номер провадження справи 15/110/26
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12.10.2026 Справа № 908/1829/26
м. Запоріжжя Запорізької області
Господарський суд Запорізької області у складі судді Горохова І.С., розглянувши матеріали за позовом Концерну "Міські теплові мережі", 69091 м. Запоріжжя, вул. Героїв полку "Азов", 137
до відповідача ОСОБА_1 , АДРЕСА_1
про стягнення коштів
без повідомлення (виклику) учасників справи
установив
29.07.2026 до Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Концерну "Міські теплові мережі" до відповідача ОСОБА_1 про стягнення заборгованості в розмірі 36 780,08 грн.
Крім того, позивачем заявлено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29.07.2026, справу № 908/1829/26 передано на розгляд судді Горохову І.С.
Ухвалою суду від 06.08.2026 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі № 908/1829/26, присвоєно справі номер провадження 15/110/26. Постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.
Запропоновано відповідачу надати у строк до 07.09.2026, відповідно до ст. 165 ГПК України, відзив на позовну заяву разом із доказами, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача або визнання позовних вимог, якщо такі докази не надані позивачем. Запропоновано позивачу у строк до 22.09.2026 у разі отримання відзиву на позов надати суду відповідь на відзив, оформлену згідно із вимогами ст. 166 ГПК України разом із доказами, які підтверджують обставини, на яких ґрунтується відповідь позивача, якщо такі докази не надані відповідачем. Запропоновано відповідачу надати у строк до 05.10.2026, відповідно до ст. 167 ГПК України, надати заперечення разом із доказами, які підтверджують обставини, на яких ґрунтується заперечення відповідача, якщо такі докази не надані відповідачем.
Позов обґрунтовано невиконанням відповідачем обов`язку щодо оплати послуг з постачання теплової енергії за період січень 2026 - квітень 2026 на загальну суму 36 780,08 грн.
За офіційними даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних-підприємців та громадських формувань (відповідь на запит № 3101864 від 30.07.2026) місцезнаходженням юридичної особи-відповідача є адреса: 70411, Запорізька область, Запорізький район, с. Володимирівське, пров. Запорізький, 8а.
Поштове відправлення (копія ухвали Господарського суду Запорізької області від 06.08.2026 у справі № 908/1829/26), надіслане на вказану адресу відповідача, повернулось до суду 31.08.2026 не врученим відповідачеві із відміткою: "одержувач відсутній за вказаною адресою".
Відповідно до п. 5 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Згідно з ч. 7 ст. 120 ГПК України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи.
У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають електронного кабінету та яких неможливо сповістити за допомогою інших засобів зв`язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає чи не перебуває.
Заяви про зміну відповідачем місцезнаходження на адресу суду не надходило.
За змістом п. п. 101, 102 Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 № 270, у разі неможливості вручення адресатам (одержувачам) поштові відправлення, внутрішні поштові перекази зберігаються об`єктом поштового зв`язку місця призначення протягом строку, що встановлюється оператором поштового зв`язку, відправлення "EMS" - 14 календарних днів, міжнародні поштові перекази - відповідно до укладених угод.
Строк зберігання за заявою відправника/адресата (одержувача) і за додаткову плату може бути продовжений.
У разі невручення рекомендованого листа з позначкою "Судова повістка" або реєстрованого поштового відправлення з позначкою "Адміністративна послуга" такі відправлення разом з бланком повідомлення про вручення повертаються за зворотною адресою у порядку, визначеному в пунктах 81, 82, 83, 84, 91, 99 цих Правил, із зазначенням причини невручення.
Після закінчення встановленого строку зберігання поштові відправлення, поштові перекази повертаються відправнику, крім випадків, коли відправником надано розпорядження "не повертати".
Повернення відправлень, від яких відмовився адресат або вручення яких неможливе, повинне здійснюватися негайно.
Невручені міжнародні поштові відправлення надсилаються до місця міжнародного поштового обміну, з якого вони були одержані.
Отже, у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою, і повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії.
Сам лише факт неотримання учасником справи кореспонденції, якою суд із додержанням вимог процесуального закону надсилав ухвалу для вчинення відповідних дій за належною адресою, та яка повернулася до суду у зв`язку з її неотриманням адресатом, не може вважатися поважною причиною невиконання ухвали суду, оскільки наведене зумовлено не об`єктивними причинами, а суб`єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на її адресу.
З огляду на викладене, суд вважає, що ним вжито достатньо заходів для повідомлення відповідача про відкриття провадження у справі № 908/1829/26 за відомою суду адресою відповідача.
