ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 [телефон приховано] inbox@anec.court.gov.ua
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"28" вересня 2026 р. Справа № 910/9797/24
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Алданової С.О.
суддів: Корсака В.А.
Євсікова О.О.
секретар судового засідання Сергієнко-Колодій В.В.,
за участю представників сторін згідно протоколу судового засідання,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго"
на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 07.05.2026
у справі № 910/9797/24 (суддя Підченко Ю.О.)
за позовом Акціонерного товариства "ДТЕК ЗАХІДЕНЕРГО"
до Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго"
про стягнення коштів,
ВСТАНОВИВ:
У провадженні Господарського суду міста Києва перебувала справа № 910/9797/24 за позовом Акціонерного товариства "ДТЕК ЗАХІДЕНЕРГО" (далі - позивач; АТ "ДТЕК ЗАХІДЕНЕРГО"; заявник) до Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" (надалі - відповідач; ПрАТ "НЕК "Укренерго"; апелянт; скаржник) про стягнення 24 683 644,99 грн, з яких 11 343 785,88 грн - 3% річних; 13 339 859,11 грн - інфляційні нарахування (з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог).
Рішенням Господарського суду міста Києва від 23.01.2025, яке залишене без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 29.04.2025 та постановою Верховного Суду від 19.02.2026 - позов задоволено.
Поряд із цим, до суду першої інстанції від Акціонерного товариства "ДТЕК ЗАХІДЕНЕРГО" надійшла заява про ухвалення додаткового рішення про стягнення з ПрАТ "НЕК "Укренерго" 150 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.
Додатковим рішенням Господарського суду міста Києва від 07.05.2026 заяву АТ "ДТЕК ЗАХІДЕНЕРГО" про ухвалення додаткового рішення задоволено частково. Стягнуто з ПрАТ "Національна енергетична компанія "Укренерго" на користь АТ "ДТЕК ЗАХІДЕНЕРГО" витрати на професійну правничу допомогу в сумі 50 000,00 грн. У задоволенні решти вимог АТ "ДТЕК ЗАХІДЕНЕРГО" про стягнення витрат на правничу допомогу в розмірі 100 000,00 грн відмовлено.
За висновками місцевого господарського суду, розмір заявлених Акціонерним товариством "ДТЕК ЗАХІДЕНЕРГО" витрат на професійну правничу допомогу в сумі 90 000,00 грн (з урахуванням встановленого судом вище) не відповідає критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та критерію розумності їхнього розміру. Такі витрати не мають характеру необхідних і не співрозмірні із виконаною представником позивача роботою у суді першої інстанції. Отже, за висновком суду, витрати позивача на професійну правничу допомогу, які пов`язані з розглядом цієї справи у суді першої інстанції, підлягають задоволенню частково, в сумі 50 000,00 грн, які належить стягнути на його користь з відповідача.
Не погоджуючись із прийнятим додатковим рішенням, ПрАТ "Національна енергетична компанія "Укренерго" звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 07.05.2026 в частині задоволення заяви. Ухвалити в цій частині нове додаткове рішення про відмову в задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення про стягнення витрат на професійну правничу допомогу.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що суд І-ої інстанції: визнав встановленими обставини, що не були доведені, зокрема дійшов помилкового висновку про наявність у позивача реальних судових витрат, які підлягають відшкодуванню; зробив з цього приводу висновки, що не відповідають обставинам справи; не повною мірою врахував наявні підстави для зменшення розміру заявлених витрат; порушив норми процесуального права, у т.ч. ст. 126, 129 ГПК України, що призвело до прийняття незаконного і необґрунтованого додаткового рішення.
Апелянт зазначає, що додаткова угода від 01.01.2025 не набрала чинності, і строк дії договору про надання правової допомоги не продовжений після 31.12.2024. Таким чином, позивач неправомірно вимагає відшкодування вартості послуг (які не підлягають оплаті) на підставі нечинного договору про надання правової допомоги.
