ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 жовтня 2026 року м. Львів Справа № 909/97/26
Західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого (судді-доповідача): Іванчук С.В., судді Шаповал Д.В., Міліціанов Р.В. за участю секретаря судового засідання Пишна Р.А. розглянувши апеляційну скаргу Фермерського господарства «Фортуна» б/н від 16.07.2026 (вх.№01-05/2351/26)
на рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 26.06.2026 (повне рішення складено та підписано 02.07.2026, суддя Михайлишин В.В.)
у справі № 909/97/26
за позовом Керівника Калуської окружної прокуратури
в інтересах держави в особі:
позивача-1: Міністерства освіти і науки України
позивача-2: Державного навчального закладу «Войнилівський професійний ліцей»
до відповідача: Фермерського господарства «Фортуна»
третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Головне управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області
про стягнення безпідставно збережених грошових коштів в сумі 5 973 305, 82 гривень
За участю представників сторін:
від відповідача (скаржник): Мельник Роман Ярославович та Пільщанський Микола Михайлович
від прокуратури: прокурор Букаловська Любов Євгенівна
від позивача-1,2: не з`явились
від третьої особи: не з`явились
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовної заяви та оскаржуваного рішення суду першої інстанції
Керівник Калуської окружної прокуратури звернувся із позовом в інтересах держави в особі Міністерства освіти і науки України, Державного навчального закладу «Войнилівський професійний ліцей» до Фермерського господарства «Фортуна» про стягнення безпідставно збережених грошових коштів в сумі 5 973 305, 82 гривень.
В обґрунтування позовних вимог прокурор покликається на те, що ФГ «Фортуна» достеменно знаючи про правову природу укладених між ним та ДНЗ «Войнилівський професійний ліцей» договорів, розуміло, що використовує земельні ділянки без достатньої правової підстави, та здійснюючи свою сільськогосподарську діяльність, з метою отримання прибутку, засіяло 118,0984 га земель закладу освіти та зібрало урожай.
Відтак, на переконання прокурора, ФГ «Фортуна» використовуючи без достатньої правової підстави земельні ділянки, постійним користувачем якої був ДНЗ «Войнилівський професійний ліцей», міг отримати дохід в сумі 5 973 305, 82 гривень, а отже грошові кошти в зазначеній сумі підлягають стягненню з нього в судовому порядку на підставі ст. ст. 1212, 1214 Цивільного кодексу України як дохід, який могла отримати особа від використання майна без достатньої правової підстави за період часу, з якого особа знала, що використовує земельні ділянки без достатньої правової підстави.
Рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 26.06.2026 позов задоволено частково.
Стягнуто з ФГ «Фортуна» на користь Міністерства освіти і науки України грошові кошти в сумі 5 973 305, 82 грн як дохід, який воно могло одержати від використання без достатньої правової підстави земельних ділянок загальною площею 118,0984 га, які належали на праві постійного користування відокремленому структурному підрозділу Державному навчальному закладу «Войнилівський професійний ліцей», а також судовий збір в сумі 71 679, 67 грн.
Позов Керівника Калуської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Державного навчального закладу «Войнилівський професійний ліцей» залишено без розгляду.
Місцевий господарський суд, ухвалюючи оскаржуване рішення, дійшов таких висновків:
- враховуючи те, що Міністерство освіти і науки України від імені держави здійснює контроль та управління земельними ділянками, які належать ДНЗ «Войнилівський професійний ліцей» на праві постійного користування, та які передавалися ФГ «Фортуна» за договорами від 03.01.2024 № № 1, 2, 3, 4, 5 про спільну діяльність, Господарський суд дійшов висновку, що прокурор правомірно звернувся до суду із позовом в інтересах Міністерства освіти і науки України;
- беручи до уваги імперативні положення п. 2 ч. 1 ст. 226 ГПК України і ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», суд приходить до висновку, що позов Керівника Калуської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Державного навчального закладу «Войнилівський професійний ліцей» слід залишити без розгляду;
- враховуючи, що договори про спільну діяльність від 03.01.2024 укладені між ДНЗ «Войнилівський професійний ліцей» та ФГ «Фортуна» щодо спірних земельних ділянок визнано недійсними рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 14.02.2025 у справі № 909/882/24, правова підстава набуття ФГ «Фортуна» зазначених земельних ділянок відпала, оскільки ФГ «Фортуна» не набуло права оренди у встановленому законом порядку, безпідставно використовувало земельні ділянки загальною площею 127, 7583 га;
- відповідно до встановлених в межах досудового розслідування кримінального провадження за № 4202492080000025 обставин ФГ «Фортуна» було засіяно 118,0984 га ріллі, з яких 96, 9272 га засіяно соєю та 21, 1712 га засіяно пшеницею;
- відповідно до довідки ДНЗ «Войнилівський професійний ліцей» у 2024 році заклад продукції по договорах не отримував, оскільки така залишається у суб`єктів господарювання, в тому числі ФГ «Фортуна»;
- доказів понесених ФГ «Фортуна» пов`язаних із виконанням технологічних операцій, зокрема на придбання паливно-мастильних матеріалів, насіння, мінеральних добрив, гербіцидів тощо до матеріалів даної справи не додано, тому неможливо достовірно встановити обсяг понесених затрат на вирощування, обробіток, збирання та транспортування врожаю на загальній площі 127, 7583 га;
- надаючи оцінку розрахунку доходів, проведеного прокурором, суд дійшов висновку про його обґрунтованість та відповідність фактичним обставинам справи.
Короткий зміст вимог та узагальнених доводів учасників справи.
Фермерське господарство «Фортуна» подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 26.06.2026 у справі №909/76/26 в частині задоволених позовних вимог та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову керівника Калуської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Міністерства освіти і науки України до ФГ «Фортуна» - відмовити повністю; стягнути на користь ФГ «Фортуна» судові витрати.
