ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 жовтня 2026 року
м. Київ
cправа № 916/2807/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Студенець В.І. - головуючий, судді: Бакуліна С.В., Кібенко О.Р.,
за участю секретаря судового засідання: Натаріної О.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_1
на рішення Господарського суду Одеської області
(суддя - Гут С.Ф.)
від 29.01.2026
та постанову Південно-західного апеляційного господарського суду
(головуючий суддя - Діброва Г.І., судді: Савицький Я.Ф., Ярош А.І.)
від 25.06.2026
у справі №916/2807/25
за позовом Одеської обласної ради в інтересах Одеського обласного комунального підприємства "Видавництво "Чорномор`я"
до ОСОБА_1
про стягнення збитків у розмірі 2 449 205, 55 грн,
за участю представників учасників справи:
позивача - Клібанська Л.І., Яковлева А.О.,
відповідача - Мандриченко Ж.В.,
ВСТАНОВИВ:
ІСТОРІЯ СПРАВИ
1. Короткий зміст позовних вимог
1.1. Одеська обласна рада в інтересах Одеського обласного комунального підприємства "Видавництво "Чорномор`я" (далі - Рада, КП "Видавництво "Чорномор`я", позивач) звернулась до суду з позовною заявою до ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , відповідач) про стягнення 2 449 205, 55 грн збитків.
1.2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що колишній керівник КП "Видавництво "Чорномор`я" (засновником якого є Одеська обласна рада) завдав підприємству збитків у зв`язку з неналежним виконанням останнім взятих на себе зобов`язань, як директора, загальна сума яких складається із стягнутих з КП "Видавництво "Чорномор`я" на підставі судових рішень у справах №916/3691/22 та №916/5044/25 коштів.
2. Короткий зміст судових рішень, ухвалених за результатом розгляду справи по суті спору
2.1. Рішенням Господарського суду Одеської області від 29.01.2026, залишеним без змін постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 25.06.2026, у справі №916/2807/25 позов Ради в інтересах КП "Видавництво "Чорномор`я" задоволено у повному обсязі. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь позивача 2 449 205,55 грн збитків.
2.2. Задовольняючи позовні вимоги, господарські суди виходили із того, що у період обіймання ОСОБА_1 посади директора підприємства на нього покладалися обов`язки щодо організації та контролю фінансово-господарської діяльності підприємства, забезпечення належного ведення бухгалтерського обліку, збереження майна та документального оформлення господарських операцій, втім останній не дотримався таких вимог та своїх фідуціарних обов`язків (діяти в інтересах юридичної особи добросовісно та розумно), що стало підставою для покладення на відповідача відповідальності за вказані порушення.
Оцінивши зібрані докази, суди дійшли висновку про наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки відповідача, шкоди, причинного зв`язку між його діями та завданими збитками, а також вини. Розмір збитків суд визначив у сумі, що складається з коштів, стягнутих з підприємства на підставі судових рішень у справах №916/3691/22 та №916/5044/25.
3. Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнений виклад позиції інших учасників справи
3.1. Не погоджуючись із рішенням Господарського суду Одеської області від 29.01.2026 та постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 25.06.2026 у справі №916/2807/25, ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить оскаржувані судові акти скасувати; ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.
3.2. ОСОБА_1 в обґрунтування своєї правової позиції у поданій касаційній скарзі із посиланням на пункт 2 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) відзначає, що на даний час існує необхідність у відступленні від висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 17.08.2023 у справі №902/183/22, від 11.09.2024 у справі №911/3853/23, щодо застосування положень статей 1, 9, 22, 92, 1166 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та статей 3-4, 130-138 (Глава IX) Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) (інститутів майнової та матеріальної відповідальності відповідно).
Крім того, підставою касаційного оскарження відповідач визначає пункт 1 частини другої статті 287 ГПК України, оскільки вважає, що судом апеляційної інстанції в оскаржуваній постанові застосовано положення частини третьої статті 233 КЗпП України (щодо строку звернення до суду) без врахування висновків щодо її застосування у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 05.11.2025 у справі №211/447/23, від 22.01.2025 у справі №757/5467/21, від 05.07.2017 у справі №758/9773/15-ц.
Також скаржник вважає, що судом апеляційної інстанції не залучено до розгляду в даній справі співвідповідача, що є самостійною підставою для відмови у задоволенні позову. При цьому посилається на правові висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 20.01.2021 у справі №203/2/29, від 17.05.2021 у справі №309/2340/15-ц, від 08.10.2025 у справі №757/51866/19-ц, від 11.09.2019 у справі №200/8461/15-ц, від 03.05.2022 у справі № 711/3591/21, від 2810.2020 у справі №761/23904/19.
ОСОБА_1 наголошує і та тому, що суди попередніх інстанцій у порушення норм процесуального права не встановили усього складу цивільного правопорушення (причинного зв`язку між діями та збитками, а також вину відповідача), необхідного для стягнення збитків.
3.3. У поданій касаційній скарзі, окрім наведеного вище, скаржник відзначає таке:
- дія норм Цивільного кодексу України, на які посилається суд апеляційної інстанції, не поширюється на трудові відносини, які відповідно до статті 3 КЗпП України регулюються відповідними нормами законодавства про працю;
- питання відшкодування шкоди, заподіяної при виконанні трудових обов`язків врегульовано нормами глави ІХ КЗпП України (статтями 130-138), а тому відповідно до статті 9 ЦК України, такі питання не повинні вирішуватись за нормами цивільного законодавства;
- строк звернення до суду, визначений статтею 233 КЗпП України, було пропущено позивачем без поважних на те причин, внаслідок чого суди попередніх інстанцій мали відмовити позивачу у задоволенні позову у зв`язку з пропуском зазначеного строку;
- судами попередніх інстанцій залишено поза увагою доводи відповідача щодо недоведеності позивачем наявності умов покладення на відповідача матеріальної відповідальності, поряд із наявним фактом нестачі матеріальних цінностей та газетного паперу та отриманої позивачем у зв`язку з цим шкоди; позивачем не надано доказів, якими саме неправомірними діями її заподіяно і чи входили до функцій відповідача обов`язки, неналежне виконання яких призвело до заподіяння шкоди; в чому полягає вина відповідача; в якій конкретно обстановці заподіяно шкоду; чи були створені умови, які забезпечували б схоронність матеріальних цінностей і нормальну роботу з ними тощо;
- суди попередніх інстанцій безпідставно поклали у основу висновків про наявність підстав для стягнення збитків з відповідача ОСОБА_1 судові рішення у справах №916/3691/22 та №916/5044/24;
- господарський суд мав самостійно встановити наявність чи відсутність складу відповідного правопорушення, яке стало підставою для звернення до суду, шляхом оцінки наданих сторонами доказів у сукупності;
- судами в господарських справах №916/3691/22, №916/5044/24 не досліджувалися обставини щодо наявності підстав та умов покладення матеріальної відповідальності на відповідача як працівника підприємства. Більше того, встановлені у справі №916/3691/22 фактичні обставини викликають обґрунтовані сумніви щодо наявності причинного зв`язку між діями відповідача та заподіяною шкодою, оскільки:
1) як вбачається з наведених у справі №916/3691/22 обставин КП «Видавництво «Чорномор`я» повідомило ТОВ «Торговий дім «Преса» про можливу втрату переданого останнім матеріалу у листопаді 2022 року, тоді як відповідача ОСОБА_1 було звільнено з 01.08.2022;
2) станом на 02.11.2022 колегія суддів встановила кількість залишків давальницької сировини, яка є тією кількістю невикористаного давальницького матеріалу ТОВ «Торговий дім «Преса», що залишилася у КП «Видавництво «Чорномор`я» (тобто вже після звільнення ОСОБА_1 ), адже у листі від 07.11.2022 КП «Видавництво «Чорномор`я» повідомило ТОВ «Торговий дім «Преса», що з 09.11.2022 друк газети буде здійснюватися з урахуванням вартості всіх матеріалів, тобто не з давальницького матеріалу;
- участь головного бухгалтера ОСОБА_2 у справі була необхідною для встановлення реальних причин фінансових порушень та для забезпечення повного та об`єктивного дослідження обставин справи, а також розумного балансу інтересів під час виконання судового рішення. Вивчення правомірної поведінки бухгалтера в частині ведення фінансової звітності могло бути покладено в основу рішення суду.
