ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16 жовтня 2026 року м. Львів Справа № 909/376/26
Західний апеляційний господарський суд у складі колегії:
Ржепецький В.О. (суддя-доповідач), судді Степанюк Н.Л., Міліціанов Р.В.
розглянув у порядку письмового провадження матеріали апеляційної скарги
Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» в особі філії «Карпатський лісовий офіс» Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» (вх. ЗАГС 01-05/2748/26 від 18.08.2026)
на рішення Господарського суду Івано-Франківської області (суддя Максимів Т. В.) від 20.07.2026
у справі №909/376/26
за позовом: Керівника Калуської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Новицької сільської ради Калуського району Івано-Франківської області
до відповідача: Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» в особі Філії «Карпатський лісовий офіс» Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України»
про стягнення шкоди в сумі 119 077, 06 грн
ВСТАНОВИВ:
До Господарського суду Івано-Франківської області звернувся керівник Калуської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Новицької сільської ради з позовною заявою до Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» в особі Філії «Карпатський лісовий офіс» Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» про стягнення шкоди, заподіяної порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища у сумі 119 077, 06 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані виявленням факту незаконної рубки дерев в адміністративних межах Новицької сільської ради. Особу, яка здійснила незаконну рубку дерев, у ході досудового розслідування кримінального правопорушення не встановлено, тому збитки, завдані інтересам держави, відшкодовуються постійним лісокористувачем - філією «Калуське лісове господарство» ДП «Ліси України», оскільки відповідно до статті 1 ,7 ,17 ,19 ,63, 64, 68, 69, 86, 90, 105, 107 ЛК України, Законом України «Про охорону навколишнього природного середовища» обов`язки із забезпечення охорони, захисту, відтворення, підвищення продуктивності лісових насаджень; дотримання правил і норм використання лісових ресурсів; ведення лісового господарства на основі матеріалів лісовпорядкування, здійснення використання лісових ресурсів способами, які забезпечують збереження оздоровчих і захисних властивостей лісів, а також створюють сприятливі умови для їх охорони, захисту та відтворення, покладено на постійних лісокористувачів.
Господарський суд Івано-Франківської області рішенням від 20.07.2026 у справі №909/376/26 позов Керівника Калуської окружної прокуратури, поданий в інтересах держави в особі Новицької сільської ради Калуського району Івано-Франківської області до Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» в особі філії «Карпатський лісовий офіс» Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» про стягнення шкоди у сумі 119 077,06 грн задовольнив у повному обсязі.
Стягнув з Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» в особі філії «Карпатський лісовий офіс» Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» на користь Новицької сільської ради територіальної громади Калуського району Івано-Франківської області шкоду в сумі 119 077,06 грн, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища. Стягнув з Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» в особі філії «Карпатський лісовий офіс» Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» судовий збір у сумі 2 662,40 грн на користь Івано-Франківської обласної прокуратури.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що відповідач як постійний лісокористувач не забезпечив належної охорони та збереження лісів від незаконної рубки, внаслідок чого невстановленими особами незаконно зрубано 16 дерев та заподіяно шкоду в розмірі 119 077,06 грн. Суд, керуючись положеннями Лісового кодексу України, Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» та статей 1166, 1172 ЦК України, дійшов висновку про наявність у діях відповідача протиправної бездіяльності, причинного зв`язку між такою бездіяльністю та заподіяною шкодою, а також його вини. Розмір шкоди підтверджений матеріалами справи та розрахований відповідно до постанови КМУ № 665 від 23.07.2008.
18.08.2026 до Західного апеляційного господарського суду надійшла апеляційна скарга Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» в особі філії «Карпатський лісовий офіс» Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» на рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 20.07.2026 у справі № 909/376/26.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18.08.2026 сформовано колегію суддів у складі: Ржепецький В.О. (суддя-доповідач), судді Міліціанов Р.В., Степанюк Н.Л.
Західний апеляційний господарський суд ухвалою від 21.08.2026 відкрив апеляційне провадження за апеляційною скаргою Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» в особі філії «Карпатський лісовий офіс» Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» на рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 20.07.2026 у справі №909/376/26; постановив розгляд апеляційної скарги здійснювати в порядку письмового провадження без повідомлення (виклику) учасників справи; встановив учасникам справи десятиденний строк з дня вручення ухвали про відкриття апеляційного провадження на подання відзиву на апеляційну скаргу і доказів надсилання копій відзиву учасникам справи; витребував матеріали справи №909/376/26.