Скаржник вказує, що висновок місцевого господарського суду (щодо розміру витрат 90 000 грн) є помилковим і не відповідає встановленим самим же судом обставинам - адже факт нечинності договору про надання правової допомоги після 31.12.2024 повністю виключає реальність витрат позивача, заявлених пізніше (у тому числі в частині 90 000 грн, зменшених судом до 50 000 грн). Акцентує, що витрати позивача і в частині 90 000 грн не є доведеними та реальними.
Відповідач звертає увагу, що на підтвердження витрат позивач подав виключно «звіт наданих послуг», складений 27.01.2025 (тобто після 31.12.2024). Отже, на час складення звіту договір про надання правової допомоги вже не був чинним, відтак звіт від 27.01.2025 складений поза договірними правовідносинами, і на підставі цього звіту не виник обов`язок позивача перед АО «Перший радник» щодо оплати за договором. Крім того, скаржник підкреслив, що складення акта передбачено договором про надання правової допомоги, акт є обов`язковим і необхідним доказом відповідних витрат на правничу допомогу. Тому, відсутність акта є додатковим свідченням того факту, що нечинний (після 31.12.2024) договір про надання правової допомоги не виконується сторонами - не лише в частині оплати, але і в частині оформлення первинного документа, що мав би підтвердити реальність господарської операції.
Наголошує апелянт й на те, що відсутність реальних витрат позивача додатково підтверджується і тим фактом, що останній не виконує договір про надання правової допомоги після 31.12.2024 і досі не сплатив жодних коштів на рахунок АО «Перший радник» за послуги у справі №910/9797/24 (прострочення триває майже рік).
Окремо відповідач висновує, що визначена судом 1-ої інстанції сума витрат 50 000,00 грн є надмірною. При цьому, в разі задоволення заяви позивача у певній частині, ПрАТ "НЕК "Укренерго" просило зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають відшкодуванню, до суми 5 000,00 грн.
Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02.06.2026, апеляційна скарга у справі № 910/9797/24 передана на розгляд колегії суддів у складі: Алданова С.О. (головуючий), Євсіков О.О., Корсак В.А.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 18.06.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 07.05.2026 у справі № 910/9797/24. Розгляд апеляційної скарги Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 07.05.2026 у справі № 910/9797/24 призначено на 05.08.2026.
На адресу апеляційного господарського суду від АТ "ДТЕК ЗАХІДЕНЕРГО" надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому позивач просить залишити її без задоволення, а оскаржуване рішення без змін. За твердженнями позивача, в п. 2 додаткової угоди № 11 від 01.01.2025 до договору № 1491-ЗЭ від 01.07.2019 хоч і вказано спосіб підпису додаткової угоди, але він не нівелює юридичну силу підпису «від руки». Тобто, додаткова угода № 11 від 01.01.2025 до договору № 1491-ЗЭ від 01.07.2019 вчинена у письмовій формі шляхом підписання її сторонами. При цьому, відповідно до ч. 6 ст. 18 Закону України «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги» кваліфікований електронний підпис має таку саму юридичну силу, як і власноручний підпис, та має презумпцію його відповідності власноручному підпису. Тобто, кваліфікований електронний підпис прирівнюється до власноручного підпису, але не замінює його.
В межах вказаного АТ "ДТЕК ЗАХІДЕНЕРГО" звернуло увагу, що в постанові Великої Палати Верховного Суду від 5 червня 2018 року у справі № 338/180/17 (провадження № 14-144цс18) зроблено правовий висновок про те, що не можна вважати неукладеним договір після його повного чи часткового виконання сторонами. Якщо дії сторін свідчать, що договір фактично був укладений, суд має розглянути по суті питання щодо відповідності цього договору вимогам закону.
Додатково позивачем акцентується, що реальність надання правничої допомоги підтверджується звітом наданих послуг.
Також на думку АТ "ДТЕК ЗАХІДЕНЕРГО", витрати на правничу допомогу: підтверджені належними доказами; безпосередньо пов`язані з розглядом справи; відповідають обсягу виконаних робіт; є розумними та співмірними з урахуванням характеру спору.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 10.08.2026 розгляд апеляційної скарги Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 07.05.2026 у справі № 910/9797/24 призначено на 28.09.2026.
