Справа №760/22809/25
2/760/2558/26
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 жовтня 2026 року м. Київ
Солом`янський районний суд м. Києва у складі:
головуючого судді Українця В.В.
при секретарі Гуцало М.В.
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
в с т а н о в и в:
ТОВ «Юніт Капітал» звернулось в суд з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
Свої вимоги мотивує тим, що 01 грудня 2023 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та відповідачем було укладено кредитний договір № 968259988 на суму 11600 гривень у формі електронного документа з використанням електронного підпису. Відповідач підписала кредитний договір електронним підписом, створеним за допомогою одноразового ідентифікатора WJYZ-8365.
Перед укладенням кредитного договору відповідач за допомогою мережі Інтернет перейшла на офіційний сайт товариства - www.moneyveo.ua, зареєструвалась на ньому, створивши особистий кабінет, заповнила та подала заявку на отримання кредиту, у якій зазначила свої персональні дані, зокрема номер телефону, адресу електронної пошти та номер банківської картки для перерахування коштів, ознайомилась з Правилами надання грошових коштів у позику, які є невід`ємною частиною кредитного договору, та отримала на вказаний нею номер телефону одноразовий ідентифікатор, який використала для підписання договору.
ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» перед погодженням заявки перевірило особисті дані відповідача та платіжну картку, тобто перевірило, чи дійсно платіжна картка належить позичальнику, а 01 грудня 2023 року виконало свій обов`язок та перерахувало кошти в сумі 11600 гривень на банківську картку № НОМЕР_1 , яку відповідач зазначила у заявці.
28 листопада 2018 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» було укладено договір факторингу № 28/1118-01. На виконання договору факторингу сторони підписали Реєстр прав вимоги № 274 від 05 березня 2024 року, за яким ТОВ «Таліон Плюс» відступлено право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором.
10 жовтня 2024 року між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» укладено договір факторингу № 10/1024-01, на виконання якого сторони підписали Реєстр прав вимоги № 2 від 10 жовтня 2024 року.
04 червня 2025 року між ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» та ТОВ «Юніт Капітал» укладено договір факторингу № 04/06/25-Ю, відповідно до умов якого та Реєстру Боржників від 04 червня 2025 року позивачу відступлено право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором на загальну суму 58787 гривень 84 копійки.
ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» та ТОВ «Юніт Капітал» не здійснювали нарахувань за кредитним договором. На рахунки позивача не надходило жодного платежу на погашення заборгованості від відповідача.
Відповідачем умови договору не виконуються, у зв`язку з чим загальна заборгованість за кредитним договором становить 58787 гривень 84 копійки, що складається з:
- 11599 гривень 40 копійок - заборгованість по тілу кредиту;
- 47188 гривень 44 копійки - заборгованість по несплаченим відсоткам за користування кредитом.
Просить суд ухвалити рішення, яким стягнути з відповідача на користь ТОВ «Юніт Капітал» заборгованість за кредитним договором № 968259988 від 01 грудня 2023 року у сумі 58787 гривень 84 копійки.
Ухвалою Солом`янського районного суду м. Києва від 09 вересня 2025 року відкрито спрощене позовне провадження у справі.
Ухвалою Солом`янського районного суду м. Києва від 12 серпня 2026 року вирішено питання про витребування доказів у справі.
Відповідач відзив на позовну заяву у встановлений судом строк не подала.
Відповідно до ч. 8 ст. 178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Оскільки розгляд справи відбувається в порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи, особи, які беруть участь у справі, не викликались.
Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши надані докази, суд приходить до наступного.
Судом встановлено, що 01 грудня 2023 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 в електронній формі укладено договір кредитної лінії № 968259988, який підписано з боку позичальника електронним підписом одноразовим ідентифікатором WJYZ-8365, відправленим 01 грудня 2023 року о 16:02:48 та введеним о 16:05:37.