3.4. Рада 05.08.2026 через «Електронний суд» подала до Суду відзив на касаційну скаргу, в якому просить закрити касаційне провадження у частині підстав касаційного оскарження, передбачених пунктом 1, 2 частини другої статті 287 ГПК України, а в іншій частині касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.
КП «Видавництво «Чорномор`я» 12.08.2026 подало до Суду відзив на касаційну скаргу, в якому просить закрити касаційне провадження у частині підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, а в іншій частині касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.
4. Фактичні обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій, та мотиви, з яких виходили суди при ухваленні оскаржуваних судових рішень
4.1. Відповідно до відображеної в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань інформації засновником (учасником) КП «Видавництво «Чорномор`я» (далі також - Підприємство) є Рада.
Рішенням Ради від 12.03.2013 №74/2013-ОР затверджено Статут КП «Видавництво «Чорномор`я» у новій редакції (далі - Статут).
Постійний контроль за виконанням статутних завдань, контроль за забезпеченням збереження та ефективністю використання майна Підприємства здійснює управління обласної ради з майнових відносин (уповноважений орган Власника), яке є відповідальним за належне виконання функцій контролю щодо діяльності Підприємства (пункт 1.2).
Підприємство на договірних засадах формує свою господарську, фінансову та іншу діяльність з виконання кошторису підприємства або планових завдань, узгоджених з уповноваженим органом власника, в рамках затверджених планів є вільним у обранні предмету господарських відносин та визначенні своєї відповідальності, як сторони, що укладає договір чи приймає на себе інше зобов`язання, за винятком обмежень, встановлених цим Статутом та законодавством (пункт 2.5).
Винятковою компетенцією власника є прийняття рішення про призначення керівника Підприємства, продовження строку дії укладеного з ним контракту та його звільнення з підстав порушення ним положень законодавства України, умов контракту та цього Статуту (пункт 4.1.4
Керівництво поточною діяльністю Підприємства здійснює директор, призначений на підставі відповідного рішення обласної ради та з яким укладений контракт головою обласної ради (пункт 4.3).
Директор підзвітний власнику та уповноваженому органу власника у всіх питаннях статутної, фінансової, організаційно-господарської діяльності Підприємства, несе перед ними відповідальність за забезпечення діяльності Підприємства та виконання покладених на нього завдань і функцій згідно із законодавством України (пункт 4.5).
Директор, крім випадків, визначених Статутом, діє без доручення від імені та в інтересах Підприємства на всіх підприємствах, установах та організаціях незалежно від форм власності, у державних органах, органах державної влади та місцевого самоврядування, відкриває рахунки в установах банків, укладає угоди, направлені на виконання покладених на підприємство завдань та функцій, контролює їх виконання (пункт 4.6).
Директор в межах узгоджених з уповноваженим органом власника кошторису підприємства та планових завдань самостійно вирішує питання господарської та фінансової діяльності Підприємства за винятком тих питань, що віднесені цим Статутом до компетенції власника чи уповноваженого ним органу, або потребують відповідного узгодження (пункт 4.7).
4.2. Рішенням Ради від 19.02.2016 № 94-VII призначено ОСОБА_1 на посаду директора КП «Видавництво «Чорномор`я» строком на 3 роки; доручено голові Ради укласти відповідний контракт із зазначеною особою.
Між Радою (Наймач) та ОСОБА_1 (Директор) 19.02.2016 укладено контракт з директором КП «Видавництво «Чорномор`я», умовами пункту 1.1 якого передбачено, що за цим контрактом Директор зобов`язується безпосередньо та через адміністрацію Підприємства здійснювати поточне управління (керівництво) Підприємством, забезпечувати виконання узгоджених планових завдань, статуту Підприємства, а також ефективне використання і збереження закріпленого за Підприємством майна, а Наймач зобов`язується створювати належні умови для матеріального забезпечення і організації праці Директора.
На підставі контракту виникають трудові відносини між Директором і Наймачем (пункт 1.2).
Директор є повноважним представником Підприємства під час реалізації прав та виконання обов`язків, передбачених законодавством України, статутом Підприємства та цим контрактом (пункт 1.3).
Директор діє на засадах єдиноначальності (пункт 1.4).
Директор підзвітний та підконтрольний власнику в особі управління обласної ради з майнових відносин (уповноважений орган власника) та наймачу у всіх питаннях статутної, виробничої, фінансової, організаційно-господарської діяльності Підприємства, забезпечення збереження та ефективності використання його майна (пункт 1.5).
Контроль за ефективністю використання і збереження закріпленого за Підприємством майна здійснюється уповноваженим органом власника (пункт 1.6).
Директор здійснює поточне керівництво Підприємством, організує його виробничо-господарську, фінансову, соціально-побутову та іншу діяльність, спрямовану на виконання статутних завдань, а також планових завдань, узгоджених уповноваженим органом власника (пункт 2.1.1).
Директор при здійсненні власних функцій з керівництва Підприємством забезпечує виконання та дотримання законодавства України, рішень власника, наказів уповноваженого органу власника, інших нормативно-правових актів, а також положень статуту Підприємства та цього контракту (пункт 2.1.3).
Директор має право укладати господарські та інші договори, направлені на виконання покладених на Підприємство завдань і функцій. Договори, згідно з якими майно Підприємства може бути наданим в оренду та переданим третій особі з інших підстав, повинні бути обов`язково узгодженими з уповноваженим органом власника (пункт 2.2.3).
Наймач має право звільнити Директора у разі закінчення строку дії контракту, достроково - за вимогою директора, а також на підставі відповідного рішення власника у випадках порушень Директором вимог законодавства, Статуту Підприємства та умов контракту (пункт 2.3.2).
У випадку невиконання чи неналежного виконання обов`язків, передбачених цим контрактом, Сторони несуть відповідальність згідно з чинним законодавством України та цим контрактом (пункт 4.1). Спори між Сторонами вирішуються у порядку, встановленому законодавством (пункт 4.2).
Директор може за своєю ініціативою розірвати контракт до закінчення терміну його дії у випадках та в порядку, передбачених законодавством (пункт 5.4).
Цей контракт діє з 19 лютого 2016 року до 19 лютого 2019 року (пункт 6.1).
4.3. Радою 21.12.2018 прийнято рішення №888-VІІ про продовження строку дії контракту від 19.02.2016, укладеного з директором КП «Видавництво «Чорномор`я» ОСОБА_1., строком на 5 років.
Між Радою (наймач) та ОСОБА_1. (директор) 21.12.2018 укладено додаткову угоду до контракту, на підставі якої відповідно до рішення обласної ради від 21.12.20218 № 888-VІІ продовжено строк дії контракту від 19.02.2016, укладеного між Радою та ОСОБА_1. щодо займання посади директора КП «Видавництво «Чорномор`я» до 19 лютого 2024 року.
4.4. Рішенням Ради від 22.03.2022 №131/2022-ОР затверджено статут КП «Видавництво «Чорномор`я» (Статут) у новій редакції.
Відповідно до пункту 1.16 Підприємство веде оперативний, бухгалтерський, статистичний облік та звітність у порядку, встановленому чинним законодавством. Звітний рік встановлюється з 01 січня до 31 грудня включно.
Пунктом 2.1 передбачено, що Підприємство створене з метою задоволення потреб населення Одеської області та інших регіонів України у видавничо-поліграфічній продукції, здійснення підприємницької діяльності та одержання прибутку на засадах задоволення потреб громадян, підприємств, установ, організацій у виготовлені продукції, наданні послуг та виконанні робіт у сферах, визначених предметом його діяльності на підставі госпрозрахунку.
Підприємство на договірних засадах формує свою господарську, фінансову та іншу діяльність щодо виконання кошторису підприємства або планових завдань, узгоджених з уповноваженим органом власника, в межах затверджених планів є вільним в обранні предмету господарських відносин та визначенні своєї відповідальності, як сторони, що укладає договір чи приймає на себе інше зобов`язання, за винятком обмежень, встановлених цим Статутом та законодавством (пункт 2.5).
Винятковою компетенцією власника є прийняття рішення про призначення керівника Підприємства, продовження строку дії укладеного з ним контракту та його звільнення з підстав порушення ним положень законодавства України, умов контракту та цього Статуту (пункт 4.1.4).
Керівництво поточною діяльністю Підприємства здійснює директор, призначений на підставі відповідного рішення обласної ради та з яким укладений контракт головою обласної ради (пункт 4.3).
Директор у межах узгоджених з уповноваженим органом власника кошторису підприємства та планових завдань самостійно вирішує питання господарської та фінансової діяльності Підприємства за винятком тих питань, що віднесені цим Статутом до компетенції Власника чи уповноваженого ним органу, або потребують відповідного узгодження (пункт 4.7).
4.5. Розпорядженням Ради від 11.07.2022 № 146/2022-КР звільнено з 01.08.2022 з посади директора КП «Видавництво «Чорномор`я» ОСОБА_1 за угодою сторін відповідно до пункту 1 частини першої статті 36 КЗпП України.
Відповідно до представленої трудової книжки ОСОБА_1 , останній з 19.02.2016 обіймав посаду директора КП «Видавництво «Чорномор`я», а 01.08.2022 внесено запис про звільнення його з займаної посади за угодою сторін на підставі пункту 1 статті 36 Кодексу законів про працю України.
4.6. Рішенням Господарського суду Одеської області від 18.12.2023 у справі 916/3691/22 відмовлено у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Преса" до КП «Видавництво «Чорномор`я» про стягнення 2 238 984, 60 грн збитків.
Постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 27.05.2024 у справі № 916/3691/22 рішення Господарського суду Одеської області від 18.12.2023 у справі № 916/3691/22 скасовано, заявлені позовні вимоги задоволено частково та стягнуто з КП «Видавництво «Чорномор`я» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Преса" 1 993 440 грн збитків; а також витрати по сплаті судового збору за подачу позовної заяви у сумі 29 901, 60 грн та за подачу апеляційної скарги у сумі 35 881, 82 грн.
Із тексту постанови вбачається:
"В обґрунтування вимог позивач зазначив, що 01.12.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Преса" (замовник) та КП «Видавництво «Чорномор`я» (виконавець) було укладено договір № 41 на поліграфічні послуги, згідно з умовами якого виконавець зобов`язується надати замовнику поліграфічні послуги з рольового офсетного друку газет.
На виконання умов договору та відповідно до видаткових накладних від 01.12.2021 №1, від 01.02.2022 № 1, від 02.05.2022 № 2 позивач передав на переробку відповідачу матеріали на загальну суму 1 186 152, 28 грн.
У листопаді 2022 року відповідач повідомив позивача про можливу втрату переданого позивачем вищезазначеного матеріалу, у зв`язку з чим Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Преса" звернулось до КП «Видавництво «Чорномор`я» з вимогою про повернення залишків сировини. Листами від 07.11.2022 за вх.№270 та від 06.12.2022 за вх.№289 відповідачем повідомлено позивача про те, що на підприємстві були встановлені порушення ведення бухгалтерського обліку та відсутній складський облік, за фактом чого підприємством подана заява про вчинення кримінального правопорушення.
Враховуючи складну фінансову ситуацію, що створилася на підприємстві, відсутність газетного паперу оборотних коштів на його закупівлю, відповідач просив позивача узгодити калькуляції, підписати акти виконаних робіт та здійснити оплату за послуги, у разі ненадходження до 31.01.2023 своєчасної оплати за послуги, у підприємства не буде можливості здійснити закупівлю сировини та відповідно, здійснювати друк газет.
У поданій позивачем до справи заяві свідка ОСОБА_1 від 05.09.2023, останній зазначив, що ним на час укладення договору № 41 на поліграфічні послуги від 01.12.2021 з Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Преса" обіймалась посада директора КП «Видавництво «Чорномор`я». Згідно з умовами вищевказаного договору КП «Видавництво «Чорномор`я» зобов`язалось надати Товариству з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Преса" поліграфічні послуги. Також умовами договору передбачалось право Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Преса" забезпечити випуск газет власним папером та пластинами. На виконання умов договору Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Преса" передало КП «Видавництво «Чорномор`я» папір та пластини, на яких відбувався друк газет. Приймання-передача паперу та пластин від Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Преса" до КП «Видавництво «Чорномор`я» здійснювалось на підставі видаткових накладних, а саме, видаткових накладних (давальчеська) від 01.12.2021 № 1 та від 01.02.2022 № 1, а також видаткової накладної (у переробку) від 02.05.2022 № 2. Даною заявою ОСОБА_1 підтверджував, що підписи на вказаних видаткових накладних поставлені ним особисто. Крім того, вказані накладні скріплені печаткою КП «Видавництво «Чорномор`я». Також свідок зазначив, що у КП «Видавництво «Чорномор`я» була відсутня практика приймання-передачі давальницької сировини шляхом складання актів приймання-передачі, а тому приймання-передача давальницької сировини не лише з Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Преса", але й з іншими контрагентами відбувалась шляхом підписання видаткових накладних. Передана Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Преса" давальницька сировина зберігалась на складі КП «Видавництво «Чорномор`я» за адресою: м. Одеса, площа Б. Дерев`янка, буд. 1 в коридорі першого поверх виробничого корпусу. Вказане приміщення могло одночасно зберігати понад 100 тонн паперу.
Зазначено, що сам відповідач визнає, що на підприємстві має місце порушення ведення бухгалтерського обліку та відсутній складський облік, тому його посилання на те, що у бухгалтерському обліку відсутня інформація щодо давальницької сировини позивача суд не прийняв до уваги, оскільки саме видавництво визнає неналежне ведення бухгалтерського обліку.
Суд відзначив, що втрата давальницької сировини відбулась саме з вини відповідача, який порушував правила ведення бухгалтерського обліку, зокрема, у нього був відсутній складський облік, а у бухгалтерському обліку відсутня інформація щодо давальницької сировини. Тобто саме халатне відношення посадових осіб відповідача призвело до втрати давальницької сировини, наданої позивачем. Що, в свою чергу, свідчить про наявність вини у діях відповідача, адже саме у зв`язку з залежних від нього обставин було завдано збитки позивачу.
Колегією суддів встановлено, що розмір завданих неправомірними діями відповідача позивачу збитків становить 1 993 440 грн, а саме, вартість втрачених пластин становить 49 056,00 грн (438 шт х 112 грн), вартість втраченого паперу становить 1 944 384,00 грн (37392 кг х 52 грн) (враховуючи однакову вартість паперу різної щільності та формату колегія суддів провела розрахунок вартості всієї кількості втраченого паперу без розподілу по категоріям)".
Постановою Верховного Суду від 15.08.2024 у справі № 916/3691/22 касаційне провадження за касаційною скаргою КП «Видавництво «Чорномор`я» закрито, постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 27.05.2024 у справі № 916/3691/22 залишено без змін.
Постановою (додатковою) Південно-західного апеляційного господарського суду від 31.10.2024 у справі № 916/3691/22 стягнуто з КП «Видавництво «Чорномор`я» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Преса" 15 135, 10 грн витрат на професійну правничу допомогу у справі.
4.7. У зв`язку з простроченням КП «Видавництво «Чорномор`я» відшкодування Товариству з обмеженою відповідальністю «Торговий дім Преса» завданих збитків, які було стягнуто за рішенням суду у справі №916/3691/22, останній звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача на свою користь інфляційних втрат та трьох процентів річних за період з 29.12.2022 (наступний день після подання позову у справі №916/3691/22) на момент подачі позову у справі №916/5044/24 (02.10.2024) на підставі частини другої статті 625 ЦК України.
Рішенням Господарського суду Одеської області від 18.03.2025 у справі №916/5044/24 стягнуто з КП «Видавництво «Чорномор`я» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Преса" інфляційні втрати у розмірі 86 822,25 грн, 3% річних у розмірі 24 646, 18 грн та витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 672,03 грн.
Додатковим рішенням Господарського суду Одеської області від 27.03.2025 у справі № 916/5044/24 стягнуто з КП «Видавництво «Чорномор`я» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Преса" витрати на правничу допомогу у розмірі 3 226 грн.
Постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 28.05.2025:
«рішення Господарського суду Одеської області від 18.03.2025 у справі № 916/5044/24 скасовано та ухвалено нове рішення, яким стягнуто з КП «Видавництво «Чорномор`я» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Преса" 345 459,27 грн, з яких: 236 639,17 грн інфляційних втрат та 108 820,10 грн три проценти річних;
додаткове рішення Господарського суду Одеської області від 27.03.2025 у справі №916/5044/24 в частині відмови у стягненні з відповідача на користь позивача 6 771,00 грн витрат на професійну правничу допомогу скасовано та прийнято в цій частині нове рішення, про їх задоволення. В решті додаткове рішення залишено без змін, викладено його резолютивну частину у наступній редакції: "Стягнути з КП «Видавництво «Чорномор`я» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Преса" 9 997,00 грн витрат на професійну правничу допомогу, понесених у суді першої інстанції; 4 211,83 грн судового збору за подання апеляційної скарги, 9 997,00 грн витрат на професійну правничу допомогу, понесених у суді апеляційної інстанції».
Ухвалою Верховного Суду від 09.07.2025 відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою КП «Видавництво «Чорномор`я» на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 28.05.2025 та рішення Господарського суду Одеської області від 18.03.2025 у справі № 916/5044/24.
4.8. Представник ОСОБА_1 звернувся із адвокатським запитом до Слідчого відділу поліції № 1 Одеського районного управління поліції № 1 ГУНП в Одеській області, в якому просив надати інформацію стосовно того: чи наявні в Єдиному реєстрі досудових розслідувань відомості про будь-які відкриті кримінальні провадження щодо ОСОБА_1 , як директора КП «Видавництво «Чорномор`я», у 2016-2022 роках; у разі наявності таких відомостей - надати інформацію про кримінальні провадження (номер, дата внесення відомостей до ЄРДР, орган досудового розслідування, попередня правова кваліфікація) та їх стадії; чи має ОСОБА_1 процесуальний статус підозрюваного в рамках відкритого кримінального провадження, внесеного до ЄРДР за №12022162470001048 від 09.09.2022, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених частиною четвертою статті 191 Кримінального кодексу України; за наявності будь-якого процесуального статусу в рамках вказаного кримінального провадження, надати відомості та копії документів, що стали підставою набуття ОСОБА_1 відповідного процесуального статусу.
Слідчим управлінням Головного управлінням Національної поліції в Одеській області у відповідь на адвокатський запит 15.09.2025 повідомлено, що ОСОБА_1 не має статусу підозрюваного або обвинуваченого у кримінальних провадженнях, підпорядкованим слідчим підрозділам ГУНП в Одеській області, в тому числі, у кримінальному провадженні №12022162470001048 від 09.09.2022.
4.9. Суди попередніх інстанцій, ухвалюючи оскаржувані судові рішення по суті спору, виходили з такого:
- ОСОБА_1 , як директор комунального підприємства, був наділений спеціальним правовим статусом особи, яка здійснює функції управління юридичною особою та реалізує надані їй уповноваженим органом власника управлінські повноваження;
- спірні правовідносини виникли саме між підприємством та його колишнім керівником, як особою, яка здійснювала управління юридичною особою та несла відповідні фідуціарні обов`язки;
- відсутні підстави для застосування норм Кодексу законів про працю України до спірних правовідносин у справі, в тому числі, стосовно застосування приписів статті 233 щодо річного строку звернення роботодавця до суду;
- у справі № 916/3691/22 встановлено, що «втрата давальницької сировини відбулась саме з вини відповідача (суд - КП «Видавництво «Чорномор`я»), який порушував правила ведення бухгалтерського обліку, зокрема, у нього був відсутній складський облік, а у бухгалтерському обліку відсутня інформація щодо давальницької сировини. Тобто саме халатне відношення посадових осіб відповідача призвело до втрати давальницької сировини, наданої позивачем (ТОВ «Торговий дім «Преса»), що, в свою чергу, свідчить про наявність вини у діях відповідача, адже саме у зв`язку із залежних від нього обставин було завдано збитки позивачу;
- ОСОБА_1 , перебуваючи на посаді директора КП «Видавництво «Чорномор`я», був відповідальною особою за належну організацію бухгалтерського та складського обліку на підприємстві, а тому виявлені порушення у цій сфері безпосередньо стосуються виконання ним своїх управлінських функцій;
- в силу приписів частини четвертої статті 75 ГПК України у постанові Південно-західного апеляційного господарського суду у справі № 916/3691/22 встановлено порушення посадовими особами КП «Видавництво «Чорномор`я» правил ведення бухгалтерського обліку, у той же час саме ОСОБА_1 обіймав посаду директора КП «Видавництво «Чорномор`я» у відповідний період, відповідно, взяв на себе відповідні зобов`язання, зокрема із організації бухгалтерського обліку, що передбачає створення необхідних умов для правильного ведення бухгалтерського обліку;
- ОСОБА_1 у заяві свідка, поданій у справі № 916/3691/22, визнав факт порушення правил оформлення первинних документів, які є підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій, тобто визнав порушення організації бухгалтерського обліку;
- в діях ОСОБА_1 наявна протиправна поведінки, а саме неналежне виконання обов`язків директора КП «Видавництво «Чорномор`я», що встановлено у постанові Південно-західного апеляційного господарського суду у справі №916/3691/22, окрім того, частково визнано останнім у поданій ним же заяві свідка у справі № 916/3691/22;
- розмір шкоди встановлено на підставі суми коштів, стягнутих з КП «Видавництво «Чорномор`я» на користь ТОВ «Торговий дім «Преса», на підставі судових рішень у справах № 916/3691/22 та № 916/5044/25;
- причинний зв`язок між протиправною поведінкою та збитками - саме внаслідок неналежного виконання ОСОБА_1 обов`язків директора відбулись обставини, встановлені у судовому рішенні у справі № 916/3691/22;
- вина особи, яка заподіяла збитки - обіймаючи посаду директора ОСОБА_1 взяв на себе зобов`язання, зокрема із організації бухгалтерського обліку, що передбачає створення необхідних умови для правильного ведення бухгалтерського обліку, втім відповідні зобов`язання порушено;
- наявні правові підстави для стягнення з ОСОБА_1 на користь КП «Видавництво «Чорномор`я» 2 449 205,55 грн збитків;
- навіть можливе існування підстав для відповідальності інших осіб, у тому числі, головного бухгалтера, не виключає можливості пред`явлення позову до директора та не свідчить про неналежний суб`єктний склад спору. Питання щодо наявності підстав для притягнення інших осіб до відповідальності може бути предметом окремого судового розгляду та не впливає на правильність вирішення даного спору.
5. Порядок та межі розгляду справи судом касаційної інстанції. Розгляд клопотань
5.1. Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16.07.2026 для розгляду касаційної скарги ОСОБА_1 у справі №916/2807/25 визначено колегію суддів у складі: Студенець В.І. (головуючий), Бакуліна С.В., Кібенко О.Р.
Ухвалою Верховного Суду від 30.07.2026 відкрито касаційне провадження у справі №916/2807/25 за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Одеської області від 29.01.2026 та постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 25.06.2026; справу призначено до судового розгляду, а також зупинено виконання оскаржуваних судових рішень до закінчення їх перегляду в касаційному порядку.
5.2. Об`єктом касаційного оскарження є рішення Господарського суду Одеської області від 29.01.2026 та постанова Південно-західного апеляційного господарського суду від 25.06.2026 у справі №916/2807/25, якими задоволено позовні вимоги у повному обсязі.
5.3. ОСОБА_1 через «Електронний суд» подав до Суду клопотання про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду.
В обґрунтування вказаного клопотання відповідач вказав, що питання визначення застосовного інституту відповідальності до керівника підприємства за завдану під час виконання трудових обов`язків шкоду містить виключну правову проблему, що полягає у розбіжностях правозастосування та принципово різних підходів судів різних юрисдикцій до вирішення поставленого питання.
Розглянувши вказане клопотання, Суд відзначає таке.
Відповідно до частини п`ятої статті 302 ГПК України суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії або палати, має право передати справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, якщо дійде висновку, що справа містить виключну правову проблему і така передача необхідна для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики.
Тобто, по-перше, правова проблема має існувати не в одній конкретній справі, а у невизначеній кількості справ, які або вже існують, або можуть виникнути з урахуванням правового питання, щодо якого постає проблема невизначеності; мають існувати обставини, з яких вбачається, що відсутня стала судова практика у відповідних питаннях, поставлені правові питання не визначені на нормативному рівні, відсутні процесуальні механізми вирішення такого питання тощо; по-друге, вирішення виключної правової проблеми вплине на забезпечення сталого розвитку права та формування єдиної правозастосовної практики.
Про виключність правової проблеми з точки зору якісного критерію можуть свідчити такі обставини: з касаційної скарги вбачається, що суди припустилися явної й грубої помилки у застосуванні норм процесуального та матеріального права, в тому числі свавільного розпорядження повноваженнями, й перегляд справи Великою Палатою Верховного Суду потрібен з метою унеможливлення її повторення у подальшій судовій діяльності; норми матеріального чи процесуального права були застосовані судами першої чи апеляційної інстанцій таким чином, що постає питання щодо дотримання принципу пропорційності, тобто забезпечення належного балансу між приватними та публічними інтересами; наявні колізії в нормах матеріального права, що викликає необхідність у застосуванні аналогії закону чи права, або постає питання щодо дотримання принципу верховенства права.
При цьому справа буде мати принципове значення, якщо йдеться про правове питання, яке потребує пояснення і зустрічається у невизначеній кількості справ у разі, якщо надана на нього відповідь піддається сумніву або якщо існують різні відмінні позиції і це питання ще не вирішувалося вищою судовою інстанцією, а також необхідне тлумачення щодо застосування нових законів. Разом з тим не є виключною правовою проблемою правове питання, відповідь на яке є настільки ясною і чіткою, що вона може бути знайдена без будь-яких проблем.
Верховний Суд зазначає, що застосування таких критеріїв є сталим і послідовним, викладеним Верховним Судом і Великою Палатою Верховного Суду, у низці судових рішень (наприклад, від 10.07.2019 у справі №431/5643/16-ц, від 28.04.2020 у справі №357/13182/18, від 23.06.2020 у справі №910/8130/17, від 09.07.2020 у справі №610/1065/18, від 15.09.2020 у справі №910/32643/15, від 13.10.2020 у справі №640/17296/19, від 23.10.2020 у справі №906/677/19, від 14.04.2021 у справі №757/50105/19, від 22.04.2021 року у справі №640/6432/19, від 28.04.2021 у справі №916/1977/20, від 18.05.2021 у справі №758/733/18), адже виключна правова проблема, необхідність для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики є оціночними поняттями.
Втім клопотання про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду не містить аргументовано переконливого обґрунтування наявності глибоких розходжень у судовій практиці щодо застосування однієї і тієї ж норми права, в тому числі, наявності правових висновків суду касаційної інстанції, які прямо суперечать один одному у справах з подібними правовідносинами; не викладено правової проблеми, яка б потребувала узгодження висновків Верховного Суду, зроблених за результатами розгляду справ судами різних юрисдикцій; відсутні також і посилання на справи, у яких виникає проблема правозастосування з подібними правовідносинами.
Отже, заявлене відповідачем клопотання не містить належного обґрунтування для передачі цієї справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду, які визначені частиною шостою статті 302 ГПК України.
З огляду на викладене вище у задоволенні клопотання відповідача про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду слід відмовити.
5.4. Відповідно до частини першої статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга статті 300 ГПК України).
Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 310, частиною другою статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги (частина четверта статті 300 ГПК України).
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
6. Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів попередніх інстанцій з посиланням на норми права, якими керувався Суд
6.1. Оцінюючи доводи та мотиви касаційної скарги, колегія суддів відзначає, що фактично підставою звернення до Суду стали питання:
- до юрисдикції якого суду (господарського чи цивільного) належить даний спір;
- щодо наявності складу цивільного правопорушення як необхідної передумови для відшкодування збитків, завданих юридичній особі її посадовою особою (директором).
З огляду на вказане Суд відзначає таке.
6.2. Щодо правової природи спірних правовідносин
6.2.1. Згідно зі статтею 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Відповідно до частин першої-другої статті 4 ГПК України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Предметна та суб`єктна юрисдикція господарських судів, тобто сукупність повноважень господарських судів щодо розгляду справ, віднесених до їх компетенції, визначена статтею 20 ГПК України.
Господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема, справи у спорах між юридичною особою та її посадовою особою (у тому числі посадовою особою, повноваження якої припинені) про відшкодування збитків, заподіяних юридичній особі діями (бездіяльністю) такої посадової особи, за позовом власника (власників), учасника (учасників), акціонера (акціонерів) такої юридичної особи, поданим в її інтересах.
Право кожної особи на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу закріплено статтею 16 ЦК України. Суд шляхом вчинення провадження у справах здійснює захист їх прав і охоронюваних законом інтересів, які порушені або оспорюються. Наявність права на пред`явлення позову не є безумовною підставою для здійснення судового захисту, а лише однією з необхідних умов реалізації права, встановленого вищевказаними нормами.
Стаття 11 ЦК України передбачає, що підставою виникнення цивільних прав і обов`язків є завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.
Відповідно до статті 16 ЦК України одним зі способів захисту цивільних прав та інтересів є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.
Статтею 13 ЦК України визначено межі здійснення цивільних прав: цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства; при здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині; не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах; при здійсненні цивільних прав особа повинна додержуватися моральних засад суспільства; не допускаються використання цивільних прав з метою неправомірного обмеження конкуренції, зловживання монопольним становищем на ринку, а також недобросовісна конкуренція.
6.2.2. У справі, що переглядається, позивач, звертаючись до суду з даним позовом, просив стягнути збитки, заподіяні юридичній особі (КП «Видавництво «Чорномор`я») діями його посадової особи (колишнього директора) на підставі статей 92, 1166 ЦК України.
Зокрема, в обґрунтування позовних вимог позивач вказував, що ОСОБА_1 у супереч вимогам статуту підприємства, контракту та вимогам законодавства, перебуваючи на посаді директора КП "Видавництво "Чорномор`я", вчинив неправомірні дії, що полягали у неналежній організації бухгалтерського та складського обліку, які призвели до втрати давальницької сировини, яка знаходилась на зберіганні у складі Підприємства відповідно до Договору № 41 на поліграфічні послуги від 01.12.2021, що стало наслідком завдання збитків Підприємству у вигляді стягнених з Підприємства сум вартості давальницької сировини, інфляційних втрат та 3% річних відповідно до судових рішень у справах №916/3691/22 та №916/5044/25.
6.2.3. Колегія суддів з огляду на предмет та підстави позову відзначає, що за приписами статті 89 Господарського кодексу України (далі - ГК України, чинного на момент виникнення спірних правовідносин) управління діяльністю господарського товариства здійснюють його органи та посадові особи, склад і порядок обрання (призначення) яких визначається залежно від виду товариства, а у визначених законом випадках - учасники товариства.
Відповідно до частини першої статті 92 ЦК України юридична особа набуває цивільних прав та обов`язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону. Порядок створення органів юридичної особи встановлюється установчими документами та законом.
Частинами першою та другою статті 97 ЦК України встановлено, що управління товариством здійснюють його органи. Органами управління товариством є загальні збори його учасників і виконавчий орган, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до частини третьої статті 92 ЦК України орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов`язана діяти виключно в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно, у межах повноважень, наданих статутом юридичної особи і законодавством, і у спосіб, який, на її добросовісне переконання, сприятиме досягненню мети діяльності юридичної особи, у тому числі уникаючи конфлікту інтересів.
