Окнянський районний суд Одеської області
Справа № 506/238/26
Провадження № 2/506/241/26
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
14 жовтня 2026 року селище Окни
Окнянський районний суд Одеської області у складі:
головуючого - судді Бурдинюк О.С.
секретаря Тинкован Г.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку загального позовного провадження у залі суду у селищі Окни Одеської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: Служба у справах дітей Куяльницької сільської ради Подільського району Одеської області, прокурор Подільської окружної прокуратури Одеської області про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів,-
ВСТАНОВИВ:
23.03.2026 року ОСОБА_1 звернулася з позовом до ОСОБА_3 , зазначивши як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Службу у справах дітей Куяльницької сільської ради Подільського району Одеської області про позбавлення відповідача ОСОБА_2 батьківських прав відносно сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Крім того, позивач просить суд стягувати з відповідача на її користь аліменти на утримання сина, у розмірі 1/4 частини від доходів до досягнення сином повноліття.
Ухвалою від 24.03.2026 року позовну заяву залишено без руху.
30.03.2026 року до суду надійшла відповідь щодо реєстрації місця проживання відповідача, згідно з якою ОСОБА_2 , на території громади не зареєстрований.
Крім того, згідно відповіді з Єдиного державного демографічного реєстру, відомості про ОСОБА_2 відсутні.
Окрім того, згідно з довідкою Федосіївського старостинського округу від 09.04.2026 року, ОСОБА_2 проживав на території старостинського округу, але без реєстрації.
03.04.2026 року від адвоката Осокіна С.Ю. надійшла заява про продовження строків для усунення недоліків.
06.04.2026 року надійшла позовна заява в новій редакції.
09.04.2026 року відкрито провадження по справі.
22.05.2026 року від представника Куяльницької сільської ради Подільського району Одеської області надійшло клопотання про розгляд справи за його відсутності.
25.05.2026 року стороною позивача надано висновок про доцільність позбавлення батьківських прав та рішення Куяльницької сільської ради №87 від 05.05.2026 року про затвердження висновку про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2
27.05.2026 року від представника позивача адвоката Осокіна С.Ю., в системі «Електронний суд» надійшло клопотання про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду.
Ухвалою суду від 27.05.2026 року закрито підготовче провадження по справі та призначено справу до судового розгляду.
Ухвалою від 29.07.2026 року витребувано докази по справі.
Ухвалою від 18.08.2026 року до участі у справі залучено прокурора Подільської окружної прокуратури Одеської області.
В обґрунтування позовних вимог представник позивача посилався на те, що у період з 03.02.2018 року по 21.09.2018 року позивач ОСОБА_1 перебувала в шлюбі з ОСОБА_2 . ІНФОРМАЦІЯ_2 позивач ОСОБА_5 народила сина ОСОБА_6 . У свідоцтві про народження дитини в графі «батько» автоматично був записаний колишній чоловік позивача - ОСОБА_2 , хоча з 08.07.2018 року сумісне життя між ним та позивачкою припинилося. З моменту народження сина ОСОБА_6 відповідач дитиною не цікавиться та про неї не піклується. Відповідач взагалі не виконує обов`язки по вихованню та утриманню сина. Відповідачу достеменно відомо місце проживання дитини, але, на думку сторони позивача, сама дитина відповідачу не цікава. З огляду на ухилення відповідача від виконання батьківських обов`язків, позивачці невідоме місце перебування відповідача, що унеможливило вжиття будь-яких заходів впливу до відповідача з метою спонукання його до виконання батьківських обов`язків. Син позивачки - ОСОБА_6 , з дня народження проживає в сім`ї з чоловіком позивачки ОСОБА_7 , який з першого дня після народження дитини виконував обов`язки батька. Саме ОСОБА_7 дитина вважає своїм батьком і так його і називає, між ними існують добрі стосунки, як між рідними людьми, а рідного батька - відповідача по справі, дитина взагалі не знає. Вказані обставини, на думку представника позивача, є підставою для позбавлення відповідача батьківських прав щодо дитини ОСОБА_6 . Крім того, стороною позивача заявлено вимогу про стягнення з відповідача аліментів у розмірі 1/4 частини від доходів відповідача. Позивачці відомо, що відповідач має роботу та можливість сплачувати аліменти незважаючи на позбавлення його батьківських прав. Крім того, представник позивача просив стягнути з відповідача на користь позивача понесені позивачем судові витрати.
