ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 [телефон приховано] inbox@anec.court.gov.ua
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"05" жовтня 2026 р. Справа№ 910/11482/25
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Євсікова О.О.
суддів: Алданової С.О.
Корсака В.А.
за участю:
секретаря судового засідання Лукінчук І.А.,
представників сторін:
від позивача: Бугайцов Є.В. (в залі суду),
від відповідача: Франюк А.В. (в залі суду),
розглянувши апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Гарантований покупець»
на рішення Господарського суду міста Києва від 13.04.2026 (повний текст складено 13.04.2026)
у справі № 910/11482/25 (суддя Капцова Т.П.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Тавань Солар 1»
до Акціонерного товариства «Гарантований покупець»
про стягнення 9 806 460,36 грн,
в с т а н о в и в :
Короткий зміст і підстави вимог, що розглядаються.
У вересні 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Тавань Солар 1» (далі - Товариство) сформувало у системі «Електронний суд» позовну заяву, у якій просило Господарський суд міста Києва стягнути з Державного підприємства «Гарантований покупець» (далі - Гарантований покупець) 9 806 460,36 грн заборгованості.
На обґрунтування заявлених вимог Товариство посилається на неналежне виконання Гарантованим покупцем зобов`язань за договором №15023/01 від 05.04.2018 в частині своєчасної оплати вартості купленої електричної енергії за «зеленим тарифом».
Позиції учасників справи.
Гарантований покупець у відзиві проти заявлених до нього вимог заперечив, просив відмовити у їх задоволенні.
Заперечуючи проти задоволення позову, відповідач зазначає, що наявні правові підстави для застосування до спірних правовідносин наказів Міністерства енергетики України №140 від 28.03.2022 та №206 від 15.06.2022 у вирішенні питання розміру коштів, що підлягають сплаті за поставлену електричну енергію у спірний період; строк виконання грошових зобов`язань щодо повної оплати відпущеної електричної енергії виробником за «зеленим» тарифом не настав, оскільки джерелом коштів, якими гарантований покупець здійснює розрахунок, є також кошти, які ОСП (ПрАТ «НЕК «Укренерго») сплачує гарантованому покупцю за послугу із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел за розрахунковий місяць, тому, враховуючи, що ОСП має заборгованість перед гарантованим покупцем щодо наданої у розрахунковому місяці послуги, виключається виникнення зобов`язання Гарантованого покупця з оплати вартості відпущеної продавцями за «зеленим» тарифом електричної енергії; Товариство має заборгованість перед Гарантованим покупцем за договором про участь у балансуючій групі гарантованого покупця №1408/07/24 від 26.01.2024 у сумі 3 948 331,07 грн, у зв`язку з чим відповідач відповідно до положень постанови НКРЕКП №332 від 25.02.2022 має право зменшити рівень розрахунків із продавцем за «зеленим» тарифом на суму неоплаченої частки відшкодування вартості врегулювання небалансу електричної енергії та вартості відхилення; Товариство неправильно визначило суму заборгованості за період з квітня по червень 2022 року, оскільки самостійно склало акти коригування до актів купівлі-продажу електроенергії за вказані періоди із застосуванням вищого розміру «зеленого» тарифу; відповідно ст. 13, 13-1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» Товариство з березня по листопад 2022 року не мало права здійснювати господарську діяльність з виробництва електричної енергії та передавати її лініями електропередач відповідачу, а всі підписані сторонами акти купівлі-продажу електричної енергії у цей період є нікчемними правочинами, позаяк місцем провадження господарської діяльності позивача з виробництва електричної енергії є м. Берислав, Бериславського району, Херсонської області, яке у період з 09.03.2022 по 11.11.2022 було окуповане.
У відповідь на доводи відповідача про те, що позивач з березня по серпень 2022 року не мав права здійснювати господарську діяльність з виробництва електричної енергії та передавати її лініями електропередач відповідачу, позивач зазначив, що його місцезнаходження з 22.12.2018 було зареєстровано у місті Києві, тому на нього не розповсюджується заборона, передбачена ст. 13 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України». Також позивач зауважує, що він не здійснює передачу електричної енергії, а виробляє її та відпускає в точці комерційного обліку в місці розмежування балансової належності. При цьому фактичне отримання електричної енергії підтверджується актами купівлі-продажу електричної енергії та даними системи управління ринком, що підтверджує надходження електричної енергії до об`єднаної енергомережі України.
У додаткових поясненнях Гарантований покупець надав відомості про обсяг відпуску електричної енергії впродовж березня 2022 року з метою виокремлення обсягів відпущеної електроенергії до тимчасової окупації міста Берислав.
Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 13.04.2026 позов задоволено повністю. Стягнуто з Гарантованого покупця на користь Товариства 9 806 460,36 грн заборгованості та 117 677,52 грн витрат по сплаті судового збору.
За висновком суду, оскільки невиконання грошових зобов`язань відповідачем підтверджується матеріалами справи, доказів сплати боргу в повному обсязі відповідач не надав, позовна вимога про стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 9 806 460,36 грн є обґрунтованою.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів.
Не погодившись з рішенням Господарського суду міста Києва від 13.04.2026, Гарантований покупець звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просить оскаржуване рішення скасувати повністю та ухвалити в цій частині нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог повністю; судові витрати за подання апеляційної скарги покласти на позивача.
Скаржник вважає оскаржуване рішення таким, що ухвалене з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.
На думку апелянта, ухвалюючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції не врахував висновки, викладені у постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2025 у справі №908/1162/23 та у постанові Верховного Суду від 07.03.2024 у справі №910/9680/23 щодо застосування ст. 13, 13-1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України». За доводами скаржника, Об`єднана палата підтвердила правомірність висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 07.03.2024 у справі №910/9680/23 про необхідність відмови у задоволенні позовних вимог виробника електричної енергії за «зеленим» тарифом, генеруючі одиниці якого знаходяться на тимчасово окупованій території України, до Гарантованого покупця про стягнення вартості електричної енергії, виробленої в період часу окупації відповідної території (лютий - серпень 2022 року), а також нарахованих протягом зазначеного часу 3% річних та інфляційних втрат. Також апелянт зауважує, що справа №910/11482/25 є подібною до справи №910/9680/23 за усіма ознаками тотожності правовідносин, адже позивач у цій справі (ТОВ «Тавань Солар 1») має такі ж самі договірні відносини з Гарантованим покупцем, що і позивач у справі №910/9680/23 (ТОВ «Індіан Ісатекс Солар»); в обох справах збігаються предмет та підстави, зміст позовних вимог, а також має місце однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин.
