Рішення № 140656291 у справі № 757/55165/25 від 06.08.2026

ПЕЧЕРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 757/55165/25-ц

пр. 2-6121/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 серпня 2026 року

Печерський районний суд м. Києва у складі:

головуючого - судді Хайнацького Є.С.,

при секретарі судового засідання - Сміян А.Ю.,

за участю:

позивача: не з`явилась,

представника відповідача-1: не з`явився

представника відповідача-2: не з`явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Держави Україна в особі Вищої ради правосуддя, Державної казначейської служби України про відшкодування моральної шкоди, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернулася до суду з позовом до Держави Україна в особі Вищої ради правосуддя (далі - відповідач-1, ВРП), Державної казначейської служби України (далі - відповідач-2, ДКСУ) про відшкодування моральної шкоди.

Свої вимоги обґрунтовує тим, що 01 квітня 2024 року ОСОБА_2 і ОСОБА_3 звернулися до Національного антикорупційного бюро України з заявою про вчинення суддею Шевченківського районного суду м. Києва ОСОБА_4 кримінальних правопорушень за ознаками, передбаченими ч. 1 ст. 364 і ч. 1 ст. 366 КК України, а також злочину за ознаками, передбаченими ч. 4 ст. 382 КК України. Однак, уповноважена особа НАБУ не внесла відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань після отримання вказаної заяви, чим порушила вимоги ч. 1 ст. 214, ч. 4 ст. 214, ч. 1 ст. 25, п. 1 ч. 2 ст. 60 КПК України, ч. 2 ст. 3, ч. 2 ст. 6 Конституції України, ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

16.04.2024 року вона звернулася до слідчого судді Вищого антикорупційного суду України зі скаргою № 16-04 на вищезазначену бездіяльність уповноважених осіб НАБУ.

Слідчий суддя Вищого антикорупційного суду ОСОБА_5 ухвалою від 29 квітня 2024 року у справі № 991/3446/24 (провадження № 1-кс/991/3482/24) відмовив їй і ОСОБА_3 у задоволенні вказаної скарги.

Вказує, що слідчий суддя Вищого антикорупційного суду ОСОБА_5 умисно проігнорував той факт, що слідчі судді Печерського районного суду м. Києва: ОСОБА_6 , ухвалою від 20.03.2018 року у справі № 757/6020/18-к, ОСОБА_7 , ухвалою від 11.03.2019 року у справі № 757/61813/18-к, ОСОБА_8 , ухвалою від 18.06.2019 року у справі № 757/19852/19-к, ОСОБА_9 , ухвалою від 05.02.2020 року у справі № 757/692/20-к, ОСОБА_10 ухвалою від 23.02.2021 року у справі № 757/18208/21-к, ОСОБА_9 ухвалою від 01.06.2022 року у справі № 757/7273/22-к, ОСОБА_7 ухвалою від 17 жовтня 2022 року у справі № 757/27478/22-к та інші при аналогічних умовах зобов`язали уповноважених осіб Офісу Генерального прокурора внести до ЄРДР відомості про вчинення відповідними суддями України кримінальних правопорушень.

Позивач зазначає, що у зв`язку з цим, 17.06.2024 року вона звернулась до Вищої ради правосуддя зі скаргою № 17-06 щодо притягнення слідчого судді Вищого антикорупційного суду ОСОБА_5 до дисциплінарної відповідальності.

Вважає, що внаслідок бездіяльності членів Вищої ради правосуддя ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 і ОСОБА_14 , яка полягає в умисному непритягненні слідчого судді Вищого антикорупційного суду ОСОБА_5 до дисциплінарної відповідальності за його (позивача) скаргою № 17-06 від 17.06.2024 року, було порушено його право на ефективний засіб правового захисту, гарантоване статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, в результаті чого йому завдано моральної шкоди у розмірі 2 500 000,00 грн.

Посилаючись на наведене, просить суд стягнути з Державної казначейської служби України за рахунок коштів Державного бюджету шляхом списання у безспірному порядку з Єдиного казначейського рахунку на користь ОСОБА_1 2 500 000,00 грн на відшкодування моралі шкоди, завданої бездіяльністю членів Вищої ради правосуддя ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 і ОСОБА_14 , яка полягає в умисному не притягненні слідчого судді Вищого антикорупційного суду ОСОБА_5 до дисциплінарної відповідальності за скаргою ОСОБА_1 № 17-06 від 17.06.2024 року, чим порушено її право на «ефективний засіб правового захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення вчинено особами які здійснювати свої офіційні повноваження» ( ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод) та підриває принцип верховенства права, зазначений в ст. 8 Конституції України.

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 11.11.2025 року відкрито провадження у вказаній цивільній справі в порядку загального позовного провадження та призначено підготовче засідання у справі на 12.02.2026 року.