Вимоги апеляційної скарги обґрунтовано тим, що оскаржене рішення ухвалене без з`ясування обставин, що мають значення для справи, за недоведеності обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, та з порушенням норм матеріального та процесуального права. Апелянт покликається на такі доводи:
- місцевий господарський суд дійшов помилкового висновку про те, що прокурор правомірно звернувся до суду із позовом в інтересах Міністерства освіти і науки України; суд не обґрунтував яким чином та у який спосіб Міністерство освіти і науки України здійснює контроль та управління земельними ділянками;
- згідно Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна (довідки долучені прокурором до позовної заяви) власником земельних ділянок з кадастровими номерами [номер приховано]:02:002:0762, [номер приховано]:02:002:0763, [номер приховано]:02:002:0764, [номер приховано]:02:002:0765, [номер приховано]:02:002:0768 є Головне Управління Держземагенства в Івано-Франківській області, а правокористувачем - Державний Навчальний Заклад «Войнилівський»;
- ФГ «Фортуна» було упевненим у правомірності своїх дій щодо спільної діяльності з ДНЗ «Войнилівський професійний ліцей», яка здійснювалася на спірних земельних ділянках на підставі договорів про спільну діяльність від 03.01.2024 до набрання законної сили судовим рішенням в справі №909/882/24;
- згідно з відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ДНЗ «Войнилівський професійний ліцей» є державною організацією (установою, закладом) та не є відокремленим структурним підрозділом будь-якої іншої юридичної особи;
У відзиві на апеляційну скаргу позивач-1 наводить такі аргументи на спростування доводів скаржника:
- умовою виникнення додаткового кондиційного обов`язку з повернення доходів від безпідставно набутого майна є лише недобросовісна поведінка набувача, адже за період, коли останній був упевнений у підставності свого збагачення і не повинен був знати про протилежне, відшкодування кондикційних доходів цією нормою не передбачено;
- у постановах Верховного Суду від 03.11.2022 у справах № 910/9185/19, № 910/3943/21, № 902/16/24 зазначено, що за умови, якщо незаконне заволодіння майном відбулося внаслідок порушення вимог закону відповідачем, то останній у розумінні абзацу першого ч. 1ст. 1214 ЦК України вважається таким, що знав або мав знати про володіння ним майном без достатньої правової підстави;
- ФГ «Фортуна» повернуло земельну ділянку лише по завершенню повного сільськогосподарського циклу, після збору врожаю восени 2024 року;
- суд першої дійшов вірного висновку, що оскільки ФГ «Фортуна» не набуло права оренди у встановленому законом порядку, безпідставно використовувало земельні ділянки загальною площею 127, 7583 га, постійним землекористувачем яких є ДНЗ «Войнилівський професійний ліцей», а спірні договори від 03.01.2024 визнано недійсними, дохід від реалізації вирощеної сільськогосподарської продукції, підлягає поверненню Міністерству освіти і науки України відповідно до статті 1214 ЦК України;
У відзиві на апеляційну скаргу третя особа наводить такі аргументи на спростування доводів скаржника:
- ФГ «Фортуна» безпідставно продовжило використовувати земельну ділянку площею 127,7583 га (фактично засіяно було меншу площу) для здійснення сільськогосподарського виробництва, не маючи правових підстав на використання даних земельних ділянок, із них засіявши 118.0984 га. Будучи достеменно обізнаним із тим, що договори, які укладені в 2023 році, визнані судом недійсними, ФГ «Фортуна» у 2024 році укладає знову аналогічні за змістом договори;
У відзиві на апеляційну скаргу прокурор наводить такі аргументи на спростування доводів скаржника:
- враховуючи те, що Міністерство освіти і науки України від імені держави здійснює контроль та управління земельними ділянками, які належать ДНЗ «Войнилівський професійний ліцей» на праві постійного користування, та які передавалися ФГ «Фортуна» за договорами від 03.01.2024 № № 1, 2, 3, 4, 5 про спільну діяльність, прокурор правомірно звернувся до суду із позовом в інтересах Міністерства освіти і науки України;
- ФГ «Фортуна», укладаючи аналогічні за змістом договори в 2024 році, достеменно знало про правову природу укладених договорів та розуміло, що використовує земельні ділянки без достатньої правової підстави;
- здійснюючи розрахунки коштів, що підлягають поверненню позивачу, Господарський суд врахував, що відповідно до встановлених в межах досудового розслідування кримінального провадження за №4202492080000025 обставин ФГ «Фортуна» було засіяно 118, 0984 га ріллі, з яких 96,9272 га засіяно соєю та 21,1712 га засіяно пшеницею;
В додаткових поясненнях скаржник зазначає наступне:
- жодних належних та допустимих доказів про те, що ФГ «Фортуна» отримано від реалізації врожаю дохід в розмірі 5 973 305, 82 гривень позивачем не надано;
- загальна сума (обсяг) понесених затрат на вирощування, обробіток, збирання та транспортування врожаю на загальній площі 118,0984 га. становив би 4 687 140,20 грн.
Позивач-2 в додаткових поясненнях зазначає наступне:
- Міністерство освіти і науки України не є безпосереднім землекористувачем спірних земельних ділянок і не є володільцем майнових прав на вирощений врожай;
- позивач-2 наголошує про відсутність будь-яких претензій до ФГ «Фортуна», оскільки фермерське господарство не набувало та не зберігало у себе без достатньої правової підстави земельні ділянки з кадастровими номерами [номер приховано]:02:002:0762, [номер приховано]:02:002:0763, [номер приховано]:02:002:0764, [номер приховано]:02:002:0765, [номер приховано]:02:002:0768;
- Державний навчальний заклад «Войнилівський професійний ліцей» не був позбавлений можливості самостійно господарювати на землі та отримувати відповідний дохід від її використання;
- Міністерство освіти і науки України не наділене статусом потерпілої сторони у спірних правовідносинах на підставі статей 1212, 1214 ЦК України, а тому прокурор звернувся з цим позовом в інтересах неналежного позивача (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 23.09.2026 року у cправі № 927/590/25 )
Рух справи в суді апеляційної інстанції.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16.07.2026 сформовано колегію суддів у складі: Іванчук С.В (суддя-доповідач), судді Бонк Т.Б., Шаповал Д.В.
Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 21.07.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Фермерського господарства «Фортуна» б/н від 16.07.2026 (вх.№01-05/2351/26) на рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 26.06.2026 у справі № 909/97/26.
24.07.2026 Міністерство освіти і науки України подало відзив (вх.№01-04/6251/26), в якому просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги, оскаржуване рішення залишити без змін. Розглядати справу за відсутності представника позивача-1, за наявними у справі матеріалами.
Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 28.07.2026 призначено розгляд справи на 21.09.2026.
31.07.2026 третя особа подала відзив (вх.№01-04/6440/26), в якому просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги, оскаржуване рішення залишити без змін, розгляд справи здійснювати за відсутності представника третьої особи.
04.08.2026 прокурор подав відзив (вх.№01-04/6516/26), в якому просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги, оскаржуване рішення залишити без змін.
16.09.2026 скаржник подав додаткові пояснення (вх.№01-04/7865/26 від 17.09.2026), які просить врахувати та переглянути справу за наявними у ній і додатково поданими доказами.
Щодо долучених до додаткових поясненнях нових доказів, а саме технологічної карти на пшеницю озиму та технологічної карти на сою, колегія суддів зазначає таке.