У судовому засіданні 28.09.2026 представник позивача проти вимог апеляційної скарги заперечував, просив оскаржуване додаткове рішення залишити без змін.
Представник апелянта в судове засідання не з`явився. Про час та місце розгляду справи відповідач повідомлений належним чином, що підтверджується довідками від 11.08.2026 про доставку електронного документа до електронних кабінетів ПрАТ "НЕК "Укренерго" та його представника.
Відповідно до ч.ч. 2, 3 ст. 120 ГПК України суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов`язковою. Виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.
За ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку з таких підстав: 1) неявка в судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про направлення йому ухвали з повідомленням про дату, час і місце судового засідання; 2) перша неявка в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними; 3) виникнення технічних проблем, що унеможливлюють участь особи у судовому засіданні в режимі відеоконференції, крім випадків, коли відповідно до цього Кодексу судове засідання може відбутися без участі такої особи; 4) необхідність витребування нових доказів, у випадку коли учасник справи обґрунтував неможливість заявлення відповідного клопотання в межах підготовчого провадження.
Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі: 1) неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки; 2) повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки; 3) неявки представника в судове засідання, якщо в судове засідання з`явилася особа, яку він представляє, або інший її представник; 4) неявки в судове засідання учасника справи, якщо з`явився його представник, крім випадків, коли суд визнав явку учасника справи обов`язковою. У разі неявки позивача в судове засідання без поважних причин або неповідомлення ним про причини неявки, суд залишає позовну заяву без розгляду, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез`явлення не перешкоджає вирішенню спору.
За змістом ч. 12 ст. 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Суд апеляційної інстанції, з метою дотримання розумних строків розгляду справи, враховуючи те, що явка представника відповідача обов`язковою не визнавалась, а участь в засіданні суду є правом, а не обов`язком учасника справи, зважаючи на відсутність від відповідача обґрунтованого клопотання про відкладення розгляду справи, дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності ПрАТ "НЕК "Укренерго", якого належним чином повідомлено про судовий розгляд справи апеляційним господарським судом.
Відповідно до статті 269, частини 1 статті 270 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. У суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених при перегляді справ в порядку апеляційного провадження.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази в їх сукупності, заслухавши пояснення представника позивача, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, апеляційний господарський суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.
Як вже зазначалось, рішенням Господарського суду міста Києва від 23.01.2025, яке залишене без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 29.04.2025 та постановою Верховного Суду від 19.02.2026 - позов задоволено.
До Господарського суду міста Києва від позивача надійшла заява про ухвалення додаткового рішення відповідно до якої він просив стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 150 000 грн.
Відповідачем подано до суду першої інстанції письмові заперечення проти заявленого позивачем розміру витрат, а також заявлено клопотання про зменшення таких витрат до 5 000,00 грн.
Додатковим рішенням Господарського суду міста Києва від 07.05.2026 заяву АТ "ДТЕК ЗАХІДЕНЕРГО" про ухвалення додаткового рішення задоволено частково. Стягнуто з ПрАТ "Національна енергетична компанія "Укренерго" на користь АТ "ДТЕК ЗАХІДЕНЕРГО" витрати на професійну правничу допомогу в сумі 50 000,00 грн. У задоволенні решти вимог АТ "ДТЕК ЗАХІДЕНЕРГО" про стягнення витрат на правничу допомогу в розмірі 100 000,00 грн відмовлено.
Згідно статті 123 ГПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Відповідно до частин першої - третьої статті 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Якщо сума судових витрат, заявлена до відшкодування, істотно перевищує суму, заявлену в попередньому (орієнтовному) розрахунку, суд може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні судових витрат в частині такого перевищення, крім випадків, якщо сторона доведе, що не могла передбачити такі витрати на час подання попереднього (орієнтовного) розрахунку (ч. 6 ст. 129 ГПК України).
Одночасно, за змістом частини 8 статті 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Відповідно, до закінчення судових дебатів у справі сторона повинна зробити заяву про подання доказів понесення нею судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи.
Водночас, за змістом пункту 1 частини другої статті 126, частини восьмої статті 129 ГПК України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при поданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.
