ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 вересня 2026 року
м. Київ
cправа № 916/4058/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Вронська Г.О. - головуюча, Бакуліна С.В., Кондратова І.Д.,
за участю секретаря судового засідання Дуб С.І.,
представників учасників справи:
прокурора: Баклан Н.Ю.,
від позивача 1: не з`явився,
від позивача 2: не з`явився,
від відповідача 1:Ковтонюк Ю.А.,
від відповідача 2: не з`явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг"
на рішення Господарського суду Одеської області (Д`яченко Т.Г.)
від 28.01.2026
та на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду (Аленін О.Ю., Принцевська Н.М., Філінюк І.Г.)
від 22.04.2026 (повний текст складений 27.04.2026)
у справі за позовом Березівської окружної прокуратури в інтересах держави в особі 1) Великобуялицької сільської ради Березівського району Одеської області; 2) Південного офісу Держаудитслужби
до відповідачів: 1)Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг",
2) Відділу освіти, молоді та спорту Великобуялицької сільської ради Березівського району Одеської області
про визнання недійсними додаткових угод та стягнення 39 113,01 грн
ІСТОРІЯ СПРАВИ
ПРОВАДЖЕННЯ У СУДАХ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
Короткий зміст позовних вимог
1. Березівська окружна прокуратура (далі - Прокурор) звернулась до Господарського суду Одеської області з позовом в інтересах держави в особі Великобуялицької сільської ради Березівського району Одеської області (далі- Позивач 1) та Південного офісу Держаудитслужби (далі - Позивач 2) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" (далі - Відповідач 1, Скаржник) та Відділу освіти, молоді та спорту Великобуялицької сільської ради Березівського району Одеської області (далі - Відповідач 2) про визнання недійсними додаткових угод та стягнення 39 113,01 грн.
2. Позов обґрунтовано тим, що спірні додаткові угоди укладено з порушенням вимог Закону України "Про публічні закупівлі", оскільки внаслідок їх укладення відбулось безпідставне збільшення ціни та зменшення обсягу природного газу, тому вони мають бути визнані недійсними, а надмірно сплачені грошові кошти мають бути повернуті на користь Великобуялицької сільської ради Березівського району Одеської області.
Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
3. Господарський суд Одеської області рішенням від 28.01.2026, залишеним без змін Південно-західним апеляційним господарським судом у постанові від 22.04.2026 у cправі № 916/4058/25, позов задовольнив у повному обсязі, визнав недійсною Додаткову угоду №1 від 07.01.2025 до Договору про постачання природного газу №14-8153/24-БО-Т, укладеного між Відповідачами, визнав недійсною Додаткову угоду № 2 від 21.05.2025 до Договору про постачання природного газу №14-8153/24-БО-Т, укладеного між Відповідачами, стягнув з Відповідача 1 на користь Великобуялицької сільської ради Березівського району Одеської області безпідставно надмірно сплачені бюджетні кошти (безпідставно набуте майно) в сумі 39 113,01 грн.
4. Судові рішення, зокрема, мотивовані таким:
- оскільки Південний офіс Держаудитслужби відповідного позову про визнання недійсними спірних додаткових угод та застосування наслідків недійсності цих правочинів не збирався подавати, тобто фактично самоусунувся від виконання покладених на нього обов`язків, така бездіяльність свідчить про вияв негативної поведінки уповноваженого суб`єкта щодо захисту інтересів держави та необхідності належного захисту цих інтересів;
- аналізуючи умови Договору про постачання природного газу №14-8153/24-БО-Т та укладену в подальшому до нього спірну Додаткову угоду №2, можна дійти висновку про те, що всупереч вимогам Закону відбулося зменшення обсягів закупівлі (які є істотними умовами Договору та передбачені тендерною пропозицією) не з підстав зменшення фактичного обсягу видатків замовника, а у зв`язку з безпідставним збільшенням ціни за товар (природний газ);
- приймаючи до уваги, що спірні додаткові угоди визнанні судом недійсними та оскільки зазначені додаткові угоди є недійсними та не породжують правових наслідків, грошові кошти в сумі 39113,01 грн є такими, що були безпідставно одержані Відповідачем 1, підстава їх набуття відпала, а тому останній зобов`язаний їх повернути.