Також апелянт зазначає, що станом на 31.12.2025 загальна заборгованість НЕК «Укренерго» перед Гарантованим покупцем за надану у розрахунковому періоді послугу становить 14,71 млрд. грн (https://www.gpee.com.ua/news_item/1627). Суд першої інстанції не взяв до уваги наявність заборгованості НЕК «Укренерго» перед Гарантованим покупцем за спірні періоди та не прийняв доводи відповідача про те, що за існуючого алгоритму розрахунків обов`язок Гарантованого покупця щодо оплати 100% вартості електричної енергії обумовлений 100% оплатою ОСП послуги перед Гарантованим покупцем.
Крім того, суд першої інстанції не врахував, що Товариство має заборгованість перед Гарантованим покупцем за договором про участь у балансуючій групі гарантованого покупця від 26.01.2024 № 1408/07/24, на розмір якої зменшуються спірні зобов`язання Гарантованого покупця. Станом на 15.09.2025 позивач мав перед відповідачем заборгованість у розмірі 3 948 331,07 грн, з яких: 3 948 288,78 грн за послугу з відшкодування частки відшкодування врегулювання небалансу; 42,29 грн за послугу з відшкодування вартості відхилення, що підтверджується оборотами рахунків 36181 та 3618. Тому, враховуючи існуючий борг позивача перед відповідачем за договором про участь у балансуючій групі гарантованого покупця від 26.01.2024 № 1408/07/24, в силу положень пп. 12 п. 1 постанови НКРЕКП №332 позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 3 948 331,07 грн задоволенню не підлягали.
Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті.
Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04.05.2026 сформовано колегію у складі: головуючий суддя Євсіков О.О., судді Корсак В.А., Алданова С.О.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 07.05.2026 витребувано у Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/11482/25 та відкладено вирішення питань, пов`язаних з рухом апеляційної скарги, які визначені главою 1 розділу IV ГПК України, за апеляційною скаргою Гарантованого покупця на рішення Господарського суду міста Києва від 13.04.2026 до надходження матеріалів справи №910/11482/25.
14.05.2026 матеріали справи №910/11482/25 надійшли до Північного апеляційного господарського суду.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 20.05.2026 на задоволення відповідного клопотання Гарантованого покупця замінено учасника справи №910/11482/25 - Державне підприємство "Гарантований покупець" на його правонаступника - Акціонерне товариство "Гарантований покупець". Відмовлено у задоволенні клопотання Гарантованого покупця про відстрочку сплати судового збору. Апеляційну скаргу Гарантованого покупця на рішення Господарського суду міста Києва від 13.04.2026 у справі №910/11482/25 залишено без руху. Надано Гарантованому покупцю строк десять днів з дня отримання копії даної ухвали для усунення недоліків апеляційної скарги, а саме для надання доказів сплати судового збору в сумі 176 516,29 грн у встановленому порядку. Попереджено Гарантованого покупця, що у випадку неусунення у встановлений термін недоліків, апеляційну скаргу буде повернуто скаржнику.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 01.06.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Гарантованого покупця на рішення Господарського суду міста Києва від 13.04.2026 у справі № 910/11482/25. Розгляд справи призначено на 01.07.2026. Запропоновано учасникам справи надати відзив на апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня вручення копії даної ухвали. Роз`яснено апелянту право подати до суду відповідь на відзив протягом десяти днів з дня вручення йому відзиву на апеляційну скаргу.
Позиції учасників справи.
Від Товариства відзив на апеляційну скаргу не надійшов.
Межі розгляду справи судом апеляційної інстанції.
Статтею 269 ГПК України встановлено межі перегляду справи в суді апеляційної інстанції.
Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (ч. 1).
Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ч. 2).
Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього (ч. 3).
Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 4).
У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції (ч. 5).
Згідно з ч. 1 ст. 271 ГПК України апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.
Обставини справи, встановлені судом першої інстанції, перевірені та додатково встановлені апеляційним господарським судом.
05.04.2018 Державне підприємство «Енергоринок» (ДПЕ) та Товариство (ВАД) уклали договір №15023/01 (далі - договір), за умовами якого ВАД зобов`язується продавати, а ДПЕ зобов`язується купувати електроенергію, вироблену ВАД, та здійснювати її оплату відповідно до умов договору.
30.06.2019 сторони уклали додаткову угоду №103/01 до договору, якою погодили замінити в преамбулі договору слова «Державне підприємство «Енергоринок» на слова «Державне підприємство «Гарантований покупець» та замінити статті 1-10 договору статтями 1-8 в новій редакції.
22.04.2020 сторони уклали додаткову угоду №1166/01/20 до договору, якою виклали статті 1-7 Договору в новій редакції.
Згідно з п. 1.1 договору (тут і надалі в редакції додаткової угоди №1166/01/20 від 22.04.2020, якщо окремо не зазначено іншого) за цим договором продавець за «зеленим» тарифом зобов`язується продавати, а гарантований покупець зобов`язується купувати всю відпущену електричну енергію, вироблену продавцем за «зеленим» тарифом, та здійснювати її оплату відповідно до умов цього договору та законодавства України, у т.ч. Порядку купівлі гарантованим покупцем електричної енергії, виробленої з альтернативних джерел, затвердженого постановою НКРЕКП від 26.04.2019 №641 (далі - Порядок), або Порядку продажу та обліку електричної енергії, виробленої споживачами, а також розрахунків за неї, затвердженого постановою НКРЕКП від 13.12.2019 №2804 (далі - Порядок продажу електричної енергії споживачами).