Відповідно до частини третьої статті 269 ГПК України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом апеляційної інстанції лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.
Єдиною передбаченою процесуальним законом підставою для прийняття судом апеляційної інстанції доказів, не поданих до суду першої інстанції, є наявність об`єктивних обставин, які унеможливлювали своєчасне вчинення відповідної процесуальної дії, при цьому обов`язок доведення таких обставин покладається на учасника справи, який подає новий доказ.
Суд звертає увагу, що зазначена законодавча регламентація відповідає процедурі повного розкриття доказів (discovery). По суті зазначені норми спрямовані на зміщення акценту зі стадії розгляду справи по суті на стадію підготовчого провадження, під час якого і має відбуватися збір процесуального матеріалу і так званий обмін змагальними паперами, що забезпечує розгляд справи у розумні строки. Зазначене свідчить про посилення ролі підготовчого провадження у структурі загального позовного провадження.
Випадки дослідження апеляційним судом нових доказів можуть бути, зокрема, наступними: докази існували на час розгляду справи у суді першої інстанції, але особа, яка їх подає до апеляційного суду, не знала і не могла знати про їх існування; докази існували на час розгляду справи в суді першої інстанції і учасник процесу знав про них, однак з об`єктивних причин (не залежних від нього) не міг надати їх до суду; суд першої інстанції помилково виключив із судового розгляду надані учасником процесу докази, що могли мати значення для справи; суд першої інстанції необґрунтовано відмовив учаснику процесу у дослідженні доказів, що могли мати значення для справи; наявні інші поважні причини їх ненадання до суду першої інстанції, де відсутні умисел чи недбалість особи, яка їх подає, або вони не досліджені цим судом внаслідок інших процесуальних порушень.
Наведене вище підтверджується сталою й незмінною практикою Верховного Суду (різних юрисдикцій) з цього процесуального питання, яке має важливий вплив на дотримання принципів судочинства: змагальності, диспозитивності, рівності всіх учасників судового процесу, правової визначеності.
Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 18.11.2020 у справі № 910/11152/19, від 18.06.2020 у справі № 909/965/16, від 28.07.2020 у справі № 904/2104/19, від 03.09.2024 у справі № 903/753/22.
Подаючи докази, які не були подані до суду першої інстанції, учасник справи повинен обґрунтувати, у чому полягає винятковість випадку неподання таких доказів у встановлений строк, а також зазначити та підтвердити доказами причини, які об`єктивно перешкоджали їх поданню до суду першої інстанції. (аналогічний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 18.11.2020 у справі №910/11152/19, від 18.06.2020 у справі №909/965/16, від 28.07.2020 у справі №904/2104/19 та від 03.09.2024 у справі №903/753/22)
Посилання скаржника на понесення витрат на вирощування, обробіток, збирання та транспортування врожаю грн ґрунтуються, зокрема, на технологічних картах вирощування озимої пшениці та сої, які не подавалися під час розгляду справи судом першої інстанції та долучені скаржником лише на стадії апеляційного перегляду.
Водночас ФГ «Фортуна» не заявлено клопотання щодо долучення нового доказу, не наведено та не підтверджено належними доказами обставин, які об`єктивно унеможливлювали подання зазначених доказів до суду першої інстанції, а також не порушено питання про поновлення процесуального строку на їх подання та не наведено причин його пропуску.
За таких обставин, з огляду на приписи частини третьої статті 269 ГПК України, правові підстави для прийняття судом апеляційної інстанції технологічних карт вирощування озимої пшениці та сої як додаткових доказів відсутні.
У зв`язку з перебуванням у відпустці судді Бонк Т.Б., відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18.09.2026 сформовано колегію суддів у складі: Іванчук С.В (суддя-доповідач), судді Міліціанов Р.В., Шаповал Д.В.
Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 21.09.2026 відкладено розгляд справи на 14.10.2026.
09.10.2026 позивач-2 подав додаткові пояснення (вх.№01-04/8630/26), які просить врахувати під час розгляду апеляційної скарги.
Ухвали суду доставлено учасникам справи, що підтверджується довідками про доставку електронних листів до електронних кабінетів.
У судовому засіданні 14.10.2026 представник скаржника підтримав вимоги апеляційної скарги.
Прокурор проти задоволення апеляційної скарги заперечив, просив залишити оскаржуване рішення без змін.
Інші учасники явки представників судове засідання не забезпечили, причин неявки суду не повідомили. У поданих відзивах третя особа та позивач-1 просили розглядати справу за їх відсутності.
Відповідно до ч. 12 ст.270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Виходячи із норм ст. 129 Конституції України, ст. 2 ГПК України, своєчасний розгляд справи є одним із завдань судочинства, що відповідає положенням ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо права кожного на справедливий розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.
Зважаючи на те, що явка сторін у справі обов`язковою не визнавалась, участь судовому засіданні є правом, а не обов`язком сторони, матеріали справи є достатніми для перевірки правильності застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів прийшла до висновку, що відповідно до частини 12 статті 270 Господарського процесуального кодексу України, апеляційну скаргу може бути розглянуто за наявними в справі матеріалами.
Відповідно до ст. 240 ГПК України у судовому засіданні 14.10.2026 проголошено вступну та резолютивну частини постанови Західного апеляційного господарського суду.
Строки розгляду справи в суді апеляційної інстанції.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожній фізичній або юридичній особі гарантується право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи.
Розумність строків є одним із основоположних засад (принципів) господарського судочинства відповідно до пункту 10 частини 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України.
Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним вважається строк, який необхідний для вирішення справи у відповідності до вимог матеріального та процесуального законів.
При цьому, Європейський Суд з прав людини зазначає, що розумність тривалості провадження повинна визначатися з огляду на обставини справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також ступінь важливості предмета спору для заявника (див. рішення Європейського Суду з прав людини у справах Савенкова проти України, №4469/07, від 02.05.2013, Папазова та інші проти України, №32849/05, 20796/06, 14347/07 та 40760/07, від 15.03.2012).
Таким чином, суд, враховуючи обставини справи, застосовує принцип розумного строку тривалості провадження відповідно до зазначеної вище практики Європейського суду з прав людини.
Межі перегляду справи в суді апеляційної інстанції.
Відповідно до ст.269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.
Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції.
