ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
05 жовтня 2026 року м. Львів Справа № 909/852/26
Західний апеляційний господарський суд, в складі колегії:
головуючого (судді-доповідача): Бойко С.М.,
суддів: Бонк Т.Б.,
Орищин Г.В.,
секретар судового засідання Бабій М.М.
явка учасників справи:
від заявника, особи, яка може отримати статус позивача: Круторогова С.І.;
від особи, яка може отримати статус відповідача: Ковеза А.І.,
розглянув апеляційну скаргу Благодійної організації "Золота генерація" б/н від 22.07.2026,
на ухвалу Господарського суду Івано-Франківської області від 14.07.2026, суддя Гула У. І., м. Івано-Франківськ, повний текст ухвали складено 15.07.2026
про відмову у забезпеченні доказів до подання позовної заяви
та про відмову у забезпеченні позову до подання позовної заяви
у справі №909/852/26
заявник, особа, яка може отримати статус позивача Благодійна організація "Золота генерація"
особа, яка може отримати статус відповідача Благодійна організація "Обласний благодійний фонд "Турбота та милосердя",
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст заяви про забезпечення позову та заяви про забезпечення доказів
10.07.2026 БО "Золота генерація" звернулася до Господарського суду Івано-Франківської області із заявою про забезпечення позову до подання позовної заяви. Заявник має намір звернутися до суду з позовом до БО "ОБФ "Турбота та милосердя" про визнання відсутнім права користування трьома земельними ділянками для забудови за договором суперфіцію від 10.06.2025 та за договором від 15.07.2015, а також про скасування державної реєстрації переходу права суперфіцію та права власності на об`єкт незавершеного будівництва.
Заявник мотивує заяву тим, що на земельних ділянках з кадастровими номерами [номер приховано]:02:002:0113 (0,1919 га), [номер приховано]:02:002:0114 (0,3923 га), [номер приховано]:02:002:0072 (1,1183 га) БО "Золота генерація " здійснює "Нове будівництво літнього дитячого закладу оздоровлення та відпочинку на 150 місць в ур. Ясенівці, с. Заріччя, Надвірнянського району, Івано-Франківської області".
Заявник зазначає, що договір суперфіцію від 10.06.2025 із БО "ОБФ "Турбота та милосердя" не укладався і є підробленим, у зв`язку з чим здійснюється досудове розслідування у кримінальному проваджені № 12025091200000232. Разом з тим, до ДІАМ України подано заяву про внесення змін до дозволу на будівництво щодо зміни замовника, підрядника та особи, що здійснює технічний нагляд. Також 24.06.2026 державний реєстратор прийняв рішення про державну реєстрацію права власності на об`єкт незавершеного будівництва за БО "ОБФ "Турбота та милосердя".
Просить вжити заходи забезпечення позову шляхом заборони ДІАМ України здійснювати дії щодо зміни замовника будівництва, підрядника тощо, та заборони органам державної реєстрації вчиняти будь-які реєстраційні дії щодо вказаних земельних ділянок та об`єкта будівництва.
Також 11.07.2026 БО "Золота генерація" звернулася до Господарського суду Івано-Франківської області із заявою про забезпечення доказів, в якій заявник просить суд:
- забезпечити докази шляхом витребування із матеріалів кримінального провадження № 12025091200000232 від 15.07.2025року, досудове розслідування якого здійснюється Старшим слідчим СВ відділення поліції № 1 м. Яремче Надвірнянського РВП ГУ НП в Івано-Франківській області Віталієм Юрнюком, оригіналів доказів: 1) договору суперфіцію про відчуження права користування земельною ділянкою (права суперфіцію) від 10.06.2025 року, 2) акту приймання-передачі земельних ділянок від 10.06.2025 року до договору суперфіцію про відчуження права користування земельною ділянкою (права суперфіцію) від 10.06.2025 року, 3) Договору від 15.07.2015 року;
- забезпечити докази шляхом призначення в справі технічної та фізико-хімічної експертизи матеріалів документів: 1) договору суперфіцію про відчуження права користування земельною ділянкою (права суперфіцію) від 10.06.2025 року, 2) акту приймання-передачі земельних ділянок від 10.06.2025 року до договору суперфіцію про відчуження права користування земельною ділянкою (права суперфіцію) від 10.06.2025 року, 3) договору від 15.07.2015 року, висновки по яких можуть підтвердити, що підписи та відтиски печаток сторін проставлені в різні дати, які значно відрізняються від дат укладання цих правочинів, а також, що ці правочини були роздруковані на аркушах, на яких вже було проставлено підпис керівника Позивача та відтиск печатки, що в сукупності свідчить про неукладеність цих правочинів та відсутність волевиявлення Позивача на їх укладення.
