УХВАЛА
06 жовтня 2026 року
м. Київ
справа № 761/33335/25
провадження № 61-12317ск26
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Дундар І. О. (суддя-доповідач), Краснощокова Є. В., Крата В. І., розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 , яка підписана представником ОСОБА_2 , на рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 22 грудня 2025 року та постанову Київського апеляційного суду від 21 вересня 2026 року у справі за позовом Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
ВСТАНОВИВ:
Відповідно до частини третьої статті 6 Закону України «Про доступ до судових рішень» суд при здійсненні судочинства може використовувати лише текст судового рішення, який опубліковано офіційно або внесено до Реєстру.
Аналіз Єдиного державного реєстру судових рішень свідчить, що у серпні 2025 року представник позивача звернувся до Шевченківського районного суду міста Києва з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
Рішенням Шевченківського районного суду міста Києва від 22 грудня 2025 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» заборгованість в загальному розмірі 501 248, 51 грн. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» судовий збір у розмірі 7 518, 73 грн. В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Постановою Київського апеляційного суду від 21 вересня 2026 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 залишено без задоволення.
Рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 22 грудня 2025 року - без змін.
23 вересня 2026 року ОСОБА_1 через підсистему «Електронний суд» подав до Верховного Суду касаційну скаргу, яка підписана представником Мишком О. В., на рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 22 грудня 2025 року та постанову Київського апеляційного суду від 21 вересня 2026 року, у якій просить рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного суду скасувати, постановити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог Комунального підприємства виконавчого округу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за теплову енергію відмовити в повному обсязі.
У відкритті касаційного провадження слід відмовити з таких мотивів.
Однією з основних засад судочинства є забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у випадках, встановлених законом (пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України, пункт 9 частини третьої статті 2 ЦПК України).
Європейський суд з прав людини зауважує, що спосіб, у який стаття 6 Конвенції застосовується до апеляційних та касаційних судів, має залежати від особливостей процесуального характеру, а також до уваги мають бути взяті норми внутрішнього законодавства та роль касаційних судів у них. Вимоги до прийнятності апеляції з питань права мають бути більш жорсткими ніж для звичайної апеляційної скарги. З урахуванням особливого характеру ролі Верховного Суду, як касаційного суду, процедура, яка застосовується у Верховному Суді може бути більш формальною (LEVAGES PRESTATIONS SERVICES v. FRANCE, № 21920/93, § 45, ЄСПЛ, від 23 жовтня 1996 року; BRUALLA GOMEZ DE LA TORRE v. SPAIN, № 26737/95, § 37, 38, ЄСПЛ, від 19 грудня 1997 року).
Рішенням Конституційного Суду України від 22 листопада 2023 року № 10-р(II)/2023, зокрема, визнано таким, що відповідає Конституції України (є конституційним), пункт 2 частини третьої статті 389 ЦПК України.
У касаційному порядку може бути здійснений перегляд судових рішень, ухвалених судами першої та апеляційної інстанцій, проте лише у випадках, визначених Кодексом (абзац четвертий пункту 7.5. мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 22 листопада 2023 року № 10-р(II)/2023).
Верховний Суд як суд касаційної інстанції у цивільних справах із перегляду в касаційному порядку судових рішень, ухвалених судами першої та апеляційної інстанцій, має виконувати повноваження щодо усунення порушень норм матеріального та/або процесуального права, виправлення судових помилок і недоліків, а не нового розгляду справи та нівелювання ролі судів першої та апеляційної інстанцій у чиненні правосуддя та розв`язанні цивільних спорів (абзац п`ятий пункту 7.7. мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 22 листопада 2023 року № 10-р(II)/2023).
Внормування процесуальних відносин у спосіб визначення в Кодексі підстав для касаційного перегляду судових рішень, ухвалених судами першої та апеляційної інстанцій, можливе як виняток і лише у разі, коли це обумовлено потребами, що є значущими для дієвості та ефективності правосуддя, зокрема потребою розв`язання Верховним Судом як найвищим судом у системі судоустрою України складного юридичного питання, яке має фундаментальне значення для формування судами єдиної правозастосовної практики (абзац другий пункту 7.8. мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 22 листопада 2023 року № 10-р(II)/2023).
Припис пункту 2 частини третьої статті 389 Кодексу, що встановлює один із «фільтрів» для касаційного перегляду судових рішень, ухвалених судами першої та апеляційної інстанцій, - визнання справи малозначною - є зрозумілим за змістом та передбачним за наслідками застосування. Зазначений припис Кодексу також має правомірну мету - додержання принципу остаточності судового рішення (res judicata) як одного з аспектів вимоги юридичної визначеності (пункт 7.9. мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 22 листопада 2023 року № 10-р(II)/2023).
Не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково (пункт 2 частини третьої статті 389 ЦПК України).
Ціна позову у цій справі становить 572 615,10 грн і не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
ОСОБА_1 в касаційній скарзі вказує, що скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, для забезпечення однакового застосування законодавства у спорах про стягнення плати за житлово-комунальні послуги. Принциповим є питання про те, чи може сам по собі факт наявності теплового навантаження або постачання теплової енергії до багатоквартирного будинку, загальнобудинкові документи, акти готовності вузла комерційного обліку та розрахунки теплопостачального підприємства бути достатньою правовою підставою для стягнення заборгованості з конкретного власника нежитлового приміщення без належного підтвердження факту надання послуги саме цьому споживачу та існування відповідних договірних або інших передбачених законом правовідносин. Це питання потребує формування єдиного підходу судів до застосування норм матеріального права, зокрема положень Цивільного кодексу України, Закону України «Про житлово-комунальні послуги», Закону України «Про теплопостачання», а також норм процесуального права щодо предмета доказування, належності, допустимості та достатності доказів. Крім того, справа має виняткове значення для відповідача, оскільки оскаржуваними судовими рішеннями з відповідача стягнуто 501 248,51 грн основної заборгованості та інших платежів, що становить істотний майновий тягар. При цьому спірна сума виникла не внаслідок підтвердженого відповідачем договору та не на підставі підписаних ним актів приймання-передачі відповідних послуг, а за результатами односторонніх нарахувань позивача, правова та доказова достатність яких є предметом касаційного оскарження. Виняткове значення справи полягає також у тому, що наслідком залишення оскаржуваних судових рішень у силі буде фактичне покладення на відповідача обов`язку сплатити значну суму коштів за правовідносинами, факт існування та зміст яких відповідач заперечує, а належність яких саме відповідачу не була належним чином доведена позивачем.
Проте ОСОБА_1 не обґрунтовує, у чому проявляється виняткове значення справи і чому касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики. Посилання у касаційній скарзі на порушення норм матеріального та процесуального права фактично підтверджує незгоду особи, яка подала касаційну скаргу, з оскаржуваними судовими рішеннями, і, відповідно, не свідчить, що справа має виняткове значення, а касаційна скарга стосується питання права, що має фундаментальне значення для єдиної правозастосовчої практики.
Посилання на інші випадки, передбачені пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, за наявності яких судове рішення у справі з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб підлягає касаційному оскарженню, касаційна скарга та додані до неї матеріали не містять.
Європейський суд з прав людини вказує, що було б важко погодитись з тим, що Верховний Суд у ситуації, коли відповідне національне законодавство дозволило йому відфільтрувати справи, що надходять до нього, має бути пов`язаним з помилками нижчих судів при визначенні питання щодо надання комусь доступу до нього. В іншому випадку це може серйозно заважати роботі Верховного Суду і зробить неможливим виконання Верховною Судом своєї специфічної ролі. У прецедентній практиці Суду вже було підтверджено, що повноваження вищого суду щодо визначення своєї юрисдикції не можуть бути обмежені таким чином (ZUBAC v. CROATIA, № 40160/12, § 122, ЄСПЛ, від 05 квітня 2018 року).
Суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню (пункт 1 частини другої статті 394 ЦПК України).
Таким чином, оскаржувані судові рішення ухвалені у справі з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Тому у відкритті касаційного провадження слід відмовити, оскільки касаційна скарга подана на судові рішення, що не підлягають касаційному оскарженню.
Керуючись статтями 260, 389, 394 ЦПК України Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,
УХВАЛИВ:
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 , яка підписана представником ОСОБА_2 , на рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 22 грудня 2025 року та постанову Київського апеляційного суду від 21 вересня 2026 року у справі за позовом Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Судді: І. О. Дундар
Є. В. Краснощоков
В. І. Крат