2/130/912/2026
130/267/26
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"02" жовтня 2026 р. м. Жмеринка
Жмеринський міськрайонний суд Вінницької області в складі:
головуючого судді Порощука П.П.,
при секретарі Рижової К.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Жмеринка за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя,
В С Т А Н О В И В :
Позивач звернувся до суду з позовною заявою до відповідача про поділ спільного майна подружжя. Позовні вимоги мотивував тим, що сторони перебували в зареєстрованому шлюбі з 14.08.2018 року по 21.07.2023 року. За час спільного проживання було придбано перелік майна та виконано роботи на загальну суму 47873 грн, окрім цього позивачем було здійснено погашення кредитної заборгованості відповідача у сумі 2311,56 грн. та 6432,16 грн. Всього за час перебування в шлюбі сторонами було вкладено в якості сумісного майна загальну суму 56616 грн. Відтак позивач просить стягнути 1/2 від зазначеної суми - 28308,36 грн.
Ухвалою суду від 13.02.2026 року по даній справі було відкрито провадження та призначено підготовче судове засідання за загальними правилами позовного провадження.
20.03.2026 року від представника відповідача адвоката Височанської А.В. надійшов відзив на позовну заяву, в якому просила відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на неправдивість викладених в позові обставин, відсутність належних доказів щодо сплати придбаного майна, виконаних робіт та сплати коштів на погашення кредиту відповідача, та відомостей щодо права власності на домоволодіння, в якому проживали сторони.
05.06.2026 року закрито підготовче провадження, призначено справу до судового розгляду по суті та долучено докази надані позивачем.
В судовому засідання позивач ОСОБА_1 підтримав позовні вимоги, просив задовольнити.
Представник відповідача ОСОБА_3 заперечила проти задоволення позовних вимог, просила відмовити у повному обсязі. Вказала, що право вланості на спадковий будинок відповідач ОСОБА_2 набула лише в 2022 році.
Суд, заслухавши пояснення сторін, дослідивши підстави позову, дослідивши докази з точки зору належності та допустимості, а у своїй сукупності з точки зору достатності, встановив такі факти і відповідні їм правовідносини.
Відповідно до ст.55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
Відповідно до ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до положень ст.ст.12,81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками процесу. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.
Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування (ч.ч.3,4 ст.77 ЦПК України). Крім того, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч.2 ст.78 ЦПК України).
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст. 80 ЦПК України).
Судом встановлено, що сторони перебували у зареєстрованому шлюбі, який згідно рішення Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 21.07.2023 року розірвано (а.с.8-9).
Відповідно до договорів №1-CZA від 02.11.2018 року та №1-DQC від 11.09.2019 року ОСОБА_1 було здійснено купівлю метало-пластикових конструкцій у сумі 6564 грн. та 5719 грн. (а.с.10-11).
За довідкою, виданою ФОП ОСОБА_4 від 17.07.2023 року, ОСОБА_2 , яка проживає в АДРЕСА_1 , сплачено послуги по підключенню до центральної водомережі у сумі на протязі серпня-грудня 2021 року 11500 грн (а.с.13).
Згідно платіжних інструкцій від 13.01.2023 року та від 23.12.2022 року ОСОБА_1 здійснив перекази коштів на рахунок ОСОБА_2 у сумі 2311,56 грн. та 6432,16 грн. (а.с.14-15).
В наданих ОСОБА_1 товарних чеках від 10.11.2018 року, 25.06.2019 року, 04.07.2019 року, 16.07.2019 року, 12.08.2018 року, 18.06.2019 року, 05.12.2019 року, 08.07.2020 року, 16.07.2020 року, 26.10.2020 року вбачається придбання ним будівельних матеріалів, з накладних від 15.09.2021 року, 10.10.2021 року, вбачається придбання ним меблів (пеналу, матрасу) (а с.17-28).
Вирішуючи спір між колишнім подружжям про майно, суд встановлює: 1) обсяг спільного майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства - ним є квартира та комплекс будівель та споруд; 2) з`ясовує джерело та час його придбання, - майно придбане в період наявних офіційно зареєстрованих шлюбних відносин. З урахуванням зазначеного, суд робить висновок, щодо належності спірного майна до об`єктів права спільної сумісної власності подружжя, що підлягає поділу.
Зі змісту п.п.23,24 постанови Пленуму ВСУ від 21.12.2007 №11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» вбачається, що вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з`ясовувати джерело і час його придбання. Спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу можуть бути будь-які види майна, незалежно від того, на ім`я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом.
ОСОБА_1 на підтвердження розрахунку коштів, які бажає стягнути з відповідача, надає вищезазначені договори щодо купівлі метало-пластикових конструкцій, товарні чеки про купівлю будівельних матеріалів, меблів та квитанції про перерахунок коштів.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України).
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу.
Дана позиція міститься в постанові КЦС ВС від 20.11.2024 № 373/2163/21 (61-12294св23).
Договори щодо купівлі метало-пластикових конструкцій не доводять факт, що дані конструкції були придбані та встановлені саме в будинок, де проживало подружжя. Товарні чеки та накладні не містять жодних відомостей щодо покупця. Довідка щодо сплати послуг по підключенню до водомережі підтверджує сплату особисто відповідачем ОСОБА_2 .
Суд зазначає, що позивачем не надано належних доказів, що домоволодіння, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , належало на праві приватної або сумісної власності ОСОБА_2 , в період перебування сторін у шлюбі, тобто відповідачем не доведено сукупності обставин, необхідних для висновку про те, що заявлені до стягнення кошти були витрачені саме на спільне майно, а понесені витрати підлягають розподілу між сторонами.
Законодавство України передбачає не лише права, а й обов`язки подружжя: так згідно та ст.55 СК України дружина та чоловік зобов`язані спільно дбати про матеріальне забезпечення сім`ї.
Факт здійснення відповідачем певних витрат на утримання чи облаштування будинку не свідчить про виникнення у позивача обов`язку компенсувати такі витрати. Для задоволення вимог про стягнення коштів необхідно встановити не лише факт понесення відповідних витрат, а й їх зв`язок із спільним майном подружжя, необхідність та обґрунтованість таких витрат, а також участь кожного з подружжя у їх фінансуванні.
Крім того, суд критично оцінює надану позивачем в останньому судовому засіданні довідку видану Кацмазівським старостинським округом Станіславчицької сільської ради Дмеринського району Вінницької області, про те, що за ОСОБА_2 в АДРЕСА_2 рахується житловий будинок з господарськими будівлями загальною площею 43 кв.м., житловою площею 34 квм., згідно запису погосподарської книги №4 номер об`єкта погосподарського обліку 010303-1 (а.с.66), оскільки вона подана з порушенням строків та порядку її надання пердбаченого ч.2 ст.83 ЦПК України, тому суд її до розгляду не приймає.
Відповідно до ст.89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
На підставі наведеного, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженню наявних у справі доказів суд приходить до висновку, що спосіб захисту обраний позивачем, порушує конституційні права третіх осіб, крім того заявлені вимоги спростосовуються матеріалами справи в совокупності та не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні, а тому позовні вимоги позивача задоволеню не підлягають.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10.02.2010 року.
Відповідно до ч.1,2 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог та інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Отже, судові витрати понесені позивачем слід залишити за останнім.
Керуючись ст.ст.12, 81, 141, 263-265, 268 ЦПК України, суд,
В И Р І Ш И В:
В задоволенні позову відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Вінницького апеляційного суду через Жмеринський міськрайонний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Суддя Порощук П.П.