ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 [телефон приховано] inbox@anec.court.gov.ua
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"07" жовтня 2026 р. Справа№ 910/3941/26
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Гончарова С.А.
суддів: Сибіги О.М.
Тищенко О.В.
за участю секретаря судового засідання Кузьмінської О.Р.,
за участю представника (-ів) згідно протоколу судового засідання від 07.10.2026
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Ютал-транс"
на рішення Господарського суду міста Києва від 02.07.2026
у справі №910/3941/26 (суддя Бондарчук В.В.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Індустріальний союз"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Ютал-транс"
про стягнення 868 815, 21 грн,
ВСТАНОВИВ:
Товариство з обмеженою відповідальністю "Індустріальний союз" (надалі - позивач, ТОВ "Індустріальний союз") звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Ютал-транс"" (надалі - відповідач, скаржник, ТОВ "Компанія "Ютал-транс"") про стягнення 868 815,21 грн - заборгованості за договором на надання послуг №20/03 від 20.03.2024.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 02.07.2026 позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Індустріальний союз" задоволено. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Ютал-транс" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Індустріальний союз" 868 815, 21 грн заборгованості та 13 032, 22 грн судового збору.
Не погодившись із прийнятим рішенням, 22.07.2026 (згідно дати звернення до системи "Електронний суд") Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія "Ютал-транс" звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою на рішення Господарського суду міста Києва від 02.07.2026 у справі №910/3941/26, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 02.07.2026 у справі №910/3941/26 в повному обсязі. Провадження щодо позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Індустріальний Союз" про стягнення 320 000, 00 грн закрити. В задоволенні решти позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Індустріальний Союз" - відмовити.
Підставою для скасування рішення суду скаржник зазначив, що суд першої інстанції не врахував усіх істотних обставин спору, не надав оцінки запереченням відповідача та не дослідив обов`язкових умов договору. Так, апелянт посилається на пункт 4.2 договору, за яким вартість послуг з кожного вагона визначається кількістю днів між підписанням актів приймання-передачі вагонів на відстій та з відстою, а виконавець зобов`язаний додавати до акта копію залізничної накладної. Також скаржник посилається на пункт 3.1 договору щодо подання замовником заявки на надання місця для відстою. На думку апелянта, ці умови покладають на виконавця обов`язок підтверджувати не лише факт отримання вагонів, а й кількість днів їх перебування на відстої. Разом з цим, скаржник звертає увагу, що позивач визнає виведення з відстою чотирьох вагонів після підписання акта № 15, а заявлені суми змінювалися в різні періоди. Тобто, за доводами апелянта, кількість вагонів і строк їх перебування на відстої постійно змінювались, і для підтвердження заборгованості необхідно встановити період перебування кожного вагона. Посилаючись на статтю 538 ЦК України, апелянт вважає обов`язок з оплати зустрічним щодо обов`язку виконавця надати первинні документи. Позивач цього не виконав, тож обсяг наданих послуг, як стверджує скаржник, не доведено у спосіб, передбачений договором.
Апелянт вказує, що акти виконаних робіт № 16- 25 за період з 01.07.2025 по 31.03.2026 та рахунки підписано позивачем в односторонньому порядку, а договір не містить умови про автоматичне (мовчазне) погодження актів. Інших доказів надання послуг і їх обсягу позивач, на думку апелянта, не надав. Окрім цього, скаржник наполягає, що за пунктами 9.1 і 9.3 договір діяв до 31.12.2024 і міг бути пролонгований лише один раз на один рік, оскільки договір не передбачає необмеженої кількості пролонгацій. Про припинення дії договору, за доводами апелянта, свідчить і відсутність реєстрації позивачем податкових накладних. Відтак, на думку скаржника, позивач заявляє вимоги, які не ґрунтуються на чинному договорі. Посилаючись на частину 5 статті 236, пункти 4, 5 частини 4 статті 238 ГПК України, постанову Верховного Суду від 23.05.2024 у справі № 904/2132/23 та практику Європейського суду з прав людини, апелянт вважає, що суд першої інстанції не дав мотивованої оцінки його доводам. Йдеться, зокрема, про рішення у справах «Салов проти України», «Hirvisaari v. Finland», «Kraska v. Switzerland», «Мала проти України» та «Богатова проти України».