Заява мотивована неможливістю самостійного отримання оригіналів для проведення експертиз. На адвокатський запит представника заявника слідчий відмовив у їх наданні, оскільки документи перебувають у матеріалах кримінального провадження.
Короткий зміст ухвали суду першої інстанції
Ухвалою Господарського суду Івано-Франківської області від 14.07.2026 відмовлено у задоволенні заяви Благодійної організації "Золота генерація" від 11.07.2026 про забезпечення доказів до подання позовної заяви.
Відмовлено у задоволенні заяви Благодійної організації "Золота генерація" від 10.07.2026 про забезпечення позову до подання позовної заяви.
Ухвала суду обґрунтована недоведеністю передбачених статтями 110, 136, 137 ГПК України підстав для забезпечення доказів та позову. Суд зазначив, що оригінали спірних документів перебувають у матеріалах кримінального провадження, а заявник не довів реальної загрози їх втрати чи пошкодження. Також заявник не надав доказів наміру відповідача відчужити об`єкт незавершеного будівництва або передати право суперфіцію третім особам, а сам факт відкриття кримінального провадження не підтверджує підроблення договору.
Крім того, суд дійшов висновку про неспівмірність запропонованих заходів забезпечення позову, оскільки вони могли б невиправдано обмежити реалізацію прав сторін за договорами та порушити баланс їхніх інтересів.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та аргументи учасників справи
23.07.2026 до Західного апеляційного господарського суду надійшла апеляційна скарга Благодійної організації "Золота генерація" б/н від 22.07.2026 на ухвалу Господарського Івано-Франківської області від 14.07.2026 в справі №909/852/26, в якій остання просить скасувати оскаржувану ухвалу та прийняти рішення про задоволення заяв про забезпечення доказів та позову до подання позовної заяви.
Щодо забезпечення доказів апелянт зазначає, що суд не врахував передбачену статтею 110 ГПК України самостійну підставу для їх забезпечення - утрудненість отримання та подання доказів у майбутньому. На підтвердження цього наведено відповідь слідчого, згідно з якою оригінали спірних документів можуть бути надані для проведення експертизи виключно на підставі судового рішення про їх витребування.
На думку апелянта, суд також не надав належної оцінки обставинам щодо ймовірного силового захоплення дитячого табору та невизначеності строків досудового розслідування, які ускладнюють реалізацію права на отримання необхідних доказів.
Щодо забезпечення позову апелянт посилається на наявність реального ризику подальшого відчуження спірного майна, оскільки за відповідачем уже зареєстровано право власності на об`єкт незавершеного будівництва на підставі договорів, укладеність яких заперечується.
Крім того, зазначає про подання заяви щодо зміни замовника будівництва та обставини події 11.07.2026, які свідчать про загрозу подальшого порушення його прав.
Апелянт вважає, що суд безпідставно вимагав доказів конкретного наміру відповідача відчужити майно, не оцінивши в сукупності вже вчинені дії та їх можливі наслідки для ефективного захисту прав заявника.
Також апелянт вказує на помилкове застосування судом статей 204, 629 ЦК України щодо презумпції правомірності правочину та його обов`язковості, оскільки предметом майбутнього позову є визнання відсутнім права користування земельними ділянками у зв`язку з неукладенням відповідних договорів, а не визнання цих договорів недійсними. На думку апелянта, заходи забезпечення позову є співмірними із заявленими вимогами та необхідними для збереження наявного стану правовідносин до вирішення спору по суті.
24.09.2026 від особи, яка може отримати статус відповідача - Благодійної організації "Обласний благодійний фонд "Турбота та милосердя" надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому просить ухвалу Господарського Івано-Франківської області від 14.07.2026 в справі №909/852/26 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Рух справи в суді апеляційної інстанції.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.07.2026 справу №909/852/26 розподілено колегії суддів у складі: головуючого судді Бойко С.М., суддів Бонк Т.Б., Рима Т.Я.
Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 28.07.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Благодійної організації "Золота генерація" б/н від 22.07.2026 на ухвалу Господарського Івано-Франківської області від 14.07.2026 в справі №909/852/26.