Відзив на адресу суду від відповідача у встановлений в ухвалі суду від 06.08.2026 у справі № 908/1829/26 процесуальний строк для подачі відзиву не надійшов.
Згідно з ч. 9 ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Оскільки судом належним чином виконано обов`язок та вжито заходи щодо повідомлення відповідача про розгляд справи, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності відзиву відповідача, за наявними матеріалами.
Відповідно до ч. ч. 5, 7 ст. 252 ГПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п`яти днів з дня отримання відзиву.
Згідно з ст. 248 ГПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Відповідно до ч. 4, 5 ст. 240 ГПК України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення. Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Розглянувши та дослідивши матеріали справи, суд установив.
Концерн «Міські теплові мережі» (надалі - Позивач) діє на підставі статуту який знаходиться у загальнодоступному місці на офіційному сайті Концерну «МТМ».
Відповідно до статуту підприємства основною метою діяльності Концерну «МТМ» є здійснення виробничо-технічної діяльності, спрямованої на надійне та безперебійне забезпечення споживачів тепловою енергією, одержання прибутку для здійснення діяльності Позивача та задоволення на його основі соціально-економічних інтересів трудового колективу Позивача.
Предметом діяльності підприємства є виробництво теплової енергії, розподілення теплової енергії для обігріву житла, а також побутових потреб населення та підприємств, установ, організацій та її збут та інше.
Правовідносини між Позивачем та Споживачем в сфері виробництва, транспортування та постачання теплової енергії регулюються Цивільним кодексом України, Законом України «Про житлово-комунальні послуги», Законом України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання», Правилами надання послуги з постачання теплової енергії, затвердженими Постановою Кабінету Міністрів України, від 21.08.2019, № 830, Положенням про Міністерство регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України, Наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 22.11.2018, № 315 про затвердження «Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг» та іншими нормативно-правовими актами України.
02.10.2021 на виконання вимог Закону Позивач на офіційному сайті розмістив індивідуальні договори на послугу з постачання теплової енергії та постачання гарячої води. Вказані договори є публічними договорами приєднання та вважаються укладеними, якщо протягом 30 днів з дня опублікування тексту договору співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали відповідний договір з виконавцем комунальної послуги. Умови вказаних договорів будуть застосовуватись до співвласників багатоквартирних будинків, які не прийняли рішення про модель організації договірних відносин з виконавцями комунальних послуг, які обрали форму індивідуального договору та до власників індивідуальних (садибних) житлових будинків.
Відповідно до вищенаведеного, станом на 01.11.2021 типовий індивідуальний договір № 73203841 про надання послуги з постачання теплової енергії (надалі - договір) за адресою: м. Запоріжжя, вул. 8-го березня, 23, прим. 121 між позивачем та Фізичною особою - підприємцем Тихомировим Є.В. (відповідач) з 01.11.2021 є укладеним (вказаний договір приєднання розміщений на офіційному сайті Концерну «МТМ», роздруківка публічного договору про надання послуги з постачання теплової енергії додається).
Фактом приєднання споживача до умов договору (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, які свідчать про його бажання укласти договір, зокрема надання виконавцю підписаної заяви-приєднання, сплата рахунка за надані послуги, факт отримання послуги.
Житловий будинок 23 по вул. 8-го березня оснащений приладом комерційного обліку теплової енергії про що зазначено в рахунках за надані послуги з постачання теплової енергії, відповідно обсяг спожитої у будівлі теплової енергії на опалення житлових та нежитлових приміщень визначається за показаннями вузла комерційного обліку.
Приміщення відповідача оснащене розподільним приладом обліку теплової енергії.
Згідно п. 3 розділу ІІІ методики , для опалюваного приміщення, оснащеного приладом (приладами) розподільного обліку теплової енергії, крім обсягу теплової енергії, визначеного на підставі його/їх показань, донараховується обсяг теплової енергії, якщо фактичне споживання теплової енергії у такому приміщенні менше мінімальної частки середнього питомого споживання, яка визначається відповідно до пунктів 1 - 3 розділу VI цієї Методики.
Мінімальне питоме споживання теплової енергії в опалюваному приміщенні в розрахунку на 1 квадратний метр площі квартири (іншого приміщення) не може становити менше мінімальної частки питомого споживання теплової енергії.
Середнє питоме споживання теплової енергії визначається згідно формули 30 (п.1 розділу VI методики).