Купівля-продаж електричної енергії за цим договором здійснюється за умови членства продавця за «зеленим» тарифом в балансуючій групі гарантованого покупця (п. 2.2 договору).
Відповідно до п. 2.3 договору продавець за «зеленим» тарифом зобов`язується продавати, а гарантований покупець зобов`язується купувати всю відпущену електричну енергію в точках комерційного обліку електричної енергії генеруючих одиниць продавця за «зеленим» тарифом за встановленим йому «зеленим» тарифом з урахуванням надбавки до тарифу.
Продавець за «зеленим» тарифом продає гарантованому покупцю електричну енергію відповідно до Порядку, якщо продавець є виробником за «зеленим» тарифом, або Порядку продажу електричної енергії споживачами, у разі якщо продавець є споживачем за «зеленим» тарифом, за тарифами, величини яких, для кожної генеруючої одиниці за «зеленим» тарифом встановлені Регулятором, у національній валюті України. Вартість електричної енергії, купленої гарантованим покупцем у продавця за «зеленим» тарифом у розрахунковому місяці, визначається відповідно до глави 10 Порядку або глави 6 Порядку продажу електричної енергії споживачами на підставі тарифів, встановлених НКРЕКП для кожної генеруючої одиниці (п. 2.4, 2.5 договору).
Згідно з п. 3.1, 3.2 договору обсяг фактично проданої та купленої електричної енергії визначається відповідно до положень глави 8 Порядку або глави 5 Порядку продажу електричної енергії споживачами на підставі даних обліку, наданих гарантованому покупцю адміністратором комерційного обліку відповідно до глави 7 Порядку або глави 4 Порядку продажу електричної енергії споживачами. Розрахунок за куплену гарантованим покупцем електроенергію здійснюється грошовими коштами, що перераховуються на поточний рахунок продавця за «зеленим» тарифом, з урахуванням ПДВ.
Оплата електричної енергії, купленої гарантованим покупцем у продавців за «зеленим» тарифом у розрахунковому місяці, оплата продавцем за «зеленим» тарифом частки відшкодування вартості врегулювання небалансу електричної енергії гарантованого покупця, формування актів купівлі-продажу електричної енергії та актів приймання-передачі частки відшкодування вартості врегулювання небалансу електричної енергії гарантованого покупця здійснюються згідно з главою 10 Порядку або главою 6 Порядку продажу електричної енергії споживачами (п. 3.3 договору в редакції додаткової угоди №1026/01/21 від 05.03.2021).
Згідно з додатком №1 до договору «Перелік місць встановлення приладів та систем розрахункового обліку» найменування отримувача електроенергії (ЕС, споживач): АТ «Херсонобленерго»; найменування електростанції: наземна фотоелектрична сонячна електростанція «Таванська 1».
Місцезнаходження об`єкта електроенергетики наземна фотоелектрична сонячна електростанція «Таванська 1»: Херсонська обл., Берисласький р-н, м. Берислав (додаток до постанови НКРЕКП від 14.06.2018 №446 «Місця провадження господарської діяльності з виробництва електричної енергії ТОВ «Тавань Солар 1»).
Постановою НКРЕКП від 04.10.2018 № 1158 «Про внесення зміни до додатка до постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 14 червня 2018 року №446» графу 3 пункту 1 додатка до постанови НКРЕКП від 14.06.2018 №446 «Про видачу ліцензії з виробництва електричної енергії ТОВ «ТАВАНЬ СОЛАР 1» викладено в такій редакції: «Херсонська обл., Бериславський р-н, м. Берислав, вул. Гордієнка Кості, 41».
Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - НКРЕКП) від 30.12.2021 №3024 «Про встановлення «зелених» тарифів на електричну енергію та надбавки до «зелених» тарифів за дотримання рівня використання обладнання українського виробництва для суб`єктів господарювання» з 01.01.2022 Товариству було установлено «зелений» тариф на рівні 393,03 коп/кВт*год без ПДВ.
28.02.2022 сторони підписали акт купівлі-продажу електроенергії за лютий 2022 року на суму 2 052 866,44 грн.
31.03.2022 сторони підписали акт купівлі-продажу електроенергії за березень 2022 року на суму 3 181 703,62 грн.
30.04.2022 сторони підписали акт купівлі-продажу електроенергії за квітень 2022 року на суму 1 367 862,31 грн.
31.05.2022 сторони підписали акт купівлі-продажу електроенергії за травень 2022 року на суму 1 864 329,95 грн.
30.06.2022 сторони підписали акт купівлі-продажу електроенергії за червень 2022 року на суму 1 853 081,42 грн.
31.07.2022 сторони підписали акт купівлі-продажу електроенергії за липень 2022 року на суму 2 001 151,55 грн.
31.08.2022 сторони підписали акт купівлі-продажу електроенергії за серпень 2022 року на суму 1 442 545,87 грн.
30.09.2022 сторони підписали акт купівлі-продажу електроенергії за вересень 2022 року на суму 1 199 959,90 грн.
Постановою НКРЕКП від 30.09.2022 №1235 «Про встановлення «зелених» тарифів на електричну енергію та надбавки до «зелених» тарифів за дотримання рівня використання обладнання українського виробництва для суб`єктів господарювання» з 01.10.2022 позивачу було установлено «зелений» тариф на рівні 464,16 коп/кВт*год без ПДВ.
31.10.2022 сторони підписали акт купівлі-продажу електроенергії за жовтень 2022 року на суму 1 517 669,52 грн.
Наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22.12.2022 №309 «Про затвердження Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією», який був чинним до 20.03.2025, щодо Бериславської міської територіальної громади визначено: дата початку тимчасової окупації - 09.03.2022; дата завершення тимчасової окупації - 11.11.2022.
Аналогічні відомості про тимчасову окупацію Бериславської міської територіальної громади містяться також у Наказі Міністерства розвитку громад та територій України від 28.02.2025 №376 «Про затвердження Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією».
