ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 [телефон приховано] inbox@anec.court.gov.ua
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"16" вересня 2026 р. Справа№ 910/9916/24
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Гончарова С.А.
суддів: Сибіги О.М.
Тищенко О.В.
за участю секретаря судового засідання Кузьмінській О.Р.,
за участю представника (-ів) згідно протоколу судового засідання від 16.09.2026
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Заступника керівника Печерської окружної прокуратури міста Києва
на ухвалу Господарського суду міста Києва від 11.08.2026 (повний текст складено 17.08.2026)
у справі № 910/9916/24 (суддя - Ващенко Т.М.)
за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Буйфіш Холдінгс"
про відстрочення виконання постанов Північного апеляційного господарського суду від 29.01.2026 та Верховного Суду від 16.06.2026 у справі №910/9916/24
за позовом Заступника керівника Печерської окружної прокуратури міста Києва в інтересах держави в особі Департаменту економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (КМДА)
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Буйфіш Холдінгс"
про стягнення 10 188 044,55 грн,
ВСТАНОВИВ:
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.08.2026 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Буйфіш Холдінгс" задоволено частково. Відстрочено виконання постанови Північного апеляційного господарського суду від 29.01.2026, залишеної без змін постановою Верховного Суду від 16.06.2026 у справі №910/9916/24, до 28.01.2027.
Не погоджуючись з вказаною ухвалою, 27.08.2026 (згідно дати звернення до системи "Електронний суд") Заступник керівника Печерської окружної прокуратури міста Києва звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою на ухвалу Господарського суду міста Києва від 11.08.2026 у справі № 910/9916/24, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 11.08.2026 у справі №910/9916/24 в частині відстрочення судом виконання до 28.01.2027 постанови Північного апеляційного господарського суду від 29.01.2026. У задоволенні заяви ТОВ "Буйфіш Холдінгс" відмовити повністю.
Підставою для скасування рішення суду скаржник зазначив, що ухвала постановлена за неповного з`ясування обставин, що мають значення для справи, та з порушенням статей 2, 13, 15, 74, 77, 86, 236- 238, 331 ГПК України, що призвело до порушення балансу інтересів сторін та принципу пропорційності.
Апелянт вказує, що відстрочення виконання рішення допускається лише у виняткових випадках за наявності обставин, які істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, а тягар їх доведення покладається на боржника. Скаржник посилається на постанови Верховного Суду від 02.07.2026 у справі № 873/5/26, від 06.02.2025 у справі № 904/1060/24, від 06.12.2019 у справі № 2а/0570/6531/2011. Посилається він також на практику ЄСПЛ у справах «Горнсбі проти Греції», «Іммобільяре Саффі проти Італії», «Пономарьов проти України», «Агрокомплекс проти України», за якою саме лише відсутність у боржника коштів недостатня для відстрочення, а суд має врахувати інтереси стягувача.
Прокурор вважає помилковим висновок суду про відсутність у боржника достатніх коштів і майна, оскільки суд дослідив лише фінансову звітність за 2025 рік, яка відображає фінансовий стан на минулу дату. Інших доказів фінансового стану боржника (довідок банків, податкових органів, матеріалів виконавчого провадження) суд не досліджував, питання наявності нерухомого майна не з`ясовував. Відхиляючи доводи щодо двох належних боржнику транспортних засобів марки OPEL з мотивів відсутності доказів їх вартості, суд, на думку прокурора, безпідставно переклав тягар доказування на стягувача.
Не погоджується прокурор і з оцінкою як заходів для виконання рішення звернень боржника до АТ «Банк Траст-Капітал», АТ «ФК «Портал», ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» та до учасника товариства. Такі звернення не підтверджують, що кошти будуть надані взагалі, у необхідному розмірі та спрямовані на погашення боргу. Натомість боржник майже сім місяців не сплатив жодних коштів і звернувся до фінансових установ лише безпосередньо перед поданням заяви про відстрочення.