Позивач в судовому засіданні 29.07.2026 року на задоволенні позову наполягала з підстав, зазначених у позовній заяві, та доповнила, що вони з відповідачем спочатку зареєстрували шлюб в м.Дубосари невизнаної ПМР, а потім поїхали і знову уклали шлюб в Росії. Розірвання шлюбу відбувалося в Росії. Оскільки дитина народилась невдовзі після розірвання шлюбу, батьком дитини було записано відповідача. Коли через деякий час після народження дитини вона поїхала до відповідача, щоб забрати свої речі, він їй повідомив, що це не його дитина і він не має наміру її виховувати. Ще будучи вагітною Платоном, вона зустріла своє перше кохання та вони почали проживати разом, через кілька років одружились і перебувають в шлюбі до цього часу. Її теперішній чоловік виховує ОСОБА_6 , як власного сина. Крім того, у них народилась спільна дитина, а також вона взяла під опіку дитину своєї сестри. Сестра була позбавлена батьківських прав. Батько позивача помер, а мати дуже захворіла, тому вона, як єдина родичка, за згодою чоловіка, взяла під опіку свого племінника. Метою звернення до суду є впорядкування документів, щоб всі були на одному прізвищі. В судовому засіданні 14.10.2026 року позивач доповнила свої пояснення, повідомивши, що її теперішній чоловік є бойовим медиком, він боронить нашу Україну, і кому, як не йому, хотілося б справедливості, щоб у дитини був батько.
Представник позивача - адвокат Осокін С.Ю. в судовому засіданні 14.10.2026 року позовні вимоги підтримав та наполягав на їх задоволенні, зазначивши, що в ході розгляду справи були здобуті всі необхідні та достатні докази в обгрунтування даного позову і, на його думку, жодних перешкод для задоволення позову не існує.
Відповідач повідомлений належним чином у судове засідання не з`явився, про поважність причини неявки суд не сповістив, з заявою про відкладення не звертався, відзив не подав.
Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Служби у справах дітей Куяльницької сільської ради Подільського району Одеської області повідомлений належним чином в судове засідання не з`явився, однак від нього до суду надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, проти задоволення позову не заперечує.
Прокурор Барбанягра І.П. в судовому засіданні 30.09.2026 року оголосив висновок про недоцільність задоволення позову в частині позбавлення відповідача батьківських прав, з огляду на ненадання позивачем доказів навмисного чи винного ухилення відповідача від виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини. Тому, на думку прокурора, на даний час позбавлення відповідача батьківських прав не відповідатиме найкращим інтересам дитини. Позовні вимоги про стягнення аліментів залишив на розсуд суду. В судовому засіданні 14.10.2026 року прокурор підтримав свою позицію, викладену у вказаному висновку.
Допитана в судовому засіданні 30.09.2026 року як свідок ОСОБА_8 пояснила, що з позивачкою вона знайома близько 14 років, вони жили по сусідству в одному селі. У 2016 році позивач познайомилася з відповідачем, а в 2017 році вони одружились. Весілля було в м.Дубосари, оскільки відповідач там проживав. Разом вони прожили близько семи місяців, розійшлись коли позивач була на сьомому місяці вагітності. Розривали шлюб вони в м.Москва. Ще тоді відповідач повідомив, що він не буде визнавати дитину позивача своєю та не буде приймати участі у її вихованні. Після чого вона відповідача не бачила, він жодного разу не з`являвся, дитиною не цікавився та не брав участі у її вихованні, не телефонував. Наскільки їй відомо, на даний час він проживає в невизнаній ПМР. На теперішній час позивач одружена з іншим чоловіком. Вона виховує двох власних дітей - одного спільного сина з теперішнім чоловіком та одного сина від першого шлюбу, а також взяла племінника під опіку.
