ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 жовтня 2026 року
м. Київ
справа № 292/285/24
провадження № 61-14063св25
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Луспеника Д. Д.,
суддів: Гулейкова І.Ю., Коломієць Г. В. (суддя-доповідач), Лідовця Р. А., Черняк Ю. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - ОСОБА_2 ,
треті особи:Високівська сільська рада Житомирського району Житомирської області, державний реєстратор Високівської сільської ради Житомирського району Житомирської області Осіпчук Леся Миколаївна, приватний нотаріус Житомирського міського нотаріального округу Кулініч Наталія Адамівна, Курненська сільська територіальна громада Житомирського району Житомирської області,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Житомирського апеляційного суду від 22 вересня 2025 року, ухвалену у складі колегії суддів: Коломієць О. С., Шевчук А. М., Талько О. Б.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У березні 2024 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом доОСОБА_2 про скасування рішення державного реєстратора, визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за заповітом.
Позовна заява ОСОБА_1 мотивована тим, щоЧервоноармійським районним судом Житомирської області розглядається цивільна справа за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , третя особа - орган опіки та піклування Курненської сільської ради, про виселення без надання житла та зняття з реєстрації.
Вказувала на те, що ОСОБА_2 з 03 серпня 2022 року на підставі свідоцтва про спадщину за заповітом є власником житлового будинку АДРЕСА_1 (надалі - також с. Павлівка).
Житловий будинок АДРЕСА_1 побудований у 1965 році, головою двору якого був ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . Після смерті останнього головою двору стала ОСОБА_6 , яка володіла цим будинком до 2013 року та як власник ним розпоряджалася.
У 2013 році ОСОБА_6 продала їй (позивачці) житловий будинок, що підтверджується розписками від 29 червня 2013 року та від 21 вересня 2013 року на суму 15 000,00 грн та 40 300,00 грн відповідно, також сума у розмірі 4 700,00 грн була передана без написання розписки.
Вказувала на те, що 29 листопада 2013 року ОСОБА_6 вибула з голови двору вказаного будинку, а вона (позивачка) з цього часу стала головою двору. Право володіння, користування та розпорядження цим будинком у неї виникло на підставі облікової картки об`єкта погосподарського обліку за 2011-2015 роки.
Вказувала, що 29 листопада 2013 року вона зі своїми дітьми зареєструвалася за адресою спірного будинку, а попередній власник - ОСОБА_6 була знята з реєстрації.
13 липня 2022 року державним реєстратором Високівської сільської ради Житомирського району Житомирської області (далі - державний реєстратор) зареєстровано право власності на спірний житловий будинок за ОСОБА_6 .
Вважала, що рішення державним реєстратором прийняте у порушення вимог законодавства, а тому є незаконним і таким, що підлягає скасуванню.
ОСОБА_2 надала державному реєстратору довідку від 12 липня 2022 року № 139, видану Стрибізьким старостинським округом № 1 Курненської сільської ради Житомирського району Житомирської області, про те, що житловий будинок АДРЕСА_2 згідно із записами погосподарської книги значився за померлою ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Підстава: погосподарська книга № 3 с. Павлівка за 2011-2015 роки, особовий рахунок № НОМЕР_1 .
Зазначала, що ОСОБА_6 значилась головою домогосподарства лише до 29 листопада 2013 року, а надалі головою стала Коренівська Л. А.
Вказувала, що державний реєстратор Осіпчук Л. М. при прийнятті рішення проігнорувала погосподарську книгу за 2011-2015 роки та зареєструвала за померлою ОСОБА_6 право власності на житловий будинок АДРЕСА_1 , а інформація, зазначена в довідці № 139, є неповною. Надалі приватний нотаріус Кулініч Н. А. в порядку спадкування зареєструвала право власності на спірний житловий будинок за ОСОБА_2 .
З урахуванням зазначеного, ОСОБА_1 просила суд визнати незаконним та скасувати рішення державного реєстратора про державну реєстрацію права та їх обтяжень від 13 липня 2022 року, номер запису про право власності 47355818, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2611813418040, про реєстрацію права власності на житловий будинок, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 78,9 кв. м, та рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 64380492 від 03 серпня 2022 року, 18:19:52, приватного нотаріуса Кулініч Н. А. про реєстрацію права власності на вказаний будинок за ОСОБА_2 , а також визнати недійсним свідоцтво про право на спадщину за заповітом № 290 на спірний будинок, видане 03 серпня 2022 року приватним нотаріусом Житомирського районного нотаріального округу Житомирської області Кулініч Н. А. на ім`я ОСОБА_2 .
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Червоноармійського районного суду Житомирської області від 04 листопада 2024 року, ухваленим у складі суддіЛотуги В. Ф., позов ОСОБА_1 задоволено.
Визнано незаконним та скасовано рішення державного реєстратора Осіпчук Л. М. про державну реєстрацію права та їх обтяжень від 13 липня 2022 року, номер запису про право власності 47355818, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2611813418040, про реєстрацію права власності за ОСОБА_6 на житловий будинок, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 78,9 кв. м.
Визнано недійсним свідоцтво про право на спадщину за заповітом № 290, видане 03 серпня 2022 року ОСОБА_2 приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Кулініч Н. А. та скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 64380492 від 03 серпня 2022 року о 18:19:52 приватного нотаріуса Житомирського міського нотаріального округу Кулініч Н. А. за ОСОБА_2 на житловий будинок, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 .