Обґрунтовуючи апеляційну скаргу скаржник вказує, що суд, пославшись на ступінь вини боржника, жодної оцінки цій обставині не надав. Спір виник виключно з вини ТОВ «Буйфіш Холдінгс», яке не сплатило пайовий внесок за фактичну площу об`єкта (39 858,3 кв.м проти 19 630,28 кв.м за договором № 191 від 26.12.2014) і протягом п`яти років ухиляється від цього обов`язку. Обов`язок виконання постанови виник з 29.01.2026, а не з 16.06.2026, як стверджував боржник, тоді як у зупиненні її виконання Верховний Суд ухвалою від 05.05.2026 відмовив. 07.02.2022 боржник продав 77 квартир Венчурному закритому недиверсифікованому пайовому інвестиційному фонду «Печерськ Плаза», отримавши понад 77 млн грн, і мав змогу виконати свій обов`язок, однак при зверненні із заявою про відстрочення не повідомив суд про наявне в нього майно.
В апеляційній скарзі прокурор також заявив клопотання про поновлення строку на подання доказів, які не подавались до суду першої інстанції: відповіді приватного виконавця Бандоли О.О. від 29.07.2026 № 80846191/4903, витягу з Реєстру прав власності на нерухоме майно щодо об`єкта 32213186, договору купівлі-продажу від 07.02.2022 та витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 491474513. Клопотання мотивоване тим, що відповідь виконавця фактично отримана прокуратурою 12.08.2026, тобто після судового засідання 11.08.2026, а решта документів отримана вже після неї з метою перевірки наведених у ній відомостей.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27.08.2026, апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя Гончаров С.А., судді Сибіга О.М., Тищенко О.В.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 28.08.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Заступника керівника Печерської окружної прокуратури міста Києва на ухвалу Господарського суду міста Києва від 11.08.2026 у справі № 910/9916/24. Витребувано матеріали оскарження щодо ухвали Господарського суду міста Києва від 11.08.2026 у справі № 910/9916/24 у Господарського суду міста Києва. Призначено до розгляду апеляційну скаргу Заступника керівника Печерської окружної прокуратури міста Києва на ухвалу Господарського суду міста Києва від 11.08.2026 у справі № 910/9916/24. Повідомлено учасників справи, що апеляційна скарга розглядатиметься у судовому засіданні 16.09.2026. Запропоновано сторонам по справі надати свої міркування щодо заявленого апелянтом клопотання про долучення нових доказів.
08.09.2026 (згідно дати звернення до системи "Електронний суд") від Товариства з обмеженою відповідальністю "Буйфіш Холдінгс" надійшов відзив на апеляційну скаргу, який вмотивований тим, що суд першої інстанції правильно встановив наявність обставин, передбачених статтею 331 ГПК України, а апеляційна скарга побудована на вибірковому оскарженні окремих висновків суду без спростування встановленої ним сукупності обставин. Значною мірою вона ґрунтується на доказах, які суд першої інстанції не досліджував. Апеляційний перегляд має полягати в перевірці логічності оцінки сукупності обставин, а не в ізольованій переоцінці окремих доказів (з посиланням на постанову Верховного Суду від 06.02.2025 у справі № 904/1060/24).
Відповідач у відзиві вказує, що фінансова звітність за 2025 рік, прийнята органами статистики 27.02.2026, на думку відповідача, є останньою офіційною звітністю та належним доказом. За нею грошові кошти товариства становили 226,0 тис. грн, власний капітал є від`ємним, а поточні зобов`язання значно перевищують оборотні активи. Доказів поліпшення фінансового стану прокурор не надав. Обидва транспортні засоби OPEL уже перебувають під арештом, накладеним приватним виконавцем постановами від 23.04.2026 та 24.04.2026. Їх вартість явно неспівмірна із сумою боргу понад 10 млн грн, а обов`язок довести вартість цього майна покладався на прокурора, який на нього посилався.
Відповідач вважає свої звернення до фінансових установ (до АТ «Банк Траст-Капітал» від 06.07.2026 щодо кредиту на 10 200 000,00 грн, до фінансових компаній від 07.07.2026 щодо факторингу дебіторської заборгованості, до учасника товариства від 29.06.2026 щодо фінансової допомоги), а також лист до стягувача від 08.07.2026 з пропозицією позасудового відстрочення документально підтвердженою добросовісною поведінкою, що виключає ознаки ухилення від виконання рішення.