27.12.2011 наказом Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України №1539 затверджено статут Державного навчального закладу «Войнилівський професійний ліцей». (додаток до позовної № 25)
Згідно із п. 1.1 статуту Державний навчальний заклад «Войнилівський професійний ліцей» є підпорядкованим Міністерству освіти і науки, молоді та спорту України державним професійно-технічним навчальним закладом другого атестаційного рівня, що забезпечує реалізацію права громадян на здобуття професійно-технічної та повної загальної середньої освіти. Професійний ліцей здійснює підготовку кваліфікованих робітників, як правило, з числа випускників загальноосвітніх навчальних закладів на основі базової чи повної загальної середньої освіти, а також професійно-технічне навчання, перепідготовку та підвищення кваліфікації непрацюючих робітників і незайнятого населення. Професійний ліцей може здійснювати допрофесійну підготовку учнів загальноосвітніх навчальних закладів, проваджувати діяльність щодо розвитку здібностей молоді та поглиблення знань з окремих навчальних предметів професійного спрямування. Скорочене найменування: ДНЗ «Войнилівський ПЛ».
Головним завданням професійного ліцею є забезпечення права громадян України на професійне навчання відповідно до їх покликань, інтересів і здібностей з метою задоволення потреб економіки країни у кваліфікованих і конкурентоспроможних на ринку праці робітниках (п. 1.2 статуту).
Для забезпечення підготовки, перепідготовки і підвищення кваліфікації робітничих кадрів професійний ліцей має відповідну навчально-матеріальну базу та земельну ділянку відповідно до паспортів, технічної документації, актів права власності (п. 7.8 статуту).
Відповідно до п. 7.9 статуту, Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України здійснює функції управління майном, закріпленим за професійним ліцеєм, контроль за ефективністю його використання і збереження.
Згідно із п. 7.10 статуту, Професійний ліцей несе відповідальність перед Міністерством освіти і науки, молоді та спорту України за збереження та використання за призначенням закріпленого за ним майна.
Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єктів нерухомого майна земельні ділянки із кадастровими номерами: [номер приховано]:02:002:0762 загальною площею 16, 0588 га, [номер приховано]:02:002:0763 загальною площею 15, 8684 га, [номер приховано]:02:002:0764 загальною площею 24, 5686 га, [номер приховано]:02:002:0765 загальною площею 24, 8337 га, [номер приховано]:02:002:0768 загальною площею 46, 4288 га, з цільовим призначенням для дослідних і навчальних цілей, що розташовані на території Томашівської сільської ради Калуського району, Івано-Франківської області перебувають на праві постійного користування в ДНЗ «Войнилівський професійний ліцей», а їх власником є Головне управління Держземагенства в Івано-Франківській області. (додатки до позовної №№ 14- 18)
15.02.2023 між ДНЗ «Войнилівський професійний ліцей» та ФГ «Фортуна» було укладено договір щодо допомоги підготовки робітничих кадрів для професії «Тракторист-машиніст сільськогосподарського виробництва» № 2. (додаток до позовної № 34)
Постановою Західного апеляційного господарського суду від 11.01.2024 у справі № 909/440/23 договір, укладений 15.02.2023 між ДНЗ «Войнилівський професійний ліцей» та ФГ «Фортуна» щодо допомоги підготовки робітничих кадрів для професії «Тракторист-машиніст сільськогосподарського виробництва» № 2 визнано недійсним на підставі статей 203, 215, 235 Цивільного кодексу України як удаваний правочин, оскільки фактично сторони уклали договір оренди земельної ділянки. (додаток до позовної № 30)
В подальшому, 03.01.2024 між ДНЗ «Войнилівський професійний ліцей» та ФГ «Фортуна» було укладено 5 договорів про спільну діяльність щодо 5 земельних ділянок загальною площею 127, 7583 га, а саме відносно: (додаток до позовної № 33)
- земельної ділянки з кадастровим номером [номер приховано]:02:002:0762 загальною площею 16, 0588 га (далі - договір № 1);
- земельної ділянки з кадастровим номером [номер приховано]:02:002:0763 загальною площею 15, 8684 га (далі - договір № 2);
- земельної ділянки з кадастровим номером [номер приховано]:02:002:0764 загальною площею 24, 5686 га (далі - договір № 3);
- земельної ділянки з кадастровим номером [номер приховано]:02:002:0765 загальною площею 24, 8337 га (далі - договір № 4);
- земельної ділянки з кадастровим номером [номер приховано]:02:002:0768 загальною площею 46, 4288 га (далі - договір № 5).
За оспорюваними договорами ДНЗ «Войнилівський професійний ліцей» фактично передав належні йому на праві постійного користування земельні ділянки загальною площею 127, 7583 га кадастровими номерами: [номер приховано]:02:002:0762; [номер приховано]:02:002:0763; [номер приховано]:02:002:0764; [номер приховано]:02:002:0765; [номер приховано]:02: 002:0768 ФГ «Фортуна» в оренду.
Рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 14.02.2025 у справі №909/882/24 договори № 1, 2, 3, 4, 5 про спільну діяльність щодо 5 земельних ділянок (з кадастровими номерами [номер приховано]:02:002:0762, [номер приховано]:02:002:0763, [номер приховано]:02: 002:0764, [номер приховано]:02:002:0765, [номер приховано]:02:002:0768) загальною площею 127, 7583 га, укладені 03.01.2024 між ДНЗ «Войнилівський професійний ліцей» та ФГ «Фортуна», визнані недійсними на підставі статей 203, 215, 235 ЦК України як удавані правочини. (додаток до позовної № 27)
Цим рішенням було встановлено, що укладені між ДНЗ «Войнилівський професійний ліцей» та ФГ «Фортуна» договори за своєю правовою природою та юридичними ознаками є договорами оренди землі, а не договорами про спільну діяльність, оскільки весь цикл вирощування сільськогосподарських культур, та усі витрати пов`язані з їх вирощуванням здійснюється ФГ «Фортуна» одноособово. Натомість ДНЗ «Войнилівський професійний ліцей» лише надає земельні ділянки і не приймає участі в їх обробітку та реалізації продукції. При цьому, отримання коштів в сумі 287 000, 00 гривень за договором про надання благодійної допомоги, яка сплачується ФГ «Фортуна» на користь ДНЗ «Войнилівський професійний ліцей» є нічим іншим як орендною платою, розмір якої розраховано без дотримання вимог Закону.
Відтак, прокурор стверджує, що ФГ «Фортуна», укладаючи аналогічні за змістом договори в 2024 році, достеменно знало про правову природу укладених договорів та про те, що використовує земельні ділянки без достатньої правової підстави.
Згідно листа ДНЗ «Войнилівський професійний ліцей» від 05.06.2024 № 57 заклад освіти не обробляє і не використовує землі сільськогосподарського призначення. Земельні ділянки с/г призначення не передані в оренду відповідно і не укладені договори оренди, так як землі не перебувають у правокористуванні закладу.(додаток до позовної № 28)
У зв`язку з викладеним прокурором Калуської окружної прокуратури були внесені відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 4202492080000025 за частиною 1 статті 197-1 Кримінального кодексу України.