Таким чином, споживачу у житловому будинку з власним розподільчим приладом обліку опалення нараховується ЗБП (загально-будинкові потреби), а також Гкал спожиті згідно свого власного приладу обліку або у разі, якщо Гкал по приладу менші, ніж мінімальна частка питомого споживання (50%), споживачу донараховується - мінімальна частка.
Пунктом 5 договору зазначено, що виконавець (позивач) зобов`язується надавати споживачу послугу відповідної якості та в обсязі відповідно до теплового навантаження будинку, а споживач зобов`язується своєчасно та в повному обсязі оплачувати надану послугу в строки і на умовах, що визначені цим договором.
Відповідно п. 11 договору обсяг спожитої у будинку послуги визначається як обсяг теплової енергії, спожитої в будинку за показаннями засобів вимірювальної техніки вузла (вузлів) комерційного обліку або розрахунково відповідно до Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженої наказом Мінрегіону від 22.11.2018 № 315 (надалі Методика).
Нормами Розділу І Методики визначено, що розподіл між споживачами обсягу спожитих комунальних послуг здійснюється на підставі визначених на розрахункову дату споживання (фактичних, розрахункових або скоригованих (приведених)) обсягів комунальної послуги за відповідний розрахунковий період. Розрахунковою датою є останній день розрахункового періоду.
Розподіл обсягів спожитих у будівлі/будинку комунальних послуг здійснюється між споживачами для житлових та нежитлових приміщень (в тому числі приміщень з індивідуальним опаленням, вбудованих, вбудовано-прибудованих або прибудованих приміщень, а також приміщень, які обладнані окремим входом), які є самостійними об`єктами нерухомого майна, не є самостійними об`єктами нерухомого майна, але перебувають у користуванні різних споживачів відповідних комунальних послуг.
Розподіл між споживачами обсягу спожитої у будівлі/будинку теплової енергії на опалення житлових та нежитлових приміщень здійснюється відповідно до Розділу ІІІ Методики.
Для розподілу приймаються показання вузлів комерційного та розподільного обліку, приладів розподільного обліку теплової енергії станом на кінцеву дату розрахункового періоду, отримані виконавцем розподілу комунальної послуги, у спосіб, визначений договором про надання комунальної послуги.
У разі, якщо одна будівля/будинок має два та більше вводи відповідної зовнішньої інженерної мережі, які оснащено вузлами комерційного обліку, то визначення обсягу спожитої послуги та її розподіл здійснюється за сумою всіх вузлів комерційного обліку відповідної комунальної послуги у будівлі/будинку. За рішенням співвласників будівлі/будинку розподіл може здійснюватися окремо для кожної її частини, що оснащена вузлом комерційного обліку відповідної комунальної послуги.
Розділом ІІ Методики передбачені базові правила визначення та розподілу між споживачами загальних обсягів спожитих у будівлі/будинку комунальних послуг.
Загальний обсяг теплової енергії на опалення будівлі/будинку визначається за допомогою вузла (вузлів) комерційного обліку теплової енергії або розрахунково у разі його (їх) відсутності, тимчасового виходу з ладу або втрати. Загальний обсяг спожитої у будівлі/будинку теплової енергії на опалення у кожному розрахунковому періоді розподіляється на потреби безпосередньо опалення житлових/нежитлових приміщень, забезпечення загальнобудинкових потреб на опалення будівлі/будинку та(у випадку наявності таких приміщень у будинку/будівлі) сумарного обсягу теплової енергії, що надходить до приміщень з індивідуальним опаленням та/або окремих приміщень з транзитними мережами опалення.
Пунктом 12 розділом 4 Методики передбачено: обсяг теплової енергії, витрачений на загальнобудинкові потреби опалення будівлі/будинку, розподіляється між усіма власниками (співвласниками) приміщень будівлі/будинку (включаючи приміщення з індивідуальним опаленням та окремі приміщення з транзитними мережами опалення) пропорційно до загальних/опалюваних площ/об`ємів їх житлових/нежитлових приміщень.
Відповідно до визначення наведеного в Методиці опалюване приміщення приміщення у будівлі/будинку, яке забезпечується тепловою енергією за допомогою внутрішньобудинкової системи теплопостачання, та у якому забезпечується нормативна температура повітря.
Згідно з п. 32 договору розрахунковим періодом для оплати обсягу спожитої послуги є календарний місяць.
Пунктом 34 договору вказано споживач здійснює оплату за цим договором щомісяця не пізніше останнього дня місяця, що настає за розрахунковим періодом, що є граничним строком внесення плати за спожиту послугу.
Відповідно до пункту 38 договору споживач не звільняється від оплати послуги, отриманої ним до укладення цього договору.
На виконання п. 5 договору позивач надавав послугу з постачання теплової енергії відповідачу в нежитлове приміщення.
Позивачем були сформовані та надані відповідачу рахунки на оплату спожитої послуги.
Вся інформація окремо по кожному місяцю зазначена в рахунках, які направлялись на адресу відповідача. Також у рахунках на оплату спожитої послуги та на сайті Концерну «МТМ», у відповідності до вимог законодавства, міститься інформація щодо встановленого приладу комерційного обліку (за яким відбуваються нарахування на будинок/ будівлю), опалювальної площі будинку/будівлі. Крім того, у рахунках міститься інформація щодо спожитої будинком теплової енергії.
Відповідач не виконав свої обов`язки згідно договору по сплаті за надану послугу з постачання теплової енергії, у зв`язку з чим за відповідачем виникла грошова заборгованість.
Факт отримання послуги з постачання теплової енергії до житлового будинку в якому знаходиться приміщення відповідача підтверджується рішеннями виконавчого комітету Запорізької міської ради про початок та закінчення опалювального сезону відповідно до яких позивачем було розпочато і закінчено опалювальний сезон в м. Запоріжжі (відповідні рішення містяться на офіційному сайті ЗМР), знаходженням нежитлового приміщення відповідача у багатоквартирному житловому будинку.
За твердженням позивача, відповідачу надано послугу з постачання теплової енергії в період з 01.01.2026 - 30.04.2026 на загальну суму 36 780,08 грн. Виставлені позивачем рахунки залишені без оплати. Сума заборгованості у добровільному порядку погашена не була.
Невиконання відповідачем свого обов`язку щодо оплати вартості теплової енергії, стало підставою для звернення позивача з позовом до суду за захистом своїх порушених прав та інтересів.
Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.
Пунктом 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України передбачено, що підстави виникнення цивільних прав та обов`язків виникають з договорів та інші правочинів.
Статтями 509 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Приписами ч. 1 ст. 526 Цивільного кодексу України визначено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Стаття 599 Цивільного кодексу України передбачає, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно зі статтею 1 Закону України «Про теплопостачання» теплова енергія - товарна продукція, що виробляється на об`єктах сфери теплопостачання для опалення, підігріву питної води, інших господарських і технологічних потреб споживачів, призначена для купівлі-продажу.
Закон України «Про житлово-комунальні послуги» визначає основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов`язки.
Статтею 12 цього Закону визначено, що відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором.
Ціни (тарифи) на житлово-комунальні послуги встановлюються за домовленістю сторін, крім випадків, коли відповідно до закону ціни (тарифи) є регульованими. У такому разі ціни (тарифи) встановлюються уповноваженими законом державними органами або органами місцевого самоврядування відповідно до закону (ч. 1 ст. 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»).
Згідно з ч. 7 ст. 14 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» до дати обрання співвласниками багатоквартирного будинку однієї з моделей організації договірних відносин, визначених частиною першою цієї статті, між виконавцем відповідної комунальної послуги та кожним співвласником укладається публічний договір приєднання відповідно до вимог частини п`ятої ст. 13 цього Закону.
Частиною 5 ст. 13 Закону встановлено, що у разі якщо співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали з виконавцем комунальної послуги відповідний договір з ними укладається індивідуальний договір про надання комунальної послуги, що є публічним договором приєднання.
Відповідно до визначення передбаченого Законом індивідуальний споживач фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об`єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги.
Співвласник багатоквартирного будинку - власник квартири або нежитлового приміщення у багатоквартирному будинку (Закон України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку»).
Положення ст. 19 Закону України «Про теплопостачання» передбачає обов`язок споживача щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.
Як було встановлено судом, ФОП Тихомиров Є.В. на підставі договору найму користувався нежитловим приміщенням № 121 за адресою: м. Запоріжжя вул. 8-го березня, 23.
29.12.2025 року згідно із витягом з Єдиного державного реєстру юридичних фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Тихомиров Євген Володимирович припинив підприємницьку діяльність фізичної особи-підприємця.
Відповідно до постанови Великої Палати Верховного Суду у справі № 338/180/17 від 05.06.2018, з 15 грудня 2017 року господарські суди мають юрисдикцію щодо розгляду за пунктом 1 частини першої статті 20 ГПК України у вказаній редакції спорів, в яких стороною є фізична особа, яка на дату подання позову втратила статус суб`єкта підприємницької діяльності, якщо ці спори пов`язані, зокрема, з підприємницькою діяльністю, що раніше здійснювалася зазначеною фізичною особою, зареєстрованою підприємцем.
