ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16 жовтня 2026 року м. Львів Справа № 921/784/25
Західний апеляційний господарський суд у складі колегії: головуючий суддя Міліціанов Р.В., судді Ржепецький В.О., Степанюк Н.Л., розглянувши без повідомлення учасників процесу апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Терн Транс Сервіс» на Рішення Господарського суду Тернопільської області від 06.05.2026 у справі
за позовом: Товариства з додатковою відповідальністю "Експрес Страхування", м. Київ
до: Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕРН ТРАНС СЕРВІС", с. Біла, Тернопільська область
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: ОСОБА_1 , м. Вінниця
про відшкодування шкоди у розмірі 120 780,16 грн
ВСТАНОВИВ:
Рішенням Господарського суду Тернопільської області від 06.05.2026 позов задоволено. Стягнуто з Товариства з додатковою відповідальністю "ТЕРН ТРАНС СЕРВІС" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Експрес Страхування" 120 780,16 грн шкоди та 2 422,40 грн судового збору.
Не погодившись з Рішенням Господарського суду Тернопільської області, Товариство з обмеженою відповідальністю «Терн Транс Сервіс» звернулось до Західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить: поновити строк на апеляційне оскарження Рішення Господарського суду Тернопільської області від 06 травня 2026 року у справі №921/784/25. Рішення Господарського суду Тернопільської області від 06 травня 2026 року у справі №921/784/25 скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволення позовних вимог.
Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 17.08.2026 поновлено апелянту строк на апеляційне оскарження, відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Терн Транс Сервіс» на Рішення Господарського суду Тернопільської області від 06.05.2026 у справі №921/784/25 без повідомлення сторін, зупинено дію оскаржуваного рішення.
Апеляційну скаргу розглянуто в межах процесуальних строків, визначених ст. 273 ГПК України.
1. Короткий зміст позовних вимог.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Товариство з додатковою відповідальністю "Експрес Страхування" виплатило власнику автобуса NEOPLAN 116, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , страхове відшкодування в розмірі 120 780,16 грн за механічні пошкодження транспортного засобу, отримані внаслідок дорожньо-транспортної пригоди. Позивачем набуто права вимоги до відповідача на підставі Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", Закону України "Про страхування" та Цивільного кодексу України.
2. Короткий зміст оскаржуваного процесуального рішення суду першої інстанції.
Рішенням Господарського суду Тернопільської області від 06.05.2026 у справі №921/784/25 позовні вимоги задоволено повністю.
Рішення суду мотивоване тим, що до Товариства з обмеженою відповідальністю "Експрес Страхування", як страховика, який виплатив страхове відшкодування за Полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, в межах виплаченої суми перейшло право вимоги до відповідача як до особи, відповідальної за заподіяну винуватцем ДТП шкоду, страхового відшкодування у розмірі 120 780,16 грн.
3. Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу.
10.08.2026 до Західного апеляційного господарського суду через систему Електронний суд надійшла апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Терн Транс Сервіс» на на Рішення Господарського суду Тернопільської області від 06.05.2026 у справі №921/784/25, в якій апелянт просить: поновити строк на апеляційне оскарження. Рішення Господарського суду Тернопільської області від 06 травня 2026 у справі №921/784/25 скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволення позовних вимог.
Доводи апеляційної скарги:
- не з`ясування обставин, що мають значення для справи. Настання цивільно-правової відповідальності володільця автобуса «БАЗ А079.14» з р.н. НОМЕР_2 за шкоду спричинену автобусу «NEOPLAN 116» з р. н. НОМЕР_1 виключається, враховуючи, що саме внаслідок порушень водієм автобуса «NEOPLAN 116» з р. н. НОМЕР_1 ОСОБА_2 вимог п. п. 1.10 ( в частині визначення терміну безпечна дистанція), 2.3(б), 12.3, 12.6 (г), 13.1 ПДР України, і були спричиненні механічні пошкодження автобусу «NEOPLAN 116» з р. н. НОМЕР_1 . Саме невідповідність дій водія автобуса «NEOPLAN №116» вимогам ПДР України перебуває у причинному зв`язку з настання пригоди - зіткненням з автомобілем патрульної поліції СКС MOU-04МП з р. н. НОМЕР_3 . На думку апелянта, ТзДВ «Експрес Страхування» безпідставно здійснило страхову виплату ОСОБА_3 за пошкодження автобуса «NEOPLAN 116» з р. н. НОМЕР_1 , оскільки спричинена їй шкода виникла внаслідок протиправних дій тільки самого водія автобуса «Neoplan 116» р. н. НОМЕР_1 ОСОБА_1 , і тому це не є страховим випадком у відповідності до вимог Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».
- недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими. Судом першої інстанції не взято до уваги, що у даному страховому випадку водій автобуса «NEOPLAN 116» з р. н. НОМЕР_1 є винуватцем дорожньо транспортної пригоди. Отже, обставини, які суд першої інстанції визнав установленими, а саме наявність підстав для покладення на відповідача відповідальності за шкоду, не підтверджені належною та достатньою сукупністю доказів, а висновки суду першої інстанції в цій частині ґрунтуються на припущенні, а не фактичних обставинах справи.
- неправильне застосування норм матеріального права. Суд першої інстанції у своєму рішення зробив висновок про те, що відносини, які виникли між позивачем та відповідачем у зв`язку з виплатою на користь потерпілого страхового відшкодування, засновані на суброгації - переході до позивача права вимоги потерпілої сторони у деліктному зобов`язанні, та застосував норми ст. 993 ЦК України та ст. 27 Закону України «Про страхування».
На думку апелянта, до правовідносин, які виникли між позивачем та відповідачем необхідно застосовувати норми статті 1191 ЦК України та статті 38 Закону Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», які регулюють регрес, на що суд першої інстанції уваги не звернув.
Крім того, суд першої інстанції до правовідносин, які виникли, застосував норму п.1 ч.1 ст. 1188 ЦК України, зокрема зазначив, що шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою. Однак враховуючи, що дорожньо-транспортна пригода сталася за участі трьох транспортних засобів, а рішеннями судів встановлено вину водіїв двох транспортних засобів, як водія автобуса «БАЗ А079.14» з р.н. НОМЕР_2 , так і водія автобуса «NEOPLAN 116» з р. н. НОМЕР_1 , тому до правовідносин, які виникли має бути застосована п.2, п.3 ч.1 ст. 1188 ЦК України, де зазначено, що шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: за наявності вини лише особи, якій завдано шкоди, вона їй не відшкодовується; шкода, за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.
- неправильне застосування норм процесуального права. У мотивувальній частині рішення суд першої інстанції не зазначив перелік доказів, яким відповідач спростував наявність кожної обставини, яка є предметом доказування у справі, та не надано оцінку даним доказом, зокрема:
- висновку експерта №25/24 за результатами проведення автотехнічної експертизи, яким у діях водій автобуса «NEOPLAN 116» з р.н. НОМЕР_1 встановлено порушення ПДР, які є причиною дорожньо-транспортної пригоди, яка мала місце 16 листопада 2023 року, а експертом в дослідницькій частині висновку (аркуш 3 та 4 висновку) взято до уваги показання водія автомобіля поліції «СКС MOU 04МП» з р. н. НОМЕР_3 ОСОБА_4 та пасажира ОСОБА_5 , водія автобуса «NEOPLAN 116» ОСОБА_1 та його напарника ОСОБА_6 , водія ОСОБА_7 ,
- протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД №62654 від 02 квітня 2024, складеного на водія ОСОБА_1 , який керуючи автобусом «NEOPLAN 116» з р.н. НОМЕР_1 допустив зіткнення передньою частиною автобуса з задньою частиною службового автомобіля поліції «СКС MOU-04МП» з р. н. 114567, чим порушив вимоги п. 2.3 б, п. 12.3, п. 12.6 г, п. 13.1 Правил дорожнього руху, за що передбачена відповідальність за ст. 124 КУпАП;
- платіжній інструкції №68815784 від 14 лютого 2024 року ТДВ «Експрес Страхування», якою підтверджується фактична виплата страхового відшкодування потерпілій особі у даній дорожньо-транспортній пригоді, а саме Департаменту патрульної поліції за пошкодження автомобіля «СКС MOU-04МП» з р. н. НОМЕР_3 , у розмірі 160 000,00 грн;
- Постанові Вінницького міськрайонного суду Вінницької області від 15 квітня 2024 року провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, передбаченої ст. 124 КУпАП.
Таким чином, в порушення норм процесуального права судом першої інстанції в оскаржуваному рішенні взагалі не надано правової оцінки вказаних доводів відповідача, не перевірено належним чином наявних у справі доказів. Отже, суд першої інстанції не надав мотивованої правової оцінки кожному вагомому аргументу усіх сторін спору та не здійснив належним чином дослідження обставин справи та оцінки доказів, що їх підтверджують.
4. Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи.
Третьою особою подано відзив на апеляційну скаргу (вх.№01-04/7176/26 від 27.08.2026), в якому заперечено проти аргументів відповідача повністю.
Позивач подав відзив на апеляційну скаргу (вх.№01-04/7233/26 від 28.08.2026), в якому заперечено проти аргументів апелянта повністю.