Не погоджується відповідач і з доводами щодо комерційного ризику, оскільки арешт рахунків унеможливлює розрахунки за договорами про постачання електричної енергії з ТОВ «Київські енергетичні послуги» № 11065013 від 15.01.2010 та про водопостачання і водовідведення з ПрАТ «АК «Київводоканал» № 01960/4-1-06-Т від 08.09.2022 щодо комплексу на вул. Михайла Бойчука, 17. Це зачіпає інтереси мешканців та орендарів, які не є учасниками спору. Відстрочення встановлено в межах максимального строку за частиною 5 статті 331 ГПК України і не позбавляє стягувача права на отримання коштів. Відповідач посилається також на практику ЄСПЛ у справах «Корнілов та інші проти України» та «Крапивницький та інші проти України».
Відповідач зазначає, що договір купівлі-продажу від 07.02.2022 укладено у межах звичайної діяльності забудовника задовго до пред`явлення позову (вересень 2024 року), за відсутності будь-яких претензій та будь-якої непогашеної заборгованості перед стягувачем. Первісний пайовий внесок, стягнутий рішенням Господарського суду міста Києва від 12.03.2020 у справі № 910/16045/19, на той момент було сплачено повністю. Тому цей правочин не міг бути спрямований на уникнення виконання вимоги, якої тоді не існувало. Обов`язок сплати додаткового пайового внеску остаточно визначено лише постановою Верховного Суду від 16.06.2026, після неодноразового перегляду справи, зокрема рішенням від 10.12.2024 у позові було відмовлено. Реалізацію права на оскарження судових рішень відповідач вважає конституційним правом на судовий захист, а не ухиленням від виконання.
08.09.2026 (згідно дати звернення до системи "Електронний суд") від Товариства з обмеженою відповідальністю "Буйфіш Холдінгс" надійшли заперечення (у двох ідентичних примірниках) на клопотання прокурора про поновлення строку на подання доказів, яке обґрунтоване тим, що за частиною 3 статті 269 та статтею 119 ГПК України прокурор має довести не лише факт пізнього отримання документів, а й об`єктивну неможливість їх своєчасного отримання та подання до суду першої інстанції. Відповідь виконавця датована 29.07.2026, тобто існувала вже на дату подання прокурором заперечень на заяву про відстрочення (30.07.2026), а про дату засідання прокурору було відомо щонайменше з 04.08.2026. Прокурор не пояснив, чому не подав цей документ протягом майже двох тижнів і не заявив клопотання про відкладення розгляду. Раніше прокурор у межах того самого виконавчого провадження отримував від виконавця відповіді (від 07.05.2026 № 80846191/3167 та щодо транспортних засобів від 23.04.2026), тож перешкод для завчасного звернення щодо нерухомого майна не було.
Відповідач вказує, що витяги з державних реєстрів є загальнодоступними відомостями, отримання яких не залежить від відповіді виконавця і було можливим у будь-який момент з 22.07.2026 до 11.08.2026. Договір від 07.02.2022 укладено більш ніж за чотири з половиною роки до розгляду заяви, а прокурор здійснює представництво у справі з вересня 2024 року й мав можливість дослідити майновий стан боржника. Пізнє отримання доказів є, на думку відповідача, наслідком процесуальної пасивності прокурора, а не обставинами, що об`єктивно від нього не залежали.
08.09.2026 (згідно дати звернення до системи "Електронний суд") від представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Буйфіш Холдінгс" адвоката Брановицького Віктора Володимировича до Північного апеляційного господарського суду надійшла заява про проведення засідання в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 08.09.2026 заяву представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Буйфіш Холдінгс" адвоката Брановицького Віктора Володимировича про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду задоволено. Розгляд апеляційної скарги Заступника керівника Печерської окружної прокуратури міста Києва на ухвалу Господарського суду міста Києва від 11.08.2026 у справі № 910/9916/24 призначено в режимі відеоконференції на раніше визначену дату 16.09.2026.