Обґрунтовуючи апеляційну скаргу скаржник вказує, що не оспорює наявності господарських правовідносин з позивачем, а не погоджується лише з обсягом послуг. Після подання позову він сплатив 320 000,00 грн, з яких 220 000,00 грн до ухвалення оскаржуваного рішення. Мова йде про платіжні інструкції від 18.05.2026 № 353, від 19.05.2026 № 358, від 25.05.2026 № 387, від 03.06.2026 № 429, від 01.07.2026 № 534 та від 03.07.2026 № 554. Апелянт вважає, що суд першої інстанції цього не врахував, а це, на його думку, є підставою для закриття провадження в цій частині за пунктом 2 частини 1 статті 231 ГПК України. Докази оплати він просить долучити, пояснюючи, що в суді першої інстанції вони не подавались з огляду на відсутність спору щодо здійснених оплат.
В апеляційній скарзі товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія «Ютал-транс» просить поновити строк на подання доказів, долучити їх до матеріалів справи та врахувати під час розгляду спору. Йдеться про платіжні інструкції від 18.05.2026 № 353, від 19.05.2026 № 358, від 25.05.2026 № 387, від 03.06.2026 № 429, від 01.07.2026 № 534 та від 03.07.2026 № 554 на загальну суму 320 000,00 грн. Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що ці докази не були долучені в суді першої інстанції «в силу відсутності спору з цього питання». Окрім цього, у запереченнях на відзив та заявою від 27.08.2026 апелянт просить долучити до матеріалів справи копію платіжної інструкції від 13.08.2026 № 754 про сплату 50 000,00 грн.
Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22.07.2026, апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя Гончаров С.А., судді Тарасенко К.В., Сковородіна О.М.
Одночасно, в тексті апеляційної скарги апелянтом заявлено клопотання про поновлення строку та долучення до матеріалів справи доказів про оплату частини заборгованості, а саме: платіжної інструкції №554 від 03.07.2026 на суму 100 000, 00 грн, платіжної інструкції №534 від 01.07.2026 на суму 100 000, 00 грн, платіжної інструкції №429 від 03.06.2027 на суму 50 000, 00 грн, платіжної інструкції №387 від 25.05.2026 на суму 10 000, 00 грн, платіжної інструкції №358 від 19.05.2026 на суму 10 000, 00 грн та платіжної інструкції №353 від 18.05.2026 на суму 50 000, 00 грн, які долучені до апеляційної скарги.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 22.07.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Ютал-транс" на рішення Господарського суду міста Києва від 02.07.2026 у справі №910/3941/26. Витребувано матеріали справи №910/3941/26 у Господарського суду міста Києва. Призначено до розгляду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Ютал-транс" на рішення Господарського суду міста Києва від 02.07.2026 у справі №910/3941/26 у судовому засіданні 20.08.2026.
17.08.2026 (згідно дати звернення до системи "Електронний суд") від Товариства з обмеженою відповідальністю "Індустріальний союз" надійшов відзив на апеляційну скаргу.
17.08.2026 (згідно дати звернення до системи "Електронний суд") від представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Ютал-транс" Білоус Олени Юріївни до Північного апеляційного господарського суду повторно надійшла заява про проведення засідання в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.
Судове засідання призначене до розгляду 20.08.2026 не відбулось, у зв`язку з перебуванням головуючого судді Гончарова С.А. у відпустці.
27.08.2026 (згідно дати звернення до системи «Електронний суд») від Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Ютал-транс" надійшли заперечення на відзив на апеляційну скаргу в яких відповідач просить задовольнити апеляційну скаргу та долучити до матеріалів справи копію платіжної інструкції від 13.08.2026 № 754.
27.08.2026 (згідно дати звернення до системи «Електронний суд») від Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Ютал-транс" надійшла заява згідно якої відповідач долучити до матеріалів справи копію платіжної інструкції від 13.08.2026 № 754.
У зв`язку з перебуванням судді Сковородіної О.М. та судді Тарасенко К.В., які входили до складу суду, у відпустці, відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27.08.2026, для розгляду апеляційної скарги у даній справі визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Гончаров С.А., судді Тищенко О.В., Сибіга О.М.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 28.08.2026 прийнято справу №910/3941/26 до провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Ютал-транс" на рішення Господарського суду міста Києва від 02.07.2026 у складі колегії суддів: головуючий суддя - Гончаров С.А., судді Тищенко О.В., Сибіга О.М. Заяву представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Ютал-транс" Білоус Олени Юріївни про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду задоволено. Розгляд апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Ютал-транс" на рішення Господарського суду міста Києва від 02.07.2026 у справі №910/3941/26 призначити в режимі відеоконференції на 07.10.2026.