Короткий зміст вимог касаційної скарги. Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу, та стислий виклад позиції інших учасників справи
5. 15 травня 2026 року Відповідач 1 (Скаржник), із використанням підсистеми "Електронний суд", звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Одеської області від 28.01.2026 та постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 22.04.2026 у справі №916/4058/25 та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог Березівської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Великобуялицької сільської ради Березівського району Одеської області та в особі Південного офісу Держаудитслужби до Відповідача 1 та Відповідача 2 про визнання недійсними додаткових угод та стягнення 39 113,01 грн відмовити в повному обсязі.
6. Підставами касаційного оскарження Скаржник зазначив пункти 2, 3, 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).
7. В обґрунтування пункту 2 частини 2 статті 287 ГПК України зазначив про необхідність відступлення від правового висновку щодо застосування норм матеріального права, а саме частини 5 статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" та пункту 19 Особливостей, викладеного у постанові Верховного Суду від 30.07.2024 у справі № 910/6493/23, оскільки застосування зазначених висновків для постачальника зі спеціальними обов`язками, який не має законодавчо врегульованих можливостей для відмови у укладанні договору певній категорії Споживачів є неприпустимим.
8. Обґрунтовуючи підставу касаційного оскарження, передбачену пунктом 3 частини 2 статті 287 ГПК України, Скаржник зазначив про відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування норм права, а саме підпункту 6 пункту 13 у поєднанні з пунктом 7 частини 5 статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" та підпунктом 7 пункту 19 Особливостей у правовідносинах, де зміна ціни договору про закупівлю в день його укладання відбулася на виконання імперативного акта публічного права - постанови НКРЕКП про зміну державно регульованого тарифу, а не внаслідок ринкового коливання цін.
9. Обґрунтовуючи підставу касаційного оскарження, передбачену пунктом 4 частини 2 статті 287 ГПК України, Скаржник зазначив, що судами попередніх інстанцій не досліджено постанову НКРЕКП від 30.12.2024 № 2387 "Про встановлення тарифів для ТОВ "ОПЕРАТОР ГТС УКРАЇНИ" на послуги транспортування природного газу для точок входу і точок виходу на регуляторний період 2025- 2029 років", на підставі якої Сторони уклали Додаткову угоду № 1 до Договору постачання природного газу №14-8153/24-БО-Т та доводи, надані Скаржником, зокрема що постачальник зі спеціальними обов`язками не міг відмовитися від укладання договору. Крім того, на переконання Скаржника, суди попередніх інстанцій не врахували та не дослідили спеціального статусу Відповідачів у справі.
10. 18 серпня 2026 року, в межах встановленого Верховним Судом строку, прокурор подав відзив на касаційну скаргу, в якому просить залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення залишити без змін.
Стислий виклад обставин справи, встановлених судами першої та апеляційної інстанцій
11. 07.01.2025 між Відповідачем 2 (Споживач) та Відповідачем 1 (Постачальник) укладено договір № 14-8153/24-БО-Т постачання природного газу (Договір).
12. Згідно з п.1.1. Постачальник зобов`язується поставити Споживачу природний газ за ДК 021:2015 код 09120000-6 "Газове паливо" (природний газ), а Споживач зобов`язується прийняти його та оплатити на умовах цього договору.
13. Пунктом 2.1. Договору передбачено, що загальний обсяг (об`єм) закупленого за договором природного газу з січня 2025 по 30.04.2025 складає 95,20000 тис. куб. метрів.
14. Перегляд та коригування замовлених Споживачем обсягів природного газу за цим договором може відбуватися шляхом підписання Сторонами додаткових угод, в тому числі протягом відповідного розрахункового періоду ( п.2.4. Договору).