Свідок ОСОБА_9 в судовому засіданні 30.09.2026 року пояснила, що з позивачкою вона знайома приблизно з 2014 року, вони є близькими подругами. Їй відомо, що позивач познайомилась з відповідачем у 2016 році в с.Новокрасне, після чого вони почали зустрічатись, відповідач приїздив до позивача, оскільки проживав у невизнаній ПМР, а у 2017 році вони одружились. Вона була у них на весіллі, яке було в м.Дубосари. Разом вони прожили менше року. Чи було розірвано шлюб їй невідомо. З часу народження ОСОБА_6 , вона не бачила відповідача та відповідач не приймав участі у вихованні дитини, ніколи дитиною не цікавився. На даний час позивач заміжня за ОСОБА_10 . Вони виховують двох дітей - спільну дитину та дитину позивача та відповідача. Крім того, позивач взяла під опіку племінника.
Суд заслухавши позивача, її представника, свідків, думку прокурора та вивчивши матеріали справи, приходить до наступного.
ІНФОРМАЦІЯ_3 народився ОСОБА_11 , батьком дитини вказаний ОСОБА_2 , а матір`ю ОСОБА_12 , про що Окнянським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції в Одеській області складено відповідний актовий запис №167 від 09.10.2018 року та видано свідоцтво про народження серії НОМЕР_1 /а.с.8, 10/.
Як вбачається з копії актового запису про народження №167 від 09.10.2018 року, народження ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_1 зареєстроване Окнянським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції в Одеській області. Батьком дитини вказаний ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 . Відомості про батька внесено на підставі актового запису про шлюб №171 від 03.02.2018 року, складеного Петровським відділом ЗАГС Управління ЗАГС міста Москви російської федерації /а.с.87/.
Згідно довідки про реєстрацію місця проживання особи від 22.01.2019 року №32, за відомостями Федосіївської сільської ради Окнянського району Одеської області дитина ОСОБА_11 зареєстрований в с.Новокрасне Окнянського району Одеської області з 22.01.2019 року /а.с.12/.
21.11.2023 року між ОСОБА_13 та ОСОБА_7 зареєстровано шлюб та прізвище дружини після реєстрації шлюбу зазначено « ОСОБА_14 » /а.с.10/.
Згідно з довідкою Федосіївського старостинського округу Окнянської селищної ради Подільського району Одеської області №91 від 06.03.2026 року, ОСОБА_1 дійсно проживала з ОСОБА_2 на території Федосіївського старостинського округу за адресою: АДРЕСА_1 в період з 20.07.2017 року до 20.07.2018 року /а.с.11/.
Відповідно до довідки Федосіївського старостинського округу Окнянської селищної ради Подільського району Одеської області №113 від 09.04.2026 року, ОСОБА_2 дійсно проживав та не був зареєстрований на території Федосіївського старостинського округу.
Як вбачається з висновку про доцільність позбавлення батьківських прав, затвердженого рішенням виконавчого комітету Куяльницької сільської ради від 05.05.2026 року №87, орган опіки та піклування Куяльницької сільської ради Подільського району Одеської області вважає доцільним позбавити гр. ОСОБА_2 батьківських прав по відношенню до його сина ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Вказаний висновок обґрунтований тим, що вивчивши матеріали справи стало відомо, що гр. ОСОБА_15 одружилась із гр. ОСОБА_2 03.02.2018 року, а 21.09.2018 року подружжя розлучилось через погані сімейні стосунки. ІНФОРМАЦІЯ_2 народився ОСОБА_6 , якого батько ніколи не бачив. Утриманням та вихованням дитини ОСОБА_16 займається спільно з чоловіком - ОСОБА_17 . За даними старостату та довідки Куяльницького опорного закладу освіти Куяльницької сільської ради, батько дитини не приймає участі в житті дитини, не надає синові грошової чи будь-якої іншої матеріальної допомоги. Він давно ухилився від виконання батьківських обов`язків та утримання сина. Встановлено, що громадянин ОСОБА_2 самоусунувся від виконання своїх батьківських обов`язків, не забезпечує належний догляд за дитиною, не забезпечує його одягом та взуттям, оплатою за медикаменти, харчування, шкільне приладдя, тощо /а.с.38, 39/.
