.
Матеріали справи не містять жодних розрахунків, які б спростовували правильність розрахунків заборгованості долучених до матеріалів справи позивачем, а за висновками Верховного Суду, викладеними в постанові від 11.07.2018 року у справі №753/7883/15, доводи сторони про необґрунтованість розрахунку кредитної заборгованості є безпідставними, якщо на його спростування сторона не надала власного розрахунку.
Також позивач не заперечував того факту, що, як було зазначено у позовній заяві, відповідачем у справі були здійснені заходи, спрямовані на визнання боргу, а саме: проведена часткова сплата по вищезазначеному кредитному договору на суму: на суму 1280.00 грн. від 24.10.2025 року, на суму 2000.00 грн. від 14.11.2025 року, на суму 40.00 грн. від 04.12.2025 року, на суму 2660.00 грн. від 05.12.2025 року, на суму 1314.52 грн. від 26.12.2025 року, на суму 1803.98 грн. від 16.01.2026 року, на суму 1965.98 грн. від 06.02.2026 року.
Позивач в судове засідання не з`явився, подавши заяву про розгляд справи без участі його представника.
Відповідач в судове засідання не з`явилась, також зазначивши у відзиві про можливість розгляду справи за її відсутності.
Фіксування судового процесу технічними засобами звукозапису не здійснювалось в порядку ч. 2 ст. 247 ЦПК України.
Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши відповідні норми матеріального та процесуального права, суд приходить до такого.
Судом встановлено, що 04.10.2025 між позивачем та відповідачем був в електронній формі укладений Кредитний договір 04.10.2025-100001369, за умовами якого позивач зобов`язався надати позивачу кредитні кошти в сумі 3000,00 грн., а відповідач зобов`язалась повернути суму кредиту у строк до 10.04.2026 та сплатити проценти за користування кредитними коштами за ставкою 1% від суми кредиту за один день користування ним, а також комісію за надання кредиту за ставкою 7% від суми кредиту і комісію за обслуговування кредитної заборгованості 210 грн., що нараховується у кожному з 2 чергових періодів, наступних за першим черговим періодом. Договір також містив графік внесення платежів із зазначенням дати їх внесення (14.11.2025, 05.12.2025, 26.12.2025, 16.01.2025, 06.02.2026, 27.02.2026, 20.03.2026 та 10.04.2026), суми платежів та їх складових (проценти, комісія, тіло кредиту).
Крім того, договір містив умову про те, що позичальник, який прострочив виконання будь-якого грошового зобов`язання за договором, зокрема, зобов`язання зі сплати Кредиту/його частини та/або Процентів/їх частини та/або Комісії(їй)/ її(їх) частини (якщо Комісія (-ії) встановлена(і) договором) у терміни/строки, що передбачені договором, на вимогу Кредитодавця зобов`язаний сплатити Кредитодавцю суму заборгованості з урахуванням 170000% річних від суми заборгованості за весь час прострочення відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України (по тексту даного договору - "проценти річних"). Кредитодавець має право нараховувати вказані проценти річних, починаючи з першого дня прострочення виконання зобов`язання (в тому числі, якщо прострочення виконання виникло до закінчення строку, на який надається кредит) за кожен день прострочення його виконання. Базою нарахування вказаних процентів є сума простроченого грошового зобов`язання, зокрема, сума прострочених Кредиту/його частини та/або Процентів/їх частини та/або Комісії(їй)/ її(їх) частини (якщо Комісія (ії) встановлена(і) договором). Проценти річних не нараховуються на прострочені раніше нараховані проценти річних. При цьому сторони домовились, що у випадку, якщо розмір процентів річних, нарахованих за один день прострочення, перевищує 45 грн., за даним договором застосовується спеціальна договірна умова по зменшенню процентів річних за відповідний день, а саме розмір річних, які нараховуються за відповідний день, становить 45 грн. Також сторони домовились, що проценти річних не нараховуються, якщо сума простроченого грошового зобов`язання є меншою, ніж 100 грн. Кредитодавець має право вільно здійснювати своє право на застосування та отримання процентів річних, зазначених в даному пункті, як щодо повних сум процентів річних, так і щодо їх частин, як застосовуючи їх (повністю або частково), так і не застосовуючи, що є лише реалізацією Кредитодавцем його права і не є зміною умов договору. Сукупна сума процентів річних та інших платежів, що підлягають сплаті Позичальником за порушення виконання його зобов`язань (якщо такі встановлені договором) на підставі даного договору, не може перевищувати максимальне обмеження цієї суми, встановленої законом.
