ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 [телефон приховано] inbox@anec.court.gov.ua
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"15" жовтня 2026 р. Справа№ 910/3510/25
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Гончарова С.А.
суддів: Мальченко А.О.
Сибіги О.М.
без виклику сторін
розглянувши апеляційну скаргу Першого заступника керівника Одеської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону
на ухвалу Господарського суду міста Києва від 01.07.2026 (повний текст складено 02.07.2026)
у справі № 910/3510/25 (суддя - Спичак О.М.)
за позовом Керівника Одеської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону в інтересах держави в особі
позивача 1 - Адміністрації прикордонної служби України
позивача 2 - Військової частини НОМЕР_1
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Укр Газ Ресурс"
про визнання додаткових угод до договору недійсними та стягнення 220 095, 69 грн,
Відповідно до ч. 10 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України) апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімум для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Розглянувши справу в порядку ст. 269, 270 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,
ВСТАНОВИВ:
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.07.2026 ухвалено повернутись до розгляду справи №910/3510/25 у підготовчому провадженні. Зупинено провадження у справі №910/3510/25 до набрання законної сили рішенням Конституційного Суду України у справі №3-78/2026(178/26) за конституційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Укр Газ Ресурс" щодо відповідності Конституції України (конституційності) пункту 2 частини 5 статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" зі змінами. Зобов`язано сторін повідомити суд про усунення обставин, що викликали зупинення провадження у справі №910/3510/25.
Не погоджуючись з вказаною ухвалою, 07.07.2026 (згідно дати звернення до системи "Електронний суд") Перший заступник керівника Одеської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою на ухвалу Господарського суду міста Києва від 01.07.2026 у справі № 910/3510/25, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 01.07.2026 у справі № 910/3510/25 та направити справу до Господарського суду міста Києва для продовження розгляду по суті.
Підставою для скасування рішення суду скаржник зазначив, що ухвалу постановлено з порушенням норм процесуального права, зокрема частини 3 статті 195, статті 177, пункту 3 частини 1 статті 234, частини 4 статті 236, пункту 5 частини 1 статті 227 ГПК України. На думку скаржника, суд не обґрунтував наявності об`єктивної неможливості розгляду справи та не встановив виняткових підстав для повернення справи зі стадії розгляду по суті до стадії підготовчого провадження. Так, апелянт вказує, що на час постановлення ухвали справа перебувала на стадії розгляду по суті, оскільки підготовче провадження закрито протокольною ухвалою від 11.03.2026. Відповідно до частини 3 статті 195 ГПК України провадження на цій стадії зупиняється виключно з підстав, встановлених пунктами 1- 3 частини 1 статті 227 та пунктом 1 частини 1 статті 228 цього Кодексу. Підстава, передбачена пунктом 5 частини 1 статті 227 ГПК України, до цього переліку не належить. Відтак, за доводами прокурора, повернення справи до підготовчого провадження за відсутності виняткових обставин фактично спрямоване на подолання встановленого законом обмеження і не відповідає завданням підготовчого провадження, визначеним статтею 177 ГПК України.
Скаржник посилається на постанову об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 01.03.2024 у справі № 910/17615/20. За цією постановою провадження слід зупиняти лише за наявності беззаперечних підстав, а під неможливістю розгляду справи слід розуміти неможливість самостійно встановити обставини через обмеженість юрисдикції суду. Натомість, як стверджує апелянт, оскаржувана ухвала не містить мотивів про те, яким чином рішення Конституційного Суду України впливає на можливість оцінки доказів у справі. Тоді як до матеріалів справи долучено договір, усі оспорювані додаткові угоди, цінові довідки Харківської торгово-промислової палати, листи-пропозиції постачальника, акти приймання-передачі електричної енергії та платіжні доручення. За доводами прокурора, ці докази дозволяють суду самостійно перевірити дотримання порядку зміни істотних умов договору та правильність розрахунку заявленої суми. Окрім цього, апелянт зазначає, що недійсність оспорюваних додаткових угод обґрунтована також самостійною підставою - частиною 3 статті 632 ЦК України, яка забороняє зміну ціни після виконання договору. Ця підстава, на його думку, існує незалежно від результату конституційного провадження. Крім того, скаржник наголошує на сталості практики застосування пункту 2 частини 5 статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі», сформованої Великою Палатою Верховного Суду в постановах від 24.01.2024 у справі № 922/2321/22 та від 21.11.2025 у справі № 920/19/24. Відкриття конституційного провадження, як зазначає прокурор, не зупиняє дії закону і не позбавляє суд можливості вирішити спір на підставі чинного законодавства.