При цьому витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх вартість уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.
Аналогічну правову позицію викладено у постановах об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 та від 22.11.2019 у справі № 910/906/18.
Враховуючи наведене, судовою колегією відхиляються доводи скаржника про те, що невиконання позивачем договору про надання правничої допомоги після 31.12.2024 через несплату жодних коштів на рахунок АО «Перший радник» за послуги у справі № 910/9797/24 вказує на неможливість здійснення судом розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу.
Відповідно до статті 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правничої допомоги.
Визначення договору про надання правничої допомоги міститься в статті першій Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", згідно з якою договір про надання правничої допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правничої допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правничої допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
За змістом частини третьої статті 27 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" до договору про надання правничої допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.
Договір про надання правничої допомоги за своєю правовою природою є договором про надання послуг та на нього поширює своє регулювання Глава 63 Цивільного кодексу України. Так, згідно зі статтею 903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Глава 52 ЦК України передбачає загальні поняття та принципи будь-якого цивільного договору, включаючи договір про надання послуг. Відповідно до статті 632 Цивільного кодексу України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін, зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом, а якщо ціна у договорі не встановлена і не може бути визначена виходячи з його умов, вона визначається виходячи із звичайних цін, що склалися на аналогічні товари, роботи або послуги на момент укладення договору.
Водночас, згідно зі статтею 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правничої допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правничої допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Ціна договору, тобто розмір адвокатського гонорару, може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата, кожний з яких відрізняється порядком обчислення. При зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплати гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.
Визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити з встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" (аналогічна правова позиція викладена в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 26.11.2020 у справі № 922/1948/19, від 12.08.2020 у справі № 916/2598/19, від 30.07.2019 у справі № 911/1394/18).
У постанові від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що: "Неврахування судом умов договору про надання правничої допомоги щодо порядку обчислення гонорару не відповідає принципу свободи договору, закріпленому у статті 627 ЦК України".
Частинами першою та другою статті 30 названого вище Закону передбачено, що порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правничої допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
У названій вище постанові від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що: "Гонорар може встановлюватися у формі фіксованого розміру, погодинної оплати. Ці форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки - підставою для виплати гонорару, який визначений у формі погодинної оплати, є кількість витрачених на надання послуги годин помножена на вартість такої (однієї) години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв. Оскільки до договору про надання правничої допомоги застосовують загальні вимоги договірного права, то гонорар адвоката, хоч і визначається частиною першою статті 30 Закону № 5076-VI як "форма винагороди адвоката", але в розумінні ЦК України становить ціну такого договору. Фіксований розмір гонорару у цьому контексті означає, що у разі настання визначених таким договором умов платежу - конкретний склад дій адвоката, що були вчинені на виконання цього договору й призвели до настання цих умов, не має жодного значення для визначення розміру адвокатського гонорару в конкретному випадку. Таким чином, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону № 5076-VI, враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу".
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18 зауважила, що: "Не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність". У цій же постанові Велика Палата Верховного Суду також зазначила, що чинне законодавство хоча і не містить визначення такого виду гонорару, як гонорар успіху, проте існує "гонорар успіху" як форма оплати винагороди адвокату, і визнала законність визначення між адвокатом та клієнтом у договорі про надання правничої допомоги такого виду винагороди, як "гонорар успіху", що відповідає принципу свободи договору та численній практиці Європейського суду з прав людини. При цьому Велика Палата Верховного Суду зазначила, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду: від 13.03.2024 у справі № 910/15787/21 та від 22.12.2025 у cправі № 910/16193/24.
Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правничої допомоги, входить до предмета доказування у справі. Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правничу допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Подібна за своїм змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі № 826/1216/16, постановах Верховного Суду від 30.09.2020 у справі № 379/1418/18 та від 23.11.2020 у справі № 638/7748/18.
Колегія суддів, серед іншого, враховує, що при визначенні суми відшкодування, суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява № 19336/04).