Згідно висновку прокурора Подільської окружної прокуратури Одеської області Барбанягри І.П., позивач обґрунтовує позов тим, що відповідач проживає окремо та ухиляється від виховання спільної дитини. Разом з тим, доказів злісного, навмисного чи винного ухилення від виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини позивачем не надано. В ході судового розгляду встановлено, що окреме проживання дитини зумовлене об`єктивними сімейними обставинами. Фактів злісного, навмисного чи винного ухилення від виконання батьківських обов`язків, що є обов`язковою умовою застосування ст.164 СК України, не встановлено. Відповідно до практики Верховного Суду (постанова ВС від 12.01.2026 року у справі №708/1440/24, постанова ВС від 16.09.2026 у справі №372/352/26, постанова Об`єднаної палати КЦС Верховного Суду від 29.01.2024 у справі №185/9339/21), позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, який може бути застосований лише тоді, коли змінити поведінку батьків в кращу сторону неможливо. Наразі позбавлення батьківських прав не відповідатиме найкращим інтересам дитини. З урахуванням зазначеного, прокурор вважав, що у задоволенні позову в частині позбавлення відповідача батьківських прав слід відмовити. Позов в частині вимог про стягнення аліментів залишив на розсуд суду. При цьому, на думку прокурора, відповідача слід попередити про необхідність посилення уваги до виховання дитини ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та покласти на Орган опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов`язків /а.с.89-90/.
Щодо позбавлення батьківських прав.
Статтею 51 Конституції України визначено, що сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.
Стаття 9 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року (далі - Конвенція про права дитини), ратифікованої Україною згідно з постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-ХІІ, зобов`язує держави-учасниці забезпечувати, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.
Відповідно до частини першої, другої статті 12 Закону України «Про охорону дитинства» виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.
Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, милосердя, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства, злагоди та дружби між народами, етнічними, національними, релігійними групами.
Батьки, які проживають окремо від дитини, зобов`язані брати участь у її вихованні і мають право спілкуватися з нею, якщо судом визнано, що таке спілкування не перешкоджатиме нормальному вихованню дитини (частина друга статті 15 Закону України «Про охорону дитинства»).
Згідно із частинами другою та четвертою статті 155 СК України батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини. Ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 164 СК України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона/він ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини.
Тлумачення вищенаведеної статті дозволяє дійти висновку, що ухилення від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.
Статтею 165 СК України визначено, що право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім`ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров`я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.
Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.
Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.
Позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов`язків.
Частинами першою, другою статті 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Верховною Радою України 27 лютого 1991 року (далі - Конвенція), передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.
Стаття 9 Конвенції покладає на держави-учасниці обов`язок забезпечувати те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.
Відповідно до статті 18 Конвенції, батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.
Аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що права батьків щодо дитини є похідними від прав та інтересів дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, й, у першу чергу, повинні бути визначені та враховані інтереси дитини, виходячи із об`єктивних обставин спору, а тільки потім права батьків.
Згідно статті 18 Закону України «Про охорону дитинства», держава забезпечує право дитини на проживання в таких санітарно-гігієнічних та побутових умовах, що не завдають шкоди її фізичному та розумовому розвитку.
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) зауважив, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам`ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (пункт 100 рішення ЄСПЛ від 16 липня 2015 року у справі «Мамчур проти України», заява № 10383/09, рішення ЄСПЛ від 11 липня 2017 року у справі «М. С. проти України», заява № 2091/13).