У судове засідання, що відбулось 07.10.2026 з`явились представники обох сторін та просили задовольнити вимоги викладені в їх процесуальних документах.
Колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення клопотань щодо поновлення строку на подання доказів з огляду на таке.
Відповідно до частини 3 статті 269 ГПК України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.
Згідно з частиною 3 статті 80 ГПК України відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи. За приписами частини 8 цієї статті докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.
Як убачається з матеріалів справи, ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.05.2026 відповідачу продовжено строк для подання відзиву на позовну заяву до 03.06.2026 включно. Відзив відповідач подав 03.06.2026, а 22.06.2026 подав письмові пояснення у справі. На дату подання відзиву відповідач уже здійснив платежі за платіжними інструкціями від 18.05.2026 № 353, від 19.05.2026 № 358, від 25.05.2026 № 387 та від 03.06.2026 № 429 на загальну суму 120 000,00 грн. Платіж за платіжною інструкцією від 01.07.2026 № 534 на суму 100 000,00 грн здійснено до ухвалення рішення судом першої інстанції. Отже, ці докази існували на час розгляду справи судом першої інстанції, перебували у розпорядженні самого відповідача, і жодних перешкод для їх подання не було. Проте відповідач не повідомив суд про здійснення часткової оплати, доказів оплати не подав і клопотань про продовження строку для їх подання не заявляв.
Посилання апелянта на «відсутність спору» щодо здійснених оплат колегія суддів відхиляє, оскільки така обставина не свідчить про об`єктивну неможливість подання доказів до суду першої інстанції. Навпаки, вона вказує на те, що неподання доказів було наслідком власного вибору відповідача. Відповідно до частини 4 статті 13 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Суд першої інстанції вирішив спір на підставі поданих сторонами доказів, а неподання відповідачем доказів, які були в його розпорядженні, не може бути підставою для висновку про неповне з`ясування судом обставин справи.
Колегія суддів також не вбачає підстав для поновлення апелянту строку на подання доказів. Відповідно до частини 1 статті 119 ГПК України суд поновлює пропущений процесуальний строк лише в разі визнання причин його пропуску поважними. Апелянт таких причин не навів, а наведена ним причина поважною не є.
Щодо платіжних інструкцій від 03.07.2026 № 554 на суму 100 000,00 грн та від 13.08.2026 № 754 на суму 50 000,00 грн колегія суддів зазначає, що відповідні платежі здійснено вже після ухвалення рішення судом першої інстанції. Суд апеляційної інстанції перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції станом на момент його ухвалення (частина 1 статті 269 ГПК України). Тому обставини, що виникли після ухвалення рішення, не можуть впливати на оцінку його законності, а відповідні докази не стосуються предмета апеляційного перегляду (стаття 76 ГПК України).
Разом з цим, колегія суддів зазначає, що відмова у прийнятті зазначених доказів не позбавляє відповідача права на врахування здійснених ним платежів під час виконання судового рішення. Позивач у відзиві на апеляційну скаргу не заперечує факту отримання цих коштів та зазначає, що врахує їх при стягненні заборгованості в добровільному або примусовому порядку. Окрім цього, відповідно до частини 2 статті 328 ГПК України суд за заявою боржника може визнати наказ таким, що не підлягає виконанню, якщо обов`язок боржника відсутній повністю або частково у зв`язку з його припиненням добровільним виконанням боржником.
З огляду на викладене колегія суддів відмовляє у задоволенні клопотань апелянта про поновлення строку на подання доказів та про долучення до матеріалів справи платіжних інструкцій від 18.05.2026 № 353, від 19.05.2026 № 358, від 25.05.2026 № 387, від 03.06.2026 № 429, від 01.07.2026 № 534, від 03.07.2026 № 554 та від 13.08.2026 № 754.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, заслухавши пояснення представників сторін, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, Північний апеляційний господарський суд встановив наступне.
