ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
07 жовтня 2026 року
м. Київ
справа № 569/10303/24
провадження № 61-11152св25
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
судді-доповідача - Ігнатенка В. М.,
суддів: Карпенко С. О., Мартєва С. Ю., Ситнік О. М., Фаловської І. М.,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Курганська Олена Вікторівна, на постанову Рівненського апеляційного суду від 31 липня 2025 року у складі колегії суддів: Шимківа С. С., Боймиструка С. В.,
Хилевича С. В.,
у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Державного підприємства «Рівненський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою», Головного управління Держгеокадастру в Житомирській області, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Рівненська міська рада, ОСОБА_3 , про захист прав землекористувача шляхом скасування державної реєстрації земельної ділянки,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог та заяви про забезпечення позову
У червні 2024 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом
до ОСОБА_2 , Державного підприємства «Рівненський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою», Головного управління Держгеокадастру в Житомирській області, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Рівненська міська рада, ОСОБА_3 , про захист прав землекористувача шляхом скасування державної реєстрації земельної ділянки.
У червні 2024 року ОСОБА_1 подала до суду заяву про забезпечення позову, в якій просила:
- заборонити Рівненській міській раді вчиняти дії, які стосуються затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та передачі безоплатно у власність земельної ділянки на АДРЕСА_1 ОСОБА_2 щодо земельної ділянки з кадастровим номером [номер приховано]:01:024:0417, площею 0,0460 га, яка розташована на території Рівненської міської ради з визначеним цільовим призначенням - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), до набрання законної сили рішенням суду;
- заборонити державним кадастровим реєстраторам Головного управління Держгеокадастру у Рівненській області (у тому числі тим, що провадять свою діяльність на районному рівні) вносити до Державного земельного кадастру будь-які реєстраційні відомості (зміни), що стосуються земельної ділянки кадастровий номер [номер приховано]:01:024:0417, площею 0,0460 га, розташованої на території Рівненської міської ради Рівненської області з цільовим призначенням - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) до набрання законної сили рішенням суду.
Заява про забезпечення позову мотивована тим, що затвердження Рівненською міською радою технічної документації та передача ОСОБА_2 у власність спірної земельної ділянки може відбутися з порушенням прав позивача, як співвласника розташованого на ній будинку.
Вказані дії можуть призвести до незаконної передачі частини земельної ділянки, яка тривалий час перебуває у користуванні позивача, у власність іншої особи та до вчинення ОСОБА_2 подальших дій щодо розпорядження земельною ділянкою. Такі обставини можуть свідчити про позбавлення ОСОБА_1 права на приватизацію земельної ділянки, на якій розташовані належні їй житлові будинки - 330/2 та 330/4, що були виділені із відповідного житлового будинку.
Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Ухвалою Рівненського міського суду Рівненської області від 03 червня
2024 року у складі судді Галінської В. В. заяву ОСОБА_1 задоволено.
Вжито заходи забезпечення позову шляхом заборони Рівненській міській раді вчиняти дії, які стосуються затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та передачу безоплатно у власність земельної ділянки на АДРЕСА_1 громадянину ОСОБА_2 щодо земельної ділянки з кадастровим номером [номер приховано]:01:024:0417, площею 0,0460 га, яка розташована на території Рівненської міської ради з визначеним цільовим призначенням - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), до набрання законної сили рішенням суду.
Вжито заходи забезпечення позову шляхом заборони державним кадастровим реєстраторам Головного управління Держгеокадастру у Рівненській області
(у тому числі тим, що провадять свою діяльність на районному рівні) вносити до Державного земельного кадастру будь-які реєстраційні відомості (зміни), що стосуються земельної ділянки кадастровий номер [номер приховано]:01:024:0417, площею 0,0460 га, розташованої на території Рівненської міської ради Рівненської області з цільовим призначенням - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) до набрання законної сили рішенням суду.
Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що у випадку затвердження Рівненською міською радою проєкту землеустрою, виконання можливого рішення суду може значно утруднитись або стати неможливим.
Суд першої інстанції дійшов висновку про те, що достатніми та адекватними заходами забезпеченням позову є заборона Рівненській міській раді вчиняти дії, які стосуються затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж спірної земельної ділянки в натурі (на місцевості) та передачу безоплатно її у власність відповідачу а також заборона державним кадастровим реєстраторам Головного управління Держгеокадастру у Рівненській області, у тому числі тим, що провадять свою діяльність на районному рівні, вносити до Державного земельного кадастру будь-які реєстраційні відомості (зміни), що стосуються цієї земельної ділянки.
Заявлений ОСОБА_1 спосіб забезпечення позову відповідає предмету позову та не зумовлює фактичного вирішення спору по суті, а спрямований лише на збереження існуючого становища сторін до розгляду справи по суті.
Ухвалою Рівненського міського суду Рівненської області від 18 березня
2025 року залучено до участі у справі в якості співвідповідача - ОСОБА_4 , оскільки згідно з копією договору купівлі-продажу від 17 березня 2025 року ОСОБА_2 продав ОСОБА_4 належний йому на праві власності житловий будинок, з надвірними будівлями та спорудами за номером АДРЕСА_1 , що розташований на земельній ділянці, площею 0,0460 га, кадастровий номер [номер приховано]:01:024:0417.
Постановою Рівненського апеляційного суду від 31 липня 2025 року апеляційну скаргу ОСОБА_4 задоволено. Ухвалу Рівненського міського суду Рівненської області від 03 червня 2024 року скасовано та ухвалено нове судове рішення про відмову в задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що у Рівненському міському суді Рівненської області на розгляді перебуває інша справа № 569/22428/24 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 , ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Рівненська міська рада, про встановлення порядку користування земельною ділянкою.
У вказаній справі № 569/22428/24постановою Рівненського апеляційного суду від 22 травня 2025 рокуапеляційну скаргу ОСОБА_1 , від імені якої адвокат Курганська О. В., задоволено.Ухвалу Рівненського міського суду Рівненської області від 26 березня 2025 року скасовано та задоволено заяву
ОСОБА_1 про забезпечення позову. Заборонено Рівненській міській раді вчиняти дії, які стосуються затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та здійснювати безоплатну передачу у власність земельної ділянки на АДРЕСА_1 ОСОБА_4 щодо земельної ділянки з кадастровим номером [номер приховано]:01:024:0417, площею 0,0460 га, яка розташована на території Рівненської міської ради чи іншої сформованої ОСОБА_4 земельної ділянки для обслуговування житлового будинку на АДРЕСА_1 , до набрання законної сили рішенням суду. Заборонено державним кадастровим реєстраторам Головного управління Держгеокадастру у Рівненській області (у тому числі тим, що провадять свою діяльність на районному рівні) вносити до Державного земельного кадастру будь-які реєстраційні відомості (зміни), що стосуються земельної ділянки, кадастровий номер [номер приховано]:01:024:0417, площею 0,0460 га, розташованої на території Рівненської міської ради Рівненської області.
Отже, апеляційний суд дійшов висновку про те, що оскільки у справі
№ 569/22428/24вже накладено обтяження на спірну земельну ділянку, то у цій справі № 569/10303/24 відсутня повторна необхідність у забезпечення позову шляхом аналогічних заборон на вчинення дій щодо спірної земельної ділянки.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У серпні 2025 року ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат
Курганська О. В. звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Рівненського апеляційного суду від 31 липня 2025 року, просить оскаржувану постанову апеляційного суду скасувати й залишити у силі ухвалу суду першої інстанції.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 19 вересня 2025 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Курганська О. В., на постанову Рівненського апеляційного суду
від 31 липня 2025 року, витребувано справу із суду першої інстанції.
У жовтні 2025 року справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 30 вересня 2026 року справу призначено до судового розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у складі колегії з п`яти суддів.
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Підставою касаційного оскарження судових рішень заявник зазначає, що суди не застосували правових висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 15 вересня 2020 року у справі № 753/22860/17, від 24 квітня 2024 року у справі № 754/5683/22, від 04 грудня 2024 року у справі № 22/045-10,
від 03 квітня 2025 року у справі № 908/2948/23.
Касаційна скарга мотивована тим, що за згодою співвласників будинку АДРЕСА_2 було поділено житловий будинок в натурі
на 6 об`єктів нерухомого майна - 6 житлових будинків, із яких ОСОБА_1 належали новоутворений житловий будинок
АДРЕСА_3 , загальною площею
24,1 кв. м. У подальшому співвласники будинку мали намір приватизувати відповідні частки земельної ділянки, які перейшла до них згідно з частками
у праві власності на житловий будинок та з урахуванням встановленого порядку користування земельною ділянкою, на якій розміщений поділений на частини житловий будинок.
Однак після поділу житлового будинку його співвласники почали відчужувати свої будинки, хоча поштова адреса їм присвоєна не була, поділ земельної ділянки не здійснювався.
Станом на час виникнення спору власниками житлових будинку, які виділено із будинку АДРЕСА_2 були: ОСОБА_3 (житлові будинки № 330/1, 330/5, АДРЕСА_4 ), ОСОБА_1 (житлові будинки АДРЕСА_5 ) та ОСОБА_2 (житловий будинок № 330/3).
Незважаючи на те, що ОСОБА_1 була власником двох житлових будинків та землекористувачем 36/100 частки земельної ділянки на АДРЕСА_2 , починаючи з 1988 року, поділу цієї земельної ділянки між нею та ОСОБА_2 здійснено не було, згоди позивача на виділення йому частки земельної ділянки із її законного землекористування вона не давала, межі земельної ділянки не узгоджувала. Отже, ДП «Рівненський інститут землеустрою» з порушенням закону виготовлено технічну документацію, а державним реєстратором - без наявності необхідних документів проведено
державну реєстрацію земельної ділянки з кадастровим номером 561[телефон приховано]:024:0417.
На сайті Рівненської міської ради на дату подачі позову було розміщено проєкт рішення «Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та передачу безоплатно у власність земельної ділянки на АДРЕСА_1 ОСОБА_2 », яким передбачено затвердити технічну документацію та передати ОСОБА_2 земельну ділянку, площею 460 кв. м, безоплатно у власність.
Отже, необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування відповідного заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову, а відтак суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що незабезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.
При цьому застосований судом першої інстанції захід забезпечення позову не призведе до невиправданого обмеження майнових прав відповідачів, оскільки не обмежується можливість користуватися земельною ділянкою, обмежується лише можливість розпоряджатися спірною земельною ділянкою.
Апеляційний суд дійшов помилкового висновку про наявність правових підстав для поновлення ОСОБА_4 строку на апеляційне оскарження ухвали Рівненського міського суду Рівненської області від 03 червня 2024 року, оскільки остання подала апеляційну скаргу лише 09 квітня 2025 року.
Cтаном на час виникнення спірних правовідносин та на час постановлення судом першої інстанції ухвали про забезпечення позову, вказані обставини свідчать про те, що судове рішення суду першої інстанції не впливає на права та обов`язки ОСОБА_4 .
Заявник посилалася на те, що постановою апеляційного суду від 22 травня
2025 року було застосовано забезпечення позову пізніше та у іншій цивільній справі № 569/22428/24 з іншим предметом спору та іншими сторонами.
Крім того, ОСОБА_4 подала до Рівненського апеляційного суду заяву про скасування заходів забезпечення позову у справі № 569/22428/24.
Позиція інших учасників справи
Відзив на касаційну скаргу не подано.
У жовтні 2026 року ОСОБА_4 подала додаткові пояснення, тобто поза межами строку на подання таких документів. Право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом. Документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим кодексом (стаття 126 ЦПК України). З огляду на зазначене Верховний Суд залишає додаткові пояснення ОСОБА_4 без розгляду. Подібні висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 травня 2020 року у справі № 638/13683/15-ц (провадження № 14-680 цс 19).
У жовтні 2026 року ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат
Курганська О. В. подала письмові заперечення на додаткові пояснення
ОСОБА_4 .
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно з пунктом 1 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.
Відповідно до статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої
статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
Касаційне провадження відкрито з підстав, передбачених пунктами 1, 4
частини другої статті 389 ЦПК України.
Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку про задоволення касаційної скарги з таких підстав.
Мотиви, якими керується Верховний Суд, та застосовані норми права
Згідно із статтею 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Відповідно до частин першої, другої статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 150 ЦПК України позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб.
Під забезпеченням позову слід розуміти вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують реальне виконання судового рішення, прийнятого за його позовом.
Відповідно до вимог частини третьої статті 150 ЦПК України, заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, з майновими наслідками заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Ці обставини є істотними і необхідними для забезпечення позову.
Інститут забезпечення позову являє собою сукупність встановлених законом заходів, що вживаються судом за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, якщо у них існують побоювання, що виконання ухваленого у справі рішення виявиться у майбутньому утрудненим чи неможливим.
Отже, умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити або унеможливити виконання рішення по суті позовних вимог.
Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, та інтересів сторін та інших учасників судового процесу.
Підстави для забезпечення позову є оціночними та враховуються судом в залежності до конкретного випадку.
Такі правові висновки викладені Верховним Судом у постановах від 11 серпня 2022 року у справі № 522/1514/21, від 21 лютого 2024 року у справі
№ 201/9686/23, від 01 травня 2024 року у справі № 638/6777/23, від 17 червня 2024 року у справі № 644/1482/22.
Під час вирішення питання щодо забезпечення позову, обґрунтованість позову не досліджується, адже питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду заяви про забезпечення позову. Суд повинен лише пересвідчиться, що між сторонами виник спір.
При вжитті заходів забезпечення позову повинна бути наявність зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову.
Забезпечення позову є тимчасовим обмеженням і його значення полягає в тому, що ним захищаються законні інтереси позивача на той випадок, коли відповідач буде діяти недобросовісно або коли невжиття заходів забезпечення позову може потягти за собою неможливість виконання судового рішення. Крім цього, інститут забезпечення позову захищає в рівній мірі інтереси як позивача, так і відповідача.
Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).
При цьому при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12 лютого 2020 року у справі
№ 381/4019/18 зазначила, що під забезпеченням позову потрібно розуміти вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують реальне виконання судового рішення, прийнятого за його позовом. Інститут забезпечення позову спрямований проти несумлінних дій відповідача, який може приховати майно, розтратити його, продати, знецінити. Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).
Судом установлено, що у червні 2024 року ОСОБА_1 у цій справі
№ 569/10303/24 було подано до суду заяву про забезпечення позову.
Суд першої інстанції дійшов висновку про обґрунтованість такої позовної заяви, оскільки незастосування відповідного забезпечення позову могло призвести до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову.
Разом з тим апеляційний суд дійшов висновку про відмову у задоволенні вказаної заяви, оскільки постановою Рівненського апеляційного суду
від 22 травня 2025 року в іншій справі № 569/22428/24 за позовом
ОСОБА_1 провстановлення порядку користування земельною ділянкою задоволено аналогічну заяву останньої про забезпечення позову.
Отже, апеляційний суд у порушення вимог закону не звернув уваги на те, що
у справі № 569/22428/24 ОСОБА_1 було подано зазначену заяву лише
25 березня 2025 року, проте у цій справі № 569/10303/24 ОСОБА_1 подала заяву про забезпечення позову ще 02 червня 2024 року, тобто на час вчинення такої процесуальної дії не існувало аналогічного забезпечення, а у суду першої інстанції були відсутні правові підстави для відмови в її задоволенні з цих підстав.
Апеляційний суд зазначеного не врахував, а лише дійшов висновку про існування аналогічного забезпечення в іншій справі, в якій ОСОБА_1 пред`явлено інший позов про встановлення порядку користування спірною земельною ділянкою.
Також апеляційний суд не зазначив, які саме норми процесуального права було порушено судом першої інстанції при задоволенні відповідної заяви позивача.
Крім того, ухвалою Рівненського апеляційного суду від 28 вересня 2026 року
у справі № 569/22428/24заяву ОСОБА_4 про скасування заходів забезпечення позову задоволено. Скасовано заходи забезпечення позову, вжиті постановою Рівненського апеляційного суду від 22 травня 2025 року за позовом
ОСОБА_1 до ОСОБА_4 , ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Рівненська міська рада, про встановлення порядку користування земельною ділянкою.
Ураховуючи викладене, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що заявлені позивачем заходи забезпечення позову є видом забезпечення позову, передбаченим статтею 150 ЦПК України, та відповідають предмету позову і, водночас, вжиття таких заходів не зумовлює фактичного вирішення спору по суті, а спрямоване лише на збереження існуючого становища до завершення розгляду справи.
Отже, при вирішенні питання про забезпечення позову апеляційний суд у межах вимог ЦПК України не здійснив належну оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням розумності і обґрунтованості заявлених вимог щодо забезпечення позову, забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу, наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, не врахував ймовірність ускладнення виконання або невиконання рішення суду у разі невжиття таких заходів та дійшов помилкового висновку про відсутність правових підстав для забезпечення позову.
Позивач також вказувала на те, що ОСОБА_2 як попередній власник нерухомого майна на АДРЕСА_1 у договорі купівлі-продажу цього майна також зазначив, що воно розташовано на земельній ділянці з кадастровим номером [номер приховано]:01:024:0417, чим створив юридичну можливість для ОСОБА_4 як покупця приватизувати цю земельну ділянку.
Таким чином, суд першої інстанції обґрунтовано визнав за можливе задовольнити заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову, оскільки в провадженні суду перебуває цивільна справа, між сторонами виник спір щодо зазначеного майна, яке є предметом спору, а відповідні обставини у справі свідчать про наявність підстав для вжиття заходів забезпечення позову, які є співмірними із заявленими вимогами.
Крім того, зазначений спосіб забезпечення позову не перешкоджає відповідачу володіти і користуватися належним йому майном.
Спір між сторонами в досудовому порядку не вирішено. Заборона на вчинення відповідних дій є видом забезпечення позову на будь-якій стадії розгляду справи, метою якого є запобігання можливості уникнення стороною виконання покладеного на неї зобов`язання. Невжиття заходів забезпечення може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду. Такі обставини призведуть до виникнення нових спорів.
Верховний Суд наголошує, що забезпечення позову є тимчасовим обмеженням щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача. Таке тимчасове обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб здійснюється в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Зазначені обмеження встановлює суд в ухвалі, вони діють до заміни судом заходів забезпечення позову або їх скасування.
Такі висновки узгоджуються з постановою Верховного Суду у складі суддів Об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 16 серпня 2018 року
у справі № 910/1040/18.
З огляду на наведене, повно та всебічно дослідивши обставини справи щодо застосування у цій справі заходів забезпечення позову, перевіривши їх доказами, які оцінено на предмет належності, допустимості, достовірності, достатності та взаємного зв`язку, установивши спір між сторонами справи щодо відповідного майна, а також існування підстав для забезпечення позову, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про необхідність забезпечення позову у цій справі шляхом заборони вчинення відповідних дій щодо спірного майна.
Дійсна мета звернення ОСОБА_1 до суду із заявою про забезпечення позову також підтверджується тим, що судом не встановлено, а відповідачами не доведено, що таке звернення заявника спрямоване на зловживання ним своїми правами.
Отже, постанова апеляційного суду підлягає скасуванню, з залишенням у силі рішення суду першої інстанції.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Відповідно до частини першої статті 413 ЦПК України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.
Перевіривши правильність застосування судами норм процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про задоволення касаційної скарги
ОСОБА_1 , скасування постанови апеляційного суду та залишення у силі рішення суду першої інстанції.
Керуючись статтями 400, 409, 413, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду
УХВАЛИВ:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Курганська Олена Вікторівна,задовольнити.
Постанову Рівненського апеляційного суду від 31 липня 2025 року скасувати та залишити в силі ухвалу Рівненського міського суду Рівненської області
від 03 червня 2024 року.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач В. М. Ігнатенко
Судді С. О. Карпенко
С. Ю. Мартєв
О. М. Ситнік
І. М. Фаловська