Верховний Суд у постанові від 04.12.2018 у справі № 910/21493/17 вказав, що згідно з вимогами статті 92 ЦК України особи, які виступають від імені юридичної особи, зобов`язані діяти не лише в межах своїх повноважень, але й добросовісно і розумно. З огляду на положення наведеної правової норми та довірчий характер відносин між господарським товариством та його посадовою особою (зокрема директором чи генеральним директором) протиправна поведінка посадової особи може виражатись не лише в невиконанні нею обов`язків, прямо встановлених установчими документами товариства, чи перевищенні повноважень при вчиненні певних дій від імені товариства, а й у неналежному та недобросовісному виконанні таких дій без дотримання меж нормального господарського ризику, з особистою заінтересованістю чи при зловживанні своїм розсудом, прийнятті очевидно необачних чи марнотратних рішень.
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 22.10.2019 у справі №911/2129/17 зазначила, що юридична особа є учасником цивільних відносин і наділяється цивільною право- і дієздатністю (статті 2, 80, 91, 92 ЦК України). При цьому особливістю цивільної дієздатності юридичної особи є те, що така особа набуває цивільних прав та обов`язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону. Орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов`язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень.
Отже, за змістом наведених вище норм матеріального права особи, які виступають від імені юридичної особи, зобов`язані діяти не лише в межах своїх повноважень, але й добросовісно і розумно.
Окрім того, такі правовідносини мають довірчий характер між підприємцем (товариством) і його посадовою особою, протиправна поведінка посадової особи полягає у неналежному та недобросовісному виконанні певних дій, без дотримання меж нормального господарського ризику, з особистою заінтересованістю чи при зловживанні своїми посадовими обов`язками за власним умислом (розсудом), прийнятті очевидно необачних, марнотратних та завідомо корисливих на користь такої посадової особи рішень.
Між юридичною особою та її посадовою особою виникають правовідносини, що ґрунтуються на акті юридичної особи, що, зокрема, урегульовує права та обов`язки сторін у цих правовідносинах.
Верховний Суд звертає увагу, що правовий статус членів виконавчого органу юридичної особи, в тому числі директора (голови правління), які здійснюють управління діяльністю юридичної особи, значно відрізняється від статусу інших працівників, що обумовлено специфікою їх трудової діяльності, яка полягає у виконанні ним функцій з управління юридичною особою. Той факт, що члени виконавчого органу юридичної особи перебувають у трудових відносинах з юридичною особою, не встановлює пріоритет трудового регулювання над цивільним, оскільки до цих відносин не може застосовуватися модель "роботодавець - працівник", що властива трудовим відносинам. Такий висновок міститься у постанові Верховного Суду від 17.08.2023 у справі №902/183/22, від 11.09.2024 у справі №911/3853/23 тощо.
Колегія суддів ураховує, що у даній справі предметом спору є стягнення збитків, заподіяних юридичній особі діями її посадової особи (колишнього директора) на підставі статті 92, 1166 ЦК України. А тому, оскільки правовідносини, що виникли між сторонами щодо відшкодування збитків, стосуються дій (бездіяльності / рішень) ОСОБА_1 , як посадової особи КП "Видавництво "Чорномор`я", під час здійснення ним своїх управлінських повноважень, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що такі правовідносини за своєю суттю є господарськими.
Вказане узгоджуються зі сталими та послідовними висновками Верховного Суду щодо правової природи відповідальності керівника юридичної особи, від відступу яких у колегії суддів відсутні правові підстави.
З огляду на наведене спірні правовідносини не підлягають регулюванню нормами трудового законодавства, як про це помилково стверджує скаржник.
Доводи касаційної скарги у означеній частині відхиляються як необґрунтовані.
6.3. Щодо складу цивільного правопорушення
6.3.1. Колегія суддів відзначає, що згідно з частиною другою статті 89 ГК України посадові особи відповідають за збитки, завдані ними господарському товариству.
Відшкодування збитків, завданих посадовою особою юридичній особі її діями (бездіяльністю), здійснюється у разі, якщо такі збитки були завдані: діями, вчиненими посадовою особою з перевищенням або зловживанням службовими повноваженнями; діями посадової особи, вчиненими з порушенням порядку їх попереднього погодження або іншої процедури прийняття рішень щодо вчинення подібних дій, встановленої установчими документами товариства; діями посадової особи, вчиненими з дотриманням порядку їх попереднього погодження або іншої процедури прийняття рішень щодо вчинення відповідних дій, встановленої товариством, але для отримання такого погодження та/або дотримання процедури прийняття рішень посадова особа товариства подала недостовірну інформацію; бездіяльністю посадової особи у випадку, коли вона була зобов`язана вчинити певні дії відповідно до покладених на неї обов`язків; іншими винними діями посадової особи.
Згідно з частиною четвертою статті 92 ЦК України якщо члени органу юридичної особи та інші особи, які відповідно до закону чи установчих документів виступають від імені юридичної особи, порушують свої обов`язки щодо представництва, вони несуть солідарну відповідальність за збитки, завдані ними юридичній особі.
Наведеними вище положеннями статті 92 ЦК України та статті 89 ГК України передбачено відповідальність членів органу юридичної особи, її посадових осіб, в тому числі її керівника, якщо він діяв всупереч інтересам цієї особи.
Суд ураховує і те, що при застосуванні статті 92 ЦК України потрібно оцінювати не лише формальну сторону питання - дотримання посадовою особою всіх положень законодавства, статуту, рішень загальних зборів учасників/акціонерів тощо. Оскільки, якщо посадова особа формально виконала всі вимоги законодавства та установчих документів товариства, її дії (бездіяльність) можуть не бути добросовісними, розумними та вчиненими в інтересах товариства.
Вирішуючи питання відповідальності посадової особи перед юридичною особою, суд виходить з презумпції, що така посадова особа діяла в найкращих інтересах товариства, її рішення були незалежними та обґрунтованими.
У статті 22 ЦК України передбачено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Згідно зі статтею 224 ГК України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено.
Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
Відповідно до частини першої статті 225 ГК України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.
Частинами першою та другою статті 1166 ЦК України, яка регулює загальні підстави відповідальності за завдану шкоду, передбачено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Отже, вирішуючи спір про відшкодування шкоди, суд повинен встановити наявність чи відсутність складу цивільного правопорушення, яке має містити такі складові, як:
- неправомірність поведінки особи, тобто її невідповідність вимогам, наведеним в актах цивільного законодавства;
- наявність шкоди, під якою слід розуміти втрату або пошкодження майна потерпілого та (або) позбавлення його особистого нематеріального права, взагалі будь-яке знецінення блага, що охороняється законом, та її розмір;
- причинний зв`язок між протиправною поведінкою та шкодою, який виражається в тому, що шкода має виступати об`єктивним наслідком поведінки заподіювача шкоди, тобто протиправна поведінка конкретної особи (осіб), на яку покладається відповідальність, є тією безпосередньою причиною, що необхідно та невідворотно спричинила шкоду;
- вина заподіювача шкоди, що полягає в психічному ставленні особи до вчинення нею протиправного діяння і проявляється у вигляді умислу або необережності, за виключенням випадків, коли в силу прямої вказівки закону обов`язок відшкодування завданої шкоди покладається на відповідальну особу незалежно від вини.
Суди, розглядаючи спори про стягнення шкоди, мають встановлювати наявність усіх елементів складу правопорушення у їх сукупності. За відсутності хоча б одного із цих елементів цивільна відповідальність у вигляді відшкодування шкоди не настає (постанова Великої Палати Верховного Суду у справі №910/20261/16 від 26.11.2019, постанови Верховного Суду у справах №923/1315/16 від 04.09.2018, №910/2018/17 від 04.04.2018, №910/5100/19 від 07.05.2020, №910/21493/17 від 04.12.2018, №914/1619/18 від 27.08.2019, №904/982/19 від 24.02.2021).
За загальними правилами розподілу обов`язку доказування кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (частини перша та третя статті 74 ГПК України).
Верховний Суд враховує, що протиправна поведінка посадової особи полягає у неналежному та недобросовісному виконанні певних дій, без дотримання меж нормального господарського ризику, з особистою заінтересованістю чи при зловживанні своїм посадовими обов`язками за власним умислом (розсудом), прийнятті очевидно необачних, марнотратних та завідомо корисливих на користь такої посадової особи рішень.
Важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення причинного зв`язку між протиправною поведінкою заподіювача та збитками потерпілої сторони. Причинний зв`язок між протиправною поведінкою і збитками є обов`язковою умовою відповідальності. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які завдані особі, - наслідком такої протиправної поведінки. Протиправна поведінка особи тільки тоді є причиною збитків, коли вона прямо (безпосередньо) пов`язана зі збитками. Відповідальність за загальним правилом настає за наявності вини заподіювача шкоди.
Водночас зі змісту частини другої статті 1166 ЦК України вбачається, що цивільне законодавство в деліктних зобов`язаннях передбачає презумпцію вини заподіювача шкоди. Тобто наявність вини презюмується та не підлягає доведенню позивачем.
Відповідний висновок Верховного Суду щодо застосування частини другої статті 1166 ЦК України та презумпції вини заподіювача шкоди міститься, зокрема у постановах Верховного Суду від 21.07.021 у справі №910/12930/18, від 28.10.2021 у справі №910/9851/20, від 20.10.2022 у справі №910/3782/21 тощо.
Спростування цієї вини (у тому числі з підстав вини самого позивача в заподіяній шкоді) є процесуальним обов`язком її заподіювача, тобто відповідача у правовідносинах про відшкодування шкоди.
Отже, при поданні позову про відшкодування заподіяної майнової шкоди, на позивача покладається обов`язок довести належними, допустимими та достовірними доказами неправомірність поведінки заподіювача шкоди, наявність шкоди та її розмір, а також причинний зв`язок між протиправною поведінкою та шкодою.
6.3.2. Так, ухвалюючи оскаржувані судові рішення, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що у діях відповідача наявні усі елементи господарського правопорушення. Зокрема з аналізу оскаржуваних рішень слідує, що:
(1) протиправна поведінка ОСОБА_1 полягала в тому, що він, будучи директором КП "Видавництво "Чорномор`я", неналежно виконував свої обов`язки, зокрема щодо організації бухгалтерського та складського обліку, що стало наслідком стягнення ТОВ «Торговий дім «Преса» з Підприємства збитків;
(2) розмір збитків становить суму коштів, стягнутих з КП «Видавництво «Чорномор`я» на користь ТОВ «Торговий дім «Преса» на підставі судових рішень у справах № 916/3691/22 та № 916/5044/25;
(3) причинний зв`язок між протиправними діями колишнього директора і шкодою обумовлений тим, що внаслідок неналежного виконання ОСОБА_1 обов`язків директора відбулись обставини, встановлені у судовому рішенні у справі № 916/3691/22;
(4) вина відповідача, як посадової особи, виражена у порушенні умов статуту КП «Видавництво «Чорномор`я», контракту щодо обов`язку організації ведення бухгалтерського обліку.
6.3.3. Колегія суддів, оцінюючи обґрунтованість наведених висновків судів попередніх інстанцій з огляду на нормативно-правове регулювання спірних правовідносин, у контексті встановлених судами обставин справи, а також доводів касаційної скарги, вважає такі висновки судів передчасними, адже останні здійсненні за неповного з`ясування обставин справи, що мають значення для правильного вирішення спору.
Суд ураховує, що в основу оскаржуваних судових рішень було покладено висновок про те, що саме неналежне виконання директором обов`язків щодо організації бухгалтерського обліку призвели до втрати товару (передавальної сировини ТОВ «Торговий дім «Преса»), що зберігався на Підприємстві.
На переконання судів попередніх інстанцій, такі обставини (щодо протиправної поведінки та вини директора) були встановлені у судовому рішенні у справі №916/3691/22 (постанова Південно-західного апеляційного господарського суду від 27.05.2024).
У розрізі наведеного колегія суддів відзначає, що Південно-західний апеляційний господарський суд, задовольняючи позов ТОВ «Торговий дім «Преса» до КП «Видавництво «Чорномор`я» про стягнення збитків, у постанові від 27.05.2024 у справі № 916/3691/22 (вільний доступ до якої є у Єдиному державному реєстрі судових рішень) керувався таким:
«…В матеріалах справи також міститься договір №22/11/2021-С від 22.11.2021, укладений між ТОВ «Видавничо-поліграфічне підприємство «Друкарський дім» (постачальник) та ТОВ «Торговий дім «Преса» (покупець), згідно умов якого постачальник зобов`язався поставити покупцю папір та іншу паперову продукцію (надалі - "продукція"), а покупець зобов`язався прийняти продукцію та здійснити її оплату.
В даному випадку відповідач Одеське обласне комунальне підприємство «Видавництво «Чорномор`я» на підставі договору №41 від 01.12.2021 зобов`язалось здійснити рольовий офсетний друк газет, упредметненим (матеріалізованим) результатом чого є самі газети. Таким чином, між сторонами виникли правовідносини, що регулюються главою 61 ЦК України «Підряд».
Факт передачі позивачем відповідачу давальницьвого матеріалу підтверджується наявними в матеріалах справи видатковою накладною (давальницька) №1 від 01.12.2021, видатковою накладною (давальницька) №1 від 01.02.2022, видатковою накладною (у переробку) №2 від 02.05.2022.
Дана накладна підписана та скріплена печатками Одеського обласного комунального підприємства «Видавництво «Чорномор`я» та Товариства з обмеженою відповідальністю «ТОРГОВИЙ ДІМ «ПРЕСА».
…У даному випадку, суд апеляційної інстанції оцінює зміст даних накладних, а не їх форму, та за змістом сторони підтвердили факт передачі-отримання матеріальних цінностей згідно з переліком.
Наявність у відповідача давальницької сировини позивача також підтверджується, довідкою Одеського обласного комунального підприємства «Видавництво «Чорномор`я» про рух і наявність газетно-рулонного паперу видавництва за підписом бухгалтера видавництва. Відповідно до даної довідки, станом на 01.06.2022 наявний наступний папір: 84 см - 4053 кг; 80 см 45,0 - 10093 кг; 70 см 45,0 - 1805 кг; 42 см - 3394 кг; 40 см - 138 кг; 80 см 42,0 - 17235 кг; 70 см 42,0 - 2177 кг; 79,5 кг 42,0 - 1013 кг; Пластини - 615 шт.
Крім того, наявність давальницької сировини також підтверджується актами про використання паперу на друк газет ТД «Преса» за період з липня по листопад 2022 року, актом про використання офсетних пластин на друк газет ТД «Преса» в період з 01.07 по 02.11.2022, кошторис від 18.10.2022 друку газети.
…Дослідивши, акти про використання паперу на друк газет ТД «Преса» за період з липня по листопад 2022 року та акт про використання офсетних пластин на друк газет ТД «Преса» в період з 01.07 по 02.11.2022, колегія суддів встановила, що станом на 02.11.2022 кількість залишків давальницької сировини становив:
- папір газетний марки "О" 45г/кв.м., 840 формат у кількості 4053 кг;
- папір газетний марки "О" 45г/кв.м., 800 формат у кількості 9138 кг;
- папір газетний марки "О" 42 г/кв.м., 795 мм формат у кількості 0 кг;
- папір газетний марки "О" 45г/кв.м., 700 формат у кількості 1716 кг;
- папір газетний марки "О" 45г/кв.м., 420 формат 3360 кг;
- папір газетний марки "О" 42 г/кв.м., 800мм формат у кількості 17235 кг;
- папір газетний марки "О" 42 г/кв.м., 700 мм формат у кількості 1890 кг;
- пластини 608х844*0,3 у кількості 438 шт.
Таким чином, саме така кількість невикористаного давальницького матеріалу позивача, залишилась у відповідача, адже у листі від 07.11.2022 відповідач повідомив позивача, що з 09.11.2022, друк газети буде здійснюватися з урахуванням вартості всіх матеріалів, тобто не з давальницького матеріалу.
В свою чергу, як вбачається з матеріалів справи, відповідачем не був збережений наданий позивачем давальницький матеріал, що призвело до його втрати. В свою чергу, втрата такого давальницького матеріалу є порушенням обов`язків підрядника, покладених на нього ст. 841 ЦК України. Дані обставини свідчать про наявність неправомірних дій по незбереженню давальницької сировини з боку відповідача, як першої складової для відшкодування збитків.