Щодо земельної ділянки за договором № 1.
Під час проведення досудового розслідування дізнавачем СД Калуського РВП ГУНП в Івано-Франківській області за участю спеціаліста - землевпорядника ТзОВ «ЗемЮрКонсалтинг» 11.07.2024 проведено огляд земельної ділянки з кадастровим номером [номер приховано]:02:002:0762, яким встановлено, що вона засіяна соєю (культурна рослина родини бобових). Вказане підтверджується протоколом огляду місця події від 11.07.2024 та додатками до нього, зокрема фототаблицею та фотозображеннями. (Том 1, а.с. 15-18). Крім того, спеціалістом - землевпорядником ТзОВ «ЗемЮрКонсалтинг» надано викопіювання з кадастрової карти, а також кадастровий план, де зображено земельну ділянку [номер приховано]:02:002:0762, її межі, експлікацію угідь, опис суміжних землевласників та землекористувачів, а також позначено частину землі, яка обробляється та чим саме - засіяно культурна рослина - соя, площа засіяної землі - 16, 0588 га. (Том 1, а.с. 18)
Щодо земельної ділянки за договором № 2.
Дізнавачем СД Калуського РВП ГУНП в Івано-Франківській області за участю спеціаліста - землевпорядника ТзОВ «ЗемЮрКонсалтинг» 11.07.2024 проведено огляд земельної ділянки з кадастровим номером [номер приховано]:02:002:0763, яким встановлено, що вона засіяна соєю (культурна рослина родини бобових). Вказане підтверджується протоколом огляду місця події від 11.07.2024 та додатками до нього, зокрема фототаблицею та фотозображеннями. (Том 1, а.с. 19-22). Спеціалістом - землевпорядником ТзОВ «ЗемЮрКонсалтинг» надано викопіювання з кадастрової карти, а також кадастровий план, де зображено земельну ділянку [номер приховано]:02:002:0763, її межі, експлікацію угідь, опис суміжних землевласників та землекористувачів, а також позначено частину землі, яка обробляється та чим саме - засіяно культурна рослина - соя, площа засіяної землі - 15, 8684 га. (Том 1, а.с. 22)
Щодо земельної ділянки за договором № 3.
Дізнавачем СД Калуського РВП ГУНП в Івано-Франківській області за участю спеціаліста - землевпорядника ТзОВ «ЗемЮрКонсалтинг» 11.07.2024 проведено огляд земельної ділянки з кадастровим номером [номер приховано]:02:002:0764, яким встановлено, що вона засіяна соєю (культурна рослина родини бобових). Вказане підтверджується протоколом огляду місця події від 11.07.2024 та додатками до нього, зокрема фототаблицею та фотозображеннями. (Том 1, а.с. 23-27). Cпеціалістом - землевпорядником ТзОВ «ЗемЮрКонсалтинг» надано викопіювання з кадастрової карти, а також кадастровий план, де зображено земельну ділянку [номер приховано]:02:002:0764, її межі, експлікацію угідь, опис суміжних землевласників та землекористувачів, а також позначено частину землі, яка обробляється та чим саме - засіяно культурна рослина - соя, площа засіяної землі - 24, 5686 га. (Том 1, а.с. 27)
Щодо земельної ділянки за договором № 4.
Дізнавачем СД Калуського РВП ГУНП в Івано-Франківській області за участю спеціаліста - землевпорядника ТзОВ «ЗемЮрКонсалтинг» 11.07.2024 проведено огляд земельної ділянки з кадастровим номером [номер приховано]:02:002:0765, яким встановлено, що вона засіяна соєю (культурна рослина родини бобових). Вказане підтверджується протоколом огляду місця події від 11.07.2024 та додатками до нього, зокрема фототаблицею та фотозображеннями (Том 1, а.с. 28-31) Cпеціалістом - землевпорядником ТзОВ "ЗемЮрКонсалтинг" надано викопіювання з кадастрової карти, а також кадастровий план, де зображено земельну ділянку [номер приховано]:02:002:0765, її межі, експлікацію угідь, опис суміжних землевласників та землекористувачів, а також позначено частину землі, яка обробляється та чим саме - засіяно культурна рослина - соя, площа засіяної землі - 24, 8387 га. (Том 1, а.с. 31)
Щодо земельної ділянки за договором № 5.
Дізнавачем СД Калуського РВП ГУНП в Івано-Франківській області за участю спеціаліста - землевпорядника ТзОВ «ЗемЮрКонсалтинг» 11.07.2024 проведено огляд земельної ділянки з кадастровим номером [номер приховано]:02:002:0768, яким встановлено, що вона засіяна соєю (культурна рослина родини бобових) та пшеницею. Вказане підтверджується протоколом огляду місця події від 11.07.2024 та додатками до нього, зокрема фототаблицею та фотозображеннями. (Том 1, а.с. 32-36). Спеціалістом - землевпорядником ТзОВ «ЗемЮрКонсалтинг» надано викопіювання з кадастрової карти, а також кадастровий план, де зображено земельну ділянку [номер приховано]:02:002:0768, її межі, експлікацію угідь, опис суміжних землевласників та землекористувачів, а також позначено частину землі, яка обробляється та чим саме - частина землі засіяна соєю, а частина землі - пшеницею; площа земельної ділянки - 21,1712 - засіяна пшеницею, частина землі площею - 15, 5977 - соєю, та частина землі залишилася необробленою. (Том 1, а.с. 36)
Відповідно до довідки ДНЗ «Войнилівський професійний ліцей» у 2024 році заклад продукції по договорах не отримував, оскільки така залишається у суб`єктів господарювання, в тому числі ФГ «Фортуна». (Том 1, а.с. 81)
Таким чином, на думку прокурора, достеменно встановлено, що ФГ «Фортуна» обробляло вказані земельні ділянки та зібрало урожай. Даний факт підтверджено, в тому числі, вказаною вище довідкою та рішенням суду в справі № 909/882/24, яке набрало законної сили.