17.12.2025 року від представника відповідача-2 надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній просить відмовити в задоволенні позову в повному обсязі. Зазначає, що не є належним відповідачем у справі, оскільки відповідно до законодавства боржником у зобов`язанні зі сплати коштів Державного бюджету України є Держава Україна, яка бере участь у справі через відповідний орган державної влади. На думку Казначейства, таким органом у цій справі є Вища рада правосуддя, оскільки саме її діями позивач обґрунтовує завдання йому шкоди. Також представник Державної казначейської служби України зазначив, що позивачем не надано доказів заподіяння йому моральної шкоди, не підтверджено протиправність дій чи бездіяльності Вищої ради правосуддя, а також причинний зв`язок між такими діями та заявленою шкодою.

22.01.2026 року від представника відповідача-1 надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній просить відмовити в задоволенні позову в повному обсязі. Вказує, що позивач реалізував своє право на звернення із дисциплінарною скаргою, а рішення про притягнення або відмову у притягненні судді до дисциплінарної відповідальності створює юридичні наслідки для судді, а не для заявника.

Протокольною ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 12.02.2026 року відкладено підготовче засідання на 14.04.2026 року.

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 14.04.2026 року закрито підготовче провадження та призначено вказану цивільну справу до судового розгляду по суті в загальному позовному провадженні на 06.08.2026 року.

Позивач в судове засідання не з`явились, у матеріалах справи наявна заява про розгляд справи без його участі.

Представник відповідача Вищої ради правосуддя в судове засідання не з`явився, направив на адресу суду відзив на позовну заяву, в якому просив розглянути справу без участі представника.

Представник Державної казначейської служби України в судове засідання не з`явився, направив на адресу суду відзив на позовну заяву.

Суд, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, вважає, що позов не підлягає задоволенню з таких підстав.

Суд установив, що 16.04.2024 ОСОБА_1 та ОСОБА_3 звернулися до НАБУ із заявою № 1-04, в якій зазначили обставини про ймовірне вчинення суддею Шевченківського районного суду міста Києва ОСОБА_4 кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 364, ч. 1 ст. 366, ч. 4 ст. 382 КК України.

Ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду ОСОБА_5 від 29 квітня 2024 року відмовлено у задоволенні скарги ОСОБА_1 та ОСОБА_3 на бездіяльність детектива НАБУ, що полягала у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР.

21 червня 2024 року за вхідним № Б-770/22/7-24 до Вищої ради правосуддя надійшла дисциплінарна скарга ОСОБА_1 стосовно судді Вищого антикорупційного суду ОСОБА_5 .

За результатами попередньої перевірки дисциплінарний інспектор Вищої ради правосуддя - доповідач ОСОБА_14 склав висновок про відмову у відкритті дисциплінарної справи, оскільки суть скарги, на його думку, зводилася до незгоди із судовим рішенням.

06.08.2025 року Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя постановила ухвалу № 1635/2дд/15-25, якою відмовлено у відкритті дисциплінарної справи за скаргою ОСОБА_1 стосовно судді Вищого антикорупційного суду ОСОБА_5 .

Не погоджуючись із зазначеною ухвалою, ОСОБА_1 звернулася до суду із цим позовом, вважаючи, що членами Вищої ради правосуддя допущено незаконну бездіяльність, яка полягає у непритягненні судді ВАКС України ОСОБА_5 до дисциплінарної відповідальності, чим йому завдано моральної шкоди.

Мотиви, з яких виходить суд, та застосовані норми права

Судом установлено, що позивач звернулася до Вищої ради правосуддя із дисциплінарною скаргою щодо судді Вищого антикорупційного суду України ОСОБА_5 .

З матеріалів справи вбачається, що позивач пов`язує завдання їй моральної шкоди насамперед із незгодою з ухвалою слідчого судді ОСОБА_5 від 29 квітня 2024 року у справі № 991/3446/24 та з подальшим рішенням Вищої ради правосуддя, яким відмовлено у відкритті дисциплінарної справи щодо цього судді.

Відповідно до статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним зі способів захисту цивільних прав та інтересів може бути відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

Відповідно статті 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Частиною першою статті 1174 ЦК України передбачено, що шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи.

Серед підстав зобов`язання відшкодування матеріальної шкоди відповідно до вимог статті 1174 ЦК України, є наявність незаконного рішення, дії чи бездіяльності органу державної влади, наявність шкоди, протиправність дій її завдавача та причинний зв`язок між його діями та шкодою, а тому позивач у цій справі повинен довести належними та допустимими доказами завдання йому шкоди, і що дії або бездіяльність відповідача є незаконними.

Згідно з частиною п`ятою статті 1176 ЦК України шкода, завдана фізичній чи юридичній особі внаслідок постановлення судом незаконного рішення в цивільній справі, відшкодовується державою в повному обсязі в разі встановлення в діях судді (суддів), які вплинули на постановлення незаконного рішення, складу злочину за обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили.

У той же час частиною шостою статті 1176 ЦК України передбачено, що шкода, завдана фізичній або юридичній особі внаслідок іншої незаконної дії або бездіяльності чи незаконного рішення органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органу досудового розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується на загальних підставах.

