номер провадження справи 26/64/26
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ
УХВАЛА
13.10.2026 Справа № 908/2243/26
м.Запоріжжя Запорізької області
Господарський суд Запорізької області у складі судді Юлдашева Олексія Олексійовича, за участю секретаря судового засідання Лісовик Олени Валеріївни, розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні матеріали заяви
боржника - ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 )
про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи,
за участю представника боржника - адвоката Потапової Олени Олегівни (у режимі відеоконференції),
УСТАНОВИВ:
15.09.2026 до Господарського суду Запорізької області надійшла заява ОСОБА_1 про відкриття провадження у справі про її неплатоспроможність.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15.09.2026 справу № 908/2243/26 передано на розгляд судді Юлдашеву О.О.
Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 23.09.2026 заяву ОСОБА_1 прийнято до розгляду, присвоєно справі номер провадження 26/64/26, підготовче засідання призначено на 13.10.2026 об 11 год. 45 хв.
13.10.2026 відбулося підготовче судове засідання, у якому в режимі відеоконференції взяла участь представник боржника - адвокат Потапова О.О.
Фіксування судового засідання здійснювалося за допомогою технічних засобів підсистеми відеоконференцзв`язку ЄСІКС. Відповідно до протоколу відеоконференції № 7233377 під час засідання мали місце неодноразові переривання запису внаслідок нестабільного з`єднання з медіасервером.
Судом досліджено заяву боржника, додані до неї документи та перевірено наявність передбачених Кодексом України з процедур банкрутства підстав для відкриття провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи.
За наслідками розгляду матеріалів справи суд дійшов висновку про відсутність достатніх правових підстав для відкриття провадження у справі про неплатоспроможність ОСОБА_1 з огляду на таке.
Зі змісту заяви вбачається, що ОСОБА_1 звернулася до господарського суду, посилаючись на неможливість виконувати грошові зобов`язання перед кредиторами, які виникли переважно на підставі кредитних договорів, укладених із банківськими та іншими фінансовими установами.
За твердженням боржника, загальний розмір грошових вимог кредиторів становить 205 689,79 грн, з яких: 109 407,12 грн - заборгованість за основною сумою кредитів; 96 282,67 грн - заборгованість за відсотками.
У заяві зазначено про наявність зобов`язань, зокрема, перед ТОВ «Фінансова компанія «Кредіплюс», ТОВ «Стар Файненс Груп», ТОВ «Сіроко Фінанс», ТОВ «Споживчий центр», ТОВ «Селфі Кредит», ТОВ «Укр Кредит Фінанс», ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал», АТ «Сенс Банк», АТ «Перший Український Міжнародний Банк», АТ «Акцент-Банк», АТ «Універсал Банк», АТ КБ «ПриватБанк» та іншими кредиторами.
Боржник посилається на прострочення виконання кредитних зобов`язань, зокрема на відомості кредитної історії, а також на недостатність доходів для одночасного погашення всієї наявної заборгованості.
З матеріалів заяви вбачається, що боржник повідомила про перебування у відпустці для догляду за дитиною та отримання додаткового доходу від проведення приватних занять із математики. Середньомісячний дохід від такої діяльності, за її твердженням, становить близько 10 000,00 грн.
Водночас боржник зазначила, що їй належить на праві спільної часткової власності 1/4 частка квартири, розташованої у м. Жовті Води Дніпропетровської області.
Також заявницею повідомлено про відсутність відкритих виконавчих проваджень стосовно неї.
На підтвердження викладених обставин до заяви, за наведеним у ній переліком, додано копії кредитних договорів, кредитний звіт Українського бюро кредитних історій, банківські виписки, відомості про доходи, декларації про майновий стан, інформаційні довідки з державних реєстрів та інші документи.
Оцінюючи наведені обставини, суд виходить із необхідності встановлення не лише факту існування кредитних правовідносин та заборгованості, але й наявності визначених законом ознак неплатоспроможності або загрози неплатоспроможності фізичної особи.
Відповідно до статті 113 Кодексу України з процедур банкрутства провадження у справах про неплатоспроможність боржника - фізичної особи, фізичної особи - підприємця здійснюється в порядку, визначеному цим Кодексом для юридичних осіб, з урахуванням особливостей, встановлених Книгою четвертою Кодексу.