В апеляційній скарзі Державне спеціалізоване господарське підприємство «Ліси України» в особі філії «Карпатський лісовий офіс» Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» просить рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 20.07.2026 у справі № 909/376/26 скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі, а судові витрати за розгляд справи в суді апеляційної інстанції покласти на позивача. Покликається на такі обставини: суд безпідставно поклав на відповідача відповідальність за незаконну рубку дерев, оскільки не встановив усіх елементів складу цивільного правопорушення, зокрема протиправної поведінки (бездіяльності) відповідача та причинного зв`язку між його поведінкою і завданою шкодою, суд першої інстанції не встановив, які саме обов`язки та норми лісового законодавства порушив відповідач, а також які конкретні дії він мав вчинити для запобігання незаконній рубці та яких не вчинив, обмежившись загальним посиланням на обов`язок забезпечувати охорону лісу; відповідач належним чином виконував обов`язки з охорони лісу, зокрема здійснював патрулювання, своєчасно виявив незаконну рубку 16 дерев, зафіксував її та направив відповідні матеріали до правоохоронних органів; прокуратурою не доведено належними та допустимими доказами розмір завданої шкоди, оскільки висновок судової інженерно-екологічної експертизи ґрунтується виключно на матеріалах кримінального провадження, без натурного обстеження місця рубки та без самостійної перевірки експертом діаметрів пнів, що впливають на розмір шкоди; висновок експерта не може бути покладений в основу рішення як належний доказ розміру шкоди, оскільки вихідні дані для її обчислення не були перевірені експертом безпосередньо, а відтак є недоведеними кількість, діаметри та характеристики незаконно зрубаних дерев, що безпосередньо впливають на розмір збитків.
26.08.2026 через підсистему «Електронний суд» представник Калуської окружної прокуратури Форович А. М. подав відзив на апеляційну скаргу, в якому просить апеляційну скаргу Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» в особі філії «Карпатський лісовий офіс» Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» на рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 20.07.2026 у справі №909/376/26 залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення залишити без змін.
Відзив обґрунтований тим, що відповідач як постійний лісокористувач відповідно до вимог Лісового кодексу України зобов`язаний забезпечувати охорону і захист лісів, а його бездіяльність щодо запобігання незаконній рубці на підконтрольній території є підставою для цивільно-правової відповідальності за завдану шкоду. Факт незаконної порубки 16 дерев, розмір заподіяної шкоди та наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення підтверджуються матеріалами справи, зокрема актами огляду, протоколом огляду місця події та висновком судової інженерно-екологічної експертизи. Посилання апелянта на неналежність висновку експерта є безпідставними, оскільки експертиза проведена у кримінальному провадженні з дотриманням встановленого порядку, а розрахунок шкоди здійснено на підставі даних, зафіксованих працівниками самого відповідача. Крім того, доводи апелянта щодо висновку Верховного Суду у справі №906/366/20 ґрунтуються на вибірковому цитуванні та неправильному його тлумаченні.
Інших клопотань чи заяв, в порядку ст. 207 ГПК України, сторонами подано не було.
Відповідно до ч. 10 ст. 270 ГПК України, апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
З урахуванням конкретних обставин справи суд апеляційної інстанції за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може розглянути такі апеляційні скарги у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи.
Частиною 13 ст. 8 ГПК України встановлено, що розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Враховуючи зазначене та те, що предметом позову у цій справі є вимога про стягнення в сумі 119 077, 06 грн, що становить менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, вказана справа підлягає розгляду судом апеляційної інстанції в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
З огляду на вказане, ухвалою від 21.08.2026 Західний апеляційний господарський суд призначив справу №909/376/26 до розгляду в порядку письмового провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.
Як встановлено місцевим господарським судом та підтверджується матеріалами справи, відповідно до п. 1.4.44 Статуту ДП «Ліси України» Державне спеціалізоване господарське підприємство «Ліси України» є правонаступником прав і обов`язків Державного підприємства «Калуське лісове господарство» (код 20562527) на підставі наказу Державного агентства лісових ресурсів України від 28.10.2022 №925 «Про припинення Державного підприємства «Калуське лісове господарство» та затвердження складу комісії з припинення».
Відповідно до п. 1 наказу ДП «Ліси України» №1894 від 18.10.2024 «Про припинення філії «Калуське лісове господарство» державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» припинено філію «Калуське лісове господарство» державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» шляхом її закриття.
20.10.2025 відповідно до наказу державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» №1692 затверджено положення про філію «Карпатський лісовий офіс» державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України».
Відповідно до п. 1.1. положення філія «Карпатський лісовий офіс» є відокремленим підрозділом ДСГП «Ліси України».
Метою діяльності філії є ведення на землях лісового господарства, охорони, захисту, невиснажливого раціонального використання відтворення лісів.
Предметом діяльності філії є забезпечення охорони лісів від пожеж, незаконних рубок, захист від шкідників і хвороб, пошкодження внаслідок антропогенного та іншого шкідливого впливу.
Згідно з п. 3.1. положення філія є відокремленим підрозділом підприємства, який не має статусу юридичної особи. Філія діє від імені підприємства та в його інтересах, здійснює делеговані підприємством функції відповідно до мети, завдань та предмету діяльності підприємства.