Заяви про приєднання до апеляційної скарги не надходили (ст. 265 ГПК України).
5. Межі перегляду справи в суді апеляційної інстанції.
Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції (стаття 269 ГПК України).
6. Встановлені судом першої інстанції та неоспорені обставини, а також обставини, встановлені судом апеляційної інстанції.
21.10.2023 між Товариством з додатковою відповідальністю "Експрес Страхування" (Страховик) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ТЕРН ТРАНС СЕРВІС" (Страхувальник) підписано Поліс обов"язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів за №217484516.
Згідно п. 5 Полісу, Страховик взяв на себе зобов`язання у разі настання страхового випадку сплатити на користь Страхувальника страхове відшкодування (шкоду/заподіяну майну, страхова сума визначена в розмірі 160 000, 00 грн.
Забезпечений транспортний засіб - БАЗ А079.14, 2008 року випуску, номерний знак НОМЕР_2 (п. 7 Полісу).
Строк дії договору з 22.10.2023 по 21.04.2024 включно (п. 3 Полісу).
16.11.2023 о 14:020 год. на 6 км. +305м а/д М09: водій ОСОБА_7 , керуючи транспортним засобом БАЗ А079.14, державний реєстраційний номер НОМЕР_2 не забезпечив технічно справний стан транспортного засобу, внаслідок чого під час руху відбувся відрив заднього лівого колеса, яке по інерції відкинуло на зустрічну смугу, де рухався транспортний засіб СКС MOU - 04МП, державний реєстраційний номер НОМЕР_3 , під керуванням водія ОСОБА_4 , який був змушений різко змінити напрямок руху, застосувавши екстрене гальмування, внаслідок чого автобус NEOPLAN 116, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_1 , який рухався позаду, допустив зіткнення з транспортним засобом, що спричинило до пошкоджень двох транспортних засобів, чим порушено вимоги п.1.4, 1.5, 2.3(а) Правил Дорожнього руху в результаті чого автомобілі отримали механічні пошкодження.
Механізм виникнення ДТП розгортався за наступною ланцюговою динамікою: Водій Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕРН ТРАНС СЕРВІС" ОСОБА_7 , керуючи автобусом „БАЗ А079.14", в порушення п. 2.3(а) ПДР України не забезпечив технічно справний стан транспортного засобу перед виїздом, внаслідок чого безпосередньо під час руху в нього відбувся відрив заднього лівого колеса.
Відірване колесо по інерції на великій швидкості вилетіло на зустрічну смугу руху та завдало удару в бокову частину автомобіля поліційного супроводу „СКС MOU-04МП", який рухався попереду автобуса „Neoplan 116". Отримавши раптовий механічний удар колесом, автомобіль поліції втратив стійкість, змінив траєкторію руху („виляння по дорозі") та здійснив вимушене екстрене гальмування.
Відбившись (відрикошетивши) від автомобіля поліції, відірване колесо підлетіло над дорожнім полотном і на висоті огляду вдарило в передню частину (бампер/радіаторну решітку/лобову зону) автобуса „Neoplan 116" під керуванням ОСОБА_1 .
Внаслідок раптової появи рухомого об`єкта (колеса), який загороджував огляд, відволік увагу та безпосередньо вдарив автобус „Neoplan 116", а також внаслідок непередбачуваної зміни траєкторії автомобіля поліції, водій ОСОБА_1 був позбавлений об`єктивної можливості уникнути зіткнення з автомобілем поліції, що гальмував попереду.
Дорожньо-транспортна пригода сталася з вини водія ОСОБА_7 , що підтверджується Постановою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 29.01.2024 у справі № 607/23440/23.
Постановою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 29.01.2024 у справі № 607/23440/23 ОСОБА_7 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в дохід держави в розмірі п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850,00 грн.
У зв`язку із настанням страхового випадку, 17.11.2023 потерпіла у ДТП - власник транспортного засобу NEOPLAN - ОСОБА_3 звернулася до Товариства з додатковою відповідальністю "Експрес Страхування" із заявою про виплату страхового відшкодування, з відповідними документами.
Позивачем визнано факт пошкодження транспортного засобу та визнано вказану подію страховим випадком, про що складено страховий акт №4.24.00831-1.
Згідно з ремонтною калькуляцією розмір страхового відшкодування становить 120780,16 грн.
Страхова компанія здійснила виплату страхового відшкодування у розмірі 120 780,16 грн, про що свідчить платіжне доручення №68815689 від 08.02.2016.
14.12.2025 Товариство з додатковою відповідальністю "Експрес Страхування" звернулося до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕРН ТРАНС СЕРВІС" з претензією про відшкодування страхової виплати.