У зв`язку із перебування у відпустці судді - члена колегії Рима Т.Я. у період з 03.08.2026 по 21.08.2026 за розпорядженням керівника апарату суду №282 від 11.08.2026 було проведено автоматизовану заміну складу суду у справі №909/852/26.
Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11.08.2026 справу №909/852/26 розподілено до розгляду судді-доповідачу Бойко С.М., склад колегії суддів сформований з суддів: Бойко С.М. - головуючий суддя, судді Бонк Т.Б., Орищин Г.В.
Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 12.08.2026 справу №909/852/26 призначено на 05.10.2026
У судове засідання 05.10.2026 з`явились представники учасників справи.
Представник заявника, особи, яка може отримати статус позивача у судовому засіданні підтримав вимоги апеляційної скарги, навівши доводи, аналогічні викладеним у ній, просив апеляційну скаргу задоволити, а оскаржувану ухвалу скасувати.
Представник особи, яка може отримати статус відповідача заперечив проти задоволення апеляційної скарги, просив ухвалу суду першої інстанції залишити без змін. При цьому наводив доводи, аналогічні викладеним у відзиві на апеляційну скаргу.
Строки розгляду справи в суді апеляційної інстанції
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожній фізичній або юридичній особі гарантується право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи.
Розумність строків є одним із основоположних засад (принципів) господарського судочинства відповідно до пункту 10 частини 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України.
Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним вважається строк, який необхідний для вирішення справи у відповідності до вимог матеріального та процесуального законів.
При цьому, Європейський Суд з прав людини зазначає, що розумність тривалості провадження повинна визначатися з огляду на обставини справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також ступінь важливості предмета спору для заявника (див. рішення Європейського Суду з прав людини у справах Савенкова проти України, no. 4469/07, від 02.05.2013, Папазова та інші проти України, no. 32849/05, 20796/06, 14347/07 та 40760/07, від 15.03.2012).
Таким чином, суд, враховуючи обставини справи, застосовує принцип розумного строку тривалості провадження відповідно до зазначеної вище практики Європейського суду з прав людини.
Переглянувши ухвалу місцевого господарського суду, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку про наявність підстав для часткового задоволення апеляційної скарги, з огляду на таке.
Щодо заяви про забезпечення доказів
Як убачається з матеріалів справи, БО «Золота генерація» просила витребувати оригінали договору суперфіцію від 10.06.2025, акт приймання-передачі земельних ділянок від 10.06.2025 та договір від 15.07.2015, які перебувають у матеріалах кримінального провадження № 12025091200000232 та знаходяться в органу досудового розслідування.
На обґрунтування необхідності забезпечення зазначених доказів заявник посилався, зокрема, на відповідь слідчого від 01.07.2026, надану на адвокатський запит, відповідно до якої оригінали документів визнані речовими доказами у кримінальному провадженні, а їх надання для проведення дослідження можливе на підставі відповідного судового рішення.
Відповідно до ч.1, ч.2 ст. 111 ГПК України, якою передбачено підстави та порядок забезпечення доказів, за змістом якої суд за заявою учасника справи або особи, яка може набути статусу позивача, має забезпечити докази, якщо є підстави припускати, що засіб доказування може бути втрачений, або збирання чи подання відповідних доказів стане згодом неможливим або утрудненим.
Способами забезпечення судом доказів є допит свідків, призначення експертизи, витребування та (або) огляд доказів, у тому числі за їх місцезнаходженням, заборона вчиняти певні дії щодо доказів та зобов`язання вчинити певні дії щодо доказів. У необхідних випадках судом можуть бути застосовані інші способи забезпечення доказів, визначені судом.
Приписами ч. 5 ст. 112 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що за результатами розгляду заяви про забезпечення доказів суд постановляє ухвалу про задоволення чи відмову у задоволенні заяви.
Зі змісту наведених норм слідує, що суд забезпечує докази за наявності підстав припускати, що засіб доказування може бути втрачений або збирання чи подання відповідних доказів стане згодом неможливим або утрудненим.
Отже, забезпечення доказів - це механізм збору доказів з врахуванням встановлених обставин ускладнення чи неможливість їх подання, необхідних для підтвердження певних обставин у справі.