Згідно відомостей, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, ФГ «Фортуна» займається такою діяльністю: 01.11 Вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур (основний); 01.13 Вирощування овочів і баштанних культур, коренеплодів і бульбоплодів; 01.61 Допоміжна діяльність у рослинництві; 10.61 Виробництво продуктів борошномельно-круп`яної промисловості; 46.31 Оптова торгівля фруктами й овочами; 81.29 Інші види діяльності із прибирання; 01.63 Післяурожайна діяльність; 01.64 Оброблення насіння для відтворення; 46.21 Оптова торгівля зерном, необробленим тютюном, насінням і кормами для тварин; 52.10 Складське господарство; 68.20 Надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна. (додаток до позовної № 24)
Головним управлінням статистики у Івано-Франківській області (вих.№ 5.2-33/491-25 від 01.09.2025) надано інформацію щодо урожайності та середніх цін реалізації пшениці та сої в сільськогосподарських підприємствах, за якою: урожайність пшениці на території Івано-Франківської області у 2024 році становила 70, 6 ц. з 1 га зібраної площі; урожайність пшениці на території Калуського району Івано-Франківської області у 2024 році становила 67, 0 ц. з 1 га зібраної площі; урожайність сої на території Івано-Франківської області у 2024 році становила 33, 4 ц. з 1 га зібраної площі; урожайність сої на території Калуського району Івано-Франківської області у 2024 році становила 32, 5 ц. з 1 га зібраної площі; середня ціна реалізації підприємствами пшениці на території Івано-Франківської області у 2024 році становила 6 209, 5 гривень за тону; середня ціна реалізації підприємствами сої на території Івано-Франківської області у 2024 році становила 16 166, 0 гривень за тону. (Том 1, а.с. 52-53)
Враховуючи викладене вище, прокурором здійснено розрахунок заявлених до стягнення з ФГ «Фортуна» доходів, які він міг одержати від використання майна, збереженого у себе без достатньої правової підстави, з часу, коли він міг дізнатися про володіння цим майном без достатньої правової підстави, на підставі статей 1212, 1214 Цивільного кодексу України в розмірі 5 973 305, 82 гривень. (додаток до позовної № 31)
19.05.2025 листом (вих.№52-1109вих-25) Калуська окружна прокуратура звернулася в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України «Про прокуратуру» до ДНЗ «Войнилівський професійний ліцей» із листом щодо вжиття заходів представницького характеру у зв`язку з виявленими порушеннями. (Том 1, а.с. 14)
29.05.2025 листом (вих.№56) Ліцей повідомив, що не буде вживати заходів на захист порушених прав та інтересів. (Том 1, а.с. 83)
У подальшому, в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», Калуська окружна прокуратура звернулася до Міністерства освіти і науки України із листом від 11.06.2025 за вих.№52-1306ВИХ-25 повідомляючи про виявлені порушення. (Том 1, а.с. 47)
Листом (вих.№1/13969-25) від 03.07.2025 Міністерство освіти і науки України повідомило про те, що просить здійснити заходи представницького характеру та інші дії, спрямовані на захист інтересів держави та недопущення економічних збитків. (Том 1, а.с. 49)
Прокурор зазначає, що моніторингом сайту судової влади України встановлено, що ані Міністерство, ані ДНЗ «Войнилівський професійний ліцей» з часу звернення Калуської окружної прокуратури із повідомленням про виявлене порушення, позову не заявили.
22.01.2026 листом (вих.№52-190вих-26), Калуська окружна прокуратура повідомила Міністерство освіти і науки України про намір звернення до суду із даним позовом. (Том 1, а.с. 12)
Листом від 26.01.2026 за вих. № 14.1/178-26 Міністерство повідомило, що у разі заявлення позову прокуратурою - Міністерством буде забезпечено представництво інтересів у встановленому порядку. (Том 1, а.с. 82)
Листом від 27.01.2026 за (вих.№52-232ВИХ-26) Калуська окружна прокуратура повідомила Ліцей про звернення до суду із даним позовом. (Том 1, а.с. 13)
Норми права та мотиви, якими керується суд апеляційної інстанції при ухваленні постанови та висновки суду за результатами розгляду апеляційної скарги.
Предметом спору у цій справі є вимоги керівника Калуської окружної прокуратури, заявлені в інтересах держави в особі Міністерства освіти і науки України та ДНЗ «Войнилівський професійний ліцей», про стягнення з ФГ «Фортуна» 5 973 305,82 грн доходу, який, за твердженням прокурора, відповідач одержав або міг одержати внаслідок використання без достатньої правової підстави земельних ділянок, що перебувають у постійному користуванні ДНЗ «Войнилівський професійний ліцей», шляхом вирощування та реалізації сільськогосподарської продукції на фактично засіяній площі 118,0984 га.
Предметом апеляційного перегляду рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 26.06.2026 у справі №909/76/26 в частині задоволених позовних вимог, а саме в частині стягнення з ФГ «Фортуна» на користь Міністерства освіти і науки України грошових коштів в сумі 5 973 305, 82 грн як дохід, який воно могло одержати від використання без достатньої правової підстави земельних ділянок загальною площею 118,0984 га, які належали на праві постійного користування Державному навчальному закладу «Войнилівський професійний ліцей».
В іншій частині, а саме, про залишення без розгляду позову Керівника Калуської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Державного навчального закладу «Войнилівський професійний ліцей» рішення не оскаржується.
Відповідно до ст.269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Згідно зі статтею 131-1 Конституції України на органи прокуратури України покладається представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
Отже, виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. Ключовим для застосування цієї конституційної норми є поняття інтерес держави.
Відповідно до ч. 3 ст. 4 ГПК України до господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися також особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.
Відповідно до ч. 3 ст. 53 ГПК України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.
Згідно з ч. 4 ст. 53 ГПК України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.
Із врахуванням того, що інтереси держави є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах (пункт 4 мотивувальної частини).
Згідно із положеннями ч.3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті, крім випадку, визначеного абзацом четвертим цієї частини.
Відповідно до ч.4 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень.
Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати такий захист у спірних правовідносинах; 2) якщо немає органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах.
Прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу. Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк (аналогічний правовий висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі №912/2385/18)
Підставою для представництва прокурором інтересів держави в суді є належне обґрунтування, підтверджене достатніми доказами, зокрема, але не виключно, повідомленням прокурора на адресу відповідного органу про звернення до суду від його імені, відповідними запитами, а також копіями документів, отриманих від органу, що свідчать про наявність підстав для такого представництва. У такому випадку суд зобов`язаний дослідити: чи знав або повинен був знати відповідний орган про допущені порушення інтересів держави, чи мав відповідні повноваження для їх захисту, проте всупереч цим інтересам за захистом до суду не звернувся (аналогічний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 15.09.2020 у справі №906/982/19).
Предметом розгляду у цій справі є позовні вимоги прокурора в інтересах держави в особі Міністерства освіти і науки України та Державного навчального закладу «Войнилівський професійний ліцей» до відповідача про стягнення в дохід держави вартості врожаю як дохід, який міг отримати відповідач від безпідставно набутого майна, на підставі 1212, 1214 ЦК України.