15. Відповідно до п. 4.1. Договору ціна та порядок зміни ціни на природний газ, який постачається за цим Договором, встановлюється наступним чином: - Ціна природного газу за 1000 куб. м. без ПДВ 13 658,33 грн, крім того податок на додану вартість за ставкою 20%, ціна природного газу за 1000 куб. м з ПДВ 16 390,00 грн; крім того тариф на послуги транспортування природного газу для внутрішньої точки виходу з газотранспортної системи 124,16 грн без ПДВ, коефіцієнт, який застосовується при замовленні потужності на добу наперед у відповідному періоді на рівні 1,10 умовних одиниць, всього з коефіцієнтом 136,576 грн, крім того ПДВ 20% 27,315 грн, всього з ПДВ 163,89 грн за 1000 куб. м.
16. Всього ціна газу за 1000 куб. м з ПДВ, з урахуванням тарифу на послуги транспортування та коефіцієнту, який застосовується при замовленні потужності на добу наперед, становить 16 553,89 грн.
17. Згідно з п. 4.2. Договору у разі зміни тарифу на послуги транспортування природного газу для внутрішньої точки виходу з газотранспортної системи та/або коефіцієнту, який застосовується при замовленні потужності на добу наперед у відповідному періоді, вони є обов`язковими для Сторін за цим Договором з дати набрання чинності відповідних змін.
18. Пунктом 4.3. Договору передбачено, що загальна вартість цього Договору на дату укладання становить 1 313 275,28 грн, крім того ПДВ 262 655,05 грн, разом з ПДВ 1 575 930,33 грн.
19. Вказаний договір згідно п. 13.1. Договору в частині поставки газу діє до 30.04.2025 включно, а в частині розрахунків до повного їх виконання. Продовження або припинення Договору можливе за взаємною згодою Сторін шляхом підписання додаткової угоди до Договору.
20. Відповідно до п. 13.3 Договору, усі зміни і доповнення до цього Договору оформлюються письмово у формі додаткової угоди про внесення змін до цього Договору та підписуються уповноваженими представниками Сторін, крім випадків, зазначених у пунктах 13.4 та 13.5 цього Договору.
07.01.2025 сторонами укладено Додаткову угоду № 1 за умовами якою викладено п. 4.1. розділу 4 "Ціна та вартість природного газу" Договору в наступній редакції:
"Ціна та порядок зміни ціни на природний газ, який постачається за цим Договором, встановлюється наступним чином: Ціна природного газу за 1000 куб. м газу без ПДВ 13 658,33 грн, крім того податок на додану вартість за ставкою 20%, ціна природного газу за 1000 куб. м з ПДВ 16 390,00 грн; крім того тариф на послуги транспортування природного газу для внутрішньої точки виходу з газотранспортної системи 501,97 грн без ПДВ, коефіцієнт, який застосовується при замовленні потужності на добу наперед у відповідному періоді, на рівні 1,10 умовних одиниць, всього з коефіцієнтом 552,167 грн, крім того ПДВ 20% - 110,433 грн, всього з ПДВ 662,60 грн за 1000 куб.м.
Всього ціна газу за 1000 куб. м з ПДВ, з урахуванням тарифу на послуги транспортування та коефіцієнту, який застосовується при замовленні потужності на добу наперед, становить 17 052,60 грн."
21. Окрім того, пункт 4.3 Розділу 4 Договору викладено в наступній редакції: "Загальна вартість цього Договору на дату укладення становить 1 352 839,60 грн, крім того ПДВ 270 567,92 грн, разом з ПДВ 1 623 407,52 грн.
22. Також, сторонами укладено Додаткову угоду №2 від 21.05.2025 якою, зокрема викладено п. 2.1. Договору в наступній редакції: "2.1. Постачальник передає Споживачу на умовах цього Договору замовлений Споживачем обсяг (об`єм) природного газу з січня 2025 року по 30.04.2025 року (включно), в кількості 78,429 тис.куб.метрів".
23. В свою чергу, п. 4.3. Договору викладено у наступній редакції: "Загальна вартість цього Договору становить 1 114 515,06 грн, крім того ПДВ 222 903,01 грн, разом з ПДВ 1 337 418,07 грн".
24. Звертаючись із позовом до суду прокурор в особі позивачів зазначив, що вищевказані додаткові угоди №1 від 07.01.2025 та №2 від 21.05.2025 до Договору закупівлі природного газу від 07.01.2025 №14-8153/24-БО-Т укладені у порушення ст. 203 ЦК України, не відповідають вимогам ч. 3 ст. 632, ч. 3 ст. 653 ЦК України, ст.5, ч. 5 ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі", ч. 2 ст. 12 Закону України "Про ринок природного газу".