Переглядаючи ухвалу суду першої інстанції в частині відмови в забезпеченні доказів, суд апеляційної інстанції не погоджується з висновком місцевого господарського суду про відсутність підстав для вжиття відповідних заходів у частині витребування оригіналів документів, оскільки такий висновок зроблено без належного врахування доводів заявника щодо об`єктивних перешкод у самостійному отриманні, що відповідно утруднить їх подання для призначення експертних досліджень.
Колегія суддів ураховує, що заявник обґрунтовує необхідність отримання оригіналів документів наміром звернутися до суду з позовом щодо відсутності права користування земельними ділянками на підставі спірних договорів, а також оскаржує правові наслідки державної реєстрації права на об`єкт незавершеного будівництва, здійсненої з посиланням на відповідні документи. Отже, оригінали договорів та акта приймання-передачі безпосередньо стосуються обставин, які заявник має намір доводити в майбутньому спорі, а їх дослідження може мати істотне значення для встановлення фактичних обставин справи.
Отже, перебування цих документів у розпорядженні органу досудового розслідування, з одного боку, забезпечує їх збереження, однак, з іншого боку, об`єктивно обмежують можливість заявника самостійно отримати та подати їх до господарського суду, що є доказом утруднення їх отримання для призначення та проведення експертних досліджень.
За таких обставин сам по собі факт перебування оригіналів документів у матеріалах кримінального провадження не є достатньою підставою для висновку про відсутність передбачених статтею 110 ГПК України умов для забезпечення доказів. Визначальним у цьому випадку є не лише питання збереження документів, а й реальна можливість їх отримання та подання до суду особою, яка має намір звернутися з позовом.
Таким чином, доводи апелянта про те, що суд першої інстанції не врахував передбачену частиною першою статті 110 ГПК України самостійну підставу для забезпечення доказів - утруднення їх збирання або подання в майбутньому, - є обґрунтованими. Висновок місцевого господарського суду про відсутність ризику втрати документів не спростовує наявності іншої передбаченої законом підстави для застосування такого процесуального заходу.
З огляду на викладене, колегія суддів доходить висновку про наявність підстав для часткового задоволення заяви БО «Золота генерація» про забезпечення доказів шляхом витребування оригіналів договору суперфіцію від 10.06.2025, акта приймання-передачі земельних ділянок від 10.06.2025 та договору від 15.07.2015 з матеріалів кримінального провадження № 12025091200000232.
Водночас колегія суддів не вбачає підстав для задоволення заяви в частині призначення технічної експертизи документів та фізико-хімічної експертизи матеріалів документів.
За загальним правилом, учасник справи має право самостійно замовити проведення експертизи відповідно до статті 106 ГПК України до подання позовної заяви, тоді як призначення судової експертизи здійснюється судом у порядку статті 99 цього Кодексу на відповідній стадії судового провадження. Застосування призначення експертизи як способу забезпечення доказів до відкриття провадження у справі має оцінюватися з урахуванням виняткового характеру такого процесуального заходу, його мети та наявності обставин, які зумовлюють необхідність саме невідкладного експертного дослідження для збереження доказу.
У цій справі заявник пов`язує необхідність проведення експертиз із перевіркою часу нанесення підписів і відбитків печаток на документах, а також із з`ясуванням того, чи не було текст договору нанесено на аркуші, які вже містили підпис директора та відбиток печатки заявника. Однак такі питання стосуються встановлення обставин, що потребують спеціальних знань, і мають вирішуватися з дотриманням процесуального порядку дослідження доказів. Сам по собі намір заявника використати результати експертиз для обґрунтування майбутнього позову не є достатньою підставою для їх призначення в порядку забезпечення доказів до відкриття провадження.
При цьому заявник не навів достатніх обґрунтувань того, що непроведення експертних досліджень саме на цій стадії призведе до втрати можливості встановити відповідні обставини в майбутньому або істотно ускладнить їх встановлення після відкриття провадження у справі. Витребування оригіналів документів забезпечить можливість їх подальшого дослідження та вирішення питання про призначення судової експертизи у належному процесуальному порядку.
Крім того, заявник просив надати дозвіл на застосування під час експертних досліджень руйнівних методів. Однак питання щодо допустимості використання таких методів, їх необхідності, обсягу можливого пошкодження документів та сумісності відповідних досліджень із режимом зберігання речових доказів у кримінальному провадженні потребують окремої оцінки з урахуванням конкретних обставин та відповідних процесуальних процедур. У межах розгляду заяви про забезпечення доказів до подання позову заявник не обґрунтував необхідності надання такого дозволу саме на цій стадії.