Такі підстави, зокрема визначені у Законі України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду».

У статті 126 Конституції України закріплено, що незалежність і недоторканність судді гарантуються Конституцією і законами України. Вплив на суддю у будь-який спосіб забороняється. Суддю не може бути притягнуто до відповідальності за ухвалене ним судове рішення, за винятком вчинення злочину або дисциплінарного проступку.

Відповідно до статті 129 Конституції України суддя, здійснюючи правосуддя, є незалежним та керується верховенством права.

Для перевірки законності та обґрунтованості судових рішень у ЦПК України передбачено процедуру апеляційного, а у деяких випадках касаційного перегляду. Оскарження у будь-який спосіб судових рішень, діяльності судів і суддів щодо розгляду та вирішення справи поза передбаченим процесуальним законом порядком у справі не допускається.

За змістом частини першої, другої статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Статтею 23 ЦК України передбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору. Відповідальність за заподіяння моральної шкоди настає за наявності загальної підстави наявності моральної (немайнової) шкоди, а також за наявності всіх основних умов відповідальності, а саме: неправомірної поведінки, причинного зв`язку та вини заподіювача.

Відповідно до статті 131 Конституції України в Україні діє Вища рада правосуддя, яка: 1) вносить подання про призначення судді на посаду; 2) ухвалює рішення стосовно порушення суддею чи прокурором вимог щодо несумісності; 3) розглядає скарги на рішення відповідного органу про притягнення до дисциплінарної відповідальності судді чи прокурора; 4) ухвалює рішення про звільнення судді з посади; 5) надає згоду на затримання судді чи утримання його під вартою; 6) ухвалює рішення про тимчасове відсторонення судді від здійснення правосуддя; 7) вживає заходів щодо забезпечення незалежності суддів; 8) ухвалює рішення про переведення судді з одного суду до іншого; 9) здійснює інші повноваження, визначені цією Конституцією та законами України.

Вища рада правосуддя є колегіальним, незалежним конституційним органом державної влади та суддівського врядування, який діє в Україні на постійній основі для забезпечення незалежності судової влади, її функціонування на засадах відповідальності, підзвітності перед суспільством, формування доброчесного та високопрофесійного корпусу суддів, додержання норм Конституції і законів України, а також професійної етики в діяльності суддів і прокурорів (частина перша статті 1 Закону України «Про Вищу раду правосуддя»).

Для розгляду справ щодо дисциплінарної відповідальності суддів Вища рада правосуддя утворює Дисциплінарні палати із числа членів Вищої ради правосуддя (частина друга статті 26 Закону України «Про Вищу раду правосуддя»).

Суддю може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності в порядку дисциплінарного провадження з підстав, визначених у статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».

Згідно із частиною першою статті 107 цього Закону право на звернення зі скаргою щодо дисциплінарного проступку судді (дисциплінарною скаргою) має будь-яка особа.

У справі, яка переглядається, установлено, що ОСОБА_1 реалізувала своє право, звернувшись до Вищої ради правосуддя зі скаргою про вчинення дисциплінарного поступку суддею Вищого антикорупційного суду України ОСОБА_5 під час розгляду справи № 991/3446/24.

Підставою звернення ОСОБА_1 до суду з даним позовом слугувала її незгода з ухвалою Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя про відмову у відкритті дисциплінарної справи за її скаргою стосовно судді Вищого антикорупційного суду України ОСОБА_5 .

Позивачка зазначала, що саме внаслідок бездіяльності членів ВРП порушено її права на ефективний засіб правового захисту.

Разом із тим, ОСОБА_1 не зазначила, які дії відповідно до закону члени Вищої ради правосуддя мали вчинити, проте не вчинили, яке рішення повинні були прийняти, але не прийняли, не навела конкретні норми закону, які, на її переконання, порушив орган державної влади у правовідносинах, щодо яких виник спір.

Доводів про порушення Вищою радою правосуддя вимог закону у процедурі дисциплінарного провадження позовна заява не містить.

Оцінка дій суддів при розгляді цивільних справ відноситься до виключної компетенції Вищої ради правосуддя у межах відповідних дисциплінарних процедур.

Аналогічного за змістом правового висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 25 червня 2020 року у справі № 520/2261/19 (провадження № 11-957заі19).

Позивачкою не надано достатніх, належних і допустимих доказів на підтвердження факту заподіяння їй моральних страждань, факту наявності причинного зв`язку між шкодою та протиправними діями (бездіяльністю) посадових осіб Вищої ради правосуддя, а, відтак, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову.

Керуючись статтями 12, 13, 18, 82, 141, 263-265, 267, 273, 274, 280, 354, 355 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Держави Україна в особі Вищої ради правосуддя, Державної казначейської служби України про відшкодування моральної шкоди - залишити без задоволення.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Апеляційні скарги на рішення подаються учасниками справи до Київського апеляційного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне судове рішення складено та підписано 04.09.2026 року.

Суддя Євген ХАЙНАЦЬКИЙ