Постанова № 140652131 у справі № 916/5380/25 від 13.10.2026

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

_____________________________________________________________________________________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 жовтня 2026 року м. Одеса Справа № 916/5380/25

Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючої судді Принцевської Н.М.;

суддів: Діброви Г.І., Ярош А.І.;

(Південно-західний апеляційний господарський суд, м. Одеса, пр-т Шевченка,29)

секретар судового засідання (за дорученням головуючої судді): Романенко Д.С.;

за участю представників сторін:

від прокуратури - Бойчук М.М.;

від Комунального некомерційного підприємства "Великомихайлівська багатопрофільна лікарня" Великомихайлівської селищної ради Одеської області - Поперечний Д.І.;

від Південного офісу Держаудитслужби - не з`явився;

Національної служби здоров`я України - не з`явився;

від Товариства з обмеженою відповідальністю "К.С.- ГРУПП" - не з`явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Заступника керівника Одеської обласної прокуратури

на рішення Господарського суду Одеської області від 10.07.2026 (повний текст рішення складено 13.07.2026, суддя Петренко Н.Д.)

по справі №916/5380/25

за позовом Керівника Роздільнянської окружної прокуратури в інтересах держави в особі:

1) Південного офісу Держаудитслужби;

2) Національної служби здоров`я України;

до відповідачів:

1) Товариства з обмеженою відповідальністю "К.С.- ГРУПП";

2) Комунального некомерційного підприємства "Великомихайлівська багатопрофільна лікарня" Великомихайлівської селищної ради Одеської області;

про визнання недійсним пункту договору та стягнення 85 530,97 грн,

(суддя першої інстанції Петренко Н.Д., дата та місце ухвалення рішення: 10.07.2026, Господарський суд Одеської області, м. Одеса, пр-т Шевченка,29),

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2025 року Керівник Роздільнянської окружної прокуратури (далі - Прокурор) в інтересах держави в особі Південного офісу Держаудитслужби (далі - Позивач-1) та Національної служби здоров`я України (далі - Позивач-2) звернувся до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "К.С.- ГРУПП" (далі - Відповідач-1) та Комунального некомерційного підприємства "Великомихайлівська багатопрофільна лікарня" Великомихайлівської селищної ради Одеської області (далі - Відповідач-2), в якій просить:

- визнати недійсним п. 2.2. Договору № 1000/12 про закупівлю товарів від 13.12.2023, укладеного між Комунальним некомерційним підприємством "Великомихайлівська багатопрофільна лікарня" Великомихайлівської селищної ради Одеської області та Товариством з обмеженою відповідальністю "К.С. -ГРУПП" в частині включення податку на додану вартість до ціни апарату наркозно-дихального WАТО ЕХ-35 (ЕХ-35_1/2_АG) у розмірі 85530,97 грн;

- стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "К.С. -ГРУПП" в дохід Державного бюджету України безпідставно надмірно сплачені бюджетні кошти у сумі 85530,97 грн.

В обґрунтування позовних вимог Прокурор посилався на те, що сторонами у Договорі № 1000/12 про закупівлю товарів від 13.12.2023 безпідставно включено до ціни товару - апарат наркозно-дихальний WАТО ЕХ-35 (ЕХ-35_1/2_АG) - податок на додану вартість, чим порушено підпункт 2 пункту 32 підрозділу 2 розділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України, і як наслідок завищено його вартість на суму 85 530,97 грн.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 10.07.2026 по справі №916/5380/25 в задоволенні позовних вимог Керівника Роздільнянської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Південного офісу Держаудитслужби та Національної служби здоров`я України до Товариства з обмеженою відповідальністю "К.С.- ГРУПП" та Комунального некомерційного підприємства "Великомихайлівська багатопрофільна лікарня" Великомихайлівської селищної ради Одеської області про визнання недійсним пункту договору та стягнення 85 530,97 грн відмовлено у повному обсязі.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд зазначив, що в матеріалах справи відсутні докази того, що правовідносини Відповідачів мали спеціальне цільове спрямування, яке є визначальною умовою для звільнення від оподаткування. Сам по собі факт наявності серед пацієнтів закладу охорони здоров`я осіб, які у період проведення антитерористичної операції та/або здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації, та/або запровадження воєнного стану відповідно до законодавства зазнали поранення, контузії чи іншого ушкодження здоров`я, не трансформує загальне медичне обладнання у товар, що підпадає під дію податкової пільги.

Враховуючи вищевикладене, беручи до уваги недоведеність Прокурором одночасної наявності всієї сукупності передумов, які є обов`язковими для застосування приписів підпункту 2 пункту 32 підрозділу 2 розділу ХХ Податкового кодексу України щодо звільнення господарських операцій з поставки товару від оподаткування ПДВ, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позовної вимоги про визнання недійсним пункту 2.2 укладеного між Відповідачами договору №1000/12 про закупівлю товарів від 13.12.2023 в частині включення податку на додану вартість до ціни апарату наркозно-дихального WATO EX-35 (EX-35_1/2_AG) у розмірі 85 530,97 грн.

Не погоджуючись з таким рішенням, Заступник керівника Одеської обласної прокуратури звернувся до Південно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просить рішення Господарського суду Одеської області від 10.07.2026 у справі № 916/5380/25 скасувати та ухвалити нове про задоволення позову у повному обсязі.

Прокурор вважає, що оскаржуване рішення прийнято з неправильним застосуванням норм матеріального права, а саме п. п. 2 п. 32 підрозділу 2 розділу ХХ, п.п. «в» п. 193.1 ст.193 Податкового кодексу України, ст. ст. 3, 13, 203, 215 Цивільного кодексу України та порушенням норм процесуального права, зокрема, ст. ст. 13, 73, 76-79, 86, 236 Господарського процесуального кодексу України, за відсутності висновку Верховного Суду щодо застосування положень п. п. 2 п. 32 підрозділу 2 розділу ХХ Податкового кодексу України.

Як зазначає Прокурор, в оскаржуваному рішенні суд послався на висновки Верховного Суду у справах № 910/4313/25 та № 916/2613/25, згідно яких визначальним для звільнення від оподаткування ПДВ є не лише категорія товарів та суб`єкт отримувача таких товарів, а й призначення товарів - надання медичної допомоги фізичним особам, які у період проведення антитерористичної операції та/ або здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації, та/або запровадження воєнного стану відповідно до законодавства зазнали поранення, контузії чи іншого ушкодження здоров`я.

Водночас, постановами Верховного Суду у вказаних справах рішення судів попередніх інстанцій скасовано та справи направлено на новий розгляд для встановлення додаткових обставин, що свідчить про відсутність сформованих касаційним судом правових висновків щодо застосування пп. 2 п. 32 підрозділу 2 розділу XX ПК України, які б підлягали застосуванню в порядку ст. 236 Господарського процесуального кодексу України та ст. 13 Закону України «Про судоустрій та статус суддів».

Прокурор вважає, що судом першої інстанції не враховано, що у спірних правовідносинах Прокурором надано докази дотримання усіх трьох визначених законодавством обов`язкових умов для звільнення придбаного обладнання від сплати ПДВ.

На переконання Апелянта, судом першої інстанції не враховано той факт, що постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2022 № 1447 затверджено два окремих переліка лікарських засобів та медичних виробів, що ввозяться та постачаються на митну територію України під час воєнного стану без зазначення спеціалізації медичного закладу (установи) та безпосередньо для закладів охорони здоров`я Міністерства оборони. При цьому, анестезіологічний апарат (наркозно-дихальний апарат) включений до переліку лікарських засобів та медичних виробів, що ввозяться та постачаються на митну територію України під час воєнного стану.

Апелянт вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку, що зазначене медичне обладнання придбане не для цілей, визначених п.п. 2 п. 32 підрозділу 2 розділу ХХ ПК України, враховуючи що КНП «Великомихайлівська БПЛ» є лікувальним закладом, який надає допомогу особам, постраждалим внаслідок військової агресії та фактично надавало таку допомогу як на момент проведення закупівлі, так і на момент звернення окружною прокуратурою до суду.