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 3 633,60 грн.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із того, що ОСОБА_6 лише до 29 листопада 2013 року була головою домогосподарства, а з 29 листопада 2013 року головою є ОСОБА_1 , місце проживання якої разом з двома дітьми з вказаної дати зареєстроване за адресою спірного домогосподарства. ОСОБА_2 не могла бути заявником щодо державної реєстрації права власності на будинок АДРЕСА_2 за померлою ОСОБА_6 13 липня 2022 року, яка за життя право власності на будинок не зареєструвала, крім того, за померлою з 29 листопада 2013 року не був закріплений особовий рахунок у погосподарській книзі на цей будинок.
За таких обставин суд першої інстанції дійшов висновку про те, що реєстрація права власності на житловий будинок АДРЕСА_2 за померлою ОСОБА_6 проведена з порушенням положень Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», що порушило права позивачки, яка з 29 листопада 2013 року є головою домогосподарства за вказаною адресою та його фактичним володільцем і користувачем. Оскільки померлій ОСОБА_6 на час її смерті, ІНФОРМАЦІЯ_3 , не належав спірний житловий будинок, суд дійшов висновку про те, що спірний будинок не міг бути предметом спадкування, а тому наявні правові підстави для визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за заповітом № 290, виданого 03 серпня 2022 року ОСОБА_2 , а також для задоволення похідної вимоги - скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 03 серпня 2022 року.
Короткий зміст постанови апеляційного суду
Постановою Житомирського апеляційного суду від 22 вересня 2025 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено.
Рішення Червоноармійського районного суду Житомирської області від 04 листопада 2024 року скасовано та ухвалено нове судове рішення про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про скасування рішення державного реєстратора, визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за заповітом.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 понесені витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги в розмірі 3 633,60 грн.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні позовних вимог, апеляційний суд дійшов висновку про те, що реєстрація права власності на житловий будинок АДРЕСА_2 на ім`я ОСОБА_6 і, як наслідок, видача свідоцтва про право на спадщину за заповітом на ім`я відповідача ОСОБА_2 , як спадкоємиці після померлої матері, проведено згідно з положеннями Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».
Апеляційний суд врахував, що спірне домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 , у період з 1967 року до 1991 рік було віднесено до суспільної групи господарств - колгоспний двір. Станом на 15 квітня 1991 року головою колгоспного двору був ОСОБА_5 , а членом колгоспного двору - його дружина ОСОБА_6 . А тому майно колгоспного двору належало на праві спільної власності ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , та члену його сім`ї - дружині ОСОБА_6 , матері ОСОБА_2 . На підставі вказаного, ОСОБА_6 отримала у 2009 році у власність земельну ділянку площею 0,2500 га, кадастровий номер [номер приховано]:01:002:0005, яка розташована на АДРЕСА_2 , про що свідчить державний акт на право власності на земельну ділянку, серія ЯЖ № 938713, від 06 серпня 2009 року. Отже, до спадкової маси після смерті ОСОБА_6 увійшло таке майно: житловий будинок АДРЕСА_1 та земельна ділянка з кадастровим номером [номер приховано]:01:002:0005, площею 0,2500 га, за цією адресою, і це майно охоплене заповітом. Відповідно до свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 03 серпня 2022 року спадкоємицею майна ОСОБА_6 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_3 , є її дочка ОСОБА_2 .
Посилання суду першої інстанції, що право власності (володіння, користування, розпорядження) спірним будинком у ОСОБА_1 виникло на підставі облікової картки об`єкта погосподарського обліку станом на 2011-2015 роки є помилковим, оскільки реєстрація і проживання у спірному домоволодінні з 2013 року не породжує автоматичного права власності на спірне майно.
Також апеляційний суд зазначив, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про те, що ОСОБА_2 не могла бути заявником щодо державної реєстрації 13 липня 2022 року права власності на будинок АДРЕСА_2 за померлою ОСОБА_6 , яка за життя право власності на будинок не зареєструвала та за померлою з 29 листопада 2013 року не був закріплений особовий рахунок у погосподарській книзі на цей будинок. Суд першої інстанції не врахував, що згідно з положеннями Порядку про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року № 1127, державна реєстрація права власності на підставі заяви спадкоємця проводиться шляхом внесення до Державного реєстру прав відомостей про суб`єкта права власності - спадкодавця з обов`язковим зазначенням відомостей про смерть такої особи.Отже, спадкоємці наділені правом вчинити певні юридичні дії, які б вчинив сам спадкодавець, якби був живим. На підставі заяви спадкоємців здійснюється внесення записів про права спадкодавця, якщо останні вже виникли та це підтверджено відповідними правовстановлюючими документами.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводів
У листопаді 2025 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просила скасуватиоскаржуване судове рішення, передати справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Касаційна скарга мотивована тим, що згідно з погосподарською книгою № 3 за 2011- 2015 роки по Павлівській сільській раді ОСОБА_6 знята з місця реєстрації: АДРЕСА_2 , 29 листопада 2013 року в зв`язку з вибуттям до м. Житомира.Апеляційний суд не врахував, що з 2013 року ОСОБА_6 не була головою двору, а тому за нею як померлою не могла проводитися реєстрація майна у с. Павлівка.
З 29 листопада 2013 року вона (позивачка) зареєстрована за вказаною адресою та є головою домогосподарства.
Крім того, апеляційний суд допустив порушення норм процесуального права, не дослідив документ, що надійшов від Стрибізького старостинського округу № 1 Курненської сільської ради Житомирського району Житомирської області від 17 липня 2025 року № 156.
Підставами касаційного оскарження постанови апеляційного суду заявник зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме: суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Верховного Суду від 13 червня 2018 року у справі № 307/1893/15 (провадження № 61-3943св18).
Відзиви на касаційну скаргу на надходили.
Рух касаційної скарги у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 12 листопада 2025 року касаційну скаргу залишено без руху та надано строк для усунення недоліків касаційної скарги.
Ухвалою Верховного Суду від 13 січня 2026 року відкрито касаційне провадження, витребувано матеріали справи із суду першої інстанції.
У січні 2026 року до Верховного Суду надійшли матеріали справи.
Ухвалою Верховного Суду від 04 серпня 2026 року справу призначено до розгляду.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Відповідно до свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 03 серпня 2022 року, виданого приватним нотаріусом Житомирського районного нотаріального округу Житомирської області Кулініч Н. А. та інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна № 366222767 від 16 лютого 2024 року, спадкоємицею майна ОСОБА_6 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_3 , є її дочка ОСОБА_2 . Спадщина, на яку видано свідоцтво, складається з житлового будинку АДРЕСА_1 .
Згідно з копією розписок від 29 червня 2013 року та 21 вересня 2013 року ОСОБА_2 взяла у ОСОБА_7 15 000,00 грн як завдаток за продаж будинку, а ОСОБА_6 одержала гроші у сумі 40 300,00 грн від ОСОБА_7 за продаж будинку у селі Павлівка.
Відповідно до довідки від 21 жовтня 2021 року № 123, виданої Павлівським старостинським округом № 9 Курненської сільської ради Пулинського району Житомирської області на підставі погосподарської книги № 3 за 2011-2015 роки по Павлівській сільській раді, ОСОБА_6 знята з місця реєстрації: АДРЕСА_2 , 29 листопада 2013 року у зв`язку з вибуттям до м. Житомира. ІНФОРМАЦІЯ_5 за цією адресою зареєстрована ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , ОСОБА_3 , 2009 року народження, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_7 У 2016-2021 роках головою домогосподарства, яке знаходиться за вказаною адресою, у погосподарській книзі значилась ОСОБА_1 .
Згідно з договорами від 24 грудня 2019 року № 18.071.0068 споживача про надання послуг з розподілу (передачі) електричної енергії, про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг та довідки про стан розрахунків побутового споживача, дані договори буди укладені з ОСОБА_1 , яка є споживачем за адресою: АДРЕСА_2 .
Відповідно до записів погосподарської книги № 3 за 2011-2015 роки по с. Павлівка Павлівської сільської ради Червоноармійського району Житомирської області, номер об`єкта погосподарського обліку 0105-1, головою домогосподарства на АДРЕСА_2 до 29 листопада 2013 року була ОСОБА_6 , яка вибула у м. Житомир та знята з реєстрації. 29 листопада 2013 року за вказаною адресою прибули ОСОБА_1 , яка записана головою двору, та члени її сім`ї: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , місце проживання яких за вказаною адресою зареєстровано цього ж дня. В обліковій картці погосподарського обліку наявні підписи особи, що відповідає за об`єкт: з 2011 року до 2013 року стоять підписи ОСОБА_6 , а за 2014 та 2015 роки - підписи ОСОБА_1 .
Згідно з погосподарською книгою № 3 за 2016-2020 роки по с. Павлівка Павлівської сільської ради Червоноармійського району Житомирської області, номер об`єкта погосподарського обліку 00-0104-1, головою домогосподарства на АДРЕСА_2 значиться ОСОБА_1 , яка вибула 14 квітня 2023 року за заявою власника. Є відмітка, що згідно з Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 03 серпня 2022 року № 2611813418040 житловий будинок належить ОСОБА_2 . В обліковій картці погосподарського обліку наявні підписи особи, що відповідала за об`єкт у 2016-2019 роки, - ОСОБА_1 .
Відповідно до виписки від 03 жовтня 2024 року № 902 погосподарських книг с. Павлівка за 1967-2029 роки, виданої Стрибізьким старостинським округом № 1 Курненської сільської ради Житомирського району Житомирської області, житловий будинок АДРЕСА_1 згідно з погосподарською книгою № 2 у с. Павлівка за 1967-1970 роки, побудований у 1968 році та рахувався за померлим ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_8 . Хронологія голів двору будинку: голова двору з 10 березня 1993 року до 29 листопада 2013 року - ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ; голова двору з 29 листопада 2013 року до ІНФОРМАЦІЯ_9 - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 ; власник будинку від 03 серпня 2022 року і наразі - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_10 .
06 червня 2024 року Високівською сільською радою Житомирського району Житомирської області надано документи реєстраційної справи № 2611813418040, які сформовані за результатами розгляду заяви про державну реєстрацію права власності, а саме: довідка від 12 липня 2022 року № 139, заява про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, інформація з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта, відомості із бази даних про реєстрацію заяв та запитів Державного реєстру речових прав, рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, Витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, довідка від 23 лютого 2022 року№ 61/02-14 Витяг зі Спадкового реєстру (спадкові справи та видані на їх підставі свідоцтва про право на спадщину), державний акт на право власності на земельну ділянку, Витяг з Реєстру будівельної діяльності щодо інформації про технічні інвентаризації Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва, технічний паспорт, довідка від 07 квітня 2022 року № 8 .
Відповідно до довідки від 12 липня 2022 року № 139, виданої Стрибізьким старостинським округом № 1 Курненської сільської ради Житомирського району Житомирської області, житловий будинок АДРЕСА_2 , згідно із записами погосподарської книги значився за померлою ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Підстава: погосподарська книга № 3 село Павлівка за 2011-2015 роки, особовий рахунок № НОМЕР_1 .
Згідно із заявою про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (щодо права власності) від 13 липня 2022 року, зареєстрованою державним реєстратором Осіпчук Л. М., ОСОБА_2 звернулася для реєстрації за померлою ОСОБА_6 права власності на житловий будинок АДРЕСА_2 , кадастровий номер земельної ділянки - [номер приховано]:01:002:0005.
Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта № 305210476 від 18 липня 2022 року, ОСОБА_6 належали на праві приватної власності земельні ділянки, кадастровий номер [номер приховано]:11:000:0097, площею 2,2313 га, кадастровий номер [номер приховано]:06:000:0247, площею 2,7083 га.
З відомостей із бази даних про реєстрацію заяв та запитів Державного реєстру речових прав від 18 липня 2022 року вбачається, що 13 липня 2022 року державним реєстратором Осіпчук Л. М. у Високівській сільській раді Житомирської області зареєстровано право власності на земельну ділянку з кадастровим номером [номер приховано]:01:002:0005 та на житловий будинок АДРЕСА_2 .
Згідно з рішенням про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 18 липня 2022 року № 64211675 державним реєстратором прав на нерухоме майно Осіпчук Л. М. у Високівській сільській раді Житомирської області проведено державну реєстрацію права приватної власності за ОСОБА_6 на житловий будинок АДРЕСА_1 , кадастровий номер земельної ділянки [номер приховано]:01:002:0005.
Відповідно до Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 18 липня 2022 року № 305218054, державний реєстратор Високівської сільської ради Житомирської області Осіпчук Л. М. 13 липня 2022 року на підставі державного акта на право власності на земельну ділянку, серія ЯЖ № 938713, виданого 06 серпня 2009 року Павлівською сільською радою Червоноармійського району Житомирської області, виписки із погосподарської книги № 139, виданої 12 липня 2022 року Курненською сільською радою Житомирського району Житомирської області (Стрибізький старостинський округ), за ОСОБА_6 на праві приватної власності зареєстровано житловий будинок АДРЕСА_1 , номер запису про право власності 47355818, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2611813418040.
Згідно з довідкою від 23 лютого 2022 року № 61/02-14 та Витягом зі Спадкового реєстру (спадкові справи та видані на їх підставі свідоцтва про право на спадщину) № 68841895 від 22 квітня 2022 року, виданих приватним нотаріусом Житомирського районного нотаріального округу Кулініч Н. А., 04 жовтня 2021 року заведено спадкову справу № 81/2021 щодо майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_6 . Згідно зі спадковою справою заяву про прийняття спадщини подала дочка померлої, спадкоємицею за заповітом є ОСОБА_2 .
Відповідно до державного акта на право власності на земельну ділянку від 06 серпня 2009 року, серія ЯЖ № 938713, ОСОБА_6 є власником земельної ділянки з кадастровим номером [номер приховано]:01:002:0005, площею 0,2500 га, яка розташована на АДРЕСА_1 .
Згідно з Витягом з Реєстру будівельної діяльності щодо інформації про технічні інвентаризації Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва та технічного паспорта, виготовленого КП «Новоград-Волинське міжміське бюро технічної інвентаризації» Житомирської обласної ради 18 лютого 2022 року, він виданий за замовленням ОСОБА_2 на будинок садибного типу з господарськими будівлями та спорудами, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , земельна ділянка з кадастровим номером [номер приховано]:01:002:0005, площею 0,2500 га.
Відповідно до довідки КП «Новоград-Волинське міжміське бюро технічної інвентаризації» Житомирської обласної ради №8 від 07 квітня 2022 року станом на 31 грудня 2012 року право власності на житловий будинок, який розташований за адресою: АДРЕСА_2 , не зареєстровано.
Згідно з випискою від 17 липня 2025 року № 156 Стрибізького старостинського округу № 1 Курненської сільської ради Житомирського району, головою домогосподарства житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , згідно з погосподарськими книгами за 1967-2024 роки значяться такі особи:
- станом на 1967-1993 роки головою домогосподарства був ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , який помер;
- станом на 1993-2013 роки головою домогосподарства була ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка вибула у м. Житомир 29 листопада 2013 року;
- станом на 2013-2022 роки головою домогосподарства була ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 ;
- станом на 03 серпня 2022 року та наразі власником будинку є ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_10 , на підставі Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію прав власності №2611813418040 від 03 серпня 2022 року.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що касаційна скарга ОСОБА_1 не підлягає задоволенню.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Статтею 400 ЦПК України встановлено межі розгляду справи судом касаційної інстанції. Так, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Встановлено й це вбачається з матеріалів справи, що судове рішення апеляційного суду ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.
Згідно із частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15, частина перша статті 16 ЦК України).
Відповідно до статті 1217 ЦК України спадкування здійснюється за законом або заповітом.
Статтею 1218 ЦК України визначено, що до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинялися внаслідок його смерті.
За змістом статті 1220 ЦК України, часом відкриття спадщини визнається день смерті спадкодавця.
Згідно зі статтею 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.
Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини (частина п`ята статті 1268 ЦК України).
Відповідно до вимог статті 1297 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є майно та/або майнові права, які обтяжені, та/або нерухоме майно та інше майно, щодо якого здійснюється державна реєстрація, зобов`язаний звернутися до нотаріуса або в сільських населених пунктах - до уповноваженої на це посадової особи відповідного органу місцевого самоврядування за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на таке майно.
Згідно з частиною третьою статті 3 Закону України від 01 квітня 2004 року № 1952-IV «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (далі - Закон), права на нерухоме майно, які виникли до набрання чинності цим Законом, визнаються дійсними у разі відсутності їх державної реєстрації, передбаченої цим Законом, за таких умов: якщо реєстрація прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення; якщо на момент виникнення прав діяло законодавство, що не передбачало обов`язкової реєстрації таких прав.