Відповідно до п. 7.8. положення, філія здійснює свою господарську діяльність на земельних ділянках, які знаходяться у постійному користуванні підприємства, оренді або інших речових правах.
На підставі розпорядження Івано-Франківської обласної державної адміністрації № 85 від 07.02.1996 «Про надання у постійне користування земель лісового фонду», земельні ділянки Підмихайлівського лісництва ДП «Калуське лісове господарство», надані відповідачу на праві постійного користування.
07.11.2024 філія «Калуське лісове господарство» «ДП «Ліси України», відповідно до листа № 445/21.5-1-2024 повідомила Калуський РВП ГУНП в Івано-Франківській області, що 31.10.2024 працівниками державної лісової охорони Підмихайлівського лісництва філії «Калуське лісове господарство» «ДП «Ліси України» в кварталі 27, виділі 5 виявлена незаконна рубка двох сироростучих дерев породи вільхи чорної, в кварталі 26, виділі 7 виявлена незаконна рубка 8 дерев, з них 4-сироростучі дерева дуб звичайний, 1 дерево сироростуче граб звичайний, 2 дерева сироростучих вільхи чорної та 1 сухостійне дерево дуба звичайного, у кварталі 26 виділ 11 виявлена незаконна рубка лісу 10 дерев, з них 1 дерева сироростучого дуба звичайного, 3 дерева сироростучих граба звичайного, 1 дерева сироростучого бука лісового, 1 дерева сироростучого вільхи чорної, 1 дерева сироростучого осики, 3 дерева сухостійних граба звичайного та у кварталі 29, виділі 19 виявлена незаконна рубка 1 дерева сироростучого вільхи чорної.
До вказаного листа долучені акти огляду місця вчинення порушення лісового господарства від 31.10.2024, копії пояснень лісничого та помічника лісничого, плани-схеми знаходження місця вчинення незаконної рубки, копії відомостей матеріально-грошової оцінки.
Вказана порубка вищезначених дерев також зафіксована у протоколі огляду місця події від 20.11.2024, який складений слідчим СВ Калуського ВП ГУНП в Івано-Франківській області.
У межах досудового розслідування кримінального провадження №12024091170000616 від 13.11.2024 за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 246 Кримінального кодексу України за фактом незаконної порубки дерев в адміністративних межах Новицької сільської ради, Івано-Франківське відділення Київського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру Міністерства внутрішніх справ України провело судову інженерно-екологічну експертизу.
Згідно з висновком експерта №726/25-28 від 12.08.2025, складеного за результатами проведення судової інженерно-екологічної експертизи, встановлено розмір шкоди, заподіяної незаконною порубкою 16 дерев, зокрема вільхи сироростучої з діаметром пня 30, 26 см, вільхи сухостійної з діаметром пня 18, 11, 12 см, граба сироростучого з діаметром пня 27, 18, 20 см, дуба сироростучого з діаметром пня 55, 28, 28, 30, 67 см, дуба сухостійного з діаметром пня 35 см, осики сироростучої з діаметром пня 38 см, бука сироростучого з діаметром пня 25 см, в сумі 119 077,06 грн.
Особу, яка здійснила незаконну порубку дерев, у ході досудового розслідування кримінального правопорушення не встановлено.
Як вбачається з матеріалів справи процесуальне керівництво у кримінальному провадженні №12024091170000616 від 13.11.2024 здійснювала Калуська окружна прокуратура. За результатами вивчення матеріалів вказаного кримінального провадження за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 246 КК України, остання встановила порушення інтересів держави та наявність підстав для вжиття заходів представницького характеру, передбачених ст. 23 Закону України «Про прокуратуру».
Згідно із п. 3 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України), однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.
Статтею 16 ЦК України встановлено, що до способів захисту прав і законних інтересів віднесено відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.
Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст.1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Відповідно до ч. 4 ст. 236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду в постанові від 11.02.2026 у справі №907/278/25 зазначає, що для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування шкоди, необхідна наявність повного складу правопорушення: протиправної поведінки особи; шкоди (збитків); причинного зв`язку між протиправною поведінкою та збитками; вини особи, яка заподіяла збитки.
Протиправною є поведінка, що не відповідає вимогам закону або договору, тягне за собою порушення майнових прав та інтересів іншої особи й спричинила заподіяння збитків.
Під шкодою слід розуміти, зокрема, зменшення або знищення майнових чи немайнових благ, що охороняються законом.
Причинний зв`язок, як елемент складу цивільного правопорушення, виражає зв`язок протиправної поведінки й шкоди, що настала, при якому шкода повинна бути об`єктивним наслідком поведінки заподіювача шкоди, а отже, доведенню підлягає факт того, що його протиправні дії є причиною, а шкода - наслідком такої протиправної поведінки.