За змістом частини першої статті 115 Кодексу України з процедур банкрутства провадження у справі про неплатоспроможність боржника - фізичної особи або фізичної особи - підприємця може бути відкрито лише за заявою боржника.
Частиною другою статті 115 Кодексу України з процедур банкрутства визначено підстави, за наявності яких боржник має право звернутися до господарського суду із заявою про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність, зокрема:
Боржник припинив погашення кредитів чи здійснення інших планових платежів у розмірі більше 50 відсотків місячних платежів за кожним із кредитних та інших зобов`язань упродовж двох місяців.
У боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення, а здійснені виконавцем відповідно до Закону України «Про виконавче провадження» заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними.
Наявні інші обставини, які підтверджують, що найближчим часом боржник не зможе виконати грошові зобов`язання чи здійснювати звичайні поточні платежі (загроза неплатоспроможності).
Наведені підстави є альтернативними, тому для відкриття провадження достатньо встановлення хоча б однієї з них.
Разом із тим існування такої підстави має підтверджуватися належними, допустимими, достовірними та достатніми доказами.
Згідно з частиною першою статті 119 Кодексу України з процедур банкрутства у підготовчому засіданні господарський суд розглядає подані документи, з`ясовує наявність підстав для відкриття провадження у справі про неплатоспроможність, а також вирішує інші питання, пов`язані з розглядом заяви.
За приписами частини третьої статті 119 цього Кодексу за наслідками підготовчого засідання господарський суд постановляє ухвалу про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність або про відмову у відкритті такого провадження.
Пунктом 1 частини четвертої статті 119 Кодексу України з процедур банкрутства передбачено постановлення ухвали про відмову у відкритті провадження у справі про неплатоспроможність у разі відсутності підстав для його відкриття.
Отже, на стадії підготовчого засідання суд зобов`язаний перевірити фактичні обставини, на які посилається заявник, та встановити, чи підтверджують вони наявність хоча б однієї із передбачених частиною другою статті 115 Кодексу підстав.
У постанові Верховного Суду від 05.10.2022 у справі № 921/39/21 сформульовано правовий висновок, відповідно до якого наявність заборгованості або можливість невиконання грошових зобов`язань найближчим часом повинна підтверджуватися відповідними доказами з урахуванням правової природи відносин між боржником і кредиторами.
Такими доказами можуть бути договори, первинні документи, банківські виписки, платіжні документи, судові рішення та інші матеріали, які підтверджують невиконання зобов`язань або реальну загрозу їх невиконання.
Верховний Суд наголосив на необхідності оцінки доказів саме щодо фактичної наявності підстав для відкриття провадження у справі про неплатоспроможність.
У постанові Верховного Суду від 11.01.2024 у справі № 924/622/23 зазначено, що на стадії підготовчого засідання суд оцінює відповідність заяви вимогам статей 115, 116 КУзПБ та перевіряє наявність передбачених статтею 119 Кодексу підстав для відмови у відкритті провадження.
Аналогічний підхід викладено в постановах Верховного Суду від 27.05.2025 у справі № 906/820/24, від 18.06.2025 у справі № 911/2728/23 та від 10.02.2026 у справі № 906/545/25.
У зазначених постановах Верховний Суд звернув увагу на те, що перелік підстав для відмови у відкритті провадження є вичерпним і не підлягає розширювальному тлумаченню.
Крім того, у постанові Верховного Суду від 11.06.2026 у справі № 917/2334/25 наголошено, що сам факт існування значної кредитної заборгованості не є безумовною підставою для застосування процедур неплатоспроможності фізичної особи.
Суд має дослідити обставини виникнення заборгованості, поведінку боржника щодо виконання своїх зобов`язань, його добросовісність та реальність заявлених підстав неплатоспроможності.
При цьому принцип добросовісності передбачає відкритість і повноту повідомлення боржником інформації про його майновий стан, доходи, зобов`язання та обставини виникнення фінансових труднощів.
Зазначені правові висновки Верховного Суду підлягають врахуванню судом відповідно до частини четвертої статті 236 Господарського процесуального кодексу України.
Боржниця обґрунтовує заяву, зокрема, тривалим простроченням виконання зобов`язань за кредитними договорами.
