ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 жовтня 2026 року
м. Хмельницький
Справа № 676/4112/23
Провадження № 22-ц/820/1469/26
Хмельницький апеляційний суд у складі колегії
суддів судової палати з розгляду цивільних справ
Ярмолюка О.І. (суддя-доповідач), Грох Л.М., Янчук Т.О.,
секретар судового засідання Шевчук Ю.Г.,
з участю позивачки ОСОБА_1 ,
представниці позивачки ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - приватний нотаріус Кам`янець-Подільського міського нотаріального округу Барановський Станіслав Францович, про визнання договору купівлі-продажу недійсним та скасування державної реєстрації речового права за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Кам`янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 28 листопада 2025 року,
встановив:
1.Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У червні 2023 року ОСОБА_1 звернулася до суду з уточненим у подальшому позовом до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про визнання договору купівлі-продажу недійсним та скасування державної реєстрації речового права.
ОСОБА_1 зазначила, що згідно з договором купівлі-продажу земельної ділянки від 17 жовтня 2006 року вона придбала у ОСОБА_5 земельну ділянку площею 0,1883 га в селі Ісаківці, Кам`янець-Подільського району, Хмельницької області, для ведення садівництва. На підставі зазначеного договору їй було видано державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯГ № 405097 від 25 жовтня 2006 року.
Рішенням Ластовецької сільської ради Кам`янець-Подільського району Хмельницької області від 29 вересня 2009 року визнано недійсним указаний державний акт і дозволено виготовити державний акт на право власності на земельну ділянку площею 0,1883 га для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд. 15 жовтня 2009 року позивачка отримала новий державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯИ № 182765 та зареєструвала право власності на земельну ділянку з кадастровим номером [номер приховано]:03:003:0065.
Внаслідок поділу земельної ділянки площею 0,1883 га з кадастровим номером [номер приховано]:03:003:0065 були створені дві земельні ділянки площею 0,1408 га з кадастровим номером [номер приховано]:03:003:0293 та площею 0,0475 га з кадастровим номером [номер приховано]:03:003:0294. 17 листопада 2017 року позивачка зареєстровала право власності на новоутворені ділянки.
Разом із тим, рішенням Ластовецької сільської ради Кам`янець-Подільського району Хмельницької області від 15 грудня 2003 року № 12 передано у приватну власність ОСОБА_6 земельну ділянку площею 0,0663 га в селі Ісаківці, Кам`янець-Подільського району, Хмельницької області, для ведення садівництва. На підставі цього рішення ОСОБА_6 отримав державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯГ № 993651 від 10 травня 2007 року та зареєстрував право власності на земельну ділянку з кадастровим номером [номер приховано]:03:003:0068.
Рішенням Кам`янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 9 лютого 2009 року у справі № 2-17/2009 року визнано недійсним отриманий ОСОБА_6 державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯГ №993651 від 10 травня 2007 року.
Після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_6 спадщину прийняла ОСОБА_4 27 липня 2012 року державний нотаріус Першої Кам`янець-Подільської державної нотаріальної контори Барановський С.Ф. видав ОСОБА_4 свідоцтво про право на спадщину за заповітом на земельну ділянку площею 0,0663 га, кадастровий номер [номер приховано]:03:003:0068, а 14 червня 2016 року державний реєстратор Виконавчого комітету Кам`янець-Подільської міської ради Хмельницької області Петльована A.M. прийняла рішення індексний номер: 30042212 (з відкриттям розділу) про державну реєстрацію права власності ОСОБА_4 на вказану земельну ділянку.
Рішенням Кам`янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 23 серпня 2019 року у справі № 676/3205/16-ц визнано недійсним отримане ОСОБА_4 свідоцтво про право на спадщину за заповітом № 1-1541 від 27 липня 2012 року, скасовано державну реєстрацію земельної ділянки з кадастровим номером [номер приховано]:03:003:0068 у Державному земельному кадастрі та визнано недійсним рішення державного реєстратора про реєстрацію права власності ОСОБА_4 на цю ділянку.
За договором купівлі-продажу земельної ділянки від 23 червня 2016 року ОСОБА_7 , який діяв від імені ОСОБА_4 на підставі довіреності від 15 квітня 2016 року, відчужив ОСОБА_3 земельну ділянку площею 0,0663 га, кадастровий номер [номер приховано]:03:003:0068. Тоді ж у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно було зареєстровано право власності ОСОБА_3 на цю ділянку.
ОСОБА_6 не набув у встановленому порядку право власності на земельну ділянку площею 0,0663 га з кадастровим номером [номер приховано]:03:003:0068, внаслідок чого ця ділянка не могла бути успадкована ОСОБА_4 та відчужена ОСОБА_3 . Оспорюваний договір купівлі-продажу земельної ділянки порушує право позивачки та не відповідає вимогам закону.
За таких обставин ОСОБА_1 просила суд визнати недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки від 23 червня 2016 року, укладений між ОСОБА_4 та ОСОБА_3 , посвідчений приватним нотаріусом Кам`янець-Подільського міського нотаріального округу Барановським С.Ф. (далі - приватний нотаріус Барановський С.Ф.), і скасувати реєстрацію земельної ділянки в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно.
Процесуальні дії суду першої інстанції
Суд ухвалою суду від 22 лютого 2024 року залучив приватного нотаріуса Барановського С.Ф. до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Кам`янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 28 листопада 2025 року позов задоволено.
Визнано недійсним договір купівлі-продажу від 23 червня 2016 року, посвідчений Барановським С.Ф., приватним нотаріусом Кам`янець-Подільського міського нотаріального округу, зареєстрований в реєстрі за № 416, укладений між ОСОБА_4 та ОСОБА_3 , та скасовано реєстрацію земельної ділянки кадастровий номер [номер приховано]:03:003:0068, площею 0,0663 га для садівництва в селі Ісаківці, Кам`янець-Подільського району, Хмельницької області, в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно.
Стягнуто з ОСОБА_3 , ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору в розмірі по 536 грн 80 коп.
Суд першої інстанції виходив з того, що державний акт на право власності на земельну ділянку на ім`я ОСОБА_6 визнано недійсним за судовим рішенням. Тож ОСОБА_4 не набула права на цю ділянку в порядку спадкування та не мала повноважень відчужувати її ОСОБА_3 за договором купівлі-продажу. Оспорюваний правочин порушує права ОСОБА_1 і не відповідає вимогам закону, внаслідок чого наявні підстави для визнання його недійсним. У зв`язку з цим підлягає скасуванню рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно. ОСОБА_3 не є добросовісним набувачем, оскільки їй було достеменно відомо про незаконність набуття ОСОБА_4 права власності на спірну земельну ділянку.
Короткий зміст і узагальнені доводи апеляційної скарги
В апеляційній скарзі ОСОБА_3 просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про відмову в позові посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.
Апеляційна скарга мотивована тим, що ОСОБА_3 придбала у ОСОБА_4 земельну ділянку за договором купівлі-продажу, тобто вона є добросовісним набувачем і не може відповідати за порушення, вчинені іншими особами. Визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки та скасування державної реєстрації речового права не є належним способом захисту цивільного права. Виходячи з принципу реєстраційного підтвердження володіння, ОСОБА_1 могла захистити своє право шляхом пред`явлення до ОСОБА_3 віндикаційного позову. Водночас суд не вирішив питання про повернення коштів, витрачених ОСОБА_3 на придбання спірної земельної ділянки.
Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи
У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін, вказавши на його законність та обґрунтованість.
ОСОБА_4 та приватний нотаріус Барановський С.Ф. не висловили своєї позиції щодо апеляційної скарги.
Щодо розгляду справи апеляційним судом за відсутності відповідачки та її представника
Відповідно до статті 372 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Європейський суд з прав людини у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» («Union Alimentaria Sanders S.A. v. Spain», заява №11681/85, рішення від 7 липня 1989 року, пункт 35) зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Апеляційний суд виходить з того, що якщо сторони та/або їх представники не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті. Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні сторін чи їх представників, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Отже, неявка учасника судового процесу у судове засідання, за умови належного повідомлення сторони про час і місце розгляду справи, не є перешкодою для розгляду справи.
Ухвалою від 16 липня 2026 року справа була призначена до судового розгляду в суді апеляційної інстанції на 13 жовтня 2026 року об 11 годині.
Відповідачка ОСОБА_3 бере участь у справі через свою представницю - адвокатку Мужилівську Н.М.
20 липня 2026 року відповідачка ОСОБА_3 одержала судову повістку про виклик у судове засідання, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с. 220). Водночас апеляційний суд повідомив про судовий розгляд справи попереднього представника - адвоката Громика І.М. (а.с. 218). Тобто відповідачка ОСОБА_3 була повідомлена належним чином про дату, час і місце розгляду справи в апеляційному суді.
Адвокатка Мужилівська Н.М. звернулася до суду апеляційної інстанції з клопотанням про відкладення судового засідання на іншу дату.
Оскільки поважність причини неявки відповідачки ОСОБА_3 та адвокатки Мужилівської Н.М. не підтверджена, вони реалізували своє право на викладення відповідних аргументів в апеляційній скарзі, апеляційний суд вважає за необхідне розглянути справу в даному судовому засіданні. При цьому суд апеляційної інстанції враховує, що відкладення розгляду справи призведе до порушення розумного строку розгляду апеляційної скарги.
2.Мотивувальна частина
Позиція суду апеляційної інстанції
Статтею 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону оскаржуване рішення суду не відповідає.
Заслухавши учасників судового процесу та дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити.
Суд першої інстанції неправильно витлумачив норми статей 15, 16, 215, 391 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), не врахував норми статей 387, 388 ЦК України та норми статей 4, 5 ЦПК України.
У зв`язку з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права оскаржуване рішення суду підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення.
Також суд апеляційної інстанції має змінити розподіл судових витрат.
Встановлені судами першої та апеляційної інстанції обставини
За договором купівлі-продажу земельної ділянки від 17 жовтня 2006 року, посвідченого приватним нотаріусом Кам`янець-Подільського районного нотаріального округу Хмельницької області Саварчуком В.М. (зареєстровано в реєстрі за №3915), ОСОБА_1 придбала у ОСОБА_5 земельну ділянку площею 0,1883 га в селі Ісаківці, Кам`янець-Подільського району, Хмельницької області, призначену для ведення особистого підсобного господарства.
На підставі цього договору ОСОБА_1 отримала державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯГ № 405097 від 25 жовтня 2006 року.
Рішенням Ластовецької сільської ради Кам`янець-Подільського району Хмельницької області від 29 вересня 2009 року № 03: затверджено проект землеустрою щодо відведення ОСОБА_1 земельної ділянки площею 0,1883 га в селі Ісаківці, Кам`янець-Подільського району, Хмельницької області, призначеної для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд; визнано недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯГ № 405097 для ведення особистого підсобного господарства; дозволено ОСОБА_1 виготовити державний акт на право власності на земельну ділянку площею 0,1883 га для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд.
На підставі цього рішення ОСОБА_1 отримала новий державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯИ № 182765 від 15 жовтня 2009 року та зареєструвала право власності на земельну ділянку з кадастровим номером [номер приховано]:03:003:0065.
10 грудня 2009 року зареєстровано право власності ОСОБА_1 на домоволодіння по АДРЕСА_1 .
У 2016 році ОСОБА_1 здійснила поділ земельної ділянки площею 0,1883 га з кадастровим номером [номер приховано]:03:003:0065 на дві земельні ділянки площею 0,1408 га (кадастровий номер [номер приховано]:03:003:0293) та площею 0,0475 га (кадастровий номер [номер приховано]:03:003:0294). 9 червня 2016 року новостворені земельні ділянки були зареєстровані у Державному земельному кадастрі як об`єкти цивільних прав.
17 листопада 2017 року Кам`янець-Подільська державна районна державна адміністрація Хмельницької області зареєструвала у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно право власності ОСОБА_1 на земельну ділянку площею 0,1408 га з кадастровим номером [номер приховано]:03:003:0293 (номер запису про право власності 23485130) та земельну ділянку площею 0,0475 га з кадастровим номером [номер приховано]:03:003:0294 (номер запису про право власності 23484575).
ОСОБА_1 і ОСОБА_6 були суміжними землекористувачами.
Рішенням Ластовецької сільської ради Кам`янець-Подільського району Хмельницької області від 15 грудня 2003 року № 12 передано у приватну власність ОСОБА_6 земельну ділянку площею 0,0663 га, розташовану в селі Ісаківці, Кам`янець-Подільського району, Хмельницької області, та призначеної для ведення садівництва.
На підставі цього рішення ОСОБА_6 отримав державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯГ № 993651 від 10 травня 2007 року та зареєстрував право власності на земельну ділянку з кадастровим номером [номер приховано]:03:003:0068.
Рішенням Кам`янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 9 лютого 2009 року у справі № 2-17/2009 року визнано недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку площею 0,0663 га в селі Ісаківці, Кам`янець-Подільського району, серії ЯГ №993651, виданий ОСОБА_6 . 10 травня 2007 року.
ОСОБА_6 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
27 липня 2012 року Перша Кам`янець-Подільська державна нотаріальна контора видала ОСОБА_4 як спадкоємиці ОСОБА_6 свідоцтво про право на спадщину за заповітом на земельну ділянку площею 0,0663 га, кадастровий номер [номер приховано]:03:003:0068, а 8 червня 2016 року Виконавчий комітет Кам`янець-Подільської міської ради Хмельницької області зареєстрував у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно право власності ОСОБА_4 на цю ділянку (номер запису про право власності 14959981).
14 червня 2016 року державним реєстратором Виконавчого комітету Кам`янець-Подільської міської ради Хмельницької області Петльованою A.M. прийнято рішення індексний номер: 30042212 (з відкриттям розділу) про державну реєстрацію права власності ОСОБА_4 на земельну ділянку площею 0,0663 га, кадастровий номер [номер приховано]:03:003:0068, розташовану в селі Ісаківці, Кам`янець-Подільського району, Хмельницької області, та призначену для індивідуального садівництва.
23 червня 2016 року між ОСОБА_7 , який діяв від імені ОСОБА_4 на підставі довіреності від 15 квітня 2016 року, та ОСОБА_3 був укладений договір купівлі-продажу земельної ділянки, посвідчений приватним нотаріусом Барановським С.Ф. (зареєстровано в реєстрі за № 416), згідно з яким ОСОБА_4 відчужила ОСОБА_3 земельну ділянку площею 0,0663 га, кадастровий номер [номер приховано]:03:003:0068. Того ж дня приватний нотаріус Барановський С.Ф зареєстрував у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно право власності ОСОБА_3 на цю ділянку (номер запису про право власності 15163115.
Рішенням Кам`янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 23 серпня 2019 року у справі № 676/3205/16-ц визнано недійсним свідоцтво про право на спадщину серія та номер 1-1544 від 27 липня 2012 року, виданого державним нотаріусом Першої Кам`янець-Подільської державної нотаріальної контори на ім`я ОСОБА_4 на земельну ділянку з кадастровим номером [номер приховано]:03:003:0068 площею 0,0663 га для індивідуального садівництва за адресою: село Ісаківці, Кам`янець-Подільського району, Хмельницької області. Скасовано державну реєстрацію даної земельної ділянки в Державному земельному кадастрі. Визнано недійсним рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) на вказану земельну ділянку, індексний номер: 30042212 від 14 червня 2016 року, державного реєстратора Петльованої A.M. Виконавчого комітету Кам`янець-Подільської міської ради.
Мотиви, з яких виходить суд апеляційної інстанції
Статтею 14 Конституції України встановлено, що право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.
Відповідно до статті 78 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) право власності на землю - це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками. Земля в Україні може перебувати у приватній, комунальній та державній власності.
За змістом частини першої статті 81 ЗК України громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі: придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами; безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності; приватизації земельних ділянок, що були раніше надані їм у користування; прийняття спадщини; виділення в натурі (на місцевості) належної їм земельної частки (паю).
В силу статті 125 ЗК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.
Статтею 41 Конституції України визначено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
Положення цього конституційного принципу кореспондуються із нормами статей 319, 321 ЦК України, згідно з якими власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. Діяльність власника може бути обмежена чи припинена або власника може бути зобов`язано допустити до користування його майном інших осіб лише у випадках і в порядку, встановлених законом. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.
Згідно з частиною другою статті 386 ЦК України власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.
Власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним (стаття 387 ЦК України).
В силу частини першої статті 388 ЦК України якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.
Із положень частини першої статті 391 ЦК України слідує, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
Як передбачено статтею 152 ЗК України, власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом визнання прав; відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; визнання угоди недійсною; визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; відшкодування заподіяних збитків; застосування інших, передбачених законом, способів.
Статтею 15 ЦК України встановлено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Одними із способів захисту цивільних прав та інтересів є припинення дії, яка порушує право, та відновлення становища, яке існувало до порушення (пункти 3, 4 частини другої статті 16 ЦК України).
Згідно з частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
В силу статті 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.
Аналіз указаних норм права дає підстави для висновку, що громадяни можуть набувати земельні ділянки у власність, у тому числі в порядку приватизації та спадкування, а також за цивільно-правовими угодами. Право власності громадян на земельні ділянки виникає з моменту державної реєстрації цього права.
Право власності на землю - це право особи на земельну ділянку, яке вона здійснює відповідно до закону та на власний розсуд. Право власності на землю включає право володіння, користування та розпорядження земельними ділянками. Ніхто не може бути позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні, крім випадків, передбачених законом.
Перешкодою у здійсненні правомочностей власника земельної ділянки є неправомірні дії порушника цих прав. Порушення права володіння має місце тоді, коди власник позбавляється можливості тримати річ у себе та утримувати її. Порушення права користування має місце тоді, коли власник позбавляється можливості отримувати корисні (споживні) властивості речі. Порушення права розпорядження має місце тоді, коли власник позбавляється можливості визначати юридичну та фактичну долю майна.
Власник земельної ділянки може вимагати усунення будь-яких порушень свого права, хоча б ці порушення і не були поєднані з позбавленням володіння. Таке право забезпечується йому за допомогою негаторного позову.
Негаторний позов - це позадоговірна вимога власника, що володіє річчю, до третьої особи про усунення перешкод у здійсненні правомочностей користування і розпоряджання майном.
Іншим способом захисту порушеного права є вимога власника про витребування належної йому земельної ділянки з чужого незаконного володіння (віндикаційний позов).
Предметом віндикаційного позову є вимога власника, який не є фактичним володільцем індивідуально-визначеного майна, до особи, яка незаконно фактично володіє цим майном, про повернення його з чужого незаконного володіння.
Випадки витребування земельної ділянки власником від добросовісного набувача обмежені й можливі за умови, що майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав ділянку, поза її волею. При цьому між власником і володільцем земельної ділянки (добросовісним набувачем) не повинно існувати жодних юридичних відносин.
Право на звернення до суду гарантується чинним законодавством і може бути реалізоване, зокрема, коли особа вважає, що її право порушується, не визнається або оспорюється. Суд повинен установити, чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.