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
При цьому, критерій розумної необхідності витрат на професійну правничу допомогу є оціночною категорією, яка у кожному конкретному випадку (у кожній конкретній справі) оцінюється судом за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні доказів, зокрема наданих на підтвердження обставин понесення таких витрат, надання послуг з професійної правничої допомоги, їх обсягу, вартості з урахуванням складності справи та витраченого адвокатом часу тощо.
Частиною 5 ст. 126 ГПК України встановлено, що у разі недотримання вимог ч. 4 ст. 126 ГПК України суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 6 ст. 126 ГПК України).
Зокрема відповідно до ч. 5 ст. 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує:
1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;
2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;
3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;
4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Тобто, саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц.
У розумінні положень ч. 5 ст. 126 ГПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.
Аналогічну правову позицію викладено у постанові об`єднаної палати Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, де зазначено, що висновки судів про часткову відмову стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні витрат на професійну правничу допомогу адвоката з підстав непов`язаності, необґрунтованості та непропорційності до предмета спору не свідчить про порушення норм процесуального законодавства, навіть, якщо відсутнє клопотання відповідачів про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. У такому разі, суди мають таке право відповідно до частини 5 статті 129 ГПК України та висновків об`єднаної палати про те, як саме повинна застосовуватися відповідна норма права.
При встановленні розміру гонорару можуть враховуватися складність справи, кваліфікація, досвід і завантаженість адвоката та інші обставини. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю. В разі виникнення особливих по складності доручень клієнта або у випадку збільшення затрат часу і обсягу роботи адвоката на фактичне виконання доручення (підготовку до виконання) розмір гонорару може бути збільшено за взаємною домовленістю.
Непогодження клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розміру гонорару при наданні доручення адвокату або в ході його виконання є підставою для відмови адвоката від прийняття доручення клієнта або розірвання договору на вимогу адвоката.
Тож домовленості про сплату гонорару за надання правничої допомоги є такими, що склалися між адвокатом та клієнтом, в межах правовідносин яких слід розглядати питання щодо дійсності такого зобов`язання.
Відповідно до ч. 1 ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Апеляційним господарським судом встановлено, що на підтвердження понесених позивачем судових витрат у матеріалах справи наявні наступні докази (завірені копії):
- Довіреність № 6-ЗЕ/25 від 12.12.2024;
- Договір про надання правової допомоги № 1491-ЗЭ від 01.07.2019;
- Додаткова угода № 1 від 27.12.2019 до договору № 1491-ЗЭ від 01.07.2019;
- Додаткова угода № 3 від 30.12.2020 до договору № 1491-ЗЭ від 01.07.2019;
- Додаткова угода № 6 від 27.12.2021 до договору № 1491-ЗЭ від 01.07.2019;
- Додаткова угода № 10 від 29.12.2023 до договору N1491-ЗЭ від 01.07.2019;
- Додаткова угода № 10-4-08 від 02.08.2024;
- Додаткова угода № 10-8-10-4 від 08.10.2024;
- Додаткова угода № 11 від 01.01.2025 до договору № 1491-ЗЭ від 01.07.2019;
- Додаткова угода від 28.12.2022 до договору № 1491-ЗЭ від 01.07.2019;
- Звіт наданих послуг № 5 від 27.01.2025;
- Свідоцтво адвоката Кострець Є.В.;
Зі змісту укладеного між позивачем (замовник; клієнт) та Адвокатським об`єднанням «Перший радник» (виконавець; Адвокатське об`єднання) договору № 1491-ЗЭ від 01.07.2019 про надання правової допомоги (скорочено - договір) вбачається, що в його рамках виконавець зобов`язується надавати клієнтові правову допомогу за окремими письмовими або усними дорученнями останнього.
На виконання п.п. 1.2, 1.3 договору між клієнтом та АО "Перший радник" було укладено додаткову угоду № 10-4/08 від 02.08.2024 до договору (далі також - Додаткова угода № 10-4/08), відповідно до п. 1.1. якої сторони погодили, що виконавець (АО "Перший радник") зобов`язується надавати клієнтові (АТ "ДТЕК ЗАХІДЕНЕРГО") правову допомогу щодо належного представництва інтересів клієнта у справах за позовом Клієнта до Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" (код ЄДРПОУ 00100227) про стягнення заборгованості, штрафних санкцій, 3% річних та інфляційних втрат, за договором про участь у балансуючому ринку № 0424-04013 від 27.05.2019, із подальшим представництвом (захистом) прав та інтересів клієнта в судах апеляційної та касаційної інстанцій.