Разом із тим для застосування підстави, передбаченої пунктом 2 частини другої статті 115 КУзПБ, юридично значущим є не лише факт прострочення заборгованості, а встановлення припинення погашення кредитів чи здійснення інших планових платежів у розмірі більше 50 відсотків місячних платежів за кожним із відповідних зобов`язань протягом двох місяців.
Відтак суд має можливість перевірити зазначену підставу за наявності відомостей про розмір належних до сплати щомісячних платежів, строки їх внесення, фактично здійснені платежі та період невиконання зобов`язань.
Надані боржницею відомості про загальну заборгованість і тривалість прострочення, у тому числі відомості кредитної історії, самі по собі не замінюють встановлення зазначених обставин.
Зокрема, наявність простроченого залишку за кредитним договором не є тотожною підтвердженню конкретного розміру щомісячного платежу та частки платежу, яка не була сплачена протягом визначеного законом періоду.
Суд також враховує, що в заяві наведено значну кількість кредитних договорів із різними умовами повернення коштів, строками виконання та порядком нарахування платежів.
За таких обставин для перевірки підстави, передбаченої пунктом 2 частини другої статті 115 КУзПБ, необхідна оцінка виконання зобов`язань з урахуванням умов кожного відповідного договору, а не лише загального підсумку заборгованості.
За результатами оцінки наданих доказів суд не встановив належного підтвердження сукупності обставин, необхідних для застосування зазначеної правової підстави, а саме конкретних розмірів планових платежів, їх співвідношення з фактично внесеними сумами та припинення виконання платежів у встановленому законом обсязі протягом двох місяців.
Отже, обставини, передбачені пунктом 2 частини другої статті 115 Кодексу України з процедур банкрутства, суд вважає недоведеними.
У заяві боржниця повідомила про належність їй на праві власності 1/4 частки квартири в м. Жовті Води Дніпропетровської області.
Водночас заявницею зазначено про відсутність відкритих виконавчих проваджень щодо неї.
За змістом пункту 3 частини другої статті 115 КУзПБ відповідна підстава для відкриття провадження пов`язана із сукупністю двох обставин: відсутністю майна, на яке може бути звернено стягнення, та безрезультатністю заходів виконавця щодо розшуку такого майна.
Наявність у боржниці частки у праві власності на квартиру потребує врахування під час оцінки її майнового стану.
Разом із тим суд зазначає, що сама по собі наявність житлового майна або частки у праві власності на нього не свідчить автоматично про платоспроможність фізичної особи, оскільки правовий режим такого майна та можливість звернення на нього стягнення мають визначатися з урахуванням відповідних положень законодавства.
Відсутність виконавчого провадження також не є самостійною підставою для відмови у відкритті провадження у справі про неплатоспроможність.
Однак у цьому випадку матеріали заяви не підтверджують наявності сукупності обставин, визначених пунктом 3 частини другої статті 115 КУзПБ.
Отже, зазначена підстава для відкриття провадження також не встановлена.
Пунктом 4 частини другої статті 115 Кодексу України з процедур банкрутства передбачено можливість відкриття провадження за наявності інших обставин, які підтверджують, що найближчим часом боржник не зможе виконати грошові зобов`язання чи здійснювати звичайні поточні платежі.
Застосування цієї норми не вимагає обов`язкового підтвердження одночасно всіх інших підстав, визначених частиною другою статті 115 Кодексу.
Разом із тим загроза неплатоспроможності повинна бути реальною, об`єктивно підтвердженою та встановленою на підставі оцінки сукупності обставин.
Заявницею повідомлено про отримання додаткового доходу орієнтовно в розмірі 10 000,00 грн на місяць та про наявність значної кредитної заборгованості.
Проте порівняння загальної суми боргів із розміром місячного доходу саме по собі не дає змоги встановити неможливість виконання зобов`язань у строки, передбачені відповідними договорами.
Для оцінки загрози неплатоспроможності істотне значення мають строки настання платежів, розмір поточних грошових зобов`язань, суми необхідних витрат на утримання боржника та осіб, які перебувають на його утриманні, наявні кошти, майнові права, а також інші джерела надходжень.
Суд враховує, що боржниця перебуває у відпустці для догляду за дитиною та повідомляє про обмеженість доходів. Водночас зазначені обставини потребують оцінки в сукупності з конкретними умовами виконання кредитних зобов`язань.
