15.10.2026 Справа № 756/1227/26
Справа № 756/1227/26
Провадження № 2/756/3920/26
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
15 жовтня 2026 року м. Київ
Оболонський районний суд міста Києва у складі:
головуючого судді Шролик І.С.,
секретар судового засідання Дулина В.В.,
за участі: позивача ОСОБА_1 ,
представника позивача ОСОБА_2 ,
відповідача ОСОБА_3 ,
представника відповідача Бойчука Д.В. ,
представника третьої особи Душейко І.П.,
свідка ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа: Служба у справах дітей та сім`ї Оболонської районної в місті Києві державної адміністрації, про визначення місця проживання дитини,
У С Т А Н О В И В :
Стислий виклад позовних вимог
Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду із позовною заявою, в якій просив визначити місце проживання малолітнього сина ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом з батьком - ОСОБА_1 за місцем проживання батька за адресою: АДРЕСА_1 .
Свої позовні вимоги позивач обґрунтовував тим, що 26.10.2016 між ним та відповідачем укладено шлюб, від якого сторони мають сина ОСОБА_6 , 2017 року народження. Рішенням Оболонського районного суду міста Києва від 05.12.2025 шлюб між сторонами розірвано.
Позивач зазначив, що наприкінці вересня 2025 року йому стало відомо про намір відповідача без узгодження з ним вивезти сина за кордон, на територію Федеративної Республіки Німеччина. Коли позивач був відсутній удома 01.10.2025, відповідач разом із сином виїхала за межі України, про що позивачу стало відомо з відповіді Державної прикордонної служби України.
Позивач вказував, що напередодні виїзду син повідомляв йому, що не бажає залишати Україну, із задоволенням відвідує школу, має друзів і хоче постійно бачитися з батьком. 04.10.2025 позивачу вдалося поспілкуватися із сином за відеозв`язком лише протягом однієї хвилини, після чого зв`язок обірвався. Відомостей про точне місцезнаходження сина, умови його проживання та стан здоров`я позивач не має.
Позивач зауважив, що в Україні син навчався у 3-А класі школи № 231 Оболонського району м. Києва та перебував на медичному обслуговуванні. Під час спільного проживання питаннями дошкільного та спортивного розвитку, шкільної освіти і здоров`я сина опікувався переважно позивач. Зареєструвати місце проживання сина за адресою фактичного проживання сім`ї позивач не зміг через відсутність згоди відповідача.
На думку позивача, він має житло з належними умовами проживання, є матеріально забезпеченим, на обліку у психіатра та нарколога не перебуває, здатний самостійно забезпечити сину належний рівень життя, а виняткових обставин, які б давали підстави для визначення місця проживання дитини з матір`ю, немає.
Рух справи
Ухвалою судді Оболонського районного суду міста Києва Андрейчука Т.В. від 29.01.2026 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та вирішено здійснювати її розгляд за правилами загального позовного провадження.
17.02.2026 третя особа подала заяву про розгляд справи за відсутності її представника, в якій зазначила, що у зв`язку з проживанням відповідача разом із сином у Федеративній Республіці Німеччина не має можливості надати об`єктивний письмовий висновок щодо розв`язання спору.
03.03.2026 представник відповідача - адвокат Бойчук Д.В. подав зустрічну позовну заяву, яка ухвалою суду від 24.03.2026 визнана неподаною та повернута.
За клопотанням представника відповідача долучено до матеріалів справи перекладів документів, виданих установами Федеративної Республіки Німеччина.
Ухвалою суду від 24.03.2026, постановленою у підготовчому судовому засіданні, витребувано у Служби у справах дітей та сім`ї Оболонської районної в місті Києві державної адміністрації письмовий висновок щодо розв`язання спору.
12.05.2026 третя особа подала до суду висновок Оболонської районної в місті Києві державної адміністрації від 11.05.2026 № 104-3855 та просила розглядати справу за відсутності її представника.
Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18.06.2026 у зв`язку зі звільненням судді ОСОБА_7 у відставку справу передано для розгляду судді Шролик І.С.
Ухвалою суду від 22.06.2026 справу прийнято до провадження та призначено підготовче засідання.
Ухвалою суду від 19.08.2026, занесеною до протоколу судового засідання, закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.
Від представника відповідача 08.07.2026 надійшла зустрічна позовна заява.
Ухвалою суду 19.08.2026 відмовлено ОСОБА_3 у прийнятті зустрічного позову.
15.10.2026 представник відповідача подав заяву про участь відповідача у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів, а також заяву про подання доказів на підтвердження розміру витрат на професійну правничу допомогу протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду.
У судовому засіданні позивач та його представник - адвокат Левчук П.Я. позовні вимоги підтримали з мотивів, наведених у позовній заяві, та просили їх задовольнити.
Відповідач, яка брала участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції, та її представник - адвокат Бойчук Д.В. проти позову заперечували, просили у його задоволенні відмовити.
Представник третьої особи Душейко І.П. у судовому засіданні покладалась на розсуд суду.
Допитана у судовому засіданні свідок ОСОБА_5 повідомила, що онук уїхав зненацька на межі України, мати не повідомила рідних. Зв`язок із онуком відсутній. Ігор гарний батько, ОСОБА_8 в Києві був усім забезпечений, мав друзів.
У судовому засіданні в режимі відеоконференції суд вислухав думку малолітнього ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який пояснив, що у Німеччині він відвідує школу, має друзів. Під час відеозв`язку суд спостерігав тісний емоційний зв`язок дитини з матір`ю: хлопчик обіймав та цілував матір. Під час надання відповіді повертався до матері, очикуючи підкази або схвалення.
Встановлені фактичні обставини
Суд, заслухавши учасників справи, допитавши свідка, вислухавши думку дитини та дослідивши матеріали справи, встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.
ОСОБА_1 та ОСОБА_3 є батьками ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження.
Шлюб між сторонами розірвано рішенням Оболонського районного суду міста Києва від 05.12.2025.
Позивач зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1 , у квартирі, що належить на праві власності ОСОБА_5 .
Згідно з актом обстеження умов проживання від 24.11.2025, складеним спеціалістом Служби у справах дітей та сім`ї Оболонської районної в місті Києві державної адміністрації, та оцінкою потреб сім`ї від 17.04.2026, проведеною Оболонським районним в місті Києві центром соціальних служб, позивач здатний забезпечити потреби дитини, ним створено належні умови для її проживання, що відображено у висновку органу опіки та піклування від 11.05.2026 № 104-3855.
За інформацією Державної прикордонної служби України малолітній ОСОБА_6 перетнув державний кордон України 01.10.2025.
За інформацією школи І-ІІІ ступенів № 231 Оболонського району м. Києва 01.10.2025 відповідач подала заяву про переведення сина з очної (денної) на сімейну (домашню) форму здобуття освіти.
Згідно з офіційним підтвердженням реєстрації місця проживання від 09.10.2025, виданим Бюро громадян міста Гарен (Емс), відповідач та її син ОСОБА_6 з 01.10.2025 проживають у Федеративній Республіці Німеччина.
Згідно з довідкою школи від 05.11.2025 учень ОСОБА_9 у першому півріччі 2025/2026 навчального року відвідує заняття в школі. Згідно з грамотою від 16.12.2025 Діма успішно пройшов курс «Дитячі шахи» (Kinderschach) у Везуве.
Рішенням бургомістра міста Гарен (Емс) від 25.11.2025 відповідачу та особам, які проживають з нею однією сім`єю, призначено виплату соціальної допомоги на період з 01.11.2025 по 31.10.2026. Листом від 06.03.2026 відповідача запрошено на консультацію щодо працевлаштування.
Висновком Оболонської районної в місті Києві державної адміністрації як органу опіки та піклування від 11.05.2026 № 104-3855, складеним з урахуванням рішення комісії з питань захисту прав дитини (протокол від 07.05.2026 № 10), встановлено, що визначити місце проживання ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , неможливо, оскільки дитина разом із матір`ю перебуває за кордоном, у зв`язку з чим немає можливості обстежити умови проживання дитини, скласти акт оцінки потреб сім`ї, з`ясувати думку дитини та матері.
Застосовані норми законодавства
Відповідно до ч. 1 ст. 3 Конвенції про права дитини, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27.02.1991, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
Статтею 6 Конвенції про права дитини визначено, що держави-учасниці визнають, що кожна дитина має невід`ємне право на життя, та забезпечують у максимально можливій мірі виживання і здоровий розвиток дитини.
Згідно з ч. 3 ст. 9 Конвенції про права дитини держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини.
Відповідно до ст. 12 Конвенції про права дитини дитині, здатній сформулювати власні погляди, забезпечується право вільно висловлювати ці погляди з усіх питань, що торкаються дитини, причому поглядам дитини приділяється належна увага згідно з її віком і зрілістю.
Згідно з ч. 1 ст. 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою.
Відповідно до ч. 1 ст. 160 СК України місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків.
Згідно з ч. 1 ст. 161 СК України, якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення.
Відповідно до ч. 2, 3 ст. 157 СК України той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.
Згідно з ч. 2, 3 ст. 171 СК України дитина, яка може висловити свою думку, має бути вислухана при вирішенні між батьками спору щодо її виховання, місця проживання. Суд має право постановити рішення всупереч думці дитини, якщо цього вимагають її інтереси.
Відповідно до ч. 4-6 ст. 19 СК України при розгляді судом спорів щодо місця проживання дитини обов`язковою є участь органу опіки та піклування, представленого належною юридичною особою. Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи. Суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.
Згідно з ч. 3 ст. 12, ч. 1, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Верховний Суд у постанові від 10.11.2025 у справі № 704/973/23 (провадження в Першій судовій палаті Касаційного цивільного суду) зазначив: «Рівність прав батьків щодо дитини є похідною від прав та інтересів самої дитини на гармонійний розвиток та належне виховання. Похідний характер означає відсутність пріоритету інтересів батьків над інтересами дитини та переважність права захисту прав дитини, а тому у першу чергу повинні бути визначені та враховані інтереси дитини, виходячи із об`єктивних обставин кожної конкретної справи, а вже тільки потім - права батьків».
У тій же постанові Верховний Суд виснував: «першочерговим завданням держави є забезпечення безпеки і права на життя дитини, що проголошено статтею 6 Конвенції про права дитини, а тому, розглядаючи справи про визначення місця проживання дитини з урахуванням особливостей, спричинених введенням в Україні воєнного стану, вирішуючи спори, що стосуються прав та інтересів дитини, судове рішення має бути спрямованим на забезпечення її безпеки і права на життя», а також: «Тимчасове проживання дитини за кордоном, з огляду на військовий стан в України, не суперечить її інтересам». Залишаючи без змін рішення про відмову батькові, який проживає у місті Києві, у визначенні місця проживання дитини з ним, Верховний Суд врахував, що мати «виїхала разом із дитиною із більш небезпечного для дитини середовища, погодилась на зміну власного стійкого середовища заради безпеки дитини».
Аналогічного висновку Верховний Суд дійшов у постанові від 14.06.2023 у справі № 760/31518/21: «З огляду на введення воєнного стану в Україні, вирішуючи спори, що стосуються прав та інтересів дитини, першочерговим завданням держави є забезпечення її безпеки і права на життя».
У постанові від 10.11.2025 у справі № 704/973/23 Верховний Суд також указав, що «при визначенні найкращих інтересів дитини у кожній конкретній справі необхідно враховувати два аспекти: по-перше, інтересам дитини найкраще відповідає збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я є особливо непридатною або неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагонадійним».
У постанові від 06.11.2024 у справі № 756/8947/21 Верховний Суд зазначив: «з урахуванням введення воєнного стану в Україні, безпековою ситуацією, суди повинні оцінити не лише умови, які існували за місцем постійного проживання дітей в Україні, але і умови їх середовища за місцем тимчасового, але тривалого перебування, яке може сформувати стале середовище у малолітніх дітей з огляду на те, що перспективи повернення їх до постійного місця проживання в Україні на сьогодні неможливо визначити чи прогнозувати», а також: «Перевага в матеріально-побутовому стані одного з батьків сама по собі не є вирішальною умовою для передачі йому дитини».
Водночас у постанові від 26.06.2024 у справі № 336/3860/23 Верховний Суд наголосив: «Факт введення в Україні воєнного стану і наявність місця для проживання за межами України не можуть виступати достатніми підставами для визначення місця проживання з одним з батьків, який проживає за межами України. Ці обставини підлягають встановленню й оцінці судом у сукупності з іншими обставинами, встановленими у справі, з урахуванням принципів рівності прав та обов`язків батьків і забезпечення найкращих інтересів дитини».
Мотиви та висновки суду
Предметом спору є визначення місця проживання малолітнього ОСОБА_6 , якому на час ухвалення рішення виповнилося дев`ять років, разом з батьком у місті Києві.
Суд враховує, що обидва батьки бажають виховувати сина та піклуватися про нього. Обставин, передбачених ч. 2 ст. 161 СК України, які б унеможливлювали проживання дитини з батьком, судом не встановлено: позивач має належні умови для проживання дитини та здатний забезпечити її потреби, що підтверджено актом обстеження умов проживання від 24.11.2025 та оцінкою потреб сім`ї від 17.04.2026. Разом з тим наявність у батька належних житлових умов та матеріальних можливостей сама по собі не є вирішальною умовою для визначення місця проживання дитини з ним.
З 01.10.2025, тобто понад рік, дитина постійно проживає разом із матір`ю у місті Гарен (Емс) Федеративної Республіки Німеччина, де зареєстрована за місцем проживання, відвідує школу, займається у шаховому гуртку. Отже, за місцем тривалого перебування в дитини сформувалося стале середовище: місце проживання, навчання, позашкільні заняття та щоденний догляд матері.
Вислухана судом відповідно до ст. 171 СК України та ст. 12 Конвенції про права дитини дитина повідомила, що забезпечена усім необхідним та відвідує школу, має друзів. Під час відеозв`язку суд безпосередньо спостерігав тісну емоційну прихильність хлопчика до матері, що відповідно до ч. 1 ст. 161 СК України є обставиною, яка має істотне значення для вирішення спору.
Задоволення позову фактично призвело б до розлучення дитини з матір`ю, до якої вона має сильну емоційну прив`язаність, до зміни сталого середовища, яке склалося в неї протягом останнього року, та до переміщення дитини з безпечного середовища до міста Києва, яке в умовах воєнного стану, запровадженого Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022, залишається під загрозою ракетних та дронових атак. З огляду на ст. 6 Конвенції про права дитини та наведені висновки Верховного Суду забезпечення безпеки і права на життя дитини має першочергове значення, а тимчасове проживання дитини за кордоном у зв`язку з воєнним станом не суперечить її інтересам.
Позивач не надав доказів того, що мати неналежно виконує батьківські обов`язки, своєю поведінкою шкодить розвитку дитини або що перебування дитини разом із матір`ю у Федеративній Республіці Німеччина загрожує її життю, здоров`ю чи розвитку. Натомість матеріали справи свідчать, що дитина навчається, займається позашкільною діяльністю, перебуває під постійним доглядом матері, а сім`я отримує державну соціальну підтримку країни перебування.
Доводи позивача про те, що відповідач вивезла сина за кордон без його згоди та перешкоджає їх спілкуванню, суд не вважає достатньою підставою для визначення місця проживання дитини з батьком.
Предметом цього спору є не оцінка поведінки матері при виїзді, а визначення того, проживання з ким із батьків найкраще відповідає інтересам дитини на час ухвалення рішення.
Доводи позивача про те, що до виїзду син бажав залишатися в Україні та проживати разом з батьком, спростовуються поясненнями самої дитини, наданими у судовому засіданні, та не підтверджені іншими належними доказами.
Висновок органу опіки та піклування від 11.05.2026 № 104-3855 не містить рекомендації щодо розв`язання спору у зв`язку з неможливістю обстежити умови проживання дитини за кордоном. За таких обставин суд вирішує спір на підставі сукупності інших досліджених доказів, зокрема пояснень сторін, думки дитини та письмових доказів щодо умов її проживання, навчання і розвитку у Федеративній Республіці Німеччина.
Оцінивши докази у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позивач не довів, що визначення місця проживання малолітнього ОСОБА_6 разом з батьком у місті Києві буде мати більш позитивний вплив на дитину, ніж її проживання з матір`ю, та відповідатиме найкращим інтересам дитини. Навпаки, таке визначення суперечило б інтересам дитини на безпечне, спокійне та стійке середовище і на збереження тісного емоційного зв`язку з матір`ю.
За таких обставин суд дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню.
Розподіл судових витрат
Відповідно до ст. 141 ЦПК України у зв`язку з відмовою в задоволенні позову судовий збір, сплачений позивачем при зверненні до суду, відшкодуванню не підлягає.
На підставі викладеного, керуючись ст. 3, 6, 9, 12 Конвенції про права дитини, ст. 19, 141, 157, 160, 161, 171 СК України, ст. 12, 13, 76-81, 89, 141, 259, 263-265, 268, 354, 355 ЦПК України, суд
У Х В А Л И В :
У задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа: Служба у справах дітей та сім`ї Оболонської районної в місті Києві державної адміністрації, про визначення місця проживання дитини - відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку на його апеляційне оскарження.
Суддя Ірина ШРОЛИК