Відповідно до п. 2.1. Додаткової угоди № 10-4/08 від 02.08.2024, сторонами погоджено, що вартість послуг Адвоката/ів становить 10 000,00 грн. за одну годину надання послуг/виконання робіт/участь в одному судовому засіданні по справі одного адвоката.
Факт надання послуг підтверджується підписаним сторонами Звітом наданих послуг, що передбачено пунктом 1.6. Додаткової угоди № 10-8/10/4 від 08.10.2024 до договору (далі також - Додаткова угода № 10-8/10/4), якою пункт 2.2. Додаткової угоди № 10-4/08 від 02.08.2024 узгоджено сторонами в новій редакції та погоджено, що детальний опис наданих послуг, час, витрачений адвокатом на їх надання, загальну вартість наданих послуг (розмір гонорару) погоджується сторонами у Звітах, після чого, в порядку визначеному договором, зазначається в Актах приймання-передачі наданих послуг.
Пунктом 1.5. Додаткової угоди № 10-8/10/4 сторони доповнили договір пунктом 4.4., погодивши, що виконавець протягом 30 календарних днів після підписання Звіту клієнтом, зобов`язаний надати клієнту на погодження акт приймання-передачі наданих послуг у 2 (двох) примірниках стосовно послуг, що були надані.
Відповідно до пункту 1.7. Додаткової угоди № 10-8/10/4, яким змінено редакцію пункту 2.4. Додаткової угоди № 10-4/08 від 02.08.2024, оплата наданих послуг та компенсація витрат здійснюється впродовж 60 календарних днів з моменту набрання рішенням суду законної сили.
З наведеного вбачається, що сторони погодили фактичне відображення наданих послуг у Звіті.
На підставі вищезазначеного судовою колегією критично оцінюються аргументи скаржника про те, що відсутність Акта наданих послуг є самостійною підставою для відмови в розподілі судових витрат на професійну правничу допомогу.
Як встановлено з матеріалів справи, 27 січня 2025 року між АТ "ДТЕК ЗАХІДЕНЕРГО" та АО "Перший Радник" було погоджено та складено Звіт наданих послуг № 5 за договором про надання правової допомоги № 1491-ЗЭ від 01.07.2019 та Додаткової угоди № 10-8/10/4 від 08.10.2024, відповідно до якого зафіксовано, що загальний розмір винагороди, який клієнт має сплатити виконавцю, складає - 150 000 (сто п`ятдесят тисяч) грн.
З вказаного Звіту вбачається, що Адвокатським об`єднанням було надано наступні юридичні послуги:
1. Підготовка позовної заяви, розрахунку 3% річних, інфляційних втрат - 4 год - 70 000,00 грн.
2. Юридичний аналіз відзиву, підготовка та подання відповіді на відзив - 3 год - 50 000,00 грн;
3. Участь в судовому засіданні 03.10.2024 - 1 год - 10 000,00 грн;
4. Участь в судовому засіданні 14.11.2024 - 1 год - 10 000,00 грн;
5. Участь в судовому засіданні 23.01.2025 - 1 год - 10 000,00 грн.
Всього надано юридичні послуги на суму 150 000,00 грн. В Звіті вказано, що загальна кількість годин 15 (п. 2 Звіту).
Отже, колегія суддів враховує, що з Договору та додаткових угод до нього вбачається встановлення фіксованого розміру гонорару для участі в судових засіданнях (10 000,00 грн) та погодинного розміру оплати за інші послуги в рамках договору по 10 000,00 грн за годину.
Водночас, в Звіті є суперечності між таблицею наданих послуг та п. 2, адже згідно з таблицею витрачено 10 годин, а відповідно до п. 2 Звіту - 15 годин. Крім того, всупереч погодженого сторонами розміру оплати, замість 10 000,00 грн за годину нараховано більшу суму.