25. Так, на переконання прокурора, укладання додаткових угод до Договору щодо зміни ціни на товар за відсутності підстав для цього, визначених Законом України "Про публічні закупівлі", спотворює результати торгів та нівелює економію, яку було отримано під час підписання договорів про закупівлю. Можливість зміни ціни договору внаслідок недобросовісних дій сторін договору робить результат закупівлі невизначеними та тягне за собою неефективне використання бюджетних коштів, що є прямим порушенням принципів процедури закупівлі, визначених Законом.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій
26. Верховний Суд заслухав суддю-доповідача, пояснення представників учасників справи, перевірив у межах доводів та вимог касаційної скарги, що стали підставою для відкриття касаційного провадження, з урахуванням викладеного у відзиві, правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, виходячи зі встановлених фактичних обставин справи, та дійшов таких висновків.
27. За доводами Скаржника, умови Договору не можуть відрізнятися від умов тендерної документації, але Особливостями не заборонено внесення змін в умови Договору саме з підстав зміни регульованих цін (тарифів), що застосовуються в договорі про закупівлю, у разі встановлення в договорі про закупівлю порядку зміни ціни - Сторонами і укладено додаткову угоду на виконання постанови Регулятора.
28. Надаючи оцінку цим доводам Скаржника Суд зазначає, що в силу приписів пункту 2 частини другої статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у п. п. 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні.
29. Отже, відповідно до цих положень ГПК України касаційний перегляд з указаних мотивів може відбутися за наявності таких складових: (1) суд апеляційної інстанції застосував норму права у подібних правовідносинах з урахуванням висновку Верховного Суду, викладеного у постанові; (2) скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від такого висновку.
30. У цьому аспекті Суд зауважує, що відступленням від висновку є повна відмова Верховного Суду від свого попереднього висновку на користь іншого або ж конкретизація попереднього висновку із застосуванням відповідних способів тлумачення юридичних норм (постанова Великої Палати Верховного Суду від 04.09.2018 у справі № 823/2042/16).
31. Крім того, Суд звертає увагу, що обґрунтованими підставами для відступу від уже сформованої правової позиції Верховного Суду є, зокрема: 1) зміна законодавства (існують випадки, за яких зміна законодавства не дозволяє суду однозначно дійти висновку, що зміна судової практики можлива без відступу від раніше сформованої правової позиції); 2) ухвалення рішення Конституційним Судом України; 3) нечіткість закону (невідповідності критерію "якість закону"), що призвело до різного тлумаченням судами (палатами, колегіями) норм права; 4) винесення рішення ЄСПЛ, висновки якого мають бути враховані національними судами; 5) зміни у праворозумінні, зумовлені: розширенням сфери застосування певного принципу права; зміною доктринальних підходів до вирішення складних питань у певних сферах суспільно-управлінських відносин; наявністю загрози національній безпеці; змінами у фінансових можливостях держави.
32. Отже, причинами для відступу можуть бути вади попереднього рішення чи групи рішень (їх неефективність, неясність, неузгодженість, необґрунтованість, незбалансованість, помилковість); зміни суспільного контексту. Водночас, з метою забезпечення єдності та сталості судової практики для відступу від висловлених раніше правових позицій Верховного Суду суд повинен мати ґрунтовні підстави: попередні рішення мають бути помилковими, неефективними чи застосований у цих рішеннях підхід повинен очевидно застаріти внаслідок розвитку в певній сфері суспільних відносин або їх правового регулювання. Такий правовий висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду у постанові від 04.09.2018 у справі № 823/2042/16, який є сталим і послідовним щодо причин для відступу.
33. Звертаючись з касаційною скаргою на підставі пункту 2 частини другої статті 287 ГПК України, Скаржник не навів достатніх аргументів, які б свідчили про наявність у цій справі підстав для відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 30.07.2024 у справі № 910/6493/23.