Відповідно до умов кредитного договору сума першого траншу становить 11600 гривень. Згідно з п. 5.1 кредитного договору кожен окремий транш надається позичальнику шляхом ініціювання кредитового переказу грошових коштів з рахунку кредитодавця на рахунок позичальника, використовуючи реквізити платіжної картки НОМЕР_1 . Пунктом 5.3 кредитного договору передбачено, що позичальник несе відповідальність за правильність наданих кредитодавцю реквізитів для зарахування суми кредиту та підтверджує, що за наданими реквізитами сума кредиту буде зарахована на його власний рахунок.
Згідно з п. 7.3 кредитного договору кінцева дата повернення (виплати) кредиту - 31 грудня 2028 року. Пунктами 8.3, 8.4 кредитного договору визначено розміри процентних ставок, що застосовуються протягом дисконтного періоду кредитування, у разі його продовження та після його закінчення.
На підтвердження факту перерахування кредитних коштів відповідачу позивач надав суду:
- платіжне доручення від 01 грудня 2023 року № 6fdd7c6a-03c1-4dd5-b220-6c8c6579b7fc на суму 11600 гривень, у якому платником зазначено ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», отримувачем - ОСОБА_1 , а рахунком отримувача - платіжну картку НОМЕР_1 , підписане директором ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога»;
- довідку ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» від 23 травня 2025 року № 968259988/23052025/Э про ініціювання платіжної операції з перерахування 11600 гривень на платіжну картку НОМЕР_1 ;
- письмові пояснення ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» від 02 грудня 2024 року № 1501, у яких первісний кредитор зазначив, що він є небанківською фінансовою установою, не надає фінансових платіжних послуг та не має повноважень щодо надання документів, що посвідчують переказ коштів, а документальне підтвердження зарахування коштів на рахунок клієнта може надати виключно емітент платіжної картки клієнта, який відкрив та обслуговує відповідний рахунок;
- довідку щодо дій позичальника в інформаційно-телекомунікаційній системі ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», сформовану 15 жовтня 2024 року.
Ухвалою Солом`янського районного суду м. Києва від 12 серпня 2026 року зобов`язано АТ КБ «ПриватБанк» надати суду інформацію щодо того, чи була емітована на ім`я ОСОБА_1 платіжна картка № НОМЕР_1 , чи емітувалась будь-яка інша платіжна картка на її ім`я, щодо зарахування коштів на картковий рахунок № НОМЕР_1 за період з 01 грудня 2023 року по 06 грудня 2023 року у сумі 11600 гривень, щодо фінансового номера телефону, а також копії первинних документів бухгалтерського обліку за вказаним картковим рахунком.
На запит суду АТ КБ «ПриватБанк» надало відповідь від 27 серпня 2026 року, з якої вбачається, що на ім`я ОСОБА_1 в банку не емітовано картку № НОМЕР_1 . У зв`язку з цим, банк повідомив про відсутність можливості надати запитувану інформацію, оскільки зазначена картка в банку не обслуговується за клієнтом ОСОБА_1 . Проте, банк зазначив, що відповідач має в банку іншу платіжну картку, номер якої не збігається з номером картки, вказаним у кредитному договорі та платіжному дорученні.
Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.
Відповідно до ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно з ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до ч. 2 ст. 1054 ЦК України до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
За договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості (ч. 1 ст. 1046 ЦК України).
Згідно з ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Таким чином, обов`язок позичальника повернути кредит та сплатити проценти за користування ним виникає за умови фактичного надання йому кредитодавцем грошових коштів. Відтак обставина отримання відповідачем кредитних коштів входить до предмета доказування у цій справі, а обов`язок її доведення покладається на позивача.
Відповідно до ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч. 4 ст. 12 ЦПК України).
Згідно з ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч. 1 ст. 77 ЦПК України). Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ч. 1 ст. 79 ЦПК України). Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ч. 1 ст. 80 ЦПК України).
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.
Згідно з ч. 3 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Відповідно до ст. 12 цього Закону моментом підписання електронного правочину є, зокрема, використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором.