Аналіз практики ЄСПЛ дає підстави для висновку, що рівність прав батьків щодо дитини є похідною від прав та інтересів дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, й у першу чергу повинні бути визначені та враховані інтереси дитини, виходячи із об`єктивних обставин спору, а вже тільки потім права батьків.
Пунктами 15, 16, 18 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 березня 2007 року № 3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» судам роз`яснено, що позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та інше) є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.
Зважаючи на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом впливу, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на орган опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов`язків.
Отже, законом визначено, що позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо та є крайнім заходом, який слід розглядати як виключний і надзвичайний спосіб впливу на недобросовісних батьків.
Аналогічний правовий висновок викладено в постановах Верховного Суду від 29 квітня 2020 року у справі № 522/10703/18, від 13 квітня 2020 року у справі № 760/468/18, від 11 березня 2020 року у справі № 638/16622/17, від 02 жовтня 2019 року у справі № 461/7387/16-ц, від 08 травня 2019 року у справі № 409/1865/17-ц.
У підтвердження позовних вимог про позбавлення батьківських прав, позивач послалася на те, що відповідач ухиляється від виконання своїх обов`язків, пов`язаних з вихованням дитини, а саме: з моменту народження сина жодного разу його не бачив, про нього не піклується та взагалі ним не цікавиться, не забезпечує матеріально, не приймає участь у вихованні дитини.
Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.
Ухилення від виконання своїх батьківських обов`язків по вихованню дітей є умисною протиправною поведінкою, яка характеризується психічним ставленням особи до своєї поведінки та її наслідків: усвідомлення особою суспільної небезпеки своєї поведінки; передбачення її суспільно небезпечних наслідків; бажання настання таких наслідків або свідоме припущення їх настання.
Проте, у матеріалах справи відсутні докази застосування до відповідача будь-яких заходів впливу з боку органів внутрішніх справ, бесіди, попередження з боку органу опіки та піклування, органів місцевого самоврядування.
Крім того, суд враховує, що позивачем не надано суду належних і допустимих доказів на підтвердження свідомого ухилення відповідачем від виконання своїх батьківських обов`язків по відношенню до своєї дитини до звернення до суду.
Так, сторона позивача стверджує, що вихованням дитини, матеріальним утриманням, лікуванням та забезпеченням всіх потреб дитини займається лише позивач. Разом з тим, в порушення ст.81 ЦПК України, стороною позивача не надано будь-яких доказів на підтвердження вказаних посилань, як то довідки про склад сім`ї за місцем проживання дитини, акту обстеження умов проживання дитини, характеристики позивача за місцем проживання, характеристики дитини за місцем навчання, довідки з медичного закладу щодо того, хто з батьків звертався за медичною допомогою для дитини, довідки з навчального закладу, щодо того, хто з батьків опікується навчанням дитини, відвідує батьківські збори тощо.
Відповідно до частин четвертої-шостої статті 19 СК України при розгляді судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, місця проживання дитини, виселення дитини, зняття дитини з реєстрації місця проживання, визнання дитини такою, що втратила право користування житловим приміщенням, позбавлення та поновлення батьківських прав, побачення з дитиною матері, батька, які позбавлені батьківських прав, відібрання дитини від особи, яка тримає її у себе не на підставі закону або рішення суду, управління батьками майном дитини, скасування усиновлення та визнання його недійсним обов`язковою є участь органу опіки та піклування, представленого належною юридичною особою.
Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.
За положенням частини шостої статі 19 СК України, суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування (про доцільність чи недоцільність позбавлення батьківських прав), якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини. Вказаний висновок має рекомендаційний характер.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.
З матеріалів справи вбачається, що висновком органу опіки та піклування визнано доцільним позбавлення відповідача батьківських прав відносно дитини ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.38-39), проте даний висновок органу опіки та піклування має рекомендаційний характер та не є обов`язковим для суду.