Суди, розглядаючи спори про стягнення збитків, мають встановлювати обставини щодо наявності всіх елементів складу правопорушення у їх сукупності.
У деліктних правовідносинах саме на позивача покладається обов`язок довести наявність шкоди, протиправність (незаконність) поведінки заподіювача шкоди та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяною шкодою. У свою чергу, відповідач повинен довести, що в його діях відсутня вина у заподіянні шкоди.
Отже, при зверненні з позовом про стягнення шкоди, позивач повинен довести належними, допустимими та достовірними доказами протиправність (неправомірність) поведінки заподіювача шкоди, наявність шкоди та їх розмір, а також причинний зв`язок між протиправною поведінкою та шкодою, що виражається в тому, що шкода має виступати об`єктивним наслідком поведінки заподіювача шкоди, а боржник зі свого боку має доводити відсутність своєї вини у заподіянні шкоди.
Відсутність хоча б одного із перелічених елементів, що утворюють склад цивільного правопорушення, звільняє боржника від відповідальності за порушення у сфері господарської діяльності.
Відносини щодо володіння, користування та розпорядження лісами, спрямовані на забезпечення охорони, відтворення і сталого використання лісових ресурсів з урахуванням інтересів суспільства в екологічній, економічній, соціальній та інших сферах, регулюються, зокрема, Лісовим кодексом України.
Відповідно до статті 19 Лісового кодексу України постійні лісокористувачі зобов`язані: забезпечувати охорону, захист, відтворення, підвищення продуктивності лісових насаджень, посилення їх корисних властивостей, підвищення родючості ґрунтів, вживати інших заходів відповідно до законодавства на основі принципів сталого розвитку; дотримуватися правил і норм використання лісових ресурсів; вести лісове господарство на основі матеріалів лісовпорядкування, здійснювати використання лісових ресурсів способами, які забезпечують збереження оздоровчих і захисних властивостей лісів, а також створюють сприятливі умови для їх охорони, захисту та відтворення; вести первинний облік лісів; дотримуватися встановленого законодавством режиму використання земель; забезпечувати охорону типових та унікальних природних комплексів і об`єктів, рідкісних і таких, що перебувають під загрозою зникнення, видів тваринного і рослинного світу, рослинних угруповань, сприяти формуванню екологічної мережі відповідно до природоохоронного законодавства.
Згідно зі статтею 63 Лісового кодексу України передбачено, що ведення лісового господарства полягає у здійсненні комплексу заходів з охорони, захисту, раціонального використання та розширеного відтворення лісів.
Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 64 Лісового кодексу України, підприємства, установи, організації і громадяни здійснюють ведення лісового господарства з урахуванням господарського призначення лісів, природних умов і зобов`язані здійснювати охорону лісів від пожеж, захист від шкідників і хвороб, незаконних рубок та інших пошкоджень.
Згідно з ч.5статті 86 Лісового кодексу України забезпечення охорони і захисту лісів покладається на центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері лісового господарства та органи місцевого самоврядування, власників лісів і постійних лісокористувачів відповідно до цього Кодексу.
Отже, організація і забезпечення охорони та захисту лісів, яка передбачає здійснення комплексу заходів, спрямованих на збереження та охорону лісів, зокрема, від незаконних рубок та інших пошкоджень, покладається, зокрема, на постійних лісокористувачів.
Статтею 105 Лісового кодексу України передбачено, що порушення лісового законодавства тягне за собою дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність відповідно до закону.
Відповідальність за порушення лісового законодавства несуть особи, винні, зокрема у незаконному вирубуванні та пошкодженні дерев і чагарників.
Відповідно до статті 107 Лісового кодексу України підприємства, установи, організації і громадяни зобов`язані відшкодувати шкоду, заподіяну ними лісу внаслідок порушення лісового законодавства, у розмірах і порядку, визначених законодавством України.
Суд зазначає, що правові, економічні та соціальні основи організації охорони навколишнього природного середовища в інтересах нинішнього і майбутніх поколінь визначає Закон України «Про охорону навколишнього природного середовища».
Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» державній охороні і регулюванню використання на території України підлягають: навколишнє природне середовище як сукупність природних і природно-соціальних умов та процесів, природні ресурси, як залучені в господарський обіг, так і невикористовувані в економіці в даний період (земля, надра, води, атмосферне повітря, ліс та інша рослинність, тваринний світ), ландшафти та інші природні комплекси.
Відповідно до ст. 69 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації в повному обсязі.
Верховний Суд неодноразово зазначав, що відшкодування шкоди, заподіяної порушенням природоохоронного законодавства, за своєю правовою природою є відшкодуванням позадоговірної шкоди.