Апелянт не погоджується і з можливістю впливу рішення Конституційного Суду України на спірні правовідносини. Посилаючись на частину 1 статті 58 та частину 2 статті 152 Конституції України, скаржник вказує, що закони, визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення відповідного рішення. Також він посилається на постанову Великої Палати Верховного Суду від 18.11.2020 у справі № 4819/49/19, за якою рішення Конституційного Суду України має пряму (перспективну) дію в часі. На думку прокурора, спірні правовідносини не є триваючими, оскільки укладення додаткових угод і одержання за ними коштів відбулися й вичерпалися у 2022 році. Дійсність цих правочинів оцінюється на момент їх вчинення (частина 1 статті 215, частина 1 статті 236 ЦК України). Тому, за доводами апелянта, навіть визнання норми неконституційною не вплине на вирішення цієї справи, а відповідно до частини 3 статті 3 ГПК України пункт 2 частини 5 статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі» залишається чинною нормою, що підлягає застосуванню.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07.07.2026, апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя Гончаров С.А., судді Сибіга О.М., Мальченко А.О.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 13.07.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Першого заступника керівника Одеської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону на ухвалу Господарського суду міста Києва від 01.07.2026 у справі № 910/3510/25. Призначено до розгляду апеляційну скаргу Першого заступника керівника Одеської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону на ухвалу Господарського суду міста Києва від 01.07.2026 у справі № 910/3510/25 у порядку письмового провадження без повідомлення учасників. Витребувано матеріали справи № 910/3510/25 у Господарського суду міста Києва. Роз`яснено сторонам по справі право подати до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу, заперечення, пояснення щодо апеляційної скарги в письмовій формі протягом десяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі відповідно.
Вказану ухвалу, згідно інформації наявній в системі «Електронний суд», отримано сторонами 14.07.2026 після 17:00, проте відзиву на апеляційну скаргу від сторін не надходило.
20.07.2026 від господарського суду міста Києва надійшли матеріали справи.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, Північний апеляційний господарський суд встановив наступне.
Як вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, Керівник Одеської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону в інтересах держави в особі Адміністрації прикордонної служби України та Військової частини НОМЕР_1 Господарського суду міста Києва звернувся до господарського суду міста Києва із позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Укр Газ Ресурс" про визнання додаткових угод до договору недійсними та стягнення 220095,69 грн.
В обґрунтування позовних вимог прокурор стверджує, що додаткові угоди від 16.11.2022 №2 та від 14.12.2022 №3 до Договору від 22.03.2022 № 15-22 про постачання електричної енергії укладені в порушення вимог чинного законодавства України про публічні закупівлі, а тому підлягають визнанню недійсними.
Разом з позовною заявою прокурором подано заяву про забезпечення позову, в якій прокурор просив суд: 1) вжити заходів забезпечення позову шляхом накладання арешту на грошові кошти відповідача в розмірі 220095,69 грн, які знаходяться в банківських установах на всіх рахунках цього відповідача, інформація про які буде виявлена в процесі виконання ухвали суду про забезпечення позову; 2) вжити заходів забезпечення позову шляхом накладання арешту на нерухоме маи?но відповідача, а саме на групу нежитлових приміщень на 1-му поверсі багатоповерхового житлового будинку за адресою: Черкаська обл., м. Черкаси, проспект Хіміків, будинок 60, загальною площею 90,2 кв.м., реєстраціи?нии? номер об`єкта нерухомого маи?на 2629002071080.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.03.2025 відмовлено у задоволенні вказаної заяви про забезпечення позову.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.04.2025 зупинено провадження у справі №910/3510/25 до закінчення перегляду Великою Палатою Верховного Суду справи №920/19/24 та оприлюднення в установленому законом порядку повного тексту судового рішення у вказаній справі. Зобов`язано сторін повідомити суд про усунення обставин, що викликали зупинення провадження у справі №910/3510/25.
17.12.2025 до Господарського суду міста Києва від Одеської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону надійшло клопотання про поновлення провадження у справі №910/3510/25.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.01.2026 поновлено провадження у справі №910/3510/25 та продовжено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (без призначення судового засідання).
28.01.2026 до Господарського суду міста Києва від Товариства з обмеженою відповідальністю "Укр Газ Ресурс" надійшло клопотання про розгляд справи за правилами загального позовного провадження.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.02.2026 постановлено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 25.02.2026.
У підготовчому засіданні 11.03.2026 суд постановив протокольну ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті на 01.04.2026.
12.05.2026 до Господарського суду міста Києва від відповідача надійшло клопотання про повернення до розгляду справи у підготовчому провадженні та зупинення провадження у справі.
Господарський суд міста Києва розглянув у підготовчому засіданні 01.07.2026 клопотання відповідача про зупинення провадження у справі та дійшов висновку про наявність підстав для його задоволення.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.07.2026 ухвалено повернутись до розгляду справи №910/3510/25 у підготовчому провадженні. Зупинено провадження у справі №910/3510/25 до набрання законної сили рішенням Конституційного Суду України у справі №3-78/2026(178/26) за конституційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Укр Газ Ресурс" щодо відповідності Конституції України (конституційності) пункту 2 частини 5 статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" зі змінами. Зобов`язано сторін повідомити суд про усунення обставин, що викликали зупинення провадження у справі №910/3510/25.
Розглянувши апеляційну скаргу Першого заступника керівника Одеської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону, колегія суддів дійшла висновку, що вона не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Частиною 1 статті 2 Господарського процесуального кодексу України визначено, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Пунктами 1, 2, 4, 5 частини 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що основними засадами (принципами) господарського судочинства, зокрема, є верховенство права; рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; змагальність сторін; диспозитивність.
Відповідно до ст. 177 Господарського процесуального кодексу України завданнями підготовчого провадження є: 1) остаточне визначення предмета спору та характеру спірних правовідносин, позовних вимог та складу учасників судового процесу; 2) з`ясування заперечень проти позовних вимог; 3) визначення обставин справи, які підлягають встановленню, та зібрання відповідних доказів; 4) вирішення відводів; 5) визначення порядку розгляду справи; 6) вчинення інших дій з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи по суті. Підготовче провадження починається відкриттям провадження у справі і закінчується закриттям підготовчого засідання. Підготовче провадження має бути проведене протягом шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі. У виняткових випадках для належної підготовки справи для розгляду по суті цей строк може бути продовжений не більше ніж на тридцять днів за клопотанням однієї із сторін або з ініціативи суду.
Господарським процесуальним кодексом України не врегульовано питання щодо повернення суду першої інстанції до стадії підготовчого провадження після його закриття.
Втім, у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 16 грудня 2021 року у справі №910/7103/21 зроблено висновок, що "відповідно до практики Верховного Суду, яку колегія суддів враховує на підставі частини 4 статті 236 Господарського процесуального кодексу України, суди першої інстанції за наявності певних обставин можуть прийняти рішення про повернення до стадії підготовчого провадження після його закриття для вчинення тих чи інших процесуальних дій, які можуть бути реалізовані лише на стадії підготовчого провадження. Разом з тим такі обставини мають бути вагомими, оскільки можливість повернення до стадії підготовчого провадження з будь-яких підстав нівелює саме значення стадій господарського процесу: як підготовчого провадження, так і стадії розгляду справи по суті".
В постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 12 січня 2022 року у справі № 234/11607/20 (провадження № 61-15126св21), зроблено висновок, що: "при застосуванні процесуальних норм належить уникати як надмірного формалізму, так і надмірної гнучкості, які можуть призвести до скасування процесуальних вимог, встановлених законом. Надмірний формалізм у трактуванні процесуального законодавства визнається неправомірним обмеженням права на доступ до суду як елемента права на справедливий суд згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод".
Зважаючи на необхідність встановлення фактичних обставин, які входять до предмета доказування у даній справі, суд вбачає за необхідне повернутися до розгляду справи у підготовчому провадженні.
Колегія суддів не погоджується з доводами апелянта про те, що повернення до підготовчого провадження здійснено за відсутності виняткових обставин і спрямоване на подолання обмеження, встановленого частиною 3 статті 195 ГПК України.
к убачається з матеріалів справи, підготовче провадження у справі закрито 11.03.2026. Тоді як конституційне провадження за конституційною скаргою відповідача щодо відповідності Конституції України пункту 2 частини 5 статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі» відкрито ухвалою першої колегії суддів другого сенату Конституційного Суду України від 06.05.2026, тобто вже після закриття підготовчого провадження. Отже, обставина, яка є підставою для зупинення провадження за пунктом 5 частини 1 статті 227 ГПК України, виникла на стадії розгляду справи по суті. На час закриття підготовчого провадження вона не існувала і не могла бути врахована судом. Відповідач невідкладно після відкриття конституційного провадження, 12.05.2026, звернувся до суду з клопотанням про повернення до підготовчого провадження та зупинення провадження у справі.
За таких обставин колегія суддів вважає, що виникнення після закриття підготовчого провадження обставини, яка безпосередньо стосується норми права, покладеної в основу позовних вимог, є вагомою підставою для повернення до підготовчого провадження. Обмеження, встановлене частиною 3 статті 195 ГПК України, спрямоване на недопущення безпідставного затягування розгляду справи по суті. Проте воно не може позбавляти суд можливості відреагувати на нові обставини, які виникли після закриття підготовчого провадження та об`єктивно впливають на вирішення спору.