Тобто, за п. 1 Звіту обґрунтований розмір гонорару мав становити - 40 000,00 грн, за п. 2 - 30 000,00 грн.
На це, як вважає судова колегія, слушно звернув увагу й суд 1-ої інстанції.
Крім того, судовою колегією звертається увага на строк дії договору та чинність Додаткової угоди № 11 від 01.01.2025.
Вказаною угодою змінено п. 5.1. договору та викладено його в наступній редакції:
- п. 5.1. Цей договір набирає чинності з дати підписання договору та діє до 31.12.2025, але у будь-якому разі до повного виконання сторонами своїх зобов`язань.
Ця додаткова угода є невід`ємною частиною договору, набуває чинності з дати, що зазначена в правому верхньому куті Додаткової угоди, після її підписання обома сторонами з використанням кваліфікованого електронного підпису та може бути скріплена електронними печатками сторін.
Однак, всупереч наведеного вище, Додаткова угода № 11 від 01.01.2025 підписана фізичним підписом та скріплена печатками сторін. Доказів її підписання кваліфікованим електронним підписом матеріали справи не містять.
Суд апеляційної інстанції наголошує, що в укладеній угоді сторони чітко встановили обов`язкову умову - підписання саме електронним підписом (ЄЦП, КЕП). Тобто, використання печатки та фізичного підпису в угоді сторонами не відповідає умовам, визначеним у відповідній угоді. Стаття 639 ЦК України зазначає - якщо сторони домовились укласти договір у певній формі, то він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми.
Тобто, оскільки в зазначеній угоді прямо вказано, що вона набуває чинності лише після накладення електронного підпису, то без цієї дії юридичний факт укладення угоди не є правильним (не відбувся).
Угода може бути визнана чинною судом, якщо обидві сторони фактично почали її виконувати (наприклад одна зі сторін оплатила товар за новою ціною, а інша прийняла таку оплату без заперечень) - визнання правочину діями.
При цьому, визнання додаткової угоди нечинною не скасовує дію основного договору, а саме - сторони працювали за старими умовами, що діяли до цієї угоди (до 01.01.2025).
Таким чином, для вирішення питання про продовження дії договору, сторонам необхідно підписати за допомогою ЄЦП (КЕП) додаткову угоду, як і було домовлено, або перепідписати у паперовому вигляді, вилучивши пункт (умову) про обов`язковість електронного підпису.
За наведеного, оскільки Додаткова угода № 11 від 01.01.2025 не набрала чинності, то при розподілі витрат у цій справі слід керуватися тим, що договір діяв до 31.12.2024 відповідно до Додаткової угоди № 10 від 29.12.2023.
Тим самим, послуги, надані Адвокатським об`єднанням після 01.01.2025 не можуть вважатися такими, що надані в межах договору № 1491-ЗЭ від 01.07.2019.
Як наслідок, на переконання судової колегії обґрунтованим розміром понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу є 90 000,00 грн (40 000 + 30 000 + 10 000 + 10 000) (фактично надані послуги до 31.12.2024).
Про це, як вважає колегія суддів, правильно висновувався й суд першої інстанції.
В свою чергу, з цих підстав колегія судів вважає невмотивованими доводи апелянта щодо помилковості висновку місцевого господарського суду про те, що факт нечинності договору про надання правової допомоги після 31.12.2024 повністю виключає реальність витрат позивача.
Судова колегія звертає увагу, що в даному випадку судом першої інстанції обґрунтовано враховано критерії визначення розміру витрат на правничу допомогу, зокрема розумності, співмірності та реальності.
При цьому, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками місцевого господарського суду про те, що розмір заявлених Акціонерним товариством "ДТЕК ЗАХІДЕНЕРГО" витрат на професійну правничу допомогу в сумі 90 000,00 грн (з урахуванням встановленого судом вище) не в повній мірі відповідає критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та критерію розумності їхнього розміру. А крім того, заявлені витрати не мають характеру необхідних і не співрозмірні із виконаною представником позивача роботою в суді першої інстанції.