Системний аналіз положень статті 86, пункту 1 частини другої статті 105, статті 107 Лісового кодексу України дає підстави для висновку про те, що у випадку порушення вимог щодо організації охорони і захисту лісів, відповідальність за порушення лісового законодавства несуть особи, винні у порушенні вимог щодо ведення лісового господарства, встановлених законодавством у сфері охорони, захисту, використання та відтворення лісів, до того ж підприємства, установи, організації зобов`язані відшкодувати шкоду, заподіяну ними лісу внаслідок порушення лісового законодавства, у розмірах і порядку, визначених законодавством України.
Порушення вимог щодо ведення лісового господарства, встановлених у сфері охорони, захисту та використання лісів, є підставою для покладення на постійного лісокористувача цивільно-правової відповідальності. При цьому, неважливо, хто конкретно здійснював незаконне вирубування дерев на ділянках лісу, наданих у постійне користування, оскільки визначальним є факт порушення лісокористувачем встановлених правил лісокористування, що спричинило завдання державі збитків внаслідок незаконної рубки дерев третіми особами на підконтрольній лісокористувачу ділянці лісу.
Таким чином, обов`язок щодо забезпечення охорони лісових насаджень покладено на постійних лісокористувачів, які відповідають за невиконання або неналежне виконання таких обов`язків, в тому числі у разі незабезпечення охорони та захисту лісів від незаконних рубок дерев. При цьому, цивільно-правову відповідальність за порушення лісового законодавства мають нести не лише особи, які безпосередньо здійснюють самовільну вирубку лісів (пошкодження дерев), а й постійні лісокористувачі, вина яких полягає у протиправній бездіяльності у вигляді невчинення дій щодо забезпечення охорони та збереження лісу від незаконних рубок на підвідомчих їм ділянках із земель лісового фонду, що має наслідком самовільну рубку (пошкодження) лісових насаджень третіми (невстановленими) особами (аналогічний висновок міститься у постановах Верховного Суду від 30.01.2025 у справі № 907/48/24, від 18.05.2023 у справі № 914/669/22, об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 09.08.2018 у справі № 909/976/17).
Для покладення на постійного лісокористувача обов`язку з відшкодування шкоди, завданої навколишньому природному середовищу через неналежне забезпечення охорони і збереження лісового фонду на підвідомчій йому території, першочерговим є з`ясування обставини щодо встановлення факту порушення лісокористувачем встановлених правил лісокористування, тобто у такому випадку, здійснення незаконної порубки дерев.
Як встановлено місцевим господарським судом та підтверджується матеріалами справи, на підставі розпорядження Івано-Франківської обласної державної адміністрації № 85 від 07.02.1996 «Про надання у постійне користування земель лісового фонду» земельні ділянки Підмихайлівського лісництва ДП «Калуське лісове господарство» надані відповідачу на праві постійного користування.
Водночас відповідно до п. 1.4.44 Статуту ДП «Ліси України» Державне спеціалізоване господарське підприємство «Ліси України» є правонаступником прав і обов`язків Державного підприємства «Калуське лісове господарство».
Згідно з Положенням про філію «Карпатський лісовий офіс» її метою є ведення лісового господарства, охорона, захист, невиснажливе раціональне використання та відтворення лісів, а предметом діяльності є, зокрема, забезпечення охорони лісів від пожеж, незаконних рубок, захист від шкідників і хвороб, пошкодження внаслідок антропогенного та іншого шкідливого впливу.
Отже, відповідач у спірних правовідносинах є постійним лісокористувачем та на нього покладено передбачений законодавством обов`язок щодо належної охорони та захисту відповідних лісових ділянок від незаконних рубок.
Матеріалами справи підтверджується, що 31.10.2024 працівниками державної лісової охорони Підмихайлівського лісництва філії «Калуське лісове господарство» ДП «Ліси України» виявлено незаконну рубку дерев у кварталах 27, 26 та 29, зокрема 16 дерев різних порід.
Виявлені порушення зафіксовані актами огляду місця вчинення порушення лісового господарства від 31.10.2024, до яких долучено відповідні пояснення працівників лісництва, плани-схеми місця незаконної рубки та відомості матеріально-грошової оцінки.
Крім того, факт незаконної рубки зафіксовано у протоколі огляду місця події від 20.11.2024, складеному в межах досудового розслідування кримінального провадження № 12024091170000616 від 13.11.2024.
За результатами судової інженерно-екологічної експертизи, проведеної Івано-Франківським відділенням Київського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру Міністерства внутрішніх справ України, висновком експерта № 726/25-28 від 12.08.2025 встановлено розмір шкоди, заподіяної незаконною порубкою 16 дерев, у сумі 119 077,06 грн.
За таких обставин колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про встановлення факту незаконної рубки дерев на території, яка перебуває у постійному користуванні відповідача, та наявність у останнього передбаченого законом обов`язку щодо забезпечення належної охорони і захисту лісів.
Посилання апелянта на те, що суд першої інстанції не встановив, які саме конкретні дії мав вчинити відповідач для запобігання незаконній рубці, колегія суддів відхиляє.
Розглядаючи питання про стягнення з постійного лісокористувача збитків, завданих порушенням природоохоронного законодавства внаслідок незаконної порубки дерев, Верховний Суд погодився з висновками судів попередніх інстанцій про те, що статутом такого лісокористувача визначено цілі його діяльності та обов`язки щодо охорони лісу, а відсутність визначеного чіткого переліку заходів не звільняє відповідача від необхідності та не спростовує можливості виконання ним комплексу заходів, необхідних і достатніх для виконання покладених на нього обов`язків.(постанова Верховного суду від 28.09.2023 у справі № 927/32/23).
Вжиття окремих заходів, у тому числі виявлення правопорушення та повідомлення правоохоронних органів, не спростовує висновку суду про неналежне виконання покладеного на постійного лісокористувача обов`язку забезпечити охорону і збереження лісу. Відповідачем не надано суду доказів належної організації охорони лісового масиву, у межах якого виявлено самовільну порубку, зокрема: доказів проведення систематичних обходів лісової охорони; журналів патрулювання; доказів встановлення фактів незаконної рубки безпосередньо працівниками відповідача; документів щодо вжиття профілактичних заходів із недопущення самовільних рубок; доказів належного контролю за ввіреною лісовою ділянкою.
Колегія суддів відхиляє доводи скаржника про відсутність причинно-наслідкового зв`язку між його діями та шкодою, оскільки вони спростовуються матеріалами справи.
Судом першої інстанції встановлено, що незаконну рубку 16 дерев виявлено працівниками державної лісової охорони Підмихайлівського лісництва філії «Калуське лісове господарство» ДП «Ліси України» у кварталах 27, 26 та 29, тобто на території, яка перебуває у постійному користуванні відповідача.
Водночас виявлення незаконної рубки працівниками лісової охорони не свідчить про належне виконання відповідачем покладених на нього законом обов`язків щодо охорони та захисту лісів. Така обставина підтверджує лише факт виявлення вже вчиненого правопорушення, однак не спростовує необхідності доведення того, що до моменту виявлення незаконної рубки відповідач здійснював належний та ефективний комплекс заходів, спрямованих на запобігання незаконним рубкам, своєчасне їх виявлення та припинення.
Для покладення на постійного лісокористувача обов`язку з відшкодування шкоди не є необхідним встановлення того, що працівники відповідача безпосередньо здійснили незаконну рубку або сприяли її вчиненню. Визначальним у спірних правовідносинах є встановлення факту неналежного виконання постійним лісокористувачем установленого законом обов`язку щодо охорони та захисту лісів, унаслідок чого незаконна рубка на підконтрольній йому території стала можливою та не була своєчасно виявлена і припинена.
В апеляційній скарзі відповідач посилається на те, що працівниками здійснювалося патрулювання лісових ділянок, а незаконну рубку було своєчасно виявлено та про неї повідомлено правоохоронні органи.
Проте зазначені обставини не свідчать про належне виконання відповідачем обов`язку щодо охорони відповідних лісових ділянок у період до виявлення незаконної рубки.
Відповідачем не надано належних доказів, які б у своїй сукупності підтверджували систематичне проведення обходів спірних лісових ділянок, періодичність та маршрути такого патрулювання, результати проведених обходів, виявлення працівниками лісової охорони ознак підготовки до незаконної рубки, а також вжиття інших превентивних заходів, спрямованих на недопущення незаконного вирубування дерев.
Посилання апелянта на здійснення патрулювання без надання відповідних документів, які дають можливість перевірити обсяг, періодичність та ефективність таких заходів, не може вважатися достатнім доказом належного виконання відповідачем обов`язку з охорони лісу.
Причинний зв`язок у цьому випадку полягає не у безпосередньому вчиненні відповідачем незаконної рубки, а у неналежному виконанні ним обов`язку щодо охорони та контролю за відповідною лісовою територією, внаслідок чого незаконна рубка дерев невстановленими особами не була своєчасно попереджена, виявлена та припинена.
Невжиття відповідачем достатніх заходів охорони лісу, відсутність ефективного патрулювання та контролю за лісовими ділянками перебувають у прямому причинному зв`язку із заподіянням шкоди державі, оскільки така бездіяльність уможливила незаконне вирубування дерев невстановленими особами.
За умови належного виконання відповідачем покладених законом обов`язків незаконна рубка могла бути своєчасно виявлена, припинена або попереджена.
З огляду на це апелянтом не спростовано правомірність висновків суду першої інстанції в частині встановлення неправомірності його поведінки та наявності вини, що виявилася у неналежному виконанні обов`язку з охорони лісів від незаконних рубок.