Оскільки Тихомиров Є.В. під час укладення договору найму нежитлового приміщення та договору про надання послуг з постачання теплової енергії перебував у статусі приватного підприємця, справа відноситься до юрисдикції господарських судів.
Частиною 1 ст. 7 Закону визначено, що споживач серед іншого має право у встановленому законодавством порядку відключитися від систем централізованого теплопостачання та постачання гарячої води.
Наразі чинним є Порядок відключення споживачів від мереж (систем) централізованого опалення (теплопостачання) та постачання гарячої води затверджений Наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України № 169 від 26.07.2019.
Враховуючи відсутність документів на підтвердження відключення від мережі опалення - вказане приміщення є опалювальним.
Обсяг спожитої споживачем послуги визначається як частина обсягу теплової енергії, спожитої у будинку для потреб опалення, визначеної та розподіленої згідно з вимогами Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання».
Відповідно до ч. 4 ст. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Господарський суд Запорізької області у своєму рішенні від 07.05.2026 по справі № 908/565/26 прийшов до висновку, що Типовий індивідуальний договір, якому позивачем присвоєно номер 73203841, про надання послуги з постачання теплової енергії за адресою: м. Запоріжжя, вул. 8 Березня, буд. 23, приміщення № 121, між Концерном "МТМ" та ФОП Тихомировим Євгеном Володимировичем є укладеним з 01.11.2021 шляхом отримання відповідачем таких послуг, відсутності доказів щодо прийняття рішення про вибір моделі договірних відносин, та спливу 30-денного строку з моменту опублікування позивачем відповідно до вимог Закону України «Про житлово комунальні послуги» індивідуального договору про надання послуг з постачання теплової енергії, що є публічним договором приєднання.
Окрім цього суд правомірно прийшов до висновку, що споживачу, у (відповідачу) приміщення якого обладнано розподільним приладом обліку опалення, нараховується обсяг теплової енергії, витрачений на загальнобудинкові потреби опалення, а також Гкал, спожиті згідно його приладу обліку, або у разі, якщо Гкал по приладу обліку менші, ніж мінімальна частка питомого споживання, то донараховується мінімальна частка. У житловому будинку № 23 по вул. 8 Березня обсяги теплової енергії на загальнобудинкові потреби опалення визначаються як частка 25% від загального обсягу споживання теплової енергії на опалення будинку у розрахункових періодах.
Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).
Зобов`язання припиняється частково або в повному обсязі з підстав, установлених договором або законом. Тобто припинення зобов`язання на вимогу однієї зі сторін можливе, якщо такі дії вчинені відповідно до вимог закону або передбачені умовами договору.
Оскільки відповідач не спростував факт отримання теплоносія до належного йому нежитлового приміщенння в наведений вище період, не надав суду будь-яких доказів в обґрунтування невірності здійсненого позивачем розрахунку вартості теплової енергії, а так само не надав суду доказів сплати заборгованості за договором в зазначеній сумі, суд за наслідками розгляду справи приходить до висновку про задоволення позову та стягнення вказаної заборгованості з відповідача на користь позивача.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
У відповідності до ст. 76 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
З урахуванням наведених обставин та наданих доказів, суд вважає позов обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню.
Відповідно до ст. 129 ГПК України витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача.
Керуючись ст. ст. 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
ухвалив
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Тихомирова Євгена Володимировича ( АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) на користь Концерну «Міські теплові мережі» (69091, м. Запоріжжя, вул. Героїв полку «Азов», 137; ідентифікаційний код 32121458, на розрахунковий рахунок № НОМЕР_2 у Філії АТ "Укрексімбанк" у м. Києві, МФО 322313) заборгованість за спожиту теплову енергію в сумі 36 780,08 грн (тридцять шість тисячі сімсот вісімдесят гривень 08 коп.). Видати наказ.
3. Стягнути з Тихомирова Євгена Володимировича ( АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) на користь Концерну «Міські теплові мережі» (69091, м. Запоріжжя, вул. Героїв полку «Азов», 137; ідентифікаційний код 32121458, на розрахунковий рахунок № НОМЕР_3 , ПАТ АБ «Укргазбанк», МФО 320478) судові витрати у розмірі 2662,40 грн (дві тисячі шістсот шістдесят дві гривні 40 коп.). Видати наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено 15.10.2026.
Суддя І. С. Горохов