Крім того, судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Укр Газ Ресурс" звернулося до Конституційного Суду України з клопотанням перевірити на відповідність пункту 2 частини 5 статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" частині 1 статті 8, частині 4 статті 13, частині 1, 4 статті 41 частині 1 статті 42, пункту 22 частини 1 статті 92 Конституції України (конституційність).
На думку Товариства з обмеженою відповідальністю "Укр Газ Ресурс", оспорювані приписи Закону України "Про публічні закупівлі" формують модель правового регулювання, в якій держава, з одного боку, реалізує публічний інтерес у сфері ефективного використання бюджетних коштів, а з іншого - покладає на приватного контрагента весь тягар негативних наслідків зміни економічного середовища, не забезпечуючи йому належних правових гарантій захисту його майнових інтересів. Така модель не відповідає принципам пропорційності, юридичної визначеності й добропорядного врядування та призводить до втручання у право власності.
Як вже зазначалось, ухвалою першої колегії суддів другого сенату Конституційного Суду України від 06.05.2026 відкрито конституційне провадження у справі за конституційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Укр Газ Ресурс" щодо відповідності Конституції України (конституційності) пункту 2 частини 5 статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" зі змінами.
Предметом перевірки за конституційною скаргою є конституційність положень п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі", відповідно до якого істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадків: збільшення ціни за одиницю товару до 10 відсотків пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю, - не частіше ніж один раз на 90 днів з моменту підписання договору про закупівлю/внесення змін до такого договору щодо збільшення ціни за одиницю товару. Обмеження щодо строків зміни ціни за одиницю товару не застосовується у випадках зміни умов договору про закупівлю бензину та дизельного пального, природного газу та електричної енергії.
Зазначені положення Закону України "Про публічні закупівлі" є підставами позову у даній справі.
Так, предметом позовних вимог у цій справі є матеріально-правова вимога про визнання недійсними додаткових угод від 16.11.2022 №2 та від 14.12.2022 №3 до Договору від 22.03.2022 №15-22 про постачання електричної енергії, укладеному між Військовою частиною НОМЕР_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю "Укр Газ Ресурс", а також стягнення з відповідача надмірно сплачених коштів у сумі 220095,69 грн у зв`язку з тим, що зазначені додаткові угоди суперечать вимогам п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі".
Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 227 Господарського процесуального кодексу України суд зобов`язаний зупинити провадження у справі у випадках об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.
Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 229 Господарського процесуального кодексу України провадження у справі зупиняється у випадках, встановлених пунктом 5 частини першої статті 227 цього Кодексу - до набрання законної сили судовим рішенням, від якого залежить вирішення справи.
З огляду на зазначене, суд вважає за необхідне зупинити провадження у справі №910/3510/25 відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 227 Господарського процесуального кодексу України до набрання законної сили рішенням Конституційного Суду України у справі №3-78/2026(178/26) за конституційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Укр Газ Ресурс" щодо відповідності Конституції України (конституційності) п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі" зі змінами.
Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд в ухвалі 04.06.2026 у справі №927/1704/23.
Колегія суддів погоджується з апелянтом, що наявні у справі докази дозволяють встановити фактичні обставини укладення та виконання договору і додаткових угод. Проте у цій справі зупинення провадження зумовлене не браком доказів, а тим, що на розгляді Конституційного Суду України перебуває питання про конституційність норми права, яка підлягає застосуванню до спірних правовідносин. Відповідно до статті 147 Конституції України вирішення питань про відповідність Конституції України законів України належить до виключної компетенції Конституційного Суду України. Господарський суд не може самостійно вирішити це питання, а отже має місце саме та обмеженість юрисдикції, про яку йдеться в наведеній постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду.
Посилання апелянта на те, що недійсність додаткових угод обґрунтована також частиною 3 статті 632 ЦК України, висновку суду першої інстанції не спростовує. Наявність кількох правових підстав позову не звільняє суд від обов`язку надати оцінку кожній з них. Тоді як підстава, пов`язана з пунктом 2 частини 5 статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі», залишається визначальною для вирішення спору, зокрема для обчислення суми, заявленої до стягнення.
Колегія суддів не погоджується з доводами апелянта про те, що рішення Конституційного Суду України в будь-якому разі не вплине на вирішення цієї справи. Відповідно до частини 2 статті 152 Конституції України закони, інші акти або їх окремі положення, визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення. Отже, порядок виконання рішення та його наслідки для правовідносин, щодо яких подано конституційну скаргу, визначаються самим Конституційним Судом України, і передбачити їх на цей час неможливо.
Окрім цього, відповідно до пункту 1 частини 3 статті 320 ГПК України встановлена Конституційним Судом України неконституційність закону чи його окремого положення, застосованого судом при вирішенні справи, якщо рішення суду ще не виконане, є підставою для перегляду судового рішення за виключними обставинами. Тобто законодавець прямо визнає, що рішення Конституційного Суду України може вплинути на результат вирішення справ, у яких застосовано визнану неконституційною норму. За таких обставин ухвалення рішення у справі до завершення конституційного провадження створює ризик його подальшого перегляду. Це не узгоджується з принципом правової визначеності та завданням процесуальної економії.
Колегія суддів відхиляє доводи апелянта про наявність єдиної судової практики, яка виключає зупинення провадження з цієї підстави. Як убачається з оскаржуваної ухвали, Верховний Суд в ухвалі від 04.06.2026 у справі № 927/1704/23 дійшов висновку про необхідність зупинення провадження до вирішення Конституційним Судом України справи № 3-78/2026 (178/26). Наведені апелянтом постанови Верховного Суду від 12.05.2026 у справі № 924/560/24 та від 20.05.2026 у справі № 910/4865/24 ухвалені за конкретних обставин відповідних справ. Окрім цього, постанови судів апеляційної інстанції не є обов`язковими для врахування в розумінні частини 4 статті 236 ГПК України. Як правильно зазначає сам апелянт, питання наявності підстав для зупинення провадження вирішується судом у кожному конкретному випадку з урахуванням предмета і підстав позову та обставин відповідної справи.
Посилання апелянта на сталу практику Великої Палати Верховного Суду щодо застосування пункту 2 частини 5 статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі» також не спростовує висновку суду першої інстанції. Ця практика сформована щодо тлумачення норми, конституційність якої на сьогодні є предметом розгляду Конституційного Суду України, і не може вирішити питання про відповідність цієї норми Конституції України.
Колегія суддів погоджується з тим, що розумність строків розгляду справи є однією з основних засад господарського судочинства (пункт 10 частини 3 статті 2 ГПК України). Проте зупинення провадження до вирішення справи, від якої залежить застосування норми права до спірних правовідносин, має тимчасовий характер і спрямоване на ухвалення законного та остаточного судового рішення. Тому таке зупинення не може вважатися порушенням права на розгляд справи впродовж розумного строку, гарантованого пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Інші доводи, на які посилалися сторони під час розгляду даної справи, залишені судом без задоволення та не прийняті до уваги, як необґрунтовані та такі, що не спростовують висновків суду щодо задоволення позову.
Згідно зі ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Положеннями ст. 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
В силу ст. 79 ГПК України, наявність обставини, на яку сторона покликається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (ст. 86 Господарського процесуального кодексу України).
Судом враховується, що Європейський суд з прав людини у справі «Проніна проти України» у рішенні від 18.07.2006 та у справі «Трофимчук проти України» у рішенні від 28.10.2010 зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи. У даній справі апеляційний суд дійшов висновку, що скаржникові було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.
Таким чином суд першої інстанції дійшов обґрунтованого та правомірно висновку про повернення до розгляду справи №910/3510/25 у підготовчому провадженні та зупинення провадження у справі №910/3510/25 до набрання законної сили рішенням Конституційного Суду України у справі №3-78/2026(178/26) за конституційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Укр Газ Ресурс" щодо відповідності Конституції України (конституційності) пункту 2 частини 5 статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" зі змінами.
З огляду на викладене, судова колегія приходить до висновку про те, що апеляційна скарга Першого заступника керівника Одеської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону на ухвалу Господарського суду міста Києва від 01.07.2026 у справі №910/3510/25 є необґрунтованою та такою, що задоволенню не підлягає.
У зв`язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за її подання і розгляд покладаються на скаржника.
Керуючись ст. 2, 129, 269, 270, п. 1 ч. 1 ст. 275, ст. 276, 281 - 282 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Першого заступника керівника Одеської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону - залишити без задоволення.
Ухвалу Господарського суду міста Києва від 01.07.2026 у справі № 910/3510/25 - залишити без змін.
Судові витрати, за перегляд рішення у суді апеляційної інстанції, покласти на Першого заступника керівника Одеської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону.
Матеріали справи повернути до Господарського суду міста Києва.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та, за загальним правилом, не підлягає оскарженню до Верховного Суду крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 287 ГПК України.
Головуючий суддя С.А. Гончаров
Судді А.О. Мальченко
О.М. Сибіга