У свою чергу висновок Органу опіки та піклування Куяльницької сільської ради Подільського району Одеської не містить в собі відомостей щодо наявності виключних обставин, підтверджених відповідними доказами, які б свідчили про свідоме нехтування ОСОБА_2 своїми обов`язками, та які б були законною підставою для застосування такого крайнього заходу впливу, як позбавлення її батьківських прав відносно дитини.
Також у вказаному висновку Органу опіки та піклування не наведено жодних даних про роботу або намагання цього органу, відповідального за захист прав дітей, об`єктивно визначити ставлення батька до дитини, не зазначено, чому саме позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 має стати на користь інтересам дитини.
Крім того, вказаний висновок був складений за відсутності батька дитини і тільки зі слів матері, тобто без врахування його пояснень і в матеріалах справи відсутні докази того, що відповідач був запрошений на засідання комісії з питань захисту прав дитини органу опіки та піклування з розгляду питання доцільності/недоцільності позбавлення її батьківських прав шляхом засобами поштового або телефонного зв`язку, не містить вказаний висновок і думку дитини щодо позбавлення батьківських прав його батька.
Отже, зазначений висновок Органу опіки та піклування Куяльницької сільської ради Подільського району Одеської, затверджений виконавчим комітетом Куяльницької сільської ради Подільського району Одеської від 05.05.2026 року є неповним та необ`єктивним, а тому не може бути врахований судом при вирішенні спору.
Таку ж позицію висловив і Верховний Суд у постанові від 24 квітня 2019 року при розгляді справи № 331/5427/17, у постанові від 23 квітня 2020 року при розгляді справи № 420/1075/17, у постанові від 06 травня 2020 року при розгляді справи № 753/2025/19.
Крім того, позивач не обґрунтувала та не надала суду доказів, у чому полягає захист інтересів дитини шляхом позбавлення відповідача батьківських прав та доказів, які б безспірно свідчили про умисне ухилення відповідача від виконання батьківських обов`язків відносно дитини.
При цьому, як вбачається з пояснень позивача, наданих в судових засіданнях, метою звернення до суду є впорядкування документів, щоб всі в її теперішній сім`ї були на одному прізвищі, а також бажання теперішнього чоловіка позивача, який є військовослужбовцем (бойовим медиком), щоб у дитини був батько.
Суд враховує, що у справі відсутні будь-які негативно характеризуючі дані відповідача, докази застосування до відповідача будь-яких заходів впливу з боку органів внутрішніх справ, бесіди, попередження з боку органу опіки та піклування, органів місцевого самоврядування.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.
Відповідно до ч. 3, 4 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.
Статтею 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Позбавлення відповідача батьківських прав, тобто природних прав, наданих батькам щодо дитини на її виховання, захист її інтересів та інших прав, які виникають із факту кровної спорідненості з дитиною, є крайнім заходом впливу, необхідність застосування якого за обставин цієї справи не доведено, тому з урахуванням якнайкращих інтересів дитини, за обставин недоведеності свідомого нехтування відповідачем своїми батьківськими обов`язками, та з огляду на відсутність виключних підстав для позбавлення його батьківських прав, суд вважає, що необхідно відмовити у задоволенні вказаних позовних вимог.
Стороною позивача належними та допустимими доказами не доведено, що позбавлення відповідача батьківських прав щодо сина є обґрунтованим заходом впливу і буде слугувати якнайкращим інтересам самої дитини та не доведено, що змінити поведінку батька по відношенню до дитини немає можливості.
З огляду на необхідність забезпечення якнайкращих інтересів дитини, суд вважає, що відсутні підстави для застосування до відповідача такого крайнього (виняткового) заходу впливу, як позбавлення батьківських прав (прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті кровної спорідненості з нею.
Розірвання сімейних зв`язків означає позбавлення дитини її коріння, а це можна виправдати лише за виняткових обставин (рішення Європейського суду з прав людини від 18 грудня 2008 року у справі «Савіни проти України», пункт 49), проте, наявності таких обставин у цій справі не доведено.
