Справа №760/916/17
2/760/8146/26
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
05 жовтня 2026 року м. Київ
Солом`янський районний суд м. Києва у складі:
головуючого судді Українця В.В.
при секретарі Гуцало М.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «СЕНС БАНК» (Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк») до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
в с т а н о в и в:
У січні 2017 року позивач звернувся в суд до відповідача з зазначеним позовом.
Посилався на те, що 06 серпня 2008 року між АКБСР «Укрсоцбанк» та ОСОБА_1 було укладено договір кредиту № 640/749-К749, відповідно до якого позивач надав відповідачу кредит у сумі 58756 доларів США зі сплатою 13,5 % річних та кінцевим терміном повернення до 05 серпня 2023 року.
Відповідно до Додаткової угоди № 1 від 10 жовтня 2008 року про внесення змін до договору відсоткова ставка встановлена на рівні 14 % річних.
ОСОБА_1 порушено умови договору в частині повернення кредиту та сплати відсотків за його користування та не виконуються взяті на себе зобов`язання.
Відповідно до п. 4.5. договору кредиту в разі невиконання (неналежного виконання) відповідачем обов`язків, визначених п.п. 3.3.7., 3.3.8. договору кредиту, протягом більше, ніж 90 (дев`яносто) календарних днів, строк користування кредитом вважається таким, що сплив, та, відповідно, відповідач зобов`язаний протягом одного робочого дня погасити кредит в повному обсязі, сплатити проценти за фактичний час використання кредиту, та нараховані штрафні санкції.
Станом на 06 січня 2017 року ОСОБА_1 не повернуто кредитні кошти по договору в розмірі 123283 долари 85 центів США, що включає в себе:
- 58004 долари 21 цент США, що за офіційним курсом Національного банку України станом на 06 січня 2017 року складає 1524740 гривень 37 копійок - сума заборгованості за кредитом;
- 65279 доларів 64 центи США, що за офіційним курсом Національного банку України станом на 06 січня 2017 року складає 1715987 гривень 55 копійок - сума заборгованості за відсотками.
Заочним рішенням Солом`янського районного суду міста Києва від 23 листопада 2017 року позов ПАТ «Укрсоцбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задоволено.
Ухвалою Солом`янського районного суду міста Києва від 15 жовтня 2024 року заочне рішення Солом`янського районного суду міста Києва від 23 листопада 2017 року скасовано, справу призначено до судового розгляду за правилами загального позовного провадження.
Ухвалою Солом`янського районного суду міста Києва від 22 січня 2025 року вирішено питання про витребування доказів у справі.
Ухвалою Солом`янського районного суду міста Києва від 19 березня 2025 року закрито підготовче провадження та справу призначено до судового розгляду по суті.
Ухвалою Солом`янського районного суду міста Києва від 19 березня 2025 року вирішено питання про витребування доказів у справі.
У судовому засіданні представник позивача підтримав викладене у позовній заяві та просив її задовольнити у повному обсязі. Зазначив, що кошти відповідачу були перераховані відповідно до умов кредитного договору. Разом з тим, йому не відомо, де знаходиться оригінал меморіального ордеру та заяви на видачу готівки. Вважає, що саме оригінали були вилучені за ухвалою слідчого судді в межах кримінального провадження.
Представник відповідача у судовому засіданні заперечувала проти задоволення позову, підтримала викладене в уточненому відзиві на позовну заяву. Зазначила, що відповідачем дійсно було підписано Договір кредиту № 640/749-К749 від 06 серпня 2008 року, проте жодних додаткових угод до даного кредитного договору та заяву на видачу готівки він не підписував. Після підписання кредитного договору банк з відповідачем не контактував у зв`язку з чим останній дійшов висновку, що кредит не було погоджено. Жодних грошових коштів від банку відповідач не отримував, а відтак жодних платежів чи погашень заборгованості не здійснював. У зв`язку з цим відповідач звернувся до органів Національної поліції України із заявою про вчинення кримінального правопорушення. За результатами звернення було відкрито кримінальні провадження: № 12024152030001093 - за ознаками злочину, передбаченого ч. 1 ст. 190 КК України (шахрайство); № 12024152030001094 - за ознаками злочину, передбаченого ч. 1 ст. 358 КК України (підроблення документів). Відповідач заяву на видачу готівки № 4 від 06 серпня 2008 року не підписував та категорично заперечує факт отримання коштів, оскільки жодної готівки через касу не отримував, що, зокрема, підтверджується Висновком експерта № СЕ-19/111-25/44311-ПЧ від 23 липня 2025 року, складеним у кримінальному провадженні № 12024152030001093 від 14 липня 2024 року, яким встановлено, що підпис отримувача в Заяві на видачу готівки № 4 від 06 серпня 2008 року не є підписом, а являється його зображенням, нанесеним за допомогою знакодрукуючого пристрою з електрографічним способом друку. Фактично йдеться не про власноручний підпис, зроблений людиною, а про механічне відтворення його зображення. Такий спосіб нанесення не підтверджує волевиявлення особи на підписання документа не відповідає вимогам ст. 207 ЦК України щодо форми правочину та не може свідчити про отримання готівкових коштів особисто ОСОБА_1 . Крім того, умови кредитного договору передбачають надання цільового кредиту, оскільки кошти мали бути зараховані на поточний рахунок ТОВ «ФК «Телець - Капітал». Проте, з наданих позивачем документів вбачається, що відповідно до меморіального валютного ордеру від 06 серпня 2008 року грошові кошти у сумі 58756 доларів США, що еквівалентно 284643 гривні 44 копійки, були перераховані з рахунку НОМЕР_1 на рахунок НОМЕР_2 , що підтверджується і випискою по особовому рахунку. З наведеного вбачається, що дані документи мають підтверджувати надання кредиту, шляхом перерахування кредитних коштів з позичкового рахунку на поточний. Разом з тим, жодних документів про відкриття зазначених рахунків на ім`я ОСОБА_1 банк не надав, а у самому кредитному договорі (п. 2.1.) реквізити позичкового та поточного рахунків не зазначені (у відповідних графах стоять прочерки). Така обставина свідчить про те, що банк не підтвердив існування персоніфікованого банківського рахунку відповідача, на який нібито були зараховані кредитні кошти, що унеможливлює встановлення факту надання кредиту конкретній фізичній особі - ОСОБА_1 . Надалі, невстановленими особами було сформовано заяву на видачу готівки № 4 з рахунку НОМЕР_2 у сумі 58756 доларів США, що еквівалентно 284643 гривні 44 копійки, відповідно до вказаної заяви. Проте, відповідно до квитанції про купівлю іноземної валюти 58756 доларів США було конвертовано у гривні, та відповідно до вказаної квитанції становило суму в розмірі 269102 гривні 40 копійок. Вбачається, що у вказаних документах відсутній підпис клієнта у графі «Підпис клієнта», що свідчить про те, що відповідач не здійснював конвертацію валюти і не отримував готівку, як і взагалі ставить під сумнів зарахування кредитних коштів саме на рахунок відповідача. Оскільки позивачем не доведено факту отримання відповідачем кредитних коштів, кредитний договір слід вважати неукладеним, а відтак він не породжує жодних цивільно-правових наслідків, у тому числі обов`язку повернення коштів чи нарахування відсотків.
Відповідно до Протокольного рішення кредитного комітету Миколаївської обласної філії «Укрсоцбанк» № 16-737 від 23 липня 2008 року передбачалося надання довгострокового кредиту у сумі 269104 гривні (в еквіваленті доларів США за комерційним курсом на дату видачі). Проте, у кредитному договорі № 640/749-К749 від 06 серпня 2008 року вказана сума кредиту 58756 доларів США, тобто кредит оформлений в іноземній валюті, а не у гривневому еквіваленті, як зазначено у протокольному рішенні. Це свідчить про зміну умов кредитування без належного погодження з позичальником, що порушує вимоги ч. 1 ст. 1054 ЦК України та п. 2.2 Положення НБУ № 246 від 17 червня 2004 року, згідно з якими валюта кредиту є істотною умовою договору. Протокольним рішенням визначено, що кредит мав надаватися у готівковій формі з подальшим зарахуванням на поточний рахунок позичальника та перерахуванням на рахунок продавця. Проте, у кредитному договорі передбачено інший порядок, а саме шляхом перерахування кредитних коштів у доларах США з подальшою конвертацією (обміном) через операційну касу банку в гривню для перерахування на рахунок ТОВ «ФК «Телець-Капітал». Ця розбіжність свідчить, що умови кредиту, затверджені кредитним комітетом, фактично не були виконані, а сам договір укладено з відмінними умовами, які не відповідають первісному рішенню банку. Така невідповідність може вказувати на підміну або фальсифікацію первинних документів, що підтверджує необхідність їх перевірки у межах відкритих кримінальних проваджень. Відповідно до розрахунку вимог банку відповідач нібито 11 вересня 2008 року та 10 жовтня 2008 року здійснював повернення грошових коштів, 16 січня 2014 року здійснив погашення простроченої заборгованості, а також періодично здійснював погашення нарахованих відсотків на загальну суму 1405 доларів 47 центів США. На виконання ухвали Солом`янського районного суду міста Києва від 19 березня 2025 року про витребування документів, позивач надав виписки по особовому рахунку, з яких вбачається, що погашення заборгованості нібито здійснювалося через операційну касу банку. Разом з тим, жодних касових документів (зокрема, прибуткових касових ордерів, квитанцій про прийняття готівки, платіжних доручень чи розрахункових документів) на підтвердження факту внесення коштів позивачем суду не надано, чим банком було порушено вимоги зазначеної ухвали суду. Таким чином, подані виписки не можуть вважатися належними та допустимими доказами у розумінні статей 76, 77 ЦПК України, оскільки не містять первинних фінансових документів, що підтверджують факт здійснення платежів саме відповідачем. Крім того, з позовом про стягнення заборгованості за договором кредиту позивач звернувся 12 січня 2017 року, тобто зі спливом загального строку позовної давності (3 роки), встановленого статтею 257 ЦК України.
Заслухавши пояснення учасників судового розгляду, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши надані докази, суд приходить до наступного.
Судом встановлено, що 06 серпня 2008 року між АКБСР «Укрсоцбанк» та ОСОБА_1 було укладено договір кредиту № 640/749-К749, за умовами якого кредитор надає позичальнику грошові кошти на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання у сумі 58756 доларів США зі сплатою 13,5 % річних та кінцевим терміном повернення до 05 серпня 2023 року (т. 1, а.с. 15-20).
09 березня 2010 року була проведена зміна типу акціонерного товариства «Укрсоцбанк» на Публічне акціонерне товариство «Укрсоцбанк» (а.с. 25).
Сторона позивача вказує на те, що ОСОБА_1 порушено умови договору в частині повернення кредиту та сплати відсотків за його користування та не виконуються взяті на себе зобов`язання.
Сторона відповідача, заперечуючи проти позову, зазначає, що відповідачем дійсно було підписано Договір кредиту № 640/749-К749 від 06 серпня 2008 року, проте жодних додаткових угод до даного кредитного договору та заяву на видачу готівки він не підписував. Після підписання кредитного договору банк з відповідачем не контактував у зв`язку з чим останній дійшов висновку, що кредит не було погоджено. Жодних грошових коштів від банку відповідач не отримував, а відтак жодних платежів чи погашень заборгованості не здійснював.
У зв`язку з цим, 14 липня 2024 року відповідач звернувся до Миколаївського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Миколаївській області із заявою про вчинення кримінального правопорушення.
За результатами звернення відповідача було відкрито кримінальні провадження: № 12024152030001093 - за ознаками злочину, передбаченого ч. 1 ст. 190 КК України (шахрайство); № 12024152030001094 - за ознаками злочину, передбаченого ч. 1 ст. 358 КК України (підроблення документів).
Зазначене підтверджується витягами з Єдиного реєстру досудових розслідувань (т. 1, а.с. 87, 88).
Сторона відповідача зазначає, що заяву на видачу готівки № 4 від 06 серпня 2008 року ОСОБА_1 не підписував та він категорично заперечує факт отримання коштів, оскільки жодної готівки через касу не отримував.
У матеріалах справи міститься копія заяви на видачу готівки № 4 від 06 серпня 2008 року (т. 1, а.с. 22).
Представник позивача пояснив суду, що оригінал заяви з підписами відповідача був вилучений за ухвалою слідчого судді Центрального районного суду м. Миколаєва від 26 листопада 2024 року, що підтверджується описом речей і документів, які були вилучені на підставі ухвали слідчого судді, що є додатком до протоколу тимчасового доступу до речей і документів від 23 січня 2025 року.
Разом з тим, у рамках кримінального провадження № 12024152030001093 була проведена судово-почеркознавча експертиза, за результатами якої складено висновок експерта № СЕ-19/111-25/44311ПЧ від 23 липня 2025 року (т. 4, а.с. 132-141).
Відповідно до вказаного висновку підписи від імені ОСОБА_1 :
-у графах «Позичальник» у договорі кредиту № 640/749-К749 від 06 серпня 2008 року;
-у графі «Суб`єкт кредитної історії» у Згоді фізичної особи суб`єкта кредитної історії від 06 серпня 2008 року;
-у графах «Сторона 2» та «Позичальник» у договорі поруки № 640/749-П749 від 06 серпня 2008 року;
-у графі «Клієнт» у Детальному розписі сукупної вартості кредиту, зазначення реальної процентної ставки та абсолютне значення подорожчання кредиту від 06 серпня 2008 року;
-у графі «Сторона 2 Іпотекодавець» в іпотечному договорі від 06 серпня 2008 року;
-у графі «Довіритель» у Додатковій угоді № 1 до договору уступки майнових прав нерухомості № 58-08 від 06 серпня 2008 року;
-виконані ОСОБА_1 .
Підписи від імені ОСОБА_1 :
-в графах «Позичальник» у Договорі про внесення змін № до договору кредиту № 640/749-К749 від 06 серпня 2008 року разом із додатком № 1 від 27 листопада 2013 року;
-в графі «Сторона 2» у Додатковій угоді № до договору поруки № 640/749-П749 від 06 серпня 2008 року;
-виконані не ОСОБА_1 , а іншою особою з наслідуванням підпису ОСОБА_1 .
Підпис від імені ОСОБА_1 в графі «Сторона 2 позичальник» у Додатковій угоді № 1 про внесення змін до договору кредиту № 640/749-К749 від 06 серпня 2008 року - 10 жовтня 2008 року, виконаний не ОСОБА_1 , а іншою особою.
Запитання «Чи виконаний підпис ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , або іншою особою в графі «Підпис отримувача» в Заяві на видачу готівки № 4 від 06 серпня 2008 року?» - не вирішувалось у зв`язку з тим, що досліджуваний підпис не є підписом, а являється його зображенням, нанесеним за допомогою знакодрукуючого пристрою з електрографічним способом друку.
Вбачається, що у матеріалах кредитної справи, яка міститься в кримінальному провадженні № 12024152030001093, відсутній оригінал Заяви на видачу готівки № 4 від 06 серпня 2008 року з власноручним підписом ОСОБА_1 .
Документ,який був вилучений у банку за ухвалою слідчого судді, не є оригіналом заяви, а є лише зображенням, нанесеним за допомогою знакодрукуючого пристрою з електрографічним способом друку.
Судом за клопотанням сторони відповідача в порядку ч. 6 ст. 95 ЦПК України вирішувалось питання з приводу надання стороною позивача оригіналу заяви на видачу готівки та касових документів (за їх наявності).
На запит суду стороною позивача оригінал Заяви на видачу готівки № 4 від 06 серпня 2008 року та меморіального ордеру для огляду в судовому засіданні надано не було.
Представник позивача у судовому засіданні зазначив, що вважає, що оригінал меморіального ордеру та Заяви на видачу готівки № 4 від 06 серпня 2008 року знаходяться в матеріалах кримінального провадження.
Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.
Відповідно до ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно з ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до ч. 2 ст. 1054 ЦК України до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Відповідно до ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Згідно з ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Таким чином, обов`язок позичальника повернути кредит та сплатити проценти за користування ним виникає за умови фактичного надання йому кредитодавцем грошових коштів. Відтак обставина отримання відповідачем кредитних коштів входить до предмета доказування у цій справі, а обов`язок її доведення покладається на позивача.
Відповідно до ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч. 4 ст. 12 ЦПК України).
Згідно з ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч. 1 ст. 77 ЦПК України). Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ч. 1 ст. 79 ЦПК України). Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ч. 1 ст. 80 ЦПК України).
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.
Судом встановлено та не заперечується сторонами, що ОСОБА_1 підписав договір кредиту № 640/749-К749 від 06 серпня 2008 року.
Разом з тим, сам по собі факт укладення кредитного договору не підтверджує виконання кредитодавцем обов`язку з надання кредиту відповідачу та отримання ним кредитних коштів.
Сторона позивача посилається на розрахунок вимог банку, з якого вбачається, що відповідач 11 вересня 2008 року та 10 жовтня 2008 року здійснював повернення грошових коштів, 16 січня 2014 року здійснив погашення простроченої заборгованості, а також періодично здійснював погашення нарахованих відсотків на загальну суму 1405 доларів 47 центів США.
На виконання ухвали Солом`янського районного суду міста Києва від 19 березня 2025 року про витребування документів, позивач надав виписки по особовому рахунку, з яких вбачається, що погашення заборгованості здійснювалося через операційну касу банку.
Разом з тим, жодних касових документів (зокрема, прибуткових касових ордерів, квитанцій про прийняття готівки, платіжних доручень чи розрахункових документів) на підтвердження факту внесення коштів позивачем суду не надано.
Таким чином, надані виписки не можуть вважатися належними та допустимими доказами, оскільки не містять первинних фінансових документів, що підтверджують факт здійснення платежів саме відповідачем.
Згідно з ч. 6 ст. 95 ЦПК України якщо подано копію (електронну копію) письмового доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал письмового доказу. Якщо оригінал письмового доказу не подано, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (електронної копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги.
Сторона відповідача ставила під сумнів відповідність поданої копії заяви на видачу готівки № 4 від 06 серпня 2008 року оригіналу та просила його витребувати.
Оригінал заяви на видачу готівки № 4 від 06 серпня 2008 року суду наданий не був. Також, з матеріалів справи вбачається, що оригінал такої заяви відсутній і в матеріалах кримінального провадження.
Органом досудового розслідування була вилучена лише заява, на якій підпис ОСОБА_1 був нанесений за допомогою знакодрукуючого пристрою з електрографічним способом друку.
За таких обставин, надана як доказ копія заяви на видачу готівки № 4 від 06 серпня 2008 року не береться судом до уваги.
З огляду на наведене, наявними у справі доказами спростовується твердження позивача про те, що АКБСР «Укрсоцбанк» надав кредитні кошти відповідачу. Позивачем не надано жодного доказу, який би підтверджував отримання відповідачем коштів у сумі 58756 доларів США, а також того, що відповідач отримав ці кошти в інший спосіб.
Наведені у розрахунку заборгованості ПАТ «Укрсоцбанк» записи про повернення грошових коштів також не доводять отримання відповідачем кредитних коштів, оскільки розрахунок заборгованості є документом, складеним кредитором в односторонньому порядку, у ньому не зазначено, в який спосіб здійснено ці платежі, а відповідних платіжних документів позивач суду не надав.
Оцінивши надані докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позивачем не доведено належними, достовірними та достатніми доказами факту отримання відповідачем кредитних коштів за договором кредиту № 640/749-К749 від 06 серпня 2008 року, а отже, і наявності у відповідача заборгованості перед позивачем у заявленому розмірі.
З огляду на наведене, у задоволенні позову слід відмовити.
Керуючись статтями 509, 526, 1046, 1049, 1050, 1054, 1055 ЦК України, статтями 3, 4, 10, 13, 76-82, 89, 141, 223, 259, 263-265, 268, 272 ЦПК України, суд,
в и р і ш и в:
Відмовити в задоволенні позову Акціонерного товариства «СЕНС БАНК» (Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк») (м. Київ, вул. Велика Васильківська, 100) до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повне судове рішення складено 15 жовтня 2026 року.
Суддя: