УХВАЛА
06 жовтня 2026 року
м. Київ
справа № 212/6484/25
провадження № 61-12405ск26
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Дундар І. О. (суддя-доповідач), Краснощокова Є. В., Крата В. І., розглянув касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Центральний гірничо- збагачувальний комбінат», яка підписана представником Рабко Тетяною Олексіївною, на заочне рішення Тернівського районного суду міста Кривого Рогу від 25 травня 2026 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 28 серпня 2026 року у справі за позовом Приватного акціонерного товариства «Центральний гірничо - збагачувальний комбінат» до ОСОБА_1 про відшкодування майнової шкоди,
ВСТАНОВИВ:
Відповідно до частини третьої статті 6 Закону України «Про доступ до судових рішень» суд при здійсненні судочинства може використовувати лише текст судового рішення, який опубліковано офіційно або внесено до Реєстру.
Аналіз Єдиного державного реєстру судових рішень свідчить, що у червні 2025 року Приватне акціонерне товариство «Центральний гірничо - збагачувальний комбінат» (далі - ПрАТ «Центральний гірничозбагачувальний комбінат») звернулося до суду з позовною заявою ОСОБА_1 про відшкодування майнової шкоди, в якій просило стягнути з відповідача 22 122, 00 грн майнової шкоди, завданої в ході примусового виконання рішення суду.
Заочним рішенням Тернівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 25 травня 2026 року в задоволенні позову ПрАТ «Центральний гірничо - збагачувальний комбінат» до ОСОБА_1 про відшкодування майнової шкоди відмовлено.
Постановою Дніпровського апеляційного суду від 28 серпня 2026 року апеляційну скаргу ПрАТ «Центральний гірничо - збагачувальний комбінат» залишено без задоволення. Заочне рішення Тернівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 25 травня 2026 року - без змін.
25 вересня 2026 року ПрАТ «Центральний гірничо - збагачувальний комбінат» через підсистему «Електронний суд» подало до Верховного Суду касаційну скаргу, яка підписана представником Рабко Т. О., на заочне рішення Тернівського районного суду міста Кривого Рогу від 25 травня 2026 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 28 серпня 2026 року, у якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного суду, передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
У відкритті касаційного провадження слід відмовити з таких мотивів.
Європейський суд з прав людини зауважує, що спосіб, у який стаття 6 Конвенції застосовується до апеляційних та касаційних судів, має залежати від особливостей процесуального характеру, а також до уваги мають бути взяті норми внутрішнього законодавства та роль касаційних судів у них. Вимоги до прийнятності апеляції з питань права мають бути більш жорсткими ніж для звичайної апеляційної скарги. З урахуванням особливого характеру ролі Верховного Суду як касаційного суду, процедура, яка застосовується у Верховному Суді, може бути більш формальною (LEVAGES PRESTATIONS SERVICES v. FRANCE, № 21920/93, § 45, ЄСПЛ, від 23 жовтня 1996 року; BRUALLA GOMEZ DE LA TORRE v. SPAIN, № 26737/95, § 37, 38, ЄСПЛ, від 19 грудня 1997 року).
Однією з основних засад судочинства є забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у випадках, встановлених законом (пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України, пункт 9 частини третьої статті 2 ЦПК України).
Рішенням Конституційного Суду України від 22 листопада 2023 року № 10-р(II)/2023, зокрема, визнано таким, що відповідає Конституції України (є конституційним), пункт 2 частини третьої статті 389 ЦПК України.
У касаційному порядку може бути здійснений перегляд судових рішень, ухвалених судами першої та апеляційної інстанцій, проте лише у випадках, визначених Кодексом (абзац четвертий пункту 7.5. мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 22 листопада 2023 року № 10-р(II)/2023).
Верховний Суд як суд касаційної інстанції у цивільних справах із перегляду в касаційному порядку судових рішень, ухвалених судами першої та апеляційної інстанцій, має виконувати повноваження щодо усунення порушень норм матеріального та/або процесуального права, виправлення судових помилок і недоліків, а не нового розгляду справи та нівелювання ролі судів першої та апеляційної інстанцій у чиненні правосуддя та розв`язанні цивільних спорів (абзац п`ятий пункту 7.7. мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 22 листопада 2023 року № 10-р(II)/2023).
Внормування процесуальних відносин у спосіб визначення в Кодексі підстав для касаційного перегляду судових рішень, ухвалених судами першої та апеляційної інстанцій, можливе як виняток і лише у разі, коли це обумовлено потребами, що є значущими для дієвості та ефективності правосуддя, зокрема потребою розв`язання Верховним Судом як найвищим судом у системі судоустрою України складного юридичного питання, яке має фундаментальне значення для формування судами єдиної правозастосовної практики (абзац другий пункту 7.8. мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 22 листопада 2023 року № 10-р(II)/2023).
Припис пункту 2 частини третьої статті 389 Кодексу, що встановлює один із «фільтрів» для касаційного перегляду судових рішень, ухвалених судами першої та апеляційної інстанцій, - визнання справи малозначною - є зрозумілим за змістом та передбачним за наслідками застосування. Зазначений припис Кодексу також має правомірну мету - додержання принципу остаточності судового рішення (res judicata) як одного з аспектів вимоги юридичної визначеності (пункт 7.9. мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 22 листопада 2023 року № 10-р(II)/2023).
Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.
Ціна позову у цій справі становить 22 122, 00 грн і не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
ПрАТ «Центральний гірничозбагачувальний комбінат» у касаційній скарзі вказує, що скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, обґрунтовуючи тим, що суди попередніх інстанцій дійшли висновку про відсутність у діях відповідача ознак недобросовісності виключно з тих підстав, що звернення до приватного виконавця є передбаченим законом способом виконання судового рішення. Фактично суди ототожнили наявність у стягувача права на примусове виконання рішення суду з автоматичною добросовісністю реалізації такого права. Водночас предметом спору є не право Відповідача на примусове виконання судового рішення, а правові наслідки його поведінки після отримання повідомлення про готовність боржника добровільно виконати рішення суду та прохання надати реквізити для перерахування присуджених коштів. Суд першої інстанції фактично відмовив у застосуванні статті 613 ЦК України лише з тієї підстави, що стягувач у подальшому отримав кошти в межах виконавчого провадження. Однак питання прострочення кредитора підлягає оцінці на момент запропонованого боржником виконання, а не після примусового виконання рішення. Такий підхід не відповідає змісту частини першої статті 613 ЦК України та правовому висновку Верховного Суду, викладеному у постанові від 28 лютого 2018 року у справі № 554/2542/16-ц. Крім того, суди попередніх інстанцій фактично не застосували положення статей 3 та 13 ЦК України, обмежившись констатацією наявності у відповідача права на звернення до приватного виконавця. Проте саме по собі існування права не виключає необхідності перевірки способу його реалізації на відповідність принципам добросовісності, розумності та справедливості. Право підлягає судовому захисту лише за умови його добросовісного здійснення, а заборона зловживання правом поширюється на всі стадії цивільних правовідносин, у тому числі стадію виконання судового рішення. Особливого значення зазначене правове питання набуває у зв`язку з подальшими змінами процесуального законодавства, які набрали чинності у квітні 2026 року (Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення порядку виконання судових рішень, рішень інших органів та цифровізації окремих етапів виконавчого провадження» № 4833-IX від 07 квітня 2026 року) та якими законодавець передбачив необхідність зазначення та підтвердження стягувачем банківських реквізитів для забезпечення належного виконання судових рішень. Хоча вказані зміни не підлягають безпосередньому застосуванню до спірних правовідносин, вони свідчать про законодавче визнання того, що ефективне виконання судового рішення потребує активного сприяння стягувача та надання ним інформації, необхідної для перерахування присуджених коштів. Таким чином, законодавець фактично підтвердив важливість належної взаємодії сторін на стадії виконання судового рішення та визнав необхідність надання стягувачем інформації, без якої добровільне виконання рішення може бути істотно ускладненим або неможливим. Проте суди попередніх інстанцій виходили із протилежного підходу, відповідно до якого стягувач взагалі не має жодного обов`язку сприяти прийняттю виконання.
Проте ПрАТ «Центральний гірничозбагачувальний комбінат» не обґрунтовує, чому касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики. Посилання у касаційній скарзі на порушення норм матеріального та процесуального права фактично підтверджує незгоду особи, яка подала касаційну скаргу, з оскаржуваними судовими рішеннями, і, відповідно, не свідчить, що касаційна скарга стосується питання права, що має фундаментальне значення для єдиної правозастосовчої практики.
Посилання інші на випадки, передбачені пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, за наявності яких судове рішення у справі з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб підлягає касаційному оскарженню, касаційна скарга та додані до неї матеріали не містять.
Відповідно до вимог пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судові рішення, що не підлягають касаційному оскарженню.
Таким чином, оскаржувані судові рішення ухвалені у справі з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Тому у відкритті касаційного провадження слід відмовити, оскільки касаційна скарга подана на судові рішення, що не підлягають касаційному оскарженню.
Керуючись статтями 19, 260, 389, 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,
УХВАЛИВ:
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Приватного акціонерного товариства «Центральний гірничо - збагачувальний комбінат», яка підписана представником Рабко Тетяною Олексіївною, на заочне рішення Тернівського районного суду міста Кривого Рогу від 25 травня 2026 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 28 серпня 2026 року у справі за позовом Приватного акціонерного товариства «Центральний гірничо- збагачувальний комбінат» до ОСОБА_1 про відшкодування майнової шкоди.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Судді: І. О. Дундар
Є. В. Краснощоков
В. І. Крат