Водночас, в межах вказаного судовою колегією враховується, що подання позовної заяви обумовлено виключно діями та бездіяльністю самого відповідача, внаслідок чого АТ "ДТЕК ЗАХІДЕНЕРГО" змушене було захищати свої права та інтереси в суді, в єдиний ефективний та доступний спосіб захисту своїх порушених відповідачем прав.
За таких обставин, з огляду на приписи ч.ч. 1, 2, 3 ст. 124, ч.ч. 5, 6 ст. 129 ГПК України, зважаючи на зазначені вище докази, що підтверджують надання виконавцем правничої допомоги клієнту, які наявні у матеріалах справи, судова колегія вважає обґрунтованими висновки суду 1-ої інстанції про те, що витрати позивача на професійну правничу допомогу, які пов`язані з розглядом цієї справи у суді першої інстанції, підлягають задоволенню частково, зокрема в сумі 50 000,00 грн (з заявлених 150 000 грн), які належить стягнути на користь позивача з відповідача.
В свою чергу, беручи до уваги вищевказане, доводи апелянта про те, що витрати позивача в частині 90 000 грн не є доведеними та реальними, а в межах 50 000 грн є надмірними, - критично оцінюються колегією суддів.
З огляду на зазначене, судова колегія вважає також невмотивованими твердження скаржника про доведення відповідачем підстав для зменшення витрат позивача на професійну правничу допомогу до 5 000 грн.
Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно з частинами 1-3 статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Аналогічна норма міститься й у частині 1 статті 74 ГПК України.
Отже, за загальним правилом, обов`язок доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини. При цьому доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості. Розподіл між сторонами обов`язку доказування визначається предметом спору.
Змагальність сторін є одним із основних принципів господарського судочинства, зміст якого полягає у тому, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, тоді як суд, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, зобов`язаний вирішити спір, керуючись принципом верховенства права.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (стаття 86 ГПК).
З огляду на викладене колегія суддів зазначає, що у даній постанові надано вичерпну відповідь на всі істотні, вагомі питання, що виникли при кваліфікації спірних правовідносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.
Частиною 5 статті 236 ГПК України визначено, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
За висновками судової колегії, доводи апеляційної скарги про те, що суд І-ої інстанції: визнав встановленими обставини, що не були доведені, зокрема дійшов помилкового висновку про наявність у позивача реальних судових витрат, які підлягають відшкодуванню; зробив з цього приводу висновки, що не відповідають обставинам справи; не повною мірою врахував наявні підстави для зменшення розміру заявлених витрат; порушив норми процесуального права, у т.ч. ст. 126, 129 ГПК України, що призвело до прийняття незаконного і необґрунтованого додаткового рішення, - не знайшли свого підтвердження під час перегляду справи в апеляційному порядку.
Згідно пункту 1 частини 1 статті 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Відповідно до статті 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи вищевикладене, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що місцевим господарським судом належним чином досліджено обставини справи та надано цим обставинам відповідну правову оцінку. Додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 07.05.2026 у справі № 910/9797/24 відповідає фактичним обставинам справи, не суперечить чинному законодавству України, а тому передбачених законом підстав для зміни чи скасування оскаржуваного додаткового рішення в розумінні приписів статті 277 ГПК України не вбачається.
Апелянтом не наведено переконливих аргументів у відповідності з нормами чинного законодавства щодо спростування висновків суду першої інстанції.
При цьому, викладені у відзиві на апеляційну скаргу твердження позивача знайшли своє підтвердження в частині спростування викладених скаржником в апеляційній скарзі доводів.
Керуючись ст.ст. 129, 244, 269, п. 1 ч. 1 ст. 275, ст.ст. 276, 281-284 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд, -
УХВАЛИВ:
1. Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 07.05.2026 у справі № 910/9797/24 - залишити без задоволення.
2. Додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 07.05.2026 у справі № 910/9797/24 - залишити без змін.
3. Справу повернути до суду першої інстанції.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, що передбачені ст.ст. 287-289 ГПК України.
Повний текст постанови складено 15.10.2026.
Головуючий суддя С.О. Алданова
Судді В.А. Корсак
О.О. Євсіков