Крім того, як зазначає Прокурор, зазначена норма податкового законодавства не містить вимог щодо того, якими документами має підтверджуватися спеціальна мета використання товару, який придбавається (не зазначено про конкретний момент, на який має бути підтверджена мета придбання товару: планування закупівлі, оголошення торгів, укладення договору, його виконання, тощо, а також про перелік документів, які можуть підтвердити зазначену спеціальну мету). Так само, Верховним Судом у постановах у справах №910/4313/25 та № 916/2613/25 не сформульована позиція щодо моменту, на який має бути підтверджена мета придбання товару: планування закупівлі, оголошення торгів, укладення договору, його виконання, тощо, а також про перелік документів, які можуть підтвердити зазначену спеціальну мету). З урахуванням викладеного, внаслідок неправильного застосування підпункту 2 пункту 32 підрозділу 2 розділу ХХ ПК України суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про відмову у задоволенні позову Прокурора.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24.07.2026 для розгляду справи №916/5380/25 визначено колегію суддів у складі: головуюча суддя Принцевська Н.М., судді Богацька Н.С., Савицький Я.Ф.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 29.07.2026 апеляційну скаргу Заступника керівника Одеської обласної прокуратури на рішення Господарського суду Одеської області від 10.07.2026 по справі №916/5380/25 залишено без руху; встановлено апелянту строк для усунення недоліків апеляційної скарги шляхом надання Південно-західному апеляційному господарському суду доказів доплати судового збору протягом 10 днів з дня вручення копії ухвали про залишення апеляційної скарги без руху; попереджено скаржника, що у разі неусунення недоліків апеляційної скарги у строк, встановлений судом, апеляційна скарга буде вважатися неподаною і повернута скаржнику на підставі ст.174 Господарського процесуального кодексу України.

04.08.2026 до Південно-західного апеляційного господарського суду від Заступника керівника Одеської обласної прокуратури надійшла заява про усунення недоліків апеляційної скарги, до якої апелянтом надано докази доплати судового збору у розмірі 3273,60 грн.

У зв`язку з перебуванням суддів зі складу колегії суддів, які не є суддею-доповідачем, Савицького Я.Ф. з 03.08.2026 по 11.09.2026 відповідно до наказу голови суду від 21.07.2026 №193-в у відпустці, за розпорядженням в.о. керівника апарату суду від 10.08.2026 №155 призначено повторний автоматизований розподіл судової справи №916/5380/25.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.08.2026 для розгляду даної справи сформовано колегію суддів у складі: головуючої судді Принцевської Н.М., суддів - Богацької Н.С., Діброви Г.І.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 11.08.2026 апеляційну скаргу Заступника керівника Одеської обласної прокуратури на рішення Господарського суду Одеської області від 10.07.2026 по справі №916/5380/25 прийнято до провадження колегією суддів Південно-західного апеляційного господарського суду у новому складі: головуюча суддя Принцевська Н.М., судді Богацька Н.С., Діброва Г.І.; відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Заступника керівника Одеської обласної прокуратури на рішення Господарського суду Одеської області від 10.07.2026 по справі №916/5380/25; призначено розгляд справи №916/5380/25 на 13.10.2026 року о 13-00 год.; витребувано у Господарського суду Одеської області матеріали справи №916/5380/25.

13.08.2026 до Південно-західного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи.

20.08.2026 до Південно-західного апеляційного господарського суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "К.С.- ГРУПП" надійшов відзив на апеляційну скаргу.

Відповідач-1 не погоджується з доводами апеляційної скарги, вважає її необґрунтованою та такою, що задоволенню не підлягає.

В оскаржуваному рішенні до спірних відносин було правильно застосовано положення підпункту 2 пункту 32 підрозділу 2 розділу XX ПК України, оскільки під час розгляду спору не було встановлено здійснення закупівлі "для надання медичної допомоги фізичним особам, які у період проведення антитерористичної операції та/ або здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації, та/або запровадження воєнного стану відповідно до законодавства зазнали поранення, контузії чи іншого ушкодження здоров`я, за переліком, встановленим Кабінетом Міністрів України", тобто, судом встановлено обставини, за яких майно, що є предметом закупівлі, не оподатковується ПДВ.

У документації до закупівлі «UA-2023-11-24-017235-a» Комунального некомерційного підприємства «Великомихайлівська багатопрофільна лікарня» Великомихайлівської селищної ради Одеської області відсутні згадки про те, що товар закуповується для надання медичної допомоги фізичним особам, які у період проведення антитерористичної операції та/або здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації, та/або запровадження воєнного стану відповідно до законодавства зазнали поранення, контузії чи іншого ушкодження здоров`я.

Як зазначає Відповідач-1 апарат наркозно-дихальний WATO EX-35 (EX-35_1/2_AG), придбаний за договором №1000/12 використовується для усіх категорій населення, які звертаються до медичного закладу. Ця система використовується та в подальшому планується використовуватись для усіх категорій населення, які звертаються до медичного закладу.

Відповідач-1 зауважує, що факт надання медичної допомоги постраждалим військовослужбовцям та цивільним особам є беззаперечним обов`язком медичного закладу та не піддається сумніву. Водночас, наявність серед загальної кількості пацієнтів КНП «Великомихайлівська БПЛ» вказаної категорії осіб жодним чином не змінює природи укладеного договору поставки та не свідчить про дотримання умов звільнення від оподаткування ПДВ безпосередньо в момент здійснення господарської операції.

28.08.2026 до Південно-західного апеляційного господарського суду від Комунального некомерційного підприємства "Великомихайлівська багатопрофільна лікарня" Великомихайлівської селищної ради Одеської області надійшов відзив на апеляційну скаргу, у якому Відповідач-2 заперечує проти вимог апеляційної скарги Заступника керівника Одеської обласної прокуратури, оскільки рішення суду першої інстанції ґрунтується на засадах верховенства права, є законним і обґрунтованим, ухваленим судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Зі змісту тендерної документації, проекту договору та самого Договору не вбачається, що відповідний товар було придбано виключно для надання медичної допомоги фізичним особам, які у період проведення антитерористичної операції та/або здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації, та/або запровадження воєнного стану відповідно до законодавства зазнали поранення, контузії чи іншого ушкодження здоров`я.

Окремо Відповідач-2 зауважує, що КНП «Великомихайлівська БПЛ» не має окремих програм, які забезпечують доступність медичних послуг (лікування, медична реабілітація, тощо) для осіб, які зазнали поранення, контузії чи іншого ушкодження здоров`я у період проведення антитерористичної операції та/або здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації, та/або запровадження воєнного стану відповідно до законодавства, але медичні послуги надаються усім категоріям населення, які звертаються до медичного закладу.

Як стверджує Відповідач-2, апарат наркозно-дихальний WАТО ЕХ-35 (ЕХ-35_1/2_АG) (НК 024:2023:37710 Загальноприйнята ультразвукова система візуалізації), ДК 021:2015 33170000-2, що придбаний за договором № 1000/12 від 13.12.2023 використовується КНП «Великомихайлівська БПЛ» для медичної допомоги усім категоріям населення, які звертаються до медичного закладу.

Відповідач зазначає, що у матеріалах справи відсутні докази того, що правовідносини Відповідачів мали спеціальне цільове спрямування, яке є визначальною умовою для звільнення від оподаткування. Сам по собі факт наявності серед пацієнтів закладу охорони здоров`я осіб, які у період проведення антитерористичної операції та/або здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації, та/або запровадження воєнного стану відповідно до законодавства зазнали поранення, контузії чи іншого ушкодження здоров`я, не трансформує загальне медичне обладнання у товар, що підпадає під дію податкової пільги.

З огляду на наведене, Відповідач-2 вважає, що апеляційна скарга Заступника керівника Одеської обласної прокуратури не підлягає задоволенню, оскільки рішення суду першої інстанції є законним і обґрунтованим, ухваленим з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Водночас, у зв`язку з перебуванням судді зі складу колегії суддів, яка не є суддею-доповідачем, Богацька Н.С. 08.10.2026 по 15.10.2026 відповідно до наказу голови суду від 06.10.2026 №270-в у відпустці, за розпорядженням керівника апарату суду від 12.10.2026 №217 призначено повторний автоматизований розподіл судової справи № 916/5380/25.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12.10.2026 для розгляду даної справи сформовано колегію суддів у складі: головуючої судді Принцевської Н.М., суддів - Діброви Г.І., Ярош А.І.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 12.10.2026 прийнято справу № 916/5380/25 за апеляційною скаргою Заступника керівника Одеської обласної прокуратури на рішення Господарського суду Одеської області від 10.07.2026 до свого провадження колегією суддів у новому складі: головуюча суддя - Принцевська Н.М., судді - Діброва Г.І., Ярош А.І.