Як вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 20.03.2024 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Індустріальний союз" (далі - виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія "Ютал-транс"" (далі - замовник) укладено договір на надання послуг №20/03, відповідно до якого виконавець зобов`язується за винагороду, по дорученню та за рахунок замовника, надати послуги по відстою вагонів замовника на під`їзній колії, яка належить виконавцю.
Цей договір регулює відносини сторін, пов`язані з наданням послуг з подачі, забирання та проведення маневрової роботи, а також по організації відстою приватного порожнього залізничного рухомого складу, що знаходиться в оперуванні замовника або належить замовнику на інших законних підставах, на під`їзній колії, яка належить виконавцю (п. 1.2. договору).
У відповідності до п. 3.5. договору замовник зобов`язаний підписати акт виконаних робіт і акт звіряння взаєморозрахунків впродовж 5 днів з моменту його отримання або виставити мотивовану відмову від підписання з додатком відповідних документів.
За умовами п. 4.1. та п. 4.2. договору вартість послуг виконавця складає 95,00 грн без ПДВ за один вагон за добу. Вартість послуг з кожного вагону, визначається кількістю днів з дати підписання сторонами акту приймання-передачі вагонів на відстій до дати підписання акту приймання-передачі вагонів з відстою. Акт приймання-передачі вагонів на відстій оформлюється по даті прибуття вагонів на станцію відстою відповідно до календарного штемпеля прибуття вагонів (вантажу) в залізничній накладній по станції відстою. При цьому, з метою підтвердження вказаної дати виконавець зобов`язаний додати до акту приймання-передачі вагонів на відстій копію залізничної накладної. Акт приймання-передачі вагонів відстою оформляється відповідно до дати прийому вагонів до перевезення, відповідно до календарного штемпеля в залізничній накладній станції відстою.
Замовник відшкодовує виконавцеві вартість послуг з подачі/збирання локомотивом АТ "Укрзалізниця" вагонів замовника з колій станції відстою на під`їзну колію, що належить виконавцю (та відповідно з під`їзних колій незагального користування на колії станції відстою), вартість маневрових операцій, нарахованих по станції відстою, згідно з виставленими рахунками з обов`язковим додаванням підтверджуючих документів впродовж 2 (двох) банківських днів з моменту його отримання (п. 4.3. договору).
Відповідно до п. 4.4. договору оплата послуг виконавця по відстою вагонів робиться на підставі виставленого рахунку. Рахунок має бути переданий на оплату до 1-го числа місяця, що йде за звітним і сплачений впродовж 2 (двох) банківських днів з моменту його отримання.
Цей договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.2024, а в частині взаєморозрахунків - до повного їх здійснення (п. 9.1. договору).
У п. 9.3. договору сторони погодили, що цей договір вважається продовженим на один рік на тих же умовах, у разі, якщо за 30 календарних днів до закінчення поточного терміну дії договору жодна із сторін не повідомить іншу про намір його розірвати письмово.
Ураховуючи, що в матеріалах справи відсутнє письмове повідомлення однієї із сторін про намір розірвати договір на надання послуг №20/03 від 20.03.2024, його дія неодноразово була пролонгована на кожний наступний рік.
На виконання умов цього договору у період з квітня 2024 року по березень 2026 року включно позивач надав, а відповідач прийняв послуги на загальну суму 980 090,21 грн, що підтверджується підписаними сторонами актами виконаних робіт №1 від 01.07.2024 на загальну суму 37 715,00 грн, №2 від 31.07.2024 на суму 23 560,00 грн, №3 від 31.08.2024 на суму 23 560,00 грн, №4 від 30.09.2024 на суму 22 800,00 грн, №5 від 31.10.2024 на суму 26 695,00 грн, №6 від 30.11.2024 на суму 27 440,00 грн, №6/1 від 30.11.2024 на суму 14 605,93 грн, №6/2 від 30.11.2024 на суму 14 746,90 грн, №7 від 31.12.2024 на суму 43 584,00 грн, №8 від 31.12.2024 на суму 5 932,92 грн, №9 від 31.01.2025 на суму 56 064,00 грн, №10 від 31.01.2025 на суму 1 530,86 грн, №11 від 28.02.2025 на суму 51 072,00 грн, №12 від 31.03.2025 на суму 56 544,00 грн, №13 від 30.04.2025 на суму 54 720,00 грн, №14 від 31.05.2025 на суму 56 544,00 грн, №15 від 30.06.2025 на суму 54 720,00 грн, а також актами виконаних робіт, які не підписані відповідачем, проте направлені на адресу останнього, зокрема: №16 від 31.07.2025 на суму 52 704,00 грн, №17 від 31.07.2025 на суму 5 631,60 грн, №18 від 31.08.2025 на суму 44 640,00 грн, №19 від 30.09.2025 на суму 43 200,00 грн, №20 від 31.10.2025 на суму 44 640,00 грн, №21 від 30.11.2025 на суму 43 200,00 грн, №22 від 31.12.2025 на суму 44 640,00 грн, №23 від 31.01.2026 на суму 44 640,00 грн, №24 від 28.02.2026 на суму 40 320,00 грн та №25 від 31.03.2026 на суму 44 640,00 грн.
