Справа № 2-1895/11
Провадження № 6/487/257/26
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14.10.2026 року м. Миколаїв
Заводський районний суд м. Миколаєва у складі головуючого судді Бобрової І.В., за участю секретаря судового засідання Богатої А.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду м. Миколаєва цивільну справу № 2-1895/11 за заявою представника боржника ОСОБА_1 - адвоката Родіонової Вікторії Євгенівни про визнання виконавчого листа у справі № 2-1895/11 таким, що не підлягає виконанню
ВСТАНОВИВ:
22.06.2026 представник боржника ОСОБА_1 - адвокат Родіонова В.Є. звернулася до Заводського районного суду м. Миколаєва із заявою, в якій просить визнати виконавчий лист Заводського районного суду м. Миколаєва, виданий 25.01.2012 на виконання рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 17.11.2011 у справі № 2-1895/2011 за позовом ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» в особі Миколаївської обласної дирекції до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, яким стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» заборгованості за кредитним договором № 014/08-112/75578 від 01.02.2008 у розмірі 16544,82 дол. США (або 131906,89 грн) та 2952,21 грн - таким, що не підлягає виконанню.
Вимоги заяви обґрунтовані тим, що Заводський районний суд м. Миколаєва своїм рішенням від 17.11.2011 задовольнив позов ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» в особі Миколаївської обласної дирекції до ОСОБА_1 та стягнув з останнього на користь позивача заборгованість за кредитним договором № 014/08-112/75578 від 01.02.2008 у розмірі 16544,82 дол. США (або 131906,89 грн) та 2952,21 грн. На виконання вказаного рішення суду Заводським районним судом м. Миколаєва було видано виконавчий лист від 25.01.2012. Постановою державного виконавця Заводського ВДВС у місті Миколаєві на виконання виконавчого листа № 2-1895/2011 від 25.01.2012 було відкрито виконавче провадження № 52754947. 08.05.2018 ТОВ «ФК «Довіра та гарантія» звернулось до суду з заявою про заміну сторони (стягувача) ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» на правонаступника ТОВ «ФК «Довір та гарантія» у виконавчому листі № 2-1895/2011. Ухвалою Заводського районного суду м. Миколаєва від 12.08.2019 у справі № 2-1895/2011 відмовлено в задоволенні заяви ТОВ «ФК «Довіра та гарантія» про заміну сторони у виконавчому листі. Крім того у виконавчому провадженні № 52754947 державним виконавцем виносилися постанови про накладення арештів на рахунки та грошові кошти боржника. Так представник заявника вважає, що усі можливі строки проведення виконавчих дій за виконавчим листом № 2-1895/2011 завершились, та фактично відсутній стягувач, а тому у боржника припинилось зобов`язання за вказаним вище боргом. У зв`язку з чим представник боржника вважає, що виконавчий документ у справі № 2-1895/2011 необхідно визнати таким, що не підлягає виконанню.
Відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 22.06.2026 головуючим суддею визначено Боброву І.В.
Суд своєю ухвалою від 06.10.2026 прийняв до розгляду вказану заяву та призначив судовий розгляд.
У судове засідання представник боржника - адвокат Родіонова В.Є. не з`явилася, надала заяву про розгляд справи без її участі, вимоги заяви підтримала, просила про їх задоволення.
Стягувач у судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся вчасно та належним чином, про причини неявки суду не повідомив.
Відповідно до положень ч. 3 ст. 432 ЦПК України неявка стягувача і боржника не є перешкодою для розгляду заяви.
Суд, дослідивши матеріали заяви, матеріали цивільної справи № 2-1895/11, дійшов до такого висновку.
Судом встановлено, що Заводський районний суд м. Миколаєва своїм рішенням від 17.11.2011 позов ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» задовольнив, достроково розірвав кредитний договір № 014/08-112/75578 від 01.02.2008 між ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» в особі Миколаївської обласної дирекції та ОСОБА_1 ; стягнув з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» в особі Миколаївської обласної дирекції 16544,82 дол. США (або 131906,89 грн) та 2952,21 грн за кредитним договором № 014/08-112/75578 від 01.02.2008 в погашення заборгованості станом на 11.10.2011, а також 1828,50 грн на відшкодування судових витрат.
На виконання вказаного рішення суду Заводським районним судом м. Миколаєва 25.01.2012 було видано виконавчий лист у справі № 2-1895/2011.
Державним виконавцем Заводського відділу ДВС у місті Миколаєві Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України на виконання виконавчого листа у справі № 2-1895/2011 від 25.01.2012 було відкрито виконавче провадження № 52754947 від 27.10.2016.
Згідно з результатами пошуку виконавчих проваджень в АСВП виконавче провадження № 52754947 від 27.10.2016 завершено.
Відповідно до п. 9 ч. 1 ст.129 Конституції України однією із основних засад судочинства є обов`язковість судового рішення.
Статтею 129-1 Конституції України визначено, що судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено ст. 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод 1950 року.
При цьому Європейський суд зазначав у своїх рішеннях, що Конвенція як основоположний правовий акт, що підтверджує, забезпечує та надає захист прав людини, визначає, що її гарантії мають бути реальними та дієвими. Виконання будь-якого рішення суду є обов`язковою стадією процесу правосуддя, і як наслідок, повинна відповідати вимогам ст. 6 Конвенції. Судовий захист прав особи, як і діяльність суду, не може вважатися ефективним, якщо рішення суду не буде виконано або виконано неналежним чином і без подальшого контролю суду за їх виконанням.
Частиною 1 ст. 18 ЦПК України визначено, що судові рішення, які набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.
Тобто за загальним правилом діє презумпція обов`язкового виконання судового рішення, яке набрало законної сили. Втім, чинним законодавством передбачено випадки, в яких виконання остаточного судового рішення може відтерміновуватися (відстрочення чи розстрочення судового рішення) або взагалі не відбутися, наприклад у зв`язку з його скасуванням за нововиявленими обставинами або визнанням виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню.
Відповідно до положень ч. 2 ст. 432 ЦПК України суд визнає виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, якщо його було видано помилково або якщо обов`язок боржника відсутній повністю чи частково у зв`язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин.
У постановах Верховного Суду від 24 червня 2020 року у справі № 520/1466/14-ц та від 19 січня 2023 року у справі № 824/2/22 зазначено, що підстави для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, поділяються на дві групи: матеріально-правові (зобов`язання можуть припинятися внаслідок добровільного виконання обов`язку боржником поза межами виконавчого провадження, припинення зобов`язань переданням відступного, зарахуванням, за домовленістю сторін, прощенням боргу, неможливістю виконання) та процесуально-правові, до яких відносяться обставини, що свідчать про помилкову видачу судом виконавчого листа, зокрема: видача виконавчого листа за рішенням, яке не набрало законної сили (крім тих, що підлягають негайному виконанню); коли виконавчий лист виданий помилково за рішенням, яке взагалі не підлягає примусовому виконанню; видача виконавчого листа на підставі ухвали суду про затвердження мирової угоди, яка не передбачала вжиття будь-яких примусових заходів або можливості її примусового виконання і, як наслідок, видачі за нею виконавчого листа; помилкової видачі виконавчого листа, якщо вже після видачі виконавчого листа у справі рішення суду було скасоване; видачі виконавчого листа двічі з одного й того ж питання у разі віднайдення оригіналу виконавчого листа вже після видачі його дубліката; пред`явлення виконавчого листа до виконання вже після закінчення строку на пред`явлення цього листа до виконання.
До матеріально-правових підстав для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, можна віднести ті обставини, що свідчать про відсутність чи припинення обов`язку боржника з передбачених законом підстав.
Сутність процедури визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, полягає, насамперед, у встановленні обставин та фактів, що свідчать про відсутність матеріального обов`язку боржника, які виникли після ухвалення судового рішення, або наявність процесуальних підстав, які свідчать про помилкову видачу судом виконавчого листа.
До подібних висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 09 вересня 2021 року у справі №824/67/20 та від 09 червня 2022 року у справі №2-118/2001.
Серед підстав для визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, окреслених законодавцем в частині другій статті 432 ЦПК України, звертає на себе увагу вжите словосполучення «з інших причин».
Наведене свідчить, що перелік підстав для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, за змістом статті 432 ЦПК України, не є вичерпним, оскільки передбачає також інші підстави для прийняття такого рішення, а не лише ті, які прямо зазначені у цій нормі процесуального права.
У цьому випадку саме на суд покладено обов`язок встановити, з яких підстав може бути визнано виконавчий лист таким, що не підлягає виконанню, з урахуванням права стягувача на повне виконання рішення суду та права боржника на захист від подвійного стягнення. Суд повинен вирішувати ці питання з урахуванням певних обставин справи, дотримуючись балансу інтересів обох сторін виконавчого провадження.
Такого висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 20 лютого 2019 року у справі № 2-4671/11.
Представник боржника, як на підстави визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, посилається на завершення усіх можливих строків проведення виконавчих дій, а також на фактичну відсутність стягувача, про яку вказує ухвала Заводського районного суду м. Миколаєва від 12.08.2019 про відмову в заміні сторони у виконавчому листі, що свідчить, на думку адвоката Родіонової В.Є., про те, що у ОСОБА_1 припинилось зобов`язання за боргом.
Так у постанові Великої Палати Верховного Суду від 11 лютого 2026 року у справі №754/511/23 зазначено, що зобов`язання зі сплати боргу, яке засвідчене судовим рішенням про його примусове стягнення, строк пред`явлення виконання за яким пропущено і в поновленні такого строку суд відмовив, а можливість його виконання втрачена, не може вважатися припиненим у матеріально-правовому сенсі (може бути виконаним добровільно боржником).
Тобто закон не передбачає можливість визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, у випадку спливу строків, якщо він виданий компетентним судом у відповідності до вимог закону і є належним виконавчим документом, який не виконано боржником.
Крім того не заслуговує на увагу посилання представника боржника на відсутність стягувача у зобов`язанні, оскільки рішення про відмову у заміні сторони у виконавчому листі свідчить про те, що новий кредитор не може брати участь у виконавчих діях до вирішення цього питання у судовому порядку, при цьому це не вказує на відсутність або припинення матеріального обов`язку боржника, який виник після ухвалення рішення про стягнення заборгованості за кредитним договором.
З огляду на викладене, оскільки не встановлено, передбачених ч. 2 ст. 432 ЦПК України, підстав для визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, суд доходить до висновку про відмову у задоволенні заяви представника боржника ОСОБА_1 - адвоката Родіонової В.Є .
Керуючись ст. 432 ЦПК України, суд
ПОСТАНОВИВ:
У задоволенні заяви представника боржника ОСОБА_1 - адвоката Родіонової Вікторії Євгенівни про визнання виконавчого листа у справі № 2-1895/11 таким, що не підлягає виконанню - відмовити.
Ухвала може бути оскаржена до Миколаївського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Копію ухвали надіслати учасникам справи.
Повне судове рішення складено 16.10.2026.
Суддя І. В. Боброва