Претензія залишена без відповіді та задоволення.
Також, згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД №62654 від 02 квітня 2024, складеного на водія ОСОБА_1 , який керуючи автобусом «NEOPLAN 116» з р.н. НОМЕР_1 допустив зіткнення передньою частиною автобуса з задньою частиною службового автомобіля поліції «СКС MOU-04МП» з р. н. 114567, чим порушив вимоги п. 2.3 б, п. 12.3, п. 12.6 г, п. 13.1 Правил дорожнього руху, за що передбачена відповідальність за ст. 124 КУпАП.
Платіжною інструкцією №68815784 від 14 лютого 2024 року ТДВ «Експрес Страхування» виплачено страхове відшкодування потерпілій особі у даній дорожньо-транспортній пригоді, а саме Департаменту патрульної поліції за пошкодження автомобіля «СКС MOU-04МП» з р. н. НОМЕР_3 , у розмірі 160 000,00 грн;
Постановою Вінницького міськрайонного суду Вінницької області від 15 квітня 2024 року провадження у справі №127/11968/24 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, передбаченої ст. 124 КУпАП закрито, у зв`язку із закінченням строку накладення адміністративного стягнення.
7. Визначені судом апеляційної інстанції відповідно до встановлених обставин правовідносини; доводи та мотиви суду апеляційної інстанції, з посиланням на норми права, якими керувався суд апеляційної інстанції.
Предметом спірних правовідносин є перевірка судом апеляційної інстанції застосування судом першої інстанції норм матеріального права, якими врегульовано питання відшкодування шкоди в порядку суброгації.
Західний апеляційний господарський суд, розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши наявні матеріали справи, перевіривши повноту встановлення обставин справи та їх юридичну оцінку, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального права, зазначає наступне.
7.1. Щодо обставин ДТП та обов`язку відшкодувати заподіяну шкоду.
Згідно з ч. 1 ст. 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
При цьому відсутність своєї вини доводить особа, яка завдала шкоди (ч. 2 ст. 1166 Цивільного кодексу України).
Враховуючи визначені процесуальним законодавством принципи змагальності та диспозитивності господарського судочинства можна зробити висновок, що законодавством не покладається на позивача обов`язок доказування вини відповідача у заподіянні шкоди, діє презумпція вини.
Якщо під час розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди.
Такий правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 28.10.2019 у справі № 554/1583/16-ц.
Відповідно до положень частин першої - третьої статті 22 Цивільного кодексу України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.
Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.
Отже, відшкодування збитків є однією із форм або заходів цивільно-правової відповідальності, яка вважається загальною або універсальною в силу положень статті 22 ЦК України, а порушення цивільного права, внаслідок якого особі завдано збитки, є підставою для їх відшкодування.
Загальною підставою цивільно-правової відповідальності у формі відшкодування шкоди, є вчинення винною особою цивільного правопорушення, до складу якого включаються протиправна поведінка (дія або бездіяльність) особи, настання шкоди, причинний зв`язок між поведінкою та шкодою, вина особи. Наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення дає правові підстави для відповідальності.
Крім того, юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків (ч. 1 ст. 1172 ЦК України).
Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку (ч. 2 ст. 1187 ЦК України).
В деліктних правовідносинах саме на позивача покладається обов`язок довести наявність шкоди, протиправність (незаконність) поведінки заподіювача шкоди та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяною шкодою. Відповідальність у вигляді відшкодування збитків може бути покладено на особу за наявності в її діях складу цивільного правопорушення.
Наявність всіх зазначених вище умов є обов`язковою для прийняття судом рішення про відшкодування шкоди. Відсутність хоча б одного із цих елементів виключає відповідальність за заподіяну шкоду. У свою чергу, відповідач повинен довести, що в його діях відсутня вина у заподіянні збитків.
Постановою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області встановлено, що 16 листопада 2023 року о 14 годині 20 хвилин, на 6 км + 305 м а/д М 09, водій ОСОБА_7 , керуючи автобусом «БАЗ А079.14» номерний знак НОМЕР_2 , перед виїздом, не перевірив і не забезпечив технічно справний стан автобуса, внаслідок чого під час руху відбувся відрив заднього лівого колеса, яке по інерції відкинуло на зустрічний бік, де рухався транспортний засіб «СКС MOU-04МП» номерний знак НОМЕР_3 , під керуванням водія ОСОБА_4 , який був змушений різко змінити напрямок руху, застосувавши екстрене гальмування, внаслідок чого автобус «Neoplan 116» номерний знак НОМЕР_4 , під керуванням водія ОСОБА_1 , який рухався позаду, допустив зіткнення з ним, що спричинило пошкодження двох транспортних засобів, чим порушив вимоги п. 1.4, 1.5, 2.3(а) Правил дорожнього руху, за що передбачена адміністративна відповідальність за ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП).