В подальшому сторони уклали декілька додаткових договорів до вказаного кредитного договору, за умовами яких збільшувалась сума кредиту та відповідним чином змінювались суми періодичних платежів та їх складові, при чому дати їх внесення, а також дата закінчення строку кредитування (10.04.2026) залишались не змінними. Крім того, змінювались й умови кредитного договору щодо порядку нарахування процентів річних у разі прострочення позичальником строків погашення поточної кредитної заборгованості.
Так, відповідно до умов Кредитного договору в первісній редакції від 04.10.2025 сума кредиту становила 3000,00 грн., а сума періодичного платежу - 840,00 грн., за додатковим договором від 05.10.2025 сума кредиту була збільшена до 4000,00 грн., а сума платежу - до 1110,00 грн., за додатковим договором від 15.10.2025 сума кредиту була збільшена до 5000,00 грн., а сума платежу - до 1280,00 грн., за додатковим договором від 30.10.2025 сума кредиту була збільшена до 7000,00 грн., а сума платежу - до 2000,00 грн., за додатковим договором від 24.01.2026 сума кредиту була збільшена до 8400,00 грн., а сума платежу змінена на 1965,98 грн., і за додатковим договором від 07.02.2026 сума кредиту була збільшена до 9500,00 грн., а сума платежу залишена у розмірі 1965,98 грн., за винятком останнього платежу 10.04.2026, розмір якого становив 5108,77 грн.
Відповідач не оспорювала ані факту, ані способу укладання вказаних договорів, а також факту виконання позивачем зобов`язань щодо надання їй кредитних коштів шляхом безготівкового їх переказу на вказану нею платіжну картку.
Також сторони не заперечували того факту, що відповідач частково виконала свої кредитні зобов`язання, здійснивши на користь позивача такі платежі: на суму 1280.00 грн. від 24.10.2025 року, на суму 2000.00 грн. від 14.11.2025 року, на суму 40.00 грн. від 04.12.2025 року, на суму 2660.00 грн. від 05.12.2025 року, на суму 1314.52 грн. від 26.12.2025 року, на суму 1803.98 грн. від 16.01.2026 року, на суму 1965.98 грн. від 06.02.2026 року.
Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч.1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.
Частиною 2 статті 1054 ЦК України передбачено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 Цивільного кодексу України, тобто норми про договір позики.
На підставі ч.1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.
Згідно ч. 1 ст.1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.
Частиною 1 статті 1056-1 ЦК України передбачено, що розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозиції, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.
Згідно ст. ст. 610, 612 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання. Боржник вважається таким, що прострочив виконання, якщо він не виконав його у строк, передбачений умовами договору або встановлений законом. Боржник, який прострочив зобов`язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливості виконання, що випадково настала після прострочення.
Згідно ч. 1 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.
Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 614 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом.
Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання.
Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання.
З урахуванням узгоджених сторонами умов кредитування, суд погоджується з тим, що заборгованість відповідача з повернення тіла кредиту становить 7106,02 грн., щодо сплати процентів за користування кредитними коштами - 2238,39 грн., і щодо сплати комісії - 77,00 грн.
Доводи відповідача щодо необхідності врахування сплачених нею платежів, а також врахування скрутного матеріального становища суд не може взяти до уваги, оскільки всі внесені нею платежі були враховані позивачем відповідно до умов кредитного договору, а відповідно до ч. 2 ст. 617, ч. 1 ст. 625 ЦК України відсутність у боржника коштів, необхідних для виконання зобов`язання, не є підставою для звільнення від його виконання і не є підставою для звільнення відповідальності за порушення зобов`язання.