З огляду на викладене, ухвала суду першої інстанції в частині відмови в забезпеченні доказів підлягає скасуванню, в частині витребування оригіналів зазначених документів із постановленням у цій частині нового судового рішення про часткове задоволення заяви.
В іншій частині - щодо призначення технічної експертизи документів та фізико-хімічної експертизи матеріалів документів - ухвала суду першої інстанції підлягає залишенню без змін.
Щодо заяви про забезпечення позову
Інститут вжиття заходів забезпечення позову є одним із механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту.
Забезпечення позову за правовою природою є засобом запобігання можливим порушенням прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, метою якого є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні, у випадку задоволення позову.
Близькі за змістом висновки, щодо застосування ст. ст. 136, 137 ГПК України, викладені у постановах Верховного Суду від 10.04.2018 у справі № 910/19256/16, від 14.05.2018 у справі № 910/20479/17, від 14.06.2018 у справі № 916/10/18, від 23.06.2018 у справі № 916/2026/17, від 16.08.2018 у справі № 910/5916/18, від 11.09.2018 у справі № 922/1605/18, від 14.01.2019 у справі № 909/526/18, від 21.01.2019 у справі № 916/1278/18, від 25.01.2019 у справі № 925/288/17, від 26.09.2019 у справі № 904/1417/19.
Процесуальні підстави для застосування заходів забезпечення позову визначено у ст. 136 ГПК України, згідно з якою господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст. 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду (стаття 136 ГПК).
У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку, зокрема, обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів.
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість вчинення відповідачем певних дій не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.
Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.
Отже, умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, що має бути підтверджено доказами наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову.
Заходи забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими позовними вимогами. Співмірність передбачає зіставлення судом негативних наслідків від вжиття відповідних заходів із тими наслідками, які можуть настати внаслідок їх невжиття, з урахуванням характеру права чи законного інтересу, за захистом якого звертається заявник, та майнових наслідків застосування відповідних обмежень.
Згідно з частиною першою статті 137 ГПК України позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно, забороною відповідачу вчиняти певні дії, встановленням обов`язку вчинити певні дії, а також забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору. Відповідно до частини четвертої статті 139 цього Кодексу в заяві можуть бути зазначені кілька заходів забезпечення позову із обґрунтуванням доцільності вжиття кожного з них.
При цьому обов`язок доведення обставин, які зумовлюють необхідність забезпечення позову, покладається на особу, яка подала відповідну заяву, що випливає зі змісту статей 13, 74 ГПК України.
Під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість майбутніх позовних вимог по суті не досліджується, оскільки це питання є предметом розгляду спору після відкриття провадження. Водночас заявник має довести наявність обставин, які свідчать про необхідність застосування саме заявлених заходів забезпечення позову для запобігання істотному ускладненню чи унеможливленню ефективного захисту його прав або інтересів.
У разі звернення з позовом, судове рішення за яким не вимагатиме примусового виконання, суд має оцінити, чи може невжиття заявлених заходів істотно ускладнити або унеможливити ефективний захист чи поновлення порушених або оспорюваних прав та інтересів позивача. Зокрема, необхідно з`ясувати, чи зможе заявник захистити свої права в межах одного судового провадження без необхідності повторного звернення до суду.
Аналогічну правову позицію викладено в постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.08.2018 у справі № 910/1040/18.
Переглядаючи ухвалу суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні заяви БО «Золота генерація» про забезпечення позову до подання позовної заяви, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про недоведеність заявником обставин, які свідчили б про необхідність застосування заявлених заходів, та відхиляє відповідні доводи апеляційної скарги з огляду на таке.
Як убачається з матеріалів справи, БО «Золота генерація» має намір звернутися до суду з позовом щодо відсутності права користування земельними ділянками на підставі спірних договорів суперфіцію, скасування державної реєстрації відповідного речового права та права власності на об`єкт незавершеного будівництва.
На обґрунтування необхідності забезпечення майбутнього позову заявник посилається на можливість відчуження БО «Обласний благодійний фонд «Турбота та милосердя» об`єкта незавершеного будівництва або передачі права суперфіцію третім особам, що, на його думку, може ускладнити поновлення порушених прав та зумовити необхідність звернення з новими позовами.