13.10.2026 у судове засідання з`явились Прокурор та представник Відповідача-2, які підтримали вимоги та доводи, викладені ними письмово. Представники Позивачів-1,2 та Відповідача-1 у судове засідання не з`явились. Про день, час та місце розгляду апеляційної скарги повідомлені належним чином.

Відповідно до положень п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Також, відповідно до рішень Європейського суду з прав людини, що набули статусу остаточного, зокрема "Іззетов проти України", "Пискал проти України", "Майстер проти України", "Субот проти України", "Крюков проти України", "Крат проти України", "Сокор проти України", "Кобченко проти України", "Шульга проти України", "Лагун проти України", "Буряк проти України", "ТОВ "ФПК "ГРОСС" проти України", "Гержик проти України" суду потрібно дотримуватись розумного строку для судового провадження.

Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

З урахуванням практики Європейського суду з прав людини критеріями розумних строків є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (справи "Федіна проти України" від 02.09.2010, "Смірнова проти України" від 08.11.2005, "Матіка проти Румунії" від 02.11.2006, "Літоселітіс проти Греції" від 05.02.2004 та інші).

Враховуючи викладене, а також зважаючи на те, що явка представників сторін судом обов`язковою не визнавалась, участь в засіданні суду є правом, а не обов`язком учасників справи, колегія суддів апеляційного господарського суду, з урахуванням ст. 120, ст. 202, ст. 270, ч. 2 ст. 273 Господарського процесуального кодексу України, вважає за необхідне розглянути справу за відсутності представників Позивачів-1,2 та Відповідача-1, за наявними у справі матеріалами.

Позивачі своїм правом на подання відзиву не скористались, що у відповідності до ч.3 ст. 263 Господарського процесуального кодексу України не перешкоджає перегляду оскарженого рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку.

Відповідно до ст.269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Щодо наявності у Прокурора підстав для представництва інтересів держави в особі Південного офісу Держаудитслужби та Національної служби здоров`я України.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Тобто зазначене конституційне положення встановлює обов`язок органів державної влади та їх посадових осіб дотримуватись принципу законності при здійсненні своїх повноважень, що забезпечує здійснення державної влади за принципом її поділу.

Стаття 131-1 Конституції України передбачає, що прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Частини 3, 5 ст. 53 Господарського процесуального кодексу України встановлюють, що у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.

У положеннях ч. 4 ст. 53 Господарського процесуального кодексу України визначено, що прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.

Питання представництва інтересів держави прокурором у суді врегульовано ст. 23 Закону України "Про прокуратуру".

Відповідно до ч. 3 ст. 23 Закону "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

У випадку коли держава вступає в цивільні правовідносини, вона має цивільну правоздатність нарівні з іншими їх учасниками. Держава набуває і здійснює цивільні права й обов`язки через відповідні органи, які діють у межах їхньої компетенції. Отже, поведінка органів, через які діє держава, розглядається як поведінка держави у відповідних, зокрема цивільних, правовідносинах. Тому у відносинах, в які вступає держава, органи, через які вона діє, не мають власних прав і обов`язків, а наділені повноваженнями (компетенцією) представляти державу у відповідних правовідносинах.

В судовому процесі держава бере участь у справі як сторона через її відповідний орган, наділений повноваженнями у спірних правовідносинах.

Тобто під час розгляду справи в суді фактично стороною у спорі є держава, навіть якщо прокурор визначив стороною у справі певний орган.

Разом з тим, згідно з ч. 4 ст. 23 Закону "Про прокуратуру" наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді.

У постанові від 26.05.2020 у справі №912/2385/18 Велика Палата Верховного Суду дійшла висновків, що прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу.

Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Звертаючись до відповідного компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Водночас невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню, тощо.

Отже, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження його бездіяльності. Якщо прокурору відомо про причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові, але якщо з відповіді компетентного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

Так, при зверненні до суду з відповідним позовом в інтересах держави, Прокурором зазначено позивачем Південний офіс Держаудитслужби та Національну службу здоров`я України.

Поняття «орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах» означає орган, на який державою покладено обов`язок щодо здійснення конкретної діяльності у відповідних правовідносинах, спрямованої на захист інтересів держави. Таким органом, відповідно до статей 6, 7, 13 та 143 Конституції України, може виступати орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому надано повноваження органу виконавчої влади.

Належним суб`єктом владних повноважень для захисту інтересів держави є не будь який орган, що уповноважений державою здійснювати певні функції контролю у певній сфері, а лише той, який має відповідні повноваження для захисту таких інтересів.

Уповноважені державні та інші органи зобов`язані вживати (реалізувати) комплекс організаційно-правових та інших заходів, спрямованих на створення умов для такого захисту прав.

Згідно з Положенням про Національну службу здоров`я України, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2017 за № 1101 (далі - Положення), Національна служба здоров`я України (НСЗУ) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра охорони здоров`я, який реалізує державну політику у сфері державних фінансових гарантій медичного обслуговування населення.

Основними завданнями НСЗУ є:

1) реалізація державної політики у сфері державних фінансових гарантій медичного обслуговування населення за програмою державних гарантій медичного обслуговування населення (програма медичних гарантій);

2) виконання функцій замовника медичних послуг та лікарських засобів за програмою медичних гарантій;

3) внесення на розгляд Міністра охорони здоров`я пропозицій щодо забезпечення формування державної політики у сфері державних фінансових гарантій медичного обслуговування населення.

НСЗУ відповідно до покладених на неї завдань, зокрема: укладає, змінює та припиняє договори про медичне обслуговування населення та договори про реімбурсацію; здійснює заходи, що забезпечують цільове та ефективне використання коштів за програмою медичних гарантій; здійснює оплату згідно з тарифом за надані пацієнтам медичні послуги (включаючи медичні вироби) та лікарські засоби за договорами про медичне обслуговування населення за програмою медичних гарантій.

Відповідно до п. 5 п.п. 14 Положення НСЗУ з метою організації своєї діяльності забезпечує в установленому порядку самопредставництво НСЗУ в судах та інших органах через осіб, уповноважених діяти від її імені, у тому числі через посадових осіб юридичної служби НСЗУ, а також забезпечує представництво інтересів НСЗУ в судах України та інших органах через представників.

Пунктом 5 Положення передбачено, що служба з метою організації своєї діяльності забезпечує ефективне і цільове використання бюджетних коштів.

Згідно зі ст. 28 Закону України «Про центральні органи виконавчої влади» міністерства, інші центральні органи виконавчої влади та їх територіальні органи звертаються до суду, якщо це необхідно для здійснення їхніх повноважень у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.

Відповідно до листа КНП «Великомихайлівська БПЛ» № 424 від 18.11.2024 встановлено, що вищевказана закупівля профінансована за рахунок коштів Національної служби здоров`я України.

З огляду на наведене, Національна служба здоров`я України є уповноваженим органом на вжиття заходів щодо визнання недійсним п. 2.2. Договору в частині включення ПДВ до ціни апарату наркозно-дихального WАТО ЕХ-35 (ЕХ-35_1/2_АG) та стягнення коштів до Державного бюджету.

Крім того, відповідно до п. 36 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про публічні закупівлі» Уповноважений орган - центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері публічних закупівель.

Уповноважений орган здійснює регулювання та реалізує державну політику у сфері закупівель у межах повноважень, визначених цим Законом. Рахункова палата, Антимонопольний комітет України, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного фінансового контролю, здійснюють контроль у сфері публічних закупівель у межах своїх повноважень, визначених Конституцією та законами України (частин 1, 4 ст. 7 Закону України «Про публічні закупівлі»).

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» головними завданнями органу державного фінансового контролю серед іншого є: здійснення державного фінансового контролю за використанням і збереженням державних фінансових ресурсів, ефективним використанням коштів і майна у бюджетних установах і суб`єктах господарювання державного сектору економіки, а також на підприємствах, в установах та організаціях, які отримують (отримували у періоді, який перевіряється) кошти з бюджетів усіх рівнів, за дотриманням бюджетного законодавства, дотриманням законодавства про державні закупівлі. Державний фінансовий контроль забезпечується органом державного фінансового контролю через проведення державного фінансового аудиту, перевірки державних закупівель та інспектування.

За змістом пунктів 1, 7, 8, 10 ч. 1 ст. 10 Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» органу державного фінансового контролю надається право: перевіряти в ході державного фінансового контролю грошові та бухгалтерські документи, звіти, кошториси й інші документи, що підтверджують надходження і витрачання коштів та матеріальних цінностей, документи щодо проведення процедур державних закупівель, пред`являти керівникам та іншим особам підприємств, установ та організацій, що контролюються, обов`язкові до виконання вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства; порушувати перед відповідними державними органами питання про визнання недійсними договорів, укладених із порушенням законодавства, звертатися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог щодо усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів тощо.

Положенням про Державну аудиторську службу України, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 43 від 03.02.2016 (далі - Положення), визначено що реалізуючи державний фінансовий контроль через здійснення моніторингу закупівель, Державна аудиторська служба України, яка є центральними органами виконавчої влади, діяльність якої спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України, має право звертатися до суду в інтересах держави у разі незабезпечення виконання вимог щодо усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів.

Згідно з підпунктами 3, 4, 9 пункту 4 цього Положення, Держаудитслужба відповідно до покладених на неї завдань: реалізує державний фінансовий контроль через здійснення, зокрема, державного фінансового аудиту, перевірки закупівель, інспектування (ревізії), моніторингу закупівель; здійснює контроль, зокрема, за дотриманням законодавства про державні закупівлі; вживає в установленому порядку заходів до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства та притягнення до відповідальності винних осіб, а саме: звертається до суду в інтересах держави у разі незабезпечення виконання вимог щодо усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів; застосовує заходи впливу за порушення бюджетного законодавства, накладає адміністративні стягнення на осіб, винних у порушенні законодавства; передає в установленому порядку правоохоронним органам матеріали за результатами державного фінансового контролю у разі встановлення порушень законодавства, за які передбачено кримінальну відповідальність або які містять ознаки корупційних діянь.

Держаудитслужба здійснює свої повноваження безпосередньо і через утворені в установленому порядку міжрегіональні територіальні органи (пункт 7 Положення).

Відповідно до Положення про Південний офіс Держаудитслужби, затвердженого наказом Держаудитслужби України № 23 від 02.06.2016, Південний офіс Держаудитслужби підпорядковується Держаудитслужбі та є її міжрегіональним територіальним органом. Основним завданням Офісу є реалізація повноважень Держаудитслужби на території Миколаївської, Одеської, Херсонської областей, а також на території інших областей за дорученням Голови Держаудитслужби та його заступників, Автономної Республіки Крим та в місті Севастополі. Повноваження Південного офісу Держаудитслужби, визначені зазначеним наказом, кореспондуються із Положенням про Державну аудиторську службу України.

Отже, орган державного фінансового контролю здійснює державний фінансовий контроль за використанням коштів державного та місцевих бюджетів, і в разі виявлення порушень законодавства має право пред`явити обов`язкові до виконання вимоги щодо усунення таких правопорушень (аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.03.2018 у справі № 826/9672/17).

Таким чином, Держаудитслужба набуває статусу позивача внаслідок звернення до суду з метою усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів.

Держаудитслужба є компетентним органом, з повним обсягом цивільної дієздатності та має повноваження звертатися до суду для захисту порушених інтересів держави у сфері публічних закупівель, а тому прокурор за наявності підстав представництва інтересів держави, може здійснювати таке представництво в особі цього компетентного органу.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 09.09.2020 у справі № 921/524/18, від 29.07.2020 у справі № 924/316/18 та інших.

З урахуванням наведеного, Південний офіс Державної аудиторської служби України є належним органом, уповноваженим державою здійснювати відповідні функції щодо реалізації державної політики у сфері закупівель (аналогічний висновок у подібних правовідносинах щодо належності визначення позивачем у справі офісу Державної аудиторської служби викладено у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 15.05.2019 у справі № 911/1497/18).

Як вбачається з наявних у матеріалах справи доказів, Роздільнянською окружною прокуратурою листом від 09.12.2024 за № 62 4452вих-24 повідомлено Національну службу здоров`я України про порушення інтересів держави під час закупівлі, яка профінансована за рахунок бюджетних коштів, КНП «Великомихайлівська БПЛ» апарату наркозно-дихального WАТО ЕХ-35 (ЕХ-35_1/2_АG). за наслідками укладеного Договору з ТОВ "К.С.ГРУПП". Крім того, у вказаному листі окружної прокуратури, з метою захисту інтересів держави, запропоновано Національній службі здоров`я України повідомити про вжиті заходи, у тому числі в судовому порядку заходами претензійно-позовного характеру.

Водночас, заходи, у тому числі судового характеру, з метою визнання недійсним п. 2.2. Договору в частині включення ПДВ до ціни апарату наркозно-дихального WАТО ЕХ-35 (ЕХ-35_1/2_АG) та стягнення грошових коштів у дохід Державного бюджету не вживалися.

Крім того, Роздільнянською окружною прокуратурою листом № 62-4451 вих-24 від 09.12.2024 повідомлено Південний офіс Держаудитслужби про порушення інтересів держави під час закупівлі, яка профінансована за рахунок бюджетних коштів, КНП «Великомихайлівська БПЛ» апарату наркозно-дихального WАТО ЕХ-35 (ЕХ-35_1/2_АG) за наслідками укладеного Договору з ТОВ "К.С.ГРУПП".

Листом від 03.01.2025 за № 151531-17/47-2025 Південний офіс Держаудитслужби повідомив прокуратуру, що перевірка фактів не проводилась та, відповідно, не вживались заходи щодо усунення порушень, у тому числі в судовому порядку. Також проінформовано, що викладені у листі факти будуть враховані Південним офісом Держаудитслужби під час проведення чергових заходів державного фінансового контролю у Замовника.

Враховуючи викладене, внаслідок невжиття Південним офісом ДАС та Національною службою здоров`я України належних заходів протягом розумного строку після того, як їм стало відомо про можливе порушення інтересів держави, свідчить про їх бездіяльність, а тому 26.12.2025 Прокурором на адресу Південного офісу Держаудитслужби та Національної служби здоров`я України було направлено повідомлення в порядку статті 23 Закону України "Про прокуратуру" за №62-4835ВИХ-25, №62-4834ВИХ-25, в яких зазначено, що прокуратурою підготовлено відповідну позовну заяву для захисту інтересів держави в особі Південного офісу Держаудитслужби та Національної служби здоров`я України, яку найближчим часом буде скеровано до Господарського суду Одеської області.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів зазначає, що Прокурором обґрунтовані підстави для представництва інтересів держави в особі Південного офісу Держаудитслужби та Національної служби здоров`я України і дотримано передбачений ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" порядок реалізації такого захисту.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши апеляційну скаргу та відзив на неї, заслухавши пояснення представника Відповідача-2 та Прокурора, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального права та дотримання норм процесуального права, судова колегія апеляційної інстанції встановила наступне.

Як встановлено судовою колегією, за результатами опрацювання даних оприлюднених на веб-порталі "Рrozorrо - публічні закупівлі" (посилання https://prozorro.gov.ua/tender/UА-2023-11-24-017235-а установлено, що Комунальне некомерційне підприємство "Великомихайлівська багатопрофільна лікарня" Великомихайлівської селищної ради Одеської області (далі - Покупець, КНП "Великомихайлівська БПЛ") (код ЄДРПОУ 01998727) проведено відкриті торги.

Зі Звіту про результати проведення процедури закупівлі UА-2023-11-24-017235-а від 13.12.2023 вбачається, що назва предмета закупівлі - Апарат наркозно-дихальний (НК 024:2023:37710 Система анестезіологічна загального призначення).

За результатами торгів КНП "Великомихайлівська БПЛ" з ТОВ "К.С.ГРУПП" (далі - Постачальник, ТОВ "К.С.ГРУПП") (код ЄДРПОУ 38053923) 13.12.2023 укладено Договір №1000/12 про закупівлю товарів (далі - Договір) на суму 1 307 402, 00 грн, у тому числі ПДВ в сумі 85 530,97 грн.

Джерело фінансування - власні кошти КНП "Великомихайлівська БПЛ", а саме кошти Національної служби здоров`я України.

Відповідно до п. п. 1.1., 1.2., Договору Постачальник зобов`язується поставити Покупцю апарат наркозно-дихальний WАТО ЕХ-35 (ЕХ-35_1/2_АG) (НК 024:2023:37710 Система анестезіологічна загального призначення), ДК 021:2015-33170000-2 Обладнання для анестезії та реанімації (далі - товар), а Покупець - прийняти і оплатити товар, який постачається згідно умов Договору. Найменування, одиниці виміру та загальна кількість товару, що підлягає поставці за цим Договором, визначається специфікацією, що є невід`ємною частиною цього Договору.

Невід`ємною частиною цього Договору є додатки до Договору: Додаток №1 (Специфікація).

Відповідно до Специфікації, яка є Додатком № 1 до Договору постачальник передає: апарат наркозно-дихальний WАТО ЕХ-35 (ЕХ-35_1/2_АG) в кількості 1 комплект., ціна за одиницю без ПДВ - 1 221 871,03 грн., а ціна за одиницю з ПДВ - 1 307 402,00 грн.

За змістом п. 2.1. Договору, ціни на товар встановлюються в національній валюті України з урахуванням податків і зборів, що сплачуються або мають бути сплачені, витрат на транспортування, навантаження, розвантаження, зберігання, запуск обладнання та навчання персоналу, усіх інших витрат.

Пунктом 2.2. Договору передбачено, що ціна договору становить 1 307 402,00 грн, у т. ч. ПДВ - 85 530,97 грн.

Відповідно до п. 3.1. Договору, оплата товару Покупцем здійснюється шляхом безготівкових розрахунків у національній валюті України за реквізитами Постачальника визначеними у цьому договорі після пред`явлення Постачальником з дня отримання Покупцем належним чином оформлених документів (видаткових накладних, рахунків, актів тощо) протягом 10 робочих днів з дати прийняття товару Покупцем.

Згідно з п. 4.4. Договору, приймання-передача Товару по кількості та асортименту проводиться Покупцем (або його представником) в день приймання, що підтверджується підписанням матеріально-відповідальними особами Постачальника та Покупця видаткової накладної.

Зобов`язання вважаються виконаними у повному обсязі з моменту поставки, установки, монтажу, накладки та навчання спеціалістів Покупця методам роботи з медичним обладнанням у місці експлуатації відповідно, що засвідчується Актом приймання-передачі Товару, Актом приймання-передачі виконаних робіт по введенню Товару в експлуатацію та Актом здачі-прийняття робіт по навчанню спеціалістів, підписаних уповноваженими особами Постачальника та Покупця (п. 4.6. Договору).

Договір про закупівлю вважається укладеним та дійсним з моменту його підписання уповноваженими представниками Сторін та діє до 31.12.2023 (п. 8.1. Договору).

Згідно видаткової накладної № РН-0000077 від 15.12.2023, акту прийому-передачі та акту введення в експлуатацію від 13.12.2024 КНП "Великомихайлівська БПЛ" отримала апарат наркозно-дихальний WАТО ЕХ-35 (ЕХ-35_1/2_АG).

У подальшому між сторонами проведено розрахунок за Договором. Так, відповідно платіжної інструкції № 1114 від 19.12.2023 КНП "Великомихайлівська БПЛ" сплачено грошові кошти в сумі 1 307 402,00 грн, в тому числі ПДВ в сумі 85 530,97 грн ТОВ "К.С.ГРУПП" за поставку вищевказаного товару.

Предметом позову у даній справі є визнання недійсним п. 2.2. Договору № 1000/12 про закупівлю товарів від 13.12.2023 в частині включення податку на додану вартість до ціни апарату наркозно-дихального WАТО ЕХ-35 (ЕХ-35_1/2_АG) у розмірі 85 530,97 грн та стягнення з Відповідача-1 в дохід Державного бюджету України безпідставно надмірно сплачені бюджетні кошти у сумі 85 530,97 грн.

Спір у справі виник у зв`язку із безпідставним, на думку Прокурора, включенням Відповідачами у вартість товару ПДВ, у зв`язку з чим Прокурор просив суд визнати недійсним п. 2.2. оспорюваного Договору в частині включення ПДВ до ціни апарату наркозно-дихальний WАТО ЕХ-35 (ЕХ-35_1/2_АG) у розмірі 85 530,97 грн та стягнути з ТОВ "К.С.ГРУПП" в дохід Державного бюджету України безпідставно надмірно сплачені бюджетні кошти у сумі 85530,97 грн.

Як зазначалось раніше, рішенням Господарського суду Одеської області від 10.07.2026 по справі №916/5380/25 в задоволенні позовних вимог Керівника Роздільнянської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Південного офісу Держаудитслужби та Національної служби здоров`я України до Товариства з обмеженою відповідальністю "К.С.- ГРУПП" та Комунального некомерційного підприємства "Великомихайлівська багатопрофільна лікарня" Великомихайлівської селищної ради Одеської області про визнання недійсним пункту Договору та стягнення 85 530,97 грн відмовлено у повному обсязі.

Оцінюючи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального права, перевіривши дотримання судом норм процесуального права, в контексті встановлених обставин, судова колегія дійшла наступних висновків.

Згідно з положеннями статті 16 Цивільного кодексу України визнання правочину недійсним є одним із передбачених законом способів захисту цивільних прав та інтересів і загальні вимоги щодо недійсності правочину передбачені ст. 215 Цивільного кодексу України.

Відповідно до частини 1 статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Приписи частини 1 статті 203 Цивільного кодексу України передбачають, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Статтею 217 Цивільного кодексу України передбачено, що недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини.

Відповідно до положень статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Дослідивши зміст укладеного між Відповідачами договору, суд дійшов до висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором поставки, тому такий договір з огляду на встановлений статтею 204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину, є належною підставою у розумінні статті 11 Цивільного кодексу України для виникнення у Відповідачів взаємних цивільних прав і обов`язків, спрямованих на виконання обумовлених цим Договором умов, які є обов`язковим для виконання сторонами.

Положеннями статей 6, 627 Цивільного кодексу України передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог вказаного кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з частиною першою статті 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до частини першої статті 632 Цивільного кодексу України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування.

Згідно зі статтею 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (стаття 655 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статті 11 Закону України "Про ціни і ціноутворення" вільні ціни встановлюються суб`єктами господарювання самостійно за згодою сторін на всі товари, крім тих, щодо яких здійснюється державне регулювання цін.

Згідно з ч. 1 ст. 1 Податкового кодексу України останній регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків та зборів, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

У підпункті 14.1.178 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначено, що ПДВ - непрямий податок, який нараховується та сплачується відповідно до норм розділу V цього Кодексу.

Правові основи оподаткування ПДВ встановлено розділом V та підрозділом 2 розділу XX Податкового кодексу України.

За змістом підпунктів а) і б) пункту 185.1 статті 185 Податкового кодексу України об`єктом оподаткування ПДВ є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 194 Податкового кодексу України операції, зазначені у статті 185 цього Кодексу, крім операцій, що не є об`єктом оподаткування, звільнених від оподаткування, та операцій, до яких застосовується нульова ставка та 7 і 14 відсотків, оподатковуються за ставкою, зазначеною в підпункті "а" пункту 193.1 статті 193 цього Кодексу, яка є основною. Податок становить 20 відсотків, 7 і 14 відсотків бази оподаткування та додається до ціни товарів/послуг.

Відповідно до пункту 188.1 статті 188 Податкового кодексу України база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім акцизного податку, який нараховується відповідно до підпунктів 213.1.9 і 213.1.14 пункту 213.1 статті 213 цього Кодексу, збору на обов`язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв`язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб`єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).

За своєю правовою суттю ПДВ є часткою новоствореної вартості та сплачується покупцем товару (замовником послуг).

Відповідно до пунктів 30.1. - 30.2. статті 30 Податкового кодексу України податкова пільга - це передбачене податковим та митним законодавством звільнення платника податків від обов`язку щодо нарахування та сплати податку та збору, сплата ним податку та збору в меншому розмірі за наявності підстав, визначених пунктом 30.2 цієї статті. Підставами для надання податкових пільг є особливості, що характеризують певну групу платників податків, вид їх діяльності, об`єкт оподаткування або характер та суспільне значення здійснюваних ними витрат.

Податкова пільга надається шляхом:

а) податкового вирахування (знижки), що зменшує базу оподаткування до нарахування податку та збору;

б) зменшення податкового зобов`язання після нарахування податку та збору;

в) встановлення зниженої ставки податку та збору;

г) звільнення від сплати податку та збору.

За своєю правовою сутністю ПДВ є часткою новоствореної вартості та сплачується покупцем товару (замовником послуг).

Отже, хоча ПДВ й включається до ціни товару, однак не є умовою про ціну в розумінні цивільного та господарського законодавства, оскільки не може встановлюватися (погоджуватися чи змінюватися) сторонами за домовленістю, тобто у договірному порядку (такі висновки Верховного Суду викладені у постанові від 14.11.2023 у справі №910/2416/23).

Як на підставу недійсності пункту Договору про закупівлю товару, укладеного між Відповідачами, Прокурор послався на підпункт 2 пункту 32 підрозділу 2 розділу ХХ Податкового кодексу України та зазначив про те, що спірний пункт Договору передбачає безпідставне включення в ціну товару суми податку на додану вартість, що суперечить вказаній нормі права.

Відповідно до підпункту 2 (абзац третій) пункту 32 підрозділу 2 розділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України тимчасово, на період проведення антитерористичної операції та/або здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації, та/або запровадження воєнного стану відповідно до законодавства, звільняються від оподаткування податком на додану вартість операції з ввезення на митну територію України та постачання на митній території України: лікарських засобів та медичних виробів відповідно до підпункту "в" пункту 193.1 статті 193 цього Кодексу, що призначені для використання закладами охорони здоров`я, учасниками антитерористичної операції, особами, що беруть участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації, для надання медичної допомоги фізичним особам, які у період проведення антитерористичної операції та/або здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації, та/або запровадження воєнного стану відповідно до законодавства зазнали поранення, контузії чи іншого ушкодження здоров`я, за переліком, встановленим Кабінетом Міністрів України.

Згідно з Переліком лікарських засобів та медичних виробів, що ввозяться та постачаються на митну територію України під час воєнного стану, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2022 № 1447 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 05.01.2024 №9) (чинним на час укладення спірного договору) до таких належить: Анестезіологічний апарат (наркозно-дихальний апарат) (поширюється на медичні вироби, зазначені в підпункті 2 пункту 32 підрозділу 2 розділу XX Податкового кодексу України).

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду в постанові від 18.11.2025 у справі № 910/4313/25 зазначив про те, що аналіз вказаної норми свідчить, що операції з ввезення на митну територію України та постачання на митній території України товарів підлягають звільненню від оподаткування ПДВ згідно з підпунктом 2 пункту 32 підрозділу 2 розділу XX Податкового кодексу України за наявності одночасно таких трьох умов:

1) медичні вироби постачаються для використання закладами охорони здоров`я, учасниками антитерористичної операції, особами, що беруть участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації;

2) медичні вироби призначені для надання медичної допомоги фізичним особам, які у період проведення антитерористичної операції та/або здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації, та/або запровадження воєнного стану відповідно до законодавства зазнали поранення, контузії чи іншого ушкодження здоров`я;

3) медичні вироби входять до переліку, встановленого Кабінетом Міністрів України, а саме - Переліку лікарських засобів та медичних виробів, що ввозяться та постачаються на митну територію України під час воєнного стану, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2022 № 1447 (далі - Перелік).

Верховний Суд у вказаній постанові наголосив, що у разі відсутності однієї із зазначених умов вказані операції підлягатимуть оподаткуванню ПДВ у загальновстановленому порядку.

У пункті 42 цієї постанови зазначено: "При цьому Суд зауважує, що визначальним для звільнення від оподаткування ПДВ за вказаною нормою є не лише категорія товарів та суб`єкт отримувача таких товарів, а й призначення товарів - надання медичної допомоги фізичним особам, які у період проведення антитерористичної операції та/або здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації, та/або запровадження воєнного стану відповідно до законодавства зазнали поранення, контузії чи іншого ушкодження здоров`я".

У зв`язку з чим визнав помилковими висновки суду апеляційної інстанції, який відхилив доводи відповідача про те, що необхідною умовою для застосування підпункту 2 пункту 32 підрозділу 2 розділу ХХ ПК України є встановлення обставин здійснення закупівлі для визначеної у вказаному пункті мети.

Верховний Суд у пункті 51 цієї постанови виснував, що враховуючи положення підпункту 2 пункту 32 підрозділу 2 розділу ХХ ПК України, встановлення такої обставини, як призначення медичних засобів саме для надання медичної допомоги фізичним особам, які у зв`язку із здійсненням заходів із надання відсічі збройної агресії рф зазнали поранення, контузії чи іншого ушкодження здоров`я, є обов`язковою для звільнення від оподаткування податком на додану вартість на підставі цієї норми.

У постанові від 09.04.2026 у справі №916/2613/25 Верховний Суд у складі Касаційного господарського суду зокрема зазначив: "Всупереч положенням вказаної норми суди попередніх інстанцій у справі № 916/2613/25 не дослідили наявність чи відсутність такої умови для звільнення від оподаткування податком на додану вартість на підставі підпункту 2 пункту 32 підрозділу 2 розділу ХХ ПК України, як призначення поставленого медичного засобу. Зокрема оскаржені судові рішення не містять аналізу документів, які були оприлюднені відповідачем-2 на сайті Prozorro та при виконанні Договору, доказів повідомлення відповідача-1, що відповідач-2 закуповує у відповідача-1 товар для надання медичної допомоги фізичним особам, які у період проведення антитерористичної операції та/або здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації, та/або запровадження воєнного стану відповідно до законодавства зазнали поранення, контузії чи іншого ушкодження здоров`я, обставин того чи належить відповідач-2 до спеціалізованих закладів охорони здоров`я, чи здійснює свою діяльність для забезпечення загальних потреб населення щодо одержання медичної допомоги тощо. З огляду на викладене, суди попередніх інстанцій дійшли передчасного висновку про наявність підстав для звільнення предмету закупівлі за спірним договором від оподаткування податком на додану вартість на підставі підпункту 2 пункту 32 підрозділу 2 розділу ХХ ПК України."

З урахуванням наведеного, доцільним є дослідження у даній справі обставини щодо повідомлення Відповідача-1, що Відповідач-2 закуповує у Відповідача-1 товар для надання медичної допомоги фізичним особам, які у період проведення антитерористичної операції та/або здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації, та/або запровадження воєнного стану відповідно до законодавства зазнали поранення, контузії чи іншого ушкодження здоров`я, обставин того чи належить Відповідач-2 до спеціалізованих закладів охорони здоров`я, чи здійснює свою діяльність для забезпечення загальних потреб населення щодо одержання медичної допомоги.

Отже, судова колегія зауважує, що визначальним для звільнення від оподаткування ПДВ за вказаною вище нормою є не лише категорія товарів та суб`єкт отримувача таких товарів, а й призначення товарів - надання медичної допомоги фізичним особам, які у період проведення антитерористичної операції та/або здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації, та/або запровадження воєнного стану відповідно до законодавства зазнали поранення, контузії чи іншого ушкодження здоров`я.

Отже, без дотримання усіх у сукупності цих вимог, наведені операції підлягають оподаткуванню ПДВ у загальновстановленому порядку.

Дослідивши питання наявності умов, які є підставами для звільнення від оподаткування ПДВ операцій з постачання медичних виробів за спірним предметом закупівлі відповідно до підпункту 2 пункту 32 підрозділу 2 розділу XX Податкового кодексу України, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про недоведеність їх у сукупності з огляду на таке.

Як встановлено судовою колегією документи, які були оприлюднені Комунальним некомерційним підприємством "Великомихайлівська багатопрофільна лікарня" Великомихайлівської селищної ради та в подальшому оформлені при виконанні договору №1000/12 від 13.12.2023, свідчать про те, вказаний медичний заклад жодного разу не доводив до відома Товариства з обмеженою відповідальністю "К.С.- ГРУПП", що закуповує у нього товар для надання медичної допомоги фізичним особам, які у період проведення антитерористичної операції та/або здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації, та/або запровадження воєнного стану відповідно до законодавства зазнали поранення, контузії чи іншого ушкодження здоров`я.

Судова колегія враховує, що Комунальне некомерційне підприємство "Великомихайлівська багатопрофільна лікарня" Великомихайлівської селищної ради не є спеціалізованим (профільним) закладом охорони здоров`я для військових, а здійснює свою діяльність для забезпечення загальних потреб населення щодо одержання медичної допомоги. При цьому, зворотного Прокурором не доведено.

Разом з цим суд зазначає, що підпункт 2 пункту 32 підрозділу 2 розділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України не передбачає необхідності наділення спеціальним статусом суб`єкта, зокрема, закладу охорони здоров`я, для отримання податкової пільги, адже аналіз вказаної норми свідчить про наявність вимог щодо спеціального призначення безпосередньо "лікарських засобів та медичних виробів", а не "закладу охорони здоров`я".

За потребою в умовах воєнного стану всі заклади охорони здоров`я області надають медичну допомогу усім постраждалим та пораненим у цілодобовому режимі, у тому числі, й КНП "ВБЛ" Великомихайлівської селищної ради.

Відтак, лікарня як заклад охорони здоров`я може скористатись наданою законодавцем податковою пільгою за наявності одночасно інших умов, визначених підпунктом 2 пункту 32 підрозділу 2 розділу XX Податкового кодексу України.

Із наявного в матеріалах справи листа Одеської обласної військової адміністрації, вих. №9745/2/01-46/9274/2-25 від 14.07.2025, наданий на запити Прокуратури, яким зокрема повідомлено, що КНП "ВБЛ" включено до переліку закладів охорони здоров`я, що мають право надавати медичну допомогу військовослужбовцям, проте заклад не є профільним лікувальним закладом для військових. Також Одеська обласна військова адміністрація вказала, що оскільки заклад не є профільним для військових, а обладнання не підтверджене як критично необхідне для лікування поранених військових, вбачається доцільним застосувати загальний режим оподаткування ПДВ відповідно до норм Податкового кодексу України (ПКУ).

Листом від 11.07.2025 № 306 КНП "ВБЛ" Великомихайлівської селищної ради повідомило, що стаціонарне лікування у закладі за період 2023-2025 роки отримували фізичні особи, які у період проведення антитерористичної операції та/або здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації, та/або запровадження воєнного стану відповідно до законодавства зазнали поранення, контузії чи іншого ушкодження здоров`я в кількості 425 чоловік, а саме: 2023 рік - 173 чол.; 2024 рік - 168 чол.; січень-червень 2025 року - 84 чол.

Позаяк, листом від 26.05.2025 №225 КНП "ВБЛ" Великомихайлівської селищної ради, зокрема, щодо апарату наркозно-дихального WATO EX-35 (EX-35_1/2_AG) повідомило, що вищевказане медичне обладнання використовується для надання медичних послуг усім категоріям населення, які звертаються до закладу охорони здоров`я, а не виключно для надання медичної допомоги фізичним особам, які у період проведення антитерористичної операції та/або здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії російської федерації, та/або запровадження воєнного стану відповідно до законодавства зазнали поранення, контузії чи іншого ушкодження здоров`я, за переліком, встановленим Кабінетом Міністрів України.

Аналогічну інформацію також містить і лист від 26.06.2025 №276, в якому також зазначено, що цей апарат використовується та в подальшому планується використовувати для усіх категорій населення, які звертаються до медичного закладу.

Також суд зазначає, що ГУ ДПС в Одеській області на звернення КНП "ВБЛ" Великомихайлівської селищної ради на отримання індивідуальної податкової консультації в письмовій формі листом від 11.03.2026 №6394/6/15-32-04-05-06 роз`яснило, що придбане медичне обладнання не використовується у відповідних заходах, визначених у пункті 32 підрозділу 2 розділу ХХ ПКУ, отже до операцій із постачання такого обладнання не може бути застосований режим звільнення від оподаткування ПДВ, встановлений підпунктом 2 пункту 32 підрозділу 2 розділу ХХ Податкового кодексу України.

Судова колегія, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, зазначає, що Прокурором не доведено суду належними та допустимими доказами тієї обставини, що медичні вироби, які купувались Відповідачем-2 відповідно до Договору, мають особливе призначення, а саме: для надання медичної допомоги фізичним особам, які у період проведення антитерористичної операції та/або здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації, та/або запровадження воєнного стану відповідно до законодавства зазнали поранення, контузії чи іншого ушкодження здоров`я.

Так, ні оголошення про проведення процедури закупівлі, ні тендерна документація замовника за процедурою закупівлі, ні договір - не містили і не містять жодної інформації про спеціальне цільове призначення товару, який закуповувався, а саме для надання медичної допомоги особам, визначеним в підпункті 2 пункту 32 підрозділу 2 розділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України.

Тобто, замовник під час оголошення процедури закупівлі та укладення Договору не визначав, що закупівля обладнання проводиться для цілей, які визначені вищевказаною нормою.

Натомість питання, для яких цілей та з якою метою здійснюється закупівля тих чи інших медичних виробів, відноситься виключно до компетенції лікарні, як замовника процедури закупівлі.

За таких обставин, у матеріалах справи відсутні докази того, що правовідносини Відповідачів мали спеціальне цільове спрямування, яке є визначальною умовою для звільнення від оподаткування. Сам по собі факт наявності серед пацієнтів закладу охорони здоров`я осіб, які у період проведення антитерористичної операції та/або здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації, та/або запровадження воєнного стану відповідно до законодавства зазнали поранення, контузії чи іншого ушкодження здоров`я, не трансформує загальне медичне обладнання у товар, що підпадає під дію податкової пільги.

При цьому, судова колегія зазначає, що у листі Одеської обласної військової адміністрації, вих. №9745/2/01-46/9274/2-25 від 14.07.2025 зазначено, крім іншого, що у закладі протягом 2023-2025 років проходили стаціонарне лікування 425 фізичних осіб, які у період проведення антитерористичної операції (АТО), здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі й стримування збройної агресії рф, запровадження воєнного стану відповідно до законодавства, зазнали поранення, контузії чи іншого ушкодження здоров`я, зокрема: у 2023 році 173 особи, у 2024 році - 168 осіб, у 2025 році - 84 особи.

Водночас, судова колегія зауважує, що означене жодним чином не впливає на цільове призначення закупленого обладнання, яке не визначалося з боку закладу (замовником закупівлі) як таке, що закуповується для відповідних цілей, і, як наслідок, на заходи, в яких воно використовується.

Враховуючи загальний профіль закладу охорони здоров`я лікарні (надання послуг первинної та вторинної медичної допомоги будь-яким особам), використання придбаного за Договором товару включає надання медичної допомоги як військовим, які потребують лікування, пов`язаного (або не пов`язаного) з отриманням поранення, контузії чи іншого ушкодження здоров`я у період проведення антитерористичної операції та/або здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації, та/або запровадження воєнного стану, так і цивільному населенню, яке потребує медичної допомоги, не залежно від обставин отримання ушкодження здоров`я.

Тобто за своїм правовим статусом в силу вимог чинного законодавства Відповідач-2 не може надавати медичну допомогу виключно фізичним особам, які зазнали поранення, контузії чи іншого ушкодження здоров`я у період проведення антитерористичної операції та/або здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації, та/або запровадження воєнного стану відповідно до законодавства.

Натомість використання медичних виробів для надання медичної допомоги категорії осіб, які не обумовлені підпунктом 2 пункту 32 підрозділу 2 розділу XX ПК України не узгоджується з положеннями цієї норми, як умови застосування пільгового режиму оподаткування ПДВ операції з постачання медичних виробів, зокрема, щодо цільового використання таких виробів певній категорії осіб, яке законодавець визначив як обов`язкову умову для застосування податкової пільги.

По своїй суті податкові пільги асоціюються з встановленням для певної групи платників податків переваг, які виражаються в зниженні податкового навантаження і є результатом реалізації стимулюючої підфункції регулюючої функції держави з питань оподаткування. Критеріями визначення групи платників податків, на яких поширюється пільга, є певні особливості, що обумовлені видом їх діяльності, об`єктом оподаткування або характером та суспільним значенням здійснюваних ними витрат (пункту 30.1 статті 30 Податкового кодексу України).

Інакше кажучи, використання медичних виробів не лише для надання медичної допомоги фізичним особам, які у період проведення антитерористичної операції та/або здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації, та/або запровадження воєнного стану відповідно до законодавства зазнали поранення, контузії чи іншого ушкодження здоров`я, свідчитиме про нецільове використання (всупереч умовам чи цілям надання) податкової пільги та, як наслідок, нівелюватиме її призначення.

Відповідальність за особливе порушення податкового законодавства, а саме за нецільове використання податкової пільги передбачена пунктом 123.4 статті 123 Податкового кодексу України.

Режим звільнення від оподаткування ПДВ, встановлений підпунктом 2 пункту 32 підрозділу 2 розділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України, до операцій з постачання медичних виробів на митній території України, застосовується за умови, що такі медичні вироби: (1) призначені для використання у відповідних заходах, перерахованих у підпункті 2 пункту 32 підрозділу 2 розділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України; (2) включені до Переліку № 1447.

При цьому, інформація щодо цілей використання медичних виробів може бути зазначена у договорі на постачання таких медичних виробів.

Водночас, якщо придбання медичних виробів, які включено до Переліку № 1447, здійснюється не для використання у відповідних заходах, перерахованих у підпункті 2 пункту 32 підрозділу 2 розділу ХХ "Перехідні положення" Податкового кодексу України, суб`єктами, то на операцію Товариства з постачання на митній території України медичних виробів режим звільнення від оподаткування ПДВ не поширюватиметься і, відповідно, така операція підлягатиме оподаткуванню ПДВ у загальновстановленому порядку.

З огляду на наведене, оскільки Відповідач-2 не визначав, що закупівля медичного виробу здійснюється для цілей, які перелічені у підпункті 2 пункту 32 підрозділу 2 розділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України, та враховуючи використання придбаних медичних виробів для надання медичної допомоги будь-яким особам, а не лише спеціальній категорії суб`єктів, підстав для застосування режиму звільнення від оподаткування ПДВ операції Товариства з постачання на митній території України медичних виробів, обумовлених предметом спірної закупівлі, в порядку визначеної норми немає.

А відтак і отримані Товариством кошти в сумі ПДВ за Договором про закупівлю товару не підлягають стягненню в дохід Державного бюджету України як такі, що набуті Товариством правомірно.

Суд звертає увагу на те, що згідно видаткової накладної № РН-0000077 від 15.12.2023, акту прийому-передачі та акту введення в експлуатацію від 13.12.2024 КНП "Великомихайлівська БПЛ" отримала апарат наркозно-дихальний WАТО ЕХ-35 (ЕХ-35_1/2_АG).

У подальшому між Сторонами проведено розрахунок за Договором. Так, відповідно платіжної інструкції № 1114 від 19.12.2023 КНП "Великомихайлівська БПЛ" сплачено грошові кошти в сумі 1 307 402,00 грн, в тому числі ПДВ в сумі 85 530,97 грн ТОВ "К.С.ГРУПП" за поставку вищевказаного товару.

Тобто, ТОВ "К.С.- ГРУПП" виконало свої зобов`язання зі справляння до державного бюджету України суми ПДВ.

При цьому, Прокурор не доводив, що сума ПДВ у розмірі 85530,97 грн була повернута ТОВ "К.С.- ГРУПП" з бюджету, як помилково сплачений податок.

Отже, доводи Прокурора про порушення інтересів держави внаслідок вибуття з її володіння спірної суми коштів у розмірі 85530,97 грн є необґрунтованим, оскільки такі кошти були сплачені ТОВ "К.С.- ГРУПП" державі Україна у формі податку до державного бюджету України.

При цьому, стягнення вказаної суми, сплаченої до державного бюджету у якості податку на додану вартість, по-перше, становитиме надмірний фінансовий тягар для постачальника, який у цьому випадку діяв добросовісно (сплатив в подальшому відповідну суму до бюджету як ПДВ), по-друге, у разі задоволення позовних вимог Прокурора про стягнення з ТОВ "К.С.- ГРУПП" утриманих як ПДВ коштів, Товариство, відповідно до п.50.1. ст.50 Податкового кодексу України, має право скоригувати, шляхом зменшення на вказану суму, своїх зобов`язань перед Державним бюджетом України, а також повернути з Державного бюджету відповідні кошти. Вказане ставить під сумнів, як наявність реального порушення інтересів держави у даному випадку, так і можливість їх ефективного відновлення у разі задоволення позову.

Відповідні правові висновки також викладені в постанові КГС ВС від 09.07.2025 у справі №910/4017/24.

Враховуючи вищевикладене у сукупності, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що Прокурором не доведено, що відповідне медичне обладнання має спеціальне цільове використання, які б відповідали вказаному критерію вірогідності, що свідчить про відсутність такої обставини як цільове використання такого обладнання, а отже про відсутність юридичного складу для застосування до спірних правовідносин положень пп.3 п.32 підрозділу 2 розділу XX Податкового кодексу України.

З урахуванням того, що до спірних правовідносин не застосовується пп.3 п. 32 підрозділу 2 розділу XX Податкового кодексу України, а Прокурором не наведено жодних норм законодавства, яким суперечить пункт Договору в частині включення до ціни Договору суми податку на додану вартість у розмірі 85530,97 грн, а тому відсутні підстави для визнання недійсним пункту 2.2 укладеного між Відповідачами договору №1000/12 про закупівлю товарів від 13.12.2023 в частині включення податку на додану вартість до ціни апарату наркозно-дихального WATO EX-35 (EX-35_1/2_AG) у розмірі 85 530,97 грн та, як наслідок, стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "К.С.- ГРУПП" безпідставно набутих коштів у вигляді податку на додану вартість у загальній сумі 85530,97 грн на підставі ст.1212 Цивільного кодексу України.

В даному випадку, суд першої інстанції ухвалюючи оскаржуване рішення вірно застосував положення національного законодавства, надав вірну оцінку спірним правовідносинам у контексті зазначених норм, у зв`язку із чим, колегія суддів дійшла висновку про правомірність висновку, викладеного місцевим господарським судом у рішенні, яке переглядається в апеляційному порядку, а доводи Апелянта, зазначені ним в апеляційній скарзі є такими, що не спростовують висновків суду.

Підсумовуючи наведене колегія суддів дійшла висновку, що порушення під час прийняття оскаржуваного рішення, яка наведені Апелянтом не знайшли свого підтвердження.

Згідно з статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини в рішенні у справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Трофимчук проти України").

Тому інші доводи Скаржника, що викладені в апеляційній скарзі, колегія суддів не бере до уваги, оскільки вони висновків суду не спростовують та з урахуванням всіх обставин даної справи, встановлених судом, не впливають на правильність вирішення спору по суті та остаточний висновок.

Статтею 276 Господарського процесуального кодексу України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відтак, колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення Господарського суду Одеської області від 10.07.2026 по справі №916/5380/25 підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга без задоволення.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за апеляційний перегляд судового рішення покладаються на скаржника.

Керуючись ст. 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Заступника керівника Одеської обласної прокуратури на рішення Господарського суду Одеської області від 10.07.2026 по справі №916/5380/25 - залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Одеської області від 10.07.2026 по справі №916/5380/25 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду у випадках і строки, передбачені ст.ст.287, 288 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено та підписано 15.10.2026.

Головуюча суддя: Н.М. Принцевська

Судді: Г.І. Діброва

А.І. Ярош