Наслідки прострочення грошового зобов`язання, коли боржник повинен сплатити грошові кошти, але неправомірно не сплачує їх, також врегульовані законодавством. У цьому разі відповідно до частини другої статті 625 ЦК України боржник зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Водночас пунктом 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України встановлено, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
На підставі вказаної правової норми суд вважає такими, що не підлягають задоволенню, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 4750,00 грн., нарахованих відповідно до ст. 625 ЦК України.
У позовній заяві позивач окремо зазначив, що, на його думку, вказана норма ЦК України не підлягає застосуванню, оскільки аналогічна норма, що містилась у п. 6.1 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування», була виключена Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» від 22.11.2023 № 3498-ІХ. За ствердженням позивача, Закон України «Про споживче кредитування» є спеціальною нормою, а тому має перевагу над ЦК України, який регулює лише загальні питання щодо правових та організаційних засад споживчого кредитування.
Суд такі доводи відхиляє як юридично необґрунтовані з огляду на таке.
Відповідно до ч. 2 ст. 4 ЦК України основним актом цивільного законодавства України є Цивільний кодекс України.
Актами цивільного законодавства є також інші закони України, які приймаються відповідно до Конституції України та Цивільного кодексу України (далі - закон).
Якщо суб`єкт права законодавчої ініціативи подав до Верховної Ради України проект закону, який регулює цивільні відносини інакше, ніж цей Цивільний кодекс України, він зобов`язаний одночасно подати проект закону про внесення змін до Цивільного кодексу України. Поданий законопроект розглядається Верховною Радою України одночасно з відповідним проектом закону про внесення змін до Цивільного кодексу України.
Зміни до цього Кодексу можуть вноситися виключно законами про внесення змін до Цивільного кодексу України.
З наведеного випливає, що закони, які регулюють цивільні відносини, тобто і кредитні відносини в тому числі, не можуть суперечити нормам ЦК України, а по-іншому регулювати ці відносини можуть лише у випадках, коли така можливість передбачена у самому ЦК України.
Відтак, винятки чи інші особисті правила щодо застосування норми, яка міститься у ЦК України, в тому числі і щодо застосування ч. 2 ст. 625, можуть бути передбачені лише самим ЦК України.
У пункті 18 Прикінцевих та перехідних ЦК України не міститься застереження про те, що окремими законами можуть бути передбачені виключення з правила, яке у цьому пункті встановлене.
Крім того, позивач не надав детального розрахунку сум, нарахованих ним на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України, через що неможливо визначити, за який період часу і щодо якої саме суми заборгованості здійснені відповідні нарахування.
Таким чином, позов підлягає задоволенню в частині стягнення з відповідача 9421,41 грн., які складають з непогашених тіла кредиту, комісії та процентів за користування кредитними коштами.
Згідно ч.1 ст.141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню понесені судові витрати пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи вищенаведене, на підставі ст. ст. 6, 626-629, 610, 611, 612, 617, 625, 634, 638-642, 1048, 1049, 1050, 1054 - 1056-1 ЦК України, керуючись ст. ст. 2, 7, 10, 19, 141, 176, 263-265 ЦПК України, суд
ВИРІШИВ:
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» (01032, м. Київ, вул. Саксаганського, буд. 133-А, код ЄДРПОУ 37356833, МФО 305299, р/р НОМЕР_2 ) заборгованість за кредитним договором № 04.10.2025-100001369 від 14.10.2025 у розмірі 9421,41 грн. (дев`ять тисяч чотириста двадцять одна гривня 41 копійка).
В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» (01032, м. Київ, вул. Саксаганського, буд. 133-А, код ЄДРПОУ 37356833, МФО 305299, р/р НОМЕР_2 ) судовий збір у розмірі 1769,96 грн. та поштові витрати в розмірі 99,72 грн.
Повний текст рішення складений 16.10.2026.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення постанови апеляційним судом.
Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Запорізького апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складення повного тексту рішення, а разі подання апеляційної скарги особою, яка не брала участі у справі, - протягом 30 днів з дня вручення копії рішення.
Суддя М.М. Мінаєв