Водночас колегія суддів зазначає, що сама по собі наявність у особи юридичної можливості розпорядитися майном або передати відповідне право третім особам не свідчить про реальний намір учинити такі дії. Для застосування заходів забезпечення позову заявник повинен навести конкретні обставини та подати докази, які в сукупності давали б достатні підстави припускати, що без вжиття відповідних заходів ефективний захист його прав або інтересів буде істотно ускладнений чи унеможливлений.
Як правильно встановив суд першої інстанції, матеріали заяви не містять доказів того, що БО «Обласний благодійний фонд «Турбота та милосердя» вчиняє конкретні дії, спрямовані на відчуження об`єкта незавершеного будівництва або передачу права суперфіцію третім особам. Зокрема, заявником не надано доказів розміщення оголошень про продаж об`єкта, укладення попередніх договорів щодо його відчуження чи вчинення інших дій, які б свідчили про реальність такого наміру.
Отже, доводи апелянта про те, що сама можливість відчуження майна створює ризик неефективності майбутнього судового захисту, ґрунтуються на припущенні про можливу поведінку іншої особи та не підтверджені належними доказами. Натомість статті 136, 137 ГПК України пов`язують застосування заходів забезпечення позову не з абстрактною можливістю настання небажаних наслідків, а з достатньо обґрунтованим припущенням про їх імовірність за конкретних обставин.
Колегія суддів також відхиляє посилання апелянта на обставини, пов`язані з подією 11.07.2026, яку він характеризує як спробу силового встановлення контролю над дитячим табором. Як обґрунтовано зазначив місцевий господарський суд, подані фотоматеріали самі по собі не дають змоги достовірно встановити обставини події, осіб, які брали в ній участь, та їхній зв`язок із потенційним відповідачем. За відсутності інших належних доказів ці матеріали не підтверджують, що відповідач має намір відчужити спірний об`єкт або передати право суперфіцію третім особам, а також не доводять наявності безпосередньої загрози істотного ускладнення ефективного судового захисту.
Сам факт наявності конфлікту щодо користування земельними ділянками чи об`єктом незавершеного будівництва, так само як і посилання на дії невстановлених осіб, не звільняє заявника від обов`язку довести обставини, з якими закон пов`язує можливість застосування заходів забезпечення позову. Інше тлумачення фактично означало б можливість застосування таких заходів на підставі самого лише припущення про можливі протиправні дії в майбутньому.
Не є достатнім підтвердженням необхідності забезпечення позову й посилання заявника на здійснення державної реєстрації права власності на об`єкт незавершеного будівництва та наявність кримінального провадження № 12025091200000232 за фактом можливого підроблення документів.
Колегія суддів ураховує, що наявність кримінального провадження та проведення досудового розслідування самі по собі не встановлюють факту підроблення спірних документів, незаконності набуття відповідних прав або наміру потенційного відповідача відчужити майно. Такі обставини підлягають оцінці у відповідних процесуальних процедурах, а факт їх існування не може автоматично свідчити про наявність підстав для застосування заходів забезпечення позову.
При цьому суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні заяви, не вирішував питання про дійсність, укладеність чи правомірність спірних договорів, а оцінював виключно наявність процесуальних підстав для застосування тимчасових обмежень до розгляду майбутнього спору по суті. Тому доводи апелянта щодо характеру заявлених ним майбутніх вимог, зокрема про те, що він посилається на неукладеність договору, а не на його недійсність, самі по собі не спростовують висновку місцевого господарського суду про недоведеність ризиків, які могли б виправдати застосування заходів забезпечення позову.
Колегія суддів погоджується з тим, що застосування заходів забезпечення позову має спрямовуватися на збереження можливості ефективного судового захисту, а не на передчасне обмеження реалізації прав іншої особи за відсутності достатніх для цього підстав. Застосування заборон щодо розпорядження спірним об`єктом та передачі права суперфіцію без підтвердження реальності загрози відповідних дій могло б призвести до непропорційного втручання у правовідносини сторін до вирішення спору по суті.
Як наголошено в постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 17.01.2025 у справі № 916/4954/23, вжиття заходів забезпечення позову у вигляді заборони сторонам виконувати зобов`язання за оспорюваним правочином може створювати перешкоди для реалізації прав сторін такого правочину та виконання ними своїх обов`язків. Отже, обираючи захід забезпечення позову, суд має враховувати не лише інтереси заявника, а й необхідність дотримання балансу інтересів усіх осіб, яких стосуватимуться відповідні обмеження.