Так, на підтвердження надсилання позивачем на адресу відповідача актів наданих послуг №16 від 31.07.2025, №17 від 31.07.2025, №18 від 31.08.2025, №19 від 30.09.2025, №20 від 31.10.2025, №21 від 30.11.2025, №22 від 31.12.2025, №23 від 31.01.2026, №24 від 28.02.2026, №25 від 31.03.2026, а також відповідних рахунків на оплату, ТОВ "Індустріальний союз" долучило до матеріалів справи накладні АТ "Укрпошта" з описами вкладення за номерами: 0203400114224, 0203400097117, 0203400134365, 0203400134357, 0203400135345.
ТОВ "Компанія "Ютал-транс"" підписані акти №16 від 31.07.2025, №17 від 31.07.2025, №18 від 31.08.2025, №19 від 30.09.2025, №20 від 31.10.2025, №21 від 30.11.2025, №22 від 31.12.2025, №23 від 31.01.2026, №24 від 28.02.2026, №25 від 31.03.2026 позивачу не повернуло, при цьому, будь-яких заперечень щодо обсягу та вартості наданих послуг також не надало.
Таким чином, позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідач за надані послуги оплату здійснив частково у розмірі 111 275,00 грн, внаслідок чого у ТОВ "Компанія "Ютал-транс"" утворилась заборгованість перед позивачем у сумі 868 815,21 грн, що стало підставою для звернення ТОВ "Індустріальний союз" з цим позовом до суду про стягнення заборгованості з ТОВ "Компанія "Ютал-транс"" у цій сумі.
Розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Ютал-транс" колегія суддів дійшла висновку, що вона не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.
Відповідно до ст. 6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначення умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно з ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до ч. 1 ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Згідно із ч. 1 ст. 903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу у розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Положеннями статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).
Судом встановлено, що між позивачем та відповідачем укладено договір на надання послуг №20/03 від 20.03.2024, відповідно до якого позивач надав, а відповідач прийняв послуги на загальну суму 980 090,21 грн, що підтверджується актами наданих послуг за період з квітня 2024 року по березень 2026 року включно.
При цьому, доводи відповідача про те, що за актами №16 від 31.07.2025, №17 від 31.07.2025, №18 від 31.08.2025, №19 від 30.09.2025, №20 від 31.10.2025, №21 від 30.11.2025, №22 від 31.12.2025, №23 від 31.01.2026, №24 від 28.02.2026, №25 від 31.03.2026 послуги ТОВ "Індустріальний союз" не надано, оскільки ці акти не підписані ТОВ "Компанія "Ютал-транс"", суд вважає необґрунтованими, з огляду на таке.
У відповідності до п. 3.5. договору замовник зобов`язаний підписати акт виконаних робіт і акт звіряння взаєморозрахунків впродовж 5 днів з моменту його отримання або виставити мотивовану відмову від підписання з додатком відповідних документів.
Матеріали справи містять докази на підтвердження того, що позивач ці акти разом із рахунками на оплату направляв на адресу відповідача, що підтверджується накладними АТ "Укрпошта" разом із описами вкладення у лист за номерами: 0203400114224, 0203400097117, 0203400134365, 0203400134357, 0203400135345.
