Справа № 489/4346/26
Провадження № 2/489/2624/26
РІШЕННЯ
Іменем України
12 жовтня 2026 року м. Миколаїв
Інгульський районний суд міста Миколаєва у складі:
головуючого судді Микульшиної Г.А.,
із секретарем судового засідання Тищенко Д.О.,
за участі:
позивача ОСОБА_1 , її представника адвоката Чуприни І.О.,
свідків ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Миколаєві в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Миколаївської міської ради, ОСОБА_4 про визнання права власності в порядку спадкування, третя особа - приватний нотаріус Миколаївського міського нотаріального округу Миколаївської області Євтушенко Алла Миколаївна,
встановив:
В травні 2026 року ОСОБА_1 через свого представника адвоката Чуприну І.О. звернулась до суду з позовом до Миколаївської міської ради про визнання права власності в порядку спадкування за законом.
Як на підставу позовних вимог посилається на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_5 , після смерті якого відкрилась спадщина у вигляді 1/3 частини кв. АДРЕСА_1 . На момент відкриття спадщини померлий проживав за вказаною адресою разом зі своєю матір`ю ОСОБА_6 та братом ОСОБА_7 , яким на праві спільної часткової власності належало по 1/3 частині вказаної квартири відповідно. Мати ОСОБА_5 прийняла спадщину після його смерті у відповідності до положень діючого на час відкриття спадщини законодавства, оскільки фактично проживала разом зі спадкодавцем та вступила в управління спадковим майном. ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_6 померла, та після її смерті відкрилась спадщина вже на 2/3 частини кв. АДРЕСА_1 , яку прийняв її син ОСОБА_7 , оскільки був зареєстрований разом зі спадкодавицею станом на час відкриття спадщини. Інші спадкоємці першої черги - відсутні. ІНФОРМАЦІЯ_3 помер ОСОБА_7 , після смерті якого відкрилась спадщини у вигляді кв. АДРЕСА_1 в цілому. Згідно рішення Інгульського районного суду м. Миколаєва від 04.06.2025 встановлено факт, що позивач ОСОБА_1 фактично проживала разом з ОСОБА_7 однією сім`єю не менше як 5 років до відкриття спадщини, в зв`язку з чим ПН ММНО ОСОБА_8 на її користь було видано свідоцтво про право на спадщину після смерті ОСОБА_7 - у вигляді 2/3 часток вищезазначеної квартири (1/3 частка - яка належала померлому на підставі свідоцтва про право власності, 1/3 частка - яка прийнята ним у спадщину після смерті матері ОСОБА_6 ). При цьому нотаріусом винесено постанову про відмову ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину на 1/3 частку кв. АДРЕСА_1 , яка належала ОСОБА_5 , оскільки в зв`язку зі смертю всіх заінтересованих осіб неможливо встановити факт прийняття спадщини ОСОБА_6 після смерті її сина ОСОБА_5 . Крім того, нотаріусом було встановлено, що у померлого ОСОБА_5 на момент відкриття спадщини були дружина та син, які з заявами про прийняття спадщини після його смерті не звертались.
Позивач вказує на те, що ОСОБА_6 фактично прийняла спадщину після смерті її сина ОСОБА_5 , оскільки проживала разом з ним на дату його смерті та вступила в управління спадковим майном (ст. 549 ЦК УРСР 1963 року). Крім того, син ОСОБА_5 , який не звертався із заявою про прийняття спадщини після смерті батька, помер ІНФОРМАЦІЯ_4 . Відомості про дружину померлого - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , відсутні.
Посилаючись на викладене, ОСОБА_1 просить суд визнати за нею право власності на 1/3 частку кв. АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_7 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_6 в м. Миколаєві.
Згідно ухвали Інгульського районного суду м. Миколаєва від 25.05.2025 відкрито провадження у справі в порядку загального позовного провадження; витребувано у ПН ММНО Євтушенко А.М. копію спадкової справи № 42/2024, заведеної після смерті ОСОБА_7 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_6 , а також витяг зі Спадкового реєстру стосовно заведення/не заведення спадкової справи після смерті ОСОБА_6 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 та витяг зі Спадкового реєстру стосовно залишення або не залишення нею заповіту на випадок своєї смерті.
Витребувані докази надійшли на адресу суду 05.06.2026.
01.06.2026 від представника позивача ОСОБА_1 адвоката Чуприни І.О. на адресу суду надійшла заява, згідно якої він просить суд викликати в судове засідання для допиту в якості свідків ОСОБА_2 , ОСОБА_9 .
Відповідно до ухвали Інгульського районного суду м. Миколаєва від 10.07.2026:
- витребувано у Інгульського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у місті Миколаєві Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України копію актового запису про смерть ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , яка народилась в м. Миколаєві.
- витребувано у Департаменту з надання адміністративних послуг Миколаївської міської ради відомості про те, де саме станом на день смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 був зареєстрований ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_7 ; відомості про те, хто саме був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 - станом на 08.04.2001;
- витребувано у Управління Державної міграційної служби у Миколаївській області відомості про те, де саме станом на день смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 був зареєстрований ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_7 ; відомості про те, хто саме був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 - станом на 08.04.2001.
Витребувані відомості надійшли на адресу суду від Департаменту з надання адміністративних послуг Миколаївської міської ради - 31.07.2026, від Інгульського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у місті Миколаєві Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України - 22.07.2026, від Управління Державної міграційної служби у Миколаївській області - 28.07.2026.
Ухвалою суду від 18.08.2026 постановлено залучити до участі у справі в якості співвідповідача - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , остання відома адреса: АДРЕСА_2 .
Згідно ухвали Інгульського районного суду м. Миколаєва від 07.09.2026 закрито підготовче провадження у справі, призначено справу до судового розгляду по суті.
Позивач ОСОБА_1 та її представник - адвокат Чуприна І.О. в судовому засіданні позовні вимоги підтримали в повному обсязі, просили позов задовольнити.
Представник відповідача Миколаївської міської ради в судове засідання не з`явився, повідомлений судом про розгляд справи належним чином, від нього 03.07.2026 надійшла заява про розгляд справи за його відсутності.
Відповідач ОСОБА_4 у судове засідання не з`явилась, про розгляд справи повідомлялась належним чином, причин неявки суду не повідомила, відзиву не надала.
Третя особа ПН ММНО Євтушенко А.М. в судове засідання не з`явилась, повідомлена судом про розгляд справи належним чином.
Свідок ОСОБА_9 , яка знала сім`ю ОСОБА_10 , оскільки є їх сусідкою в судовому засіданні пояснила, що знала всю сім`ю: мати - ОСОБА_6 , синів - ОСОБА_5 , ОСОБА_7 , невістку ОСОБА_4 , онука - ОСОБА_11 . Знає, що ОСОБА_5 зловживав алкогольними напоями, жив у матері ОСОБА_6 , яка його годувала і доглядала за адресою: кВ. АДРЕСА_1 до своєї смерті на початку двохтисячних років, приблизно 2001-2002 році. Його поховання відбувалось з вказаної квартири. Вона була присутня на похованні і поминальному обіді. ОСОБА_11 проживав у своєї бабусі ОСОБА_6 , зловживав алкогольними напоями, помер в 2008 році у під`їзді будинку АДРЕСА_3 . ОСОБА_4 теж зловживала алкогольними напоями, з часу смерті ОСОБА_5 свідок її не бачила, знала що вона проживала в селі Лімани Миколаївської області. З 2015 року позивач почала проживати у квартирі АДРЕСА_1 , доглядала за ОСОБА_6 , яка через похилий вік та стан здоров`я потребувала догляду та її допомоги, оскільки вона була лежачою хворою. Після смерті ОСОБА_6 позивачка проживала разом з ОСОБА_7 як чоловік та жінка до його смерті у 2024 році.
Свідок ОСОБА_2 , в судовому засіданні пояснила, що є сусідкою і знала ОСОБА_6 та її синів - ОСОБА_5 , ОСОБА_7 , невістку ОСОБА_4 , онука - ОСОБА_11 . Вона знає, що ОСОБА_5 , проживав у матері ОСОБА_6 , яка його утримувала, годувала і доглядала в квартирі АДРЕСА_1 . Він зловживав алкогольними напоями та приблизно у 2001 році помер. Його поховання відбувалось з вказаної квартири. ОСОБА_11 проживав у своєї бабусі ОСОБА_6 , він зловживав алкогольними напоями, помер в 2008 році у під`їзді будинку АДРЕСА_3 . ОСОБА_4 теж зловживала алкогольними напоями, відносини з свекрухою ОСОБА_6 у неї були погані. ОСОБА_6 не спілкувалась та не пускала у квартиру невістку. З часу смерті ОСОБА_5 , вона не бачила, ОСОБА_4 , подальша судьба її не відома. Починаючи з 2014-2015 років позивачка почала проживати у квартирі АДРЕСА_1 , лікувала та доглядала за ОСОБА_6 , яка через похилий вік та стан здоров`я потребували догляду та її допомоги, оскільки вона була лежачою. Після смерті ОСОБА_6 позивачка проживала разом з ОСОБА_7 як чоловік та жінка до його смерті у 2024 році.
Суд, вислухавши пояснення позивача та її представника, допитавши свідків ОСОБА_9 , ОСОБА_2 дослідивши матеріали справи, встановив наступні факти і відповідні їм правовідносини.
Відповідно до свідоцтва про право власності на житло від 22.03.1994, виданого ЗАТБФ «Миколаївбуд»: ОСОБА_6 , ОСОБА_5 , ОСОБА_7 на праві спільної сумісної власності належала квартира АДРЕСА_1 (а.с.19).
ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_5 у м. Миколаєві, про що Відділом реєстрації актів громадянського стану у місті Миколаєві Миколаївської області зроблено відповідний актовий запис № 1769 від 11.04.2001, та видано свідоцтво про смерть від 11.04.2001 серії НОМЕР_1 .
Після смерті ОСОБА_5 відкрилась спадщина, у вигляді 1/3 частки квартири АДРЕСА_1 .
Мати ОСОБА_5 - ОСОБА_12 фактично прийняла спадщину у вигляді 1/3 частки квартири АДРЕСА_1 , як спадкоємиця першої черги оскільки фактично вступила в управління та володіння спадковим майном відповідно до норм діючого на той час законодавства (ст. ст. 529, 530, 549 ЦК УРСР 1963 року) так як була зареєстрована і проживала у вказаному спадковому майні, володіла та користувалась ним до дня своєї смерті, сплачувала всі комунальні платежі та квартплату.
ІНФОРМАЦІЯ_2 померла ОСОБА_6 у м. Миколаєві, про що Міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Миколаївського міського управління юстиції зроблено відповідний актовий запис № 3397 від 14.08.2015, та видано свідоцтво про смерть від 14.08.2015 серії НОМЕР_2 .
Після смерті ОСОБА_6 відкрилась спадщина, у вигляді 2/3 часток квартири АДРЕСА_1 (1/3 частка квартири фактично успадкована після смерті сина ОСОБА_5 , 1/3 належала їй на підставі свідоцтва про право власності на житло від 22.03.1994, виданого ЗАТБФ «Миколаївбуд»).
ОСОБА_7 відповідно до ст. 1268 Цивільного кодексу України прийняв спадщину у вигляді відповідних часток на вказану квартиру після смерті своєї матері ОСОБА_6 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 , оскільки проживав з нею, а його місце проживання було зареєстроване на час смерті спадкодавця разом з ним.
ІНФОРМАЦІЯ_3 помер ОСОБА_7 у м. Миколаєві, про що Інгульським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) зроблено відповідний актовий запис № 263 від 26.04.2024, та видано свідоцтво про смерть від 26.04.2024 серії НОМЕР_3 .
Отже після смерті ОСОБА_7 відкрилась спадщина, у вигляді цілої квартири АДРЕСА_1 .
Після смерті ОСОБА_7 за заявою спадкоємиці четвертої черги - (особи, яка проживала зі спадкодавцем однією сім`єю не меш як п`ять років до часу відкриття спадщини) ОСОБА_1 приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу Миколаївської області Євтушенко А.М., заведена спадкова справа за № 42/2024, про що виданий витяг про реєстрацію в Спадковому реєстрі від 14.08.2024 №77999675.
Рішенням Інгульського районного суду міста Миколаєва від 04.06.2025 у цивільній справі № 489/9559/24 (провадження № 2/489/844/25) встановлено факт проживання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , РНОКПП - НОМЕР_4 , зі спадкодавцем ОСОБА_7 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_6 , однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини.
28.04.2026 приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу Миколаївської області Євтушенко А.М. видане свідоцтво про право на спадщину за законом приватним після смерті спадкодавця ОСОБА_7 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 на ім`я ОСОБА_13 , яка складається з 2/3 часток в праві спільної власності на квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_4 (а.с.140).
В той же час, 27.04.2026 за № 60/01-16 приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу Миколаївської області Євтушенко А.М., позивачці надано роз`яснення, що на її звернення стосовно видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на 1/3 частку в праві спільної власності на квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_4 після смерті ОСОБА_7 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_6 , спадкова справа за № 42/2024, оскільки в зв`язку зі смертю всіх заінтересованих осіб неможливо встановити факт прийняття спадщини ОСОБА_6 після смерті її сина ОСОБА_5 .
Відповідно до витягу зі Спадкового реєстру від 27.04.2026, № 85027943, наданого за запитом приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу Миколаївської області Євтушенко А.М., спадкова справа після смерті ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , не заводилась, так як за вказаними параметрами запиту у Спадковому реєстрі інформація відсутня. За даними, що є у нотаріуса померлий на день смерті перебував у шлюбі та мав дитину.
Відповідно до наданої відповіді Департаментом з надання адміністративних послуг Миколаївської міської ради від 09.09.2024, № 15424/19.03.03-12/19/14/24 ОСОБА_5 був виписаний з адреси: АДРЕСА_4 - 15 жовтня 1995 року та вибув на адресу: АДРЕСА_2 . Даних щодо реєстрації за адресою: АДРЕСА_2 , в Департаменті з надання адміністративних послуг Миколаївської міської ради відсутні.
Син ОСОБА_5 - ОСОБА_11 помер ІНФОРМАЦІЯ_4 , про що Міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Миколаївського міського управління юстиції зроблено відповідний актовий запис № 3507 від 23.07.2028, та видано свідоцтво про смерть від 23.07.2008 серії НОМЕР_5 .
Відповідно до наданої відповіді Управління Державної міграційної служби у Миколаївській області відомості про те, де саме станом на день смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 був зареєстрований ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_7 ; відомості про те, хто саме був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 - станом на 08.04.2001 відомості відсутні.
Доказів фактичного непроживання ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_7 за адресою: АДРЕСА_4 чи його реєстрації за іншою адресою з іншими особами, зокрема відповідачем ОСОБА_4 , на час його смерті матеріали справи не містять.
Відповідно до положень ст. 549 ЦК УРСР 1963 року фактом прийняття спадщини вважається: якщо спадкоємець фактично вступив в управління або володіння спадковим майном; якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини.
Відповідно до Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України від 14.06.1994, яка діяла на день смерті ОСОБА_5 , свідоцтво про право на спадщину видається спадкоємцям, що прийняли спадщину, тобто таким, які фактично вступили в управління або володіння спадковим майном чи подали заяву в державну нотаріальну контору про прийняття спадщини (ст. 549 Цивільного кодексу УРСР 1963 року). Доказом вступу в управління чи володіння спадковим майном можуть бути: довідка житлово-експлуатаційної організації, правління житлово-будівельного кооперативу, виконавчого комітету місцевої Ради народних депутатів чи відповідної місцевої державної адміністрації про те, що спадкоємець безпосередньо перед смертю спадкодавця проживав разом з ним, або про те, що спадкоємцем було взято майно спадкодавця; довідка державної податкової служби, страховика чи іншого органу про те, що спадкоємцем після відкриття спадщини сплачувались податки або страхові платежі по обов`язковому страхуванню, квитанція про сплату податку, страхового платежу, копія рішення суду, що набрало законної сили про встановлення факту своєчасного прийняття спадщини; запис у паспорті спадкоємця або в будинковій книзі, який свідчить про те, що спадкоємець був постійно прописаний в спадковому будинку (квартирі) в період шести місяців після смерті спадкодавця та інші документи, що підтверджують факт вступу спадкоємця в управління чи володіння спадковим майном.
Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15, частина перша статті 16 ЦК України).
Завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси позивача власне порушені, а учасники використовують цивільне судочинство для такого захисту (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2019 року в справі № 638/2304/17).
Відповідно до пункту 4 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України (в ред. 2004 року), Цивільний кодекс України застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності. Щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов`язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.
Згідно зі статті 58 Конституції України, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.
У статті 1217 ЦК України передбачено, що спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
Часом відкриття спадщини є день смерті особи (частина друга статті 1220 ЦК України).
Право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу (частини перша, друга статті 1223 ЦК України).
Спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Не допускається прийняття спадщини з умовою чи із застереженням. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини (стаття 1268 ЦК України).
Відповідно до частини першої статті 1269, частини першої статті 1270 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно зі спадкодавцем, має подати до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини. Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.
Якщо спадкоємець протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її (частина перша статті 1272 ЦК України).
Стаття 1296 ЦК України передбачає, що спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. Якщо спадщину прийняло кілька спадкоємців, свідоцтво про право на спадщину видається кожному з них із визначенням імені та часток у спадщині інших спадкоємців. Відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.
Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема, визнання права (пункт 1 частини другої статті 16 ЦК України).
Тлумачення пункту 1 частини другої статті 16 ЦК України свідчить, що по своїй суті такий спосіб захисту як визнання права може застосовуватися тільки тоді, коли суб`єктивне цивільне право виникло і якщо це право порушується (оспорюється або не визнається) іншою особою (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 21 вересня 2022 року в справі № 127/23627/, постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 грудня 2022 року в справі № 233/4580/20).
Такий спосіб захисту як визнання права може застосовуватися для захисту (невизнання чи оспорювання) різноманітних приватних прав (зобов`язальних, речових, виключних, спадкових, права на частку в спільній частковій власності і т. д.). По своїй суті такий спосіб захисту як визнання права охоплює собою і визнання права відсутнім (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 19 лютого 2024 року у справі № 567/3/22), постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 22 квітня 2024 року в справі № 346/2744/21).
Для визнання права власності (чи визнання права на частку в праві спільної часткової власності) за спадкоємцем законодавцем не передбачено обов`язкового пред`явлення окремої позовної вимоги про встановлення факту прийняття спадщини спадкодавцем. Тобто, така обставина (факт прийняття спадщини спадкодавцем), у разі пред`явлення позову про визнання права власності (чи визнання права на частку в праві спільної часткової власності) за спадкоємцем, встановлюється під час розгляду такого позову. Подібний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 11.09.2024 по справі № 642/4502/17.
Відповідно до ч. 3 ст. 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї
Відповідно до положень ч.ч. 2, 4 ст. 3 Сімейного кодексу України сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки. Сім`я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства.
Обов`язковою умовою для визнання осіб членами сім`ї, крім власне факту спільного проживання, є ведення зі спадкодавцем спільних витрат, спільного бюджету, спільного харчування, купівлі майна для спільного користування, участі у витратах на утримання житла, його ремонт, надання взаємної допомоги, наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням, інших обставин, які засвідчують реальність сімейних відносин не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини.
Такий правовий висновок викладений Верховним Судом у постановах від 21.03.2019 в цивільній справі №461/4689/15-ц та від 12.08.2019 у справі №521/16365/15, який відповідно до положень ч. 4 ст. 263 ЦПК України враховується судом при виборі та застосуванні норми права до спірних правовідносин.
У відповідності до п. 23 Постанови Пленуму Верховного суду України «Про судову практику у справах про спадкування» від 30 травня 2008 року № 7, в разі, якщо постійне проживання особи зі спадкодавцем на час відкриття спадщини не підтверджено відповідними документами, у зв`язку із чим нотаріус відмовив особі в оформленні спадщини, спадкоємець має право звернутися в суд із заявою про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини.
Метою встановлення факту спільного проживання заявника зі спадкодавцем є необхідність реалізації права на оформлення спадкового майна, отже такий факт породжує юридичні наслідки; чинним законодавством не передбачено іншого порядку встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем.
Реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або її відсутність не можуть бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження.
Відсутність реєстрації місця проживання спадкоємця за останнім місцем проживання спадкодавця не є доказом того, що він не проживав із спадкодавцем, оскільки сама по собі відсутність такої реєстрації не є абсолютним підтвердженням обставин про те, що спадкоємець не проживав із спадкодавцем на час відкриття спадщини, якщо передбачені частиною третьою статті 1268 ЦК України обставини підтверджуються іншими належними і допустимими доказами. Аналогічного висновку дійшов ВС у своїй постанові від 04.07.2018 по цивільній справі № 404/2163/16-ц.
Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше, як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються, зокрема, такими засобами: письмовими доказами, показаннями свідків.
Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
На підставі викладеного, надавши оцінку доказам в цілому, а також кожному доказу окремо, суд приходить до висновку про задоволення позову ОСОБА_1 про визнання права власності на спадкове майно в порядку спадкування за законом. Обставини викладені у позові, підтверджені дослідженими судом письмовими доказами та показами свідків.
Спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є майно та/або майнові права, які обтяжені, та/або нерухоме майно та інше майно, щодо якого здійснюється державна реєстрація, зобов`язаний звернутися до нотаріуса або в сільських населених пунктах - до уповноваженої на це посадової особи відповідного органу місцевого самоврядування за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на таке майно (частина перша статті 1297 ЦК України).
Свідоцтво про право на спадщину - це документ, який посвідчує перехід права власності на спадкове майно від спадкодавця до спадкоємців. Видачею свідоцтва про право на спадщину завершується оформлення спадкових прав.
Спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якого є нерухоме майно, але не отримав свідоцтва про право на спадщину, не має можливості розпоряджатися таким майном, оскільки у нього немає правовстановлюючого документа на спадкування нерухомого майна.
Відповідно до ст. 67 Закону України «Про нотаріат» свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою всіх спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, встановленому цивільним законодавством.
Якщо нотаріусом обґрунтовано відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину, виникає цивільно-правовий спір, що підлягає розглядові у позовному провадженні.
У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.
За змістом статті 392 ЦК України право власності на майно може бути визнано судом у випадку, коли це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати документа, який засвідчує це право.
При цьому відповідно до частини першої статті 25 ЦК України здатність мати цивільні права та обов`язки (цивільну правоздатність) мають усі фізичні особи.
Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованою Законом від 17 липня 1997р. № 475/97-ВР, зокрема ст. 1 Першого протоколу до неї (1952) передбачено право кожної фізичної чи юридичної особи безперешкодно користуватися своїм майном, не допускається позбавлення особи її власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права, визнано право держави на здійснення контролю за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.
Гарантії здійснення права власності та його захисту закріплено й у вітчизняному законодавстві. Так, відповідно до ч. 4 ст. 41 Конституції України ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
Враховуючи вищевикладене, приймаючи до уваги, що іншим шляхом, аніж зверненням до суду із даним позовом, ОСОБА_1 не має можливості захистити свої спадкові права, суд вважає, що позовні вимоги в частині визнання права власності в порядку спадкування обґрунтовані і підлягають задоволенню в повному обсязі.
Оскільки позивачем не було заявлено вимоги про розподіл судових витрат, керуючись принципом диспозитивності цивільного судочинства - витрати зі сплати судового збору покладаються на позивача.
Керуючись статтями 141, 263-265 ЦПК України, суд -
вирішив:
Позов ОСОБА_1 до Миколаївської міської ради, ОСОБА_4 про визнання права власності в порядку спадкування - задовольнити.
Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , РНОКПП НОМЕР_6 , право власності на 1/3 частку квартири АДРЕСА_1 в поряду спадкування за законом після смерті ОСОБА_7 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_6 в м. Миколаєві.
Судові витрати залишити за позивачем ОСОБА_1 .
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Миколаївського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення або з дня складання повного тексту рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або про прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть ознайомитися за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua.
Відомості про учасників справи:
позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_6 , адреса реєстрації: АДРЕСА_5 ; адреса фактичного проживання: АДРЕСА_4 ;
відповідач: Миколаївська міська рада, ЄДРПОУ 26565573, адреса: м. Миколаїв, вул. Адміральська, 20;
відповідач: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , остання відома адреса: АДРЕСА_2 .
Повний текст рішення складено 16.10.2026.
Суддя Г.А. Микульшина