В свою чергу, втрата давальницької сировини відбулась саме з вини відповідача, який порушував правила ведення бухгалтерського обліку, зокрема, у нього був відсутній складський облік, а у бухгалтерському обліку відсутня інформація щодо давальницької сировини. Тобто саме халатне відношення посадових осіб відповідача призвело до втрати давальницької сировини, наданої позивачем. Що в свою чергу свідчить про наявність вини у діях відповідача, адже саме у зв`язку з залежних від нього обставин було завдано збитки позивачу.
Щодо наявності самих збитків, то кількість втраченої давальницької сировини колегія суддів розраховує від кількості, яка мала б бути наявною станом на 02.11.2022, адже докази подальшого використання такої сировини відсутні та згідно з листа відповідача, починаючи з 07.11.2022 давальницька сировина позивача була відсутня».
Отже, судом апеляційної інстанції у вказаній вище справі встановлено порушення саме підрядником - КП «Видавництво «Чорномор`я» за договором підряду обов`язків щодо збереження давальницького матеріалу ТОВ «Торговий дім «Преса», що призвело до його втрати. Тобто, на переконання суду, дані обставини свідчать про наявність неправомірних дій по незбереженню давальницької сировини саме з боку Підприємства. При цьому висновки суду щодо халатного відношення посадових осіб відповідача до своїх обов`язків (неналежне ведення бухгалтерського обліку), здійсненні без конкретизації прізвищ, посад, як і без конкретизації періоду, в який мало місце таке виконання посадових обов`язків.
Заслуговують на увагу і ті обставини (на які обґрунтовано вказує скаржник у поданій касаційній скарзі), що розмір збитків (втраченої давальницької сировини) судом у справі № 916/3691/22 розраховувався станом на 02.11.2022, адже саме на цю дату судом встановлено залишки продукції, що перебувала у КП «Видавництво «Чорномор`я», а «доказів подальшого використання такої сировини матеріали справи не містили».
У контексті спірних правовідносин колегія суддів ураховує, що за встановленими судами попередніх інстанцій обставинами ОСОБА_1 був звільнений з посади директора КП «Видавництво «Чорномор`я» за згодою сторін 01.08.2022 (розпорядження Ради від 11.07.2022 № 146/2022-КР).
За таких обставин, ураховуючи наведене вище у своїй сукупності, на переконання колегії суддів, суди попередніх інстанцій, ухвалюючи оскаржувані судові рішення у даній справі (№916/2807/25), та вказуючи, що саме протиправні дії ОСОБА_1 призвели до втрати сировини на Підприємстві, не надали належної правової оцінки таким діям колишнього директора з урахуванням обставин, встановлених судом апеляційної інстанції у справі № 916/3691/22 у повній мірі.
Вибіркове посилання господарських судів на встановлені обставини у справі №916/3691/22 (зокрема у частині халатного відношення посадових осіб до службових обов`язків, які є загальними) без урахування інших важливих обставин справи щодо моменту та характеру втрати такої продукції зі складу Підприємства, не може бути належним обґрунтуванням рішення суду у частині доведеності таких складових збитків як причинно-наслідковий зв`язок між протиправними діями колишнього директора і шкодою, завданою Підприємству, а також вини такої особи.
Зміст оскаржуваних судових рішень не містить висновків та встановлених судами обставин щодо того, що спірна продукція була втрачена під час перебування відповідача на посаді директора Підприємства, або висновків, які саме дії щодо неналежної організації ведення бухгалтерського та складського обліку ОСОБА_1 , як директора, призвели до фізичної втрати (у тому числі, і майбутньої) спірного товару (причинно-наслідкового зв`язку).
Судами належно не спростовано доводи ОСОБА_1 щодо відсутності його вини у втраті товару Підприємством, що знаходився у нього відповідно до умов договору підряду.
З урахуванням наведеного Суд критично оцінює висновки судів попередніх інстанцій про доведеність усіх елементів складу цивільного правопорушення у спірних правовідносинах.
Отже, доводи касаційної скарги щодо порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального (статті 1166 ЦК України) та процесуального права (щодо розгляду справи на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень) знайшли свої підтвердження.
6.4. За таких обставин підстави касаційного оскарження знайшли своє часткове підтвердження, що є підставою для скасування рішення судів попередніх інстанцій.
Інші доводи касаційної скарги відхиляються Судом як такі, що не впливають на результат розгляду справи з огляду на наведене у розділі 6 даної постанови.
Оскільки суди попередніх інстанцій допустили порушення норм матеріального та процесуального права, що унеможливило встановлення усіх фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, а також враховуючи передбачені частиною другою статті 300 ГПК України межі розгляду справи судом касаційної інстанції, судові рішення попередніх інстанцій, ухвалені за результатами розгляду справи по суті заявлених позовних вимог, підлягають скасуванню, а справа - направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.
Суди попередніх інстанцій з огляду на наведене у цій постанові у межах вимог та заперечень сторін спору мають дослідити та надати оцінку всім наявним доказам у справі з метою встановлення обставин наявності причинного зв`язку між протиправною поведінкою відповідача та завданими збитками, як необхідного елемента настання цивільної відповідальності.
6.5. Враховуючи спірний характер правовідносин сторін, наведена міра обґрунтування даного судового рішення є достатньою у світлі конкретних обставин справи, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті.
7. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
7.1. Доводи скаржника за результатами касаційного розгляду щодо порушення судами попередніх інстанцій норм права при ухваленні судових рішень знайшли своє часткове підтвердження з мотивів, викладених у розділі 6 цієї постанови.
7.2. Відповідно до пункту 2 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.
Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції (частина четверта статті 310 ГПК України).
7.3. З огляду на те, що суди попередніх інстанцій не встановили обставин, що є визначальними і ключовими у цій справі, ураховуючи мотиви цієї постанови та доводи сторін, оскільки судами попередніх інстанцій допущено порушення норм права щодо розгляду справи на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи, оскаржувані судові рішення попередніх інстанцій, ухвалені за результатами розгляду справи по суті заявлених позовних вимог у оскаржуваній частині підлягають скасуванню, а справа у відповідній частині - направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.
Під час нового розгляду суду слід звернути увагу на викладене у розділі 6 цієї постанови, надати належну правову кваліфікацію спірним правовідносинам, перевірити зазначені в цій постанові доводи та докази, а також вагомі (визначальні) аргументи сторін у справі, дати їм належну правову оцінку, і на підставі повного та всебічного дослідження доказів та аргументів сторін за правилами статті 86 ГПК України, ураховуючи принципи господарського судочинства в залежності від встановленого та у відповідності з чинним законодавством вирішити спір з належним обґрунтуванням мотивів та підстав такого вирішення у судовому рішенні, ухваленому за результатами судового розгляду.
7.4. Відповідно до частини третьої статті 332 ГПК України суд касаційної інстанції у постанові за результатами перегляду оскаржуваного судового рішення вирішує питання про поновлення його виконання (дії).
Відповідно до частини другої статті 317 ГПК України з моменту прийняття постанови судом касаційної інстанції скасовані або визнані нечинними рішення, постанови та ухвали суду першої або апеляційної інстанції втрачають законну силу та подальшому виконанню не підлягають.
З огляду на скасування Верховним Судом оскаржуваних судових рішень у справі, що переглядається, підстави для поновлення дії вказаних судових рішень відсутні (близька за змістом позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 06.10.2020 у справі №2-24/494-2009).
8. Судові витрати.
8.1. З огляду на те, що судові рішення підлягають скасуванню, а справа передається на новий розгляд до господарського суду першої інстанції, розподіл судових витрат у справі, у тому числі, й сплаченого за подання апеляційної / касаційної скарги судового збору, здійснює господарський суд, який приймає рішення за результатами нового розгляду справи, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат.
Керуючись статтями 300, 308, 310, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
ПОСТАНОВИВ:
1. У задоволенні клопотання ОСОБА_1 про передачу справи №916/2807/25 на розгляд Великої Палати Верховного Суду відмовити.
2. Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
3. Рішення Господарського суду Одеської області від 29.01.2026 та постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 25.06.2026 у справі №916/2807/25 скасувати, а справу №916/2807/25 передати на новий розгляд до Господарського суду Одеської області.
Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною та не підлягає оскарженню.
Головуючий В. Студенець
Судді С. Бакуліна
О. Кібенко