Разом із тим, ТОВ "Компанія "Ютал-транс"" підписані акти №16 від 31.07.2025, №17 від 31.07.2025, №18 від 31.08.2025, №19 від 30.09.2025, №20 від 31.10.2025, №21 від 30.11.2025, №22 від 31.12.2025, №23 від 31.01.2026, №24 від 28.02.2026, №25 від 31.03.2026 позивачу не повернуло, при цьому, будь-яких заперечень щодо обсягу та вартості наданих послуг також не надало, відповідно, з урахуванням положень п. 3.5. договору, суд дійшов висновку, що відповідач прийняв послуги згідно цих актів без будь-яких зауважень.
Частиною 1 ст. 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Так, відповідно до п. 4.4. договору оплата послуг виконавця по відстою вагонів робиться на підставі виставленого рахунку. Рахунок має бути переданий на оплату до 1-го числа місяця, що йде за звітним і сплачений впродовж 2 (двох) банківських днів з моменту його отримання.
Судом встановлено, що відповідач за надані послуги розрахувався частково у розмірі 111 275,00 грн (банківські виписки по рахунку позивача в матеріалах справи), внаслідок чого у ТОВ "Компанія "Ютал-транс"" утворилась заборгованість перед ТОВ "Індустріальний союз" у розмірі 868 815,21 грн.
Статтею 610 ЦК України встановлено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).
Відповідно до ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Колегія суддів не погоджується з доводами апелянта про те, що позивач не довів обсягу наданих послуг у спосіб, передбачений пунктом 4.2 договору. Як убачається з матеріалів справи, послуги з відстою вагонів за період з квітня 2024 року по червень 2025 року відповідач прийняв без зауважень, підписавши акти № 1- 15. Разом з цим, у запереченнях на відзив на апеляційну скаргу апелянт прямо визнає, що вагони дійсно перебували на відстої на коліях позивача, а спір між сторонами стосується лише обсягу наданих послуг. Отже, сам факт надання позивачем послуг з відстою вагонів у спірний період відповідач не заперечує.
Пункт 4.2 договору визначає порядок обчислення вартості послуг, а саме кількістю днів з дати прибуття вагонів на станцію відстою до дати їх прийому до перевезення зі станції відстою, які підтверджуються календарними штемпелями в залізничних накладних. Заперечуючи обсяг послуг, апелянт посилається на виведення з відстою частини вагонів. Проте дати виведення вагонів з відстою та їх кількість фіксуються залізничними накладними на відправлення, які оформлюються на замовлення самого відповідача як особи, що розпоряджається вагонами. Такі документи перебувають у розпорядженні відповідача, однак він не надав ні їх, ні власного розрахунку кількості вагонів і діб відстою, який би спростовував дані, наведені в актах № 16- 25.
Відповідно до частини 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Згідно з частиною 1 статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Позивач надав акти № 16- 25, рахунки та докази їх направлення відповідачу, тоді як відповідач жодних доказів на спростування визначеного в актах обсягу послуг не надав. З огляду на це колегія суддів дійшла висновку, що докази позивача є більш вірогідними.
Не спростовує цього висновку і посилання апелянта на статтю 538 ЦК України. За умовами пункту 4.4 договору оплата послуг з відстою вагонів здійснюється на підставі виставленого рахунку, тобто договір не ставить обов`язок замовника з оплати в залежність від передання йому залізничних накладних. Окрім цього, частина 3 статті 538 ЦК України надає стороні право зупинити виконання свого обов`язку або відмовитися від його виконання, а не звільняє її від оплати фактично отриманих послуг. Доказів того, що відповідач повідомляв позивача про зупинення оплати через неподання документів, матеріали справи не містять.
Колегія суддів відхиляє доводи апелянта про те, що договір не передбачає мовчазного погодження актів. За умовами пункту 3.5 договору замовник зобов`язаний підписати акт виконаних робіт впродовж 5 днів з моменту його отримання або надати мотивовану відмову від підписання з додатком відповідних документів. Як убачається з матеріалів справи, акти № 16- 25 разом з рахунками направлено відповідачу поштою з описами вкладення. Проте відповідач ні підписаних актів, ні мотивованої відмови від їх підписання не надав, а заперечення щодо обсягу послуг вперше висловив лише під час розгляду справи. Не виконавши обов`язку, встановленого пунктом 3.5 договору, відповідач не може посилатися на відсутність свого підпису на актах як на підставу для відмови в оплаті послуг.