У подальшому постановами НКРЕКП від 03.11.2023 №2057 «Про встановлення на 2 квартал 2022 року «зелених» тарифів на електричну енергію та надбавки до «зелених» тарифів за дотримання рівня використання обладнання українського виробництва для суб`єктів господарювання» та від 03.11.2023 №2058 «Про встановлення на 3 квартал 2022 року «зелених» тарифів на електричну енергію та надбавки до «зелених» тарифів за дотримання рівня використання обладнання українського виробництва для суб`єктів господарювання» позивачу було установлено «зелений» тариф на ІІ квартал (квітень - червень) 2022 року на рівні 420,25 коп/кВт*год без ПДВ, а на ІІІ квартал (липень - вересень) 2022 року на рівні 395,60 коп/кВт*год без ПДВ.
У зв`язку з цим на підставі постанови НКРЕКП від 03.11.2023 №2058 сторони підписали:
акт коригування від 16.05.2024 до акта купівлі-продажу електроенергії за липень 2022 року від 31.07.2022 на суму 13 085,41 грн;
акт коригування від 17.05.2024 до акта купівлі-продажу електроенергії за серпень 2022 року від 31.08.2022 на суму 9 432,72 грн;
акт коригування від 30.04.2024 до акта купівлі-продажу електроенергії за вересень 2022 року від 30.09.2022 на суму 7 846,46 грн.
Водночас, як зазначає Товариство, Гарантований покупець не підписав складені ним (Товариством) на підставі постанови НКРЕКП від 03.11.2023 № 2057:
акт коригування від 15.05.2025 до акта купівлі-продажу електроенергії за квітень 2022 року від 30.04.2022 на суму 94 733,76 грн;
акт коригування від 15.05.2025 до акта купівлі-продажу електроенергії за травень 2022 року від 31.05.2022 на суму 129 117,53 грн;
акт коригування від 15.05.2025 до акта купівлі-продажу електроенергії за червень 2022 року від 30.06.2022 на суму 128 338,49 грн.
Постановою НКРЕКП від 09.09.2022 № 1117 «Про затвердження розміру вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії, наданої ДП «Гарантований покупець» у січні - травні, липні, жовтні 2021 року та у лютому - червні 2022 року» затверджено розмір вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії, наданої ДП «Гарантований покупець»:
у лютому 2022 року - 420 516 248,42 грн (без ПДВ);
у березні 2022 року - 28 147 608,09 грн (без ПДВ);
у квітні 2022 року - 1 103 193 902,09 грн (без ПДВ);
у травні 2022 року - 1 297 969 675,72 грн (без ПДВ);
у червні 2022 року - 1 337 753 069,24 грн (без ПДВ).
Постановою НКРЕКП від 20.09.2022 №1190 «Про затвердження розміру вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії, наданої ДП «Гарантований покупець» у липні 2022 року» затверджено розмір вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії, наданої ДП «Гарантований покупець» у липні 2022 року - 1 523 437 048,53 грн (без ПДВ).
Постановою НКРЕКП від 14.03.2023 №473 «Про затвердження розміру вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії, наданої ДП «Гарантований покупець» у серпні 2022 року» затверджено розмір вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії, наданої ДП «Гарантований покупець» у серпні 2022 року - 1 156 143 177,14 грн (без ПДВ).
Постановою НКРЕКП від 15.05.2024 № 946 «Про затвердження розміру вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії, наданої ДП «Гарантований покупець» у вересні-листопаді 2022 року та у жовтні 2023 року» затверджено розмір вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії, наданої ДП «Гарантований покупець»:
у вересні 2022 року - 156 422 997,79 грн (без ПДВ);
у жовтні 2022 року - 844 011 507,76 грн (без ПДВ).
За відпущену електричну енергію у лютому 2022 року Гарантований покупець сплатив Товариству 1 674 991,67 грн; у березні 2022 року - 549 915,08 грн; у квітні 2022 року - 675 252,25 грн; у травні 2022 року - 322 224,60 грн; у червні 2022 року - 465 175,29 грн; у липні 2022 року - 639 121,33 грн; у серпні 2022 року - 705 362,15 грн; у вересні 2022 року - 782 109,11 грн, у жовтні 2022 року - 1 236 694,61 грн.
Товариство вважає, що Гарантований покупець повністю не розрахувався з ним (Товариством) за відпущену у спірний період електричну енергію, а тому просить суд стягнути з Гарантованого покупця 9 806 460,36 грн заборгованості.
Джерела права та мотиви, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови.
Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.
За визначенням ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ч. 1 ст. 626 ЦК України).
Відповідно до ст. 6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч. 1 ст. 628 ЦК України).
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 4 Закону України «Про ринок електричної енергії» (тут і надалі в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) учасники ринку електричної енергії провадять свою діяльність на ринку електричної енергії на договірних засадах. Для забезпечення функціонування ринку електричної енергії укладається, зокрема, двосторонній договір купівлі-продажу електричної енергії (двосторонній договір).
Двосторонній договір - це договір купівлі-продажу електричної енергії, укладений між двома учасниками ринку поза організованими сегментами ринку, крім договору постачання електричної енергії споживачу (п. 17 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про ринок електричної енергії).
Згідно з ч. 1 ст. 66 Закону України «Про ринок електричної енергії» купівлю-продаж електричної енергії за двосторонніми договорами здійснюють виробники, електропостачальники, оператор системи передачі, оператори систем розподілу, трейдери, гарантований покупець та споживачі.
Гарантований покупець зобов`язаний купувати у суб`єктів господарювання, яким встановлено «зелений» тариф, або у суб`єктів господарювання, які за результатами аукціону набули право на підтримку, всю відпущену електричну енергію, вироблену на об`єктах електроенергетики з альтернативних джерел енергії (а з використанням гідроенергії - вироблену лише мікро-, міні- та малими гідроелектростанціями), за встановленим їм «зеленим» тарифом, аукціонною ціною з урахуванням надбавки до нього/неї протягом всього строку застосування «зеленого» тарифу або строку дії підтримки, якщо такі суб`єкти господарювання входять до складу балансуючої групи гарантованого покупця. При цьому у кожному розрахунковому періоді (місяці) обсяг відпуску електричної енергії, виробленої на об`єкті електроенергетики з альтернативних джерел енергії (а з використанням гідроенергії - лише мікро-, міні- та малими гідроелектростанціями), визначається за вирахуванням обсягу витрат електричної енергії на власні потреби в електричній енергії відповідного об`єкта електроенергетики згідно з показниками приладів обліку на власні потреби. Купівля-продаж такої електричної енергії за «зеленим» тарифом з урахуванням надбавки до нього здійснюється на підставі двостороннього договору між виробником або споживачем, якому встановлено «зелений» тариф, та гарантованим покупцем. Такий договір укладається на підставі типового договору купівлі-продажу електричної енергії за «зеленим» тарифом. Типова форма договору купівлі-продажу електричної енергії за «зеленим» тарифом затверджується Регулятором (ч. 2, 3 ст. 65 Закону України «Про ринок електричної енергії»).
Частиною 6 ст. 65 Закону України «Про ринок електричної енергії» визначено, що порядок купівлі гарантованим покупцем електричної енергії за «зеленим» тарифом та за аукціонною ціною, правила функціонування балансуючої групи гарантованого покупця визначаються порядком купівлі гарантованим покупцем електричної енергії, виробленої з альтернативних джерел енергії, що затверджується Регулятором.
Постановою НКРЕКП від 26.04.2019 №641 затверджено Порядок купівлі гарантованим покупцем електричної енергії, виробленої з альтернативних джерел енергії (далі - Порядок), відповідно до п. 10.1 якого (тут і надалі в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) до 15 числа (включно) розрахункового місяця гарантований покупець здійснює оплату платежу продавцям із забезпеченням їм пропорційної оплати відповідно до оперативних даних щодо обсягу товарної продукції, наданої АКО, підписаної КЕП уповноваженої особи, за перші 10 днів розрахункового місяця, що визначається відповідно до обсягів відпуску електричної енергії генеруючими одиницями продавця, що визначені відповідно до п. 8.7 та 8.8 глави 8 цього Порядку, з урахуванням авансових платежів та заборгованості продавця перед гарантованим покупцем за спожиту електричну енергію. До 25 числа (включно) розрахункового місяця гарантований покупець здійснює оплату платежу продавцям із забезпеченням їм пропорційної оплати відповідно до оперативних даних щодо обсягу товарної продукції, наданої АКО, підписаної КЕП уповноваженої особи, за перші 20 днів розрахункового місяця, що визначається відповідно до обсягів відпуску електричної енергії генеруючими одиницями продавця, що визначені відповідно до п. 8.7 та 8.8 глави 8 цього Порядку, з урахуванням авансових платежів та заборгованості продавця перед гарантованим покупцем за спожиту електричну енергію.
Згідно з п. 10.4 Порядку після отримання від продавця акта купівлі-продажу протягом трьох робочих днів з дати оприлюднення рішення Регулятора щодо затвердження розміру вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел, наданої гарантованим покупцем у розрахунковому місяці, гарантований покупець здійснює остаточний розрахунок з продавцем із забезпеченням йому 100 % оплати відпущеної електричної енергії попереднього розрахункового періоду (місяця) з урахуванням авансових платежів. У разі необхідності оплати продавцем спожитої електричної енергії продавець здійснює таку оплату протягом двох робочих днів з дати отримання від гарантованого покупця підписаного КЕП уповноваженої особи акта купівлі-продажу.
Визначаючи період постачання Товариством електроенергії, який підлягає оплаті Гарантованим покупцем, колегія суддів, з огляду на встановлені вище обставини, в т.ч. щодо періоду перебування усієї території Бериславського району у тимчасовій окупації, апеляційний суд звертається до висновків об`єднаної палати Касаційного господарського суду Верховного Суду у постанові від 03.10.2025 у cправі №908/1162/23.
Так, у постанові від 03.10.2025 у cправі №908/1162/23 Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду зазначив таке.
Існуючі міжнародні правові норми, що визначають режим окупації, переважно засновані на положеннях IV Гаазької конвенції про закони і звичаї війни на суходолі від 18 жовтня 1907 року, учасницею якої є Україна (дата набрання чинності для України 24.08.1991). Стаття 42 «Положення про закони і звичаї війни на суходолі», що є додатком до цієї Конвенції, встановлює, що територія визнається окупованою, якщо вона фактично перебуває під владою армії супротивника. Як частина законодавства України положення IV Гаазької конвенції про закони і звичаї війни на суходолі від 18.10.1907 мають застосовуватися у сукупності із нормами законодавства України, в тому числі для тлумачення останніх та потреб правозастосовної практики.
За визначенням, наданим у ст. 1-1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» №1207-VII (далі - Закон №1207-VII) тимчасово окупована Російською Федерацією територія України (тимчасово окупована територія) - це частини території України, в межах яких збройні формування Російської Федерації та окупаційна адміністрація Російської Федерації встановили та здійснюють фактичний контроль або в межах яких збройні формування Російської Федерації встановили та здійснюють загальний контроль з метою встановлення окупаційної адміністрації Російської Федерації.
Водночас, виходячи зі ст. 2 Закону №1207-VII, метою цього закону є визначення статусу території України, тимчасово окупованої внаслідок збройної агресії Російської Федерації, встановлює особливий правовий режим на цій території, визначає особливості діяльності державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій в умовах цього режиму, додержання та захисту прав і свобод людини і громадянина, а також прав і законних інтересів юридичних осіб.
Вказівка на мету закону визначити особливості державної політики із забезпечення державного суверенітету України на тимчасово окупованих територіях України міститься також у його преамбулі в чинній редакції.
Тобто, як за міжнародними правовими нормами, так і за законодавством України територія визнається окупованою в силу наявних фактичних обставин; натомість закон не може змінювати цього факту, а встановлює правовий статус тимчасово окупованої території, а також правовий режим на тимчасово окупованій території.