В обґрунтування наявності підстав для представництва та необхідності захисту інтересів держави прокуратура зазначає, що спірні земельні ділянки є землями державної форми власності, мають цільове призначення для дослідних і навчальних цілей та перебувають на праві постійного користування ДНЗ «Войнилівський професійний ліцей», який належить до сфери управління Міністерства освіти і науки України. Визначаючи Міністерство освіти і науки України органом, уповноваженим державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, прокурор виходив із правового статусу ДНЗ «Войнилівський професійний ліцей», повноважень Міністерства як органу управління та засновника державного закладу освіти, а також його повноважень щодо контролю за використанням майна.
Відповідно до ст. 1212 ЦК України безпідставно набутим є майно, набуте особою або збережене нею в себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави. Загальна умова ч. 1 ст. 1212 ЦК України звужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов`язальних (договірних) відносинах, бо отримане однією зі сторін у зобов`язанні підлягає поверненню іншій стороні на підставі цієї статті тільки за наявності ознаки безпідставності такого виконання.
Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином. У випадку, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, ст. 1212 ЦК України може бути застосована тільки після того, як така правова підстава у встановленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі.
Згідно із ч.1 ст. 1214 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе без достатньої правової підстави, зобов`язана відшкодувати всі доходи, які вона одержала або могла одержати від цього майна з часу, коли ця особа дізналася або могла дізнатися про володіння цим майном без достатньої правової підстави. З цього часу вона відповідає також за допущене нею погіршення майна. Особа, яка набула майно або зберегла його у себе без достатньої правової підстави, має право вимагати відшкодування зроблених нею необхідних витрат на майно від часу, з якого вона зобов`язана повернути доходи.
Кондикційні зобов`язання виникають тоді, коли дії особи або події призводять до неправового результату у виді юридично безпідставного майнового блага, що перейшло до набувача та сприяло його безпідставному збагаченню.
Відтак, зобов`язання з повернення безпідставно набутого (збереженого) майна випливає із загальної для права заборони безпідставного збагачення: той, хто збагатився за рахунок іншого, без належної на те правової підстави зобов`язаний повернути предмет власного збагачення.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 25.09.2024 у справі № 201/9127/21 зазначила, що, за загальним правилом, кондикція у її класичному розумінні є самостійним позадоговірним зобов`язальним способом захисту права власності або іншого майнового права, спрямованим на повернення майна, набутого без достатньої правової підстави, тому учаснику цивільних відносин, за чий рахунок відбулося таке неправомірне збагачення.
Приписи глави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача такого майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події (ч. 2 ст. 1212 ЦК України).
Сутність зобов`язання з набуття, збереження майна без достатньої правової підстави полягає у вилученні в особи - набувача частини її майна, що набута поза межами правової підстави, у випадку якщо правова підстава переходу відпала згодом, або взагалі без неї - якщо майновий перехід не ґрунтувався на правовій підставі від самого початку правовідносин, та передання майна тій потерпілій особі, яка має належний правовий титул на нього (постанова Верховного Суду від 06.03.2019 у справі № 910/1531/18).
Отже набувач зобов`язаний повернути майно або компенсувати одержані доходи саме потерпілій особі - тобто суб`єкту, з майнової сфери якого безпідставно вибули відповідні блага чи за рахунок якого відбулося збагачення.
Згідно із пунктом 1.1 статуту, професійний ліцей є підпорядкованим Міністерству освіти і науки України державним професійно-технічним навчальним закладом другого атестаційного рівня, що забезпечує реалізацію права громадян на здобуття професійно-технічної та повної середньої освіти. Головним завданням професійного ліцею є забезпечення права громадян України на професійну (професійно-технічну) освіту з метою задоволення потреб економіки країни у кваліфікованих і конкурентоспроможних на ринку праці робітниках (пункт 1.2 статуту).
Відповідно до пункту 7.8 статуту професійний ліцей для забезпечення підготовки, перепідготовки і підвищення кваліфікації робітничих кадрів має відповідну навчальну-матеріальну базу та земельну ділянку відповідно до паспортів, технічної документації, актів права власності тощо має землю у постійному користуванні, здійснює господарську діяльність з виробництва продукції, що пов`язана з біологічними процесами її вирощування, призначеної для споживання в сирому і переробленому вигляді (сільськогосподарське виробництво) та її реалізацією.
Згідно з пунктом 7.9 статуту, об`єкти права власності: навчально-виробничі, побутові, культурно-освітні, оздоровчі, спортивні будівлі та споруди, житло, комунікації, обладнання, засоби навчання, транспортні засоби та інше майно ліцею є державною власністю, що закріплене Міністерством освіти і науки , молоді та спорту за професійним ліцеєм на праві оперативного управління. Функції управління майном, яке закріплюється за професійним ліцеєм, здійснює Міністерство освіти і науки, молоді та спорту.
З матеріалів справи встановлено, що рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 14.02.2025 у справі №909/882/24 визнано недійсними укладені між ДНЗ «Войнилівський професійний ліцей» та ФГ «Фортуна» договори про спільну діяльність від 03.01.2024 №№1, 2, 3, 4, 5 щодо земельних ділянок, які знаходяться у постійному користуванні ліцею. Судом встановлено, що спірні земельні ділянки загальною площею 127,7583 га надані у постійне користування ДНЗ «Войнилівський професійний ліцей» для дослідних і навчальних цілей.
Відповідно до ч. 1 ст. 92 Земельного кодексу України право постійного користування земельною ділянкою є правом володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку.
Аналізуючи зміст поняття «землекористування», Верховний Суд у постанові від 08.11.2019 у справі №910/21762/17 зазначив про те, що відповідно до положень частини першої статті 95 ЗК України землекористувачі, якщо інше не передбачено законом або договором, мають право: а) самостійно господарювати на землі; б) власності на посіви і насадження сільськогосподарських та інших культур, на вироблену продукцію; в) використовувати у встановленому порядку для власних потреб наявні на земельній ділянці загальнопоширені корисні копалини, торф, ліси, водні об`єкти, а також інші корисні властивості землі; г) на відшкодування збитків у випадках, передбачених законом; ґ) споруджувати жилі будинки, виробничі та інші будівлі і споруди; д) користуватися іншими правами, передбаченими законом або договором.
Міністерство освіти і науки України є центральним органом виконавчої влади та засновником закладу освіти, що здійснює функції управління державним майном. Проте МОН України не є безпосереднім землекористувачем спірних земельних ділянок і не є володільцем майнових прав на вирощену на них сільськогосподарську продукцію. Водночас ДНЗ «Войнилівський професійний ліцей» діє як самостійна юридична особа з відокремленим майном, закріпленим за ним на праві оперативного управління.