При цьому непідписані акти оцінюються судом у сукупності з іншими доказами (стаття 86 ГПК України). Такими доказами є, зокрема, підписані сторонами акти № 1- 15 за попередні періоди, які підтверджують тривалий і систематичний характер надання послуг, докази направлення актів відповідачу, а також визнання апелянтом факту перебування вагонів на відстої.
Колегія суддів не погоджується з доводами апелянта про те, що договір міг бути пролонгований лише один раз. Відповідно до пункту 9.3 договору він вважається продовженим на один рік на тих же умовах, якщо за 30 календарних днів до закінчення поточного терміну дії договору жодна із сторін не повідомить іншу про намір його розірвати письмово. Згідно з частиною 3 статті 213 ЦК України при тлумаченні змісту правочину беруться до уваги однакове для всього змісту правочину значення слів і понять, а також загальноприйняте у відповідній сфері відносин значення термінів. Оскільки договір продовжується «на тих же умовах», до продовженого договору входить і сам пункт 9.3. Тому за відсутності повідомлення про розірвання договір продовжується на кожен наступний рік, а умови про те, що пролонгація можлива лише один раз, договір не містить.
Тоді як матеріали справи не містять доказів направлення будь-якою зі сторін повідомлення про розірвання договору, а вагони відповідача і після 31.12.2025 залишались на коліях позивача, тобто відповідач фактично продовжував отримувати послуги на умовах договору. Окрім цього, за пунктом 9.1 договір діє в частині взаєморозрахунків до повного їх здійснення. Посилання апелянта на відсутність реєстрації позивачем податкових накладних колегія суддів також відхиляє. Реєстрація податкових накладних є податковим обов`язком платника податку на додану вартість і не впливає на виникнення та виконання цивільних зобов`язань сторін за договором.
Щодо вимоги скаржника про закриття провадження в частині стягнення 320 000,00 грн, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.
Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 231 ГПК України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору. Колегія суддів не вбачає підстав для застосування цієї норми.
Докази сплати відповідачем 320 000,00 грн до суду першої інстанції не подавались, а у їх прийнятті судом апеляційної інстанції відмовлено з мотивів, наведених вище.
Відтак у суду першої інстанції не було підстав для висновку про відсутність предмета спору в цій частині. Окрім цього, платіж на суму 100 000,00 грн здійснено 03.07.2026, тобто після ухвалення оскаржуваного рішення, тому він у будь-якому разі не міг бути підставою для закриття провадження.
Колегія суддів зазначає, що здійснені відповідачем платежі підлягають врахуванню на стадії виконання судового рішення, зокрема в порядку, передбаченому частиною 2 статті 328 ГПК України.
Інші доводи, на які посилалися сторони під час розгляду даної справи, залишені судом без задоволення та не прийняті до уваги, як необґрунтовані та такі, що не спростовують висновків суду щодо задоволення позову.
Відповідно до частини 1 статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з частиною 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до частини 1 статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (ст. 86 Господарського процесуального кодексу України).
Судом враховується, що Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" у рішенні від 18.07.2006 та у справі "Трофимчук проти України" у рішенні від 28.10.2010 зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи. У даній справі апеляційний суд дійшов висновку, що скаржникові було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.
Таким чином, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого та правомірного висновку про задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Індустріальний союз" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Ютал-транс" про стягнення 868 815, 21 грн.
З огляду на викладене, судова колегія приходить до висновку про те, що апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Ютал-транс" на рішення Господарського суду міста Києва від 02.07.2026 у справі № 910/3941/26 є необґрунтованою та такою, що задоволенню не підлягає.
У зв`язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за її подання і розгляд покладаються на скаржника.
Керуючись ст. 2, 129, 269, 270, п. 1 ч. 1 ст. 275, ст. 276, 281 - 282 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд, -
УХВАЛИВ:
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Ютал-транс" - залишити без задоволення
Рішення Господарського суду міста Києва від 02.07.2026 у справі № 910/3941/26 - залишити без змін.
Судові витрати, за перегляд рішення у суді апеляційної інстанції, покласти на скаржників.
Матеріали справи повернути до Господарського суду міста Києва.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку, передбаченому ст. 286 - 291 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст складено 15.10.2026
Головуючий суддя С.А. Гончаров
Судді О.М. Сибіга
О.В. Тищенко