Частиною 1 ст. 1 Закону №1207-VII (у чинній редакції) визначено, зокрема, що:
- тимчасова окупація Російською Федерацією територій України, визначених ч. 1 ст. 3 цього Закону, незалежно від її тривалості є незаконною і не створює для Російської Федерації жодних територіальних прав;
- тимчасово окупована Російською Федерацією територія України (далі - тимчасово окупована територія) є невід`ємною частиною території України, на яку поширюється дія Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України;
- правовий статус тимчасово окупованої території, а також правовий режим на тимчасово окупованій території визначаються цим Законом, іншими законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, принципами та нормами міжнародного права;
- за державою Україна, територіальними громадами сіл, селищ, міст, розташованих на тимчасово окупованій території, органами державної влади, органами місцевого самоврядування та іншими суб`єктами публічного права зберігається право власності, інші речові права на майно, у тому числі на нерухоме майно, включаючи земельні ділянки, що знаходиться на тимчасово окупованій території.
За ч. 2 ст. 1 Закону №1207-VII:
- датою початку тимчасової окупації Російською Федерацією окремих територій України є 19.02.2014;
- окремі об`єкти нафтогазовидобування в межах континентального шельфу України є окупованими Російською Федерацією з 19.02.2014. Перелік таких об`єктів визначається Кабінетом Міністрів України;
- Автономна Республіка Крим та місто Севастополь є тимчасово окупованими Російською Федерацією з 20.02.2014;
- окремі території України, що входять до складу Донецької та Луганської областей, є окупованими Російською Федерацією (у тому числі окупаційною адміністрацією Російської Федерації) - починаючи з 07.04.2014. Межі та перелік районів, міст, селищ і сіл, частин їх територій, тимчасово окупованих у Донецькій та Луганській областях з цієї дати, визначено Президентом України за поданням Міністерства оборони України, підготовленим на основі пропозицій Генерального штабу Збройних Сил України.
Законом №2138-ІХ від 15.03.2022 в редакції Законів №2764-ІХ від 16.11.2022, №3050-IX від 11.04.2023 статтю 1 Закону №1207-VII доповнено частиною третьою, якою визначено, що дата початку і дата завершення тимчасової окупації територій, передбачених п. 3 ч. 1 ст. 3 цього Закону, визначаються у встановленому Кабінетом Міністрів України порядку.
Чинна редакція Закону №1207-VII містить диференціацію правового режиму тимчасово окупованих територій України в контексті здійснення на них економічної діяльності та переміщення товарів, робіт та послуг (ст. 13 та 13-1 Закону №1207-VII, а саме:
- до тимчасово окупованої території, передбаченої п. 1 і 2 ч. 1 ст. 3 Закону, правила ст. 13, 13-1 Закону застосовуються просто в силу приписів абзацу першого частини першої кожної з вказаних статей;
- до тимчасово окупованої території, передбаченої п. 3 ч. 1 ст. 3 Закону, правила статей 13, 13-1 Закону застосовуються лише у разі, якщо рішенням Кабінету Міністрів України ці правила (тобто визначений ними правовий режим) поширені на такі тимчасово-окуповані території.
Це розмежування запроваджено Законом України від 15.03.2022 №2138-ІХ «Про внесення змін до Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України», який набрав чинності 20.03.2022 шляхом доповнення ст. 13, 13-1 Закону). Цим самим законом доповнено абз. 2 ч. 3 ст. 4 Закону №1207-VII.
Враховуючи відсильний характер наведених вище положень законодавства, Об`єднана палата вважала за необхідне проаналізувати розвиток та зміну в часі регулювання, наведеного в ст. 1, ч. 1 ст. 3, ст. 13 та 13-2 Закону №1207-VII.
Так діюча до набрання чинності Законом України від 15.03.2022 №2138-ІХ редакція Закону №1207-VII містила таке:
- статті 13 та 13-1 Закону №1207-VII визначали особливості здійснення економічної діяльності на тимчасово окупованій території та особливості переміщення товарів на/з тимчасово окупованої території;
- частина 1 ст. 1 Закону №1207-VII вказувала, що тимчасово окупована територія України (далі - тимчасово окупована територія) є невід`ємною частиною території України, на яку поширюється дія Конституції та законів України та міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.
- частина 2 цієї ж статті визначала дату початку тимчасової окупації Автономної Республіки Крим та міста Севастополя - 20.02.2014;
- частина 1 ст. 3 цього Закону для цілей цього Закону тимчасово окупованою територією визначала:
1) сухопутну територію Автономної Республіки Крим та міста Севастополя, внутрішні води України цих територій;
2) внутрішні морські води і територіальне море України навколо Кримського півострова, територія виключної (морської) економічної зони України вздовж узбережжя Кримського півострова та прилеглого до узбережжя континентального шельфу України, на які поширюється юрисдикція органів державної влади України відповідно до норм міжнародного права, Конституції та законів України;
3) надра під територіями, зазначеними у п. 1 і 2 цієї частини, і повітряний простір над цими територіями.
Закон України від 15.03.2022 №2138-ІХ станом на 20.03.2022, зокрема:
- доповнив статтю першу Закону №1207-VII частиною третьою, за якою дата початку тимчасової окупації територій, передбачених п. 3 ч. 1 ст. 3 цього Закону, визначається рішенням Ради національної безпеки і оборони України, введеним у дію указом Президента України;
- доповнив ч. 3 ст. 4 Закону абзацом другим, за яким в умовах воєнного стану правовий режим тимчасово окупованої території, передбаченої п. 3 ч. 1 ст. 3 цього Закону, визначається, змінюється і скасовується рішенням Ради національної безпеки і оборони України, введеним у дію указом Президента України;
- доповнив ст. 13, 13-1 Закону №1207-VII новими частинами першими, за абзацом другим яких в умовах воєнного стану рішенням Кабінету Міністрів України положення цих статей можуть бути поширені на тимчасово окуповані території, передбачені п. 3 ч. 1 ст. 3 цього Закону, надра під територіями, зазначеними у п. 3 ч. 1 ст. 3 цього Закону, і повітряний простір над цими територіями.