Після передачі земельних ділянок у постійне користування ліцею саме останній є суб`єктом, який здійснює господарську діяльність на цій землі та може отримувати відповідні блага від такого користування.
За своєю правовою природою зобов`язання з безпідставного набуття або збереження майна (кондикційне зобов`язання) виникає безпосередньо між набувачем (боржником) та потерпілим (кредитором), за рахунок якого відбулося таке набуття чи збереження майна.
Таким чином саме ДНЗ «Войнилівський професійний ліцей» є потерпілим у розумінні статей 1212, 1214 ЦК України, оскільки, враховуючи підстави позову, внаслідок безпідставного користування відповідачем земельними ділянками, які перебувають у постійному користуванні закладу освіти, та отримання доходу від реалізації вирощеної на них сільськогосподарської продукції саме ліцей як постійний землекористувач був позбавлений можливості самостійно господарювати на землі та отримувати відповідний дохід від її використання.
Крім того, норми статей 1212, 1214 ЦК України не передбачають такого правового наслідку, як стягнення безпідставно одержаних доходів на користь органів державної влади, які не є потерпілими у спірних правовідносинах.
Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 23.09.2026 у справі №927/590/25, у якій Верховний Суд зазначив, що МОН України як орган управління державним майном не є безпосереднім землекористувачем та володільцем майнових прав на вирощений урожай, тоді як потерпілим у розумінні статей 1212, 1214 ЦК України є державний навчальний заклад як постійний землекористувач.
Відповідно до частини п`ятої статті 53 ГПК України та статті 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор здійснює представництво в суді інтересів держави виключно в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.
Стягнення майна/коштів у дохід держави передбачено спеціальними нормами, зокрема частиною третьою статті 228 ЦК України у разі вчинення правочину з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства. Однак прокурором вимоги на підставі статті 228 ЦК України у цій справі не заявлялися і факт вчинення правочинів з такою метою судом не встановлювався.
Відповідно до усталених правових висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 07.12.2021 у справі №903/865/20 та від 11.06.2024 у справі №925/1133/18, прокурор, звертаючись до суду в інтересах держави, повинен визначити позивачем той орган владних повноважень чи суб`єкт, на відновлення порушених прав якого безпосередньо спрямований позов у спірних правовідносинах та на задоволення прав і інтересів якого заявлено позовну вимогу.
Визначення позивачем особи, якій не належить суб`єктивне право вимоги (неналежний позивач), є самостійною та достатньою підставою для відмови у задоволенні позову.
Отже, звернутися до суду за захистом може лише та особа, якій належить право вимоги (належний позивач). Ключовим аспектом захисту є встановлення наявності у позивача відповідного права чи інтересу, а також факту їх порушення або потреби у визнанні. Звернення до суду особи, якій не належать оспорювані права, свідчить про те, що вона є неналежним позивачем.
Визначення прокурором Міністерства освіти і науки України як позивача, якому не належить суб`єктивне право вимоги у спірному кондиційному зобов`язанні, є самостійною та достатньою підставою для відмови у задоволенні позову в цій частині без необхідності оцінки інших доказів та доводів сторін щодо наявності підстав для застосування статей 1212, 1214 ЦК України, розміру одержаного або можливого доходу, добросовісності поведінки відповідача та понесених ним витрат.
З огляду на наведене, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для скасування рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 26.06.2026 у частині задоволення позову прокурора в інтересах держави в особі Міністерства освіти і науки України та ухвалення в цій частині нового рішення про відмову у задоволенні позову.
Враховуючи межі апеляційного перегляду, врешті рішення залишається без змін.
Висновки апеляційного господарського суду.
Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ч. 1 ст. 77 ГПК України).
Відповідно до ст. 277 ГПК України передбачено, що підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) не з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.
Зважаючи на те, що доводи апеляційної скарги знайшли своє підтвердження, беручи до уваги межі перегляду оскаржуваного рішення, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що вимоги апеляційної скарги підлягають задоволенню, а оскаржуване рішення в частині задоволення позову прокурора в інтересах держави в особі Міністерства освіти і науки України належить скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
Судові витрати.
Відповідно до ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Згідно з ч. 14 ст. 129 ГПК України, якщо суд апеляційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Верховний Суд зазначає, що, звертаючись із позовом в інтересах держави, прокурор є суб`єктом сплати судового збору та самостійно здійснює права і виконує обов`язки, пов`язані з розподілом судових витрат (постанова Великої Палати Верховного Суду від 05.10.2022 у справі №923/199/21).
Враховуючи результати апеляційного перегляду та ухвалення нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, судовий збір, сплачений за подання позовної заяви, слід покласти на прокуратуру, та стягнути з прокуратури судовий збір за апеляційний розгляд апеляційної скарги.
Керуючись ст. ст. 86, 129, 236, 269, 270, 275, 277, 281, 282 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд
У Х В А Л И В:
Апеляційну скаргу Фермерського господарства «Фортуна» б/н від 16.07.2026 (вх.№01-05/2351/26) - задоволити.
Рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 26.06.2026 у справі №909/97/26 в частині задоволення позову скасувати.
У цій частині ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову Керівника Калуської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Міністерства освіти і науки України до Фермерського господарства «Фортуна» про стягнення 5 973 305,82 грн. - відмовити повністю.
Судові витрати за розгляд справи в першій інстанції покласти на прокуратуру
Стягнути з Івано-Франківської обласної прокуратури (вул. Ґрюнвальдська, буд. 11, м. Івано-Франківськ, 76015; ідентифікаційний код: 03530483; рахунок (IBAN) [рахунок приховано], банк отримувача: Державна казначейська служба України, м. Київ, код банку отримувача - МФО 82172) на користь Фермерського господарства «Фортуна» (вул. Шевченка, буд. 95, с. Негівці, Калуський район, Івано-Франківська область, 77325; ідентифікаційний код: 22189854) 107 519, 51 грн. (сто сім тисяч п`ятсот дев`ятнадцять гривень п`ятдесят одну копійку) за розгляд справи в апеляційній інстанції.
Господарському суду Івано-Франківської області видати відповідний наказ в порядку ст. 327 ГПК України.
Строки та порядок оскарження постанов (ухвал) апеляційного господарського суду визначені в § 1 глави 2 Розділу IV ГПК України.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення.
Повний текст постанови складено 15.10.26
Головуючий суддя Іванчук С.В.
суддя Шаповал Д.В.
суддя Міліціанов Р.В.