Суд погоджується з доводами позивача про те, що кредитний договір № 968259988 від 01 грудня 2023 року укладено в електронній формі та підписано електронним підписом одноразовим ідентифікатором.
Разом з тим, сам по собі факт укладення кредитного договору не підтверджує виконання кредитодавцем обов`язку з надання кредиту відповідачу та отримання нею кредитних коштів.
Платіжне доручення від 01 грудня 2023 року складене та підписане первісним кредитором, містить лише замасковану частину номера платіжної картки отримувача та не містить даних про номер рахунку відповідача, відкритого в банку-емітенті.
Довідка від 23 травня 2025 року та довідка щодо дій позичальника в інформаційно-телекомунікаційній системі також є документами, складеними самим первісним кредитором. Зазначені документи підтверджують ініціювання первісним кредитором платіжної операції за реквізитами картки НОМЕР_1 , проте не підтверджують, що вказана картка належить відповідачу і що кошти було зараховано саме на її рахунок.
Крім того, у письмових поясненнях від 02 грудня 2024 року первісний кредитор сам зазначив, що документальне підтвердження зарахування коштів на рахунок клієнта може надати виключно емітент платіжної картки, який відкрив та обслуговує рахунок клієнта.
Банк-емітент - АТ КБ «ПриватБанк» у відповіді на ухвалу суду від 27 серпня 2026 року повідомив, що платіжна картка № НОМЕР_1 на ім`я ОСОБА_1 не емітувалась та не обслуговується за нею як за клієнтом банку.
Таким чином, наявними у справі доказами спростовується твердження позивача про те, що первісний кредитор перевірив належність платіжної картки позичальнику та перерахував кредитні кошти на рахунок, що належить відповідачу. Позивачем не надано жодного доказу, який би підтверджував зарахування 11600 гривень на рахунок відповідача, а також того, що відповідач отримала ці кошти в інший спосіб.
Посилання позивача на те, що номер платіжної картки був самостійно зазначений відповідачем у заявці на отримання кредиту, не підтверджує факту отримання нею кредиту.
Наведений у розрахунку заборгованості ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» запис про оплату 31 грудня 2023 року суми 1497 гривень також не доводить отримання відповідачем кредитних коштів, оскільки розрахунок заборгованості є документом, складеним кредитором в односторонньому порядку, у ньому не зазначено, ким і з якого рахунку здійснено цей платіж, а відповідних платіжних документів позивач суду не надав.
Розрахунки заборгованості первісного кредитора та ТОВ «Таліон Плюс», витяги з реєстрів прав вимоги та виписка з особового рахунку ТОВ «Юніт Капітал» за період з 04 червня 2025 року по 25 червня 2025 року відображають розмір нарахованої заборгованості та її облік кредиторами, проте не є доказами перерахування кредитних коштів відповідачу.
Відповідно до ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 514 ЦК України).
Таким чином, ТОВ «Юніт Капітал» як новий кредитор набуло права вимоги до відповідача в тому обсязі, в якому вони існували у первісного кредитора. Оскільки позивачем не доведено, що первісний кредитор надав відповідачу кредитні кошти, відсутні підстави вважати, що у відповідача виник обов`язок повернути кредит та сплатити проценти за користування ним.
Оцінивши надані докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позивачем не доведено належними, достовірними та достатніми доказами факту отримання відповідачем кредитних коштів за кредитним договором № 968259988 від 01 грудня 2023 року, а отже, і наявності у відповідача заборгованості перед позивачем у заявленому розмірі.
З огляду на наведене, у задоволенні позовної заяви слід відмовити.
Керуючись статтями 509, 512, 514, 526, 1046, 1049, 1054 ЦК України, статтями 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію», статтями 4, 5, 12, 13, 76-81, 89, 141, 178, 259, 263-265, 268, 273, 279 ЦПК України, суд, -
в и р і ш и в:
У задоволенні позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» (м. Київ, вул. Рогнідинська, 4-А, офіс 10) до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) про стягнення заборгованості відмовити.
Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя: