ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
06 жовтня 2026 року
м. Київ
cправа № 918/1256/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Чумака Ю. Я. - головуючого, Дроботової Т. Б., Багай Н. О.,
секретар судового засідання - Лелюх Є. П.,
за участю представників:
прокуратури - Готки Ю. О. (прокурор за посвідченням),
позивача-1 - не з`явилися,
позивача-2 - не з`явилися,
відповідача - Костюченка С. А. (адвокат),
розглянув касаційну скаргу заступника керівника Рівненської обласної прокуратури
на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 26.08.2025 у справі
за позовом Керівника Дубенської окружної прокуратури Рівненської області в інтересах держави в особі:
1) Смизької селищної ради Дубенського району Рівненської області
2) Тараканівської сільської ради Дубенського району Рівненської області
до Приватного акціонерного товариства "Рівненська рибоводно-меліоративна станція"
про припинення права володіння гідротехнічними спорудами, усунення перешкод в користуванні земельними ділянками водного фонду
Короткий зміст і підстави позовних вимог
1. Керівник Дубенської окружної прокуратури Рівненської області в інтересах держави в особі Смизької селищної ради Дубенського району Рівненської області та Тараканівської сільської ради Дубенського району Рівненської області звернувся до Господарського суду Рівненської області з позовом до Приватного акціонерного товариства "Рівненська рибоводно-меліоративна станція" (далі - ПрАТ "Рівненська РМС"), у якому просить:
- усунути перешкоди власнику - територіальній громаді в особі Смизької селищної ради у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою водного фонду, шляхом зобов`язання ПрАТ "Рівненська РМС" повернути територіальній громаді в особі Смизької селищної ради земельну ділянку водного фонду, кадастровий номер [номер приховано]:14:025:0005, площею 296,7 га, розташовану на території Смизької селищної ради;
- усунути перешкоди власнику - територіальній громаді в особі Смизької селищної ради у користуванні та розпорядженні водним об`єктом, розташованим на земельній ділянці, кадастровий номер [номер приховано]:14:025:0005, шляхом визнання недійсним договору оренди водного об`єкта від 12.03.2011 в частині надання в користування водного об`єкта на території Шепетинської сільської ради;
- усунути перешкоди власнику - територіальній громаді в особі Смизької селищної ради у користуванні та розпорядженні водним об`єктом, розташованим на земельній ділянці, кадастровий номер [номер приховано]:14:025:0005, шляхом зобов`язання ПрАТ "Рівненська РМС" повернути територіальній громаді в особі Смизької селищної ради водний об`єкт, що знаходиться на земельній ділянці водного фонду, кадастровий номер [номер приховано]:14:025:0005;
- припинити право володіння ПрАТ "Рівненська РМС" гідротехнічними спорудами, що розташовані на землях водного фонду на вул. Радянська, 3, с. Берег, Дубенського району, що складаються, зокрема, із водонапускних споруд, водовипускних споруд, насипних споруд (дамби) 24,6 км, підпірних споруд, перепускних споруд, трубчатих переїздів; на вул. Львівська, 118, с. Підлужжя, Дубенського району, що складаються зокрема із водонапускних споруд, водовипускних споруд, перепускної споруди, водоскиду шлюзного типу, підпірної споруди, трубчатого переїзду, насипних споруд (дамба) 9,6 км; на вул. Молодіжна, 40, с. Шепетин, Дубенського району, що складаються зокрема із водонапускних споруд, водовипускних споруд, насипних споруд (дамби), перепускних споруд, трубчатого переїзду.
2. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідач без достатніх правових підстав використовує земельну ділянку водного фонду для ведення рибного господарства на території Шепетинської сільської ради (наразі Смизька селищна рада) на загальну площу 296,7 га, з розташованим на ній водним об`єктом та гідроспорудами, оскільки рішення уповноважених органів щодо передачі зазначених земель в постійне користування Рівненській державній рибоводно-меліоративній станції, ВАТ "Рівненська РМС", яке в подальшому реорганізоване в ПрАТ "Рівненська РМС", не приймалось, державний акт на право постійного користування землею державному підприємству не видавався, а отже такі землі не можуть використовуватись відповідачем в порядку правонаступництва.
Короткий зміст судових рішень судів попередніх інстанцій
3. Господарський суд Рівненської області рішенням від 29.04.2025 (суддя Бережнюк В. В.) позов задовольнив у повному обсязі.
Під час розгляду справи суд першої інстанції встановив, що гідротехнічні споруди, які перебували у віданні Рівненської державної рибоводно-меліоративної станції, в процесі приватизації зазначеного підприємства не увійшли до статутного фонду ВАТ "Рівненська РМС", а залишились у державній власності. Зважаючи на те, що на земельній ділянці розташовані об`єкти державного майна, господарський суд, дійшов висновку, що така земельна ділянка в силу законодавства не може перебувати у постійному користуванні суб`єкта господарювання приватного права.
4. Північно-західний апеляційний господарський суд постановою від 26.08.2025 (судді: Мельник О. В. - головуючий, Олексюк Г. Є., Петухов М. Г.) рішення Господарського суду Рівненської області від 29.04.2025 скасував, ухвалив нове рішення, яким у задоволенні позову відмовив.
Постанову мотивовано тим, що наявність права постійного користування земельною ділянкою у відповідача встановлена рішенням Господарського суду Рівненської області від 20.12.2005 у справі № 15/342, що повторного доказування у цій справі не потребує в силу частини 4 статті 75 ГПК України.
Враховуючи встановлення факту правомірності використання відповідачем спірної земельної ділянки на праві постійного користування згідно з державним актом від 07.03.2007 серії ЯЯ № 273310, приймаючи до уваги правову природу неподільності земельної ділянки та водного об`єкта, а також погодження сторонами всіх істотних умов договору оренди, передбачених статтею 15 Закону України "Про оренду землі", суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову в частині усунення перешкод власнику шляхом визнання договору недійсним.
За висновком апеляційного суду, оскільки між сторонами цього спору існують договірні відносини, а сам договір є оспорюваним, позовна вимога про усунення перешкод шляхом визнання недійсним договору не може вважатись негаторною, що свідчить про обрання прокурором неналежного та неефективного способу захисту порушеного права та як наслідок наявність підстав для відмови у позові у цій частині.
З огляду на правомірність набуття відповідачем права оренди водним об`єктом, яке включає в себе як речове право і право володіння, і право користування річчю згідно з частиною 1 статті 317 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), суд апеляційної інстанції не знайшов підстав для задоволення такої позовної вимоги як припинення права володіння гідротехнічними спорудами.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
5. У касаційній скарзі заступник керівника Рівненської обласної прокуратури просить скасувати постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 26.08.2025 і залишити в силі рішення Господарського суду Рівненської області від 29.04.2025 у справі № 918/1256/24.
Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
6. На обґрунтовування наявності підстави для касаційного оскарження згідно з положеннями пункту 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) скаржник посилається на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права (статей 181, 183, 186, 190, 316, 317, 328, 391 ЦК України, статті 5 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно") та порушення норм процесуального права (статей 75, 86, 236 ГПК України), без врахування висновків Верховного Суду, сформульованих у:
- постанові від 12.06.2019 у справі № 487/10128/14-ц щодо земель прибережних захисних смуг, які є землями водного фонду України, на які розповсюджується особливий порядок їх використання та надання їх у користування. Тому зайняття земельної ділянки водного фонду з порушенням вимог закону треба розглядати як не пов`язане з позбавленням володіння порушення права власності держави чи відповідної територіальної громади;
- постановах від 03.07.2018 у справі № 917/1345/17, від 01.09.2020 у справі № 907/29/19, від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц , від 27.03.2024 у справі № 910/61/22, від 12.06.2018 у справі № 927/976/17, від 08.06.2021 у справі № 916/1801/20, від 25.01.2024 у справі № 910/10055/20, від 05.10.2023 у справі № 911/233/22, від 09.11.2023 у справі № 910/3022/22, від 22.11.2022 у справі № 29/5005/6325/2011 (904/7806/21), від 12.04.2023 у справі № 910/10892/21, від 16.12.2020 у справі № 914/554/19, від 15.02.2022 у справі № 29/5005/6325/2011 щодо застосування статті 75 ГПК України, відповідно до яких преюдицію утворюють лише ті обставини, які безпосередньо досліджувалися і встановлювалися судом, що відображається в мотивувальній частині судового акта. Лише згадувані, але такі, що не одержали оцінку суду, обставини не можуть розглядатися як встановлені судом, і не набувають властивостей преюдиціальності;
- постановах від 17.07.2024 у справі № 918/791/23, від 06.08.2025 у справі № 910/6579/24, згідно з якими у випадку неправомірної реєстрації права приватної власності на гідротехнічні споруди, належним способом захисту є позовна вимога про припинення володіння відповідача відповідним правом.
На обґрунтовування наявності підстави для касаційного оскарження згідно з положеннями пункту 3 частини 2 статті 287 ГПК України скаржник зазначає про відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права, а саме статей 181, 183, 186, 190, 316, 317, 328, 391 ЦК України, статті 5 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно" у подібних правовідносинах при вирішення спору щодо припинення права володіння гідротехнічними спорудами, що розташовані на землях водного фонду, які перебувають в постійному користуванні відповідача, а також щодо можливості/неможливості усунення перешкод у користуванні землями водного фонду шляхом визнання недійсним договору оренди водного об`єкта в частині.
Розгляд справи Верховним Судом
7. Верховний Суд ухвалою від 13.10.2025 відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою заступника керівника Рівненської обласної прокуратури на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 26.08.2025 у справі № 918/1256/24; надав учасникам справи строк для подання відзиву на касаційну скаргу з доказами надсилання копій відзиву та доданих до нього документів іншим учасникам справи до 28.10.2025 та призначив розгляд справи у судовому засіданні на 18.11.2025
Верховний Суд ухвалою від 18.11.2025 зупинив касаційне провадження у справі № 918/1256/24 до закінчення перегляду Великою Палатою Верховного Суду судових рішень у справі № 915/268/24 та оприлюднення в установленому законом порядку повного тексту судового рішення, ухваленого за результатами такого розгляду.
Верховний Суд ухвалою від 24.08.2026 поновив провадження за касаційною скаргою заступника керівника Рівненської обласної прокуратури на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 26.08.2025 у справі № 918/1256/24 та призначив справу до розгляду на 06.10.2026.
Узагальнений виклад позиції інших учасників справи
8. 30.10.2025 через систему "Електронний суд" до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від відповідача надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому останній просить відмовити у задоволенні касаційної скарги, а оскаржувану постанову залишити без змін, з підстав зазначених у цьому відзиві. Оскільки відзив відповідачем сформовано в системі "Електронний суд" 30.10.2025, тобто з пропуском строку, встановленого ухвалою Верховного Суду від 13.10.2025 (до 28.10.2025), та клопотання про продовження строку на його подання не заявив, то колегія суддів дійшла висновку про залишення зазначеного відзиву без розгляду на підставі статті 118 ГПК України.
Фактичні обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій
9. Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджується матеріалами справи, згідно з рішенням Берегівської сільської ради Дубенського району від 15.11.1995 № 3, Рівненській державній рибоводно-меліоративній станції видано Державний акт на право постійного користування землею серія РВ № 00066 загальною площею 498,4 га (на теперішній час територія Смизької селищної ради).
10. Крім того, на підставі рішення Птицької сільської ради Дубенського району від 23.11.1995 № 15 зазначеному підприємству видано Державний акт на право постійного користування землею серія РВ 00067 загальною площею 100,7 га (на теперішній час територія Тараканівської селищної ради).
11. Наказом Фонду державного майна України від 22.08.1997 № 531 затверджено акт оцінки цілісного майнового комплексу Рівненської рибоводно-меліоративної станції, визначено вартість цілісного комплексу у сумі 1 709 623 грн.
12. Відповідно до наказу Регіонального відділення Фонду державного майна України по Рівненській області від 09.03.1998 № 191 на базі Рівненської державної рибоводно-меліоративної станції було створено ВАТ "Рівненська РМС".
13. За змістом пунктів 1.1, 2.3 статуту ВАТ "Рівненська РМС" останнє створено шляхом перетворення Рівненської державної рибоводно-меліоративної станції у ВАТ "Рівненська РМС", яке є правонаступником прав і обов`язків колишнього державного підприємства.
14. У подальшому, після приватизації державного підприємства, з метою розширення ставкового господарства, ведення товарного сільськогосподарського виробництва та ведення лісового господарства, ВАТ "Рівненська РМС" звернулося до Рівненської обласної ради з заявою про надання в постійне користування ще 450 га землі, крім зазначеної площі 599,1 га (498,4 га + 100,7 га), якою воно користувалося з 1998 року.
15. Рішенням Рівненської обласної ради від 01.03.2001 за №241 "Про вилучення та надання земельних ділянок для несільськогосподарських потреб, попереднє погодження місць розташування земельних ділянок та передачі лісів колишніх колективних сільськогосподарських підприємств новоствореним формуванням" із земель окремих землекористувачів Дубенського району було вилучено 450 га земель (426,4 га на території Берегівської і 23,6 га та території Птицької сільських рад), та відповідно надано їх в постійне користування ВАТ "Рівненська РМС" для розширення ставкового господарства, ведення товарного сільськогосподарського виробництва та ведення лісового господарства. Відомості про збільшення площі земель, які перебувають в постійному користуванні ВАТ "Рівненська РМС", внесено до державних актів серії РВ 00066, 00067.
16. Таким чином, в постійному користуванні ВАТ "Рівненська РМС" перебували землі 1049,1 га, з них: 599,1 га, які перейшли до акціонерного товариства в порядку правонаступництва, і 450 га, виділених рішенням Рівненської обласної ради від 01.03.2001 № 241.
17. Наказом Фонду державного майна України від 27.03.2003 № 112 підтверджено право власності на нерухоме майно, яке приватизоване у складі цілісного майнового комплексу ВАТ "Рівненська рибоводно-меліоративна станція", та перехід до ВАТ "Рівненська рибоводно-меліоративна станція" права користування ставками, що знаходяться на території с. Берег, Дубенського району.
18. Після завершення процедури перетворення ВАТ "Рівненська РМС" звернулося до суду із позовом про визнання права постійного користування на зазначені землі, який було задоволено в повному обсязі рішенням Господарського суду Рівненської області від 20.12.2005 у справі № 15/342, залишеним без змін ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 21.03.2006 та ухвалою Вищого адміністративного суду України від 21.12.2006.
19. На підставі зазначеного рішення суду ВАТ "Рівненська РМС" видано державні акти на право постійного користування землею, в тому числі від 07.03.2007 серії ЯЯ № 273310 для ведення рибного господарства на території Шепетинської сільської ради на загальну площу 296,7 га ([номер приховано]:14:025:0005), що є спірною у цій справі.
20. У подальшому ВАТ "Рівненська РМС" було реорганізовано в ПрАТ "Рівненська РМС".
21. 12.03.2011 між Дубенською РДА (орендодавець) та ПрАТ "Рівненська РМС" (орендар) укладено договір оренди водного об`єкта для риборозведення на території Берегівської, Шепетинської та Птицької сільських рад Дубенського району Рівненської області, за умовами якого в оренду орендарю надано водний об`єкт, який складається із земельної ділянки загальною площею 628,9 га, яка перебуває у ПрАТ "Рівненська РМС" в постійному користуванні, в тому числі водного дзеркала загальною площею 336 га.
22. Відповідно до витягів про державну реєстрації прав, на праві приватної власності ПрАТ "Рівненська рибоводно-меліоративна станція" перебуває комплекс будівель та гідротехнічних споруд за адресою: с. Підлужжя, вул. Львівська, 188А (складається з будинку рибалки загальною площею 38,5 м2 та відповідних гідротехнічних споруд); комплекс будівель та гідротехнічних споруд за адресою: с. Берег, вул. Радянська, 3 (складається з адміністративного будинку № 2 та № 1, складу № 2, заправки, конюшні, свинарника, складу № 1, майстерні, будинку мисливця, будинку охоронця та відповідних гідротехнічних споруд згідно з переліком; комплекс будівель та гідротехнічних споруд за адресою: с. Шепетин, вул. Молодіжна, 40 (складається з будинку охорони та відповідних гідротехнічних споруд згідно з переліком).
23. Прокурор наголошує на тому, що ВАТ "Рівненська РМС", яке у подальшому реорганізоване в ПрАТ "Рівненська РМС", не передавалися у власність гідротехнічні споруди під час приватизації державного підприємства та останнє не набуло у приватну власність зазначені гідротехнічні споруди, а тому державна реєстрація речових прав на гідротехнічні споруди є неправомірною.
24. Крім того, прокурор вважає, що ПрАТ "Рівненська РМС" без достатніх правових підстав використовує земельну ділянку водного фонду для ведення рибного господарства на території Шепетинської сільської ради (наразі Смизька селищна рада) загальною площею 296,7 га, кадастровий номер [номер приховано]:14:025:0005, з розташованими на ній водним об`єктом та гідроспорудами, оскільки рішення уповноважених органів щодо передачі зазначених земель в постійне користування Рівненській державній рибоводно-меліоративній станції не приймалося, державний акт на право постійного користування землею державному підприємству не видавався, а отже такі землі не можуть використовуватись ПрАТ "Рівненська РМС" в порядку правонаступництва.
25. Враховуючи викладене, прокурор звернувся з цим позовом до суду в інтересах держави в особі Смизької селищної ради та Тараканівської сільської ради.
Позиція Верховного Суду
26. Згідно з положеннями частини 1 статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
27. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд вважає, що касаційну скаргу необхідно задовольнити частково з таких підстав.
28. Спір у справі, що розглядається, виник з приводу наявності/відсутності підстав для припинення права володіння гідротехнічними спорудами, усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою водного фонду та водним об`єктом шляхом повернення майна територіальній громаді та визнання недійсним договору оренди.
29. Суд першої інстанції визнав обґрунтованими позовні вимоги прокурора, вирішив:
1) усунути перешкоди власнику - територіальній громаді в особі Смизької селищної ради у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою водного фонду, шляхом зобов`язання ПрАТ "Рівненська рибоводно-меліоративна станція" повернути територіальній громаді в особі Смизької селищної ради земельну ділянку водного фонду, кадастровий номер [номер приховано]:14:025:0005, площею 296,7 га, розташовану на території Смизької селищної ради;
2) усунути перешкоди власнику - територіальній громаді в особі Смизької селищної ради у користуванні та розпорядженні водним об`єктом, розташованим на земельній ділянці, кадастровий номер [номер приховано]:14:025:0005, шляхом визнання недійсним договору оренди водного об`єкта від 12.03.2011, укладеного між Дубенською районною державною адміністрацією та ПрАТ "Рівненська РМС", в частині надання в користування водного об`єкта на території Шепетинської сільської ради;
3) усунути перешкоди власнику - територіальній громаді в особі Смизької селищної ради у користуванні та розпорядженні водним об`єктом, розташованим на земельній ділянці, кадастровий номер [номер приховано]:14:025:0005, шляхом зобов`язання Приватного акціонерного товариства "Рівненська рибоводно-меліоративна станція" повернути територіальній громаді в особі Смизької селищної ради водний об`єкт, що знаходиться на земельній ділянці водного фонду, кадастровий номер [номер приховано]:14:025:0005;
4) припинити право володіння ПрАТ "Рівненська РМС" гідротехнічними спорудами, що розташовані на землях водного фонду на вул. Радянська, 3, с. Берег, Дубенського району, що складаються, зокрема, із водонапускних споруд, водовипускних споруд, насипних споруд (дамби) 24,6 км, підпірних споруд, перепускних споруд, трубчатих переїздів; на вул. Львівська, 118, с. Підлужжя, Дубенського району, що складаються зокрема із водонапускних споруд, водовипускних споруд, перепускної споруди, водоскиду шлюзного типу, підпірної споруди, трубчатого переїзду, насипних споруд (дамба) 9,6 км; на вул. Молодіжна, 40, с. Шепетин, Дубенського району, що складаються зокрема із водонапускних споруд, водовипускних споруд, насипних споруд (дамби), перепускних споруд, трубчатого переїзду.
30. Апеляційний суд дійшов протилежного висновку - про те, що, оскільки судовими рішеннями у справі № 15/342, які мають преюдиційне значення, підтверджуються правонаступництво ВАТ "Рівненська РМС" прав та обов`язків підприємства Рівненська державна рибоводно-меліоративна станція та законність перебування у постійному користуванні товариства спірної земельної ділянки площею 296,7 га, підстави для задоволення позову прокурора про повернення землі, визнання недійсним договору оренди та припинення володіння гідротехнічними спорудами відсутні. При цьому, суд апеляційної інстанції звернув увагу на те, що прокурор не спростував набуття відповідачем права постійного користування землею на території Шепетинської сільської ради загальною площею 296,7 га, що було встановлено рішенням Господарського суду Рівненської області від 20.12.2005 у справі №15/342. З урахуванням викладеного, апеляційний суд дійшов висновку про наявність правових підстав користування відповідачем спірною земельною ділянкою та як наслідок про відмову у задоволенні позовних вимог в частині усунення перешкод власнику у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою водного фонду шляхом зобов`язання ПрАТ "Рівненська РМС" повернути територіальній громаді в особі Смизької селищної ради земельну ділянку водного фонду, кадастровий номер [номер приховано]:14:025:0005. Суд апеляційної інстанції також дійшов висновку, що оскільки між сторонами цього спору існують договірні відносини, а сам договір є оспорюваним, позовна вимога про усунення перешкод шляхом визнання недійсним договору не може вважатись негаторною, що свідчить про обрання прокурором неналежного та неефективного способу захисту порушеного права та як наслідок наявність підстав для відмови у позові у вказаній частині. З огляду на наявність правомірно набутого відповідачем права оренди водним об`єктом, яке включає в себе як речове право і право володіння, і право користування річчю згідно з частиною 1 статті 317 ЦК України, суд не вбачає підстав для задоволення такої позовної вимоги як припинення права володіння гідротехнічними спорудами.
31. Серед об`єктів цивільних прав особливу категорію становлять публічні речі - об`єкти державної або комунальної власності, правовий режим яких обумовлений особливим публічно-правовим значенням, підвищеною суспільною важливістю, спрямованою на забезпечення екологічної безпеки, обороноздатності, раціонального використання природних ресурсів, збереження стратегічно важливого майна держави, культурної спадщини тощо.
32. Такі об`єкти пов`язані із забезпеченням суспільного інтересу, а тому не перебувають у вільному цивільному обороті і за жодних умов не можуть вибути із державної або комунальної власності у приватну власність. Публічні речі є необоротоздатними.
33. Велика Палата Верховного Суду послідовно дотримується позиції, що у випадках, коли на певний об`єкт нерухомого майна за жодних умов не може виникнути право приватної власності, державна реєстрація цього права не змінює володільця відповідного об`єкта, а тому порушення права власності держави чи відповідної територіальної громади слід розглядати як таке, що не пов`язане з позбавленням власника володіння (див., наприклад, постанову Великої Палати Верховного Суду від 12.09.2023 у справі № 910/8413/21).
34. Такий підхід застосований, зокрема, до земельних ділянок водного фонду (див., наприклад, постанови Великої Палати Верховного Суду від 28.11.2018 у справі № 504/2864/13-ц, від 12.06.2019 у справі № 487/10128/14-ц, від 11.09.2019 у справі № 487/10132/14-ц, від 07.04.2020 у справі № 372/1684/14-ц, від 15.09.2020 у справі № 469/1044/17).
35. Статтею 59 ЗК України передбачено, що землі водного фонду можуть перебувати у державній, комунальній та приватній власності.
36. Відповідно до пункту "ґ" частини 4 статті 83, пункту "д" частини 4 статті 84 ЗК України передача земель водного фонду у приватну власність заборонена, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Такі випадки передбачені частиною 2 статті 59 ЗК України, за приписами якої можлива безоплатна передача у власність лише замкнених природних водойм загальною площею до 3 га.
37. Велика Палата Верховного Суду, вирішуючи питання способу захисту порушеного права у спорах про повернення земельних ділянок водного фонду, які не є замкненими природними водоймами загальною площею до 3 га, неодноразово зазначала, що виходячи з того, що в силу зовнішніх, об`єктивних, явних і видимих природних ознак таких земельних ділянок особа, проявивши розумну обачність, може і повинна знати про те, що ці ділянки належать до земель водного фонду, набуття приватної власності на них є неможливим. Якщо в принципі, за жодних умов не може виникнути право власності, то і перехід володіння, засвідчений державною реєстрацією права власності, є неможливим. Тому ані наявність державної реєстрації права власності за порушником, ані фізичне зайняття ним земельної ділянки водного фонду, яка не є замкненою природною водоймою загальною площею до 3 га, не призводять до заволодіння порушником такою ділянкою (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.05.2018 у справі № 469/1203/15- ц, від 28.11.2018 у справі № 504/2864/13-ц (пункти 70, 71), від 12.06.2019 у справі № 487/10128/14-ц (пункти 80, 81), від 11.09.2019 у справі № 487/10132/14-ц (пункти 96, 97), від 07.04.2020 у справі № 372/1684/14-ц (пункти 45, 46), від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц (пункти 51, 52) та інші).
38. У справі, що розглядається, прокурор пред`явив негаторний позов до ПрАТ "Рівненська рибоводно-меліоративна станція" про усунення перешкод територіальній громаді у користуванні та розпорядженні водним об`єктом та земельною ділянкою водного фонду під ним площею 296,7 га, тобто предмет спору не є винятком, встановленим частиною 2 статті 59 ЗК України.
39. Право користування земельною ділянкою, на якій розташований водний об`єкт, має певні особливості, оскільки воно нерозривно пов`язане із користуванням цим водним об`єктом. Надання у користування земельної ділянки водного фонду, що знаходиться під водним об`єктом, здійснюється як надання земельної ділянки в комплексі з розташованим на ній водним об`єктом.
40. Відповідно до частини 1 статті 51 ВК України у користування на умовах оренди, зокрема, для рибогосподарських потреб можуть надаватися водосховища (крім водосховищ комплексного призначення), ставки, озера та замкнені природні водойми.
41. Водні об`єкти надаються у користування за договором оренди землі в комплексі з розташованим на ній водним об`єктом у порядку, визначеному земельним законодавством України. Право оренди земельної ділянки під водним об`єктом поширюється на такий водний об`єкт (частина 3 статті 51 ВК України).
42. Отже, нормативне регулювання земельних, водних, природоохоронних відносин тісно пов`язане. Водні об`єкти та гідротехнічні споруди, пов`язані між собою, складають водогосподарські системи. Водні об`єкти перебувають у тісному фізичному і правовому взаємозв`язку із землями водного фонду, оскільки існування та належне функціонування водних об`єктів неможливе без земель, на яких вони розташовані.
43. У цьому контексті також необхідно звернути увагу на приписи статті 1 Закону України "Про аквакультуру", відповідно до положень якої гідротехнічні споруди для цілей аквакультури - об`єкти нерухомого майна державної або комунальної власності або власник яких невідомий чи його неможливо встановити на підставі даних, документів та/або інформації з відповідних державних реєстрів (земляні греблі та дамби, водозабірні споруди, повеневі водоскиди, донні водовипуски, водопостачальні, скидні та рибозбірно-осушувальні канали, рибовловлювачі, камери облову, причали, водоскиди, бистротоки, перепади, перегороджувальні рибозахисні та інші споруди), що є інженерними спорудами, які призначені для управління водними ресурсами (підготовка, постачання, збереження, транспортування води та водовідведення), а також для запобігання шкідливій дії вод та розташовані на водних об`єктах, наданих у користування на умовах оренди для цілей аквакультури. Гідротехнічні споруди рибогосподарської технологічної водойми - об`єкти нерухомого майна державної власності (земляні греблі та дамби, водозабірні споруди, повеневі водоскиди, донні водовипуски, водопостачальні, скидні та рибозбірно-осушувальні канали, рибовловлювачі, камери облову, причали, водоскиди, бистротоки, перепади, перегороджувальні рибозахисні та інші споруди), що є інженерними спорудами, які призначені для управління водними ресурсами (підготовка, постачання, збереження, транспортування).
44. Відповідно до ДБН В.2.4-3:2010 "Гідротехнічні споруди. Основні положення", затверджених наказом Міністерства регіонального розвитку та будівництва України від 11.01.2010 № 1 та від 29.07.2010 № 287, гідротехнічні споруди - споруди, що підпадають під вплив водного середовища, призначені для використання і охорони водних ресурсів, а також для захисту від шкідливого впливу вод.
45. Наказ Державного комітету України у справах містобудування і архітектури від 19.12.1995 № 252 "Про затвердження Методики обстеження і паспортизації гідротехнічних споруд систем гідравлічного вилучення та складування промислових відходів" містить таке визначення: гідротехнічні споруди являють собою споруди для використання водних ресурсів, а також для боротьби з шкідливим впливом вод: греблі й дамби різного призначення та їхні конструктивні елементи; водоскиди, водоспуски, споруди водовідведення: тонелі, канали, труби, лотки; регуляційні споруди, накопичувачі промислових відходів, ставки, відкриті водозабори, гідромеханічне та механічне обладнання, призначене для нормального функціонування споруд.
46. Згідно з наказами Міністерства транспорту України від 20.11.2003 № 906 та від 29.03.2004 № 251, гідротехнічна споруда - це споруда для використання водних ресурсів, а також для боротьби зі шкідливим впливом вод.
47. Велика Палата Верховного Суду від 15.07.2026 у справі № 915/268/24, до якої зупинялося касаційне провадження у цій справі, дійшла до такого висновку, який в силу частини 4 статті 300 ГПК України підлягає врахуванню судом касаційної інстанції:
"190. Велика Палата Верховного Суду в цій постанові дійшла висновку стосовно того, що земляну греблю, яка за своєю правовою природою є складовою частиною земельної ділянки водного фонду, не можна набути у приватну власність як окремий об`єкт нерухомого майна, у тому числі внаслідок приватизації.
191. Об`єктом державної реєстрації є саме право на нерухоме майно, яке має ознаки самостійного об`єкта цивільних прав. Не підлягають державній реєстрації речові права та їх обтяження окремо на споруди, що є складовою частиною речі.
192. Оскільки земляна гребля не є самостійним об`єктом цивільних прав, а є складовою частиною земельної ділянки водного фонду, то речові права та їх обтяження на неї як окремий, самостійний, індивідуально визначений об`єкт нерухомого майна згідно із Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державній реєстрації не підлягають.
193. Водночас гідротехнічна споруда - це узагальнююча назва споруд, функціональне призначення яких спрямоване на використання водних ресурсів, а також для боротьби зі шкідливою дією вод, до яких відносяться, зокрема, дамби й греблі різного призначення та їхні конструктивні елементи.
194. З огляду на різноманітність видів гідротехнічних споруд суд повинен надавати правову оцінку гідротехнічній споруді як об`єкту цивільних правовідносин у кожній справі виходячи з її технічних характеристик, пов`язаності із земельною ділянкою, функціонального призначення, правового зв`язку з іншими об`єктами та з урахуванням інших істотних ознак".
48. Водночас під час перегляду справи судом апеляційної інстанції залишено поза увагою та не надано належної правової оцінки обставинам розташування на спірній земельній ділянці гідротехнічних споруд у контексті їх виду та призначення, що з огляду на викладене вище є критично важливим для розгляду подібних (пов`язаних із гідротехнічними спорудами) справ.
49. У справі, що переглядається, суд апеляційної інстанції, обмежившись констатацією, що позивачі не були позбавлені права звернутися з позовом про захист права власності шляхом скасування державної реєстрації права на гідроспоруди, не врахував правового статусу гідротехнічних споруд як об`єктів цивільного права.
50. Суд апеляційної інстанції дійшов передчасного висновку щодо правомірного володіння відповідачем спірною земельною ділянкою (загальною площею 296,7 га) та розташованим на ній спірним водним об`єктом, посилаючись на преюдиційність зазначених обставин.
51. Ураховуючи вищевикладене, висновки суду апеляційної інстанції про відмову у позові суперечать зазначеному вище і є передчасними.
52. За загальними правилами розподілу обов`язку доказування, кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (частини 1, 3 статті 74 ГПК України).
53. Відповідно до статті 79 цього Кодексу наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
54. Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
55. Змістом статей 73, 74, 76, 77, 86, 236- 238, 282 ГПК України визначено обов`язковість встановлення судом під час вирішення спору обставин, що мають значення для справи, надання їм юридичної оцінки, а також оцінки всіх доказів, з яких суд виходить при вирішенні позову. Без виконання цих процесуальних дій ухвалити законне й обґрунтоване рішення у справі неможливо.
Суд зазначає, що обов`язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів. Усебічність та повнота розгляду передбачає з`ясування всіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв`язками, відносинами і залежностями. Таке з`ясування запобігає однобічності та забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення.
З`ясування відповідних обставин має здійснюватися із застосуванням критеріїв оцінки доказів передбачених статтею 86 ГПК України щодо відсутності у жодного доказу заздалегідь встановленої сили та оцінки кожного доказу окремо, а також вірогідності і взаємного зв`язку доказів у їх сукупності.
Суд зауважує, що чітке обґрунтування та аналіз є базовими вимогами до судових рішень та важливим аспектом права на справедливий суд.
Гарантуючи право на справедливий судовий розгляд, стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод не встановлює жодних правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є компетенцією виключно національних судів першої та апеляційної інстанцій. Проте зважаючи на прецедентну практику Європейського суду з прав людини, суд зобов`язаний мотивувати свої дії та рішення, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті.
56. Відповідно до частин 1, 2 та 4 статті 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у справі і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Всупереч наведеному суд апеляційної інстанції у цій справі не дослідив усіх доказів з дотриманням стандарту вірогідності та з урахуванням того, що саме входить до предмету доказування при зверненні з позовом.
57. Оскільки суд касаційної інстанції відповідно до статті 300 ГПК України позбавлений процесуальної можливості самостійно встановлювати обставини, збирати нові докази або надавати їм іншу оцінку, оскаржувана постанова апеляційного суду підлягає скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
58. Під час нового розгляду справи суду апеляційної інстанції необхідно врахувати наведене, повно і всебічно дослідити всі зібрані у справі докази, надати належну правову оцінку доводам усіх учасників справи (зокрема щодо правого статуту гідротехнічних споруд як об`єктів цивільного права), після чого ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
59. Відповідно до частин 1, 2, 4, 5 статті 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
60. Згідно із пунктом 2 частини 1 статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд.
61. За змістом частини 3 статті 310 ГПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо, зокрема, суд не дослідив зібрані у справі докази.
62. Зважаючи на викладене, касаційну скаргу необхідно задовольнити частково, постанову скасувати, справу передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції. Під час нового розгляду справи господарському суду слід урахувати наведене, дослідити та об`єктивно оцінити аргументи учасників справи і всі зібрані у справі докази в їх сукупності, всебічно і повно з`ясувати фактичні обставини справи та, залежно від встановленого, прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.
Розподіл судових витрат
63. З огляду на те, що касаційна скарга підлягає частково задоволенню, а справа - передачі на новий розгляд до апеляційного господарського суду, то з урахуванням положень статті 129 ГПК України розподіл судових витрат у справі має здійснити господарський суд, який прийматиме рішення по суті спору, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат.
Керуючись статтями 300, 301, 308, 310, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу заступника керівника Рівненської обласної прокуратури задовольнити частково.
Постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 26.08.2025 у справі № 918/1256/24 скасувати, справу № 918/1256/24 передати на новий розгляд до Північно-західного апеляційного господарського суду.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Ю. Я. Чумак
Судді Т. Б. Дроботова
Н. О. Багай