Застосування будь-якого способу захисту цивільного права та інтересу має бути об`єктивно виправданим та обґрунтованим. Це означає, що: застосування судом способу захисту, обраного позивачем, повинно реально відновлювати його наявне суб`єктивне право, яке порушене, оспорюється або не визнається; обраний спосіб захисту повинен відповідати характеру правопорушення; застосування обраного способу захисту має відповідати цілям судочинства; застосування обраного способу захисту не повинно суперечити принципам верховенства права та процесуальної економії, зокрема не повинно спонукати позивача знову звертатися за захистом до суду. Спосіб захисту права є ефективним тоді, коли він забезпечуватиме поновлення порушеного права, а в разі неможливості такого поновлення - гарантуватиме можливість отримати відповідну компенсацію. Тобто цей захист має бути повним і забезпечувати у такий спосіб досягнення мети правосуддя та процесуальну економію.
Саме таку правову позицію висловила Велика Палата Верховного Суду в постанові від 21 вересня 2022 року (справа № 908/976/19).
Розглядаючи справу, суд має з`ясувати: 1) з яких саме правовідносин сторін виник спір; 2) чи передбачений обраний позивачем спосіб захисту законом або договором; 3) чи передбачений законом або договором ефективний спосіб захисту порушеного права позивача; 4) чи є спосіб захисту, обраний позивачем, ефективним для захисту його порушеного права у спірних правовідносинах. Якщо суд дійде висновку, що обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором та/або є неефективним для захисту порушеного права позивача, у цих правовідносинах позовні вимоги останнього не підлягають задоволенню (висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 січня 2021 року у справі № 916/1415/19).
Названі норми чинного законодавства визначають право власника майна вимагати усунення будь-яких порушень свого права від інших осіб у спосіб, який власник вважає прийнятним.
Одним із таких способів захисту порушеного права є вимога власника про витребування належного йому майна з чужого незаконного володіння (віндикаційний позов).
Предметом віндикаційного позову є вимога власника, який не є фактичним володільцем індивідуально-визначеного майна, до особи, яка незаконно фактично володіє цим майном, про повернення його з чужого незаконного володіння.
Випадки витребування майна власником від добросовісного набувача обмежені й можливі за умови, що майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно, поза її волею. При цьому між власником і володільцем майна (добросовісним набувачем) не повинно існувати жодних юридичних відносин.
Верховний Суд неодноразово звертав увагу на особливість правової природи віндикації. Так, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 4 липня 2018 року у справі № 653/1096/16-ц зазначила про те, що умовами звернення з таким позовом є: 1) позивач є власником майна; 2) власник фактично втратив володіння річчю; 3) відповідач є незаконним володільцем; 4) власник і володілець не перебувають у договірних відносинах; 5) предметом позову може бути тільки індивідуально визначена річ; 6) ця річ на момент розгляду спору повинна існувати в натурі.
Також у постанові від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16 Велика Палата Верховного Суду виснувала, що власник із дотриманням вимог статті 388 ЦК України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача. Для такого витребування оспорювання рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, ланцюга договорів, інших правочинів щодо спірного майна і документів, що посвідчують відповідне право, не є ефективним способом захисту права власника.
Як зазначила Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18 січня 2023 року (справа № 488/2807/17), визначальним критерієм для розмежування віндикаційного та негаторного позовів є відсутність або наявність у позивача володіння майном; відсутність або наявність в особи володіння нерухомим майном визначається, виходячи з принципу реєстраційного підтвердження володіння; особа, до якої перейшло право власності на об`єкт нерухомості, набуває щодо нього всі правомочності власника, включаючи право володіння.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 21 вересня 2022 року у справі № 908/976/19 констатувала неефективність у цілому вимоги заявника щодо визнання недійсним договору, стороною якого вона не є. Водночас Велика Палата верховного суду зазначила, що визнання недійсними результатів аукціону та укладеного за їх наслідками відповідачами спірного договору не призведе до поновлення майнових прав заявниці, що свідчить про неефективність означених способів захисту та наявність підстав для відмови в позові у цій частині. Натомість задоволення вимоги про витребування нерухомого майна з незаконного володіння особи, за якою воно зареєстроване на праві власності, відповідає характеру спірних правовідносин і призводить до ефективного захисту прав власника. У тих випадках, коли має бути застосована вимога про витребування майна із чужого незаконного володіння, вимога власника про визнання права власності чи інші його вимоги, спрямовані на уникнення застосування приписів статей 387 і 388 ЦК України, є неефективними.