У ч. 1 ст. 3 цього Закону було викладено іншу редакцію пункту 3 та доповнено її пунктом 4, тому:
«І. Для цілей цього Закону тимчасово окупованою територією визначається:
1) сухопутна територія Автономної Республіки Крим та міста Севастополя, внутрішні води України цих територій;
2) внутрішні морські води і територіальне море України навколо Кримського півострова, територія виключної (морської) економічної зони України вздовж узбережжя Кримського півострова та прилеглого до узбережжя континентального шельфу України, на які поширюється юрисдикція органів державної влади України відповідно до норм міжнародного права, Конституції та законів України;
3) інша сухопутна територія України, внутрішні морські води і територіальне море України, визнані в умовах воєнного стану тимчасово окупованими рішенням Ради національної безпеки і оборони України, введеним у дію указом Президента України;
4) надра під територіями, зазначеними у п. 1, 2 і 3 цієї частини, і повітряний простір над цими територіями».
З наведеного регулювання у сукупності вбачається, що за відповідними законодавчими змінами для застосування правового режиму економічної діяльності на різних тимчасово окупованих територіях України окремого рішення про визнання тієї чи іншої її частини окупованою для визначення такого статусу за п. 3 ч. 1 ст. 3 Закону, вимагає будь-яка частина території України, крім Автономної Республіки Крим та міста Севастополя, які були окуповані іще в 2014 році та визнаються такими просто в силу закону (п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону).
Законом України від 21.04.2022 №2217-ІХ «Про внесення змін до деяких законів України щодо регулювання правового режиму на тимчасово окупованій території України» (набрав чинності 07.05.2022) до Закону №1207-VII в свою чергу були внесені численні зміни, зокрема:
- частину другу статті 1 було викладено в такій редакції:
«Датою початку тимчасової окупації Російською Федерацією окремих територій України є 19 лютого 2014 року.
Окремі об`єкти нафтогазовидобування в межах континентального шельфу України є окупованими Російською Федерацією з 19 лютого 2014 року. Перелік таких об`єктів визначається Кабінетом Міністрів України.
Автономна Республіка Крим та місто Севастополь є тимчасово окупованими Російською Федерацією з 20 лютого 2014 рок. Окремі території України, що входять до складу Донецької та Луганської областей, є окупованими Російською Федерацією (у тому числі окупаційною адміністрацією Російської Федерації) починаючи з 7 квітня 2014 року. Межі та перелік районів, міст, селищ і сіл, частин їх територій, тимчасово окупованих у Донецькій та Луганській областях з цієї дати, визначено Президентом України за поданням Міністерства оборони України, підготовленим на основі пропозицій Генерального штабу Збройних Сил України»;
- Закон був доповнений статтею 1-1 «Визначення термінів», пункт 7 частини першої якої містить визначення поняття «тимчасово окупована Російською Федерацією територія України (тимчасово окупована територія), як частини території України, в межах яких збройні формування Російської Федерації та окупаційна адміністрація Російської Федерації встановили та здійснюють фактичний контроль або в межах яких збройні формування Російської Федерації встановили та здійснюють загальний контроль з метою встановлення окупаційної адміністрації Російської Федерації»;
- п. 1 ч. 3 ст. 3 Закону був викладений у такій редакції: «сухопутна територія тимчасово окупованих Російською Федерацією територій України, водні об`єкти або їх частини, що знаходяться на цих територіях».
Однак ч. 1 ст. 1, п. 3 ч. 1 ст. 3, а так само частини перші ст. 13, 13-1 Закону при цьому залишилися незмінними.
Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» щодо деяких питань визначення правового статусу тимчасово окупованих територій України в умовах воєнного стану від 16.11.2022 № 2764-ІХ ч. 3 ст. 1 Закону було викладено в редакції, за якою дата початку і дата завершення тимчасової окупації територій, передбачених п. 3 ч. 1 ст. 3 цього Закону, визначаються Кабінетом Міністрів України.
Діюча редакція цієї норми (у відповідності до змін, внесених Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо звільнення від сплати екологічного податку, плати за землю та податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за знищене чи пошкоджене нерухоме майно» №3050-ІХ від 11.04.2023) вказує, що дата початку і дата завершення тимчасової окупації територій, які передбачені у п. 3 ч. 1 ст. 3 цього Закону, визначаються у встановленому Кабінетом Міністрів України порядку.
Об`єднана палата взяла до уваги, що з 07.05.2022 ані п. 7 ч. 1 ст. 1-1, ані п. 1 ч. 3 ст. 3 Закону не містили (і зараз також не містять) жодних посилань на те, що статус тимчасово окупованих вказані у них території набувають залежно від наявності чи відсутності (а так само і дати ухвалення) будь-якого рішення того чи іншого повноважного органу державної влади України - РНБО, Кабінету Міністрів України чи іншого органу в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
06.12.2022 Кабінет Міністрів України затвердив постанову «Деякі питання формування переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією», відповідно до якої перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затверджується Міністерством з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій за формою згідно з додатком за погодженням з Міністерством оборони України з урахуванням пропозицій відповідних обласних, Київської міської військових адміністрацій.
Відповідно до наказу Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22.12.2022 № 309 "Про затвердження Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією" зареєстрованого в Міністерстві юстиції України, дата початку тимчасової окупації всієї території Бериславського району - 09.03.2022; дата завершення тимчасової окупації - 11.11.2022.
Однак відповідно до регулювання, запровадженого Законом України від 21.04.2022 №2217-ІХ «Про внесення змін до деяких законів України щодо регулювання правового режиму на тимчасово окупованій території України»), правовий статус тимчасово окупованої території Російською Федерацією в розумінні п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону не залежить від того, чи ухвалив (і якщо ухвалив - то коли саме) той чи інший повноважний орган державної влади України (РНБО, Кабінет Міністрів України чи інший орган в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України) рішення про визнання певної частини території України тимчасово окупованою. Таке рішення повноважного органу державної влади України (зокрема - і Кабінету Міністрів України) для територій, визначених у п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону, має не конститутивне, а лише інформативне значення, з публічною достовірністю підтверджуючи конкретну дату, з якої фактична окупація певної частини території України почалася чи припинилася.