У судове засідання, що відбулось 16.09.2026 з`явились прокурор та представник відповідача, надали свої пояснення щодо суті спору та просили задовольнити вимоги викладені в їх процесуальних документах. Інші представники сторін не з`явились, про час дату та місце судового засідання повідомлені належним чином згідно інформації наявної в системі «Електронний суд».
Щодо заявленого прокурором клопотання про поновлення строку на подання відповіді приватного виконавця Бандоли О.О. від 29.07.2026 № 80846191/4903, витягу з Реєстру прав власності на нерухоме майно щодо об`єкта 32213186, договору купівлі-продажу від 07.02.2022 та витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 491474513, колегія суддів вважає за необхідне заначити наступне.
22.07.2026 подано заяву Товариства про відстрочення виконання рішення суду надійшла до Господарського суду міста Києва, а 30.07.2026 надійшли заперечення прокурора на заяву Товариства, в свою чергу Лист приватного виконавця Бандоли О.О. датований 29.07.2026, тобто вже існував станом на дату подання прокурором заперечень на заяву Товариства (30.07.2026).
Витяги з реєстрів і договір від 07.02.2022, це загальнодоступні відомості, прокурором не наведено підстав неможливості отримання вказаних відомостей до 11.08.2026
Прокурор не навів жодних пояснень щодо того, з яких причин цей документ не було долучено до заперечень від 30.07.2026 чи подано додатково в період з 30.07.2026 по 11.08.2026 (майже два тижні), а також не навів пояснень, чому у разі відсутності документа станом на дату засідання прокурор не заявив клопотання про відкладення розгляду справи для отримання додаткових доказів.
Відповідно до ч. 3 статті 269 ГПК України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.
Прокурор не навів жодних обставин, які б об`єктивно перешкоджали самостійному та завчасному отриманню цих загальнодоступних відомостей, а тому обґрунтування неможливості їх подання посиланням виключно на дату отримання листа виконавця не відповідає вимогам ч. 3 ст. 269 ГПК України
Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції залишає подані нові докази без розгляду та розглядає справу за наявними доказами на момент винесення оскаржуваної ухвали суду першої інстанції.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, заслухавши пояснення представників сторін, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, Північний апеляційний господарський суд встановив наступне.
Як вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, заступник керівника Печерської окружної прокуратури міста Києва в інтересах держави в особі Департаменту економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Буйфіш Холдінгс" (далі - Товариство) про стягнення до бюджету міста Києва коштів пайової участі у розмірі 10 188 044,55 грн.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 10.12.2024 в позові відмовлено.
Постановою Північного апеляційного господарського суду від 17.07.2025 скасовано означене рішення та ухвалено нове - про задоволення позову.
Постановою Верховного Суду від 22.09.2025 постанову Північного апеляційного господарського суду від 17.07.2025 скасовано, а справу передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Постановою Північного апеляційного господарського суду від 29.01.2026 скасовано рішення Господарського суду міста Києва від 10.12.2024 та ухвалено нове рішення про задоволення позову.
Постановою Верховного Суду від 16.06.2026 постанову Північного апеляційного господарського суду від 29.01.2026 у справі № 910/9916/24 залишено без змін.
15.04.2026 на виконання постанови Північного апеляційного господарського суду від 29.01.2026 у справі № 910/9916/25 Господарським судом міста Києва видано накази про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Буйфіш Холдінгс" на користь Київської міської прокуратури судовий збір за подання позову у розмірі 122 256,54 грн та за подання апеляційної скарги у розмірі 183 384,81 грн; про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Буйфіш Холдінгс" пайового внеску в розмірі 10 188 044,55 грн на бюджетний рахунок бюджету розвитку спеціального фонду міського бюджету.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Буйфіш Холдінгс" звернулось до Господарського суду міста Києва із заявою про відстрочення виконання постанов Північного апеляційного господарського суду від 29.01.2026 та Верховного Суду від 16.06.1026 у справі №910/9916/24.
Розглянувши апеляційну скаргу Заступника керівника Печерської окружної прокуратури міста Києва колегія суддів дійшла висновку, що вона не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
За частинами 1, 3 статті 331 ГПК України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.
Обґрунтовуючи заяву про відстрочення виконання судового рішення, боржник зазначив про відсутність у нього коштів для сплати стягнутої заборгованості, на підтвердження чого додав до заяви фінансову звітність малого підприємства (форми № 1-м, № 2-м) за 2025 рік, прийняту органами державної статистики 27.02.2026 (реєстраційний номер звіту [номер приховано]), з якої вбачається, що станом на 31.12.2025 дебіторська заборгованість за товари, роботи, послуги становила 30 818,8 тис. грн, інша поточна дебіторська заборгованість - 108 304,7 тис. грн, тобто сукупний обсяг дебіторської заборгованості Товариства складає близько 139 123,5 тис. грн, що свідчать про відсутність у Товариства достатнього обсягу вільних грошових коштів для одномоментного погашення заявленої суми та про реальну загрозу настання його неплатоспроможності у разі застосування до нього заходів примусового стягнення без надання відстрочення.
Водночас заявник зазначав про вжиття заходів для акумулювання коштів: 06.07.2026 Товариство звернулося до АТ "Банк Траст-Капітал", в якому обслуговується поточний рахунок Товариства, з листом про надання кредиту (кредитної лінії) в орієнтовному розмірі 10 200 000,00 грн для розрахунку за означеним зобов`язанням.
07.07.2026 Товариство звернулось до Акціонерного товариства "Фінансова компанія "Портал" та до ТОВ "ФК "Фінтраст Капітал" з листами щодо можливості укладення договору факторингу дебіторської заборгованості Товариства з метою залучення обігових коштів.
29.06.2026 Товариство звернулось учасника Товариства, з проханням розглянути можливість надання фінансової допомоги (поворотної або безповоротної) відповідно до статті 116 Цивільного кодексу України.
Копії відповідних листів відповідачем долучено до поданої заяви та зазначено, що наведені звернення перебувають на розгляді адресатів.
Заявник зазначав, що арешт коштів на його рахунках у межах виконавчого провадження в справі №910/9916/24 призвів до неможливості своєчасних розрахунків Товариства за спожиті у житловому комплексі за адресою місто Київ, вул. Михайла Бойчука, 17 (вул. Кіквідзе, 17), що обслуговується Товариством, електроенергію, водовідведення та водопостачання, унаслідок чого станом на дату цієї заяви утворюється й накопичується заборгованість перед постачальниками відповідних послуг; унеможливлюється нормальна господарська робота Товариства, що стосується не лише боржника, а й мешканців житлово-офісного комплексу за адресою місто Київ, вул. Михайла Бойчука, 17 (вул. Кіквідзе, 17), які є споживачами відповідних послуг, і в разі подальшого накопичення такого боргу ризикує спричинити відключення або обмеження постачання електроенергії та води у житловому комплексі, що є суспільно значущим негативним наслідком, який виходить за межі виключно майнового спору між Товариством і Департаментом.
Зазначені обставини, за доводами боржника, є додатковим підтвердженням того, що негайне примусове виконання рішення без надання відстрочення матиме наслідки, які виходять за межі приватного інтересу стягувача, тоді як надання розумної відстрочки дозволить Товариству відновити рух коштів по рахунках, розрахуватися з постачальниками комунальних послуг та спрямувати кошти, отримані від акумулювання за наведеними вище джерелами, на виконання судового рішення у справі №910/9916/24.
Заявник зазначав, що підставою цієї заяви є не постійний та безвихідний майновий стан Товариства, а конкретна тимчасова обставина - застосування заходів примусового виконання у вигляді арешту коштів на рахунках, оскільки саме арешт рахунків за виконавчим провадженням у справі №910/9916/24 за своїми наслідками безпосередньо ускладнить та фактично унеможливить виконання рішення суду.