У цій справі заявник не довів обставин, які б свідчили про необхідність обмеження прав потенційного відповідача з метою запобігання конкретній імовірній загрозі порушення прав заявника. За таких обставин застосування запропонованих заходів не відповідало б вимогам обґрунтованості та співмірності.
Колегія суддів відхиляє також доводи апелянта про те, що невжиття заходів забезпечення позову неодмінно призведе до необхідності ініціювання нових судових процесів у разі подальшого відчуження майна або передачі права суперфіцію третім особам. Такий розвиток подій має ймовірний характер, а доказів, які б підтверджували реальність його настання, заявник не надав. Саме лише припущення про можливість виникнення в майбутньому додаткових спорів не є достатньою підставою для обмеження прав іншої особи до вирішення спору по суті.
Отже, за результатами оцінки доводів заявника та наданих ним доказів колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що БО «Золота генерація» не довела існування достатньо обґрунтованого припущення, що невжиття заявлених заходів забезпечення позову істотно ускладнить чи унеможливить ефективний захист або поновлення її прав та інтересів. Доводи апеляційної скарги не спростовують цього висновку, оскільки ґрунтуються переважно на припущеннях щодо можливої поведінки потенційного відповідача та не підтверджені належними доказами.
З огляду на викладене, колегія суддів доходить висновку, що суд першої інстанції правильно застосував норми процесуального права та обґрунтовано відмовив у задоволенні заяви про забезпечення позову до подання позовної заяви. Підстав для скасування або зміни оскаржуваної ухвали в цій частині немає.
Оскільки суд апеляційної інстанції частково задовольняє апеляційну скаргу, судові витрати, пов`язані з її розглядом, підлягають розподілу відповідно до статті 129 ГПК України.
При цьому суд ураховує, що апеляційну скаргу подано на ухвалу суду першої інстанції, якою вирішено питання як щодо забезпечення доказів, так і щодо забезпечення позову.
Водночас відповідно до правового висновку, викладеного в постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 07.06.2024 у справі № 918/907/22, за подання до господарського суду заяви про забезпечення доказів судовий збір не справляється, оскільки Закон України «Про судовий збір» не встановлює відповідної ставки.
За таких обставин, вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд ураховує результат апеляційного перегляду кожного з порушених в апеляційній скарзі процесуальних питань, а також те, що задоволення заяви про забезпечення доказів саме по собі не створює підстав для відшкодування судового збору, який не підлягав сплаті за подання такої заяви.
Оскільки в задоволенні апеляційної скарги в частині забезпечення позову відмовлено, а за подання заяви про забезпечення доказів судовий збір не справляється, судові витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги в розмірі 3 993,60 грн. покладаються на апелянта.
Керуючись ст.ст. 86, 129, 236, 269, 270, 275, 276, 281, 282 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд, -
УХВАЛИВ:
апеляційну скаргу Благодійної організації "Золота генерація" б/н від 22.07.2026 - частково задоволити.
Ухвалу Господарського суду Івано-Франківської області від 14.07.2026 у справі № 909/852/26 - частково скасувати.
Заяву Благодійної організації "Золота генерація" від 11.07.2026 про забезпечення доказів до подання позовної заяви - частково задоволити.
Забезпечити докази шляхом витребування із матеріалів кримінального провадження №12025091200000232 від 15.07.2025, досудове розслідування якого здійснюється Старшим слідчим СВ відділення поліції №1 м. Яремче надвірнянського РВП ГУ НП в Івано-Франківській області Віталієм Юрнюком оригіналів: 1) договору суперфіцію про відчуження права користування земельною ділянкою (права суперфіцію) від 10.06.2025; 2) акту приймання-передачі земельних ділянок від 10.06.2025 до договору суперфіцію про відчуження права користування земельною ділянкою (права суперфіцію) від 10.06.2025; 3) договору від 15.07.2015.
В решті ухвалу Господарського суду Івано-Франківської області від 14.07.2026 у справі № 909/852/26 - залишити без змін.
Судовий збір за розгляд справи в апеляційному порядку покласти пропорційно до задоволених вимог.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.
Порядок та строки оскарження постанов апеляційного господарського суду до касаційної інстанції визначені ст.ст. 287-289 ГПК України.
Справу скерувати на адресу місцевого господарського суду.
Повний текст постанови складено та підписано 15.10.2026.
Головуючий суддя Бойко С.М.
Судді Бонк Т.Б.
Орищин Г.В.