Враховуючи викладене, об`єднана палата виснувала про поширення положень ст. 13-1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» на території, тимчасово окуповані в період воєнного стану, лише з огляду на загальновідомий факт окупації таких територій за відсутності відповідного рішення Кабінету Міністрів України.
Відповідно до ч. 2 ст. 13 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» здійснення господарської діяльності юридичними особами, фізичними особами - підприємцями та фізичними особами, які провадять незалежну професійну діяльність, місцезнаходженням (місцем проживання) яких є тимчасово окупована територія, дозволяється виключно після зміни їхньої податкової адреси на іншу територію України. Правочин, стороною якого є суб`єкт господарювання, місцезнаходженням (місцем проживання) якого є тимчасово окупована територія, є нікчемним. На такі правочини не поширюється дія положення абз. 2 ч. 2 ст. 215 ЦК України.
Частиною 2 ст. 13-1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» на період тимчасової окупації переміщення товарів (робіт, послуг) з тимчасово окупованої території на іншу територію України та/або з іншої території України на тимчасово окуповану територію усіма видами транспорту, в тому числі автомобільним, залізничним, повітряним та трубопровідним транспортом, а також лініями електропередач та гідротехнічними спорудами, заборонено.
Отже, враховуючи перебування всієї території Бериславського району Херсонської області, тобто і місцезнаходження електроенергетики Товариства (Херсонська обл., Бериславський р-н, м. Берислав) у тимчасовій окупації в період 09.03.2022-11.11.2022, положення ст. 13-1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» та висновки об`єднаної палати Касаційного господарського суду Верховного Суду у постанові від 03.10.2025 у cправі №908/1162/23, колегія суддів вважає, що Товариство з 09.03.2022 по 11.11.2022 не мало права здійснювати господарську діяльність з виробництва електричної енергії та передавати її лініями електропередач відповідачу.
Таким чином, враховуючи відсутність у Товариства права на отримання заявлених до стягнення грошових коштів (за відповідний період, коли об`єкт електроенергетики Товариства перебував у тимчасовій окупації) та відсутність у відповідача кореспондованого зобов`язання їх сплачувати, відсутні підстави для задоволення позову в частині вимог про стягнення заборгованості за період з 09.03.2022 по 31.10.2022, а тому у цій частині вимоги Товариства задоволенню не підлягають. Водночас вимоги Товариства в частині стягнення з відповідача заборгованості за період лютий 2022 року - 08.03.2022 підлягають задоволенню як законні та обґрунтовані.
Суд встановив, що за лютий 2022 року заборгованість складає 377 874,77 грн, доказів її сплати відповідач не надав, а тому вимоги Товариства про її стягнення з відповідача є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Щодо стягнення з Гарантованого покупця на користь Товариства заборгованості за період 01.03.2022-08.03.2022 колегія суддів зазначає, що вартість відпущеної електричної енергії по Товариству за цей період становить: 87,995 * 393,03 = 345 846,75 грн (без ПДВ), тобто 415 016,10 грн (з ПДВ). Водночас, як встановлено вище, Гарантований покупець сплатив Товариству за відпущену у березні 2022 року електричну енергію 549 915,08 грн. Тобто, фактично відпущена Товариством у період 01.03.2022-08.03.2022 є оплаченою, а тому суд не стягує з Гарантованого покупця на користь Товариства вартість електричної енергії, відпущеної за цей (01.03.2022 по 08.03.2022) період.
Отже, відповідні доводи апеляційної скарги гарантованого покупця знайшли своє підтвердження. Щодо решти доводів апеляційної скарги Гарантованого покупця (зокрема, про існуючі заборгованості НЕК «Укренерго» та Товариства перед Гарантованим покупцем) колегія суддів зазначає, що їм суд першої інстанції надав належну оцінку, з якою апеляційний суд погоджується.
Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги.
Як зазначено у п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Суду у справі Трофимчук проти України, no. 4241/03 від 28.10.2010).
Європейський суд з прав людини вказав, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст. 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, №63566/00, §23, ЄСПЛ, від 18.07.2006).
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 277 ГПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) нез`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню. Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.
Судові витрати.
У зв`язку із задоволенням апеляційної скарги частково витрати за її подання відповідно до ст. 129 ГПК України покладаються на сторони пропорційно задоволеним вимогам.
Керуючись ст. 74, 129, 269, 275-277, 281-284 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд
У Х В А Л И В :
1. Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Гарантований покупець» на рішення Господарського суду міста Києва від 13.04.2026 у справі №910/11482/25 задовольнити частково.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 13.04.2026 у справі №910/11482/25 скасувати в частині стягнення з Акціонерного товариства «Гарантований покупець» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Тавань Солар 1» 9 428 585,59 грн заборгованості та ухвалити в цій частині нове рішення про відмову в позові.
Рішення Господарського суду міста Києва від 13.04.2026 у справі №910/11482/25 в частині стягнення з Акціонерного товариства «Гарантований покупець» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Тавань Солар 1» 377 874,77 грн заборгованості залишити без змін.
Стягнути з Акціонерного товариства «Гарантований покупець» (01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, буд. 27, код ЄДРПОУ 43068454) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Тавань Солар 1» (03035, м. Київ, вул. Митрополита Василя Липківського, буд. 18, код ЄДРПОУ 40744292) 4 534,50 грн витрат по сплаті судового збору.
3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Тавань Солар 1» (03035, м. Київ, вул. Митрополита Василя Липківського, буд. 18, код ЄДРПОУ 40744292) на користь Акціонерного товариства «Гарантований покупець» (01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, буд. 27, код ЄДРПОУ 43068454) 169 714,54 грн судового збору за подання апеляційної скарги.
4. Доручити Господарському суду міста Києва видати відповідні накази.
5. Справу повернути до суду першої інстанції.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення.
Постанова апеляційної інстанції може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та в строк, передбачені ст. 287 - 289 ГПК України.
Повний текст постанови складено 16.10.2026.
Головуючий суддя О.О. Євсіков
Судді С.О. Алданова
В.А. Корсак