Зібрані докази вказують на те, що ОСОБА_1 є власницею земельних ділянок площею 0,1408 га з кадастровим номером [номер приховано]:03:003:0293 та площею 0,0475 га з кадастровим номером [номер приховано]:03:003:0294 по АДРЕСА_1 , які призначені для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд.
ОСОБА_6 набув право власності на суміжну земельну ділянку в порядку приватизації, а після його смерті ОСОБА_4 успадкувала цю ділянку та продала її ОСОБА_3 .
Рішенням Кам`янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 23 серпня 2019 року у справі № 676/3205/16-ц встановлено, що земельна ділянка з кадастровим номером [номер приховано]:03:003:0068, яка розташована в селі Ісаківці, Кам`янець-Подільського району, Хмельницької області, та належить на праві власності ОСОБА_3 , накладається на земельну ділянку з кадастровим номером [номер приховано]:03:003:0293, яка належить на праві приватної власності ОСОБА_1 (площа накладення 0,0089 га або 89 кв.м). Водночас земельна ділянка з кадастровим номером [номер приховано]:03:003:0068 не накладається на земельну ділянку ОСОБА_1 з кадастровим номером [номер приховано]:03:003:0294.
Виходячи з принципу реєстраційного підтвердження володіння, до ОСОБА_3 перейшло право власності на частину належної ОСОБА_1 земельної ділянки з кадастровим номером [номер приховано]:03:003:0293.
Тому належним способом захисту цивільного права ОСОБА_1 може бути позов речово-правового характеру, зокрема віндикаційний позов про витребування тієї частки земельної ділянки, що належить їй на праві власності та накладається на земельну ділянку ОСОБА_3 . При цьому витребовувана земельна ділянка має бути ідентифікована, зокрема шляхом визначення координат поворотних точок меж і даних про прив`язку поворотних точок меж до пунктів державної геодезичної мережі (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 22 січня 2025 року у справі № 446/478/19).
Оскільки ОСОБА_1 обрано неналежний спосіб захисту цивільного права, її позов не підлягає задоволенню.
Суд першої інстанції не врахував указані обставини та правові норми й дійшов помилкового висновку про обґрунтованість позову ОСОБА_1 .
3.Висновки суду апеляційної інстанції
При вирішенні спору суд першої інстанції не дотримався норм матеріального та процесуального права, а тому ухвалене ним рішення не може залишатися в силі.
В позові ОСОБА_1 слід відмовити.
Щодо судових витрат
Вирішуючи питання про зміну розподілу судових витрат, суд апеляційної інстанції враховує положення статті 141 ЦПК України, згідно якої судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Оскільки в позові ОСОБА_1 відмовлено, понесені нею судові витрати не підлягають відшкодуванню. Водночас позивачка повинна відшкодувати ОСОБА_3 витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 3 220 грн 80 коп.
Керуючись статтями 141, 374, 376, 381, 382, 384, 389, 390 ЦПК України,
ухвалив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити.
Рішення Кам`янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 28 листопада 2025 року скасувати та ухвалити нове рішення.
У позові ОСОБА_1 відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 (місце проживання - АДРЕСА_2 з; реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_3 (місце проживання - АДРЕСА_3 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_2 ) 3 220 гривень 80 копійок судового збору за подання апеляційної скарги.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 15 жовтня 2026 року.
Судді: О.І. Ярмолюк
Л.М. Грох
Т.О. Янчук
Головуючий у першій інстанції - Швець О.Д.
Доповідач - Ярмолюк О.І. Категорія 47