Саме по собі складне матеріальне становище фізичної особи не є тотожним установленій законом загрозі неплатоспроможності.
У матеріалах заяви наведено загальний розмір кредитної заборгованості, однак не встановлено належного співвідношення всіх поточних та найближчих за строком виконання зобов`язань із реальними фінансовими можливостями боржниці, яке б дозволило зробити обґрунтований висновок про неможливість їх виконання найближчим часом.
Таким чином, суд не вбачає достатніх доказів існування об`єктивної загрози неплатоспроможності у розумінні пункту 4 частини другої статті 115 Кодексу України з процедур банкрутства.
Відповідно до статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
За приписами статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно зі статтями 76- 79 Господарського процесуального кодексу України докази повинні відповідати вимогам належності, допустимості, достовірності та вірогідності.
Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.
Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.
У даному випадку суд не заперечує самого факту існування між ОСОБА_1 та зазначеними нею кредиторами кредитних правовідносин, а також наявності у боржниці фінансових труднощів, пов`язаних із виконанням грошових зобов`язань.
Водночас наявність кредитних договорів, заборгованості та прострочення її погашення не звільняє заявника від обов`язку доведення передбачених законом підстав для відкриття провадження у справі про неплатоспроможність.
Судом не встановлено достатнього підтвердження припинення виконання планових платежів у визначеному пунктом 2 частини другої статті 115 КУзПБ розмірі та протягом передбаченого цією нормою періоду.
Також матеріали справи не підтверджують сукупності обставин, передбачених пунктом 3 частини другої статті 115 КУзПБ.
Обставини, наведені заявницею на підтвердження загрози неплатоспроможності, не дають суду достатніх підстав для висновку про реальну та об`єктивно підтверджену неможливість виконання грошових зобов`язань або здійснення звичайних поточних платежів найближчим часом.
Отже, за результатами оцінки наданих матеріалів суд дійшов висновку, що боржником не доведено наявності хоча б однієї з передбачених частиною другою статті 115 Кодексу України з процедур банкрутства підстав для відкриття провадження у справі про неплатоспроможність.
При цьому суд виходить із того, що процедура неплатоспроможності фізичної особи спрямована на врегулювання фінансового становища добросовісного боржника, який об`єктивно не може виконати свої зобов`язання, та забезпечення справедливого балансу інтересів боржника і кредиторів.
Застосування такої процедури можливе за наявності встановлених законом передумов, підтверджених належними доказами.
Саме по собі бажання боржника врегулювати наявну заборгованість шляхом застосування судових процедур неплатоспроможності не є достатньою правовою підставою для відкриття відповідного провадження.
Відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 119 Кодексу України з процедур банкрутства господарський суд постановляє ухвалу про відмову у відкритті провадження у справі про неплатоспроможність, якщо відсутні підстави для відкриття такого провадження.
З огляду на викладене, оцінивши заяву ОСОБА_1 та додані до неї матеріали в сукупності, суд дійшов висновку про наявність передбаченої пунктом 1 частини четвертої статті 119 Кодексу України з процедур банкрутства підстави для відмови у відкритті провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи.
Відмова у відкритті провадження за результатами розгляду цієї заяви не означає встановлення відсутності в боржника кредитних зобов`язань або остаточного вирішення питання щодо її майнового стану на майбутнє.
За наявності передбачених законом підстав та належних доказів їх підтвердження боржник не позбавлений права на повторне звернення до господарського суду в установленому законом порядку.
Керуючись статтями 2, 113, 115, 116, 119 Кодексу України з процедур банкрутства, статтями 12, 73- 79, 86, 232- 235, 236, 255 Господарського процесуального кодексу України, суд
УХВАЛИВ:
1. Відмовити у відкритті провадження у справі № 908/2243/26 про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ).
2. Копію ухвали надіслати боржниці в установленому процесуальним законом порядку.
3. Ухвала набирає законної сили негайно після її оголошення відповідно до статті 235 Господарського процесуального кодексу України, якщо інше не випливає з особливостей її постановлення.
4. Ухвала може бути оскаржена до Центрального апеляційного господарського суду в порядку та строки, встановлені статтями 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст ухвали складено та підписано - 15.10.2026.
Суддя О.О. Юлдашев