34. З огляду на наведене, підстава касаційного оскарження, визначена пунктом 2 частини другої статті 287 ГПК України, не знайшла свого підтвердження.
35. На обґрунтування підстави касаційного оскарження судових рішень, передбаченої пунктом 3 частини другої статті 287 ГПК України, Скаржник посилається на відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування норм права, а саме підпункту 6 пункту 13 у поєднанні з пунктом 7 частини 5 статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" та підпунктом 7 пункту 19 Особливостей у правовідносинах, де зміна ціни договору про закупівлю в день його укладання відбулася на виконання імперативного акта публічного права - постанови НКРЕКП про зміну державно регульованого тарифу, а не внаслідок ринкового коливання цін.
36. Суд, забезпечуючи реалізацію основних засад господарського судочинства закріплених у частини третій статті 2 ГПК України, зокрема, ураховуючи принцип рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальності сторін, та дотримуючись принципу верховенства права, на підставі встановлених фактичних обставин здійснює перевірку застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження.
37. Верховний Суд звертає увагу на те, що касаційне провадження у справах залежить виключно від доводів та вимог касаційної скарги, які наведені скаржником і стали підставою для відкриття касаційного провадження.
38. Так, за доводами Скаржника, бюджетна установа зобов`язана діяти в межах повноважень, а Постанова №812 (ПСО) встановлює особливий режим постачання газу - тобто бюджетна установа не просто "обирає" постачальника, вона користується державним механізмом соціального захисту бюджетної сфери. Відмова бюджетної установи від ціни, запропонованою та встановленою державою на користь вищої ринкової ціни могла б розцінюватися як завдання збитків державі.
39. Відповідно до приписів пункту 3 частини третьої статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадку якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.
40. Отже, по-перше, слід з`ясувати відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, а по-друге, наявність/відсутність подібності правовідносин та наявність/відсутність неправильного застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
41. Суд, також, виходить з того, що зі змісту пункту 3 частини другої статті 287 ГПК України вбачається, що вона спрямована на формування єдиної правозастосовчої практики, шляхом висловлення Верховним Судом висновків щодо питань застосування тих чи інших норм права, які регулюють певну категорію відносин та підлягають застосуванню господарськими судами під час вирішення спору.
42. Суд виходить з того, що Велика Палата Верховного Суду у постанові від 22.03.2023 у справі № 154/3029/14-ц зазначила, що правові висновки Верховного Суду не мають універсального характеру для всіх без винятку справ. З огляду на різноманітність суспільних правовідносин та обставин, які стають підставою для виникнення спорів у судах, з урахуванням фактичних обставин, які встановлюються судами на підставі наданих сторонами доказів у кожній конкретній справі, суди повинні самостійно здійснювати аналіз правовідносин та оцінку релевантності та необхідності застосування правових висновків Великої Палати Верховного Суду в кожній конкретній справі.
43. У цій справі суди попередніх інстанцій встановили, що пунктом 4.1 договору сторони окремо визначили ціну природного газу та тариф на послуги транспортування природного газу. Зокрема, ціну природного газу було встановлено у розмірі 13 658,33 грн за 1000 куб. м без ПДВ, тоді як тариф на послуги транспортування природного газу для внутрішньої точки виходу визначено окремо. При цьому в договорі передбачено загальну вартість природного газу за 1000 куб. м з урахуванням відповідного тарифу.
44. Додатковою угодою № 1 від 07.01.2025 сторони не змінювали встановлену договором ціну природного газу у розмірі 13 658,33 грн за 1000 куб. м без ПДВ. Зміни стосувалися саме тарифу на послуги транспортування природного газу, розмір якого було збільшено з 124,16 грн до 501,97 грн без ПДВ, у зв`язку з чим відповідно змінився і загальний розмір плати за 1000 куб. м природного газу з урахуванням тарифу.
45. Отже, збільшення загальної вартості 1000 куб. м природного газу внаслідок зміни тарифу на його транспортування не є тотожним збільшенню ціни самого товару внаслідок коливання його ринкової вартості. Водночас зазначена обставина не свідчить про відсутність підстав для висновків судів попередніх інстанцій щодо неправомірності внесення відповідних змін до договору. Для вирішення спору визначальним є не лише те, який саме елемент розрахунку було змінено, а й те, чи відповідали такі зміни вимогам законодавства у сфері публічних закупівель, зокрема передбаченим законом умовам зміни істотних умов договору про закупівлю.
46. Посилання Скаржника на те, що зміна загальної вартості природного газу була зумовлена зміною регульованого тарифу, не спростовує висновків судів попередніх інстанцій щодо необхідності дотримання встановленого законом порядку зміни істотних умов договору про закупівлю. Визначення у договорі тарифу окремою складовою загальної вартості природного газу не означає, що така зміна автоматично відповідає вимогам законодавства та не потребує перевірки на відповідність передбаченим законом умовам.
47. При цьому посилання Скаржника на висновки Верховного Суду щодо можливості зміни ціни товару у зв`язку з коливанням його ціни на ринку не спростовує висновків судів у цій справі, оскільки правова природа відповідної підстави для зміни істотних умов договору пов`язана саме зі зміною ринкової ціни товару. Натомість у цій справі Скаржник обґрунтовує зміну вартості договору зміною тарифу на послуги транспортування природного газу.
48. Водночас суди попередніх інстанцій, надаючи оцінку правомірності укладення Додаткової угоди № 1, встановили не лише факт зміни складової загальної вартості природного газу, а й інші обставини, які мають значення для оцінки дотримання сторонами вимог законодавства про публічні закупівлі. Зокрема, суди встановили, що оскаржуваною Додатковою угодою № 1 було змінено умови договору таким чином, що загальна ціна Договору збільшилася з 1 575 930,33 грн до 1 623 407,52 грн, тоді як одночасно було зменшено обсяг закупівлі природного газу. За висновками судів, такі зміни суперечать вимогам статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі".
49. Крім того, судами попередніх інстанцій встановлено, що Додатковою угодою № 2 фактично зменшено обсяг закупівлі природного газу з 95,20000 тис. куб. м до 78,429 тис. куб. м, при цьому ціна природного газу з урахуванням тарифу на послуги транспортування природного газу, коефіцієнта, який застосовується при замовленні потужності на добу наперед у відповідному періоді, та ПДВ залишилася у розмірі, визначеному Додатковою угодою № 1.
50. Також суд апеляційної інстанції звернув увагу на те, що Додаткова угода № 2 була укладена після закінчення строку дії Договору про постачання природного газу №14-8153/24-БО-Т, тоді як ані в самій Додатковій угоді № 2, ані в документах закупівлі не містилося інформації про підстави її укладення.
51. Таким чином, висновки судів попередніх інстанцій про неправомірність спірних додаткових угод ґрунтувалися не лише на самому факті зміни загальної вартості природного газу, а на сукупності встановлених ними обставин щодо змісту та наслідків внесених сторонами змін до договору.
52. У цьому контексті посилання Скаржника на те, що зміна загальної вартості природного газу була зумовлена зміною тарифу на його транспортування, не спростовує висновків судів попередніх інстанцій. Відмінність між ціною природного газу як товару та тарифом на його транспортування має значення для визначення правової природи відповідної зміни, однак не усуває необхідності дотримання інших установлених законодавством обмежень щодо зміни істотних умов договору про закупівлю.
53. При цьому наведене розмежування не свідчить про необхідність формування Верховним Судом окремого висновку у розумінні пункту 3 частини другої статті 287 ГПК України, оскільки встановлені судами попередніх інстанцій обставини були оцінені ними з урахуванням положень чинного законодавства, що регулює спірні правовідносини, а висновки судів щодо неправомірності спірних додаткових угод зумовлені сукупністю встановлених у справі обставин.
54. Отже, встановлені судами попередніх інстанцій обставини свідчать про застосування до спірних правовідносин висновків Верховного Суду щодо обмежень зміни істотних умов договору про закупівлю, які є релевантними до спірних правовідносин. Наведених Скаржником обставин, які б зумовлювали необхідність формування іншого правового висновку щодо застосування зазначених норм права саме у цих правовідносинах, Суд не встановив.