Обставини, на які посилається Товариство, мають виражено тимчасовий характер та перебувають у стадії активного вирішення шляхом звернення до АТ "Банк Траст-Капітал" щодо кредитування, до факторингових компаній щодо фінансування дебіторської заборгованості та до учасника Товариства щодо надання фінансової допомоги.
Також заявник зазначав про послідовне виконання ним своїх обов`язків забудовника перед Департаментом: сплата пайового внеску за договором № 191 від 26.12.2014 у повному обсязі відповідно до погоджених на момент укладення договору техніко-економічних показників; укладення додаткових угод № 1 від 15.12.2016 та № 2 від 31.01.2018, якими врегульовувано питання строків і розміру заборгованості, що виникала; виконання у повному обсязі рішення Господарського суду міста Києва від 12.03.2020 у справі №910/16045/19 про стягнення заборгованості за цим же договором.
В свою чергу, заперечення прокурора проти задоволення спірної заяви обґрунтовані тим, що обов`язок по сплаті коштів пайової участі виник у відповідача з 27.08.2021 (дата прийняття об`єкту до експлуатації), тож уже фактично п`ять років ТОВ "Буйфіш Холдінгс" не сплачує грошові кошти до місцевого бюджету ні у добровільному, ні у примусовому порядку, що в свою чергу є неприпустимим, особливо в умовах воєнного стану. При цьому такі кошти можливо було б спрямувати як на оновлення інфраструктури столиці, так і на відновлення зруйнованих об`єктів критичної інфраструктури.
Крім того, у ході виконавчого провадження приватний виконавець Бадола О.О. повідомив, що згідно відповіді на запит № 332010391 від 23.04.2026 до Міністерства внутрішніх справ України щодо зареєстрованих за боржником транспортних засобів, боржнику на праві власності належать наступні транспортні засоби:
1) OPEL, реєстраційний номер НОМЕР_1 , VIN/номер шасі (кузова, рами): НОМЕР_2 ;
2) OPEL, реєстраційний номер НОМЕР_3 , VIN/номер шасі (кузова, рами): НОМЕР_4 .
Проте, вказуючи про намір у добровільному порядку виконати рішення судів у цій справі, боржник не здійснив відчуження принаймні вказаного майна у рахунок часткового погашення заборгованості.
У цьому контексті прокурор звертає увагу суду на те, що ТОВ "Буйфіш Холдінгс" є одним із забудовників у центральному районі міста Києва, ним було побудовано та реалізовано житловий комплекс, спір щодо коштів пайової участі у зв`язку із будівництвом якого були предметом цього позову. Відтак, посилання ТОВ "Буйфіш Холдінгс" на відсутність необхідних грошових коштів для виконання рішення суду, тоді як ринкова ціна на нерухомість у новобудовах столиці, тим більше у Печерському районі міста Києва лише за одну реалізовану квартиру може повністю покрити суму заборгованості за вказаними виконавчими провадженнями, є необґрунтованими.
Прокурор зазначав, що загальна сума боргу становить 10 371 429,36 грн, включаючи судовий збір, що наразі за курсом НБУ станом на 24.07.2026 становить 231 453, 45 доларів США. Оглядом ринкових цін у ЖК 52 Перлина (Pechersk Plaza) з відкритих джерел вбачається, що 230 000 доларів США це лише вартість однієї двокімнатної квартири, тож посилання боржника на відсутність фінансових можливостей у цьому контексті прокурор недоречним та маніпулятивним.
Доводи боржника на те, що ним здійснено і запити до кредитно-фінансових установ з отримання кредитних коштів, і запити на отримання фінансової допомоги від засновника жодним чином не свідчать про реальні наміри отримання таких коштів, а також не свідчать про те, що ці кошти будуть спрямовані на погашення суми боргу за виконавчими провадженнями, відкритими на виконання судових рішень у цій справі.
Відповідно до статті 129-1 Конституції України судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Статтею 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" встановлено, що судові рішення, які набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Обов`язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом.
Статтею 326 ГПК України передбачено, що судові рішення, які набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.
Виконання судового рішення здійснюється на підставі наказу, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції (частина 1 статті 327 ГПК України).