17.10.2019 набув чинності Закон від 20.09.2019 № 132-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні», яким внесено зміни до ГПК, зокрема змінено назву ст. 79 ГПК з «Достатність доказів» на нову «Вірогідність доказів», викладено її у новій редакції, та фактично впроваджено в господарський процес стандарт доказування «вірогідності доказів».
Стандарт доказування «вірогідності доказів», на відміну від «достатності доказів», підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надання достатньої кількості доказів для підтвердження певної обставини, а надання саме тієї кількості, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.
Відповідно до ст. 79 ГПК наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.
Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17). Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).
Зазначений підхід узгоджується з судовою практикою Європейського суду з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (п. 1 ст. 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23 серпня 2016 року у справі «Дж. К. та Інші проти Швеції» («J.K. AND OTHERS v. SWEDEN») ЄСПЛ наголошує, що «у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування» поза розумним сумнівом («beyond reasonable doubt»). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням «балансу вірогідностей». Суд повинен вирішити, чи є вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри».
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (ст. 86 ГПК).
Суд апеляційної інстанції, досліджуючи питання визначення розміру шкоди, дослідив та надав оцінку, зокрема, таким доказам: актам огляду місця вчинення порушення лісового господарства від 31.10.2024, протоколу огляду місця події від 20.11.2024, відомостям матеріально-грошової оцінки, а також висновку експерта №726/25-28 від 12.08.2025, складеному за результатами проведення судової інженерно-екологічної експертизи у межах кримінального провадження №12024091170000616 від 13.11.2024.
Із листа філії «Калуське лісове господарство» ДП «Ліси України» №445/21.5-1-2024 від 07.11.2024 вбачається, що 31.10.2024 працівниками державної лісової охорони Підмихайлівського лісництва виявлено незаконну рубку дерев у кварталах 27, 26 та 29. Зокрема, у кварталі 27 виділі 5 виявлено незаконну рубку двох сироростучих дерев породи вільха чорна, у кварталі 26 виділі 7 - восьми дерев, у кварталі 26 виділі 11 - десяти дерев та у кварталі 29 виділі 19 - одного дерева.
Водночас із наведених матеріалів вбачається, що предметом визначення розміру шкоди за результатами експертизи стала незаконна рубка 16 дерев, характеристики яких були зафіксовані під час огляду місця вчинення порушення.
До вказаного листа долучено акти огляду місця вчинення порушення лісового господарства від 31.10.2024, пояснення лісничого та помічника лісничого, плани-схеми місць вчинення незаконної рубки, а також відомості матеріально-грошової оцінки. Зазначені документи містять відомості щодо кількості незаконно зрубаних дерев, їх породи, стану та діаметра пнів.
Крім того, факт незаконної рубки зафіксовано у протоколі огляду місця події від 20.11.2024, складеному слідчим у межах досудового розслідування кримінального провадження №12024091170000616 від 13.11.2024 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною четвертою статті 246 КК України.
Відповідно до висновку експерта №726/25-28 від 12.08.2025 за результатами проведення судової інженерно-екологічної експертизи встановлено розмір шкоди, (збитків) завданий незаконною порубкою, знищенням об?єктів рослинного світу, у Підмихайлівському лісництві філії «Калуське лісове господарство» ДП «Ліси України» в кварталах 26, 27 та 29, а саме 16 дерев: вільха діаметром пня 30 см; вільха діаметром пня 26 см; вільха діаметром пня 18 см; граб діаметром пня 27 см; дуб діаметром пня 55 см; дуб діаметром пня 35 см; дуб діаметром пня 28 см; вільха діаметром пня 11 см; вільха діаметром пня 12 см; дуб діаметром пня 28 см; дуб діаметром пня 30 см; осика діаметром пня 38 см; граб діаметром пня 18 см; граб діаметром пня 20 см; бук діаметром пня 25 см; дуб діаметром пня 67 см, становить 119 077,06 грн.
Доводи апелянта про те, що висновок експерта не може бути належним доказом через відсутність безпосереднього натурного обстеження, колегія суддів відхиляє, оскільки відповідно до положень процесуального закону експерт має право проводити дослідження на підставі наданих йому матеріалів кримінального провадження, якщо такі матеріали містять достатні вихідні дані для проведення відповідних розрахунків.
Згідно зі статтею 1 Закону України «Про судову експертизу», судова експертиза - це дослідження на основі спеціальних знань у галузі науки, техніки, мистецтва, ремесла тощо об`єктів, явищ і процесів з метою надання висновку з питань, що є або будуть предметом судового розгляду.
Чинне процесуальне законодавство не встановлює заборону щодо використання під час розгляду цивільної справи доказів, отриманих у межах інших проваджень. Тобто докази, зібрані у межах кримінального провадження, можуть бути використані як докази у цивільній справі, якщо відповідні дані стосуються предмета доказування.