Відповідно до статті 31 Закону, для проведення державної реєстрації прав власності на індивідуальні (садибні) житлові будинки, садові, дачні будинки, господарські (присадибні) будівлі і споруди, прибудови до них, що були закінчені будівництвом до 05 серпня 1992 року та розташовані на територіях сільських, селищних, міських рад, якими відповідно до законодавства здійснювалося ведення погосподарського обліку, і щодо зазначених об`єктів нерухомості раніше не проводилася державна реєстрація прав власності, подаються: 1) виписка із погосподарської книги, надана виконавчим органом сільської ради (якщо такий орган не створений - сільським головою), селищної, міської ради або відповідною архівною установою; 2) документ, що посвідчує речове право на земельну ділянку під таким об`єктом, крім випадку, коли таке речове право зареєстровано в Державному реєстрі прав. Для здійснення державної реєстрації прав власності на зазначені об`єкти документом, що посвідчує речові права на земельну ділянку під таким об`єктом, може також вважатися рішення відповідної ради про передачу (надання) земельної ділянки в користування або власність.
Погосподарські книги є особливою формою статистичного обліку, що здійснюється в Україні (УРСР) із 1979 року.
Спеціальним нормативним актом, який визначає порядок ведення погосподарського обліку в сільських радах, є Вказівки по веденню книг погосподарського обліку в сільських Радах народних депутатів, затверджені наказом Центрального статистичного управління СРСР від 13 квітня 1979 року №112/5 (далі - Вказівки 112/5), а згодом Вказівки по веденню погосподарського обліку в сільських Радах народних депутатів, затверджені Центральним статистичним управлінням СРСР 12 травня 1985 року № 5-24/26, та Вказівки по веденню погосподарського обліку в сільських Радах народних депутатів, затверджені постановою Державного комітету статистики СРСР від 25 травня 1990 року № 69 (далі - Вказівки № 69), які були замінені Інструкцією ведення погосподарського обліку в сільських Радах народних депутатів, затверджених наказом Міністерства статистики України від 22 лютого 1995 року № 48 (далі - Інструкція № 48).
Ці правові акти не пов`язували виникнення права власності на житловий будинок із проведенням його реєстрації.
Відповідно до пунктів 9, 14, 19 Інструкції № 48 особові рахунки господарств в погосподарській книзі відкриваються під час закладки книг станом на 01 січня на всіх осіб, що постійно проживають на території сільської Ради. На кожне господарство, включаючи піднаймачів, відкривається окремий особовий рахунок. Номер особового рахунку є постійним для даного господарства протягом всього періоду (п`ять років). Не змінюється номер особового рахунку у випадку заміни голови господарства (наприклад, у зв`язку із смертю або з інших причин). В цих випадках особовий рахунок господарства не переписується на новий, в той же час: а) у верхній частині особового рахунку вписується прізвище, ім`я та по батькові нового голови господарства (сім`ї), прізвище попереднього закреслюється; б) у розділі 1 «Список членів господарства», у рядку 2-му «Відносини до члена господарства, записаного першим» - під його прізвищем записується «голова», а проти всіх інших членів сім`ї записуються їх родинні відносини до нового голови господарства (сім`ї) - «батько», «мати», «дружина», «чоловік», «брат», «сестра», «дочка», «син» і т. д. Раніше записані родинні відносини членів господарства (сім`ї) повинні бути обов`язково закреслені та змінені. Особовий рахунок відкривається на ім`я голови господарства (сім`ї), який визначається в кожному конкретному випадку повнолітніми членами сім`ї за їх спільною згодою, і записується в особовому рахунку першим.
У справі, яка переглядається, апеляційний суд встановив, що житловий будинок АДРЕСА_1 , згідно з погосподарською книгою № 2 у с. Павлівка за 1967-1970 роки, побудований у 1968 році та рахувався за померлим ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_8 . Хронологія голів двору будинку: голова двору з 10 березня 1993 року до 29 листопада 2013 року - ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ; голова двору з 29 листопада 2013 року до ІНФОРМАЦІЯ_9 - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 ; власник будинку від 03 серпня 2022 року і наразі - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_10 .
За життя ОСОБА_6 право власності на будинок не зареєструвала. 29 листопада 2013 року ОСОБА_6 знята з реєстрації за місцем проживання на АДРЕСА_2 та з цієї дати уже не була головою домогосподарства, оскільки вибула у м. Житомир, де і проживала на час смерті - ІНФОРМАЦІЯ_3 .
ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_6 померла. За життя ОСОБА_6 заповіла все майно, в тому числі і спірний будинок, своїй дочці ОСОБА_2 .
ОСОБА_2 звернулася із заявою про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (щодо права власності) від 13 липня 2022 року, зареєстрованою Осіпчук Л. М. у Високівській сільській раді, для реєстрації за померлою ОСОБА_6 права власності на житловий будинок АДРЕСА_1 , кадастровий номер земельної ділянки - [номер приховано]:01:002:0005.
Реєстрація (оформлення) права власності на індивідуальні (садибні) житлові будинки, садові, дачні будинки, господарські (присадибні) будівлі і споруди, прибудови до них (надалі - об`єкти), що закінчені будівництвом до 05 серпня 1992 року, врегульована, зокрема, Законом та Порядком про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року № 1127 (далі - Порядок).
Згідно з пунктом 3 частини першої статті 1 Закону заявником щодо реєстрації права власності є особа, за якою закріплений особовий рахунок в погосподарській книзі відповідної сільської, селищної, міської ради, або уповноважена нею особа - у разі проведення державної реєстрації права власності на індивідуальні (садибні) житлові будинки, садові, дачні будинки, господарські (присадибні) будівлі і споруди, прибудови до них, що були закінчені будівництвом до 05 серпня 1992 року та розташовані на територіях сільських, селищних, міських рад, якими відповідно до законодавства здійснювалося ведення погосподарського обліку.
Відповідно до частини третьої статті 10 Закону (тут і далі - в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин - 13 липня 2022 року) державний реєстратор:
1) встановлює відповідність заявлених прав і поданих/отриманих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, зокрема: відповідність обов`язкового дотримання письмової форми правочину та його нотаріального посвідчення у випадках, передбачених законом; відповідність повноважень особи, яка подає документи для державної реєстрації прав; відповідність відомостей про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що містяться у Державному реєстрі прав, відомостям, що містяться у поданих/отриманих документах; наявність обтяжень прав на нерухоме майно; наявність факту виконання умов правочину, з якими закон та/або відповідний правочин пов`язує можливість виникнення, переходу, припинення речового права, що підлягає державній реєстрації;
2) перевіряє документи на наявність підстав для проведення реєстраційних дій, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, зупинення державної реєстрації прав, відмови в державній реєстрації прав та приймає відповідні рішення;
3) під час проведення державної реєстрації прав, що виникли в установленому законодавством порядку до 01 січня 2013 року, а також під час проведення державної реєстрації прав, які набуваються з прав, що виникли в установленому законодавством порядку до 01 січня 2013 року, обов`язково запитує від органів влади, підприємств, установ та організацій, які відповідно до законодавства проводили оформлення та/або реєстрацію прав, інформацію (довідки, засвідчені в установленому законодавством порядку копії документів тощо), необхідну для такої реєстрації, у разі відсутності доступу до відповідних носіїв інформації, що містять відомості, необхідні для проведення державної реєстрації прав, чи у разі відсутності необхідних відомостей в єдиних та державних реєстрах, доступ до яких визначено цим Законом, та/або у разі, якщо відповідні документи не були подані заявником, крім випадків, коли державна реєстрація прав, похідних від права власності, здійснюється у зв`язку із вчиненням нотаріальної дії та такі документи були надані у зв`язку з вчиненням такої дії;
4) під час проведення реєстраційних дій обов`язково використовує відомості Державного земельного кадастру та Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва, а також відомості інших реєстрів (кадастрів), автоматизованих інформаційних систем, держателем (розпорядником, володільцем, адміністратором) яких є державні органи, шляхом безпосереднього доступу до них чи у порядку інформаційної взаємодії з Державним реєстром прав, у тому числі відомості, що містять персональні дані особи;
5) відкриває та/або закриває розділи в Державному реєстрі прав, вносить до відкритого розділу або спеціального розділу Державного реєстру прав відповідні відомості про речові права на нерухоме майно та їх обтяження;
6) присвоює за допомогою Державного реєстру прав реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна у випадках, передбачених цим Законом;
7) виготовляє електронні копії документів, поданих у паперовій формі, та розміщує їх у реєстраційній справі в електронній формі у відповідному розділі Державного реєстру прав (у разі якщо такі копії не були виготовлені під час прийняття документів за заявами у сфері державної реєстрації прав);
8) формує за допомогою Державного реєстру прав документи за результатом розгляду заяв у сфері державної реєстрації прав;
9) формує реєстраційні справи у паперовій формі.
Статтею 31 Закону визначено, що для проведення державної реєстрації прав власності на індивідуальні (садибні) житлові будинки, садові, дачні будинки, господарські (присадибні) будівлі і споруди, прибудови до них, що були закінчені будівництвом до 05 серпня 1992 року та розташовані на територіях сільських, селищних, міських рад, якими відповідно до законодавства здійснювалося ведення погосподарського обліку, і щодо зазначених об`єктів нерухомості раніше не проводилася державна реєстрація прав власності, подаються:
1) виписка із погосподарської книги, надана виконавчим органом сільської ради (якщо такий орган не створений - сільським головою), селищної, міської ради або відповідною архівною установою;
2) документ, що посвідчує речове право на земельну ділянку під таким об`єктом, крім випадку, коли таке речове право зареєстровано в Державному реєстрі прав.
Для здійснення державної реєстрації прав власності на зазначені об`єкти документом, що посвідчує речові права на земельну ділянку під таким об`єктом, може також вважатися рішення відповідної ради про передачу (надання) земельної ділянки в користування або власність.
Для проведення державної реєстрації прав власності на індивідуальні (садибні) житлові будинки, садові, дачні будинки, господарські (присадибні) будівлі і споруди, прибудови до них, що були закінчені будівництвом до 05 серпня 1992 року та розташовані на територіях сільських, селищних, міських рад, якими відповідно до законодавства здійснювалося ведення погосподарського обліку, проведення технічної інвентаризації щодо зазначених об`єктів нерухомості є необов`язковим.
Отже, будинки, які були збудовані до 1992 року, не потребували введення до експлуатації при набутті права власності на такі об`єкти.
Подібний за змістом висновок міститься у постановах Верховного Суду від 26 лютого 2020 року у справі № 607/16873/18 (провадження № 61-12451св19); від 15 жовтня 2020 року у справі № 623/214/17 (провадження № 61-1978св20).
Згідно з пунктом 3 статті 2 Закону, заявником щодо такої реєстрації права власності є особа, за якою закріплений особовий рахунок в погосподарській книзі відповідної сільської, селищної, міської ради, або уповноважена нею особа - у разі проведення державної реєстрації права власності на індивідуальні (садибні) житлові будинки, садові, дачні будинки, господарські (присадибні) будівлі і споруди, прибудови до них, що були закінчені будівництвом до 05 серпня 1992 року та розташовані на територіях сільських, селищних, міських рад, якими відповідно до законодавства здійснювалося ведення погосподарського обліку.
Відповідно до пункту 40 Порядку (тут і далі - в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин - 13 липня 2022 року) державна реєстрація прав проводиться на підставі документів, необхідних для відповідної реєстрації, передбачених Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», іншими законами України та цим Порядком.
Згідно з пунктом 80 Порядку, державна реєстрація права власності на індивідуальні (садибні) житлові будинки, садові, дачні будинки, господарські (присадибні) будівлі і споруди, прибудови до них, що були закінчені будівництвом до 5 серпня 1992 року та розташовані на територіях сільських, селищних, міських рад, якими відповідно до законодавства здійснювалося ведення погосподарського обліку, може проводитися на підставі документів, передбачених статтею 31 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».
Якщо у відомостях про адресу завершеного будівництвом об`єкта, передбаченого цим пунктом, відсутні необхідні реквізити адреси, передбачені частиною четвертою статті 26-3 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», застосовуються пункти 77 або 79 цього Порядку.
Якщо у відомостях про завершений будівництвом об`єкт, передбачений цим пунктом, відсутні необхідні відомості про нерухоме майно, передбачені пунктом 29 Порядку ведення Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26 жовтня 2011 року № 1141 застосовується пункт 77 цього Порядку в частині відомостей про технічну інвентаризацію завершеного будівництвом об`єкта.
У пункті 78 Порядку передбачено, що документ, що відповідно до вимог законодавства засвідчує прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, не вимагається в разі державної реєстрації права власності на індивідуальні (садибні) житлові будинки, садові, дачні будинки, господарські (присадибні) будівлі і споруди, прибудови до них, що закінчені будівництвом до 05 серпня 1992 року.
Згідно з пунктом 66 Порядку, для державної реєстрації права власності на підставі заяви спадкоємця подаються документи, необхідні для відповідної реєстрації, передбачені статтею 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та цим Порядком, що підтверджують набуття спадкодавцем права власності на нерухоме майно, витяг із Спадкового реєстру про наявність заведеної спадкової справи та документ, що містить відомості про склад спадкоємців, виданий нотаріусом чи уповноваженою на це посадовою особою органу місцевого самоврядування, якими заведено відповідну спадкову справу. Державна реєстрація права власності на підставі заяви спадкоємця проводиться шляхом внесення до Державного реєстру прав відомостей про суб`єкта права власності - спадкодавця з обов`язковим зазначенням відомостей про смерть такої особи.
Отже, спадкоємці наділені правом вчинити певні юридичні дії, які б вчинив сам спадкодавець, якби був живим. На підставі заяви спадкоємців здійснюється внесення записів про права спадкодавця, якщо останні вже виникли та це підтверджено відповідними правовстановлюючими документами.
Подібний за змістом висновок міститься у постанові Верховного Суду від 18 грудня 2019 року у справі №473/3788/18 (провадження №61-7618св19).
Відповідно до роз`яснень, що викладені в пункті 6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 1995 року № 20 «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності», спори щодо майна колишнього колгоспного двору, яке було придбане до 15 квітня 1991 року, мають вирішуватися за нормами, що регулювали власність цього двору, а саме:
а) право власності на майно, яке належало колгоспному двору і зберіглося після припинення його існування, мають ті члени двору, котрі до 15 квітня 1991 року не втратили права на частку в його майні. Такими, що втратили це право, вважаються працездатні члени двору, які не менше трьох років підряд до цієї дати не брали участі своєю працею і коштами у веденні спільного господарства двору (в цей строк не включається час перебування на дійсній строковій військовій службі, навчання в учбовому закладі, хвороба);
б) розмір частки члена двору визначається виходячи з рівності часток усіх його членів, включаючи неповнолітніх та непрацездатних. Частку працездатного члена двору може бути зменшено або відмовлено у її виділенні при недовгочасному його перебуванні у складі двору або незначній участі працею чи коштами в господарстві двору. Особам, які вибули з членів двору, але не втратили права на частку в його майні, вона визначається виходячи з того майна двору, яке було на час їх вибуття і яке зберіглося.
Суспільна група господарства визначалась залежно від роду занять голови господарства (сім`ї). Особи, які працювали в колгоспі, але не були членами колгоспу, належали до суспільної групи робітників або службовців залежно від займаної посади.
Отже, застосування судами норм статей 120, 123 ЦК України (1963 року) без належного з`ясування питання про правильність віднесення будинку до суспільної групи господарства (колгоспного двору) є помилковим.
Виходячи з наведеного, підтвердженням належності жилого будинку (його частини) певній особі є запис в погосподарських книгах, ведення яких на той час передбачалось наказами Центрального статистичного управління СРСР і було обов`язковим. Виникнення права власності на жилі будинки, споруди не залежало від державної реєстрації цього права чи від прийняття його до експлуатації.
Таким чином, при вирішенні питання щодо визнання права власності на житлові будинки, споруди, записи у погосподарських книгах оцінюються у сукупності з іншими доказами, наприклад, ухваленими органами місцевого самоврядування рішеннями про оформлення права власності громадян на будинки, технічним паспортом на будівлі, документами про відведення в установленому порядку земельних ділянок під забудову тощо.
Спеціальним нормативним актом, який визначає порядок ведення погосподарського обліку в сільських радах, є нормативно-правові акти, які були чинними на час виникнення спірних правовідносин, а саме: Технічні вказівки по веденню книжок погосподарського обліку в сільських радах, затверджені Центральним статистичним управлінням при Раді Міністрів СРСР 27 червня 1972 року, Вказівки по веденню погосподарського обліку в сільських радах народних депутатів, затверджених Центральним статистичним управлінням при Раді Міністрів СРСР 13 квітня 1979 року № 112/5 (далі - Вказівки № 112/5), а згодом Вказівки по веденню погосподарського обліку в сільських радах народних депутатів, затверджених Центральним статистичним управлінням при Раді Міністрів СРСР 12 травня 1985 року № 5-24/26 (далі - Вказівки № 5-24/26) та Вказівки по веденню погосподарського обліку в сільських Радах народних депутатів, затверджені постановою Державного комітету статистики СРСР від 25 травня 1990 року № 69 (далі - Вказівки № 69), які були замінені Інструкцією ведення погосподарського обліку в сільських Радах народних депутатів, затверджених наказом Міністерства статистики України від 22 лютого 1995 року № 48.
Суспільна група господарства переважно встановлюється залежно від роду занять глави сім`ї. Глава сім`ї визначається в кожному конкретному випадку повнолітніми членами сім`ї за їхньою взаємною згодою. Залежно від роду занять глави сім`ї, господарство відноситься до суспільної групи колгоспників, робітників, службовців, кустарів чи селян-одноосібників. Виняток із загального правила складають господарства, в яких проживають працюючі члени колгоспу. Такі господарства, незалежно від роду занять глави сім`ї, відносяться до господарства колгоспників. Особи, які працюють у колгоспі, але не є членами колгоспу, належать до суспільної групи робітників або службовців залежно від займаної посади. Господарства пенсіонерів, які не мають працюючих членів сім`ї відносяться до тієї суспільної групи, до якої ці особи відносилися до переходу на пенсію.
Отже, господарства, в яких є працюючі члени колгоспу, відносяться до колгоспного двору незалежно від роду занять голови двору.
З введенням у дію з 15 квітня 1991 року Закону України «Про власність», колгоспні двори ліквідовано і питання права власності на майно колишніх колгоспних дворів регулюється нормами ЦК України 1963 року, таким чином право власності на майно, яке належало колгоспному двору і зберіглося після його припинення, мають ті члени двору, які станом до 15 квітня 1991 року не втратили частку в його майні.
У справі, яка переглядається, апеляційний суд встановив, що спірне домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 , у період з 1967 року до 1991 року було віднесено до суспільної групи господарств - колгоспний двір. Станом на 15 квітня 1991 року головою колгоспного двору був ОСОБА_5 , а членами колгоспного двору - його дружина ОСОБА_6 . А тому майно колгоспного двору належало на праві спільної власності ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , та члену його сім`ї - дружині ОСОБА_6 , матері ОСОБА_2 . На підставі вказаного, ОСОБА_6 отримала у 2009 році у власність земельну ділянку площею 0,2500 га, кадастровий номер [номер приховано]:01:002:0005, яка розташована на АДРЕСА_2 , про що свідчить державний акт на право власності на земельну ділянку, серія ЯЖ № 938713, від 06 серпня 2009 року.
Апеляційний суд правильно виходив із того, що до спадкової маси після смерті ОСОБА_6 увійшло таке майно: житловий будинок АДРЕСА_1 та земельна ділянка, кадастровий номер [номер приховано]:01:002:0005, площею 0,2500 га, за цією адресою, і це майно охоплене заповітом.
Відповідно до свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 03 серпня 2022 року, виданого приватним нотаріусом Житомирського районного нотаріального округу Житомирської області Кулініч Н. А. та інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна № 366222767 від 16 лютого 2024 року, спадкоємицею майна ОСОБА_6 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_3 , є її дочка ОСОБА_2 .
За таких обставин апеляційний суд дійшов правильного висновку про те, що реєстрація права власності на житловий будинок АДРЕСА_2 на ім`я ОСОБА_6 і, як наслідок, видача свідоцтва про право на спадщину за заповітом на ім`я ОСОБА_2 , як спадкоємиці після померлої матері, проведено згідно з положеннями Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».
Доводи касаційної скарги про те, що з 29 листопада 2013 року позивачка зареєстрована за адресою спірного домогосподарства та є головою цього домогосподарства, колегія суддів відхиляє, оскільки реєстрація і проживання у спірному домоволодінні з 2013 року не породжує автоматичного права власності на спірне майно.
Інші доводи касаційної скарги не спростовують правильних висновків апеляційного суду, зводяться до власного тлумачення заявником норм матеріального та процесуального права, а тому відхиляються Верховним Судом.
Висновки апеляційного суду не суперечать висновкам Верховного Суду, на які заявниця послалася в обґрунтування доводів касаційної скарги.
Верховний Суд неодноразово зауважував, що зважаючи на різноманітність правовідносин та обставин, які стають підставою для виникнення спорів у судах, враховуючи фактичні обставини, які встановлюються судами на підставі наданих сторонами доказів у кожній конкретній справі, суди повинні самостійно здійснювати аналіз правовідносин та оцінку релевантності і необхідності застосування правових висновків Верховного Суду в кожній конкретній справі (постанови Великої Палати Верховного Суду від 22 лютого 2022 року у справі № 201/16373/16-ц, від 08 серпня 2023 року у справі № 910/8115/19 (910/13492/21)).
У справі, яка розглядається, надано відповідь на всі істотні питання, що виникли при кваліфікації спірних відносин. Наявність у позивачки іншої точки зору на встановлені судом обставини не спростовує законності та обґрунтованості ухваленого судом судового рішення та фактично зводиться до спонукання касаційного суду до прийняття іншого рішення - на користь позивачки
Порушень норм процесуального права, що призвели до неправильного вирішення справи, а також обставин, які є обов`язковими підставами для скасування судового рішення, Верховний Суд не встановив.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а постанову апеляційного суду - без змін.
Оскільки касаційна скарга залишається без задоволення, то відповідно до частини тринадцятої статті 141 ЦПК України в такому разі розподіл судових витрат не проводиться.
Керуючись статтями 400, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
УХВАЛИВ:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Постанову Житомирського апеляційного суду від 22 вересня 2025 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Д. Д. Луспеник
Судді: І. Ю. Гулейков
Г. В. Коломієць
Р. А. Лідовець
Ю. В. Черняк