Щодо стягнення аліментів.
Згідно ст.180 СК України батьки зобов`язані утримувати своїх дітей до досягнення ними повноліття.
Відповідно до ч.1, 2, 3 ст.181 СК України способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними.
За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі.
За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
Згідно ч.1 ст.183 СК України суд визначає частку заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину.
Як передбачено ч.2 і 3 ст.182 СК України розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.
Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Відповідно до ч.1 ст.79 Сімейного кодексу України, аліменти присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову.
Слід також звернути увагу, що відповідно до ст.192 СК України розмір аліментів, визначений рішенням суду, може бути згодом зменшено або збільшено рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось з них.
Таким чином, суд вважає позов частині стягнення аліментів обґрунтованим.
Відповідно до п.6 ч.1 ст.264 ЦПК України, під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема, питання як розподілити між сторонами судові витрати.
Згідно з ч.1 ст.133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.
Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Так як у задоволенні позову в частині позовних вимог про позбавлення батьківських прав відмовлено, то судові витрати по сплаті судового збору за позовні вимоги немайнового характеру слід покласти на позивача.
Згідно з ч.6 ст.141 ЦПК України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Так як позивач відповідно до п.3 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір» звільнена від сплати судового збору за подання позову про стягнення аліментів, то відповідно до ч.6 ст.141 ЦПК України, з відповідача слід стягнути судовий збір за вимоги майнового характеру в дохід держави.
При цьому відповідача слід попередити про необхідність належного виконання батьківських обов`язків та зміни ставлення до виховання сина ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та покласти на Орган опіки та піклування Куяльницької сільської ради Подільського району Одеської області обов`язок контролю стосовно виконання відповідачем своїх батьківських обов`язків у відношенні до сина.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.121, 164-166 Сімейного кодексу України, ст.ст.4, 5, 12, 13, 141, 265, 354 ЦПК України, -
УХВАЛИВ:
Позов ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаючої за адресою: АДРЕСА_2 ) до ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_6 , АДРЕСА_1 ), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: Служба у справах дітей Куяльницької сільської ради Подільського району Одеської області (ЄДРПОУ 44360478, Одеська область, м. Подільськ, вул. Соборна, 105), прокурор Подільської окружної прокуратури Одеської області (ЄДРПОУ [номер приховано], Одеська область, м.Подільськ, пр-т Шевченка, 10, 66302) про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів - задовольнити частково.
Стягувати з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_6 , АДРЕСА_1 ) на утримання ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаючої за адресою: АДРЕСА_2 ) аліменти у розмірі 1/4 частки заробітку (доходу) щомісячно, але не менше, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не більше 10 прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, до повноліття ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , тобто до ІНФОРМАЦІЯ_7 , починаючи з 23 березня 2026 року.
Стягнути з ОСОБА_2 у доход держави судовий збір в сумі 1331,20 грн. на рахунок: Отримувач коштів: ГУК у м.Києві/м.Київ/22030106 (Код отримувача (код за ЄДРПОУ) 37993783; Банк отримувача: Казначейство України (ЕАП); Рахунок отримувача: [рахунок приховано]; Код класифікації доходів бюджету 22030106).
Допустити негайне виконання судового рішення в частині стягнення аліментів в межах платежу за один місяць.
У іншій частині позову - відмовити.
Попередити ОСОБА_2 про необхідність належного виконання батьківських обов`язків та зміни ставлення до виховання сина ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та покласти на Служба у справах дітей Куяльницької сільської ради Подільського району Одеської області обов`язок контролю стосовно виконання ОСОБА_2 своїх батьківських обов`язків у відношенні до сина.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня його проголошення до Одеського апеляційного суду.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Копію судового рішення, протягом двох днів з дня його складання, надіслати особам, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні, рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
Повний текст судового рішення виготовлено 16.10.2026 року.
Суддя О.С. Бурдинюк