Достовірність і достатність таких доказів суд оцінює з урахуванням обставин конкретної справи (постанова Великої Палати Верховного Суду від 14.12.2022 у справі № 477/2330/18).
Сукупний зміст актів огляду місця вчинення порушення лісового господарства від 31.10.2024, протоколу огляду місця події від 20.11.2024, відомостей матеріально-грошової оцінки та висновку експерта №726/25-28 від 12.08.2025 містить узгоджені відомості щодо об`єкта правопорушення, кількості незаконно зрубаних дерев, їх породного складу та кількісних і якісних характеристик, що дає можливість встановити фактичні показники, покладені в основу розрахунку, та перевірити їх узгодженість між собою.
Відповідач, у свою чергу, не надав суду належного та допустимого доказу, який би спростовував визначені експертом вихідні дані, правильність проведеного розрахунку або розмір заподіяної шкоди.
Клопотань про призначення повторної чи додаткової експертизи відповідачем також не заявлялося.
За таких обставин колегія суддів вважає, що надані у справі докази у їх сукупності є достатніми та більш вірогідними для висновку про доведеність факту заподіяння шкоди у розмірі 119 077,06 грн, а доводи апеляційної скарги щодо недоведеності її розміру є необґрунтованими та спростовуються матеріалами справи.
З огляду на встановлені обставини справи колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що відповідач як постійний лісокористувач був зобов`язаний забезпечувати належну охорону та захист лісових ділянок, які перебувають у його постійному користуванні.
Посилання апелянта на те, що працівники відповідача здійснювали патрулювання, своєчасно виявили незаконну рубку та повідомили правоохоронні органи, не спростовує встановленого судом факту неналежного виконання відповідачем обов`язку щодо охорони та збереження лісу. Зазначені обставини свідчать про виявлення вже вчиненого правопорушення та не підтверджують належного та ефективного здійснення комплексу заходів, спрямованих на запобігання незаконній рубці.
Відповідачем не надано належних доказів, які б підтверджували систематичне проведення обходів відповідних лісових ділянок, періодичність та маршрути такого патрулювання, результати проведених обходів, а також вжиття інших заходів, спрямованих на недопущення незаконного вирубування дерев.
Отже, доводи апеляційної скарги про відсутність протиправної бездіяльності відповідача та причинного зв`язку між такою бездіяльністю і заподіяною шкодою зводяться до незгоди з оцінкою доказів, наданою місцевим господарським судом, та не містять належного спростування його висновків та не дають підстав вважати, що оскаржуване судове рішення прийнято з порушенням норм матеріального права, або судом визнано встановленими обставини, що мають значення для справи, які не доведено належними доказами.
Відповідно до ч. 4 ст. 11 ГПК України, суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України від 28.10.2010 року №4241/03 Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід сторін.
Відповідно до ч.23 рішення Європейського суду з прав людини від 18.07.2006 року у справі Проніна проти України за заявою №63566/00 суд нагадує, що п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення.
Вимога пункту 1 статті 6 Конвенції щодо обґрунтовування судових рішень не може розумітись як обов`язок суду детально відповідати на кожен довід заявника. Стаття 6 Конвенції також не встановлює правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання в першу чергу національного законодавства та оцінки національними судами. Проте Європейський суд з прав людини оцінює ступінь умотивованості рішення національного суду, як правило, з точки зору наявності в ньому достатніх аргументів стосовно прийняття чи відмови в прийнятті саме тих доказів і доводів, які є важливими, тобто такими, що були сформульовані заявником ясно й чітко та могли справді вплинути на результат розгляду справи.
З урахуванням наведеного та зважаючи на встановлені у справі обставини, суд апеляційної інстанції зазначає, що розглянуті доводи апеляційної скарги не дають підстав вважати, що оскаржуване судове рішення прийнято з порушенням норм матеріального права, судом не було з`ясовано обставин, що мають значення для справи або судом визнано встановленими обставини, що мають значення для справи, які не доведено належними доказами.
Відповідно до ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи наведене вище, рішення суду підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга - без задоволення.
Судові витрати.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
З урахуванням наведеного, судовий збір за подання апеляційної скарги покладається на скаржника.
Керуючись ст. ст. 74, 129, 269, 270, 275, 276, 281- 284 ГПК України, суд
УХВАЛИВ:
1. Апеляційну скаргу Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» в особі філії «Карпатський лісовий офіс» Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 20.07.2026 у справі №909/376/26 - без змін.
2. Судовий збір за розгляд справи у суді апеляційної інстанції залишити за апелянтом.
Постанова набирає законної сили з дня ухвалення - 16.10.2026.
Головуючий суддя В.О. Ржепецький
Судді Р.В. Міліціанов
Н.Л. Степанюк