Постановою Вінницького міськрайонного суду Вінницької області від 15 квітня 2024 року встановлено, що 16 листопада 2023 року о 14:20 на автодорозі М-09 від м. Львова в бік м. Тернополя на 6 км + 305 м ОСОБА_1 , керуючи автобусом «Неоплан», державний номерний знак НОМЕР_4 , допустив зіткнення із задньою частиною службового автомобіля «СКС MOU-04МП», реєстраційний номер НОМЕР_3 , під керуванням ОСОБА_4 , який реагуючи на рух від`єднаного заднього лівого колеса автобуса «БАЗ», державний номерний знак НОМЕР_2 , застосував екстрене гальмування до повної зупинки службового автомобіля, внаслідок чого транспортні засоби отримали механічні пошкодження.
На думку апелянта, ТзДВ «Експрес Страхування» безпідставно здійснило страхову виплату ОСОБА_3 за пошкодження автобуса «NEOPLAN 116» з р. н. НОМЕР_1 , оскільки спричинена їй шкода виникла внаслідок протиправних дій тільки самого водія автобуса «Neoplan 116» р. н. НОМЕР_1 ОСОБА_1 , і тому це не є страховим випадком у відповідності до вимог Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».
Однак, як викладено у Постанові Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 29.01.2024 у справі №607/23440/23, механізм виникнення ДТП розгортався за наступною ланцюговою динамікою: 16.11.2023 о 14:020 год. на 6 км. +305м а/д М09 водій Апелянта ОСОБА_7 , керуючи автобусом „БАЗ А079.14", в порушення п. 2.3(а) ПДР України не забезпечив технічно справний стан транспортного засобу перед виїздом, внаслідок чого безпосередньо під час руху в нього відбувся відрив заднього лівого колеса.
Відірване колесо по інерції на великій швидкості вилетіло на зустрічну смугу руху та завдало удару в бокову частину автомобіля поліційного супроводу „СКС MOU-04МП", який рухався попереду автобуса „Neoplan 116".
Отримавши раптовий механічний удар колесом, автомобіль поліції втратив стійкість, змінив траєкторію руху („виляння по дорозі") та здійснив вимушене екстрене гальмування. Відбившись (відрикошетивши) від автомобіля поліції.
Відірване колесо підлетіло над дорожнім полотном і на висоті огляду вдарило в передню частину (бампер/радіаторну решітку/лобову зону) автобуса „Neoplan 116" під керуванням ОСОБА_1 .
Внаслідок раптової появи рухомого об`єкта (колеса), який загороджував огляд, відволік увагу та безпосередньо вдарив автобус „Neoplan 116", а також внаслідок непередбачуваної зміни траєкторії автомобіля поліції, водій ОСОБА_1 був позбавлений об`єктивної можливості уникнути зіткнення з автомобілем поліції, що гальмував попереду.
Відповідні обставини безпосередньо встановлено Постановою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області з пояснень ОСОБА_4 та ОСОБА_1 , які правомірно враховано судом першої інстанції на підставі ст. 75 ГПК України.
Тобто, внаслідок протиправних дій працівника Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕРН ТРАНС СЕРВІС" ОСОБА_7 завдано шкоди, як ОСОБА_3 внаслідок пошкодження автобуса «NEOPLAN 116» так і Департаменту патрульної поліції внаслідок пошкодження автомобіля «СКС MOU-04МП».
При цьому, саме незабезпечення належного технічного стану транспортного засобу та порушення Правил ПДР зі сторони працівника Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕРН ТРАНС СЕРВІС" ОСОБА_7 спричинили виникнення обставин ДТП за участі трьох транспортних засобів.
Згідно з частинами першою, другою статті 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою (пункт 1 частини першої статті 1188 ЦК України).
Отже, можна зробити висновок про те, що відірване колесо автомобіля „БАЗ А079.14" пошкодило два автомобілі (автобус та авто поліції) і такі дії перебувають у першопричинному та прямому причинно-наслідковому зв`язку з обставинами різкого гальмування автомобіля поліції, зміні напрямку руху, різкому гальмуванні .
Дійсно у даному випадку шкоду автобусу «NEOPLAN 116» було завдано внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, тому до спірних відносин підлягала застосуванню ст. 1188 ЦК України.
Водночас, апелянт помилково розуміє під взаємодією джерел підвищеної небезпеки дію автобусу «NEOPLAN 116» та автомобіля «СКС MOU-04МП», оскільки шкоду завдано внаслідок дій водія автобусу «NEOPLAN 116» та водія автомобіля „БАЗ А079.14". Така дія не обов`язково повинна призводити до фізичного контакту зіткнення, оскільки у даному випадку полягає у відриванні колеса автомобіля „БАЗ А079.14", його ударі в автобус «NEOPLAN 116», так як наслідок екстреному гальмуванні зміні руху водієм автобусу «NEOPLAN 116».
Виключно встановлення об`єктивної сторони правопорушення одного з учасників ДТП (в даному випадку ОСОБА_1 ) не достатньо для покладення відповідальності за відшкодування шкоди, оскільки дії останнього не виступають першоджерелом виникнення обставин ДТП, тобто не перебувають у прямому причинно-наслідковому зв`язку з обставинами завдання шкоди.
Як зазначено вище про такий причинно-наслідковий зв`язок свідчить поява стороннього предмета та зіткнення колеса автомобіля „БАЗ А079.14" з передньою частиною (бампер/радіаторну решітку/лобову зону) автобуса „Neoplan 116".
Тобто, у даному випадку підлягає застосуванню пункт 1 частини першої статті 1188 ЦК України, оскільки винні дії та причинно-наслідковий зв`язок встановлено лише стосовно працівника Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕРН ТРАНС СЕРВІС" ОСОБА_7 .
Обставини завдання шкоди водієм автобусу «NEOPLAN 116» іншому транспортному засобу (авто поліції) та пошкодження самого автобусу не мають самостійного правового значення, оскільки оцінюються судом у сукупності з обставинами допущених порушень водієм автомобіля „БАЗ А079.14".
Підстави для застосування ч. 2 ст. 1188 ЦК України у межах даного предмету спору відсутні, оскільки не йдеться про порушення Правил ПДР водієм автомобіля «СКС MOU-04МП».
Таким чином, відповідальність за шкоду, заподіяну застрахованим транспортним засобам має нести відповідач, як особа (роботодавець) з вини неправомірних дій водія (працівника) ОСОБА_7 якого сталася ДТП, внаслідок якої обидва автомобілі зазнали технічних ушкоджень.
Враховуючи наведене, відповідач як страхувальник автомобіля „БАЗ А079.14" є особою, відповідальною в силу закону за відшкодування заподіяної шкоди.
7.2. Відповідно до статті 11 ЦК України, підставою виникнення цивільних прав і обов`язків є, зокрема, завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.
Загальні положення про цивільно-правову відповідальність за завдання позадоговірної майнової шкоди передбачені у статті 1166 ЦК України, відповідно до якої майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам юридичної особи, а також шкода, завдана її майну, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Правила регулювання деліктних зобов`язань допускають можливість відшкодування завданої потерпілому шкоди не безпосередньо особою, яка завдала шкоди, а іншою особою, якщо законом передбачено такий обов`язок.
Так, відповідно до статті 999 Цивільного кодексу України законом може бути встановлений обов`язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником життя, здоров`я, майна або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обов`язкове страхування). До відносин, що випливають із обов`язкового страхування, застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства.
Страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів (стаття 1 Закону України "Про страхування").
За договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору (стаття 979 ЦК України).
Предметом договору страхування можуть бути майнові інтереси, які не суперечать закону і пов`язані, зокрема з відшкодуванням шкоди, завданої страхувальником (страхування відповідальності) (стаття 980 ЦК України).
Договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов`язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору (стаття 16 Закону України "Про страхування").
Тлумачення статті 629 ЦК України свідчить, що в ній закріплено один із фундаментів на якому базується цивільне право - обов`язковість договору. Тобто з укладенням договору та виникненням зобов`язання його сторони набувають обов`язки (а не лише суб`єктивні права), які вони мають виконувати. Не виконання обов`язків, встановлених договором, може відбуватися при: (1) розірванні договору за взаємною домовленістю сторін; (2) розірванні договору в судовому порядку; (3) відмові від договору в односторонньому порядку у випадках, передбачених договором та законом; (4) припинення зобов`язання на підставах, що містяться в главі 50 ЦК України; (5) недійсності договору (нікчемності договору або визнання його недійсним на підставі рішення суду) (Постанова КЦС ВС від 02 жовтня 2024 року у справі № 175/4710//16-ц).
Відповідно до частини другої статті 8 Закону України "Про страхування" страховий випадок - подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов`язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.
У статті 6 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" визначено, що страховим випадком є подія, внаслідок якої заподіяна шкода третім особам під час дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася за участю забезпеченого транспортного засобу і внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована за договором.
До страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки (стаття 993 ЦК України).
У разі наявності юридичних фактів, передбачених статтею 993 ЦК України, відбувається перехід права вимоги від страхувальника (вигодонабувача) до страховика (суброгація).
Нового зобов`язання із відшкодування збитків при цьому не виникає, оскільки відбувається заміна кредитора: від потерпілого (страхувальника) переходить страховику право вимоги до особи, відповідальної за завдання шкоди.
Страховик внаслідок виконання обов`язку винної особи (боржника) перед потерпілим (кредитором), набуває права кредитора в частині фактичних витрат.
При цьому деліктне зобов`язання не припиняться, але відбувається заміна сторони у цьому зобов`язанні (заміна кредитора) - замість потерпілої особи прав кредитора набуває страховик. Вживання терміну "перехід" означає, що право вимоги існувало раніше та продовжує існувати, але переходить від однієї особи до іншої, відповідно - від потерпілої особи у деліктному зобов`язанні до страховика.
Стаття 1191 ЦК України та стаття 38 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", з одного боку, і стаття 993 ЦК України та стаття 27 Закону України "Про страхування", з іншого боку, регулюють різні за змістом правовідносини.
У випадках, коли деліктні відносини поєднуються з відносинами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, боржником у деліктному зобов`язанні в межах суми страхового відшкодування виступає страховик завдавача шкоди.
Подібні за змістом правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 755/18006/15-ц.
Місцевим господарським судом вірно встановлено, що позивач має право на компенсацію виплаченої суми страхового відшкодування на підставі статті 993 ЦК України та статті 27 Закону України "Про страхування" з осіб, відповідальних за завдані збитки.
При цьому, відповідачем (особою, відповідальною за завдані збитки) за відповідним позовом " визначено Товариство з обмеженою відповідальністю "ТЕРН ТРАНС СЕРВІС".
Згідно з статті 1191 Цивільного кодексу України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.
Правила щодо регресного позову страховика безпосередньо встановлені п. г ч. 1 ст. 37 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" відповідно до якої, страховик після здійснення страхової виплати має право зворотної вимоги до особи, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, яка спричинила дорожньо-транспортну пригоду (особи, яка відповідно до закону несе цивільну відповідальність за заподіяну шкоду), якщо: дорожньо-транспортна пригода визнана у встановленому законодавством порядку безпосереднім наслідком невідповідності технічного стану та обладнання транспортного засобу вимогам стандартів, що стосуються безпеки дорожнього руху та охорони навколишнього середовища, правил дорожнього руху та технічної експлуатації.
Враховуючи причину виникнення ДТП та завданої шкоди внаслідок технічної несправності та відриву під час руху колеса автомобіля „БАЗ А079.14", апеляційний суд вважає доведеними підстави для застосування п. г ч. 1 ст. 37 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів".
З огляду на викладене до Товариства з обмеженою відповідальністю "Експрес Страхування", як страховика, який виплатив страхове відшкодування за Полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, в межах виплаченої суми перейшло право вимоги до відповідача як до особи, відповідальної за заподіяну винуватцем ДТП шкоду, страхового відшкодування у розмірі 120 780,16 грн.
7.3. Щодо неправильного, на думку апелянта, застосування норм процесуального права судом першої інстанції.
За загальними правилами розподілу обов`язку доказування, кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (частини перша, третя статті 74 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідно до статті 79 ГПК України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Дійсно, згідно платіжної інструкції №68815784 від 14 лютого 2024 року ТДВ «Експрес Страхування» виплачено страхове відшкодування потерпілій особі у даній дорожньо-транспортній пригоді, а саме Департаменту патрульної поліції за пошкодження автомобіля «СКС MOU-04МП» з р. н. 114567, у розмірі 160 000,00 грн;
Однак, дана обставина не звільняє відповідача від відшкодування шкоди завданої іншому транспортному засобу, за фактично встановлених обставин та наведених вище мотивів стосовно вини водія відповідача у спричиненні шкоди двом іншим учасникам ДТП.
Також, до матеріалів справи долучено: протокол про адміністративне правопорушення серії ААД №62654 від 02 квітня 2024, складеного на водія ОСОБА_1 , який керуючи автобусом «NEOPLAN 116» з р.н. НОМЕР_1 допустив зіткнення передньою частиною автобуса з задньою частиною службового автомобіля поліції «СКС MOU-04МП» з р. н. 114567, чим порушив вимоги п. 2.3 б, п. 12.3, п. 12.6 г, п. 13.1 Правил дорожнього руху, за що передбачена відповідальність за ст. 124 КУпАП, а також висновок експерта №25/24, протокол про адміністративне правопорушення серії ААД №62654 від 02 квітня 2024, платіжній інструкції №68815784 від 14 лютого 2024, якою підтверджується фактична виплата страхового відшкодування потерпілій особі у даній дорожньо-транспортній пригоді, а саме Департаменту патрульної поліції за пошкодження автомобіля «СКС MOU-04МП» з р. н. НОМЕР_3 , у розмірі 160 000,00 грн; Постанову Вінницького міськрайонного суду Вінницької області від 15 квітня 2024 .
Постанову Вінницького міськрайонного суду Вінницької області від 15 квітня 2024 року провадження у справі №127/11968/24 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, передбаченої ст. 124 КУпАП закрито, у зв`язку із закінченням строку накладення адміністративного стягнення.
Відсутність постанови про притягнення особи до адміністративної відповідальності не обмежує можливість господарського суду самостійно встановити обставини вчинення протиправних дій та підстави для відшкодування шкоди.
Посилаючись на відповідні докази апелянтом не враховано, що суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). При цьому на підставі доказів, які не відповідають встановленим критеріям належності, допустимості, достовірності та достатності, що визначені статтями 76- 79 ГПК України (статтями 77- 80 ЦПК України), не можуть бути достовірно встановлені наявність або відсутність певних обставини (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, тому ці докази не приймаються судом до уваги (Постанова КГС ВС від 01.09.2026 у справі № 754/5673/25).
Отже, докази порушення правил ПДР водієм ОСОБА_1 , який керував автобусом «NEOPLAN 116» неможливо оцінювати нерозривно від обставин, якими первісно спричинено ДТП, тому відповідні докази не спростовуються фактичних обставини впливу на дії цього водія допущених порушень працівником Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕРН ТРАНС СЕРВІС" ОСОБА_7 , під час підготовки до експлуатації та керування автомобілем „БАЗ А079.14", зокрема встановлених обставин у справі №607/23440/23 щодо першопричин порушення вимог п. 2.3 б, п. 12.3, п. 12.6 г, п. 13.1 Правил дорожнього руху.
Тобто, такі обставини хоча і могли стати підставою для притягнення особи до адміністративної відповідальності, однак не є самостійною підставою для покладення відповідальності у межах деліктного зобов`язання.
Відповідно судом першої інстанції правомірно надано перевагу доказам позивача, оскільки долучені відповідачем докази не змінюють сукупної оцінки обставин та підстав покладення на нього відповідальності за завдану шкоду.
Таким чином, судом першої інстанції надано вірну оцінку доказів у їх сукупності та встановлено наявність усіх ознак складу деліктного правопорушення у діях працівника Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕРН ТРАНС СЕРВІС", обґрунтовано зазначено про підставність виплати страхового відшкодування та переходу до позивача права регресної вимоги.
З урахуванням наведеного доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження за результатом апеляційного перегляду та відхиляються апеляційним судом.
8. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.
Відповідно до вимог п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право: залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення. Суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права (ст. 276 ГПК України).
Судом апеляційної інстанції не встановлено визначених ст. 277 ГПК України обставин, тому апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Терн Транс Сервіс» слід залишити без задоволення; Рішення Господарського суду Тернопільської області від 06.05.2026 у справі №921/784/25 - залишити без змін.
9. Розподіл судових витрат.
З огляду на те, що суд залишає апеляційну скаргу без задоволення, судові витрати, пов`язані з розглядом справи у суді апеляційної інстанції, покладаються на скаржника відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись ст. ст. 129, 232-242, 269, 270, 273, 275-277, 281-289 ГПК України, суд
У Х В А Л И В:
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Терн Транс Сервіс» на Рішення Господарського суду Тернопільської області від 06.05.2026 у справі №921/784/25 залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду Тернопільської області від 06.05.2026 у справі №921/784/25 - залишити без змін.
3. Судові витрати зі сплати судового збору за розгляд апеляційної скарги - залишити за апелянтом.
4. Копію повного тексту судового рішення (постанови) не пізніше двох днів від дати складення направити учасникам справи до електронних кабінетів у системі ЄСІТС, за їх відсутності - засобами поштового зв`язку.
5. Матеріали справи у п`ятнадцятиденний строк повернути до суду першої інстанції.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення.
Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати касаційну скаргу безпосередньо до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду протягом 20 днів з дня складення повного судового рішення (постанови).
Повна постанова складена 16.10.2026.
Головуючий суддя Міліціанов Р.В.
Суддя Ржепецький В.О.
Суддя Степанюк Н.Л.