55. Верховний Суд наголошує, що забезпечення єдності судової практики є реалізацією принципу правової визначеності, що є одним із фундаментальних аспектів верховенства права та гарантує розумну передбачуваність судового рішення. Крім того, саме така діяльність Верховного Суду забезпечує дотримання принципу рівності всіх осіб перед законом, який втілюється шляхом однакового застосування судом тієї самої норми закону в однакових справах щодо різних осіб.
56. Велика Палата Верховного Суду неодноразово зауважувала, що висновки щодо застосування норм права суд формулює, виходячи з конкретних обставин справи. Інакше кажучи, на відміну від парламенту, суд не встановлює абстрактні правила поведінки для всіх життєвих ситуацій, які підпадають під дію певної норми права (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.01.2021 у справі № 522/1528/15-ц, від 01.03.2023 у справі № 522/22473/15-ц, від 04.07.2023 у справі № 373/626/17).
57. З урахуванням наведеного Суд не вбачає підстав для формування висновків про відсутність яких зазначає Cкаржник.
58. Отже, підстава касаційного оскарження, визначена пунктом 3 частини другої статті 287 ГПК України, також не знайшла свого підтвердження.
59. Щодо оскарження судових рішень з підстави, передбаченої пунктом 4 частини другої статті 287, з посиланням на пункт 1 частини третьої статті 310 ГПК України,зокрема, що судами не досліджено зібрані у справі докази, Верховний Суд зазначає таке.
60. Відповідно до пункту 4 частини другої статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу.
61. Зокрема, згідно з пунктом 1 частини третьої статті 310 ГПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 цього Кодексу.
62. Тобто, процесуальний закон пов`язує право суду касаційної інстанції скасувати судове рішення з підстав не дослідження зібраних у справі доказів за обов`язкової умови попереднього встановлення обґрунтованості підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 цього Кодексу.
63. З урахуванням того, що підстави касаційного оскарження, передбачені пунктами 2, 3 частини другої статті 287 ГПК України, не підтвердились, а підставою касаційного оскарження відповідно до пункту 4 частини другої статті 287 ГПК України згідно з доводами касаційної скарги стало саме не дослідження судом зібраних у справі доказів, то підстави для задоволення касаційної скарги і скасування постановленого у справі судового рішення згідно з пунктом 4 частини другої статті 287 ГПК України - відсутні.
64. Верховний Суд акцентує, що, переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд, який відповідно до частини третьої статті 125 Конституції України є найвищим судовим органом, виконує функцію "суду права", а не "факту", отже, відповідно до статті 300 ГПК України перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених судами попередніх інстанцій фактичних обставин справи.
65. Суд в силу імперативних положень частини другої статті 300 ГПК України позбавлений права самостійно досліджувати, перевіряти та переоцінювати докази, самостійно встановлювати по-новому фактичні обставини справи, певні факти або їх відсутність.
66. Зі змісту оскаржуваних судових рішень вбачається, що у справі, яка розглядається, судами попередніх інстанцій надано оцінку поданим сторонами доказам, якими вони обґрунтовують свої вимоги та/або заперечення і які мають значення для розгляду даного господарського спору, до переоцінки яких в силу приписів статті 300 ГПК України суд касаційної інстанції вдаватись не може, оскільки, встановлення обставин справи, дослідження доказів та надання правової оцінки цим доказам є повноваженнями судів першої й апеляційної інстанцій, що передбачено статтями 73-80, 86, 300 ГПК України.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
67. Згідно з пунктом 1 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій без змін, а скаргу - без задоволення.
68. Відповідно до частини першої статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
69. Верховний Суд, переглянувши оскаржувані судові рішення в межах наведених у касаційній скарзі доводів, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, вважає, що вони ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права, тому підстав для їх зміни чи скасування немає.
Судові витрати
70. Понесені Скаржником у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції судові витрати покладаються на нього, оскільки касаційна скарга залишається без задоволення.
Керуючись статтями 300, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Суд
УХВАЛИВ:
1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду Одеської області від 28.01.2026 та постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 22.04.2026 у справі №916/4058/25 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуюча Г. Вронська
Судді С. Бакуліна
І. Кондратова