За приписами статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і неупередженим судом. У рішенні Європейського суду з прав людини від 20.07.2004 у справі "Шмалько проти України" (заява № 60750/00) зазначено, що для цілей статті 6 виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як невід`ємна частина "судового розгляду". У рішенні від 17.05.2005 у справі "Чіжов проти України" (заява № 6962/02) Європейський суд з прав людини зазначив, що позитивним обов`язком держави є організація системи виконання рішень таким чином, щоб переконатися, що неналежне зволікання відсутнє та що система ефективна і законодавчо, і практично, а нездатність державних органів ужити необхідних заходів для виконання рішення позбавляє гарантії, передбаченої параграфом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.
Таким чином, право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини та громадянина, а обов`язкове виконання судових рішень - складовою права на справедливий судовий захист.
Аналогічна правова позиція була висловлена Конституційним Судом України у рішеннях від 13.12.2012 у справі № 18-рп/2012, від 25.04.2012 у справі № 11-рп/2012 та від 30.06.2009 у справі № 16-рп/2009.
За частинами 1, 3 статті 331 ГПК України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.
Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.
При вирішенні питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, враховуються, зокрема, матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи.
Відповідно до положень статті 331 ГПК України задоволення заяв про відстрочку або розстрочку виконання рішення, встановлення або зміну способу й порядку його виконання можливе лише у виняткових випадках, які суд визначає виходячи з особливого характеру обставин, що ускладнюють або виключають виконання рішення (тяжке захворювання фізичної особи або членів її сім`ї, її матеріальний стан, стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо).
Вищенаведеними нормами встановлено, що відстрочення виконання рішення є правом, а не обов`язком суду, яке реалізується виключно у виняткових випадках за наявності підстав, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, та доказів, що підтверджують наявність таких підстав.
Частиною 5 статті 331 ГПК України встановлено, що розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.
Таким чином, оскільки постанова Північного апеляційного господарського суду про задоволення позову у справі №910/9916/24 ухвалена 29.01.2026, її виконання не може бути відстрочене більш як до 28.01.2027.
Інші доводи, на які посилалися сторони під час розгляду даної справи, залишені судом без задоволення та не прийняті до уваги, як необґрунтовані та такі, що не спростовують висновків суду щодо задоволення позову.
Відповідно до частини 1 статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з частиною 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до частини 1 статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (ст. 86 Господарського процесуального кодексу України).
Судом враховується, що Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" у рішенні від 18.07.2006 та у справі "Трофимчук проти України" у рішенні від 28.10.2010 зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи. У даній справі апеляційний суд дійшов висновку, що скаржникові було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.
Таким чином, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого та правомірного висновку про часткове задоволеня заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Буйфіш Холдінгс" та відстрочення виконання постанови Північного апеляційного господарського суду від 29.01.2026, залишеної без змін постановою Верховного Суду від 16.06.2026 у справі №910/9916/24 до 28.01.2027.
З огляду на викладене, судова колегія приходить до висновку про те, що апеляційна скарга Заступника керівника Печерської окружної прокуратури міста Києва на ухвалу Господарського суду міста Києва від 11.08.2026 у справі № 910/9916/24 є необґрунтованою та такою, що задоволенню не підлягає.
У зв`язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за її подання і розгляд покладаються на скаржника.
Керуючись ст. 2, 129, 269, 270, п. 1 ч. 1 ст. 275, ст. 276, 281 - 282 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд, -
УХВАЛИВ:
Апеляційну скаргу Заступника керівника Печерської окружної прокуратури міста Києва - залишити без задоволення
Ухвалу Господарського суду міста Києва від 11.08.2026 у справі № 910/9916/24 - залишити без змін.
Судові витрати, за перегляд рішення у суді апеляційної інстанції, покласти на скаржника.
Матеріали справи повернути до Господарського суду міста Києва.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку, передбаченому ст. 286 - 291 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст складено 14.10.2026
Головуючий суддя С.А. Гончаров
Судді О.М. Сибіга
О.В. Тищенко